Постанова

від 11.12.2024 по справі 761/28387/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи 761/28387/23

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/15486/2024

Головуючий у суді першої інстанції Н.Г. Притула

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

11 грудня 2024 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О. І.

секретар судового засідання: Комар Л.А.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Соціальна

молодіжна ініціатива»

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Парк Хіллс»

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Хілс Інвест»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Соціальна молодіжна ініціатива», подану представником Фельдман Оленою Анатоліївною,

на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 червня 2024 року, ухваленеу складі судді Н.Г. Притули в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва,

в с т а н о в и в :

09.08.2023 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соціальна молодіжна ініціатива» (далі за текстом ТОВ «Соціальна молодіжна ініціатива») про визнання майнових прав.

Під час розгляду справи до участі у справі в якості третьої особи було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Парк Хіллс» (далі за текстом ТОВ «Парк Хіллс» та в подальшому вказану юридичну особу та Товариство з обмеженою відповідальністю «Хілс Інвест» (далі за текстом ТОВ «Хілс Інвест») було залучено до участі у справі як співвідповідачів.

ОСОБА_1 просила суд визнати за нею майнові права на об`єкт незавершеного будівництва - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.12.2012 між нею та ТОВ «Соціальна молодіжна ініціатива» був укладений та нотаріально посвідчений попередній договір купівлі-продажу майнових прав, за яким об`єктом нерухомості, майнові права за яким передаються, є зазначена вище квартира. Вартість майнових прав склала 459 328,95 грн., які позивач сплатила. В той же час відповідач порушив взяті на себе зобов`язання в зв`язку з чим позивач позбавлена можливості отримати у власність нерухомість, тому для захисту порушеного права позивач звернулася до суду з цим позовом.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27.06.2024 позов ОСОБА_1 до ТОВ «Соціальна молодіжна ініціатива», ТОВ «Парк Хіллс», ТОВ «Хілс інвест» про визнання майнових прав задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 майнові права на об`єкт незавершеного будівництва, а саме двокімнатну квартиру будівельний номер АДРЕСА_2 .

Не погоджуючись з рішенням суду ТОВ «Соціальна молодіжна ініціатива», через свого представника Фельдман О.А. подано апеляційну скаргу, у якій Товариство посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи при вирішенні спору, а також на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, у зв`язку із чим просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції вирішуючи спір у справі невірно встановив фактичні обставини справи та необгрунтовано виходив з того, що позивач довела належними та доустимими доказами наявність між нею та відповідачем інших цивільно-правових відносин, окрім тих, які передбачені укладеним між ними попереднім договором, а також, що у сторін попереднього договору настали інші права та обов`язки, аніж ті, що передбачені цим попереднім договором.

Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що в рішенні надано неправильну правову оцінку правовідносинам, що виникли на підставі договорів та допущено викривлення сутності та правової природи забезпечувального платежу, внесеного позивачем відповідно до договору про забезпечення.

Разом з тим, сплачена позивачкою за договором про забезпечення сума не є ані вартістю майнових прав, а ні пайовим внеском. За п. 1.1 та 2.2.1 договору про забезпечення 459 328 грн. сплачено позивачем «для підтвердження зобов`язань, що виникли у сторін за попереднім договором до укладення та виконання договору купівлі-продажу для забезпечення таких зобов`язань».

Тобто договір про забезпечення містить чітке визначення підстави та природи даного платежу.

Аналогічні визначення підстав і сутності сплати даної суми міститься і в попередньому договорі. Пунктами 2.1 та 2.2 попереднього договору визначено порядок розрахунку ціни квартири на момент укладення основного договору. Також в п. 2.3 попереднього договору указано, що суми які вносяться ОСОБА_1 за договором забезпечення, зараховуються як відповідна частина оплати за основним договором.

Отже, до моменту підписання основного договору вищезгадана сума не є оплатою за придбання квартири, ні оплатою за неіснуючі майнові права. Це є платежем, внесеним для забезечення виконання зобов`язання ОСОБА_1 за майбутнім основним договором купівлі - продажу квартири.

На думку відповідача, правова природа попереднього договору, механізм набуття права власності на об`єкт нерухомості на його підставі та сутність правовідносин сторін за таким договором мають самостійне правове регулювання та не можуть ототожнюватися з іншими видами договорів, на підставі яких може набуватись право власності на нерухомість.

Окрім того, оскаржуване рішення не містить жодної аргументації щодо обгрунтування залучення ТОВ «Парк Хілс» та ТОВ «Хілс Інвест» до участі у справі в якості співвідповідачів і фактично вирішує питання щодо обов`язків третіх осіб, які не пов`язані с правовідносинами, що є підставою позову.

ТОВ «Парк Хіллс», ТОВ «Хілс інвест» через свого представника Фельдман О.А. подано відзив на апеляційну скаргу. На думку даних Товариств апеляційна скарга подана ТОВ «Соціальна молодіжна ініціатива» підлягає до задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27.06.2024 підлягає до скасування як таке, що не відповідає принципам ст. 265 ЦПК України.

На думку Товариств, укладаючи саме попередній договір, позивач і відповідач виконали всі умови щодо його дійсності. Даний попередній договір в повному обсязі відповідає приписам ст. 635 ЦК України.

Так, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційцного цивільного суду розглядалась касаційна скарга у справі № 727/11573/22, в якій позивач звернулась до суду з вимогою визнати удаваним попередній договір від 01 березня 2016 року № А_003, укладений між нею ТОВ «МС Імперіал Буд», щодо купівлі-продажу нерухомості, а фактично - дійсним інвестиційним договором, а також визнати за нею майнові права на об`єкт будівництва, а саме: квартиру за відповідною адресою. Судами першої і апеляційної інстанції у задоволенні позову у даній справі було відмовлено. Постановою Верховного Суду від 14.02.2024 касаційну скаргу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У зазначеній постанові Верховним Судом, зокрема, зазначено:

«При цьому законодавсвством встановлено попередній спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб, а інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Тобто інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкту нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за особою».

Позивач ОСОБА_1 своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

Представник ТОВ «Соціальна молодіжна ініціатива», ТОВ «Парк Хіллс», ТОВ «Хілс інвест» - адвокат Фельдман О.А., яка брала участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, подану ТОВ «Соціальна молодіжна ініціатива» апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити, рішення суду скасувати з викладених у апеляційній скарзі доводів.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Чвир О.М. у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги ТОВ «Соціальна молодіжна ініціатива» заперечувала, рішення Шевченківського районного суду м. Києва просила залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась у відповідності до вимог закону.

Враховуючи те, що позивач повідомлялась про розгляд справи апеляційним судом, беручи до уваги ч. 2 ст. 372 ЦПК, відповідно до якої неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності позивача, оскільки її неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника ТОВ «Соціальна молодіжна ініціатива», ТОВ «Парк Хіллс», ТОВ «Хілс інвест» - адвоката Фельдман О.А., пояснення представника позивача - адвоката Чвир О.А., перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Так, відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 25.12.2012 між ТОВ «Соціальна молодіжна ініціатива» та ОСОБА_1 було укладено Попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Басенко К.О. та зареєстрований в реєстрі за №1848.

Як зазначено в п.1.1, 1.4 Попереднього договору, за цим договором сторони зобов`язуються в строки, встановлені даним договором укласти в майбутньому Договір купівлі-продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 61,90 кв.м., на 10 поверсі, секція 1.

Згідно з п.1.2 Попереднього договору, сторони зобов`язались укласти Основний договір купівлі -продажу зазначеної квартири протягом 4 кварталу 2013 року, але в будь-якому разі не раніше отримання ТОВ «Соціальна молодіжна ініціатива» правовстановлюючих документів на квартиру та надання Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» документів, що є необхідними для належного укладення та нотаріального посвідчення Основного договору.

На виконання положень п.2.3 Попереднього договору, 25.12.2012 року між ТОВ «Соціальна молодіжна ініціатива» та ОСОБА_1 було укладено Договір про забезпечення виконання зобов`язань № СМІ/01/56 (далі - Договір про забезпечення).

Як вказано в п.1.1, 2.2.1 Договору про забезпечення, він укладений для підтвердження зобов`язань, що виникли у Сторін згідно з Попереднім договором щодо укладення та виконання договору купівлі-продажу та забезпечення виконання таких зобов`язань, ОСОБА_1 сплачує ТОВ «Соціальна молодіжна ініціатива» у строк до 25.12.2012 року 459 328,95 грн.

ОСОБА_1 , на виконання власних зобов`язань за Договором про забезпечення, 25.12.2012 сплатила ТОВ «Соціальна молодіжна ініціатива» грошові кошти в сумі 451 328,95 грн., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру №299 та 24.12.2012 року сплатила за Договором намірів №116 від 22.12.2012 грошові кошти в сумі в сумі 8 000,00 грн., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру №293 від 24.12.2012.

Отже, на виконання власних зобов`язань за Попереднім договором та за Договором про забезпечення, позивач в строки, визначені вказаними договорами сплати загальну суму 459 328,95 грн.

Судом встановлено, що в порушення умов Попереднього договору будівництво будинку на даний час не закінчено, будинок в експлуатацію не введений, основний договір купівлі-продажу квартириміж сторонами не укладено.

Крім того, під час розгляду справи судом було встановлено, що ТОВ «Парк Хілс» отримало дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ 113183341814 від 30.11.2018 року за адресою: м. Київ, вул. Руданського Степана, 9-А та розпочало заходи щодо добудови об`єкту.

В матеріалах справи наявний договір № К001/06/20 про часткову участь у будівництві та передачу функцій замовника від 24.06.2020. Відповідно до вказаного договору ТОВ «Парк Хіллс» та ТОВ «Хіллс Інвест», уклали цей договір з метою завершення будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщенями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_4 , введення даного об`єкта в експлуатацію та вирішення питань щодо передачі частин об`єкту (квартир/машино-місць/нежитлових приміщень) у власність юридичним та фізичним особам, укладений даний договір (т. 2 а.с. 62-66).

Задовільняючи позовну заяву, судом взято до уваги, що позивачкою виконані умови договорів та своєчасно сплачена вартість майнових прав, при цьому відповідач ТОВ «Соціальна молодіжна Ініціатива» не виконало взятих на себе зобов`язань за Попереднім договором, будинок АДРЕСА_4 до даного часу не побудувало та в експлуатацію не ввело, а також взято до уваги ту обставину, що відповідачем ТОВ «Парк Хіллс» не визнаються майнові права позивачки на спірне нерухоме майно.

З таким висновком суду погоджується і суд апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині першій статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Частинами першою - третьою статті 635 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Соціальна молодіжна ініціатива» Попереднього договору від 25 грудня 2012 року) встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

За змістом статей 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

У частині першій статті 179 ЦК України надано визначення речі як предмета матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (частина перша статті 181 ЦК України).

У статті 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

З аналізу вказаних норм права можна зробити висновок, що у ЦК України визначення майнового права відсутнє, оскільки у статті 190 ЦК України міститься вказівка лише про те, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. При цьому не викликає сумніву, що майнові права є об`єктом цивільних правовідносин.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Згідно з частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У частині другій статті 331 ЦК України вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Колегія суддів дійшла висновку, що предметом позову в цій справі є майнові права на об`єкти інвестування.

Ефективним способом захисту майнових прав на об`єкт інвестування у разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також за відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, є визнання за учасником будівництва (пайовиком) майнових прав на об`єкт інвестування.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15 (провадження 14-31цс20), від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15 (провадження № 14-39цс19) та від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13 (провадження № 14-606цс18).

Отже, належним відповідачем у такій справі є забудовник, а обставинами, що підлягають доведенню у справі за позовом про визнання майнових прав на об`єкт інвестування, є: невиконання забудовником свого обов`язку або відсутність факту введення будинку в експлуатацію, а також факт виконання особою, яка вважає свої майнові права порушеними (учасником будівництва, пайовиком), повної та вчасної сплати пайових внесків.

У справі, яка переглядається, судом встановлено, що забудовник, з яким укладався попередній договір, не виконав обов`язку побудувати та ввести в експлуатацію будинок, в якому розташована квартира, майнові права на які просила визнати ОСОБА_1 .

Встановивши, що ОСОБА_1 повностю сплатила вартість забезпечувальної суми за нерухоме майно (яке законно очікувала придбати на праві власності), натомість об`єкт будівництва не побудований та не введений в експлуатацію і його будівництво не здійснюється, що ставить під сумнів можливість виконання відповідачем ТОВ «Соціальна молодіжна ініціатива» своїх зобов`язань, суд дійшов правильного висновку про визнання майнових прав на об`єкт передбачений Попереднім договором за ОСОБА_1 .

Такий висновок суду відповідає правовим висновкам, викладеним в постановах Верховного Суду у справі від 12 січня 2022 року у справі № 344/12729/17, від 26 січня 2022 року у справі № 344/9967/17, згідно з якими за подібних обставин суд касаційної інстанції скасував судові рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовів фізичних осіб, які сплатили пайові внески в будівництво нерухомого майна.

Доводи апеляційної скарги про те, що кошти сплачені ОСОБА_1 не були пайовим внеском, а були сплачені нею як оплата за іншим правочином - Договором про забезпечення, не заслуговують на увагу суду, оскільки незважаючи на те, що укладений між сторонами договір має назву попереднього договору і договору про забезпечення, ці договори в сукупності за своїм змістом є договором інвестування, так як у ціх договорах викладені всі істотні умови, що притаманні договору купівлі-продажу майнових прав (інвестиційний договір) і предметом ціх договорів є фактичне інвестування ОСОБА_1 будівництва квартири, яка буде створена у майбутньому. Так у договорі про забезпечення при визначенні суми забезпечення у розмірі 459 328, 95 грн. прив`язка йде до вартості одного квадратного метра квартири - 7 650 грн., в договорі також зазначається, що сплачена ОСОБА_1 сума - 459 328,95 грн. буде зарахована як сплата вартості квартири при укладанні основного договору купівлі - продажу квартири.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд захистив порушені права ОСОБА_1 , правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення. Таким рішенням суд першої інстанції фактично надав позивачці можливість оформити свое право власності на спірну квартиру після її будівництва та введення будинку в експлуатацію, оскільки відповідачами таке її право не визнається. Визнання за позивачкою майнових прав на спірну квартиру не звільняє її від обов`язку в майбутньому доплатити вартість квартири при умові, що її загальна площа після остаточних обмірів буде більша ніж 61,90 кв.м.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування з мотивів, зазначених в апеляційній скарзі, відсутні, а тому рішення суду необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Судові витрати відповідача по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню, оскільки суд залишає апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Соціальна молодіжна ініціатива», подану представником Фельдман Оленою Анатоліївною, залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 25 грудня 2024 року.

Судді

Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус

О. І. Шкоріна