Постанова

від 23.12.2024 по справі 404/7774/24

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 грудня 2024 року м. Кропивницький

справа № 404/7774/24

провадження № 22-ц/4809/1585/24

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Дьомич Л. М., Письменного О. А.,

учасники справи:

позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Щаслива оселя 12»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Щаслива оселя 12» на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 вересня 2024 року у складі судді Кулінки Л. Д. і

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовної заяви

В серпні 2024 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Щаслива оселя 12» (далі - ОСББ «Щаслива оселя 12») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути на свою користь заборгованість із внесків на утримання будинку в розмірі 14 148 грн 01 коп, збитки від інфляції в розмірі 2 288 грн 01 коп, 3 % річних в розмірі 636 грн 70 коп, судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп та витрати на правничу допомогу.

Позовна заява мотивована тим, що 07 липня 2016 року було проведено державну реєстрацію юридичної особи ОСББ «Щаслива оселя 12», що зареєстроване за адресою: 25002, Кіровоградська область, м. Кропивницький, проспект Перемоги, буд. 12, корп. 2.

Одноосібним власником квартири АДРЕСА_1 та співвласником ОСББ «Щаслива оселя 12» є ОСОБА_1 .

В період з дати заснування позивача до дати пред`явлення позову Загальними зборами ОСББ «Щаслива оселя 12» декілька разів затверджувався розмір щомісячного внеску на утримання будинку.

ОСОБА_1 в порушення законодавчих норм та рішень Загальних зборів ОСББ «Щаслива оселя 12», викладених у формі протоколів, а також статуту позивача, з 21 березня 2021 року не сплачує останньому внески, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 14 148 грн 01 коп, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 вересня 2024 року матеріали позовної заяви ОСББ «Щаслива оселя 12» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості із внесків на утримання будинку, разом з доданими до неї документами, передано за підсудністю на розгляд Святошинському районному суду міста Києва.

Ухвала суду мотивована тим, що з`ясована судом адреса останнього відомого зареєстрованого місця проживання відповідача знаходиться поза межами підсудності Кіровського районного суду міста Кіровограда.

Таким чином, суд першої інстанції вважав, що позивачем не додержано правил подання позову, встановлених частиною першою статті 27 ЦПК України.

Короткий зміст апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСББ «Щаслива оселя 12» просить скасувати ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 вересня 2024 року та повернути справу за підсудністю до Кіровського районного суду м. Кіровограда для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на нормах процесуального права.

В матеріалах справи відсутні встановлені судом відомості щодо реєстрації відповідача за указаною позивачем адресою, а відповіді компетентних органів не свідчать про реєстрацію ОСОБА_1 в Святошинському районі м. Києва, як наслідок, у суду першої інстанції були відсутні підстави направлення матеріалів справи саме до Святошинського районного суду міста Києва.

Зазначення позивачем в позовній заяві останньої відомої йому адреси реєстрації відповідача не надає суду право розпоряджатися процесуальними правами ОСББ «Щаслива оселя 12» щодо визначення територіальної підсудності спору на підставі статті 28 ЦПК України.

Позивач надав до позову інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна від 06.08.2024 на підтвердження права власності ОСОБА_1 на квартиру, яка підтверджує місцерозташування майна відповідача на в межах територіальної підсудності Кіровського районного суду м. Кіровограда.

Крім того, звертаючись до суду з позовом, ОСББ «Щаслива оселя 12» звертало увагу суду на те, що до даного спору застосовуються правила виключної підсудності.

Відзив на апеляційну скаргу

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

З приписами частини другої статті 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду, зазначену в пункті 9 частини 1 статті 353 цього Кодексу, зокрема, ухвала про передачу справи на розгляд іншого суду, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Передаючи справу за підсудністю на розгляд до Святошинського районного суду м. Кіровограда, суд першої інстанції виходив з того, що з`ясована судом адреса останнього відомого зареєстрованого місця проживання відповідача знаходиться поза межами підсудності Кіровського районного суду міста Кіровограда, а тому позивачем не додержано правил подання позову, встановлених частиною першою статті 27 ЦПК України.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, з огляду на таке.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а також практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» від 23 лютого 2006 року за № 3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Разом з тим, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

При цьому підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.

Згідно з нормами процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого і правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб`єктів права.

Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.

Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.

Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.

Територіальна юрисдикція (підсудність) визначається правилами статей 26-32 ЦПК, зокрема, правилами загальної, альтернативної та виключної підсудності.

Відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Разом з тим, ст. 30 ЦПК України передбачені категорії справ, для яких встановлено виключну підсудність.

Виключна підсудність особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, альтернативної або підсудність пов`язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.

Вимоги щодо виключної підсудності унеможливлюють застосування інших правил підсудності, крім тих, які встановлені процесуальним законом для відповідної категорії справ.

За правилом ч.1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Виходячи з аналізу правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

У постанові від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Матеріалами справи підтверджується, що звертаючись до суду з позовом, ОСББ «Щаслива оселя 12» просило стягнути з власника квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 заборгованість із внесків на утримання будинку в розмірі 14 148 грн 01 коп, збитки від інфляції в розмірі 2 288 грн 01 коп та 3 % річних в розмірі 636 грн 70 коп (а. с. 1-10).

Предметом позову у цій справі є зобов`язання, які виникають з надання послуг по утриманню будівель і споруд та прибудинкових територій. Такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна.

З урахуванням наведеного позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 (провадження № 61-30812св18) та від 04 березня 2020 року у справі № 757/91/19-ц (провадження № 61-19591св19).

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 389842602 від 06.08.2024, квартира АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності відповідачу та за якою виникла заборгованість по оплаті за послуги, знаходиться в межах територіальної юрисдикції Кіровського районного суду м. Кіровограда (а. с. 107-108).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (частина перша статті 8 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд першої інстанції внаслідок неправильного тлумачення ч. 1 ст. 30 ЦПК України дійшов помилкового висновку про те, що справа не належить до його територіальної підсудності, як наслідок, його висновки не відповідають верховенству права як одній із основних засад цивільного судочинства та нормам цивільного процесуального закону.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Оскільки ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, апеляційна скарга ОСББ «Щаслива оселя 12» підлягає задоволенню, а ухвала Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 вересня 2024 року скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до Кіровського районного суду м. Кіровограда.

Щодо судових витрат

Згідно пункту 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки, ухвала суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому розгляду справи, підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл суми судових витрат, понесених позивачем під час перегляду оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції, підлягає здійсненню судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами розгляду справи по суті, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Щаслива оселя 12» задовольнити.

Ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 вересня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді Л. М. Дьомич

О. А. Письменний