Постанова

від 10.12.2024 по справі 758/6241/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 758/6241/24

провадження № 22-ц/824/17371/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.

при секретарі Кошель К. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Цермолонського Івана Миколайовича на рішення Подільського районного суду м. Києва від 03 вересня 2024 року в складі судді Петрова Д. В.,

встановив:

23.05.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 працювала завідувачем загальноуніверситетської лабораторії прекурсорів Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського».

Наказом №1428л від 30.06.2022 ОСОБА_1 було відсторонено від роботи на час проведення досудового розслідування кримінального провадження №12021105090004682 з 30.06.2022.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 22 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року, визнано незаконним та скасовано наказ виконувача обов`язків першого проректора Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» Олексія Жученка №1428 л від 30.06.2022 «Про відсторонення від роботи», яким ОСОБА_1 , завідувача загальноуніверситетської лабораторії прекурсорів у складі хіміко-технологічного факультету, відсторонено від роботи з 30.06. 2022 на час проведення досудового розслідування кримінального провадження №12021105090004682.

Проректором з науково-педагогічної роботи Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» 23.02.2024 видано наказ №370 л «З кадрових питань»: «Відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 22.02.2024 скасувати наказ №1428л від 30.06.2022 про відсторонення від роботи завідувача загальноуніверситетської лабораторії прекурсорів ОСОБА_1 та вважати її приступившою до роботи на посаді завідувача загальноуніверситетської лабораторії прекурсорів з 23.02.2024.

При поновлені на роботі роботодавець не провів оплату праці позивачки за період вимушеного прогулу, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Посилаючись на вказані обставини та вимоги ст. 233, 235 КЗпП позивачка просила суд стягнути з Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час безпідставного відсторонення від роботи за період з 01.07.2022 по 22.02.2024 у розмірі 335 666, 60 грн та стягнути судові витрати.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 03 вересня 2024 року вказаний позов залишено без задоволення.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України в редакції, станом на 25.04.2024, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Позивач дізналася про порушення свого права у зв`язку з відстороненням від роботи в день відсторонення - 30.06.2022.

З огляду на продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, згідно з пунктом 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), до 30.06.2023, позов про стягнення заробітної плати міг бути поданий до 01.10.2023.

Позивач, звернувшись до суду з позовом 23.05.2024, пропустила тримісячний строк звернення до суду, встановлений ст. 233 КЗпП України. Про наявність поважних причин пропуску такого строку в період з 01.102023 по 23.05.2024 позивач не вказала.

Поновлення позивача на роботі 23.02.2024 не змінює моменту, з якого позивач дізналась чи повинна була дізнатись про порушення своїх прав.

03.10.2024 представник ОСОБА_1 - адвокат Цермолонський І. М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 03 вересня 2024 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Вважає вказане рішення незаконним та необґрунтованим, оскільки воно прийнято з порушенням вимог матеріального законодавства, яке регламентує дані відносини та всупереч висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 08 лютого 2022 року (справа №755/12623/19).

Зазначив, що при поновленні на роботі роботодавець не провів оплату праці позивача за час вимушеного прогулу. 27 лютого 2024 року позивач подала заяву на звільнення за власним бажанням і в цей же день була звільнена.

Позивач звернулась до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу після поновлення її на роботі 23.02.2024 та фактичного звільнення 27.02.2024, в межах тримісячного строку звернення до суду.

Висновок суду щодо початку обрахунку вказаного строку з 30.06.2022 (день відсторонення) є невірним та таким, що суперечить ст. 234 КЗпП України. Вважає, що таким днем є 27.02.2024 (день звільнення), коли позивачу не виплатили середній заробіток за час вимушеного прогулу, який є частиною заробітної праці працівника.

04.11.2024 Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Цермолонський І. М. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» - Казьмірова І. В. просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що наказом в.о. першого проректора Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» №1428л від 30.06.2022 ОСОБА_1 було відсторонено від роботи на час проведення досудового розслідування кримінального провадження №12021105090004682, з 30.06.2022.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 22 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду м. Києва від 22 лютого 2024 року (справа №758/8692/22), визнано незаконним та скасовано наказ виконувача обов`язків першого проректора Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» Олексія Жученка №1428 л від 30.06.2022 «Про відсторонення від роботи», яким ОСОБА_1 , завідувача загальноуніверситетської лабораторії прекурсорів у складі хіміко-технологічного факультету, відсторонено від роботи з 30.06. 2022 на час проведення досудового розслідування кримінального провадження №12021105090004682.

Наказом проректора з науково-педагогічної роботи Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» №370 л від 23.02.2024 наказ про відсторонення позивача від роботи скасовано з 23.02.2024.

Наказом проректора з науково-педагогічної роботи Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» №394 л від 27.02.2024 ОСОБА_1 звільнено з роботи за власним бажанням з 27.02.2024. Наказано виплатити компенсацію за 22 календарні дні невикористаних щорічних відпусток, право на яке виникло до 31.12.2023.

Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Судом встановлено, що незаконні дії відповідача по відстороненню працівника від роботи в період з 01.07.2022 до 23.02.2024 призвели до порушення конституційного права ОСОБА_1 на одержання винагороди за працю.

Тому за час вимушеного прогулу працівник має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

Перевіряючи дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, апеляційний суд виходить з того, що спір щодо стягнення середнього заробітку за час відсторонення є спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9- рп/2013.

Так, у рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, виснував, що вказані поняття є рівнозначними.

Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

З прийняттям Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ, який набрав чинності 19 липня 2022 року, зокрема, змінено редакцію статті 233 КЗпП України.

Проте в спірний період з 01.07.2022 по 19.07.2022 частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

Втім, судом першої інстанції в цій частині помилково враховано редакцію статті 233 КЗпП України, чинну на момент постановлення оскаржуваного судового рішення.

Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом встановлено, що після поновлення ОСОБА_1 на роботі 23.02.2024 позивачу не було виплачено середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи.

З даним позовом до суду позивач звернулась 23.05.2024, тобто у тримісячний строк, передбачений статтею 233 КЗпП України.

За таких обставин, помилковим також є висновок суду першої інстанції про те, що при зверненні до суду із позовом в частині указаного позивачем періоду нарахувань середнього заробітку з 19.07.2022 по 22.02.2024 остання пропустила строк звернення до суду з позовом.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню за період з 01 липня 2022 року по 22 лютого 2024 року.

Пунктом 2 Порядку № 100 передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю , в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів / годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до довідки відповідача від 04.04.2024 №5, заробітна плата позивача за квітень 2022 року становила 16 674,92 грн, за травень 2022 року - 15 330,43 грн; середньоденна заробітна плата складає 780,62 грн (16 674,92 грн +15 330,43 грн):41 робочий день) (а.с. 35).

Середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача з 01.07.2022 по 22.02.2024 включно становить 335 666,60 грн (780,62 грн х 430 робочих днів).

Тому з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.07.2022 по 22.02.2024 включно в сумі 335 666,60 грн, з вирахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Суд першої інстанції неправильно застосував положення частини першої статті 233 КЗпП України, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення- про задоволення позову.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви та апеляційної скарги позивачка судовий збір не сплачувала, посилаючись на те, що вона звільнена від його сплати на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 8 391,65 грн (3 356,66 грн за подання позовної заяви + 5034,99 грн за подання апеляційної скарги) .

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Цермолонського Івана Миколайовича задовольнити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 03 вересня 2024 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» ( 03056, м. Київ, Берестейський проспект, 37, код ЄДРПОУ 02070921) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 335 666 грн 60 коп. (триста тридцять п`ять тисяч шістсот шістдесят шість гривень шістдесят копійок) середнього заробітку за час вимушеного прогулу з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів.

Стягнути з Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» ( 03056, м. Київ, Берестейський проспект, 37, код ЄДРПОУ 02070921) в дохід держави судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 8 391,65 грн ( вісім тисяч триста дев`яносто одна гривня шістдесят п`ять копійок).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25.12.2024.

Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук