Постанова

від 19.12.2024 по справі 345/2177/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 345/2177/23

Провадження № 22-ц/4808/1543/24

Головуючий у 1 інстанції Якимів Р. В.

Суддя-доповідач Барков В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Баркова В. М.

суддів: Луганської В. М.,

Пнівчук О. В.

секретар Петрів Д. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського на ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 жовтня 2024 року у складі судді Якиміва Р. В., постановлену у м. Калуші Івано-Франківської області, повний текст якої складено 22 жовтня 2024 року, у справі за заявою Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 вересня 2023 року за позовом ОСОБА_1 до Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про встановлення фактів дискримінації у сфері праці, усунення дискримінації, шляхом визнання неправомірними дій і рішень відповідача, стягнення грошової компенсації у розмірі дворічного середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Калуськогоміськрайонного судувід 07вересня 2023рокучастково задоволено позов ОСОБА_1 . Визнано неправомірними дії Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського та встановлено факт дискримінації (мобінг) у сфері праці щодо ОСОБА_1 , стягнуто із Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського на користь ОСОБА_1 524712 грн. грошової компенсації та 2147,20 грн. судового збору.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року рішення Калуського міськрайонного суду від 07 вересня 2023 року змінено, скасовано в частині стягнення з Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського на користь ОСОБА_1 524712 грн. грошової компенсації та стягнення судового збору в розмірі 2147,20 грн. В цій частині ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського про стягнення грошової компенсації у розмірі дворічного середнього заробітку відмовлено, в іншій оскаржуваній частині рішення залишено без змін.

У січні 2024 року представник Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленимиобставинамирішення Калуського міськрайонного суду від 07 вересня 2023 року.

Вказана заява була мотивована тим, що в обґрунтування рішення суду від 07 вересня 2023 року були покладені факти того, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 липня 2021 року у справі № 761/19326/20 ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді проректора з науково-педагогічної діяльності та міжнародних зв`язків Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського з 15 березня 2019 року. 18 січня 2022 року Таврійським національним університетом імені В. І. Вернадського винесено наказ № 14-к, яким ОСОБА_1 звільнено з роботи з 20 грудня 2021 року за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 лютого 2023 року у справі № 345/3136/22, залишеним без змін постановою Івано-Франківськогоапеляційного судувід 14червня 2023року,визнано протиправним та скасовано наказ № 14-к від 18 січня 2022 року, поновлено ОСОБА_1 на рівнозначній посаді проректора з науково-педагогічної діяльності та інноваційного розвитку Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського з 18 січня 2022 року.

Постановою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 345/3136/22 рішення Калуського міськрайонного суду від 15 лютого 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 червня 2023 року скасовано, провадження у справі закрито. Посилаючись на те, що у зв`язку із ухваленням Верховним Судом своєї постанови втрачає відповідного правового сенсу посилання в судовому рішенні, ухваленому у справі № 345/2177/23 на рішення Калуського міськрайонного суду від 15 лютого 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 червня 2023 року у справі № 345/3136/22, представник заявника вважав, що є підстави для перегляду рішення Калуського міськрайонного суду від 07 вересня 2023 року за нововиявленими обставинами.

Крім того, заявник вказував, що відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)», який набрав чинності із 10 грудня 2022 року визначено поняття мобінгу (цькування). Так як судовим рішенням від 07 вересня 2023 року у справі обґрунтовано події, які виникли до набрання чинності правового застосування мобінгу, а саме внаслідок рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 липня 2021 року, то втрачається правова підстава застосування мобінгу. Також, виключається системність (повторюваність) тривалих дій або бездіяльності роботодавця (Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського) по відношенню до працівника ( ОСОБА_3 ).

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 18 жовтня 2024 року відмовлено в задоволенні заяви Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 вересня 2023 року.

В апеляційній скарзі на цю ухвалу суду представник Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, скасувати рішення Калуського міськрайонного суду від 07 вересня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського та встановлення факту дискримінації (мобінгу) у сфері праці щодо нього.

Вказує, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що постанова Верховного Суду від 20 грудня 2023 року, якою були скасовані рішення Калуського міськрайонного суду від 15 лютого 2023 року та постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 14 червня 2023 року, а провадження закрито, має суттєве значення для перегляду даної справи.

На думку представника скаржника, судом першої інстанції не враховано, що виключивши зі змісту рішення Калуського міськрайонного суду від 07 вересня 2023 року посилання в якості доказів щодо мобінгу на рішення Калуського міськрайонного суду від 15 лютого 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 червня 2023 року, суд мав виходити з фактичної редакції мотивувальної частини рішення Калуського міськрайонного суду від 07 вересня 2023 року. Зокрема, суд мав врахувати, що 18 січня 2022 року Таврійським національним університетом імені В. І Вернадського винесено наказ № 14-к «Про звільнення ОСОБА_1 », яким його, проректора з науково-педагогічної діяльності та міжнародних зв`язків, звільнено з роботи з 20 грудня 2021 року за прогул без поважних причин (у робочі дні в період з 10 листопада 2021 року по 18 січня 2022 року), на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. Таким чином, вказує представник скаржника, саме з 20 грудня 2021 року ОСОБА_1 вважається таким, що не перебуває у трудових відносинах з Таврійським національним університетом імені В. І. Вернадського.

