Рішення

від 25.12.2024 по справі 912/2591/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2024 рокуСправа № 912/2591/24

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кузьміної Б.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу №912/2591/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "АСТЕРРА" (49083, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Собінова, 1)

до відповідача Приватного підприємства "Центрнафтотрейд" (28300, Кіровоградська область, Петрівський район, смт. Петрове, вул. Філатова, буд. 6)

про стягнення 25 220,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "АСТЕРРА" з вимогою до Приватного підприємства "Центрнафтотрейд" про стягнення заборгованості за договором поставки та комплексного обслуговування №27510/20 від 07.10.2020 у розмірі 25 220,00 грн, з яких 9700,00 грн - основний борг, 15 520,00 грн - 365% річних, з покладенням на відповідача судового збору.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 07.10.2020 між сторонами укладено договір поставки та комплексного обслуговування №27510/20, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "АСТЕРРА" здійснило поставку товару Приватному підприємству "Центрнафтотрейд", а відповідач не здійснив оплату за поставлений товар, у зв`язку з чим у Приватного підприємства "Центрнафтотрейд" утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 9 700,00 грн. Посилаючись на пункт 5.2 договору, позивач нарахував відповідачу 15 520,00 грн 365% річних.

Ухвалою від 30.10.2024 (після усунення позивачем недоліків позовної заяви) суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/2591/24, постановив справу №912/2591/24 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.

Ухвалою від 30.10.2024 звернуто увагу відповідача на його обов`язок зареєструвати електронний кабінет відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, позовних вимог не заперечив.

Обов`язок з реєстрації електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд", передбачений частиною шостою статті 6 Господарського процесуального кодексу України, відповідач не виконав, що підтверджується відповіддю № 4502796 від 16.10.2024.

Ухвала від 30.10.2024 про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу за його адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рекомендованим поштовим відправленням №0600978465932 та вручена відповідачу 06.11.2024, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 61).

Ураховуючи викладене, відповідач належно повідомлений про відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями частини дев`ятої статті 165, частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини четвертої статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

За частиною другою статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Розглянувши пояснення позивача, наведені в позовній заяві, безпосередньо, повно і всебічно дослідивши наявні в справі докази, господарський суд встановив такі обставини, які є предметом доказування у справі.

07.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "АСТЕРРА" (Виконавець) та Приватним підприємством "Центрнафтотрейд" (Замовник) укладено договір №27510/20 поставки та комплексного обслуговування (далі - Договір, а.с. 51), згідно з пунктом 1.1 якого виконавець зобов`язується передати у власність замовника запасні частини та/або навігаційне обладнання до сільськогосподарської техніки на умовах, визначених у Додатку № 1, та/або на умовах, визначених у Додатку № 2 здійснювати ремонт та сервісне обслуговування техніки замовника, а замовник зобов`язується прийняти й оплатити запасні частини до сільськогосподарської техніки та/або ремонт, сервісне обслуговування техніки замовника.

Відповідно до пункту 1.2 Договору невід`ємною частиною договору є відповідні Додатки № 1 та № 2.

Ціна договору визначається як суми вартості поставки всіх товарів та/або комплексного обслуговування, ремонтів та наданих послуг, здійснених виконавцем в рамках Договору (пункт 1.3 Договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе договірних зобов`язань. У випадку, якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії договору жодна з сторін не повідомить іншу сторону про наявність заперечень відносно продовження строку дії договору, строк дії договору автоматично пролонгується на кожен наступний календарний рік на тих же умовах (пункт 2.1 Договору).

Пунктом 3.5 Договору визначено, що в разі порушення замовником строків оплати, передбачених Договором, він сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за весь час прострочення. Крім того, у разі порушення замовником строків оплати, замовник на вимогу виконавця зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений Договором або законом у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 5.2 Договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених Договором, більше десяти днів, річні проценти у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України становлять 365% річних за весь час прострочення.

У пункті 1.1 Додатку №1.27510/20 до Договору визначено, що в порядку та на умовах, визначеним Договором та цим Додатком, виконавець зобов`язується передати у власність замовника, а замовник зобов`язується прийняти й оплатити запасні частини та/або навігаційне обладнання до сільськогосподарської техніки (далі - товар).

Найменування, асортимент, ціна за одиницю товару, ціна повної партії товару і його кількість обумовлюються в погоджених сторонами специфікаціях до Договору та цього Додатку, які є його невід`ємною частиною (пункт 1.2 Додатку №1.27510/20 до Договору).

Відповідно до пункту 1.3 Додатку №1.27510/20 до Договору строки оплати та поставки товару визначаються, зокрема, в графіку оплати та поставки товару, зазначеному у специфікації до Договору та цього Додатку, що є невід`ємною частиною цього Договору.

За умовами пунктів 2.1 - 2.3, 2.5 Додатку №1.27510/20 до Договору поставка товару покупцю здійснюється виконавцем на умовах - EXW (франко-склад продавця за адресою: м.Дніпро, вул. Стартова, 7), згідно з правилами Інкотермс в редакції 2010 року.

Товар буде переданий замовнику після проведення оплати за товар на розрахунковий рахунок виконавця, якщо інше не зазначено в графіку оплати та поставки товару, вказаному в специфікації до Договору, однак у будь-якому випадку у відповідності до пунктів 3.1, 3.2, 2.11 Додатку №1.27510/20, з наданням видаткових накладних на товар.

У випадку, якщо Замовник порушить строки оплати, передбачені Графіком оплати товару, Виконавець, відповідно, переносить строки поставки товару, і до нього в цьому випадку не можуть застосовуватися передбачені цим договором та чинним законодавством України санкції за прострочення поставки товару, і це в будь-якому випадку не буде підставою для розірвання договору як за домовленістю сторін, так і в судовому порядку.

Передання товару від виконавця до замовника за цим Договором здійснюється та оформлюється актами приймання-передачі товару та/або видатковими накладними, що підписуються уповноваженими представниками сторін (момент поставки). Датою поставки товару (його певної партії) вважається дата підписання сторонами акта приймання-передачі товару та/або видаткової накладної.

Зобов`язання виконавця з поставки товару замовнику (а також передачі замовнику всіх супровідних документів на товар, що вимагаються цим договором та чинним законодавством, включаючи документи, що підтверджують якість товару) вважаються виконаними в повному обсязі з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі та/або видаткових накладних (момент поставки).

Згідно з пунктами 3.1 - 3.3 Додатку №1.27510/20 до Договору ціна на товар формується виходячи з вартості товару в доларах США (в еквіваленті, по курсу, передбаченому цим договором) і встановлюється в українських гривнях та вказується в специфікації до Договору. При цьому оплата товару здійснюється в національній валюті України у відповідності до нижченаведеної формули за відрахуванням раніше здійснених платежів: S=ZхA гривень, де S - ціна товару на момент оплати, (грн); Z - узгоджена сторонами ціна товару у валюті, зазначена у відповідній Специфікації до договору; A- курс долара США, встановлений на інтернет-сайті http://minfin.com.ua/ (надалі - Міжбанківський курс), сформований на дату, що передує даті фактичної сплати Замовником коштів за товар.

Розрахунки за цим Договором здійснюються в національній валюті України згідно з пунктом 3.1 цього Додатку та специфікацією до Договору. Датою оплати є дата зарахування коштів на поточний рахунок виконавця.

Договір та Додаток №1.27510/20 підписані сторонами та скріплені печатками.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що ним на виконання умов Договору було поставлено відповідачеві товар (запасні частини) на суму 12 283,02 грн.

На підтвердження факту поставки позивач додав до позовної заяви копії видаткової накладної №1156401 від 07.10.2020, податкової накладної №196774 від 07.10.2020 та платіжних інструкції №679 від 09.04.2021 на суму 750,00 грн та №41 від 09.04.2021 на суму 1833,02 грн про сплату відповідачем грошових коштів за товар (а.с. 53-56).

Оглянувши копію видаткової накладної №1156401 від 07.10.2020 про поставку позивачем (Виконавець) відповідачеві (Замовник) товару на загальну суму 12 283,02 грн, суд констатує, що дана видаткова накладна не містить підпису отримувача - представника ПП "Центрнафтотрейд".

Разом з тим, з наданих копій платіжних інструкцій убачається, що відповідач здійснив часткову оплату за товар, указаний у видатковій накладній №1156401 від 07.10.2020 на загальну суму 12 283,02 грн, а саме: за платіжною інструкцією №679 від 09.04.2021 на суму 750,00 грн та платіжною інструкцією №41 від 09.04.2021 на суму 1 833,02 грн.

При цьому у призначенні платежу в усіх зазначених платіжних інструкцій указано: "Перерахування за оливу згідно рахунку №325000 від 07.10.2020 р. в т.ч. ПДВ 20%".

Також за фактом постачання товару відповідачу позивач склав і направив на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкову накладну № 196774 від 07.10.2024.

