Рішення

від 16.12.2024 по справі 754/5661/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/3349/24

Справа №754/5661/24

РІШЕННЯ

Іменем України

16 грудня 2024 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді Зотько Т.А.

за участю секретарів судового засідання Нагорної М.В., Микитюк А.В.,

представник позивачки Бессараб В.С.,

представника відповідача Гайдай О.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка у особі свого представника - адвоката Куц Я.О. звернулася до Деснянського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення на її користь аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 93 382,33 грн., щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. Свої вимоги позивач мотивує тим, що їх спільний із відповідачем син проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. Однак, у зв`язку із тим, що відповідач, як батько дитини добровільно не приймає у фінансовому утриманні сина, вона бажає стягнути з відповідача аліменти у судовому порядку у твердій грошовій сумі.

Ухвалою судді від 26.04.2024 року відкрито провадження у вказаній справі з проведенням розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, у відповідності до ст.274 ЦПК України.

23.05.2024 на адресу суду від представника відповідача - адвоката Гайдай О.В. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач частково визнає позовні вимоги, посилаючись на те, що між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання сина з одним із батьків, оскільки позивачка перешкоджає їх спілкуванню з сином і в односторонньому порядку змінила його місце проживання. Їх спільний син певний час проживав з відповідачем, а саме з листопада 2022 року до 01 червня 2023 року. Батько повністю самостійно утримував сина, оплачував навчання у школі, додаткові гуртки. Саме через періодичне проживання сина з обома батьками, питання фінансового утримання дитини не порушувалось. Крім того, на його утриманні перебувають батьки пенсійного віку, які є особами з інвалідністю ІІ групи, а тому представник просить позовну заяву задовольнити частково та стягувати з нього на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , у твердій грошовій сумі, що відповідатиме всіх його доходів за один місяць, а саме 5000 гривень.

Згідно ухвали суду від 05.06.2024 було витребувано від: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІБУД-КИЇВ» (код ЄДРПОУ 42182915, юридична адреса: 02160, м. Київ, проспект Соборності, 19, офіс 315). Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА ІНДУСТРІЯ №1» (код ЄДРПОУ 37768897, юридична адреса: 02160, м. Київ, проспект Соборності, 19, офіс 005). Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНИЙ РЕГІОН» (код ЄДРПОУ 39226695, юридична адреса: 02160, м. Київ, проспект Соборності, 19, офіс 015) інформацію щодо розміру заробітної плати ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) станом на 31 травня 2024 року. Витребувано від: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІБУД-КИЇВ» (код ЄДРПОУ 42182915, юридична адреса: 02160, м. Київ, проспект Соборності, 19, офіс 315). Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНИЙ РЕГІОН» (код ЄДРПОУ 39226695, юридична адреса: 02160, м. Київ, проспект Соборності, 19, офіс 015) інформацію щодо сум нерозподілених прибутків, які значаться на бухгалтерських рахунках вказаних підприємств, станом на 31 травня 2024 року.

25.06.2024 на адресу суду від представника позивачки - адвоката Куц Я.О. надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій представник зазначає, про те, що обґрунтування сторони відповідача не відповідають дійсності, оскільки відповідач не піклувався життям сина на регулярній основі, його зацікавленість носила виключно епізодичний характер і стала більш-менш частішою лише у 2021 році, коли дитині виповнилось 8 років. Від початку повномасштабного вторгнення окупантів на територію України, позивачка разом із спільним з відповідачем сином та ще двома її дітьми виїхали до Чорногорії. З того часу син ОСОБА_4 проживає у Чорногорії разом із матір`ю і його молодшими сестрами. У 2022 році позивачка із дітьми приїздила на короткотривалий час до України. Під час їх перебування в Україні, відповідач виявив бажання зустрітись із сином ОСОБА_5 , і хотів, щоб син також зустрівся із бабусею та дідусем, які проживають у м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області. Позивачка дала згоду на цю поїздку дитини, будучи впевненою, що відповідач виконає свої домовленості і привезе їй сина, як і вони домовлялися, однак цього не сталося, на усі прохання позивачки повернути дитину, відповідач постійно відмовляв, пояснюючи це тим, що син ніби не хоче жити з матір`ю, а хоче залишитись проживати з батьком. Крім того, відповідач переховував від неї сина. У червні 2023 році позивачка повернула сина до себе, а в серпні 2023 року вона із дітьми повернулися до Чорногорії де і на даний час проживають разом. При цьому, представник відповідача надає суду копії довідок та характеристик, які складені у травні 2023 року, які нібито підтверджують факт фінансового забезпечення відповідачем їх спільного сина, разом з тим, жодних із цих документів не містять ані посилань на реквізити договорів, або на реквізити платіжних доручень, або квитанцій, які б свідчили про фактичні фінансові витрати відповідача на малолітнього сина. А відтак, стороною відповідача не надано належних доказів того, що відповідач утримував дитину.

11.07.2024 на електронну адресу суду від представника відповідача - адвоката Гайдай О.В. надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких заперечують щодо викладених у відповіді на відзив обставин та просить суд частково задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 07.08.2024 було витребувано від: АТ «ОТП БАНК» (Адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43). АТ «ПРАВЕКС БАНК» (Адреса: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/2). АТ «УКРСИББАНК» (Адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12). АТ Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (Адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д). АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (Адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19), КНЕДП АТ «Ощадбанк» (Адреса: 01001, Україна, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г). АТ «ПУМБ» (Адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4): відомості (виписки) про рух коштів по рахункам (поточні, депозитні, SWIFT тощо), що відкриті на ім`я ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) з 01.01.2024 по день виконання ухвали суду, з зазначенням залишку коштів по рахункам.

09.09.2024 від АТ «УКРСИББАНК» на виконання ухвали надійшла відповідь, згідно якої зазначено, що в АТ «УКРСИББАНК» на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 відкриті рахунки (детальний опис зазначено у відповіді).

11.09.2024 від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на виконання ухвали надійшла відповідь, згідно якої зазначено, що в АТ «УКРСИББАНК» станом на 04.09.2024 відсутні банківські рахунки, відкриті на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

11.09.2024 від АТ «ПУМБ» на виконання ухвали надійшла відповідь, згідно якої зазначено, що ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 в Банку за період з 01.01.2024 по 03.09.2024 рахунки не відкривались.

12.09.2024 від АТ «ПРАВЕКС БАНК» на виконання ухвали надійшла відповідь, згідно якої зазначено, ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не має відкритих та закритих рахунків у АТ «ПРАВЕКС БАНК» за вказаний в ухвалі суду період часу.

17.09.2024 від КНЕДП АТ «Ощадбанк» на виконання ухвали надійшла відповідь, згідно якої зазначено, про відсутність в установах АТ «Ощадбанк» рахунків на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

23.09.2024 від АТ «ОТП БАНК» на виконання ухвали надійшла відповідь, згідно якої зазначено, що ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 за період з 01.01.2024 по 12.09.2024 Клієнт не має діючих рахунків в АТ «ОТП БАНК».

29.11.2024 від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на виконання ухвали надійшла відповідь з доданими рахунками з рухом коштів (виписки) за період з 01.01.2024 р. по 12.09.2024 р. та довідки про залишок коштів у додатку.

Представники позивачки - адвокати Куц Я.О. та Бессараб В.С. позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд про їх задоволення, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та поданих по суті спору заявах.

Представник відповідача - адвокат Гайдай О.В. заперечувала проти позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Заслухавши пояснення представників позивачки, представника відповідача, дослідивши зібрані у справі письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 16.03.2013 року. Шлюб було розірвано на підставі рішення суду від 21.03.2016 року (а.с.16 - 17 т.1).

Сторони мають спільного малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а/з № 2675) (а.с.18 т.1).

Із наданих стороною позивача пояснень вбачається, що відповідач не надає кошти для забезпечення належного утримання та гармонійного розвитку спільної дитини, а тому наразі фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків.

Законодавцем, положеннями ч.2 ст.51 Конституції України закріплений конституційний обов`язок батьків утримувати своїх дітей.

Відповідно до ч.2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно вимог ч.1, 2 ст.155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до чч 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з вимогами ст.ст. 180, 182 СК, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 27 Конвенції про захист прав дитини визначено, що батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 18 Конвенції про захист прав дитини суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів на одну дитину за жодних обставин не може бути меншим 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого законодавством України. При цьому мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Приймаючи до уваги викладене, з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи вік дитини, працездатний вік відповідача, відсутність у відповідача аліментних зобов`язань стосовно інших осіб, при цьому беручи до уваги матеріальний стан відповідача, суд приходить до висновку про можливість визначення розміру аліментів, що підлягає стягненню з відповідача на утримання малолітнього сина у твердій грошовій сумі - 31 960 гривень, щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 16 квітня 2024 року з урахуванням здійснених виплат ОСОБА_2 у добровільному порядку.

Визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача, суд виходив з того, що вказаний розмір аліментів не є меншим від встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також враховував рівність обов`язків обох батьків щодо матеріального забезпечення дитини.

Крім того, дослідивши надану від 29.11.2024 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на виконання вимог ухвали суду відповідь з доданими рахунками відповідача з рухом коштів (виписки) за період з 01.01.2024 р. по 12.09.2024 р. та довідки про залишок коштів у додатку, судом встановлено, що з рахунку відповідача систематично списувались чисельні кошти на користь ліцензійної букмекерської контори в Україні DPAY FAVBET UA, розмір яких значно перевищує розмір сплачуваних відповідачем аліментів на утримання сина в добровільному порядку, а відтак суд не погоджується з доводами сторони відповідача щодо рівня його матеріального стану та можливістю сплачувати аліменти виключно у розмірі 5 000 грн. щомісячно.

При цьому, суд встановивши матеріальне становище сторін у справі та дослідивши необхідність та доцільність витрат позивачки на утримання сина, вважає за доцільне при розгляді даних позовних вимог застосувати вимоги ч.5 ст. 183 СК України (згідно з якою той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину) та визначити розмір аліментів, що будуть стягуватись з відповідача на користь позивачки на утримання їх спільного малолітнього сина у розмірі, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

При цьому, суд не приймає як доказ, твердження представника відповідача щодо перебування у відповідача на утриманні також його батьків, з тих підстав, що суду не надано доказів їх скрутного матеріального стану, а крім того, вони не позбавлені можливості отримувати матеріальну допомогу від іншого сина - ОСОБА_6 ..

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги, щодо стягнення аліментів на утримання дитини підлягають частковому задоволенню.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211, 20 грн..

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.7, 180, 181, 182, 183, 185, 191, 192 СК України, ст.ст. 12, 13, 76-81,141, 247, 259, 263-265, 268, 430 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів- задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Корсунь-Шевченківський Черкаської області, РНОКПП - НОМЕР_1 (що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 (що зареєстрована: АДРЕСА_2 ), на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі - 31 960 гривень, щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 16 квітня 2024 року з урахуванням здійснених виплат ОСОБА_2 у добровільному порядку .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Корсунь-Шевченківський Черкаської області, РНОКПП - НОМЕР_1 (що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 гривень.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний тест рішення суду виготовлено 24.12.2024.

Суддя: Т.А.Зотько