Крім того, представник скаржника зазначає, що при розгляді заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суд мав виходити з того, що ОСОБА_1 , діючи у розумінні вимог положень ст. 81 ЦПК України, не надав суду жодних доказів щодо застосування до нього мобінгу з боку Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського, а тому мав відповідним судовим рішенням задовольнити заяву.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги заперечує, ухвалу суду вважає законною та обґрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. Додатково вказує, що ухвалення постанови Верховним Судом від 20 грудня 2023 року не є нововиявленою обставиною, оскільки Верховний Суд не досліджував докази і не розглядав по суті справу № 345/3136/22, відповідно ним не скасовано доводи, аргументи і докази позивача, які були дослідженні Калуським міськрайонним судому у справі №345/2177/23. Зазначає, що факти неналежного виконання відповідачем рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 липня 2021 року та наявності зв`язку між звільнення позивача і подання ним заяви до НАЗК позивач обґрунтовував іншими доказами , зокрема постановами державного виконавця про накладення штрафів у виконавчому провадженні ВП №71266478 від 12 квітня 2023 року та від 02 травня 2023 року, постановами про закінчення виконавчого провадження та повідомленням про вчинення кримінального правопорушення від 02 травня 2023 року. При цьому, ОСОБА_1 зауважує, що рішення Калуського міськрайонного суду від 15 лютого 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 червня 2023 року у справі № 345/3136/22 при розгляді справи № 345/2177/23 ним взагалі не надавались та судом не досліджувались.

Також позивач ОСОБА_1 зазначає, що відповідач не навів жодного обґрунтованого заперечення на доводи позовної заяви, не надав доказів на підтвердження відсутності в університеті фактів дискримінації у сфері праці (мобінгу) по відношенню до позивача.

Крім того, помилковими на думку позивача, є доводи представника скаржника про те, що ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)» набрав чинності з 10 грудня 2022 року, а тому його норми не можливо застосувати до даних правовідносин, оскільки дискримінаційні дії з боку відповідача по відношенню до нього продовжувались до 12 квітня 2023 року.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Представник в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та заявив клопотання про відкладення розгляду справи в задоволенні якого апеляційним судом було відмовлено в зв`язку з не зазначенням в ньому поважності причин неможливості явки та не надання відповідних доказів. Тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Яворського В. І., який просив залишити оскаржувану ухвалу суду без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні заяви Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського про перегляд рішення Калуського міськрайонного суду від 07 вересня 2023 року за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції прийшов до висновків про те, що у зазначеному рішенні судом взято до уваги не тільки рішення Калуського міськрайонного суду від 15 лютого 2023 року та факти, встановленні цим рішенням, а й інші обставини, якими позивач обґрунтовував позовні вимоги та оцінивши в їх сукупності, дійшов висновку, що позивач зазнав обмежень у своїх трудових правах, в тому числі у зв`язку із повідомленням ним про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, у порівнянні з іншими співробітниками.

З цими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19), пункти 7.4, 7.5).

Нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17 (провадження № 14-41цс21), пункт 34.1.1).

Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 (провадження № 14-549зц18), пункт 26).

Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 (провадження № 14-549зц18), пункти 27, 28).

Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справіPONOMARYOV v. UKRAINE, заява № 3236/03, § 40).

Відмовляючи у задоволенні заяви представника Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського про перегляд рішення Калуського міськрайонного суду від 07 вересня 2023 року за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, належним чином оцінивши доводи заявника, обґрунтовано виходив з того, що вказані обставини не відносяться до нововиявлених, у розумінні статті 423 ЦПК України, і не є підставами для перегляду і скасування вищевказаної судового рішення по суті спору, а доводи заявника фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів, оцінених судом у процесі розгляду цієї справи.

Судом встановлено, що постановою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року в справі № 345/3136/22 скасовані рішення Калуського міськрайонного суду від 15 лютого 2023 року та постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 14 червня 2023 року та провадження у цій справі закрито.

Закриваючі провадження у справі 345/3136/22, Верховний Суд виходив з того, що підстави та предмет позову у цій справі є тотожними підставам та предмету позову у справі № 761/5449/22, в якій ухвалено судове рішення, яке набрало законної сили.

В справі 761/5449/22 25 липня 2022 року Шевченківським районним судом м. Києва ухвалено рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено (https://reyestr.court.gov.ua/Review/105742928).

Проте, рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі не спростовує інших доказів того, що позивач зазнав обмеження у своїх трудових правах, в тому числі у зв`язку із повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, у порівнянні з іншими співробітниками наявних в матеріалах цивільної справи.

Ухвалюючи рішення у цій справі про перегляд за нововиявленими обставинами якого просить заявник, суд першої інстанції встановив, що відповідачем було заведено журнал присутності на роботі проректора з науково-педагогічної діяльності та міжнародних зв`язків ОСОБА_1 , тоді як відносно інших працівників такі журнали не велися, Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського відмовлявся реєструвати та оплачувати лікарняні листки, а також ОСОБА_1 було позбавлено премії за весь період роботи, внаслідок чого було погіршено його матеріальне становище.

Таким чином, закриття провадження у справі 345/3136/22 не спростовує висновків судів щодо правовідносин сторін.

З урахуванням встановлених у цій справі обставин, апеляційний суд вважає, що факт закриття провадження у справі 345/3136/22 не є істотною обставиною, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи по суті, а відтак погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність передбачених статтею 423 ЦПК України підстав для перегляду рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 вересня 2023 року за нововиявленими обставинами.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують правильних висновків місцевого суду.

Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання про те, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції з дотриманням норм процесуального права, судом першої інстанції в повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського залишити без задоволення.

Ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 24 грудня 2024 року.

Судді В. М. Барков

В. М. Луганська

О. В. Пнівчук