Ухвала

від 18.12.2024 по справі 187/429/21

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/429/21

1-кс/0187/344/24

УХВАЛА

"18" грудня 2024 р. селище Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 3 Дніпровського РУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 погоджене з прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання у кримінальному провадженні № 42020041500000042 від 21.05.2020 стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь Запорізької області, українця, громадянина України, освіта вища, який працює на посаді директора ТОВ «Зігудс», ФОП « ОСОБА_5 », зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 197-1, 1 ст. 209 КК України, за участі прокурора ОСОБА_6 , слідчого ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_7 , -

Встановив:

16.12.2024 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 3 Дніпровського РУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 погоджене з прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання у кримінальному провадженні № 42020041500000042 від 21.05.2020 стосовно ОСОБА_4 з покладенням ряду обов`язків.

Клопотання обґрунтоване тим, що під час досудового розслідування встановлено, що не пізніше червня 2020 року, більш точного часу слідством не встановлено, ОСОБА_4 , маючи умисел на зайняття земельної ділянки, яку у власність чи користування не надано, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 здійснив капітальне будівництво двоповерхової будівлі площею 152 кв.м., чим самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,0098 га, яка знаходиться в межах прибрежної захисної смуги вздовж річки Дніпро, тобто в зоні режиму особливого використання земель.

Статтею 14 Конституції України проголошено, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Частиною 1 статті 60 Земельного кодексу України передбачено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 61 Земельного кодексу України та ст. 89 Водного кодексу України, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено підстави набуття права на землю із державної та комунальної власності.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Крім того, статтею 88 Водного кодексу України визначено ширину прибережних захисних смуг по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води.

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 1223756800:01:001:0051, на території якої здійснено самовільне будівництво, у повному обсязі перебуває в межах прибережної захисної смуги вздовж річки. При цьому, на момент здійснення будівництва об`єкту нерухомості, кадастрового номеру на земельну ділянку присвоєно не було.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином, ОСОБА_4 , усвідомлюючи відсутність у нього правовстановлюючих документів на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з умислом, спрямованим на самовільне будівництво будівель на самовільно зайнятій земельній ділянці, яка розташована в зоні особливого режиму використання земель, незаконно, порушуючи встановлений порядок набуття права власності та користування землею, порядок виконання підготовчих та будівельних робіт, самовільно, здійснив на вказаній вище земельній ділянці капітальне будівництво двоповерхової будівлі площею 152 кв.м на самовільно зайнятій земельній ділянці площею 0,0098 га, яка перебуває в межах прибрежної захисної смуги вздовж річки Дніпро, яке використовувалось та використовується дотепер з метою обслуговування бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання суспільно-небезпечних наслідків, з метою легалізації незаконно набутого у приватну власність об`єкту нерухомості бази відпочинку, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи у приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_8 , яка здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_3 , 14.11.2023, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, продав нежитлові будівлі та споруди бази відпочинку, загальною площею 592,9 кв.м., шляхом укладення договір купівлі-продажу, який зареєстрований в реєстрі за № 1504, третій особі за грошові кошти в сумі 510 000 гривень.

Внаслідок вищезазначених дій, ОСОБА_4 розпорядився об`єктом нерухомості базою відпочинку, загальною площею 592,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом вчинення правочину, достовірно знаючи про незаконність реєстрації речових прав на вказане нерухоме майно.

13.12.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, а саме: самовільне будівництво будівель на самовільно зайнятій земельній ділянці, яка розташована в зоні особливого режиму використання земель та кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, а саме: розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі вчинення правочину з таким майном, якщо ці діяння вчиненні особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом.

Також слідчий вказуючи, що зважаючи на фактичні обставини, особу підозрюваного та характер висунутої підозри, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , можна встановити наявність наступних ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При встановленні наявності ризику, передбаченого п. 1, ч. 1, ст. 177 КПК України, тобто ризику переховування від органу досудового розслідування та суду обумовлюється можливістю притягнення підозрюваного до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для підозрюваного наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 209 КК України, у якому підозрюється ОСОБА_4 є тяжким, санкція якого, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією майна.

Крім того, 15.07.2024 відносно ОСОБА_4 направлено до суду обвинувальний акт за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 197-1 КК України у кримінальному провадженні № 12024041520000196 від 17.05.2024, щодо самовільного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці, за попередньою змовою з іншими особами, на вказаній вище земельній ділянці.

Відповідним чином обґрунтовуючи слідчий зазначає про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто ризику незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження

Слідчий, за погодженням із прокурором вказує про доцільність покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

1)повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;

2) не відлучатися з населеного пункту в якому проживає підозрюваний без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) утримуватися від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон або інші документи, що надають право на виїзд з України.

В судовому засіданні слідчий і прокурор підтримали клопотання та просили його задовольнити. Прокурор погоджується з належною процесуальною поведінкою підозрюваного ОСОБА_4 під час судового розгляду іншого кримінального провадження Дніпровським районним судом міста Дніпродзержинська щодо прибуття до суду за кожним викликом.

Захисник адвокат ОСОБА_7 , якого підтримав ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти клопотання слідчого наполягаючи на відсутності доказів вчинення правочину щодо відчуження бази відпочинку «Славутич» ОСОБА_4 .

Підозрюваний заперечує факт укладення договору про відчуження бази відпочинку «Славутич».

Крім того, адвокатом подано заперечення на клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу яке обґрунтовано тим, що до клопотання слідчим не долучено жодного доказу укладення ОСОБА_4 договору купівлі-продажу нежитлові будівлі та споруди бази відпочинку, який зареєстрований в реєстрі за №1504 та за яким третя особа передала ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 510 000 гривень, що виключає обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, та, як наслідок, застосування запобіжного заходу.

ОСОБА_4 не міг продати нежитлові будівлі та споруди бази відпочинку, за грошові кошти в сумі 510 000 гривень, адже ОСОБА_4 не був власником вищевказаної бази відпочинку. Ніяких грошових коштів від третіх осіб ОСОБА_4 не отримував.

ОСОБА_4 є підприємцем, діяльність якого передбачає часті відрядження по території України для ведення бізнесу, переговорів з партнерами та укладення угод. Неможливість вільного пересування не тільки унеможливить виконання робочих обов`язків, а й призведе до економічних збитків як для бізнесу, так і для підозрюваного особисто. Такий захід фактично руйнує його професійний ритм життя без належного обґрунтування з боку слідства.

Підозрюваний завжди з`являвся за викликами слідчого та співпрацював із правоохоронними органами, що свідчить про відсутність наміру ухилятися від слідства чи перешкоджати кримінальному провадженню.

Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, віднесені також запобіжні заходи.

Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч. 1 ст. 178 КПК України.

Частиною 1 статті 179 КПК України та частиною 7 статті 194 КПК України передбачено, що особисте зобов`язання полягає у покладенні на обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу. Обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать (1) про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, (3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як встановлено слідчим суддею, письмове повідомлення про підозру у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 197-1 і 1 ст. 209 КК України, 13.12.2024 вручено ОСОБА_4 в присутності захисника адвоката ОСОБА_7 . Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_4 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.

Вирішуючи питання обґрунтованості підозри як підставу для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, суд зважає на відсутність законодавчого визначення такого поняття та усталену практику Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості підозри» та критеріїв її визначення. Зокрема, як зазначено у рішенні ЄСПЛ «Нечипорук, Йонкало проти України» від 21.04.2011, наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Так, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих слідчому судді матеріалах, вислухавши пояснення самого підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_4 до кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, за викладених у клопотанні обставин, що підтверджується зібраними на досудовому слідстві доказами, а саме:

1) рапортом прокурора Петриківського відділу Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_6 про вчинене кримінальне правопорушення від 21.05.2020;

2) постановою Дніпровського апеляційного суду від 22.01.2020 у справі № 207/1452/17;

3) довідкою Курилівської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області від 20.05.2020;

4) довідкою ОКП «Дніпродзержинського бюро технічної інвентаризації» від 29.05.2020;

5) довідкою ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 18.12.2020;

6) протоколом огляду місяця події від 05.10.2022 з додатками;

7) довідка Державної інспекції архітектури та містобудування (ДІАМ) від 02.02.2023;

8) висновком судової експертизи з питань землеустрою від 24.03.2023;

9) протоколом огляду від 28.02.2023 з додатками;

10) висновком судово будівельно-технічної експертизи від 10.03.2023;

11) протоколом огляду від 07.03.2023;

12) протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 28.06.2023;

13) протоколом допиту свідка ОСОБА_16 ;

А тому суд вважає, що існує обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, а саме: самовільне будівництво будівель на самовільно зайнятій земельній ділянці, яка розташована в зоні особливого режиму використання земель.

На предмет існування обґрунтованоїпідозри увчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення,передбаченогоч. 1 ст. 209 КК України, судом досліджено наступні надані слідчим докази:

1) рапорт о/у СКП ВП 10 про вчинення кримінального правопорушення від 16.11.2023;

2) постанову про визнання речовим доказом базу відпочинку «Славутич» від 16.11.2023;

3) постанову про об`єднання матеріалів кримінального провадження від 20.11.2023;

4) ухвалу слідчого судді Петриківського районного суду від 20.11.2023 про накладення арешту на базу відпочинку «Славутич»;

5) протокол допиту свідка ОСОБА_19 від 04.12.2023;

6) протоколом огляду від 12.12.2023 з додатками;

7) протоколом огляду від 08.04.2024 з додатками.

Аналіз вказаних матеріалів в своїй сукупності свідчить про обґрунтованість твердження слідчого про існування обґрунтованої підозриу вчиненніневідомою особоюкримінального правопорушення,передбаченогоч. 1 ст. 209 КК України, а саме: розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі вчинення правочину з таким майном, якщо ці діяння вчиненні особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом.

Вказаний матеріали і зазначений висновок об`єктивно пояснює наявність правових підстав для проведення досудового розслідування даного факту і перевірки обставин можливого правопорушення шляхом проведення слідчих дій.

Так, надані матеріали свідчать про те, що 14.11.2023 на підставі договору купівлі-продажу, який зареєстрований в реєстрі за № 1504, посвідченого приватним нотаріусом Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_8 , власником бази відпочинку, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано ТОВ «ІМПЕРІО ЛАЙТ». Ціна нерухомості за договором 510 000 гривень.

Жодних відомостей про сторін, які укладали вказаний договір, їх представників і повноваження слідчим не надано.

Отже, суд приходить до висновку, що надані слідчим матеріали жодним чином не підтверджують твердження досудового слідства, що саме ОСОБА_4 14.11.2023 розпорядився об`єктом нерухомості базою відпочинку, шляхом вчинення правочину та отримання від третіх особі (покупців) грошових коштів в сумі 510 000 гривень.

Таким чиномдосудовим розслідуванняне доведенонаявність обґрунтованоїпідозри увчиненні саме ОСОБА_4 кримінального правопорушення,передбаченогоч. 1 ст. 209 КК України.

Щодо наявності ризиків слід зазначити наступне.

У клопотанні слідчий вказує на ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрювана може (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, (3) незаконно впливати на свідків.

Оскільки слідчим ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду обумовлюється можливістю притягнення підозрюваного до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для нього наслідками і суворістю передбаченого покарання, передбаченого за вчинення кримінального правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 209 КК України, тому за відсутності обґрунтованої підозри у вчиненні такого правопорушення саме ОСОБА_4 , тому твердження про існування такого ризику суд вважає безпідставним.

Аналізуючи твердження слідчого, якими обґрунтовано існування ризику незаконного впливу на учасників у цьому кримінальному провадженні, зокрема свідків, суд вважає їх припущеннями, а існування такого ризику недоведеним.

Згідно ч. 3 ст. 194 КПК України, слідчий суддя, суд має право зобов`язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.

Враховуючи особу підозрюваного, обставини кримінального провадження і встановлення судом існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4ст.197-1КК України, суд вважає недоведеним існування ризиків переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та/або суду і ризику його незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні. При цьому, беручи до уваги пояснення учасників судового засідання щодо підстав даного клопотання слідчого, суд вважає за доцільне застосувати положення ч. 3 ст. 194 КПК України і зобов`язати підозрюваного, прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду, в залежності від стадії кримінального провадження.

Керуючись статтями 131, 132, 176-178, 182, 186, 193-194, 197, 369, 371-372, 376 КПК України -

Постановив :

В задоволенніклопотання старшогослідчого СВвідділення поліції№ 3Дніпровського РУП№ 2ГУНП вДніпропетровській області ОСОБА_3 погоджене зпрокурором прозастосування запобіжногозаходу увигляді особистогозобов`язання укримінальному провадженні № 42020041500000042 від 21.05.2020 стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити.

Покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язок прибувати до старшого слідчого СВ відділення поліції № 3 Дніпровського РУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , прокурора чи суду за першою вимогою.

Ухвала слідчого судді діє два місяці з моменту її оголошення, тобто до 18 лютого 2025 року.

Контроль за виконанням ухвали та покладеного на підозрюваного обов`язку покласти на слідчого, що здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020041500000042 від 21.05.2020.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошено 23.12.2024 о 9-00 годині.

Суддя ОСОБА_1