Рішення

від 16.12.2024 по справі 761/25533/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/25533/21

Провадження № 2/761/5006/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Харечко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до голови правління Житлово-будівельного кооперативу «Ювілейний» Антонової Наталії Іванівни, третя особа: ОСОБА_2 про визнання дій протиправними; зобов`язати вчинити дії,

в с т а н о в и в:

В липні 2021р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 72-77) до відповідача голови правління Житлово-будівельного кооперативу «Ювілейний» Антонової Н.І., в якому просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача про відмову у наданні довідки про фактичне проживання сина позивача, на письмовий запит від 16 жовтня 2019р. та від 25 січня 2021р. (далі по тексту - вимога № 1);

- зобов`язати відповідача надати довідки про фактичне проживання сина позивача - ОСОБА_3 в 2019-2021рр. домоволодінню АДРЕСА_1 (далі по тексту - вимога № 2).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він разом зі своєю сім`єю проживає в квартирі АДРЕСА_1 , вказаний будинок обслуговується Житлово-будівельним кооперативом (ЖБК) «Ювілейний», головою правління якого є відповідачка.

В досудовому порядку, позивач та його дружина ОСОБА_2 неодноразово зверталися до відповідача, з заявами, в порядку Закону України «Про звернення громадян» щодо надання довідок необхідних для оформлення субсидії зі сплати вартості послуг за житлово-комунальні послуги, проте стороною відповідача такі звернення були проігноровані, і не надано на них відповіді. Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не можливо, позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом, для захисту своїх прав.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19 липня 2021р. позов залишено без руху.

23 січня 2023р. позивачем була подана виправлена редакція позову.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2023р. позов визнано неподаним та повернуто позивачу.

Постановою Київського апеляційного суду від 27 грудня 2023р., ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2023р. скасовано, справу направлено для продовження розгляду справи.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09 січня 2024р. матеріали цивільної справи передані судді.

14 лютого 2024р. позивачем була подана виправлена редакція позову (а.с. 72-77).

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 лютого 2024р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

26 квітня 2024р. на адресу суду надійшов відзив на позов (а.с. 117-125), в якому сторона відповідача проти позову заперечила, зазначивши, що згідно положень постанови Кабінету Міністрів України за № 207 від 02 березня 2016р., відомості про місце проживання фізичної особи здійснюють виключно органи місцевого самоврядування, до яких сторона відповідача не відноситься. При цьому, в досудовому порядку, позивач не звертався до відповідача з відповідними заявами, а такі звернення надсилалися його дружиною ОСОБА_2 . До того ж, на думку сторони відповідача позивачем не враховані, що для отримання відомостей про склад зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, органи соціального захисту населення самостійно надсилають запити до житлово-експлуатаційних організацій, житлово-будівельних кооперативів, об`єднань співвласників багатоквартирних будинків та організацій, що надають житлово-комунальні послуги.

Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05 червня 2024р., судом було залучено до участі у справі, в якості третьої особи ОСОБА_2

10 червня 2024р. на адресу суду надійшла відповідь на відзив (а.с. 149, 150), в якій сторона позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд позов задовольнити, наголошуючи, що у відзиві на позов, стороною відповідача не було надано пояснення з приводу не розгляду заяв від 16 жовтня 2019р., 25 січня 2021р., і з яких підстав на них стороною відповідача не було надано відповідь. Також на думку сторони позивача, стороною відповідача безпідставно збільшено витрати на правничу допомогу.

Заперечення на відповідь на відзив стороною відповідача не подавались.

В судове засідання 16 грудня 2024р. сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку, поважності причин неявки не повідомили. В силу положень ст. ст. 211, 223 ЦПК України, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи у відсутність сторін.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства ( ч. 2 ст. 15 ЦК України )

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України від 01 грудня 2004р. № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч. 1 ст. 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до ч. 3 цієї статті кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Цивільним кодексом.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 3) ч. 1 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом ст. 77 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Звертаючись до суду з вказаним позовом (вимога № 1), сторона позивача наголошувала, що мали місце протиправні дії відповідача про відмову у наданні довідки про фактичне проживання сина позивача, на письмовий запит від 16 жовтня 2019р. та від 25 січня 2021р.

Як вбачається з матеріалів справи, що:

- 16 жовтня 2019р. (а.с. 78), третя особа ОСОБА_2 зверталася до відповідача, як голови правління ЖБК «Ювілейний» з заявою, в якій просила надати довідку про стан фактичного проживання сина - ОСОБА_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , а фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 та сплачує за цим місцем проживання житлово-комунальні послуги;

- 25 січня 2021р. (а.с. 86) третя особа ОСОБА_2 зверталася до відповідача, як голови правління ЖБК «Ювілейний» з заявою, в якій просила надати їй довідку про фактичне проживання її сина - ОСОБА_3 , за місцем його фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Протягом всього часу розгляду справи в суді, судом не встановлено, що позивач особисто звертався, в досудовому порядку з заявами до сторони відповідача, в порядку Закону України «Про звернення громадян».

За змістом ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (ч. 1 ст. 3 цього Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Результатом розгляду та вирішення звернень є письмова відповідь (ч.1 ст. 18 Закону України «Про звернення громадян»).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема, об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги та письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Судом не встановлено, що третя особа уповноважувала в установленому законом порядку, діяти позивача в її інтересах, та здійснювати її представництво.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення вимоги № 1.

Не підлягає задоволенню, і вимога № 2, яка є похідною від вимоги № 1, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні вимоги № 1.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то з відповідача не підлягає стягненню судові витрати.

Керуючись ст. ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 81, 89, 133, 141, 223, 258-261, 263-265, 268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. 40 Конституції України; ст. ст. 13, 15, 16 ЦК України; ст. ст. 1, 3, 18, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян», суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) до голови правління Житлово-будівельного кооперативу «Ювілейний» Антонової Наталії Іванівни (місцезнаходження: АДРЕСА_4 ), третя особа: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними; зобов`язати вчинити дії - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 20 грудня 2024р.

Суддя: