Рішення

від 26.12.2024 по справі 927/84/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/84/16(927/861/24)

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, поданої по справі за спільним позовом Публічного акціонерного товариства Трест «Київміськбуд-1» імені М.П.Загороднього в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича та Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Нафтопродукт» (код 31350827), ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (код НОМЕР_2 ) (Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3 (код НОМЕР_3 ), Товариство з обмеженою відповідальністю «Іммо Проперті» (код 43292931)) про визнання недійсними правочинів та витребування майна з чужого незаконного володіння, поданої в межах справи за заявоюКРЕДИТОРА: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стефан» ЛТД (код 19419664) 07300, м. Вишгород Київської області, вул. Грушевського, 6БОРЖНИК: Публічне акціонерне товариство Трест «Київміськбуд-1» імені М.П.Загороднього (код 04012655) 17500, м. Прилуки Чернігівської області, вул. Київська, 307 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 16/108, кабінет 17 (адреса ліквідатора Демчана О.І.) (РНОКПП НОМЕР_4 )про визнання боржника банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Стефан» ЛТД (надалі кредитор) подана заява про порушення справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства Трест «Київміськбуд 1» імені М.П.Загороднього (надалі боржник) на підставі ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі Закон про банкрутство), яка ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.02.2016 була прийнята до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.02.2016 порушено провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Ронського Р.М.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 припинено процедуру розпорядження майном Публічного акціонерного товариства Трест «Київміськбуд-1» ім. М.П. Загороднього, боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ронського Р.М.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2019 звільнено арбітражного керуючого Ронського Р.М. від виконання повноважень ліквідатора Публічного акціонерного товариства Трест «Київміськбуд 1» імені М.П.Загороднього з покладенням обов`язків останнього на арбітражного керуючого Демчана О.І.

08 серпня 2024 року, в межах даної справи про банкрутство, до Господарського суду Чернігівської області надійшла спільна позовна заява від 01.08.2024 № 02-66/566 Публічного акціонерного товариства Трест «Київміськбуд-1» імені М.П.Загороднього в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича та Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Нафтопродукт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кантрі Хаус», ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Фінансова Мережа», ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК УЮТ Компані», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про визнання недійсними правочинів та витребування майна з чужого незаконного володіння (присвоєно єдиний унікальний номер 927/763/24).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.08.2024, зокрема, спільну позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 927/84/16 (927/763/24); постановлено розгляд спільної позовної заяви здійснювати в межах справи № 927/84/16 про банкрутство Публічного акціонерного товариства Трест «Київміськбуд-1» імені М.П.Загороднього за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.09.2024 у справі № 927/84/16 (927/763/24) роз`єднано заявлені Публічним акціонерним товариством Трест «Київміськбуд-1» імені М.П. Загороднього в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича та Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Нафтопродукт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кантрі Хаус», ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Фінансова Мережа», ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК УЮТ Компані», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 спільні позовні вимоги (справа № 927/84/16 (927/763/24)), виділивши в самостійне провадження, зокрема, вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Нафтопродукт», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Іммо Проперті») про визнання недійсними правочинів та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Згідно ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

Відповідно до вимог п. 7 розділу ІІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814, справа за спільним позовом Публічного акціонерного товариства Трест «Київміськбуд-1» імені М.П.Загороднього в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича та Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Нафтопродукт», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Іммо Проперті») про визнання недійсними правочинів та витребування майна з чужого незаконного володіння, була зареєстрована 11.09.2024 Загальним відділом (канцелярією) Господарського суду Чернігівської області і їй присвоєно новий єдиний унікальний номер 927/84/16 (927/861/24).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 12.09.2024 постановлено:

прийняти спільну позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 927/84/16 (927/861/24);

розгляд спільної позовної заяви здійснювати в межах справи № 927/84/16 про банкрутство Публічного акціонерного товариства Трест «Київміськбуд-1» імені М.П.Загороднього за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09.12.2024 позов Публічного акціонерного товариства Трест «Київміськбуд-1» імені М.П. Загороднього в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича та Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Нафтопродукт», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про:

визнання недійсним договору купівлі-продажу № 3358, укладеного між Публічним акціонерним товариством Трест «Київміськбуд-1» імені М.П. Загороднього та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український Нафтопродукт», що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левашовим Олександром Геннадійовичем 07.10.2015,

визнання недійсним договору купівлі-продажу № 3359, укладеного між Публічним акціонерним товариством Трест «Київміськбуд-1» імені М.П. Загороднього та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український Нафтопродукт», що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левашовим Олександром Геннадійовичем 07.10.2015,

витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Трест «Київміськбуд-1» імені М.П. Загороднього об`єкт нерухомого майна із реєстраційним номером 1941041780000 - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 69,5 м2, житловою площею 14,9 м2,

витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Трест «Київміськбуд-1» імені М.П. Загороднього об`єкт нерухомого майна із реєстраційним номером 1941052480000 - квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 65,0 м2, житловою площею 9,4 м2, залишено без задоволення.

Ухвалюючи дане рішення суд зазначив, що ОСОБА_1 у відзиві на позов вказала, що вартість послуг з надання професійної правничої допомоги за підготовку процесуальних документів в суді першої інстанції становить 50 000,00 грн; остаточний розрахунок судових витрат (зокрема, детальний розрахунок витрат на правничу допомогу та докази надання правничої допомоги) буде поданий до суду в порядку та строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України.

Однак оскільки ОСОБА_1 на момент ухвалення рішення не подана заява (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, суд не вирішує питання щодо розподілу відповідних витрат.

17.12.2024, у встановлений законом процесуальний строк, через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подана заява від 16.12.2024 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, якою відповідач просить стягнути на його користь солідарно з Публічного акціонерного товариства Трест «Київміськбуд-1» імені М.П. Загороднього та Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн (надалі Заява).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.12.2024 постановлено:

заяву від 16.12.2024 ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу прийняти та приєднати до матеріалів справи;

здійснювати розгляд заяви за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами;

встановити процесуальний строк для подання позивачами заперечення на заяву до 24.12.2024 включно.

Учасники справи належним чином були повідомлені про перебування на розгляді в Господарському суді Чернігівської області Заяви.

19.12.2024, у встановлений судом процесуальний строк, через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшли заперечення від 18.12.2024 Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на Заяву в яких позивач просить відмовити в її задоволенні.

В обґрунтування своїх заперечень банк посилається на пропуск визначеного ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України строку на подання Заяви та зазначає, що оскільки рішення у даній справі ухвалено 09.12.2024, воно є таким, що отримане ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» також 09.12.2024, а тому останнім днем встановленого законом процесуального строку на вчинення відповідної процесуальної дії є 14.12.2024; як наслідок Заява мала бути залишена судом без розгляду.

Також банк зазначає, що ОСОБА_1 до Заяви доданий Акт приймання-передачі наданих послуг від 31.10.2024 та Звіт (детальний опис робіт) про обсяг наданої правничої допомоги, які не містять визначення вартості кожної наданої послуги; при цьому, на думку банку, такі послуги, як аналіз, вивчення та правова оцінка документів, наданих Клієнтом, що стосуються позовної заяви у даній справі, ознайомлення з судовими рішеннями у справі про банкрутство, аналіз судової практики щодо позовних вимог у справі входять до складу послуги підготовка відзиву у справі; підготовка документів зазначених в п. 4 та 5 Акту (підготовка заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та підготовка письмових пояснень щодо заперечень ліквідатора Демчана О.І. на заяви ОСОБА_1 та Бабича М.В. про застосування строків позовної давності) не є обов`язком сторони по справі, а тому не підлягають відшкодуванню.

Крім того, банк звертає увагу суду на те, що у матеріалах даної справи відсутні будь-які документи, підписані адвокатом Якименком Ю.В.; натомість всі документи подавались через систему «Електронний суд» безпосередньо Шевцовою Т.М., яка сама є адвокатом; в даному випадку банк вважає, що остання володіє достатнім рівнем знань для самостійного вчинення тих чи інших процесуальних дій, а тому вказані витрати на професійну правничу допомогу не були необхідними.

Додатково банк зазначає, що до Заяви не були додані документи на підтвердження факту оплати гонорару адвоката.

25.12.2024, у встановлений законом процесуальний строк (документ сформований в системі 24.12.2024), до Господарського суду Чернігівської області надійшли заперечення від 24.12.2024 № 02-66/636 ліквідатора Демчана О.І. на Заяву, зі змісту яких вбачається, що останній заперечує проти неї; за своїм змістом дані заперечення є аналогічними змісту вказаних вище заперечень банку.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення Заяви по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Водночас, відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

У ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Однак, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи письмових доказів, 09.08.2024 між адвокатом Якименком Ю.В. (Адвокат) та ОСОБА_1 (Клієнт) був укладений Договір про надання правової допомоги (Договір), предметом якого є надання Адвокатом правової допомоги щодо представництва інтересів Клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Адвокат зобов`язався, зокрема, надавати правову допомогу, в т.ч. за окремими дорученнями Клієнта, які можуть надаватись як в письмовій, так і в усній формі; представляти інтереси Клієнта у будь-яких судах України усіх інстанцій та третейських судах (арбітражах) з правами, наданими чинним законодавством позивачу (заявнику, скаржнику), відповідачу (боржнику) та третій особі в обсязі наданих Клієнтом повноважень згідно з довіреністю та здійснювати професійну діяльність Адвоката згідно з умовами цього Договору.

Сторони погодили, що на визначення розміру гонорару Адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта, фінансовий стан Клієнта, інші істотні обставини.

Сторони погодили, що розмір гонорару Адвоката та строк його оплати визначається сторонами за домовленістю, з урахуванням викладеного у п. 4.1 цього Договору.

Клієнт сплачує гонорар на рахунок Адвоката, зазначений у р. 7 цього Договору. Всі розрахунки по даному Договору здійснюються безготівково, у національній валюті України гривні. За домовленістю Сторін оплата правової допомоги може здійснюватися також у вигляді передоплати або авансу чи по факту.

До складу гонорару Адвоката включено всі витрати останнього на виконання цього Договору.

Додатковою угодою № 1 від 09.09.2024 сторони визначили найменування послуги: надання правової допомоги, що полягає у підготовці процесуальних документів у справі № 927/84/16 (927/861/24) в суді першої інстанції; розмір гонорару Адвоката 50 000,00 грн; строк оплати гонорару до 31.12.2024.

Всі інші умови Договору, не порушені даною Додатковою угодою, залишаються без змін.

Дана Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору, набирає чинності з дати її підписання повноважними представниками Сторін і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

31.10.2024 сторонами був складений та підписаний Акт приймання-передачі наданих послуг, згідно якого Адвокат надав, а Клієнт прийняв наступні послуги професійної правничої допомоги в наступному обсязі:

аналіз, вивчення та правова оцінка документів, наданих Клієнтом, що стосуються позовної заяви Позивачів у справі № 927/84/16 (927/861/24);

ознайомлення з судовими рішеннями у справі про банкрутство № 927/84/16;

аналіз судової практики (рішень Верховного Суду) щодо позовних вимог у справі № 927/84/16 (927/861/24);

консультування Клієнта щодо імовірних варіантів розвитку спору та подальших процесуальних кроків;

підготовка відзиву у справі № 927/84/16 (927/861/24);

підготовка заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження у справі № 927/84/16 (927/861/24);

підготовка письмових пояснень щодо заперечень ліквідатора Демчана О.І. на заяви ОСОБА_1 та Бабича М.В. про застосування строків позовної давності.

Вартість послуг, вказаних в п. 1 цього Акту, становить 50 000,00 (п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.) грн.

Жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу в цілому послуг, Клієнт до Адвоката не має.

Зі Звіту (детального опису робіт) про обсяг наданої правничої допомоги згідно з Договором та Додатковою угодою вбачається, що Адвокатом було надано правничу допомогу в наступному обсязі:

аналіз, вивчення та правова оцінка документів, наданих Клієнтом, що стосуються позовної заяви Позивачів у справі № 927/84/16 (927/861/24);

ознайомлення з судовими рішеннями у справі про банкрутство № 927/84/16;

аналіз судової практики (рішень Верховного Суду) щодо позовних вимог у справі № 927/84/16 (927/861/24);

консультування Клієнта щодо імовірних варіантів розвитку спору та подальших процесуальних кроків;

підготовка відзиву у справі № 927/84/16 (927/861/24);

підготовка заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження у справі № 927/84/16 (927/861/24);

підготовка письмових пояснень щодо заперечень ліквідатора Демчана О.І. на заяви ОСОБА_1 та Бабича М.В. про застосування строків позовної давності.

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Наведене вище свідчить про те, що суд не може на власний розсуд зменшити судові витрати без клопотання іншої сторони.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у ч. 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 ст. 129 Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідні висновки місцевого господарського суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики Європейського суду з прав людини з цього питання. Зокрема, у рішенні від 18.02.2022 у справі «Чоліч проти Хорватії» суд зазначив (п. 77), що згідно з практикою Європейського суду з прав людини скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Тобто Європейський суд з прав людини підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому Європейський суд з прав людини у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.

Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі «Генеральний будівельний менеджмент проти України» Європейський суд з прав людини у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

Оцінивши заявлені Шевцовою Т.М. витрати на професійну правничу допомогу у сумі 50 000,00 грн та подані на їх підтвердження докази, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих Адвокатом послуг, розгляд даного спільного позову за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, не подання позивачами відповіді на відзив, що позбавило відповідача необхідності підготовки заперечення, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають вимогам щодо реальності, розумності їх розміру, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору (критерії, визначені ст. 126 та ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відтак, суд дійшов висновку про можливість покладення на позивачів понесених ОСОБА_1 судових витрат з професійної правничої допомоги при розгляді даної справи в сумі 5 000,00 грн. Дана сума підлягає стягненню з позивачів в рівних частинах (по 2 500,00 грн), оскільки кожен із позивачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно (ст. 47 Господарського процесуального кодексу України). Тому відшкодування судових витрат не є солідарним обов`язком позивачів.

При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 стосовно того, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Щодо зауваження ПАТ АБ «Укргазбанк» стосовно строку подання Заяви, суд вказує, що за правилами ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Оскільки рішення у справі № 927/84/16 (927/861/24) ухвалено 09.12.2024, то з огляду на вказані вище правила ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, останнім днем встановленого законом процесуального строку на подання Заяви та відповідних доказів є 16.12.2024 (з урахуванням правил обчислення процесуальних строків, передбачених ст. 116 Господарського процесуального кодексу України); як наслідок Заява є такою, що подана ОСОБА_1 у встановлений законом процесуальний строк, а томі підстави для залишення її без розгляду були відсутні.

Стосовно зауваження ПАТ АБ «Укргазбанк» з приводу неподання Шевцовою Т.М. документів на підтвердження факту оплати гонорару адвоката суд зазначає, що згідно висновків Верховного Суду (постанова від 03.10.2019 у справі № 922/445/19) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Крім того, суд враховує, що вищезгаданою Додатковою угодою № 1 від 09.09.2024 сторони визначили строк оплати гонорару до 31.12.2024.

Щодо зауважень позивачів стосовно того, що Шевцова Т.М. сама є адвокатом, а тому не мала потреби у зверненні за професійною правничою допомогою до іншого адвоката суд зазначає, що за приписами Конституції України (ст. 55, 59) права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно п. 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, цей Кодекс введений в дію з 21.10.2019. З дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Статтею 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За змістом ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Керуючись ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 123, 126, 129, 221, 233, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Заяву від 16.12.2024 ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Трест «Київміськбуд-1» імені М.П.Загороднього (17500, м. Прилуки Чернігівської області, вул. Київська, 307; код 04012655) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; код НОМЕР_1 ) 2 500 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1; код 23697280) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; код НОМЕР_1 ) 2 500 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Накази видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 26.12.2024.

Суддя А.С.Сидоренко