Рішення

від 17.12.2024 по справі 922/1806/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2024м. ХарківСправа № 922/1806/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Люпін", м. Ізюм до Виконавчого комітету Ізюмської міської Ради, м. Ізюм (перший відповідач) та Ізюмської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області, м. Ізюм (другий відповідач) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Комунальне некомерційне підприємство Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері", м. Ізюм про стягнення коштів за участю представників учасників справи:

позивача - Шох К.А.

першого відповідача - Мироненко С.С.

другого відповідача - Мироненко С.С.

третьої особи - Савін О.С.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Люпін", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Виконавчого комітету Ізюмської міської Ради, відповідач, в якому просив суд стягнути з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради грошові кошти у розмірі 100 060,00 грн; інфляційні витрати у розмірі 41 676,44 грн; три проценти річних у розмірі 9 273,58 грн та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 028,00 грн за подання позовної заяви, та витрати на професійну правничу допомогу у орієнтовному розмірі 15 000,00 грн.

Ухвалою суду від 28.05.2024 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою суду від 03.09.2024 до участі у справі в якості співвідповідача було залучено Ізюмську міську військову адміністрацію Ізюмського району Харківської області.

Перший відповідач - Виконавчий комітет Ізюмської міської ради, проти позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні. В обґрунтування заперечень, зокрема, вказує на те, що ТОВ "Люпін" безпідставно стверджує про наявність підстав для односторонньої реституції, яка за вищевикладених обставин неможлива, оскільки сплачені ТОВ "Люпін" кошти, як авансові платежі за перші два місяці оренди, можуть бути стягнуті виключно органами ДПС України у дохід держави і не можуть бути повернуті стороні, яка діяла недобросовісно, незаконно та умисно шляхом антиконкурентних узгоджених дій. Рішеннями судів у справі №922/4933/21 встановлений факт того, що вчиненням ТОВ "Люпін" та ФОП Луговським М.М. антиконкурентних узгоджених дій, спотворено результати аукціону, а змагання, як такого, між зазначеними суб`єктами господарювання під час підготовки та участі в аукціоні не відбувалося, тобто суб`єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів. Замовник був змушений обрати найкращу запропоновану цінову пропозицію, яка склалася, не завдяки економічній конкуренції, а в результаті узгодженої неконкурентної поведінки. Таким чином, за твердженням відповідача, визнання недійсним договору оренди № 4 від 19.04.2021, укладеного між позивачем та відповідачем, відбулося внаслідок умисних та протиправних дій зі сторони позивача, які виразились у порушенні вимог щодо економічної конкуренції.

Крім того, відповідач вказує на те, що ТОВ "Люпін" не змогло приступити до використання орендованого приміщення у 2021 році не з вини Виконавчого комітету Ізюмської міської ради, а з причини того, що попередній орендар - ФОП Бондаренко Н.І. відмовився добровільно покинути нежитлове приміщення загальною площею 24,1 квадратних метрів, яке знаходиться за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Залікарняна / пров. Залікарняний 5/4, в центральному корпусі на першому поверсі в приміщенні Комунального некомерційного підприємства Ізюмської міської ради Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері. У зв`язку із протиправними діями ФОП Бондаренко Н.І., Ізюмська міська рада була вимушена звернутися із позовом про виселення ФОП Бондаренко Н.І. із вищевказаного приміщення. Господарський суд Харківської області своїм рішенням від 22.12.2021, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2022, позов задовольнив та виселив ФОП Бондаренко Н.І. із спірного приміщення, яка фактично протиправно його займала з квітня 2021 року.

Також відповідач зазначає, що причини з яких ТОВ "Люпін" не змогло приступити до використання спірного приміщення у 2022 році, до визнання договору оренди недійсним у 2023 році, є те, що нежитлове приміщення загальною площею 24,1 квадратних метрів, яке знаходиться за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Залікарняна / пров. Залікарняний 5/4, в центральному корпусі на першому поверсі в приміщенні Комунального некомерційного підприємства Ізюмської міської ради Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері було фізично знищено, внаслідок збройної агресії рф та тимчасової окупації м. Ізюм з 01.04.2022 до 10.09.2022. Таким чином, матеріально-правові претензії щодо непередання/неможливості використання орендованого майна з 01.04.2022 (дата повної окупації м. Ізюм) і до визнання договору недійсним у 2024 році мають спрямовуватися не до орендодавця, а до російської федерації, яка окупувала та знищила орендоване приміщення.

