Постанова

від 24.12.2024 по справі 320/41914/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/41914/23 Суддя (судді) першої інстанції: Жукова Є.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Ключкович В.Ю.

Кузьмишина О.М.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, -

УС Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві, у якому просила суд визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби у м.Києві від 30.05.2023 №5.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що позивач реалізує відвідувачам тютюнові вироби, а саме тютюн для використання кальяну в поєднанні з послугою приготування кальяну для подальшого вживання тютюну в закладі ресторанного господарства «АL Каіf», що заборонено чинним законодавством України. Водночас, апелянт стверджує, що послуга приготування кальяну не може бути законною і не забороненою при повній забороні куріння, вживання та використання тютюнових виробів, пов`язаних з їх вживанням кальянів у приміщеннях закладів ресторанного господарства.

Також, апелянт зазначає, що суд помилково врахував правову позицію Верховного Суду у справі №420/2004/23, оскільки касаційним судом не приймалася постанова від 19.01.2023 року у цій справі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 25 квітня 2024 року.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року справу на підставі ч. 2 ст. 311 КАС України призначено до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві подано на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду додаткові пояснення по справі №320/41914/23.

Від апелянта надійшли додаткові пояснення у справі у яких він навів доводи, аналогічні тим, які вже були викладені ним раніше у апеляційній скарзі. При цьому Держпродспоживслужба зазначає, що послуга з приготування кальяну не може не включати використання тютюнових виробів, предметів, пов`язаних з їх вживанням, кальянів, що забороняється у приміщеннях закладів ресторанного господарства.

В апеляційній скарзі заявлено клопотання про розгляд справи за участю представника апелянта у судовому засіданні.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку, безпосередня участь сторін у судовому засіданні не є обов`язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з`ясування фактичних обставин.

Частиною 2 ст.311 КАС України визначено, якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, ухвалене в порядку спрощеного провадження, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів не вбачає підстав для здійснення розгляду даної справи у відкритому судовому засіданні за участю сторін, відтак клопотання скаржника задоволенню не підлягає.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця.

На підставі наказу від 18.05.2023 №825 та посвідчення (направлення) від 18 травня 2023 року №43-825 відносно ФОП ОСОБА_1 18 травня 2023 року посадовими особами ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві було проведено позаплановий захід державного контролю щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення (далі - позапланова перевірка).

Перевірка проводилась в закладі ресторанного господарства «АГ Каіf» за адресою: м.Київ. вул. Шота Руставелі. 26.

За результатами проведення позапланової перевірки відповідачем був складений акт від 18 травня 2023 року №825-16 (далі - акт) згідно якого вбачається, що позапланова перевірка проводилась на підставі звернення громадянина з приводу недотримання позивачем вимог законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення в закладі ресторанного господарства «АL Каіf» ФОП ОСОБА_1 за адресою м. Київ. вул. Шота Руставелі, 26.

Під час здійснення позапланового заходу 18.05.2023 встановлено, що при вході в приміщення закладу ресторанного господарства не встановлений графічний знак про заборону куріння, текст такого змісту «Куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, електронних сигарет без їх згоряння, кальянів заборонено!». Також з`ясовано, що в приміщенні закладу ресторанного господарства, не забороняється вживання та використання тютюнових виробів, а саме вживання кальянів.

За результатами перевірки 18 травня 2023 року було видано припис №49 про усунення порушень вимог законодавства, яким приписано позивачу усунути вищезазначені порушення, відображені в акті, та надати відповідачу інформацію про виконання припису та вжиті заходи на поштову та електронну адресу з документальним підтвердженням до 30.05.2023.

Крім того, постановою від 30 травня 2023 року №5 «Про накладення стягнень, передбачених статтею 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» за порушення вимог підпункту 5 ч. 2 статті 13 та абзацу першого, третього частини першої статті 16 Закону, до позивача були застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 121 000 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що сам по собі продаж тютюнових виробів або пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння (кальян), якщо такий продаж не передбачає здійснення заходів, визначених ч. 1 статті 16 Закону № 2899-IV, не може вважатися стимулюванням продажу тютюнових виробів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» від 22 вересня 2005 року № 2899-IV (далі - Закон № 2899-IV).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні принципи та напрями державної політики щодо попередження куріння тютюнових виробів, зниження рівня їх вживання серед населення, обмеження доступу до них дітей, охорони здоров`я населення від шкоди, що завдається їхньому здоров`ю внаслідок розвитку захворювань, інвалідності, а також смертності, спричинених курінням тютюнових виробів чи іншим способом їх вживання визначає Закон України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» від 22.09.2005 № 2899-IV (далі - Закон № 2899-IV, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 вищевказаного Закону визначено терміни, зокрема:

куріння тютюнових виробів - дії, що призводять до згорання тютюнових виробів, у результаті чого утворюється тютюновий дим, який виділяється в повітря та вдихається особою, яка їх курить;

пристрої для споживання тютюнових виробів без їх згоряння - пристрої, призначені для вдихання аерозолів (пари), що утворюються внаслідок нагрівання продуктів, що містять у своєму складі тютюн (продукти його переробки), без їх згоряння;

реклама й стимулювання продажу тютюну - будь-який вид передачі комерційної інформації, рекомендації або дії, метою чи результатом або ймовірним результатом якого є стимулювання продажу тютюнового виробу або вживання тютюну, прямо чи опосередковано.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 13 Закону № 2899-IV, забороняється куріння, вживання та використання тютюнових виробів, предметів, пов`язаних з їх вживанням, трав`яних виробів для куріння, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів: у приміщеннях закладів ресторанного господарства.

В силу вимог статті 16 Закону № 2899-IV, забороняються будь-яка реклама та стимулювання продажу тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, в тому числі:

проведення заходів з безоплатної роздачі, у тому числі для маркетингових досліджень та дегустації, обміну тютюнових виробів на тютюнові вироби чи будь-які інші товари, роботи, послуги;

використання тютюнових виробів з метою отримання товарів, робіт, послуг; пропонування або надання будь-якого прямого чи непрямого відшкодування на придбання або використання тютюнових виробів;

пропонування або надання бонусів, премій, повернення готівкових коштів, права на участь у будь-якій грі, лотереї, конкурсі, події, прямо або опосередковано пов`язаних з тютюновими виробами, або якщо умовою надання, або участі в яких, є придбання або вживання тютюнових виробів;

продаж тютюнових виробів у наборі з будь-якими іншими товарами або послугами;

розміщення інформації про виробника тютюнових виробів та/або тютюнові вироби у місцях, де ці вироби реалізуються чи надаються споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, за виключенням одного плаката розміром не більше 40х30 см на одне місце торгівлі, в якому надається текстова інформація про наявні в продажу тютюнові вироби та ціни на них;

розміщення інформації з метою стимулювання продажу тютюну безпосередньо на тютюнових виробах та/або їх упаковці, у тому числі: малюнків та інших зображень, які не є частиною захищеної торгової марки; адрес веб-сайтів, електронної пошти; вкладень до упаковки тютюнових виробів; текстової або графічної інформації на прозорій обгортці упаковки тютюнових виробів;

розміщення інформації щодо тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, в місцях проведення розважальних заходів, в місцях роздрібної торгівлі, на автотранспортних засобах та обладнанні;

надсилання повідомлень поштою, електронною поштою, повідомлень на мобільні телефони, поширення відеодисків, відеоматеріалів, компакт-дисків, комп`ютерних та інших ігор, розміщення інформації в мережі Інтернет з метою стимулювання продажу тютюнових виробів;

продаж, пропонування для продажу, поставка чи реклама нетютюнових виробів, послуг, реклама або упаковка яких містить напис, малюнок чи будь-яке інше зображення, повідомлення, які повністю або в частині ідентифікуються чи асоціюються з тютюновим виробом, знаком для тютюнових товарів і послуг чи з виробником тютюнових виробів;

інші заходи прямого та непрямого стимулювання продажу тютюнових виробів та вживання тютюну.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону № 2899-IV, особи, винні у порушенні законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення, несуть відповідальність згідно з законом.

Відповідно до пункту 12 частини 2 статті 20 Закону №2899-IV за порушення норм цього Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, застосовує фінансові санкції до суб`єктів господарювання у разі: порушення заборони щодо реклами, стимулювання продажу та спонсорства тютюнових виробів - від тридцяти тисяч гривень до п`ятдесяти тисяч гривень за кожен факт реклами на окремому рекламному носії або кожний окремий захід з метою стимулювання продажу тютюнових виробів.

Отже, системний аналіз викладених вище норм права дозволяє колегії суддів стверджувати про наявність прямої нормативної заборони рекламувати та стимулювати продаж тютюнових виробів, тобто передавати у будь-який вид комерційну інформації, рекомендації або дії, метою чи результатом або ймовірним результатом якого є стимулювання продажу тютюнового виробу або вживання тютюну, прямо чи опосередковано.

При цьому, Законом України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» визначені конкретні випадки, які визнаються стимулюванням продажу, зокрема використання тютюнових виробів з метою отримання товарів, робіт, послуг.

Тобто основною кваліфікуючою ознакою реклами і стимулювання продажу тютюнових виробів у вказаний вище спосіб є саме мета отримання таким суб`єктом господарювання товарів, робіт, послуг.

Так, у апеляційній скарзі апелянт зазначає, що позивач реалізує відвідувачам тютюнові вироби (тютюн для кальяну) з метою їх подальшого використання, а саме використання тютюну в поєднанні з отриманням споживачами послуги з приготування кальяну, що є прямим стимулюванням продажу тютюнових виробів.

Однак, колегія суддів не приймає такі доводи до уваги, позаяк, послуга з продажу тютюну до кальяну та надання кальяну, не можуть бути окремими послугами, які надаються у закладах ресторанного господарства.

Разом з тим, апелянтом ані у суді першої, ані у суді апеляційної інстанції не доведено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 використовує тютюнові вироби (табак для кальяну) в цілях отримати певні товари, роботи чи послуги від споживачів.

У контексті вищевикладеного, колегія суддів також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність у діях позивача порушень вимог Закону № 2899-IV щодо заборони реклами та стимулювання продажу тютюнових виробів.

При цьому, твердження апелянта про те, що послуга приготування кальяну не може бути законною і не забороненою при повній забороні куріння, вживання та використання тютюнових виробів, пов`язаних з їх вживанням кальянів у приміщеннях закладів ресторанного господарства, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вживанням кальянів у приміщеннях закладів ресторанного господарства становить собою склад іншого правопорушення, яке не належить до предмету розгляду безпосередньо цієї справи.

Крім того, колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що сам по собі продаж тютюнових виробів або пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння (кальян), якщо такий продаж не передбачає здійснення заходів, визначених частиною першою статті 16 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», зокрема використання тютюнових виробів з метою отримання товарів, робіт, послуг, не може вважатися стимулюванням продажу тютюнових виробів, оскільки інше тлумачення цієї норми означало б повну заборону продажу тютюнових виробів та як наслідок закриття усіх закладів, що спеціалізуються на такому продажі.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19 січня 2023 року у справі №420/2004/22, яку також обґрунтовано врахував суд першої інстанції під час прийняття рішення суду у цій справі.

Щодо доводів апелянта про те, що у справі №420/2004/23 Верховний Суд не приймав постанову від 19.01.2023 та не формулював правового висновку, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки судом першої інстанції було допущено описку у номері справи, а саме помилково зазначено № 420/2004/23, замість правильного №420/2004/22.

При цьому, судом було враховано правову позицію, яка може бути застосована як щодо абз.3 ч.1 ст. 16 Закону № 2899-IV, так і щодо абз.5 ч.1 ст.16 Закону №2899-IV, оскільки викладена загалом щодо споживання тютюнових виробів без їх згоряння.

Також, посилання апелянта на те, що судом першої інстанції була надана оцінка діям позивача як надання послуги з продажу тютюнових виробів у наборі з іншими товарами, тоді як позивач був притягнутий до відповідальності за абз.3 ч.1 ст. 16 вказаного Закону, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вказане не спростовує правильність висновків суду першої інстанції у цій справі.

Враховуючи вищевикладене, відповідач при проведенні перевірки прийшов до помилкового висновку про наявність в діях суб`єкта господарювання порушень законодавчих приписів, що свідчить про необхідність скасування постанови Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві № 5 від 30.05.2023 про накладення стягнень, передбачених статтею 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» в частині застосування фінансових санкцій у розмірі 121000,00 грн.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229, 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: В.Ю. Ключкович

О.М. Кузьмишина

(повний текст постанови складено 24.12.2024р.)