Ухвала

від 19.11.2024 по справі 908/2464/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 908/2464/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Бакуліної С.В., Губенко Н.М.

за участю секретаря судового засідання - Омельчук А.В.,

за участю представників учасників справи:

позивача 1 - Погрібної С.О. (адвокат),

позивача 2 - Погрібної С.О. (адвокат),

позивача 3 - Погрібної С.О. (адвокат),

позивача 4 - Погрібної С.О. (адвокат),

відповідача 1 - Задорожного О.В. (адвокат),

відповідача 2 - Задорожного О.В. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

про зупинення провадження у справі

у справі за позовом: 1) ОСОБА_1 ;

2) ОСОБА_2 ;

3) ОСОБА_3 ;

4) ОСОБА_4

до: 1) Приватного акціонерного товариства «Український графіт»;

2) ОСОБА_5

про визнання правочинів недійсними. ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач 1), ОСОБА_2 (далі - позивач 2), ОСОБА_3 (далі - позивач 3) та ОСОБА_4 (позивач 4) звернулися до Господарського суду Запорізької області з позовом до відповідачів: Приватного акціонерного товариства "Український графіт" (далі - відповідач 1, ПрАТ "Український графіт") та ОСОБА_5 (далі- відповідач 2) з вимогами про визнання недійсними правочинів щодо застосування до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 процедури обов`язкового продажу (примусового викупу) належних їм на праві власності акцій ПрАТ "Український графіт" у відповідності до публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ "Український графіт" від 12.02.2019.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 24.11.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що обраний позивачами спосіб захисту є неналежним в даних конкретних правовідносинах та неефективним, тому відмовив у задоволенні позовних вимог.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2024 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, з посиланням на практику Верховного Суду, дійшов висновку, що обраний позивачами спосіб захисту, як визнання недійсним правочину щодо застосування до них процедури обов`язкового продажу (примусового викупу) належних їм на праві власності акцій, є належним, але він є неефективним, оскільки метою цього позову є захист саме майнових прав, належним та ефективним захистом яких є визнання права на компенсацію, стягнення компенсації за продані акції або стягнення збитків. Апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції, що обраний позивачами спосіб захисту не призведе до поновлення порушених прав позивачів, зокрема, не здатний поновити майнову сферу позивачів, і хоча суд першої інстанції помилково зазначив про обрання позивачами неналежного способу захисту порушених прав, проте, зважаючи на висновки про його неефективність, що є самостійною підставою для відмови у позові, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог. При цьому, апеляційний суд врахував сталу судову практику Верховного Суду викладену, зокрема, у справах № 905/77/21, № 904/192/22 щодо неефективності способу захисту про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину.

15.07.2024 позивачі звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просять рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги.

Підставами касаційного оскарження судових рішень позивачі визначили пункти 1 та 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

В обґрунтування підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржники зазначають, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, зокрема:

- статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України, і не врахували висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.11.2020 у справі № 908/137/18, щодо ефективних способів захисту у спорах стосовно неправомірно проведених процедур сквіз-аут;

- статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і не врахували висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.11.2020 у справі № 908/137/18, щодо необхідності дослідження відповідності суспільним інтересам проведеної процедури сквіз-аут саме на ПрАТ "Український графіт";

- частини шостої статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Національних стандартів оцінки майна № 1 та № 3, і не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15.06.2022 у справі № 905/671/19, від 17.02.2021 у справі № 905/1926/18, щодо можливості визначення справедливої компенсації на рівні балансової вартості чистих активів ПрАТ "Український графіт";

- статей 8, 65, 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", і не врахували висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.04.2021 у справі № 910/12591/18, щодо необхідності визначення ринкової вартості акцій в процедурі сквіз-аут на рівні подвійної ціни.

В обґрунтування підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України скаржники зазначають, що є необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 905/671/19, що єдиним належним доказом на підтвердження несправедливості визначення ринкової вартості акцій при їх примусовому вилученні є висновок судового експерта.

Ухвалою Верховного Суду від 04.09.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції.

06.09.2024 від представника ПрАТ "Український графіт" та ОСОБА_5 - адвоката Задорожного О.В. надійшов відзив на касаційну скаргу позивачів, в якій останнє просить Суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

12.09.2024 від ПрАТ "Український графіт" надійшов відзив на касаційну скаргу позивачів, в якій останнє просить Суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Розгляд касаційної скарги відкладався.

18.11.2024 до Верховного Суду через систему «Електронний Суд» від позивачів надійшло клопотання про зупинення розгляду справи № 908/2464/22 до прийняття палатою для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постанови у справі № 910/8714/18.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що під час розгляду справи № 910/8714/18 палатою для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду буде вирішуватися питання, у тому числі, питання щодо ефективних способів захисту у подібних справах, що безпосередньо стосується і справи, яка переглядається.

Водночас, Верховний Суд дійшов висновку, що вказане клопотання позивачів не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: 1) смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво; 2) необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи; 3) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції; 3-1) звернення обох сторін з клопотанням про зупинення провадження у справі у зв`язку з проведенням медіації; 4) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді; 5) об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

Згідно з статтею 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: 1) перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі; 2) призначення судом експертизи; 3) направлення судового доручення щодо збирання доказів у порядку, встановленому статтею 84 цього Кодексу; 4) звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави; 6) прийняття ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом; 7) перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Суд не зупиняє провадження у випадку, встановленому пунктом 1 частини першої цієї статті, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

Отже, статтею 227 ГПК України визначені випадки, коли суд зобов`язаний зупинити провадження у справі та статтею 228 ГПК України встановлені випадки, коли суд може зупинити провадження у справі.

Зупинення провадження у справі - це врегульована законом і оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї з передбачених в законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:

- який є взаємозв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, до якої сторона хоче зупинити провадження; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду даної справи.

Для вирішення цього питання суд має, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі застосовується в тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Отже метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої полягає в тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Таким чином, у клопотанні про зупинення провадження у справі заявник повинен надати чітке обґрунтування, у чому полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.

Слід зазначити, що у даній справі спір виник щодо наявності/відсутності підстав для визнання правочинів з примусового викупу акцій щодо позивачів недійсними без застосування наслідків недійсності правочину, тобто, без позовної вимоги про застосування двосторонньої реституції.

Суд звертає увагу на те, що предметом розгляду справи №910/8714/18 (з урахуванням зміни предмета позову) є саме солідарне стягнення з відповідачів грошові кошти у сумі 2 961 656,28 грн за 521 400 штук простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь".

Підставою для передачі справи № 910/8714/18 на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, була необхідність відступити шляхом уточнення від висновків щодо застосування положень статті 16, 1166, 1190, 1212-1214 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, статті 47 Господарського процесуального кодексу України, які викладені у постанові палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 та у наступних постановах Верховного Суду, викладених, які прийнятті з урахуванням цієї постанови, про те, що:

- "належним способом захисту прав міноритарних акціонерів, права та інтереси яких були порушені примусовим викупом акцій за ціною меншою за їх ринкову вартість, є визнання права на компенсацію, стягнення компенсації за продані акції, стягнення збитків";

- "колишній міноритарний акціонер, який буде розуміти, що під час проведення процедури примусового викупу акцій наглядовою радою не була визначена справедлива компенсація за викуплені в нього акції, у подальшому має вибір - звернутися до товариства та / або мажоритарного акціонера з позовом про стягнення збитків або про стягнення набутого без достатньої правової підстави (безпідставне збагачення за рахунок недоплати міноритарному акціонеру) за ст.1212 ЦК";

- "міноритарний акціонер може звертатися з позовом про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди як до покупця, так і до його афілійованих осіб чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевого бенефіціарного власника, а також до емітента";

- "компанія Barlenco Ltd, яка набула незначний пакет акцій лише перед початком процедури сквіз-аут була використана в процедурі сквіз-ауту мажоритарним акціонером компанією Metinvest B.V., яка володіла 94,600034% акцій як технічна юридична особа, що є достатньою підставою для застосування доктрини "підняття корпоративної завіси";

- "чинне законодавство України не передбачає можливості подання акціонерами колективних позовів, що є істотною вадою національного процесуального законодавства. Особливістю процедури сквіз-аут є те, що внаслідок низки передбачених законом дій у значної кількості акціонерів товариства одночасно, шляхом єдиної для всіх публічної пропозиції, викупаються їх акції. Відтак у судових спорах щодо сквіз-ауту певного емітента фактичні обставини справи є майже однаковими. Водночас через вади процесуального законодавства, які не дозволяють акціонерам подати колективний позов, кожен акціонер має індивідуально у спорі з товариством кожен раз доводити ті факти і обставини, які вже були встановлені судом у іншій справі (але не є преюдиціальними через різний суб`єктний склад)".

Отож, обставини, які підлягають встановленню, у справі, яка переглядається, не охоплюються предметом розгляду у справі №910/8714/18. Між тим, у заявленому позивачами клопотанні немає пояснення, що перешкоджає суду самостійно встановити та оцінити обставини, які входять до предмету доказування в цій справі.

Враховуючи викладене, дослідивши наведене у клопотанні обґрунтування підстав зупинення провадження, Судом не встановлено обставин щодо об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи №910/8714/18.

Таким чином Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення поданого представником позивачів клопотання про зупинення провадження у цій справі.

Керуючись статтями 234, 235, 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зупинення провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді С. Бакуліна

Н. Губенко