28.10.2020 Автоматизованою системою "Єдину вікно подання електронних документів" ДПС України сформовано квитанцію про прийняття документа (податкової накладної від 07.10.2024 № 196774).

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості №080724/5 від 08.07.2024, яка залишена без відповіді та задоволення.

З огляду на те що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар та надані послуги, позивач звернувся до суду з позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 9 700,00 грн заборгованості та 15 520,00 грн 365% річних.

Відповідач доказів сплати позивачу за поставлений товар до суду не подав, позовних вимог не заперечив, обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не спростував.

За такого суд установив, що відповідні оплати за укладеним договором поставки та комплексного обслуговування №27510/20 від 07.10.2020 відповідач не проводив, унаслідок чого в нього утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 9 700,00 грн.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

За частинами 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статей 173-174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Спірні правовідносини між сторонами виникли з договору поставки товару.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві, товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічну норму містить стаття 712 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

За статтею 689 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час оформлення видаткової накладної від 07.10.2020 № 1156401) визначені поняття:

- господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1);

- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9);

- первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частина друга статті 9).

Виходячи з наведених вище положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, тобто переміщення товару при поставці.

Суд констатує, що надана позивачем видаткова накладна №1156401 від 07.10.2020 не підписана одержувачем продукції (замовником, відповідачем).

Разом з тим, позивачем як постачальником зареєстровано податкову накладну №196774 від 07.10.2020 на суму 12 283,02 грн за господарською операцією з поставки ПП "Центрнафтотрейд" товару за видатковою накладною №1156401 від 07.10.2020, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 07.10.2020 (а.с. 54-55).

При цьому, на копії податкової накладної № 196774 від 07.10.2020 наявна відмітка про її доставку контрагенту, яким є ПП "Центрнафтотрейд", тобто відповідач був обізнаний з податковим обліком господарської операції з постачання продукції за видатковою накладною № 1156401 від 07.10.2020 на суму 12 283,02 грн.

Крім того, відповідач здійснив часткову оплату товару, вказаного у видатковій накладній № 1156401 від 07.10.2020, на загальну суму 2 583,02 грн, із зазначенням у призначенні платежу номеру рахунку, який вказано у спірній видатковій накладній, - №325000.

У постанові від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця).

Судом касаційної інстанції звернуто увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18.

Отже, оскільки первинний бухгалтерський документ не підписаний з боку відповідача, позивач має право довести факт поставки іншими доказами, які свідчать про фактичні обставини поставки товару.

Позивачем на підтвердження поставки товару до цього позову надана податкова накладна №196774 від 07.10.2020 на суму поставки, платіжні доручення про часткову оплату відповідачем поставленого за видатковою накладною №1156401 від 07.10.2020 товару, з посиланням у призначенні платежу на рахунок №325000 від 07.10.2020, який зазначено у спірній видатковій накладній №1156401 від 07.10.2020.

Як наголосив Верховний Суд у постанові від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на дату складання видаткової наладної від 07.01.2020 № 1156401) податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, з урахуванням наявних у справі доказів, незважаючи на відсутність підпису відповідача на видатковій накладній №1156401 від 07.10.2020, суд бере до уваги, що відповідачем товар за спірною накладною оплачувався (із суми поставки 12 283,02 грн відповідачем оплачено 2 583,02 грн), що свідчить про отримання ним від позивача товару за спірною накладною; на відповідну суму поставки (12 283,02 грн) позивачем складена та зареєстрована податкова накладна №196774 від 07.10.2020.

У свою чергу, відповідачем як покупцем суду не надано доказів відображення ним в податковому та бухгалтерському обліку постачання товару за спірною накладною на іншу суму (меншу), ніж визначено накладною, не доведено належними та допустимими доказами відмову від прийняття товару, зазначеного у видатковій накладній №1156401 від 07.10.2020 за якістю.

Відповідач не надав жодних доказів на спростування доводів позивача про те, що товар на суму 12 283,02 грн за видатковою накладною №1156401 від 07.10.2020 ПП "Центрнафтотрейд" фактично отримало.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 2.6 Додатку № 1.27510/20 до Договору, під час приймання товару, Замовник зобов`язаний в присутності Виконавця перевірити якість, комплектність та відповідність товару умовам договору. Підписання Замовником Акта приймання-передачі товару та/або видаткових накладних підтверджує в т.ч. належну якість та комплектність товару та його відповідність вимогам Замовника та умовам Договору.

