Постанова

від 26.12.2024 по справі 192/139/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/11212/24 Справа № 192/139/23 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Н. В. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Акціонерне товариство «Страхова компанія «Просто-Страхування» про відшкодування майнової шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2023 року позивач звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа Акціонерне товариство «Страхова компанія «Просто-Страхування» про відшкодування майнової шкоди, за яким просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 79 961,84 грн відшкодування матеріальних збитків завданих внаслідок ДТП 21 вересня 2022 року, які складаються з таких витрат: 53 231,51 грн - матеріальна шкода, завдана внаслідок пошкодження автомобіля при ДТП; 9 650,33 грн - втрата товарної вартості автомобіля в результаті ДТП; 480 грн - проведення діагностики ходової частини та коліс транспортного засобу внаслідок ДТП; 2 600 грн франшиза; 4 000 грн - витрати за послуги судового експерта по складенню висновку з пошкоджень автомобіля та втрати товарної вартості автомобіля; 10 000 грн - витрати за послуги адвоката, пов`язані із зверненням до суду; стягнути з ОСОБА_2 на свою користь відшкодування судових витрат, а саме судового збору у розмірі 1 073,60 грн.

Позов мотивованотим,що 21вересня 2022року водій ОСОБА_2 ,керуючи автомобілем«ВАЗ»,реєстраційний номернийзнак НОМЕР_1 ,рухаючись врайоні перехрестяпроспекту БогданаХмельницького тавулиці Шинноїу містіДніпрі,здійснив рухна регульованомуперехресті назаборонений (червоний)сигнал світлофора,чим порушивп.8.7.3е Правилдорожнього руху,затверджених постановоюКабінету МіністрівУкраїни від10жовтня 2001року №1306,та скоївзіткнення завтомобілем «Равон»,реєстраційний номернийзнак НОМЕР_2 ,під керуванням ОСОБА_1 ,що спричинилопошкодження транспортнихзасобів.Власником автомобіля«Равон»,реєстраційний номернийзнак НОМЕР_2 ,є ОСОБА_1 . ОСОБА_2 свою провинуу вчиненніадміністративного правопорушеннявизнав повністюі йоговинуватість увчиненому підтверджуєтьсяматеріалами адміністративноїсправи,зокрема,протоколом проадміністративне правопорушеннявід 21вересня 2022 року, схемою місця ДТП, яка додається до протоколу про адміністративне правопорушення серії від 21 вересня 2022 року, та іншими матеріалами у їх сукупності, а також постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2022 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.

Згідно з висновком про оцінку майна № 28/01-23 від 19 січня 2023 року, складеним на замовлення позивача, судовим експертом Баранковим В.О., матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля «Равон», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_3 , в результаті його пошкодження при ДТП, складає 105246,73 грн. Ринкова вартість аварійно пошкодженого автомобіля «Равон», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , складає 226081,42 грн.

У зв`язку з тим, що автомобіль відповідача було застраховано в АТ Страховій компанії «Просто - Страхування» і дана організація відшкодувала йому 42 364,89 грн. у якості збитків, тому відповідач повинен відшкодувати йому 105 246,73 грн. (у тому числі втрата товарної вартості 9 650,33 грн.) - 42 364 грн. 89 коп. = 62 881,84 грн. - матеріальна шкода завдана внаслідок пошкодження автомобіля при ДТП, у тому числі втрата товарної вартості автомобіля.

Позивач вважає, що ОСОБА_2 , як водій джерела підвищеної небезпеки, - автомобіля «ВАЗ», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , повинен відшкодувати йому витрати, які він вимушений був зробити для відновлення первинного стану свого автомобіля «Равон», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , пошкодженого в ДТП, тобто витрати на його повний ремонт. Також відповідно до товарного чеку від 26 вересня 2022 року у зв?язку із необхідністю проведення діагностики ходової частини та коліс його транспортного засобу у результаті вище зазначеного ДТП, позивач вимушений був зробити розвал/сходження вартістю 480 грн, що у суму страхового відшкодування не ввійшло. До страхового відшкодування не ввійшла вартість франшизи у розмірі 2600 грн, яка також підлягає стягненню з відповідача.

Також позивач вказує, що відповідно до виписки по картковому рахунку АТ КБ «Приватбанк» від 23 січня 2023 року ним було сплачено за послуги судового експерта Баранкова В.О., які полягали у складанні висновку експертного дослідження № 28/01-23 від 19 січня 2023 року по його аварійно пошкодженому автомобілю «Равон», реєстраційний номер знак НОМЕР_2 , у розмірі 4000 грн. Послуги адвоката Трайдука А.С., пов`язані із веденням справи у зв`язку із ДТП, у тому числі складання та подання до суду позовної заяви про відшкодування матеріальної шкоди, коштували йому 10 000 грн.

Загальна сума витрат, пов`язаних із відшкодуванням збитків, заподіяних внаслідок ДТП 21 вересня 2022 року, яка підлягає до стягнення з відповідача, складає - 79 961,84 грн.

Відповідачем у добровільному порядку зазначений матеріальний збиток не відшкодований.

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач звернувся з позовом лише до завдавача шкоди, а страхову компанію вказав як третю особу, із клопотанням про залучення страховика як співвідповідача до першого судового засідання (справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження) до суду не звертався. Зважаючи на викладені обставини та законодавчі приписи, враховуючи неналежний суб`єктний склад відповідачів, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову потрібно відмовити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скаргамотивована тим,що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення та додаткове суду не відповідають фактичним обставинам справи, є незаконними та необґрунтованими.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2024 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.

Так, судом встановлено, що 20 жовтня 2022 року постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 932/6001/22 ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Згідно з постановою суду 21 вересня 2022 року приблизно о 16 год 30 хв ОСОБА_2 , рухаючись в районі перехрестя проспекту Богдана Хмельницького та вулиці Шинної у місті Дніпрі, керуючи автомобілем «ВАЗ», д/н НОМЕР_1 , здійснив рух на регульованому перехресті на заборонений (червоний) сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 е Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306, та скоїв зіткнення з автомобілем «Равон», д/н НОМЕР_2 , що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Згідно з висновком про оцінку майна № 28/01-23 від 19 січня 2023 року, складеним на замовлення позивача судовим експертом Баранковим В.О., матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля «Равон», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП, складає 105246,73 грн. Ринкова вартість аварійно пошкодженого автомобіля «Равон», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , складає 226081,42 грн. У зв`язку з тим, що автомобіль відповідача було застраховано в АТ Страховій компанії «Просто - Страхування» і дана організація відшкодувала позивачу 42 364,89 грн у якості збитків, тому відповідач повинен відшкодувати йому 105 246,73 грн (у тому числі втрата товарної вартості 9 650,33 грн) - 42 364 грн. 89 коп. = 62 881,84 грн - матеріальна шкода завдана внаслідок пошкодження автомобіля при ДТП, у тому числі втрата товарної вартості автомобіля.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся з позовом лише до завдавача шкоди, а страхову компанію вказав як третю особу, із клопотанням про залучення страховика як співвідповідача до першого судового засідання (справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження) до суду не звертався. Зважаючи на викладені обставини та законодавчі приписи, враховуючи неналежний суб`єктний склад відповідачів, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову потрібно відмовити.

Проте, колегія суддів в повному обсязі не може погодитись, з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його представника) або іншої особи, визначеної договором.

Згідно ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

За змістом ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди сталося за участю забезпеченого транспортного засобу і в наслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування» в Україні одним із видів обов`язкового страхування є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування за підписом заявника.

Відповідно ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 36 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.

Згідно ч. 3 ст. 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц дійшла висновку, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Так, колегія суддів встановила та це підтверджується матеріалами справи, що автомобіль відповідача було застраховано в АТ Страховій компанії «Просто Страхування». Страхова компанія відшкодувала позивачу 42 364,89 грн. у якості збитків.

За даним полісом страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяно шкоду третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і в наслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (те саме вказано й в ст. 6 Закону). Даним полісом забезпечений транспортний засіб автомобіль «ВАЗ 2105», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) 320 000 грн, заподіяну майну 160 000 грн.

Згідно з висновком про оцінку майна № 28/01-23 від 19 січня 2023 року, матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля «Равон», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП, складає 105246,73 грн.

Встановивши, що розмір завданої позивачу шкоди перевищує виплачену страхову суму, є підстави для стягнення матеріального збитку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не пред`являються вимоги до страхової компанії, а тому позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 у відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП задоволенню не підлягають.

Проте, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що до страхового відшкодування не ввійшла вартість франшизи у розмірі 2600 грн. та ця сума підлягає стягненню саме з винуватця ДТП - ОСОБА_2 .

Крім цього, з ОСОБА_2 також підлягає стягненню вартість проведеної експертизи у розмірі 4000 грн..

На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув, та помилково відмовив у задоволенні позову в частині відшкодування вартості франшизи та витрат на проведення експертизи, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог в цій частині.

В іншій частині рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 221,43 грн..

Крім того, відповідно до частин першої шостої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

З матеріалівсправи вбачається,що інтересипозивача під час розгляду цивільної справи в суді представляв адвокат Трайдук А.С.

На підтвердження понесених витрат матеріали справи містять, Договір про надання правової допомоги № 12 від 25 січня 2023 року, квитанція № 5 від 25 січня 2023 року.

У пункті 6.5 постанови від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 Верховний Суд зробив висновок, що «за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу)».

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAlliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на викладене, керуючись принципом справедливості та верховенства права, а також виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру, а також, з урахуванням невеликої складності справи, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.. Визначений розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Солонянськогорайонного судуДніпропетровської областівід 16жовтня 2024року в частині відмови у стягненні франшизи та витрат на проведення експертизи скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 франшизу у розмірі 2600 грн. та вартість проведеної експертизи у розмірі 4000 грн..

В інші частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 221,43 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн..

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді І.А. Єлізаренко

О.В.Свистунова