Рахунок за яким ТОВ "Люпін" сплатило кошти у сумі 100 600 грн. не є рахунком юридичної особи Виконавчого комітету Ізюмської міської ради, а натомість є казначейським бюджетним рахунком Ізюмської територіальної громади для зарахувань орендної плати, про що було зазначено у п. 10 договору оренди № 4 від 19.04.2021.

Другий відповідач - Ізюмська міська військова адміністрація Ізюмського району Харківської області, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав про те, що Ізюмська міська військова адміністрація Ізюмського району Харківської області погоджується з висновками та запереченнями Виконавчого комітету Ізюмської міської ради та не визнає позовну заяву, вважає її безпідставною та необґрунтованою.

У судовому засіданні 17.12.2024 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Присутній у судовому засіданні представник першого та другого відповідачів проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні.

Представник третьої особи вважав позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

23.02.2021 о 16.13 в електронній торговій системі Prozorro Продажі ЦБД2 (надалі - ЕТС) Організатором - Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради (надалі - Відповідач) розміщено інформацію про проведення аукціону UA-PS-2021-02-23-000088-3 "Продовження договору оренди на нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 24,1 м.кв., яке розташоване на першому поверсі будівлі за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Залікарняна, пров. Залікарняний, 5/4".

За результатами трьох раундів переможцем електронного аукціону стало ТОВ "Люпін", запропонувавши найвищу оренду плату у розмірі 50 030,00 грн.

ТОВ "Е-Тендер" направило до переможця аукціону - ТОВ "Люпін" протокол електронного аукціону № UA-PS-2021-02-23-000088-3 для підписання.

26 березня 2021 року зазначений протокол був підписаний позивачем та скріплений печаткою.

19.04.2024 між Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради (орендодавець за договором), Товариством з обмеженою відповідальністю Люпін (орендар за договором) та Комунальним некомерційним підприємством Ізюмської міської ради Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері (балансоутримувач за договором) був укладений договір оренди № 4 від 19.04.2021 на нежитлове приміщення загальною площею 24,1 кв.м., яке розташоване на першому поверсі будівлі "Ц", за адресою: вулиця Залікарняна / провулок Залікарняний, 5/4, Харківська область, місто Ізюм (надалі - договір).

Згідно з п. 2 розділу І договору майно отримано в оренду: подовження оренди майна за результатами проведення аукціону.

Відповідно до п.п. 5.1 розділу І договору місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону і становить 50 030,00 (п`ятдесят тисяч тридцять) грн. 00 коп, без урахування податку на додану вартість, протокол електронного аукціону №UA-PS-2021-02-23-000088-3, який сформовано від 23 березня 2021 року.

Згідно з п. 6 розділу І договору розмір авансового орендного платежу - 100 060,00 (сто тисяч шістдесят) грн. 00 коп, без урахування податку на додану вартість.

Пунктом 3.5 розділу Б договору встановлено, що в дату укладання цього договору або до такої дати орендар сплачує авансовий платіж з орендної плати, зазначеного у пункті 6 цих умов на підставі документів, визначених у п. 3.6 цього договору.

Відповідно до п. 3.6 розділу Б договору, договір укладено за результатами проведення аукціону, підставою для сплати авансового платежу з орендної плати є протокол про результатами електронного аукціону.

Відповідно до п. 3.9 розділу Б договору, надміру сплачена сума орендної плати, що надійшла до бюджету Ізюмської міської територіальної громади, підлягає в установленому порядку заліку в рахунок майбутніх платежів, а в разі неможливості такого заліку у зв`язку з припиненням орендних відносин - поверненню орендарю.

На підставі вищевказаного договору оренди відповідач виставив позивачу рахунок №118 від 20.04.2021 на оплату авансового платежу у розмірі 100 060,00 грн. Позивачем, на виконання умов договору та на підставі рахунку № 118 від 20.04.2021, 20.04.2021 було здійснено на користь відповідача авансовий платіж у розмірі 100 060,00 (сто тисяч шістдесят гривень 00 коп.) грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1893 від 20.04.2021, актом прийому-передачі виконаних робіт № 429. У платіжному дорученні № 1893 від 20.04.2021 вказано призначення платежу: авансовий платіж по договору оренди №4 від 19.04.2021 згідно рахунку №118 від 20.04.2021р. без ПДВ.

Відповідно до п. 2.1 розділу Б договору орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі орендованого майна.

Водночас такий акт між сторонами підписаний не був.

Приміщення об`єкту оренди не було звільнене попереднім орендарем. Попередній орендар був виселений з приміщення лише за рішенням Господарського суду Харківської області від 22.12.2021 у справі №922/3166/21, залишеному без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2022. Вказаним рішенням було виселено фізичну особу - підприємця Бондаренко Ніну Іванівну з нежитлового приміщення загальною площею 24,1 квадратних метрів, яке знаходиться за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Залікарняна / пров. Залікарняний 5/4, в центральному корпусі на першому поверсі в приміщенні Комунального некомерційного підприємства Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері".

У подальшому, приміщення об`єкту оренди було зруйноване внаслідок ракетних обстрілів у зв`язку зі збройною агресією рф на території України, що унеможливлює його використання за цільовим призначенням, та згодом було повністю демонтоване. Вказане підтверджується актом комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації №1-Н від 28.10.2022, що був наданий Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради у справі № 922/4933/21. Окрім того, про знищення об`єкта оренди Виконавчий комітет Ізюмської міської ради повідомляв Товариство з обмеженою відповідальністю Люпін листом від 08.12.2023 № 2489-ВС, в якому також ініціював розірвання договору оренди.

Позивач вказує на те, що він був позбавлений можливості здійснювати користування об`єктом оренди - нежитловим приміщенням загальною площею 24,1 кв.м, яке розташоване на першому поверсі будівлі за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. вул. Залікарняна, пров. Залікарняний, 5/4, у зв`язку з тим, що з об`єкта оренди не було виселено попереднього орендаря; приміщення було зруйновано внаслідок обстрілів військ рф і в подальшому було демонтовано, а орендодавцем ініційовано розірвання договору оренди, про що направлено лист від 08.12.2023 № 2489-ВС. Сторонами так і не було підписано акт приймання-передачі об`єкта оренди в користування позивача, останній жодного дня не користувався таким об`єктом оренди, водночас сплатив авансовий внесок в рахунок орендної плати в розмірі 100 060,00 грн.

Згідно з актом звіряння взаємних розрахунків за період з 19.04.2021 по 18.09.2023 між Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Люпін станом на 18.09.2023 переплата на користь позивача становить 100 060,00 грн. за договором оренди № 4 від 19.04.2021.

Таким чином, вбачається, що відповідачем суму авансового внеску у розмірі 100 060,00 грн. позивачу повернено не було.

Крім того, рішенням Господарського суду Харківської області від 14.12.2023 у справі №922/4933/21, зокрема, визнано недійсним договір оренди від 19.04.2021 нежитлового приміщення загальною площею 24,1 кв.м, яке розташоване на першому поверсі будівлі за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. вул. Залікарняна, пров. Залікарняний, 5/4, укладений між Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради, Балансоутримувач - Комунальне некомерційне підприємство Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Люпін" на підставі результатів електронного аукціону № UА-РS- 2020-2021-02-23-000088-3. Вищезазначене рішення Господарського суду Харківської області, постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 та постановою Касаційного Господарського Суду у складі Верховного Суду від 21.05.2024 у справі № 922/4933/21 залишено без змін в частині визнання недійсним договору оренди від 19.04.2021.

06.03.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення коштів, сплачених як авансовий внесок за договором оренди № 4 від 19.04.2021. 02.04.2024 відповідачем було надано відповідь № 694-ВС на вищезазначену заяву позивача. Відповідно до цієї заяви відповідачем повідомлено, що відсутні законні підстави для задоволення заяви щодо повернення коштів, у зв`язку з тим, що попереднім орендарем не було звільнено приміщення, а рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/3166/21 набрало законної сили тільки 22.11.2022.

23.04.2024 представником позивача - адвокатом Шох К.А., було направлено відповідачу вимогу про повернення коштів від імені та в інтересах позивача із зазначення актуальних на момент претензії банківських реквізитів. У вимозі представником позивача було викладено доводи, на підставі яких позивачу має бути повернений авансовий внесок, а саме те, що за вказаним договором оренди позивач не отримував нічого - приміщення не були йому передані за актом приймання-передачі, позивач не користувався такими приміщеннями, а договір визнаний недійсним. Натомість відповідач отримав грошові кошти за таким договором оренди в якості авансового платежу. 30.04.2024 у відповіді №995-ВС на вищезазначену вимогу відповідачем було відмовлено у поверненні авансового внеску у зв`язку з відсутністю, на думку відповідача, законних підстав для задоволення заяви щодо повернення коштів.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом та просить суд стягнути з відповідача суму неповерненого авансу за договором оренди № 4 від 19.04.2021 у розмірі 100 060,00 грн; інфляційні втрати у розмірі 41 676,44 грн та три проценти річних у розмірі 9 273,58 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч.ч. 1-2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата визначається за результатами аукціону.

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19 дійшов наступних висновків: За змістом частин першої та другої статті 216 ЦК України правовими наслідками недійсності правочину є реституція (основний наслідок) та відшкодування збитків (додатковий наслідок).

Суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи (згідно з абзацом 2 частини п`ятої статті 216 ЦК України таке право є у суду лише щодо нікчемних правочинів).

Тлумачення статті 216 ЦК України свідчить, що слід відмежовувати правові наслідки недійсності правочину і правові наслідки виконання недійсного правочину; до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною; правові наслідки виконання двостороннього недійсного правочину охоплюють собою двосторонню реституцію; законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків визначених в статті 216 ЦК або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Отже, наслідками недійсності правочину є поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином, яке може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за правочином, залишається у його сторони.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Метою проведення реституції є відновлення між сторонами такого собі status quo у фактичному та правовому становищі, що існував до вчинення правочину, шляхом, так би мовити, абсолютного знищення юридичного значення будь-яких дій, що вчинялися суб`єктами - учасниками недійсного правочину.

Реституція - це спеціальний зобов`язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.

Правило статті 216 ЦК України застосовується виключно до сторін правочину.

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що "предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України".

Системне тлумачення абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України та пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що: (а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції; (б) правила абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція; (в) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України (висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 396/29/17).".

Виходячи з указаних норм чинного законодавства та судової практики, враховуючи, що тільки одна із сторін недійсного договору оренди здійснила його виконання (а саме лише позивач перерахував авансовий платіж за таким договором в рахунок майбутньої орендної плати, а відповідач, у свою чергу, не передавав нічого за таким договором), то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України.

Загальна сума неповерненого авансу за договором оренди № 4 від 19.04.2021 становить 100 060,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 вказано, що передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача. Зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає у особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

При цьому, суд відхиляє заперечення відповідачів, оскільки у справі №922/4933/21, вирішуючи спір та визнаючи недійсним договір оренди №4 від 19.04.2021, суд не застосовував положення ст. 208 ГК України та ст. 228 ЦК України. У рішеннях у справі № 922/4933/21 не міститься висновків про порушення публічного порядку, а отже відповідні статті не підлягають застосуванню і у цьому спорі. У справі № 922/4933/21, на яку посилається відповідач, правочин був оспорюваним, оскільки зацікавлена сторона звернулася до суду із вимогами про визнання його недійсним, і недійсність такого правочину не встановлена законом.

Відповідно до ст. 795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

У п. 2.1 розділу Б договору №4 від 19.04.2021 сторони погодили, що орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі орендованого майна. Акт приймання-передачі підписується протягом 10 робочих днів з дати припинення договору з попереднім орендарем відповідно до Порядку.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач не здійснював користування об`єктом оренди - нежитловим приміщенням загальною площею 24,1 кв.м, яке розташоване на першому поверсі будівлі за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. вул. Залікарняна, пров. Залікарняний, 5/4, а сам акт приймання-передачі нежитлового приміщення так і не був підписаний між сторонами договору оренди, що не заперечується відповідачем.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради (код ЄДРПОУ 04058806; адреса: 64300, Харківська область, м. Ізюм, пл. Центральна, 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Люпін (код ЄДРПОУ 33335292; адреса: 64309, Харківська область, м. Ізюм, вул. Покровська, буд. 50, кв. 1) грошові кошти у розмірі 100 060,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 41 676,44 грн, три проценти річних у розмірі 9 273,58 грн та 3 028,00 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Люпін (код ЄДРПОУ 33335292; юридична адреса: 64309, Харківська область, м. Ізюм, вул. Покровська, буд. 50, кв. 1).

Перший відповідач - Виконавчий комітет Ізюмської міської ради (код ЄДРПОУ 04058806; адреса: 64300, Харківська область, м. Ізюм, пл. Центральна, 1).

Другий відповідач - Ізюмська міська військова адміністрація Ізюмського району Харківської області (64309, Харківська область, Ізюмський район, м. Ізюм, вул. Васильківського, 4).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Комунальне некомерційне підприємство Ізюмської міської ради Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері (64300, Харківська область, м. Ізюм, вул. Залікарняна/пров. Залікарняний, 5/4).

Повне рішення підписано 25 грудня 2024 року.

СуддяО.В. Погорелова