Постанова

від 24.12.2024 по справі 320/4584/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/4584/23 Головуючий у 1 інстанції - Білоноженко М.А.

Суддя-доповідач - Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Редут» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Редут» до Державної служби експортного контролю України про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ТД «Редут» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову заступника голови Державної служби експортного контролю України (ДСЕК) від 29.12.2022 № 26/22 про накладення на ТОВ «ТД «Редут» штрафу у розмірі 612 714, 63 грн. за порушення вимог законодавства в галузі державного експертного контролю.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ТОВ «ТД «Редут» звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 29.12.2022 постановою № 26/22 заступник голови Державної служби експортного контролю України наклав на ТОВ «ТД «Редут» штраф у розмірі 612 714 грн. 63 коп. за порушення вимог законодавства в галузі державного експертного контролю.

Підставою для прийняття постанови № 26/22 став протокол від 19.12.2022 № 26/22 про порушення суб`єктом здійснення міжнародних передач товарів - юридичною особою вимог законодавства в галузі державного експертного контролю.

Вважаючи винесену постанову № 26/22 необґрунтованою, 09.01.2023 позивач подав голові Державної служби експортного контролю України Павліченко О.Л. скаргу на постанову № 26/22 від 29.12.2022 про накладення на суб`єкта здійснення міжнародних передач товарів - юридичну особу штрафу за порушення вимог законодавства в галузі державного експертного контролю.

Станом на час подання позову, позивач не отримував рішення за скаргою від 09.01.2023 на постанову № 26/22 від 29.12.2022, а тому звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що згідно встановлених обставин справи, ТОВ «ТД «РЕДУТ» не здійснив поставку у відповідності до виданого Держекспортконтролем дозволу № 30017800 від 22.04.2022 товарів військового призначення, а саме, плита кулезахисна 4 класу захисту в кількості 1500 одиниць, кінцевому споживачеві - військовій частині НОМЕР_1 , натомість частина товарів станом на 21.07.2022 вже фактично передана іншим суб`єктам без відповідного погодження Державної служби експортного контролю України, позивачем було допущено порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю, передбачене абзацом 6 статті 24 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання». Вказані мотиви суду першої інстанції наведені з посиланням на відомості листів Державного бюро розслідувань за № 15524-22/к/11-04-7681/22 від 20.09.2022, №11-04-15414/22 від 18.10.2022, долучених до них окремих матеріалів досудового розслідування у межах кримінального провадження № 42022100000000168 від 04.05.2022, відомості, надані відповідачу Київською митницею, у тому числі, щодо розгляду протоколу про порушення митних правил ТОВ «ТД «РЕДУТ» при імпорті товарів, а саме-міжнародної передачі відповідно до вантажно-митної декларації від 25.04.2022 № 100320/2022/306937.

Апелянт у своїй скарзі зазначає про безпідставність висновків суду першої інстанції з огляду на допущені ним порушення норм матеріального та процесуального права. У тому числі апелянт вказує, що судом першої інстанції не було надано оцінки доводам позивача щодо: неможливості залучення у якості доказів матеріалів досудового розслідування; відсутності у справі доказів, які б свідчили про передачу імпортованого товару на користь третіх осіб, окрім кінцевого споживача - військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; прийняття оскаржуваного рішення від час дії дозволу відповідача № 30017800 від 22.04.2022, тобто у проміжок часу, в який позивач ще міг виконати вимоги такого дозволу. Окремо апелянт наголошує, що на момент прийняття оскаржуваного рішення чинне законодавче регулювання передбачало, що дія положень Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», розповсюджувався на товар, ввезений апелянтом, а тому він не міг бути притягнутий до відповідності на підставі оскаржуваного рішення відповідача.

Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Діяльність, пов`язана з державним контролем за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання, з метою забезпечення захисту національних інтересів України, дотримання нею міжнародних зобов`язань щодо нерозповсюдження зброї масового знищення, засобів її доставки, обмеження передач звичайних видів озброєння, а також здійснення заходів щодо недопущення використання зазначених товарів у терористичних та інших протиправних цілях регулюється Законом України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» (далі також - Закон №549-IV).