Також, відповідно до пункту 2.7 Додатку № 1.27510/20 до Договору, у випадку виявлення невідповідності товару вимогам даного Договору щодо якості або комплектності (далі - недоліки товару), уповноважені представники сторін складають акт про виявлені недоліки. Акт складається у двох екземплярах, по одному екземпляру для кожної сторони, підписується представниками Сторін, скріплюється належними печатками.

Тобто Договором передбачено алгоритм дій замовника у випадку неналежної якості та комплектності товару, однак у справі відсутні докази дотримання відповідачем обумовленого порядку, складання ним та надіслання позивачу акта про недоліки. Відповідач залишив без відповіді претензію-вимогу позивача №080724/5 від 08.07.2024, яка була надіслана відповідачу 09.07.2024 (а. с. 29-31).

Матеріали справи не містять будь-яких складених відповідачем документів щодо спірної поставки товару, або доказів, які підтверджують вжиття відповідачем заходів, передбачених пунктами 26.-2.7 Додатку №1.27510/20 до Договору щодо приймання товару в умовах виявлення недоліків щодо кількості і якості продукції, вказаній у видатковій накладній № 1156401 від 07.10.2020.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із статтею 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (статті 76, 77 Господарського процесуального кодексу України).

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому, доказування полягає не лише у поданні доказів, а й у доведенні їх переконливості (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 910/17819/17).

За змістом статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У постанові від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що стандарт доказування вірогідності доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Верховний Суд зауважив, що тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами розгляду справи, оцінивши зібрані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні у відповідності до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд доходить висновку, що надані позивачем докази в сукупності підтверджують здійснення ним господарської операції з поставки відповідачу товару на суму 12 283,02 грн за видатковою накладною №1156401 від 07.10.2020.

Верховним Судом викладено правову позицію про те, що у разі дефектів первинних документів або невизнання стороною факту поставки спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити цей факт іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення такої поставки, зокрема доказами, які свідчать про відображення здійснення спірних господарських операцій з поставки та отримання товару в податковому обліку господарських товариств (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 909/1073/17, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 04.07.2018 у справі № 908/733/16).

При цьому, суд бере до уваги, що на спростування доводів позивача відповідач не надав жодних документів.

За таких обставин суд доходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "АСТЕРРА" у частині стягнення заборгованості з оплати за товар на суму 9700,00 грн (12 283,02 - 750,00 - 1 833,02) є доведеними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом зазначеної правової норми нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

У пункті 5.2 Договору сторони передбачили, що у разі порушення замовником строків передбачених договором більше десяти днів, річні проценти у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України становлять 365 % річних за весь час прострочення.

Отже, сторони в Договорі встановили інший розмір процентів, ніж передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору, позивачем нараховано відповідачу 365% річних у розмірі 15 520,00 грн за період з 24.04.2024 до 01.10.2024.

Так само у видатковій накладній №1156401 від 07.10.2020 сторони визначили, що у разі порушення замовником строків оплати більше 30 днів, він сплачує виконавцю у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України 365% річних від простроченої суми за весь час прострочення (якщо інше не зазначено у договорі).

Позивачем наведено у позовній заяві такий розрахунок 365% річних: за період з 24.04.2024 до 01.10.2024 на суму 9700,00 грн нараховано 15 520,00 грн (9700х365%х160:366:100).

За розрахунком суду, розмір 365% річних становить 15 574,33 грн, що є більшим, ніж заявлено позивачем. Разом з тим, згідно з частиною другою статті 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, позовних вимог не заперечив, клопотань про зменшення розміру 3 % річних не заявляв, підстав для їх зменшення не повідомляв.

На підставі вищенаведеного в сукупності, позовні вимоги про стягнення річних у сумі 15 520,00 грн за прострочення виконання зобов`язання на суму 9 700,00 грн підлягають задоволенню повністю як такі, що є розумними, обгрунтованими і грунтуються на умовах укладеного сторонами Договору.

Судові витрати становить судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви, в сумі 3 028,00 грн, який, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з задоволенням позову, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-77, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Центрнафтотрейд" (28300, Кіровоградська область, Петрівський район, смт. Петрове, вул. Філатова, буд. 6, код ЄДРПОУ - 35867241) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "АСТЕРРА" (49083, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Собінова, 1, код ЄДРПОУ - 41096312) заборгованість у розмірі 9 700,00 грн, 15 520,00 грн річних, а також 3 028,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити до електронного кабінету позивача, відповідачу засобами поштового зв`язку: 28300, Кіровоградська область, Петрівський район, смт. Петрове, вул. Філатова, буд. 6.

Повне рішення складено 25.12.2024.

Суддя Б.М. Кузьміна