Ухвала

від 24.12.2024 по справі 908/1569/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/117/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

24.12.2024 Справа № 908/1569/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В. при секретарі судового засіданні Лисенко К.Д., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення по справі № 908/1569/24:

за позовом Акціонерного товариства КРЕДОБАНК (79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78, ідентифікаційний код 09807862)

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю НІКА (72202, Запорізька обл., смт Веселе, вул. Центральна, 141, приміщення 38, ідентифікаційний код 24516694)

до відповідача 2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про стягнення 1 541 598,51 грн

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

04.12.2024 до Господарського суду Запорізької області від ОСОБА_1 надійшла заява про відстрочку виконання рішення від 03.10.2024 у справі № 908/1569/24 терміном на один рік.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.12.2024, вказану заяву передано на розгляд судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 09.12.2024 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про відтрочку виконання рішення суду у справі № 908/1569/24, судове засідання призначено на 24.12.2024.

Представники сторін в судове засідання 24.12.2024 не з`явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, всіма можливими засобами.

Від позивача 11.12.2024 через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника позивача, просив суд у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення відмовити.

Частиною 2 ст. 331 ГПК України передбачено, що заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка представників сторін не перешкоджала вирішенню даної заяви.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення суду у справі № 908/1569/24 від 03.10.2024, суд відмовив в її задоволенні, з огляду на наступне.

Заявник обґрунтовує свою заяву тим, що станом на теперішній час відповідач 2 у справі та поручитель за Генеральним договором кредитування ОСОБА_1 не має об`єктивної можливості виконати в добровільному порядку зазначене рішення суду з підстав, які не залежать від її волі. Така ситуація склалася внаслідок непереборної сили, викликаної військовим станом, оголошеним та запровадженим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022. Військовий стан багаторазово було продовжено відповідними Указами Президента України та він продовжує діяти в Україні станом на теперішній час. Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКА», яке є основним боржником, позбавлено можливості здійснювати підприємницьку діяльність в умовах окупації та не здійснює її. Матеріалами справи підтверджено, що з метою забезпечення виконання Генерального договору про здійснення кредитування з Кредитором було укладено два договори застави № 09/2021/3-1 та № 09/2021/3-2 від 06 липня 2021 року, на підставі яких в заставу Банку була передана значна кількість сільськогосподарської техніки, вартість якої значно перевищує розмір кредитування ТОВ «НІКА». Сільськогосподарська техніка, яка знаходиться в заставі Банку, також лишається на окупованій території, вона є наявною та неушкодженою, але відповідачі не мають змоги користуватися нею з метою отримання прибутку або реалізувати її з метою погашення боргу перед позивачем. ОСОБА_1 є засновником ТОВ «НІКА» та найманим працівником основного боржника, вона є особою, повністю залежною від діяльності товариства, оскільки дохід від підприємницької діяльності товариства, враховуючи дивіденди, заробітну плату - є її основним доходом, з якого вона має можливість виконувати свої зобов`язання. ТОВ «НІКА», як Боржник за Генеральним договором про здійснення кредитування, до введення в дію військового стану завжди сумлінно виконувало свої зобов`язання перед Банком. Більша частина кредитних коштів погашена Кредитором. Через бойові дії, розпочаті агресором на території України, відповідач ОСОБА_1 вимушена була виїхати за межі держави, на теперішній час постійно в Україні не проживає, доходу від підприємницької діяльності та заробітної плати не отримує, відповідно, не має на теперішній час можливості виконання рішення суду про стягнення коштів та погашення заборгованості з об`єктивних причин. Саме війна в країні та залежність від можливості здійснювати підприємницьку діяльність основним боржником ТОВ «НІКА» є основним мотивом ОСОБА_1 звернення до суду з заявою про відстрочення виконання судового рішення у даній справі. У боржників на теперішній час відсутня можливість погашення кредитних коштів в тому обсязі, який здійснювався до початку агресії та окупації території Запорізької області, на якій розташовані всі засоби виробництва ТОВ «НІКА», а саме смт Веселе Запорізької області. Звернення стягнення на нерухоме майно, яке є у власності відповідача 2 - будинок по АДРЕСА_2 не може мати місце, так як він є її єдиним місцем проживання та в ньому зареєстровані малолітні онуки.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.10.2024 у справі № 908/1569/24 позов задоволено повністю, стягнуто з позов задоволено, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю НІКА та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства КРЕДОБАНК 1 510 000,00 грн заборгованості за кредитом, 31 598,51 грн заборгованості за відсотками, та судовий збір.

15.11.2024 на виконання рішення видано відповідні накази.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно зі ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Відповідно частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Рішенням Суду у справі Глоба проти України від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України).

Відповідно до ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК України, ця стаття не вимагає. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення або відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.

Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про відстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

Заявником до свої заяви подано лише витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «НІКА» та наказ № 53 від 17.08.2020 про прийняття на роботу Кучеркової Людмили Василівни на посаду менеджера з реалізації готової сільськогосподарської продукції ТОВ «НІКА».

Заявник не надає доказів, що підтверджують неможливість виконання рішення без його відстрочення.

Заявником не було подано до суду доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності (зокрема, але не виключно, довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, а також довідки про відсутність майна у власності (тощо).

Саме недобросовісна поведінка відповідачів 1, 2, стала підставою для звернення останнього до суду з позовом. На теперішній час судове рішення, що набрало законної сили та підлягає негайному виконанню, відповідачем 2 не виконано, внаслідок чого позивачу завдаються збитки, зокрема, через інфляційні процеси, що відбуваються в державі.

Відповідно до ч.ч. 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.

Докази, у відповідності зі статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Суд також зазначає, що в зв`язку з введенням на території України військового стану через збройну агресію РФ всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому боргу за рішенням суду.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує (може порушити) основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Таким чином, проаналізувавши наведені у заяві про відстрочення виконання рішення господарського суду мотиви, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, введення та продовження режиму воєнного стану, суд дійшов висновку, що боржником не доведено наявність у нього виняткового випадку, тобто, обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, як підстави для відстрочення виконання судового рішення по даній справі.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, заява ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення по справі № 908/1569/24 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення по справі № 908/1569/24 відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвала набирає законної сили після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Повний текст ухвали складено та підписано 25.12.2024.

Суддя І.В. Давиденко