Ухвала

від 13.11.2024 по справі 361/3214/22

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/3214/22

провадження № 2/361/449/24

13.11.2024

УХВАЛА

13 листопада 2024 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,за участю секретаря Лебідя В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Зазимської сільської територіальної громади Броварського району Київської області до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою,

в с т а н о в и в :

У липні 2022 року заступник керівника Броварської окружної прокуратури Київської області (далі Прокурор) звернувся до суду в інтересах держави в особі Зазимської сільської територіальної громади Броварського району Київської області (далі Зазимська т/г) із позовом, у якому просив:

усунути перешкоди у здійсненні Зазимською т/г права користування і розпорядження земельною ділянкою водного фонду площею 0,1000 га із кадастровим номером 3221286800:02:004:0082, шляхом визнання незаконним і скасування рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 13 вересня 2013 року №1033-ХХІІІ-VІ Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність ОСОБА_1 ;

усунути перешкоди у здійсненні Зазимською т/г права користування і розпорядження земельною ділянкою водного фонду площею 0,1000 га із кадастровим номером 3221286800:02:004:0082, шляхом скасування рішення державного реєстратора від 12 вересня 2014 року за індексним номером 15759498 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1000 га із кадастровим номером 3221286800:02:004:0082 з одночасним припиненням його речових прав на вказану земельну ділянку;

усунути перешкоди у здійсненні Зазимською т/г права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду площею 0,1000 га із кадастровим номером 3221286800:02:004:0082, шляхом повернення на користь Зазимської т/г земельної ділянки із незаконного користування ОСОБА_2 .

29 липня 2022 року ухвалою суду провадження у цій справі відкрито, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

08 жовтня 2024 року ухвалою суду підготовче провадження у даній справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 29 жовтня 2024 року.

Після призначення справи до судового розгляду судові засідання у справі призначалися судом на 29 жовтня та 13 листопада 2024 року, про дату, час і місце розгляду справи учасники справи повідомлялися судом належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Шапченко І.С. у судовому засіданні заявив клопотання, у якому, посилаючись на повторну неявку Прокурора у судове засідання без поважних причин, просив суд на підставі вимог п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України залишити вказану позовну заяву Прокурора без розгляду.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися.

Перевіривши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Із матеріалів справи вбачається, що у зв`язку із неявною Прокурора у підготовче судове засідання 23 вересня 2024 року, проведення судом підготовчого засідання судом перенесено на 08 жовтня 2024 року.

08 жовтня 2024 року Прокурор у підготовче судове засідання повторно не з`явився, про розгляд справи повідомлявся судом належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

08 жовтня 2024 року ухвалою суду підготовче провадження у вказаній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 29 жовтня 2024 року, про що повідомлено учасників справи, зокрема, Прокурора шляхом направлення судової повістки про виклик до суду в електронному кабінеті підсистеми Електронний суд, про що свідчить довідка про доставку цього електронного документа 15 жовтня 2024 року.

29 жовтня 2024 року Прокурор, будучи належним чином повідомленим про дату час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заява про розгляд справи за відсутності Прокурора до суду не надходила. У зв`язку із першою неявкою Прокурора у судове засідання без поважних причин, розгляд справи судом перенесено на 13 листопада 2024 року.

13 листопада 2024 року Прокурор у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, що підтверджується довідкою про доставку Прокурору 30 жовтня 2024 року судової повістки в електронному кабінеті підсистеми Електронний суд про виклик до суду у цивільній справі №361/3214/22.

За змістом ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У ч. 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом абз. 1 ч. 5 ст. 14 ЦПК України суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 14 ЦПК України електронний кабінет це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

У ч. 7 ст. 14 ЦПК України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно із п. 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 43, ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

У ч. 5 ст. 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Аналіз норм ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України свідчить про те, що залишення позовної заяви без розгляду у випадку повторної неявки позивача в судове засідання можливе за наявності встановлення судом двох таких обставин: повторної, тобто другої підряд неявки у судове засідання позивача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, та ненадходження від позивача до суду заяви про розгляд справи за його відсутності, якщо його неявка у судове засідання перешкоджає вирішенню судом спору по суті. Повторна неявка у судове засідання належним чином повідомленого позивача чи його представника є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин їхньої другої поспіль неявки.

Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки до суду позивача чи його представника. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 22 вересня 2021 року у справі №465/205/17, від 28 жовтня 2021 року у справі №465/6555/16-ц, 05 вересня 2022 року у справі №325/218/21-ц, від 03 лютого 2023 року у справі №683/1861/19 та від 28 березня 2023 року у справі №711/7486/19, у яких зазначено, що повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 січня 2023 року у справі №9901/278/21 виклала правовий висновок та зазначила, що, ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Неявка Прокурора у судові засідання перешкоджає розгляду судом цієї цивільної справи та ухвалення у справі судового рішення по суті спору.

Заява про розгляд даної цивільної справи за відсутності Прокурора до суду не надходила.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішеннях від 28 жовтня 1998 року у справі Осман проти Сполученого королівства та від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі зазначив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії ЄСПЛ вказав на те, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому неодноразово наголошував ЄСПЛ у своїх рішеннях. Відтак у кожному випадку заявник при зверненні до суду зобов`язаний дотримуватися норм процесуального законодавства.

Згідно із ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. 3 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами.

У ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

За змістом ч. 1 ст. 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Судом встановлено, що Прокурор, який звернувся до суду в інтересах держави в особі Зазимської т/г, будучи належним чином повідомленим судом про дату, час і місце розгляду справи, 29 жовтня та повторно 13 листопада 2024 року у судові засідання не з`явився без поважних причин, заява про розгляд справи за відсутності Прокурора до суду не надходила, неявка Прокурора перешкоджає об`єктивному розгляду судом ініційованої Прокурором справи та вирішенню судом даного цивільного спору по суті.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовна заява Прокурора, подана до суду в інтересах держави в особі Зазимської т/г, про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою відповідно до вимог ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України підлягає залишенню без розгляду.

Згідно із ч. 2 ст. 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 43, 44, 56, 64, 81, 89, 128, 130, 131, 223, 257, 259, 260, 263 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Позовну заяву заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Зазимської сільської територіальної громади Броварського району Київської області до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя Дутчак І. М.