Відповідно до статті 1 Закону №549-IV, державний експортний контроль - комплекс заходів з контролю за міжнародними передачами товарів, їх використанням юридичною чи фізичною особою, що здійснюється центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, та іншими державними органами з метою забезпечення захисту інтересів національної безпеки та відповідно до міжнародних зобов`язань України.

Державна служба експортного контролю України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року №159 «Про затвердження Положення про Державну службу експортного контролю України» є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю.

Згідно частини 1 статті 22 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», суб`єкт здійснення міжнародних передач товарів, якому надано дозвіл, висновок чи міжнародний імпортний сертифікат, подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, письмові звіти про підсумки проведення переговорів, зазначених у статті 18 цього Закону, а також про фактично здійснені експорт та імпорт товарів, визначених у цих документах, та про використання зазначених товарів у заявлених цілях. Форма звіту та строки його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері державного експортного контролю.

Суб`єкт здійснення міжнародних передач товарів - зареєстрований центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, суб`єкт господарювання України, який має намір здійснювати або здійснює міжнародні передачі товарів, включаючи посередницьку (брокерську) діяльність;

Міжнародні передачі товарів - експорт, імпорт, реекспорт товарів, їх тимчасове вивезення за межі України або тимчасове ввезення на її територію, транзит товарів територією України, а також будь-які інші передачі товарів, що здійснюються за межами України.

Згідно із частиною 5 статті 6, статтями 8, 9 Закону №549-IV реалізацію державної політики в галузі державного експортного контролю забезпечують центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, уповноважені згідно із законодавством здійснювати заходи в галузі державного експортного контролю. Зазначені органи виконавчої влади можуть також залучати до участі в здійсненні заходів державного експортного контролю інші центральні органи виконавчої влади, представництва України за кордоном та юридичних осіб, діяльність яких безпосередньо не пов`язана з державним експортним контролем, за згодою їх керівників.

Порядок здійснення контролю за міжнародними передачами товарів установлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до цього та інших законів України, актів Президента України залежно від конкретних груп товарів та видів їх міжнародних передач.

Найменування та опис товарів, міжнародні передачі яких підлягають державному експортному контролю, вносяться до списків товарів, що підлягають державному експортному контролю (далі - списки).

Списки складаються за відповідними групами товарів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, із залученням заінтересованих центральних органів виконавчої влади. До складання списків можуть також залучатися представники підприємств, наукових установ, організацій, а також їх об`єднань.

Списки затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 12 Закону №549-IV суб`єкти господарювання України, які мають намір здійснювати міжнародні передачі товарів, у тому числі проводити посередницьку (брокерську) діяльність, пов`язану з міжнародними передачами товарів військового призначення, попередньо реєструються як суб`єкти здійснення міжнародних передач товарів Держекспортконтролем, який видає зазначеним суб`єктам відповідні посвідчення.

Окрім того, стаття 13 Закону №549-IV передбачає, що для здійснення, зокрема, імпорту товарів військового призначення, суб`єкти господарювання повинні отримати від Кабінету Міністрів України відповідні повноваження у відповідності до Положення про порядок надання повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №838 від 08.06.1998 (далі - Положення № 838).

Водночас, згідно з абзацом 4 пункту 4 цього Положення без одержання повноважень від Кабінету Міністрів України здійснюється імпорт товарів військового призначення за позиціями ML22 додатка до Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 № 1807, суб`єктами здійснення міжнародних передач товарів у період дії воєнного стану, введеного відповідно до законодавства, для потреб правоохоронних органів. Збройних Сил та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, інших суб`єктів, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону.

Статтями 15, 16 Закону №549-IV та пункту 3 Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 № 1807 (надалі - Порядок № 1807), визначено, що для здійснення міжнародних передач товарів суб`єкт господарювання, який отримав від Держекспортконтролю посвідчення про реєстрацію як суб`єкта здійснення міжнародних передач товарів, зобов`язаний отримати в Державній службі експортного контролю України дозвіл чи висновок для здійснення конкретних передач товарів. При цьому, законодавець зобов`язує суб`єкта здійснення міжнародних передач товарів надати Держекспортконтрою повну та достовірну інформацію про відоме йому кінцеве використання товарів, міжнародну передачу яких планується здійснити, а також оригінали документів про гарантії, які підтверджують використання товарів виключно в заявлених ним або іншим кінцевим споживачем цілях.

Пунктами 20, 22 та 22-1 Порядку № 1807 визначено, що імпорт здійснюється на підставі дозволів чи висновків Держекспортконтролю. До листа про надання такого дозволу в обов`язковому порядку додається сертифікат кінцевого споживача за формою, встановленою Положенням про порядок надання гарантій та здійснення державного контролю за виконанням зобов`язань щодо використання у заявлених цілях товарів, які підлягають державному експортному контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2105.1999 № 920 (надалі - Положення № 920). При цьому суб`єкт повинен подати оригінал такого сертифіката до Держекспортконтролю під час отримання відповідного дозволу.

Згідно п.п. 4, 15, 16 Положення № 920 товари, ввезені на територію України з наданням гарантій щодо використання у заявлених цілях, підлягають державному експортному контролю, встановленому в Україні. Передача таких товарів іншому кінцевому споживачу в межах України здійснюється за позитивним висновком Держекспортконтролю.

Відповідно до абзацу 6 статті 24 Закону №549-IV здійснення міжнародних передач товарів з порушеннями умов, визначених у дозволах, у тому числі після внесення без погодження із Держекспортконтролем, змін до зовнішньоекономічного договору (контракту), що і стосуються найменувань та реквізитів кінцевих споживачів, а також найменувань товарів, зобов`язань про їх кінцеве використання та надання відповідних документів про гарантії є порушенням вимог законодавства в галузі державного експортного контролю, за яке передбачена відповідальність у вигляді накладення штрафу на юридичну особу - суб`єкта здійснення міжнародних передач товарів згідно абз. 5 ст. 25 Закону.

Як свідчать матеріали справи до Держекспортконтролю листом від 15.04.2022 №40-о звернулось ТОВ «ТД «РЕДУТ» із заявою № 1 від 15.04.2022 на проведення попередньої експертизи товарів військового призначення за позиціями ML1-ML22 додатка до Порядку № 1807, міжнародні передачі яких підлягають державному експортному контролю, та реєстрації як суб`єкта здійснення міжнародних передач товарів, за результатами розгляду якої 18.04.2022 Державна служба експортного контролю України видала позивачу Посвідчення про реєстрацію № 4012/00/2025 із строком дії до 17.04.2025 року.

До заяви додавалась копія Сертифікату кінцевого споживача № 242022 від 08.04.2022, підписаного Посольством України в Республіці Польща, відповідно до якого надавалася гарантія про те, що товари, серед яких плити кулезахисні 4 класу захисту в кількості 1 500 одиниць, будуть використовуватися підрозділами Збройних Сил України і не будуть передані іншому суб`єкту підприємницької діяльності на території України.

В подальшому, позивач звернувся до Держекспортконтролю із заявою №1 від 19.04.2022 про отримання дозволу (висновку) на міжнародні передачі у режимі імпорту товарів військового призначення, а саме, плита кулезахисна 4 класу захисту в кількості 1 500 одиниць (за позицією ML13d2 додатка до Порядку № 1807), для кінцевого споживача - військової частини НОМЕР_1 з оформленням Київською митницею.

В додаток було надано Сертифікат кінцевого споживача, виданого 18.04.2022 військовою частиною НОМЕР_1 , відповідно до якого постачання ТОВ «ТД «РЕДУТ» товарів, зокрема, плита кулезахисна 4 класу захисту в кількості 1 500 одиниць, передбачалося для вказаної військової частини та гарантувалося, що вони не будуть використані в інших цілях та не будуть передані іншому суб`єкту підприємницької діяльності на території України.

22.04.2022 відповідачем було видано ТОВ «ТД «РЕДУТ» дозвіл № 30017800 на міжнародні передачі товарів військового призначення, а саме, плита кулезахисна 4 класу захисту в кількості 1 500 одиниць, в режимі імпорту для кінцевого споживача - військової частини НОМЕР_1 .

Водночас, листом від 26.04.2022 № 1/66/4-484 від військової частини НОМЕР_1 надійшло повідомлення про те, що ТОВ «ТД «РЕДУТ» здійснило митне оформлення вказаних вище товарів військового призначення, проте не передало їх до військової частини.

Також, Держекспортконтроль було отримано листа Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, за № 15524-22/к/11-04-7681/22 від 20.09.2022, в якому зазначалося, що ТОВ «ТД «РЕДУТ» передало кінцевому споживачу військовій частині НОМЕР_1 замість 1 500 одиниць товарів військового призначення, а саме, плита кулезахисна 4 класу захисту, всього 4 одиниці. Решта товарів була передана ТОВ «ВК «ВОЄНТОРГ ДІСІ» для реалізації через мережу магазинів для отримання прибутків. При цьому, за інформацією зазначеного ДБР, частина цих товарів протягом квітня-липня 2022 року була реалізована через низку фізичних осіб-підприємців.

Так, за інформацією ДБР, направленою на адресу Держекспортконтролю листом №11-04-15414/22 від 18.10.2022, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва № 757/17478/22-к від 18.07.2022, в межах кримінального провадження №12022100000000168 від 04.05.2022, проведено обшук в складських приміщеннях, які використовуються ТОВ «ВК «Военторг ДІСІ», за адресою: м. Київ, вул. Каунаська, 3, в ході якого виявлено та вилучено бронеплити в кількості 520 шт., які були ввезені на митну територію України ТОВ «ТД «РЕДУТ», а також, 66 документів (видаткові накладні, рахунки на оплату, прибуткові накладні, накладні про переміщення тощо) про реалізацію товарів, а саме, бронеплит 4 класу.

Для підтвердження вказаних фактів, а саме, не передачі товарів кінцевому споживачу, а також, їх передачі (продажу) іншим суб`єктам, Держекспортконтролю були надані копії протоколу обшуку від 21.07.2022 та опису вилучених документів і тимчасово вилучених речей від 21.07.2022, копії видаткових накладних, рахунків на оплату, прибуткових накладних, накладних про переміщення товарів за квітень-липень 2022 року, вилучені зі складу під час обшуку та містять дані щодо продажу вказаних товарів іншим суб`єктам, а також, копії протоколів допитів свідків ОСОБА_1 від 06 052022 ОСОБА_2 від 13.07.2022, ОСОБА_3 від 13.07.2022 та ОСОБА_4 від 16.07.2022.

Як вже зазначалось вище, на підставі наведеного судом першої інстанції зроблено висновок про те, що ТОВ «ТД «РЕДУТ» не здійснив поставку у відповідності до виданого Держекспортконтролем дозволу № 30017800 від 22.04.2022 товарів військового призначення, а саме, плита кулезахисна 4 класу захисту в кількості 1500 одиниць, кінцевому споживачеві - військовій частині НОМЕР_1 , натомість частина станом на 21.07.2022 вже фактично передана іншим суб`єктам без відповідного погодження ДСЕК, а тому позивачем було допущено порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю, передбачене абзацом 6 статті 24 Закону №549-IV.

Разом з тим, колегія суддів критично оцінює такі мотиви прийняття рішення суду першої інстанції з огляду на те, що у зазначеному кримінальному провадженні №42022100000000168 від 04.05.2022 відсутній вирок, що набрав законної сили. Крім того, відомості, отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог законодавства в галузі державного експертного контролю.

Суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити, що порушення вимог закону щодо порядку формування засобів доказування, як процесуальної форми судових доказів, тягне за собою їх недопустимість як доказів, що унеможливлює використання сторонами та судом даних (інформації), що містяться в них, для вирішення спору, зокрема, недотримання порядку легалізації матеріалів кримінального провадження (встановлені положеннями статті 95 Кримінального процесуального кодексу України), які суб`єкт владних повноважень хоче використати як доказ в адміністративному судочинстві.

У справі, що розглядається, докази на які посилається відповідач і які були використані в якості обґрунтування мотивів прийняття рішення суду першої інстанції, не відповідають вимогам допустимості в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки суб`єкт владних повноважень не довів, що такі отримано в повному обсязі у розпорядження та, те що він має право їх використання, у порядку визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Так, в силу положень статті 95 Кримінального процесуального кодексу України, інформація, що міститься, зокрема, в протоколі допиту, отриманого на стадії досудового слідства, до ухвалення вироку в рамках кримінального провадження може бути визнана як доказ в адміністративному судочинстві виключно за умови підтвердження таких показань особою у судовому засіданні під час розгляду справи, чого в межах даної справи здійснено не було.

Аналогічні, обов`язкові до врахування в силу вимог статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки неодноразово зроблено і підтверджено Верховним Судом у своїх постановах, зокрема при розгляді справ №806/2270/16 (постанова від 10.07.2020), № 640/11504/19 (постанова від 01.05.2021).

Таким чином, на думку колегії суддів, судом першої інстанції безпідставно мотивовано оскаржуване рішення відомостями зазначених вище листів ДБР та окремими матеріалами долучених до них матеріалів досудового розслідування у межах кримінального провадження № 42022100000000168 від 04.05.2022.

При цьому, щодо обґрунтування оскаржуваного рішення відповідача від 29.12.2022 № 26/22 та, відповідно, рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у його скасуванні, відомостями, наданими Київською митницею, у тому числі, щодо розгляду протоколу про порушення митних правил ТОВ «ТД «РЕДУТ» при імпорті товарів, а саме-міжнародної передачі відповідно до вантажно-митної декларації від 25.04.2022 № 100320/2022/306937, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, листом Київської митниці від 05.08.2022 №7.8-2/20/8.14/12535, адресованим Територіальному управління ДБР, розташованому у місті Києві, повідомляється про складання протоколу на керівника ТОВ «ТД «РЕДУТ» про порушення митних правил від 04.08.2022 №1647/10000/22, передбачених статтею 458 Митного кодексу України.

Згідно з зазначеними протоколом ТОВ «ТД «Редут» використало товари «балістичні плити для бронежилетів клас захисту IV NIJ - 1496 шт., військові захисні шоломи захист рівня ІІІ-А - 300 шт.», стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, що призвело до неправомірного звільнення від сплати митних платежів, несплачена сума яких склала 267 684,68 грн., з яких мито - 83 651,46 грн., податок на додану вартість - 184 033,22 грн.

Разом з тим, судом першої інстанції при розгляді даної справи не враховано та не надано оцінки тій обставині, що рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 12.06.2023 у справі №760/11968/22, яке набрало законної сили, була скасована постанова Київської митниці від 01.09.2022 в справі про порушення митних правил №1647/10000/22 про притягнення керівника ТОВ «ТД «РЕДУТ» до адміністративної відповідальності за порушення митних правил передбачених статтею 458 Митного кодексу України, а провадження в справі про порушення митних правил №1647/10000/21 від 01.09.2022 закрите на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю у діях керівника ТОВ «ТД «РЕДУТ» складу правопорушення, передбаченого статтею 458 Митного кодексу України.

Тобто, Солом`янським районним судом міста Києва, за наслідком дослідження відповідних обставин у визначений законом спосіб, не було встановлено використання балістичних плит для бронежилетів клас захисту IV NIJ - 1496 шт., стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Згідно з приписами частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Враховуючи наведене, оскільки судом першої інстанції не було наведено інших обставин, на підставі дослідження яких він дійшов висновку про порушення позивачем вимог законодавства в галузі державного експертного контролю, а саме нездійснення ТОВ «ТД «РЕДУТ» поставки, у відповідності до виданого Держекспортконтролем дозволу №30017800 від 22.04.2022, товарів військового призначення кінцевому споживачеві - військовій частині НОМЕР_1 , частина з яких станом на 21.07.2022 вже фактично була передана іншим суб`єктам без відповідного погодження ДСЕК, чим позивачем було допущено порушення абзацу 6 статті 24 Закону №549-IV, колегія суддів вважає необґрунтованою позицію суду першої інстанції щодо встановлення таких обставин на підставі наведених вище доказів.

Більше того, оскільки оскаржуване рішення ДСЕК від 29.12.2022 № 26/22 ґрунтується на підставі таких самих доказів, а саме відомостей, наданих відповідачу ДБР та Київською митницею, таке рішення відповідача визнається колегією суддів необґрунтованим з аналогічних підстав.

У контексті наведеного, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Натомість, відповідач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не навів жодного доказу, крім тих, оцінку яким було надано вище, який би підтверджував факт передачі (продажу) апелянтом товару іншим суб`єктам, ніж зазначеному у дозволі ДСЕК №30017800 від 22.04.2022 кінцевому споживачу.

Разом з тим, при вирішенні даної справи суд апеляційної інстанції враховує, що виданий відповідачем дозвіл від 22.04.2022 на ввезення бронеплит не встановлює конкретний термін передачі товару кінцевому споживачу, водночас, такий дозвіл має термін дії до 31.12.2022. Також, згідно з виданим дозволом апелянт був зобов`язаний не пізніше трьох місяців з дати закінчення його дії, тобто до 31.03.2023, надати звіт про використання товару з копіями відповідних документів.

З наведеного вбачається, що на момент прийняття оскаржуваної постанови №26/22 від 29.12.2022, строк дії наданого ДСЕК дозволу від 22.04.2022 не закінчився, тобто передчасним було складання відповідачем протоколу від 19.12.2022 №26/22 про порушення суб`єктом здійснення міжнародних передач товарів - юридичною особою вимог законодавства в галузі державного експертного контролю, як і прийняття 29.12.2022 постанови №26/22, оскільки не сплинув визначений дозволом від 22.04.2022 строк для вчинення апелянтом дій щодо виконання визначених таким документом умов.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ТД «Редут» неодноразово звертався на адресу військової частини НОМЕР_1 з проханням терміново укласти договір щодо поставки Bulletproof plates/плита кулезахисна FDBIVF-WDO2 клас захисту IV NIJ. Вказана обставина підтверджується листами апелянта від 26.04.2022 № 43-о, № 44-о та від 04.05.2022 № 45-о.

До вирішення питання щодо укладення договору з військовою частиною НОМЕР_1 або отримання відмови у цьому, відповідний товар було розміщено на складі, що орендує апелянт, що підтверджується таким:

- 4 шт. плит кулезахисних були безоплатно в якості зразку передані кінцевому споживачу - військовій частині НОМЕР_1 (лист від 26.04.2022 № 44-о разом з актом прийому-передачі 4-х плит кулезахисних);

- 5 шт. плит кулезахисних було використано під час випробувань на балістичну стійкість здійснених ДНДІ МВС України (протокол випробувань від 06.05.2022 №21.920);

- 1 шт. плита кулезахисна була використана під час випробувань на балістичну стійкість здійснених ДНДІ МВС України (протокол випробувань від 07.07.2022 №21.1015);

- 520 шт. плит кулезахисних вилучених в рамках кримінального провадження № 42022100000000168 від 04.05.2022 та передані військовій частині НОМЕР_1 (Акт №1 про примусове вилучення майна від 05.01.2023);

- 970 шт. Bulletproof plates/плита кулезахисна FDBIVF-WDO2 клас захисту IV NIJ до знаходяться у ТОВ «ТД Редут» (акт від 02.03.2023 відбирання зразків для сертифікаційних випробувань: відбір зразків було здійснено уповноваженим представником Органу з оцінки відповідності Державного науково-дослідного інституту МВС України на складі апелянта; сертифікат відповідності виданий Органом з оцінки відповідності Державного науково-дослідного інституту МВС України).

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з зазначеними актом від 02.03.2023 та сертифікатом відповідності, відбір зразків здійснювався з партії плит кількістю 970 штук.

Разом зазначене складає 1500 шт. плит кулезахисних, тобто всю кількість плит кулезахисних на ввезення яких відповідачем був виданий дозвіл від 22.04.2022.

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини вбачається, що матеріалами справи не підтверджується фактів передачі апелянтом товару - Bulletproof plates/плита кулезахисна FDBIVF-WDO2 клас захисту IV NIJ, іншим споживачам окрім кінцевого споживача - військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Наведене прямо доводить необґрунтованість оскаржуваного рішення відповідача, який виходив з обставин реалізації апелянтом товару на користь інших осіб, а ніж військова частина НОМЕР_1 .

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що зазначені акт від 02.03.2023, сертифікат відповідності, акт №1 про примусове вилучення майна від 05.01.2023 були складені у межах визначеного дозволом від 22.04.2022 строку для надання звіту про використання товару з копіями відповідних документів (три місяці з дати закінчення його дії, тобто до 31.03.2023).

Відповідно, такі документи охоплюються у визначені в дозволі від 22.04.2022 строки, а тому, відповідно, мають враховуватись з метою оцінки обставин його виконання. Відповідно, безпідставними є доводи суду першої інстанції в частині неприйняття їх до уваги при вирішенні даної справи.

Також, колегія суддів звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2022 №1378, тобто прийнятою до винесення відповідачем оскаржуваної постанови № 26/22 від 29.12.2022, був затверджений Перелік товарів, на міжнародні передачі (імпорт) яких не поширюється дія Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» у період воєнного стану на території України.

В зазначеному переліку, номеру позиції ML13.d відповідає наступне найменування та опис товару «пластини для твердих бронежилетів, які забезпечують балістичний захист рівня ІІІ або вище (краще) відповідно до стандарту NIJ 0101.06, July 2008 або національного еквівалента цього стандарту».

Тобто, на імпортовані апелянтом плити, починаючи з 14.12.2022, не розповсюджується дія Закону №549-IV.

Положення Постанови №1378, станом на момент прийняття постанови ДСЕК від 29.12.2022 №26/22, були чинними, а тому, відповідно, мали бути враховані відповідачем під час прийняття оскражуваного рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що приписи наведеної Постанови №1378 прямо засвідчують, що всі норми Закону №549-IV не поширюють дію на визначений нею перелік товарів. Тобто, включаючи вимоги абзацу 6 статті 24 Закону №549-IV, яким апелянту визначено відповідальність за вчинене порушення вимог законодавства в галузі державного експертного контролю.

Таким чином, апелянт, у межах спірних правовідносин, не міг порушити вимог абзацу 6 статті 24 Закону №549-IV, оскільки Постанова №1378 набрала чинності з 14.12.2022, тобто до дати складання відповідачем протоколу від 19.12.2022 №26/22 і прийняття оскаржуваної постанови від 29.12.2022 №26/22

Відповідно, складення ДСЕК такого протоколу від 19.12.2022 №26/22 і прийняття постанови від 29.12.2022 №26/22 є перевищенням владних повноважень, і є порушенням частини 2 статті 19 Конституції України.

Відтак, беручи до уваги зазначене, колегія суддів вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, на виконання вимог частини 2 статті 77 КАС України не було доведено правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Отже, на думку колегії суддів, доводи та аргументи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову. В свою чергу, судом першої інстанції не повно встановлено фактичні обставини справи, не вірно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню.

Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач надав до суду докази, що спростовують правомірність рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З платіжних інструкцій від 22.02.2023 № 4936, від 02.03.2013 № 4970 та від 23.01.2024 № 43 вбачається, що товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Редут» сплачено судовий збір: за подачу адміністративного позову в сумі 9 190, 72 грн.; за подачу апеляційної скарги в розмірі 13 786, 50 грн., які слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби експортного контролю України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Редут».

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Редут» - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Редут» до Державної служби експортного контролю України про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника голови Державної служби експортного контролю України від 29.12.2022 № 26/22 про накладення на товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Редут» штрафу у розмірі 612 714, 63 грн. за порушення вимог законодавства в галузі державного експертного контролю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби експортного контролю України (код ЄДРПОУ - 00010300; адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 19-21) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Редут» (код ЄДРПОУ - 38133757; адреса: 02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 21, кім. 907) судовий збір в сумі 22 977, 22 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.