Постанова

від 24.12.2024 по справі 583/6464/23

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року м.Суми

Справа №583/6464/23

Номер провадження 22-ц/816/1115/24

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

в присутності:

представника відповідача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Будка Дмитра Геннадійовича

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності «Райз Північ»

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07 лютого 2024 року у складі судді Ярошенко Т.О., ухваленого в м. Охтирка Сумської області, повний текст якого виготовлено 07 лютого 2024 року,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальності «Райз Північ», третя особа - Приватне акціонерне товариство «Райз-Максимко», про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, свої вимоги мотивувала тим, що вона є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5920384000:01:001:0246, загальною площею 3,9401 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Чернеччинської сільської об`єднаної територіальної громади (бувшої Кардашівської сільської ради) Охтирського району, Сумської області. 17 жовтня 2016 року між нею та ПАТ «Райз-Максимко» укладено договір оренди земельної ділянки №452/16. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору становила 112224 грн 47 коп. Орендна плата за договором, визначена у розмірі 7 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 7855 грн 71 коп. Пунктом 10 договору передбачено, що «обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації» . 16 серпня 2017 року ОСОБА_2 уклала з ПрАТ «Райз-Максимко» додатковий договір про внесення змін і доповнень до договору оренди землі № 452/16 від 17 жовтня 2016 року, в якому сторони вирішили змінити розмір орендної плати з 7% на 10%. 24 липня 2018 року між ПАТ «Райз-Максимко, ТОВ «Райз Північ» та нею укладено трьохсторонню додаткову угоду №1 до договору, в якій новий орендар (ТОВ «Райз Північ») приймає на себе всі права та обов`язки від ПАТ «Райз-Максимко». Також сторони внесли зміни в договір, а саме п.2 доповнено підпунктом 2.1: «Кадастровий номер земельної ділянки 5920384000:01:001:0246, площею 3,9401 га», п.5 викладено в наступній редакції: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 112224,47 грн.», п.9 викладено в наступній редакції: «З 2017 року орендна плата складає 11222 грн 45 коп., що становить 10% нормативної грошової оцінки земельної ділянки». Вона неодноразово звертала увагу орендаря на те, що той неналежним чином виконує умови по договорам, а саме в частині п.10 «Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації». Проте орендар ухилявся від виконання свого обов`язку по договору, жодного разу не провів розрахунок по орендній платі з урахуванням індексації. Орендар прямо ухиляється від свого обов`язку, який прямо передбачений в договорі та єістотною його умовою. Вважає, що неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати, також є порушенням умов договорів оренди земельної ділянки.

Тому просила суд розірвати договір оренди №452/16, який укладено 17 жовтня 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Райз Північ» щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 59203804005920384000:01:001:0246, загальною площею 3,9401 га, а також стягнути з відповідача на свою користь невиплачену індексацію в розмірі 22062 грн 63 коп.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07 лютого 2024 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено.

Розірвано договір оренди землі № 452/16, який укладено 17 жовтня 2016 року між ОСОБА_2 та ПрАТ «Райз-Максимко» щодо оренди земельної ділянки з 5920384000:01:001:0246, загальною площею 3,9401 га.

Стягнуто з ТОВ «Райз Північ»на користь ОСОБА_2 невиплачену індексацію в розмірі 22062 грн 36 коп.

Стягнуто з ТОВ «Райз Північ»на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 11231 грн 20 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ «Райз Північ»подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував той факт, що позивачу щорічно виплачувалася орендна плата у відповідності до розміру земельної ділянки, що відповідало домовленості сторін. Надані позивачем розрахунки виконані некоректно. Вказує на відсутність претензій зі сторони позивача щодо сплати орендної плати не в повному обсязі.

Зазначає, що порядок індексації орендної плати законом не передбачений, у договорах оренди землі, укладених з позивачем така інформація відсутня. Складність, на думку заявника апеляційної скарги, полягала в тому, що індекс інфляції публікується за попередні періоди, тому на час виплати орендної плати точний індекс інфляції за поточний рік ще не був відомий.

Посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно та неправомірно провів розрахунок індексації орендної плати, не застосувавши строків позовної давності, про що було вказано у відзиві на позовну заяву.

Звертає увагу на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що відповідач є податковим агентом, на якого покладено обов`язок щодо розрахунку та сплати податку на доходи з фізичних осіб та військового збору.

Крім того, вважає, що часткова невиплата орендної плати в силу ст. 141 ЗК України, ст. 32 Закону України «Про орендну плату» не є підставою для розірвання спірного договору, оскільки не носить систематичного характеру та не є суттєвою по відношенню до виконавчої частини умов договору.

Позивачем, у встановлений апеляційним судом строк, відзиву на апеляційну скаргу подано не було.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, яка підтримала доводи апеляційної скарги, думку представника 3-ї особи, який не заперечував проти її задоволення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5920384000:01:001:0246, загальною площею 3,9401 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Чернеччинської сільської об`єднаної територіальної громади (бувшої Кардашівської сільської ради) Охтирського району, Сумської області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку, серії СМ № 048996 (а.с.9).

17 жовтня 2016 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Райз-Максимко» укладено договір оренди землі № 452/16 щодо вищевказаної земельної ділянки строком на 10 років (а.с.10-11).

Згідно п. 9 вказаного договору орендна плата за договором «вноситься у грошовій формі та розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 7855,71 грн., із вирахування податку з доходів (орендної плати) орендодавця згідно Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Пунктом 10 договору передбачено, що «обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації».

Згідно п.11 договору орендна плата вносить в строки: один раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 01 грудня.

Пунктом 38 договору оренди передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

В пункті 39 договору оренди зазначається, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Запис про право оренди за ПАТ «Райз-Максимко» за вказаним договором був внесений в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13 лютого 2017 року (а.с.13).

16 серпня 2017 року ОСОБА_2 уклала з ПрАТ «Райз-Максимко» додатковий договір про внесення змін і доповнень до договору оренди землі № 452/16 від 17 жовтня 2016 року, в якому сторони вирішили змінити розмір орендної плати з 7% на 10% (а.с.14).

24 липня 2018 року між ПАТ «Райз-Максимко, ТОВ «Райз-Північ» та ОСОБА_2 укладено трьохсторонню додаткову угоду №1 до договору, в якій новий орендар (ТОВ «Райз-Північ») приймає на себе всі права та обов`язки від ПАТ «Райз-Максимко». Також сторони внесли зміни в договір, а саме п.2 доповнено підпунктом 2.1: «Кадастровий номер земельної ділянки 5920384000:01:001:0246, площею 3,9401 га», п.5 викладено в наступній редакції: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 112224,47 грн.», п.9 викладено в наступній редакції: «З 2017 року орендна плата складає 11222,45 грн., що становить 10% нормативної грошової оцінки земельної ділянки» (а.с.15).

Ухвалюючи оскаржуванерішення,суд першоїінстанції виходивз того,що з боку відповідача у період з 2018 2023 роках здійснювалася систематична сплата ОСОБА_2 орендної плати без урахуванням індексації, тобто існує невиконання умов договору.

Проте, з таким висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися повністю не може, з огляду на таке.

Згідно зіст. 2 Закону України «Про оренду землі»відносини, пов`язані з орендою землі, регулюютьсяЗемельним кодексом України(далі -ЗК України),Цивільним кодексом України(далі -ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно дост. 1 Закону України «Про оренду землі»оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зістаттею 13 цього Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі, в тому числі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).

Частинами 1-3 статті 762 ЦК України визначено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Платаза найм(оренду)майна можевноситися завибором сторіну грошовійабо натуральнійформі.Форма платиза найм(оренду)майна встановлюєтьсядоговором найму.Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.

За змістом ст.ст. 21, 22, 23 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Зі змісту укладеного між сторонами договору оренди землі №452/16 від 17 жовтня 2016 року та додаткової угоди до цього договору, слідує, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Колегія суддів не може погодитися з присудженим до стягнення з відповідача розміром заборгованості з орендної плати за вказаними договорами оренди землі.

Зокрема, аналіз частини 3статті 762 ЦК Українидозволяє стверджувати, що договором найму або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Це правило розраховано на те, щоб на майбутнє можна було змінювати або навіть забезпечити автоматичну зміну розміру плати за користування. Зокрема, сторони в договорі найму можуть встановити, що: розмір плати за користування за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць; плата за користування підлягає індексації.

Індексація проводиться наймачем шляхом множення розміру орендної плати на коефіцієнт індексації, що розраховується як добуток індексів інфляції за 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому виплачується плата за користування.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 540/544/18, від 09 червня 2021 року у справі №948/393/20.

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності і тлумачення умов договорів оренди землі щодо періоду внесення орендної плати, на користь його дійсності, чинності та виконуваності, коефіцієнт інфляції має обчислюватися для орендної плати за спірний період, як добуток індексів інфляції з 01 січня відповідного року до визначеної сторонами договорів дати виконання зобов`язань зі сплати орендної плати 01 грудня.

Тому, розмір орендної плати, який підлягав сплаті товариством за договором оренди землі №452/16 від 17 жовтня 2016 року, з урахуванням змін внесених додатковою угодою №1 від 24 липня 2018 року:

за 2018 рік становить 12221 грн 91 коп. (11222,45 x 1.08905857 (індекс інфляції за період з 01.01.2018 до 01.12.2018), сплачено відповідачем 11222 грн 45 коп. (розмір недоплати становить 999 грн 46 коп.);

за 2019 рік 11700 грн 78 коп. (11222,45 x 1.04262249 (індекс інфляції за період з 01.01.2019 до 01.12.2019), сплачено відповідачем 12344 грн 69 коп.;

за 2020 рік 11677 грн 61 коп. (11222,45 x 1.04055827 (індекс інфляції за період з 01.01.2019 до 01.12.2019), сплачено відповідачем 12344 грн 69 коп.;

за 2021 рік 12272 грн 78 коп. (11222,45 x 1.09359178 (індекс інфляції за період з 01.01.2021 до 01.12.2021), сплачено відповідачем 12344 грн 67 коп.;

за 2022 рік 14109 грн 22 коп. (11222,45 x 1.25723182 (індекс інфляції за період з 01.01.2022 до 01.12.2022), сплачено відповідачем 12344 грн 67 коп. (розмір недоплати становить 1764 грн 55 коп.);

за 2023 рік 11711 грн 00 коп. (11222,45 x 1.04353331 (індекс інфляції за період з 01.01.2023 до 01.12.2023), сплачено відповідачем 12344 грн 67 коп.

Отже,в суперечдоводам апеляційноїскарги,суд першоїінстанції дійшовдо обґрунтованоговисновку,що відповідачем не було виконано взятих на себе зобов`язання за укладеним договором оренди землі, оскільки виплата орендної плати за 2018 та 2022 роки позивачу проводилася без урахування індексації. Розмір недоплаченої орендної плати становить 2764 грн 01 коп. які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача з вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Відсутність у договорі оренди землі узгодженого сторонами порядку обрахування орендної плати з урахуванням індексу інфляції не звільняє відповідача, як зобов`язану сторону договору, від виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Щодо доводів відповідача про проведення розрахунку заборгованості з орендної плати з пропуском строків позовної давності, то їх колегія суддів вважає безпідставними.

Зокрема, позивач, звертаючись до суду з позовом у грудні 2023 року просив стягнути заборгованості з орендної палати, яка виникла за період з 2018-2023 роки.

Відповідно до п. 12 та п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначеністаттями 257,258,362,559,681,728,786,1293цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, з урахуванням вказаних норм, з позовом про стягнення заборгованості за договором оренди позивач звернулася в межах строків позовної давності.

Переглядаючи рішення суду в частині вирішення позовних вимог про розірвання укладеного між сторонами договору оренди землі, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбаченихстаттями 24і25цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначенихЗемельним кодексом Українита іншими законами України.

Пунктом «д» частини 1 статті 141 ЗК України передбачено,що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК Українизміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Велика Палата Верховного Суду України у постанові від 20 листопада 2024 року у справі №918/391/23 виснувала, що у разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначеного умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту «д» частини першоїстатті 141 ЗК України, а загальне правило частини другоїстатті 651 ЦК України- у разі істотності порушення договору іншою стороною.

Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.

У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2021 року у справі № 910/2861/18 та від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини другоїстатті 651 ЦК Українисуд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.

Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованимі відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).

Колегією суддів було встановлено, що дійсно відповідачем у 2018 та 2022 роках не були в повному обсязі виконані зобов`язання за договором оренди землі в частині виплати орендної плати з урахуванням індексації. Розмір недоплаченої орендної плати за 2018 рік становить 999 грн 46 коп., з 12221 грн 91 коп., що становить 8,17 % від загальної суми, а за 2022 рік розмір недоплати становить 1764 грн 55 коп., з 14109 грн 22 коп., що становить 12,51% від загальної суми. Зазначений розмір недоплаченої відповідачем орендної плати, на переконання колегії суддів, є незначним.

Позиція сторін свідчить про те, що вони не дійшли згоди щодо порядку обрахунку розміру орендної плати з урахуванням індексації.

Також колегія суддів бере до уваги і те, що у 2019-2021 роках та 2023 році відповідачем виплачено орендну плату у більшому від узгодженого сторонами договору оренди землі розмірі, що свідчить про те, що у зв`язку з неповною сплатою орендної плати у 2018 та 2022 роках, позивач не була значною мірою позбавлена орендної плати, на яку вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, зважаючи на те, що часткова несплата відповідачем орендної плати у 2018 та 2022 роках не призвело до істотного порушення умов укладеного між сторонами договору, колегія суддів не вбачає підстав для розірвання договору оренди землі від 17 жовтня 2016 року та вважає, що стягнення з відповідача заборгованості із орендної плати буде ефективним та пропорційним способом захисту порушеного права позивача.

Виходячи з викладеного, на підставі п. 3) та п. 4) ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди землі, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог, а в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати підлягає зміні в частині розміру орендної плати, зменшивши розмір стягнутої з відповідача орендної плати до 2764 грн 01 коп.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Підлягає зміні також рішення суду і в частині розподілу між сторонами понесених позивачем судових витрат.

Пропорційно до частки задоволених позовних, з відповідача на користь позивача належить стягнути 134 грн 50 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 564 грн 02 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Також, пропорційно до частки задоволених вимог апеляційної скарги відповідача, з позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3019 грн 05 коп. сплачений товариством за апеляційний перегляд рішення суду.

Керуючись ст.ст. 206, 255, 373, 374, 376, 381 - 384,389 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» задовольнити частково.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07 лютого 2024 року скасувати в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» про розірвання договору оренди землі та ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» про розірвання договору оренди землі.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07 лютого 2024 року змінити в частині присудженого до стягнення розміру орендної плати та в частині розподілу між сторонами судових витрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» на користь ОСОБА_2 2764 гривні 01 копійку заборгованості з орендної плати, обрахованої без вирахування податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» на користь ОСОБА_2 134 гривні 50 копійок судового збору та 564 гривні 02 копійки витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем в суді першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» 3019 гривень 05 копійок судового збору за апеляційний перегляд рішення суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судоверішення складене25 грудня 2024 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

Ю. О. Філонова