Ухвала

від 24.02.2025 по справі 420/15162/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 лютого 2025 року

м. Київ

справа №420/15162/24

адміністративне провадження №К/990/4722/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2024 року у справі №420/15162/24 за адміністративним позовом Департаменту фінансів Одеської міської ради до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, за участю третіх осіб: Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс, Комунального підприємства Агентство програм розвитку Одеси, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, про визнання протиправною та скасування вимоги в частині,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Департаменту фінансів Одеської міської ради до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, треті особи: Одеська міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс», Департамент комунальної власності Одеської міської ради, Департамент міського господарства Одеської міської ради та Комунальне підприємство «Агентство програм розвитку Одеси», в якому позивач, з урахуванням заяви від 17 червня 2024 року за вхід.№ЕС/24793/24, просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 2 вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області про усунення виявлених порушень від 26 березня 2024 року №260208-14/990-2024, згідно з якою Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області «вимагає забезпечити надходження до бюджету Одеської міської територіальної громади орендної плати за користування цілісним майновим комплексом, що перебуває у комунальній власності на суму 337 947,19 тис. грн, відповідно до пункту 25 рішення Ради від 29 листопада 2023 року №1618-УІІІ «Про бюджет Одеської міської територіальної громади на 2024 рік».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2024 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано пункт 2 вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області про усунення виявлених порушень від 26 березня 2024 року №260208-14/990-2024, згідно з якою Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області «вимагає забезпечити надходження до бюджету Одеської міської територіальної громади орендної плати за користування цілісним майновим комплексом, що перебуває у комунальній власності на суму 337 947,19 тис. грн, відповідно до пункту 25 рішення Ради від 29 листопада 2023 року №1618-УІІІ «Про бюджет Одеської міської територіальної громади на 2024 рік».

Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 4 лютого 2025 року засобами поштового зв`язку.

Скаржник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2024 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зазначає таке.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу (частина третя статті 329 КАС України).

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, 1 жовтня 2024 року П`ятим апеляційним адміністративним судом розглянуто справу та ухвалено постанову. Повний текст судового рішення складено 10 жовтня 2024 року, тому останній день строку на касаційне оскарження припадав на 11 листопада 2024 року (з врахуванням вихідних днів), а скаргу подано втретє 4 лютого 2025 року.

Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на звернення із касаційною скаргою. В обґрунтування заявленого клопотання скаржник указує, що вже звертався з касаційною скаргою, при цьому, з первісною касаційною скаргою звернувся у межах процесуальних строків. Проте, ухвалами Верховного Суду від 26 листопада 2024 року (провадження №К/990/44335/24) та від 21 січня 2025 року (провадження №К/990/48338/24) касаційні скарги було повернуту скаржнику, що не перешкоджає повторному зверненню.

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що, вирішуючи питання поновлення строку касаційного оскарження,суд оцінює дотримання строків звернення до суду на час подачі первісної касаційної скарги, а також з врахуванням усього проміжку часу до постановлення відповідної ухвали про поновлення або відмову у поновленні таких строків.

Верховний Суд також зазначає, що повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження і обставини, за яких Верховний Суд вже повертав попередню касаційну скаргу, безпосередньо пов`язані саме з діями скаржника щодо неналежного оформлення касаційної скарги.

Як встановлено судом з відомостей «КП Діловодство спеціалізованого суду» вперше з касаційною скаргою заявник звернувся 8 листопада 2024 року.

Так, Верховний Суд ухвалою від 26 листопада 2024 року касаційну скаргу Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2024 року у справі №420/15162/24 повернув скаржнику.

Повертаючи касаційну скаргу Суд виснував, що скаржник не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржене судове рішення може бути переглянуті судом касаційної інстанції відповідно до пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Після чого, скаржник повторно звернувся із касаційною скаргою 5 грудня 2024 року за допомогою засобів поштового зв`язку.

Верховний Суд ухвалою від 24 грудня 2024 року, зокрема, касаційну скаргу Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2024 року у справі №420/15162/24 залишив без руху із встановленням десятиденного строку на усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду: 1) касаційної скарги у новій редакції із зазначенням обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень); 2) копії касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.

В подальшому, Верховний Суд ухвалою від 21 січня 2025 року касаційну скаргу Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2024 року у справі №420/15162/24 повернув скаржнику у зв`язку із не виконанням останнім вимог ухвали Верховного Суду від 24 грудня 2024 року про залишення її без руху у повному обсязі.

З відомостей «КП Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що копію ухвали Верховного Суду від 21 січня 2025 року було надіслано до електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд». Документ доставлено до електронного кабінету 22 січня 2025 року о 00:21 год.

З цією касаційною скаргою відповідач звернувся лише 4 лютого 2025 року, а клопотання про поновлення строку, не містить жодних обґрунтувань щодо наявності об`єктивних перешкод для повторного направлення касаційної скарги у найкоротший термін.

Згідно абзацом 2 частини 7 статті 18 КАС України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Крім того, відповідно до частини 11 статті 251 КАС України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Суд звертає увагу, що метою обов`язкової реєстрації електронного кабінету в ЄСІСТ є можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу.

З урахуванням викладеного, суд надає оцінку проміжку часу з моменту отримання скаржником копії ухвали Верховного Суду в електронному кабінеті в підсистемі «Електронний суд».

Суд звертає увагу скаржника, що поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Суд звертає увагу скаржника, що чинне законодавство України не передбачає зупинення процесуального строку у разі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою та повернення такої касаційної скарги.

Так скаржником звертаючись з повторною касаційною скаргою допустив значний проміжок часу з моменту отримання ухвали Суду про повернення касаційної скарги та потворного звернення.

При цьому, Суд наголошує, що належним підтвердженням наміру реалізувати своє право на касаційне оскарження, є направлення повторної касаційної скарги скаржником у найкоротший строк.

Скаржником не наведено об`єктивних перешкод для повторного направлення касаційної скарги у найкоротші терміни.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що скаржником не вказано поважних причин пропуску на касаційне оскарження, не надано доказів щодо вжиття заходів для вчасного подання касаційної скарги у найкоротші строки після її повернення, не обґрунтовано зволікання з поданням цієї касаційної скарги.

Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Крім того, статтею 44 КАС України регламентовано обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Тому, виконання обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання касаційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання, викладених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.

Окрім того, під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права, а саме: статті 2, пункту 1 частини третьої статті 2, частини першої статті 6, пункту 2 частини третьої статті 2, частини першої статті 8, пункту 3 частини четвертої статті 246 КАС України у системному зв`язку зі статтею 242 КАС України. Крім цього, відсутній висновок щодо застосування пункту 1 частини першої статті 2, пункту 29 частини першої статті 64, частини другої статті 111 Бюджетного кодексу України, частини другої статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у системному зв`язку із Методикою розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2021 року №630, пункт 2 Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади м. Одеси, затвердженої рішенням Одеської міської ради від 30 січня 2019 року №4214-VII у даній категорії спорів.

За приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т. і.), а також зазначення, у чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.

Проте, заявник у касаційній скарзі абстрактно покликається на підставу, передбачену пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України, проте не формулює проблемне питання, відповідь на яке потребувала б викладення судом касаційної інстанції нового висновку щодо застосування норм права та не обґрунтовує, у чому полягає помилка суду першої та апеляційної інстанції під час застосування відповідних норм права.

Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, нормативно-правові акти, а також позицію скаржника про те, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення з порушенням вимог чинного законодавства України, зокрема, в частині вмотивованості, законності та обґрунтованості судового рішення, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні статті 328 КАС України.

Тож, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього кодексу.

Отже, касаційна скарга подана після закінчення строку на касаційне оскарження і не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому відповідно до частини другої статті 332 КАС України суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків, а саме надання: 1) клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, де вказати інші підстави пропуску строку з наданням відповідних доказів їх поважності; 2) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстави для касаційного оскарження судових рішень та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України; 3) копії уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.

Керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними, зазначені Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.

Касаційну скаргу Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2024 року у справі №420/15162/24 за адміністративним позовом Департаменту фінансів Одеської міської ради до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, за участю третіх осіб: Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс, Комунального підприємства Агентство програм розвитку Одеси, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, про визнання протиправною та скасування вимоги в частині, - залишити без руху.

Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали (в частині подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження) в установлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет", а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду