Рішення

від 24.12.2024 по справі 523/10509/24

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/10509/24

Провадження №2/523/4685/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2024 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Далеко К.О.,

за участю секретаря судового засідання - Дмітрієвої В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 в м. Одеса, у спрощеному позовному провадженні, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця», третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Одеська дорожна організація профспілки залізничників і транспортних будівельників України, про стягнення невиплаченої при звільненні матеріальної допомоги у зв`язку із виходом на пенсію, матеріальної допомоги на оздоровлення, заохочень до ювілейних дат, середнього заробітку за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

І . Зміст вимог та заперечень учасників справи.

26.06.2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця», третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Одеська дорожна організація профспілки залізничників і транспортних будівельників України, яким із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 23.10.2024 року, просила стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на її користь:

- одноразову матеріальну допомогу, у зв`язку із виходом на пенсію за віком, у розмірі дев`яти середньомісячних заробітків, в сумі 101 422,44 грн;

- матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 та 2024 року в сумі 6434,5 грн;

- заохочувальну виплату з нагоди 30 років роботи на транспорті в сумі 5499,00 грн;

- заохочувальну виплату з нагоди ювілейної дати 60 років з дня народження у 2024 році, в сумі 6751,00 грн;

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 59146,57 грн.

В обґрунтування позову, ОСОБА_1 зазначила, що працювала на залізничному транспорті 32 роки, останні роки на посаді сигналіста 3-го розряду станції Одеса Східна регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця». 10 травня 2024 року позивач була звільнена наказом №420-ОС від 01.05.2024 за власним бажанням, у зв`язку із виходом на пенсію за віком, за ст. 38 Кодексу законів про працю України. При звільненні, позивач не отримала розрахунок у повному обсязі. Колективний договір, укладений між адміністрацією та Об`єднаним профспілковим комітетом Одеської дирекції залізничних перевезень на 2011 2015 року, зареєстрований Департаментом праці та соціальної політики 09.02.2011 за № 02/70-04, а саме п. 4.16 передбачає при звільненні працівників у зв`язку із виходом на пенсію за віком виплачувати одноразову матеріальну допомогу в залежності від стажу роботи в галузі, у розмірі п`яти середньомісячних заробітків. У разі звільнення пенсіонера за власним бажанням на протязі трьох місяців після виникнення права на пенсію, виплачується додаткова матеріальна допомога, яка із урахуванням стажу позивача, складає ще чотири середньомісячних заробітку. Протоколом №48 по встановленню трудового стажу та розміру одноразової допомоги у зв`язку із виходом на пенсію за віком від 19.08.2024 року, середній заробіток встановлений у розмірі 11269,16 грн. Тому, належна позивачеві сума одноразової допомоги у зв`язку із виходом на пенсію за віком становить 101 422,44 грн. Також колективним договором (п. 4.15) передбачена щорічна виплата допомоги на оздоровлення в розмірі не менше 50% тарифної ставки або посадового окладу. За 2023 та 2024 роки позивач таку допомогу на оздоровлення не отримувала, а тому має право на отримання 6434,50 грн. Крім того, п. 7.22 колективного договору передбачені заохочувальні виплати з нагоди ювілейної дати роботи на залізничному транспорті, в 2022 році виповнилось 30 років роботи позивача, але вона такі виплати не отримала. Виплата повинна здійснюватися в розмірі посадового окладу, тобто 5499,00 грн. П. 8.8 Положення про оплату праці працівників Акціонерного товариства «Українська залізниця» передбачено нарахування та виплата одноразового заохочення до ювілейної дати працівника. 2 квітня 2024 року позивачу виповнилося 60 років, але таке одноразове заохочення у розмірі 6751,00 грн., їй не було нараховано та виплачено. Позивач посилається на порушення її трудових прав. Внаслідок затримки виплати наведених сум, на підставі ст. 117 Кодексу законів про працю, позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше ніж за 6 місяців. Протокольне рішення правління від 14.03.2022 року №Ц-54/31 Ком.т прийнято до набрання чинності Законом України №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», з перевищенням повноважень правління, та є нікчемним в частині призупинення виплат, передбачених колективними договорами. Закон України №2136 «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24.03.2022 року не передбачає права роботодавця в односторонньому порядку зупиняти чи призупиняти дію колективного договору, а надає лише можливість ініціювати такі дії. В протокольному рішенні не має переліку виплат, які зупиняються. Колективний договір є двосторонньою угодою, і призупинення його дії можливе лише в порядку, передбаченому для його прийняття, і за участі іншої сторони колективного договору. Фінансовий стан АТ «Укрзалізниця» є задовільним, підприємство отримує мільярдні прибутки.

15.08.2024 року представник відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» надав суду відзив на позовну заяву, яким просив визнати поважними причини пропуску та поновити строк на подачу відзиву, а також відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . В обґрунтування відзиву на позов зазначено наступне: Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» встановлено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 52 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Відповідно до ст. 11 Закону №2136-IX на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця. Пунктом 1.1.4 витягу із протоколу № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, ухвалено призупинити виплату працівникам інших додаткових виплат, передбачених Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги. Щодо підстав позову за кожною вимогою, відповідач зазначив наступне: 1) щодо виплати матеріальної допомоги у зв`язку із виходом на пенсію за віком, в розмірі 9 середньомісячних заробітків. Зазначена виплата передбачена пунктами 4.16, 4.17, 7.21 Колективного договору та Положенням про оплату праці працівників акціонерного товариства «Українська залізниця», яке є невід`ємною частиною Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками. Їх виплати відповідачем призупинена, що узгоджується із положеннями №2136-IX. Питання правомірності введення державою окремих обмежень під час дії воєнного стану, у тому числі й з урахуванням міжнародних договорів, роз`яснено у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 року у справі №580/2869/22. Позивачу не відмовлено у виплаті. Відповідачем затверджено графік виплати такої допомоги працівникам АТ «Укрзалізниця», звільненим в період з січня 2024 року, у тому числі і позивачу. 2) щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022, 2023, 2024 роки. За 2022 рік матеріальна допомога позивачу була виплачена. За 2024 рік заяву позивач про виплату матеріальної допомоги не подавала. Матеріальна допомога за 2023 рік складає 3048,50 грн., та буде виплачена, після затвердження графіків такої виплати. 3) щодо виплати заохочувальних виплат з нагоди ювілейної дати 60 років у сумі 6750,00 грн., то її виплата є правом, а не обов`язком відповідача, і обов`язковою умовою виплати є прийняття відповідного рішення комісією з питань оплати праці. По позивачу таке рішення комісії відсутнє. 4) щодо виплати заохочувальних виплат з нагоди 30 років роботи на транспорті в розмірі 6750,00 грн. Обов`язковою умовою для здійснення такої виплати є прийняття рішення комісією та видання відповідного наказу. У зв`язку із призупиненням дії колективних договорів в частині виплати матеріальної допомоги рішенням правління від 14.03.2022 №Ц-45/31 Ком.т., питання нарахування та виплати працівникам такої грошової винагороди на комісіях не розглядалося, рішення щодо здійснення виплати не приймалося. Після ухвалення правлінням АТ «Укрзалізниця» рішення про відновлення таких виплат, позивачу буде здійснено відповідні виплати. Розмір виплати 6750,00 грн. не є обґрунтованим, оскільки у 2022 році, в період виникнення у позивача права на отримання спірної виплати, посадовий оклад позивача становив 5329,00 грн. 5) щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Оскільки виплати які є предметом спору у даній справі призупинені рішенням правління АТ «Укрзалізниця», то відповідно до пункту 3 статті 10 Закону №2136-IX роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці. У зв`язку із необхідністю відновлення пошкодженої чи знищеної ворогом інфраструктури, АТ «Укрзалізниця» понесла величезні витрати, гуманітарні евакуаційні перевезення, що здійснювалися відповідачем на безоплатній основі, також потребували значних коштів. Військова агресія призвела до руйнувань залізничної інфраструктури, втрати активів та майна відповідача. У дія відповідача відсутня вина, дії добросовісні.

10.09.2024 року до суду надійшли пояснення третьої особи по справі Одеської дорожньої організації профспілки залізничників і транспортних будівельників України. Обґрунтовані пояснення наступним: ОСОБА_2 правомірно розраховувала на виплату одноразової матеріальної допомоги, матеріальної допомоги на оздоровлення та заохочення до ювілейної дати, які входять до структури заробітної плати. Затримка допомоги суперечить колективному договору та ст. 116 Кодексу законів про працю України. Відповідач посилається на Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, де міститься положення про можливе обмеження конституційних прав і свобод людини в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану. При цьому не зазначається, як виконання колективного договору може завадити впровадженню режиму воєнного стану. Відповідач зазначає, що ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX, який набрав чинності 24.03.2022 року, передбачається можливість зупинення окремих положень колективного договору за ініціативою роботодавця. Але така можливість досі не була використана стороною роботодавця, звернення з такою ініціативою до іншої сторони колективного договору об`єднаної профспілкової організації не відбулося. АТ «Укрзалізниця» своїм рішенням (Протокол №Ц-54/31 Ком.т) від 14 березня 2022 року в односторонньому порядку зупинила практично усі додаткові виплати працівникам, при цьому перелік зупинених виплат не був затверджений правлінням. На час прийняття рішення правлінням АТ «Укрзалізниця» 14 березня 2022 року Закон України № 2136-IX від 15.03.2022 року не набрав чинності та навіть ще не був прийнятий Верховною Радою, тому посилання на відповідність цього рішення статті 11 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» взагалі не мають сенсу. Дія зазначеного рішення правління не може розповсюджуватися на колективний договір між адміністрацією та Об`єднаним профспілковим комітетом Одеської дирекції залізничних перевезень, як стверджує відповідач. До компетенції адміністрації не відноситься внесення змін або призупинення дії Колективного договору в односторонньому порядку. АТ «Укрзалізниця» отримала за 2023 рік та 1-е півріччя 2024 року прибуток, відповідно 5,044 млрд. грн. та 3,146 млрд.грн, про що неодноразово наголошувалося керівництвом. За умови дуже низьких заробітних плат рядових працівників, несправедливо по відношенню до них створювати за рахунок економії. Щодо підстав позову за кожною вимогою, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову зазначає наступне: невиплата матеріальної допомоги у зв`язку із виходом на пенсію за віком в сумі 101 422, 44 грн. є порушенням ст. 116 Кодексу законів про працю України; матеріальна допомога на оздоровлення за 2023 та 2024 роки повинні бути виплачені. В свою чергу, заяви у 2023 та 2024 роках та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення не приймалися адміністрацією, тому і не подавалась у 2024 році заява позивачем. Ці виплати є обов`язковими. Заявлений до стягнення розмір посадового окладу підлягає корегуванню, та за 2023 та 2024 роки складає 6424,50 грн. Заохочення до ювілейної дати 60 років в розмірі посадового окладу (тарифної ставки) за стажем понад 15 років передбачено пунктом 8.8 Положення про оплату праці працівників Акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого протоколом №Ц-85/39 Ком.т засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 26.06.2023 року, тому позивач має право на виплату 6751,00 грн. Також третя особа вважає обґрунтованою вимогу позивача щодо стягнення середньої плати з дати звільнення по день прийняття судового рішення, але не більше ніж за 6 місяців, так як відповідач не виконав свого обов`язку щодо повного розрахунку з працівником та повинен нести відповідальність, відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України.

ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.

Ухвалою судді від 28.06.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 24.10.2024 року прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог.

ІІІ. Позиції сторін.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала уточнені позовні вимоги у повному обсязі, просила позов задовольнити, надала пояснення аналогічні викладеним у позові, у подальшому подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні, надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позов.

Представник третьої особи Нестерова О.К. позов підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним у письмових поясненнях.

Судом здійснювалось фіксування судового засідання технічними засобами відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, в дати явки сторін до судового засідання.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.

Дослідивши матеріалисправи,всебічно,повно,об`єктивнота безсторонньооцінивши доказиза своїмвнутрішнім переконанням,суд дійшоввисновку щопозовна заява не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що 10 травня 2024 року ОСОБА_1 була звільнена, за власним бажанням, у зв`язку із виходом на пенсію за віком, з посади сигналіста 3-го розряду станції Одеса-Східна виробничого підрозділу «Одеська об`єднана дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця», за ст. 31 КЗпП України, згідно наказу №420-ОС від 01.05.2024.

Відповідно до вимогст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені вст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ч.1 ст. 116 Кодекс законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Матеріалами справи підтверджується, та не заперечується сторонами, що відповідач не здійснив виплату всіх сум, що належали ОСОБА_1 , в день звільнення.

Внаслідок неповного розрахунку, позивач просить стягнути з відповідача наступні виплати:

- одноразову матеріальну допомогу, у зв`язку із виходом на пенсію за віком, у розмірі дев`яти середньомісячних заробітків, в сумі 101 422,44 грн;

- матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 та 2024 роки в сумі 6434,5 грн;

- заохочувальну виплату з нагоди 30 років роботи на транспорті в сумі 5499,00 грн;

- заохочувальну виплату з нагоди ювілейної дати 60 років з дня народження у 2024 році, в сумі 6751,00 грн;

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 59146,57 грн.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР від 24.03.1995 інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать матеріальні виплати, що не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми, також входять до структури заробітної плати.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР від 24.03.1995 працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі вкладеного трудового договору. Відповідно до ст. 22 наведеного Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідност.10 КЗпП Україниколективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно достатті 13 КЗпП України,статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди»зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг тощо.

Умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними (ст.16 КЗпП).

Зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою (ст.14 Закону України «Про колективні договори та угоди»).

Статтею 18 КЗпП Українипередбачено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, фізичної особи, яка використовує найману працю, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує найману працю, так і для працівників.

Згідно ч. 2ст. 97 КЗпП Україниформи і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені ст.ст. 43-46 Конституції України.

У той же час, відповідно дост. 64 Конституції Україниконституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихКонституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 квітня 2022 року №64/2022 у зв`язку із військовою агресією рф на території України введений воєнний стан, який неодноразово продовжений і триває станом на час розгляду цієї справи.

При цьому, зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб визначені положеннямиЗакону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до п. 5 ч. 1ст. 6 цього ЗаконувУказі Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»зазначений вичерпний перелік конституційних прав та свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку із введенням воєнного стану, зазначений строк дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями30-34,38,39,41-44,53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Пунктом другимрозділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»регламентовано, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно доЗакону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, установленіЗаконом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Отже положенняЗакону України «Про правовий режим воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніжКЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

Відповідно до ч.3 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

Відповідно дост. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Пункт 4.16 розділу 4 колективного договору між адміністрацією та Об`єднаним профспілковим комітетом Одеської дирекції залізничних перевезень на 2011-2015 роки, зареєстрованого Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради за №02/70-04 від 09.02.2011 передбачає при звільненні працівників у зв`язку із виходом на пенсію за віком виплату одноразової грошової допомоги у розмірі не більше п`яти середньомісячних заробітків в залежності від стажу роботи у галузі. Крім того, у випадку звільнення працівника за власним бажанням на пенсію, при виникненні права на пенсію, однак не пізніше трьох місяців, здійснювати виплату додаткову за сумлінний труд, у розмірі залежному від стажу роботи в галузі.

Протоколом від 01.05.2024 №33 про встановлення трудового стажу та розміру одноразової допомоги у зв`язку із виходом на пенсію за віком, визначено загальний трудовий стаж позивача ОСОБА_1 у галузі - 31 рік 5 місяців, та визначено розмір одноразової допомоги у зв`язку із виходом на пенсію, у розмірі п`яти основних середньомісячних заробітків та чотирьох додаткових за стаж роботи, передбачених п. 4.17 Колективного договору. Розмір одноразової допомоги у зв`язку із виходом на пенсію склав 96042,78 грн.

Протоколом від 19.08.2024 року №48 про встановлення трудового стажу та розміру одноразової допомоги у зв`язку із виходом на пенсію за віком, визначено загальний трудовий стаж позивача ОСОБА_1 у галузі - 31 рік 5 місяців, та визначено розмір одноразової допомоги у зв`язку із виходом на пенсію, у розмірі п`яти основних середньомісячних заробітків та чотирьох додаткових за стаж роботи, передбачених п. 4.17 Колективного договору. Розмір одноразової допомоги у зв`язку із виходом на пенсію склав 101422,44 грн. Протокол №33 від 01.05.2024 визнано недійсним на підставі листа від 12.07.2024 №Н-002/5605 щодо роз`яснення змін внесених до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому ПКМУ від 08.02.1995 №100.

Пунктом 1.1.4. витягу із протоколу № Ц-54/31 Ком.т. засідання правління AT "Укрзалізниця" від 14 березня 2022 року, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, ухвалено призупинити виплату працівникам інших додаткових виплат, передбачених Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема, матеріальної допомоги. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно із рішеннями правління, роз`яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики.

Пунктом 13.2 витягу з протоколу №ц-54/90 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 24.10.2022 ухвалено: нарахування та виплату матеріальної допомоги, зазначеної у пункті 13.1 цього рішення, проводити в хронологічній послідовності, відповідно до її виникнення, починаючи з листопада 2022 року, згідно з графіком погашення, який буде затверджено та доведено додатково директором з управління персоналом та соціальної політики або особою, яка виконує обов`язки директора з управління персоналом та соціальної політики.

Наказом №432/0С від 01.05.2024 року передбачено компенсувати ОСОБА_1 за невикористані 26 днів відпустки. Виплатити одноразову матеріальну допомогу, відповідно до п.2.2.9 Колективного договору у розмірі 9,0 середньомісячних заробітків, 5 основних та 4, з урахуванням рішення правління від 24.10.2022 (витяг з протоколу №Ц-54/90 Ком.т). Протокол засідання кваліфікаційної комісії по встановленню трудового стажу від 01.05.2024 №33.

У судовому засідання знайшло своє підтвердження право ОСОБА_1 на виплату: - одноразової матеріальної допомоги, у зв`язку із виходом на пенсію за віком, у розмірі дев`яти середньомісячних заробітків в сумі 101 422,44 грн.

Разом із тим, судом встановлено, що АТ «Українська залізниця» не відмовляло позивачу у зазначених виплатах.

Такі виплати, на підставі положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у зв`язку з введенням воєнного стану, на підставі рішення правління та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», було спочатку призупинено, а потім визначено порядок проведення такої виплати у хронологічному порядку.

Наразі здійснюєтьсянарахування тавиплата матеріальноїдопомоги,у зв`язкуз виходомна пенсіюпрацівникам,які звільнилисяв періодз 01.01.2023по 31.12.2023,згідно зрішенням правліннявід 17.07.2023(протокол№ Ц-85/44Ком.т.).Нарахування тавиплата такоїматеріальної допомогипроводиться вхронологічній послідовності,відповідно доїї виникнення,починаючи зжовтня 2023року, згідно з щоквартальними графіками погашення.

З огляду на викладене, суд вважає що звернення позивача до суду є передчасним та не позбавляє останньої права у майбутньому, після закінчення воєнного стану або зміни рішення керівництва АТ «Укрзалізниця», звернутися до суду з такими вимогами, у випадку якщо відповідач не проведе з нею відповідний розрахунок.

При цьому, до доводів третьої особи про те, що правління АТ «Укрзалізниця» прийняло рішення від 14 березня 2022 року про призупинення виплат за колективними договорами до набрання чинності Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», суд ставиться критично. Системний аналіз наведеного вище законодавства свідчить про те, що дія ч. 1 ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», якою роботодавцю надається право в односторонньому порядку зупиняти окремі положення колективного договору, поширюється на правовідносини, що виникли з 24 лютого 2022 року.

Також суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази визнання рішення правління АТ «Укрзалізниця» у встановленому законом порядку незаконними.

В свою чергу, закон виходитьз презумпціїлегітимності рішеньорганів управлінняюридичної особи,тобто такірішення вважаютьсятакими,що відповідаютьзакону,якщо судомне будевстановлене інше(постановаКГС ВСвід 03.08.2023у cправі№ 916/3610/21, постанова КГС ВС від 03.09.2022 у справі № 916/451/21).

Існування презумпції прямо випливає з правової природи таких рішень, які є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами) та не можуть за будь-яких підстав автоматично вважатися недійсними за відсутності відповідного судового рішення. До моменту визнання рішення недійсним в судовому порядку юридична сила такого рішення не може ставитися під сумнів.

У частині першій статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Одночасно, питання правомірності введення державою окремих обмежень під час дії воєнного стану, у тому числі й з урахуванням міжнародних договорів, роз`яснено й у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2022 року у справі №580/2869/22.

У той же час, посилання третьої особи як на доказ незаконності, безпідставності та відсутності у правління АТ «Українська залізниця» повноважень приймати рішення про призупинення колективних договорів, на роз`яснення Державної служби України з питань праці, суддею відхиляються, оскільки вказані роз`яснення мають виключно рекомендаційний характер.

Щодо вимоги про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 та 2024 рік, то суд зазначає, що пунктом 4.15колективного договорупередбачено,що працівникамдирекції записьмовою заявою надається впродовж року разова допомога на оздоровлення, як правило, при виході у відпустку в розмірі, не менше 50% тарифної ставки або посадового окладу, встановленого на дату звернення за допомогою.

В частині розміру виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 рік, між сторонами спору фактично не існує, матеріалами справи знайшло своє підтвердження право ОСОБА_1 на отримання 3049,00 грн., яке за висновками суду на законних підставах призупиненою

Разом із тим, між сторонами існує спір щодо наявності у позивача права на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік.

Позиція відповідача в цій частині зводиться до того, що позивач заяву на отримання такої допомоги за 2024 рік не подавала, у відпустку не ходила, тому відсутні підстави для виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік.

Позиція позивача в цій частині зводиться до того, що відповідач внаслідок зупинення здійснення виплат матеріальної допомоги, не приймав заяву про виплату матеріальної допомоги.

Відповідно до пункту 4 витягу з протоколу № Ц-82/39 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 можливість та умови нарахування і виплати працівникам АТ «Укрзалізниця» та особам, які перебували в трудових правовідносинах з АТ «Укрзалізниця» під час дії рішення правління від 14.03.2022 (протокол №Ц-54/31 Ком.т) матеріальної допомоги на оздоровлення, за період з 24.02.2022 року до 30.06.2024 року, в розмірі та на умовах, передбачених колективними договорами АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій і їх структурних (виробничих) підрозділів, визначати окремими рішеннями правління на кожен рік. При цьому, можливість та умови таких виплат за 2022 рік визначити не пізніше грудня 2024 року.

З огляду на викладене, суд вважає що вимоги позивача про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік, зокрема із урахуванням змісту пункту 4 витягу з протоколу № Ц-82/39 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024, заявлені до суду передчасно.

Щодо вимоги про стягнення заохочувальної виплати з нагоди ювілейної дати 60 років з дня народження в 2024 році у сумі 6751,00 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 7.22 колективного договору передбачено працівникам залізниці за сумлінну працю та у зв`язку з настанням ювілейної дати роботи на залізничному транспорті виплачувати грошову винагороду у розмірі посадового окладу (тарифної ставки) згідно з додатком № 14.

Виплата одноразового заохочення до ювілейних дат працівників (60 років) здійснюється на підставі Положення про оплату праці працівників акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Положення про оплату) затверджене рішенням правління від 26.06.2023 (протокол № Ц-85/39 Ком. т.).

Пунктом 1.1 розділу Загальних положень, Положення - Положення про оплату праці працівників акціонерного товариства "Українська залізниця" розроблене відповідно до Кодексу законів про працю України, законів України "Про оплату праці", "Про запобігання корупції", Генеральної угоди, Статуту акціонерного товариства "Українська залізниця" визнане невід`ємною частиною Галузевої угоди між Державною адміністрацій залізничного транспорту України та профспілками.

Пунктом 8.1 розділу 8 "Інші заохочувальні виплати та винагороди Положення про оплату визначено, що одноразове заохочення за сумлінну працю з нагоди ювілею віднесено до інших заохочувальних виплат.

Відповідно до п. 8.3 розділу 8 Положення про оплату, рішення и виплати працівнику інших заохочувальних виплат та винагород приймається керівником підрозділу на підставі протокольного рішення Комісії з питань оплати праці відповідного рівня управління (розділ 10 цього Положенню погодженням з відповідним профспілковим органом).

Відповідно до п. 8.8 розділу 8 Положення про оплату, працівникам Підрозділу можуть бути нараховані та виплачені одноразові заохочення до ювілейних дат працівників (50, 60, 70 років) залежно від стажу роботи в AT "Укрзалізниця" та посадового окладу (тарифної складової) у встановлених розмірах.

Стаж роботи визначається на підставі даних трудової книжки методикою, передбаченою Порядком визначення стажу роботи, що дає прав: встановлення надбавки за вислугу років. Клопотання (подання) подає керівник із зазначенням загальних підсумків оцінювання результатів роботи працівника.

Відповідно до пункту 10.15 Положення про оплату визначено порядок прийняття рішення Комісією.

Таким чином, суд погоджується із доводами відповідача щодо того, що нарахування та виплата одноразового заохочення з нагоди ювілейної дати (60 років) є правом, а не обов`язком відповідача, і для виплати обов`язковою умовою є прийняття відповідного рішення комісії з питань оплати праці.

За таких обставин, у судовому порядку не можу вирішуватися питання про стягнення заохочувальної виплати з нагоди ювілейної дати 60 років з дня народження в 2024 році.

Щодо вимоги про стягнення заохочувальної виплати з нагоди 30 років роботи на транспорті, то суд зазначає що проведення наведеної виплати також призупинено, з вищенаведених підстав, рішенням правління встановлено порядок нарахування та виплати заохочень, що враховуючи попередні висновки суду свідчить про передчасність звернення ОСОБА_1 до суду.

Оскільки позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 59146,57 грн. є похідними від попередніх вимог, то правові підстави для їх задоволення також відсутні.

Щодо посилання представника третьої особи на практику апеляційних судів з розгляду аналогічних спорів, суд вважає за необхідне зазначити, що практика розгляду подібних спорів по Україні відрізняється, крім того відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що пред`явлені позові вимоги є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 12,13,76,141,259,263-265,268,279,280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця», третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Одеська дорожна організація профспілки залізничників і транспортних будівельників України про стягнення невиплачених при звільненні матеріальної допомоги, матеріальної допомоги на оздоровлення, заохочення до ювілейних дати та середнього заробітку за час затримки розрахунку відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 24.12.2024 року.

Суддя: К.О. Далеко