Ухвала від 18.03.2025 по справі 420/15162/24

УХВАЛА

18 березня 2025 року

м. Київ

справа №420/15162/24

адміністративне провадження № К/990/4722/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2024 року у справі №420/15162/24 за адміністративним позовом Департаменту фінансів Одеської міської ради до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, за участю третіх осіб: Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс, Комунального підприємства Агентство програм розвитку Одеси, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, про визнання протиправною та скасування вимоги в частині,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Департаменту фінансів Одеської міської ради до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, треті особи: Одеська міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс», Департамент комунальної власності Одеської міської ради, Департамент міського господарства Одеської міської ради та Комунальне підприємство «Агентство програм розвитку Одеси», в якому позивач, з урахуванням заяви від 17 червня 2024 року за вхід.№ЕС/24793/24, просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 2 вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області про усунення виявлених порушень від 26 березня 2024 року №260208-14/990-2024, згідно з якою Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області «вимагає забезпечити надходження до бюджету Одеської міської територіальної громади орендної плати за користування цілісним майновим комплексом, що перебуває у комунальній власності на суму 337 947,19 тис. грн, відповідно до пункту 25 рішення Ради від 29 листопада 2023 року №1618-УІІІ «Про бюджет Одеської міської територіальної громади на 2024 рік».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2024 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано пункт 2 вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області про усунення виявлених порушень від 26 березня 2024 року №260208-14/990-2024, згідно з якою Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області «вимагає забезпечити надходження до бюджету Одеської міської територіальної громади орендної плати за користування цілісним майновим комплексом, що перебуває у комунальній власності на суму 337 947,19 тис. грн, відповідно до пункту 25 рішення Ради від 29 листопада 2023 року №1618-УІІІ «Про бюджет Одеської міської територіальної громади на 2024 рік».

Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 4 лютого 2025 року засобами поштового зв`язку.

Скаржник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2024 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Верховний Суд ухвалою від 24 лютого 2025 року визнав неповажними, зазначені Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області підстави для поновлення пропущеного процесуального строку та касаційну скаргу Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2024 року у справі №420/15162/24 залишив без руху із встановленням строку на усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду: 1) клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, де вказати інші підстави пропуску строку з наданням відповідних доказів їх поважності; 2) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстави для касаційного оскарження судових рішень та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України; 3) копії уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.

На виконання цієї ухвали та в межах наданого строку скаржник надіслав клопотання про поновлення строку касаційного оскарження та уточнену касаційну скаргу.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку касаційного оскарження скаржник зазначає, що вперше касаційну скаргу було подано до суду касаційної інстанції з дотриманням встановленого законом строку на касаційне оскарження. Проте, ухвалами Верховного Суду від 26 листопада 2024 року і 21 січня 2025 року касаційні скарги було повернуту скаржнику, що не перешкоджає повторному зверненню. Скаржник зазначає, що втретє касаційна скарга подається в максимально короткий строк з моменту повернення попередньо поданої касаційної скарги.

Проаналізувавши клопотання про поновлення процесуального строку, Верховний Суд вважає за потрібне вказати наступне.

За змістом частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, 1 жовтня 2024 року П`ятим апеляційним адміністративним судом розглянуто справу та ухвалено постанову. Повний текст судового рішення складено 10 жовтня 2024 року, тому останній день строку на касаційне оскарження припадав на 11 листопада 2024 року (з врахуванням вихідних днів), а скаргу подано втретє 4 лютого 2025 року.

Суд звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об?єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов?язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об?єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов?язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов?язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Як встановлено судом з відомостей «КП Діловодство спеціалізованого суду» вперше з касаційною скаргою заявник звернувся 8 листопада 2024 року.

Так, Верховний Суд ухвалою від 26 листопада 2024 року касаційну скаргу Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2024 року у справі №420/15162/24 повернув скаржнику.

Повертаючи касаційну скаргу Суд виснував, що скаржник не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржене судове рішення може бути переглянуті судом касаційної інстанції відповідно до пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Після чого, скаржник повторно звернувся із касаційною скаргою 5 грудня 2024 року за допомогою засобів поштового зв`язку.

Верховний Суд ухвалою від 24 грудня 2024 року, зокрема, касаційну скаргу Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2024 року у справі №420/15162/24 залишив без руху із встановленням десятиденного строку на усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду: 1) касаційної скарги у новій редакції із зазначенням обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень); 2) копії касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.

В подальшому, Верховний Суд ухвалою від 21 січня 2025 року касаційну скаргу Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2024 року у справі №420/15162/24 повернув скаржнику у зв`язку із не виконанням останнім вимог ухвали Верховного Суду від 24 грудня 2024 року про залишення її без руху у повному обсязі.

З відомостей «КП Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що копію ухвали Верховного Суду від 21 січня 2025 року було надіслано до електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд». Документ доставлено до електронного кабінету 22 січня 2025 року о 00:21 год.

З цією касаційною скаргою скаржник звернувся 4 лютого 2025 року, а клопотання про поновлення строку, не містить жодних обґрунтувань щодо наявності об`єктивних перешкод для повторного направлення касаційної скарги у найкоротший термін.

Згідно абзацом 2 частини 7 статті 18 КАС України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Крім того, відповідно до частини 11 статті 251 КАС України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення..

Суд звертає увагу, що метою обов`язкової реєстрації електронного кабінету в ЄСІСТ є можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу.

З урахуванням викладеного, суд надає оцінку проміжку часу з моменту отримання скаржником копії ухвали Верховного Суду в електронному кабінеті в підсистемі «Електронний суд».

Поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.

Слід зазначити, що право у визначених законом випадках на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Проаналізувавши вищенаведені приписи процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що ними чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документу повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Верховний Суд в постанові від 24 липня 2023 року у справі №200/3692/21, зважаючи на зміст норм процесуального права, якими врегульовано питання строків апеляційного оскарження та їх поновлення, вимоги до процедурних рішень суду апеляційної інстанції, ухвалених з цього питання, а також беручи до уваги продемонстровані національними судами та ЄСПЛ підходи до поновлення процесуальних строків, правові позиції Верховного Суду з цього приводу, вважав, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

Висновок Верховного Суду у справі №200/3692/21 є актуальним і щодо вирішення питання поновлення строків на касаційне оскарження.

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що, вирішуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, суд оцінює дотримання строків звернення до суду не тільки на час подачі первісної касаційної скарги, а й з врахуванням усього проміжку часу до постановлення відповідної ухвали про поновлення або відмову у поновленні таких строків.

Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним. Зважаючи на значний пропуск строку на касаційне оскарження, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не може вважатися обґрунтованим.

При цьому, суд касаційної враховує тривалість строку пропущеного строку з ухвалення постанови суду апеляційної інстанції, обставини пропуску строку звернення до суду, які залежали виключно від волевиявлення скаржника, а непереборних обставин скаржником не наведено, а Судом не встановлено.

Суд звертає увагу скаржника, що чинне законодавство України не передбачає зупинення процесуального строку у разі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою та повернення такої касаційної скарги.

Так скаржником звертаючись втретє із касаційною скаргою допустив значний проміжок часу з моменту отримання ухвали Суду про повернення касаційної скарги та повторного звернення.

При цьому, Суд наголошує, що належним підтвердженням наміру реалізувати своє право на касаційне оскарження, є направлення повторної касаційної скарги скаржником у найкоротший строк.

Скаржником не наведено об`єктивних перешкод для повторного направлення касаційної скарги у найкоротші терміни.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 06.10.2015 Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним о основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Вказані відповідачем причини пропуску строку оскарження не виправдовують втручання у принцип res judicata, що також виключає підстави для визнання причин пропуску строку касаційного оскарження поважними та відкриття касаційного провадження.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що скаржником не вказано поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, не надано доказів щодо вжиття заходів для вчасного подання касаційної скарги, не обґрунтовано зволікання з поданням цієї касаційної скарги.

Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд приходить до висновків, що наведене в клопотанні скаржника не може бути підставою для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Пунктом 4 частини 1 статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави пропуску строку, зазначені Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області на касаційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року і постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2024 року у справі №420/15162/24.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2024 року у справі №420/15162/24 за адміністративним позовом Департаменту фінансів Одеської міської ради до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, за участю третіх осіб: Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс, Комунального підприємства Агентство програм розвитку Одеси, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, про визнання протиправною та скасування вимоги в частині.

Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

…………………………….

…………………………….

…………………………….

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду