Окрема думка

від 11.12.2024 по справі 453/1375/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

судді Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду Ситнік О. М.

щодо постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2024 року в справі № 453/1375/21(провадження № 61-14060св23)

за позовом Славської селищної ради Стрийського району Львівської області до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний кадастровий реєстратор Відділу у Сколівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Дмитрів Василь Ярославович, Стрийська районна державна адміністрація, про визнання недійсними та скасування наказів, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу

за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - адвоката Тимощук а Васил я Євгенович а на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 10 березня 2023 року в складі судді Брони А. Л. та постанову Львівського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року в складі колегії суддів Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.

У вересні 2021 року Славська селищна рада Стрийського району Львівської області(далі - Славська селищна рада) звернулася з позовом до Головного управління (далі - ГУ) Держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний кадастровий реєстратор Відділу у Сколівському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області Дмитрів В. Я., Стрийська районна державна адміністрація, про визнання недійсними та скасування наказів, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу.

В обґрунтування позову вказував, що відповідно до Закону України від 05 лютого 2015 року № 157-VІІІ «Про добровільне об`єднання територіальних громад» (далі - Закон № 157-VІІІ) у 2017 році було створено Славську об`єднану територіальну громаду Львівської області з адміністративним центром у селищі Славське (далі - Славська ОТГ).

Межі Славської ОТГ охоплюють території, на які поширювалась юрисдикція місцевих рад (територіальних громад), що увійшли до Славської ОТГ. Зокрема, до її складу увійшли території, на які поширювалася юрисдикція: Славської селищної ради (селище Славське, село Грабовець); Волосянківської сільської ради (села Волосянка, Хащованя та Ялинкувате); Либохорівської сільської ради (село Либохора); Нижньорожанківської сільської ради (сіл Нижньої Рожанки та Верхньої Рожанки).

Відповідно до статті 8 Закону України № 157-VІІІ об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою, а юридична особа, розміщена в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків всіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися. Пунктом 2 частини першої статті 4 Закону України № 157-VІІІ передбачено, що територія об`єднаної територіальної громади має бути нерозривною, межі об`єднаної територіальної громади визначаються по зовнішніх межах юрисдикції рад територіальних громад, що об`єдналися.

Згідно з Указом Президента України від 15 жовтня 2020 року № 449/2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» та постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» всі земельні ділянки сільськогосподарського призначення в межах території об`єднаної територіальної громади підлягають передачі з державної власності у комунальну власність відповідної об`єднаної територіальної громади.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад» Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру починаючи з 01 лютого 2018 року доручено забезпечити:

- формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад, шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшою передачею зазначених земельних ділянок у комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад згідно із статтею 117 Земельного кодексу (далі - ЗК) України;

- передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, включених до переліку земельних ділянок державної власності, права на які виставлені на земельні торги, в комунальну власність об`єднаних територіальних громад після оприлюднення результатів земельних торгів та укладення договорів оренди таких земельних ділянок;

- здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з об`єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР).

Згідно з пунктами 34, 51 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради здійснюється вирішення питань регулювання земельних відносин, надання згоди на передачу об`єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об`єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об`єктів державної власності.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин Держгеокадастр міг розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення до їх передачі із державної в комунальну власність здійснюється виключно за погодженням з відповідною ОТГ. Таке погодження здійснюється шляхом прийняття рішення на пленарному засіданні відповідної ради.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року № 60-р наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 09 січня 2020 року № 13-411/16-20-СГ Славській селищній раді надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Славської ОТГ загальною площею орієнтовно 60 га.

На підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 09 січня 2020 року № 13-411/16-20-СГ на замовлення Славської селищної ради розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 59,9423 га за межами села Верхньої Рожанки на території Славської ОТГ.

22 жовтня 2020 року Славська селищна рада звернулася до ГУ Держгеокадастру у Львівській області з клопотанням про затвердження технічної документації з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Славської ОТГ та передачі земельних ділянок загальною площею 59,9423 га в комунальну власність.

15 жовтня 2020 року ГУ Держгеокадастру у Львівській області видало накази про надання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Вказані дозволи надані щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4624584300:04:000:7021 площею 6,1613 га, що розміщена на території Славської ОТГ і входила до складу сформованих на підставі затвердженої технічної документації, розробленої на замовлення Славської селищної ради, земельних ділянок.

Славській селищній раді стало відомо, що 27 жовтня 2020 року державним кадастровим реєстратором Відділу у Сколівському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розроблених на замовлення вказаних фізичних осіб, здійснено державну реєстрацію чотирьох земельних ділянок, які входили до попередньо зареєстрованої земельної ділянки з кадастровим номером 4624584300:04:000:7021 площею 6,1613 га, яка сформована для передачі її ГУ Держгеокадастру у Львівській області в комунальну власність Славської ОТГ.

Вважала, що внаслідок протиправних дій ГУ Держгеокадастру у Львівській області та державного кадастрового реєстратора Відділу у Сколівському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області земельна ділянка з кадастровим номером 4624584300:04:000:7021 площею 6,1613 га на території Славської ОТГ була вилучена з Державного земельного кадастру, а замість неї в Державному земельному кадастрі зареєстровано такі земельні ділянки:

- з кадастровим номером 4624584300:04:000:4227 площею 1,8663 га, цільовим призначенням якої є ведення особистого селянського господарства;

- з кадастровим номером 4624584300:04:000:4245 площею 1,8663 га, цільовим призначенням якої є ведення особистого селянського господарства;

- з кадастровим номером 4624584300:04:000:4226 площею 1,8663 га, цільовим призначенням якої є ведення особистого селянського господарства;

- з кадастровим номером 4624584300:04:000:4228 площею 0,5624 га, цільовим призначенням якої є землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) землі сільськогосподарського призначення.

Згідно із загальнодоступними відомостями, розміщеними на сайті Держгеокадастру України (https://land.gov.ua/), наказами Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 03 листопада 2020 року № 2053-УБД,

від 03 листопада 2020 року № 2054-УБД та від 17 листопада 2020 року № 2520-УБД затверджено проекти землеустрою щодо відведення трьох спірних земельних ділянок площею по 1,8663 га кожна і передано у власність фізичних осіб, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно.

У подальшому земельна ділянка з кадастровим номером 4624584300:04:000:4245 ОСОБА_2 відчужена ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 29 грудня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Романчук-Василик В. Р. за реєстровим № 2824. Земельна ділянка з кадастровим номером 4624584300:04:000:4226 відчужена ОСОБА_1 у власність ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 26 грудня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Романчук-Василик В. Р. за реєстровим № 2797.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 16 листопада 2020 року № 156-ІЗ було затверджено технічну документацію з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Славської ОТГ загальною площею 52,0616 га та передано в комунальну власність Славської ОТГ земельні ділянки загальною площею 52,0616 га, тобто без земельних ділянок площею 6,1613 га, (з яких 5,5989 га земель передано у приватну власність фізичним особам), про що було складено акт приймання-передачі земельних ділянок від 16 листопада 2020 року.

Селищна рада зазначала, що дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Славської ОТГ загальною площею орієнтовно 60,00 га наданий Славській селищній раді наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області № 13-411/16-20-СГ від 09 січня 2020 року (за десять місяців до видачі спірних наказів від 15 жовтня 2020 року про надання фізичним особам дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок). Розроблена технічна документація за принципом екстериторіальності погоджена ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області згідно з висновком від 10 червня 2020 року № 9919/82-20, тобто за чотири місяці до видачі зазначених наказів.

За таких обставин просила:

визнати недійсним та скасовано накази ГУ Держгеокадастру у Львівській області:

- від 15 жовтня 2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою № 1592-УБД;

- від 03 листопада 2020 року № 2053-УБД про затвердження проекту землеустрою;

- від 15 жовтня 2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою № 1590-УБД;

- від 03 листопада 2020 року № 2054-УБД про затвердження проекту землеустрою;

- від 15 жовтня 2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою № 1589-УБД;

- від 17 листопада 2020 року № 2520-УБД про затвердження проекту землеустрою.

Скасувати державну реєстрацію права власності:

- ОСОБА_4 на земельні ділянки з кадастровими номерами 4624584300:04:000:4226 (площею 1,8663 га) та 4624584300:04:000:4245 (площею 1,8663 га) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (записи № 39943411 від 26 грудня 2020 року та № 39981168 від 29 грудня 2020 року) та припинено право власності ОСОБА_4 на вказані земельні ділянки із закриттям відповідних розділів;

- ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 4624584300:04:000:4227 площею 1,8663 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису 39755137 від 14 грудня 2020 року) та припинено право власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку із закриттям розділу.

Визнати недійсними договори купівлі-продажу від 29 грудня 2020 року та від 26 грудня 2020 року, посвідчені приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Романчук-Василик В. Р. за № № 2824, 2797.

Скасувати державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами: - 4624584300:04:000:4227 площею 1,8663 га;

- 4624584300:04:000:4226 площею 1,8663 га;

- 4624584300:04:000:4245 площею 1,8663 га;

- 4624584300:04:000:4228 площею 0,5624 га.

Зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Львівській області поновити державну реєстрацію земельної ділянки площею 6,1613 га, розташовану на території Славської селищної ради Сколівського району Львівської області, в Державному земельному кадастрі.

10 березня 2023 року рішенням Сколівського районного суду Львівської області позов задоволено.

Визнано недійсним та скасовано накази ГУ Держгеокадастру у Львівській області:

-від 15 жовтня 2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою № 1592-УБД;

- від 03 листопада 2020 року № 2053-УБД про затвердження проекту землеустрою;

- від 15 жовтня 2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою № 1590-УБД;

- від 03 листопада 2020 року № 2054-УБД про затвердження проекту землеустрою;

- від 15 жовтня 2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою № 1589-УБД;

- від 17 листопада 2020 року № 2520-УБД про затвердження проекту землеустрою.

Скасовано державну реєстрацію права власності:

- ОСОБА_4 на земельні ділянки з кадастровими номерами 4624584300:04:000:4226 (площею 1,8663 га) та 4624584300:04:000:4245 (площею 1,8663 га) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (записи № 39943411 від 26 грудня 2020 року та № 39981168 від 29 грудня 2020 року) та припинено право власності ОСОБА_4 на вказані земельні ділянки із закриттям відповідних розділів;

- ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 4624584300:04:000:4227 площею 1,8663 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису 39755137 від 14 грудня 2020 року) та припинено право власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку із закриттям розділу.

Визнано недійсними договори купівлі-продажу від 29 грудня 2020 року та від 26 грудня 2020 року, посвідчені приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Романчук-Василик В. Р. за № № 2824, 2797.

Скасовано державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами: - 4624584300:04:000:4227 площею 1,8663 га;

- 4624584300:04:000:4226 площею 1,8663 га;

- 4624584300:04:000:4245 площею 1,8663 га;

- 4624584300:04:000:4228 площею 0,5624 га.

Зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Львівській області поновити державну реєстрацію земельної ділянки площею 6,1613 га, розташовану на території Славської селищної ради Сколівського району Львівської області, в Державному земельному кадастрі.

Стягнено з ГУ Держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Славської селищної ради по 7 264 грн з кожного на відшкодування судового збору.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що земельні ділянки з кадастровими номерами 4624584300:04:000:4227, 4624584300:04:000:4245 та 4624584300:04:000:4226 сформовані із земельної ділянки з кадастровим номером 4624584300:04:000:7021 площею 6,1613 га, розташованої на території Славської селищної ради Сколівського району Львівської області. Незважаючи на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 4624584300:04:000:7021 вже була сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі за результатами проведеної інвентаризації на замовлення Славської селищної ради, наказами від 15 жовтня 2020 року ГУ Держгеокадастру у Львівській області надало дозволи на розроблення проектів землеустрою ОСОБА_3 (наказ № 1592-УБД), ОСОБА_1 (наказ № 1590-УБД), ОСОБА_2 (наказ № 1589-УБД) в межах цієї ділянки.

Суд першої інстанції зазначив, що під час надання дозволів на розроблення проектів землеустрою ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,

ГУ Держгеокадастру у Львівській області не врахувало невідповідність місця розташування об`єктів вимогам законів з урахуванням зареєстрованої в Державному земельному кадастрі земельної ділянки 4624584300:04:000:7021, яка вже була сформована за результатами проведеної інвентаризації на замовлення саме Славської селищної ради.

Постановою Львівського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення Сколівського районного суду Львівської області від 10 березня 2023 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що оспорювані накази ГУ Держгеокадастру у Львівській області, проведена на їх підставі реєстрація прав власності ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 на спірні земельні ділянки та договори купівлі-продажу цих ділянок, укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , суперечать вимогам законодавства України та порушують права і законні інтереси Славської селищної ради на отримання земельної ділянки площею 6,1613 га в комунальну власність в складі проінвентаризованих земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Славської ОТГ загальною площею 59,9423 га.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок недійсними є законним, пропорційним та виправданим заходом, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, тому не порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), що = спростовує доводи заявника щодо непропорційного втручання вправо на мирне володіння майном.

У вересні 2023 року ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Тимощук В. Є., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просив скасувати рішення Сколівського районного суду Львівської області від 10 березня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові 17 грудня 2018 року в справі № 509/4156/15-а (адміністративне провадження № К/9901/7504/18), від 13 листопада 2019 року в справі № 803/1244/16 (адміністративне провадження № К/9901/14856/18), від 09 січня 2020 року в справі № 812/1264/17 (адміністративне провадження № К/9901/46454/18), від 15 вересня 2020 року в справі № 815/3055/17 (провадження № К/9901/32319/18), від 11 грудня 2019 року в справі № 814/1241/16 (провадження № К/9901/45153/18), від 22 жовтня 2020 року в справі № 815/7279/16 (провадження № К/9901/43956/18), від 28 вересня 2021 року в справі № 462/4395/17 (провадження № К/9901/56934/18), від 28 вересня 2021 року в справі № 815/6942/17 (провадження № К/9901/55224/18), про те, що визначений частиною сьомою статті 118 ЗК України перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього є вичерпним. Чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України. Зазначає, що ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виконали всі необхідні умови для отримання дозволу на розборку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, а ГУ Держкомзему у Львівській області встановило відповідність їх клопотань частині сьомій статті 118 ЗК України, тому оспорювані накази відповідають вимогам діючого на час їх прийняття законодавства.

На думку заявника, суди не врахували висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року в справі № 480/313/19 (адміністративне провадження № К/9901/31431/19), про те, що згідно з частиною восьмою

статті 186-1 ЗК України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій-третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій-третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. З наведених норм ЗК України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України, норми статті 118 ЗК України не містять. Перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

ГУ Держкомзему у Львівській області перевірило проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і встановило, що зазначені проекти містять висновки про їх погодження № 26682/80-20.

Вказує, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки обставинам втручання в його право мирного володіння спірними земельними ділянками. Суди не врахували висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 5 липня 2023 року в справі № 912/2797/21 (провадження № 12-32гс22), про те, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суди попередніх інстанцій не мотивували обґрунтовану необхідність втручання держави в право ОСОБА_4 на земельні ділянки з кадастровими номерами 4624584300:04:000:4245 та 4624584300:04:000:4226 і відповідність такого заходу критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном.

Указував на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про порушення прав Славської селищної ради, оскільки на час видання оспорюваних наказів зазначеній селищній раді було надано лише дозвіл на розробку технічної документації, що не свідчить про набуття нею будь-якого права на земельну ділянку. Зазначав про неврахування судами попередніх інстанцій в цій частині висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 17 жовтня 2018 року в справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18), та висновків Верховного Суду в постановах від 28 лютого 2018 року в справі № 545/808/17 (адміністративне провадження № К/9901/3734/17), від 22 травня 2018 року в справі № 468/1263/17-а (адміністративне провадження № К/9901/32994/18), від 11 червня 2019 року в справі № 826/841/17 (адміністративне провадження № К/9901/5157/19), від 03 квітня 2019 року в справі № 509/4722/16-а (провадження № К/9901/16286/18),від 29 серпня 2019 року в справі № 540/2441/18 (адміністративне провадження № К/9901/15986/19), про те, що рішення про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку і сам собою дозвіл не є правовстановлюючим документом. Також зазначав про порушення судом першої інстанції строку проведення підготовчого засідання та безпідставне прийняття відповіді позивача на відзив.

11 грудня 2024 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Тимощука В. Є. залишено без задоволення. Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 10 березня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року залишено без змін.

Верховний Суд мотивував висновки, зокрема, тим, що підлягають відхиленню доводи заявника про ненадання судами належної оцінки обставинам втручання в право заявника на мирне володіння спірними земельними ділянками, адже з урахуванням обставин справи захист права власності Славської ОТГ на земельну ділянку комунальної власності переслідує легітимну мету; не встановлено жодних обставин, які свідчать про перевагу інтересів ОСОБА_4 , який набув право власності на земельні ділянки внаслідок порушення вимог чинного законодавства, над інтересами позивача та про покладення саме на ОСОБА_4 індивідуального й надмірного тягара. Відповідач за належної обачності міг передбачити наслідки укладення ним договорів купівлі-продажу земельних ділянок, право власності на які набуто різними громадянами безпосередньо перед укладенням оспорюваних правочинів, та перевірити правомірність набуття ними такого права. Визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок відповідає критерію пропорційності втручання в право особи на мирне володіння майном.

З висновками щодо результату вирішення спору не погоджуюся, тому відповідно до частини третьої статті 35 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України висловлюю окрему думку.

Неправомірність передачі спірних земельних ділянок у приватну власність суди мотивували тим, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року № 60-р заборонено Держгеокадастру розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення під час їх передачі у власність без погодження з об`єднаними територіальними громадами шляхом прийняття відповідною радою рішення. Однак ГУ Держгеокадастру у Львівській області, розглядаючи клопотання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , не врахувало невідповідність місця розташування об`єктів вимогам законів з урахуванням зареєстрованої в Державному земельному кадастрі земельної ділянки 4624584300:04:000:7021, яка вже була сформована за результатами проведеної інвентаризації на замовлення саме Славської селищної ради, тому незаконно затвердило проєкти землеустрою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

26 грудня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Романчук-Василик В. Р. за № 2797, відповідно до умов якого право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4624584300:04:000:4226

набув ОСОБА_4 .

Земельна ділянка з кадастровим номером 4624584300:04:000:4245 перейшла у власність ОСОБА_4 на підставі укладеного ним з ОСОБА_2 договором купівлі-продажу від 29 грудня 2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Романчук-Василик В. Р. за № 2824.

Суди визнали недійсними договори купівлі-продажу від 29 грудня 2020 року та від 26 грудня 2020 року та скасували державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельні ділянки з кадастровими номерами 4624584300:04:000:4226 (площею 1,8663 га) та 4624584300:04:000:4245 (площею 1,8663 га) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (записи № 39943411 від 26 грудня 2020 року та № 39981168 від 29 грудня 2020 року), припинили право власності ОСОБА_4 на вказані земельні ділянки із закриттям відповідних розділів.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 вказує про те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не мотивували обґрунтовану необхідність втручання держави в його право мирного володіння земельними ділянками 4624584300:04:000:4226 та 4624584300:04:000:4245.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 Цивільного кодексу України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) друге речення того ж абзацу охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) другий абзац визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання в право мирного володіння майном, мають тлумачитися в світлі загального принципу, закладеного в першому правилі (рішення ЄСПЛ в справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави в право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, а останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання в право мирного володіння майном передбачена законом, то Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання в право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (заява № 29979/04), пункт 68, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (заява № 43768/07), пункт 45).

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Пунктами 32-35 рішення ЄСПЛ від 24 червня 2003 року «Стретч проти Сполученого Королівства» визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком ЄСПЛ у зазначеній справі наявність порушень з боку органу публічної влади під час укладення договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

У рішенні в справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04, пункт 70) ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме собою суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Отже, за наявності відповідного рішення органу публічної влади щодо передання земельної ділянки особі в останньої виникають правомірні очікування мирно володіти майном (право користування). Такі правомірні очікування є об`єктом правового захисту згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Такий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові

від 05 липня 2023 року у справі № 912/2797/21 (провадження № 12-32гс22). Про неврахування судами зазначеного висновку зазначав представник ОСОБА_4 - адвокат Тимощук В. Є. в касаційній скарзі.

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі зазначав, що він є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок, оскільки придбав їх за договорами купівлі-продажу, тому визнання недійсними зазначених договорів свідчитиме про непропорційне вручання в його право мирного володіння майном.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державного органу в право на мирне володіння майном повинне бути законним. Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть.

Прийняття рішення, за наслідком якого добросовісний набувач втрачає такий статус, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятним та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Адже не може добросовісний набувач відповідати за порушення інших осіб, зокрема за помилки органу публічної влади під час прийняття рішення щодо розпорядження майном.

Суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі № 912/2797/21 (провадження № 12-32гс22), неналежно дослідив та оцінив зібрані докази, не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, не дослідив належним чином правомірність втручання в право ОСОБА_4 на мирне володіння земельними ділянками, не встановив, чи є такий захід пропорційним визначеним цілям, та не розглянув питання належної сатисфакції за позбавлення права власності добросовісного набувача земельних ділянок.

Отже, постановуапеляційного суду необхідно було скасувати з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суддя О. М. Ситнік