Ухвала

від 25.12.2024 по справі 400/12571/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 400/12571/23

адміністративне провадження № К/990/47313/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж. М., перевіривши касаційну скаргу Державної служби з безпеки на транспорті на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2024 у справі № 400/12571/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС» до Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС» звернулося до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби з безпеки на транспорті (далі відповідач), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно господарського штрафу від 10.08.2023 № ПШ018343.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.06.2024, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2024, позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті № ПШ 018343 від 10.08.2023 про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС» адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000,00 грн.

02.12.2024 Державна служба України з безпеки на транспорті засобами поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2024 у справі № 400/12571/23.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що скаржник у касаційній скарзі зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми прав, а саме: статей 48, 49, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що відповідає пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. На думку скаржника, правові висновки Верховного Суду щодо урахування переліку документів, на підставі яких визначається підстава для накладення на автомобільного перевізника адміністративно-господарського штрафу, дали можливість вдосконалити адміністративні процедури посадових осіб Укртрансбезпеки та систематизувати судову практику у спорах з перевізниками.

Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.

Скаржник також повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів першої та апеляційної інстанцій при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, ця норма повинна застосовуватися.

Проте скаржник не обґрунтував у чому саме полягала помилка суду апеляційної інстанції при застосуванні конкретної норми права, як, на думку скаржника, ця норма повинна застосовуватися, а також не обґрунтував підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.).

Судом установлено, що зміст касаційної скарги зводиться до незгоди скаржника з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, викладу фактичних обставин справи з посиланням на нормативно-правові акти, однак без належного обґрунтування підпунктів частини четвертої статті 328 КАС України, що суперечить вимогам статті 330 КАС України та унеможливлює вирішення Судом питання про відкриття касаційного провадження.

Отже, касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень у цій справі на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

У тексті касаційної скарги, серед іншого, також міститься посилання на постанови Верховного Суду у справах № К/800/41722/13, № 810/3713/16, № 240/22448/20, № 640/39442/21, № 560/514/22, № 600/1407/22-а, № 280/3520/22, № 420/2451/20, № 380/7100/23, № 200/461/22, № 120/554/23. Проте, оскільки такі посилання наведені без взаємозв`язку із відповідним підпунктом частини четвертої статті 328 КАС України, Суд не бере такі до уваги.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Верховний Суд звертає увагу заявника, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційній суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Отже, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Одночасно Суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

Керуючись статтями 44, 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної служби з безпеки на транспорті на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2024 у справі № 400/12571/23 повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддяЖ.М. Мельник-Томенко