Постанова

від 19.11.2024 по справі 908/2464/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 908/2464/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Бакуліної С.В., Губенко Н.М.

за участю секретаря судового засідання - Омельчук А.В.,

за участю представників учасників справи:

позивача 1 - Погрібної С.О. (адвокат),

позивача 2 - Погрібної С.О. (адвокат),

позивача 3 - Погрібної С.О. (адвокат),

позивача 4 - Погрібної С.О. (адвокат),

відповідача 1 - Задорожного О.В. (адвокат),

відповідача 2 - Задорожного О.В. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

на рішення Господарського суду Запорізької області

(судді: Боєва О.С., Науменко А.О., Ярешко О.В.)

від 24.11.2023

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий - Мороз В.Ф., судді - Коваль Л.А., Чередко А.Є.)

від 10.06.2024

у справі за позовом: 1) ОСОБА_1 ;

2) ОСОБА_2 ;

3) ОСОБА_3 ;

4) ОСОБА_4

до: 1) Приватного акціонерного товариства «Український графіт»;

2) ОСОБА_5

про визнання правочинів недійсними.

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач 1), ОСОБА_2 (далі - позивач 2), ОСОБА_3 (далі - позивач 3) та ОСОБА_4 (позивач 4) звернулися до Господарського суду Запорізької області з позовом до відповідачів: Приватного акціонерного товариства "Український графіт" (далі - відповідач 1, ПрАТ "Український графіт") та ОСОБА_5 (далі- відповідач 2) з вимогами про визнання недійсними правочинів щодо застосування до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 процедури обов`язкового продажу (примусового викупу) належних їм на праві власності акцій ПрАТ "Український графіт" у відповідності до публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ "Український графіт" від 12.02.2019.

2. Позивачі стверджували, що правочини щодо застосування до них процедури примусового викупу (обов`язкового продажу) належних їм акцій ПрАТ "Український графіт" у відповідності до публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ "Український графіт" від 12.02.2019 є недійсними у зв`язку з невідповідністю Конституції України, Конвенції з прав людини та основоположних свобод, спеціальним нормам законодавства, а також на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України). В обґрунтування позовних вимог зазначали, зокрема те, що в порушення частини третьої, четвертої статті 41 Конституції України відповідачами не виконано вимог щодо попереднього та повного відшкодування позивачам вартості належних їм на праві власності акцій ПрАТ "Український графіт". У спірних правовідносинах дата набуття заявником вимоги домінуючого пакета акції 01.02.2019. На цю дату акції ПрАТ "Український графіт" не перебували в обігу на фондовій біржі. Отже ринкова вартість акції ПрАТ "Український графіт" мала визначатись станом на 31.01.2019 відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність з урахуванням вимог, визначених статтями 8, 65-2 Закону "Про акціонерні товариства". Затверджена ціна примусового викупу акцій ПрАТ "Український графіт" в розмірі 3,35 грн не може бути справедливою з врахуванням показників звітності Товариства, задекларованих Товариством за Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку. Так, як зазначили позивачі, власний капітал (чисті активи) ПрАТ "Український графіт" за 2018 рік складав 3 685 221 000, 0 грн. Таким чином балансова вартість 1 акції Емітента, на час спірних відносин, складала: 3 685 221 000,0 грн : 69 838 500 шт. = 52,77 грн; нерозподілений прибуток: 3 274 754 000,0 грн : 69 838 500 шт. = 46,89 грн, що в свою чергу є додатковою підставою для визнання оскаржуваного правочину недійсним.

3. Відповідачі, в свою чергу, проти позову заперечували та вказували про його неефективність, оскільки позивачі не просять суд застосувати наслідки недійсності правочинів, а згідно з усталеною судовою практикою Верховного суду, це є самостійною підставою для відмови у позові.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. 01.02.2019 громадянином України ОСОБА_5 (учасник-1, відповідач-2 у справі), Пайовим товариством Генезес Інвест (OU Geneses Invest, Естонія) (учасник-2), Компанією "ІНТЕРГРАФІТ ХОЛДІНГС КОМПАНІ ЛІМІТЕД" (Intergraphite Holdings Company Limited, Бермудські острови) (учасник-3), Пайовим товариством Реетвекс (Osauhing Reetvex, Естонія) (учасник-4) та Пайовим товариством Талієнталь (OU Talienthal, Естонія) (учасник-5) укладений договір про спільну діяльність (далі - Договір про спільну діяльність), відповідно до умов якого сторони зобов`язалися діяти спільно без створення юридичної особи для досягнення цілей: придбання акцій, емітентом яких є ПрАТ "Український графіт" (далі - Товариство), у всіх власників акцій Товариства, які не є сторонами договору, в порядку, визначеному статтею 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", у власність визначених Договором осіб (підпункт 1.1.1 пункту 1.1). Ведення справ за Договором про спільну діяльність покладається на Учасника-1 (пункт 4.1).

5. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куксовою М.С., у присутності якої підписаний даний договір, та зареєстрований за реєстровим № 515.

6. Відповідно до змісту пункту 2.1 Договору про спільну діяльність, в редакції Договору № 1 від 04.02.2019 про внесення змін до Договору про спільну діяльність, станом на дату укладення договору Сторони прямо є власниками значного контрольного пакета акцій Товариства у загальній кількості 67 061 315 шт - 96,0234%.

7. Для досягнення цілей, визначених підпунктом 1.1.1 пункту 1.1 Договору, акції Товариства придбаються у власність Учасника-1 - у кількості 2 777 185 штук простих акцій Товариства на рахунок у цінних паперах НОМЕР_1 , відкритого в депозитарній установі Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (пункт 2.2. Договору про спільну діяльність).

8. В пункті 3.1 Договору про спільну діяльність, зокрема, встановлено, що для досягнення цілей, визначених у підпункті 1.1.1 пункту 1.1 Договору, Сторони уповноважують Учасника-1 вчиняти будь-які дії, необхідні для реалізації сторонами прав і виконання Сторонами обов`язків особи, яка набула право власності на домінуючий контрольний пакет акцій, передбачених статтею 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", в тому числі: підписувати та подавати третім особам (Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Товариству, нотаріусу тощо) усі документи, передбачені статтею 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", в тому числі, підписати та подати Товариству публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій Товариства (далі - публічна безвідклична вимога) та копію Договору ескроу (підпункт 3.1.2 пункту 3.1); вчиняти всі дії, необхідні для відкриття Рахунку ескроу, для виконання обов`язків та реалізації прав за Договором ескроу; розпоряджатися рахунком ескроу для здійснення операцій, передбачених законодавством України та Договором ескроу (підпункт 3.1.3 пункту 3.1); вчиняти дії, необхідні для перерахування на Рахунок ескроу коштів в оплату акцій для їх подальшої виплати особам, які мають право на отримання цих коштів відповідно до законодавства (підпункт 3.1.4 пункту 3.1).

9. 01.02.2019 ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ОСОБА_5 (Клієнт) укладено договір рахунку умовного зберігання (ескроу) № 80, предметом якого є відкриття ОСОБА_5 рахунку умовного зберігання (ескроу) для використання з метою оплати ціни акцій ПрАТ "Український графіт" (далі - Емітент) в межах процедури обов`язкового продажу акцій на вимогу Клієнта, що є власником домінуючого контрольного пакета акцій Емітента (або уповноваженою особою, яка діє в інтересах групи осіб, що спільно є власниками домінуючого контрольного пакета акцій Емітента).

10. ОСОБА_5 звернувся до ПрАТ "Український графіт" із повідомленням б/н від 04.02.2019 про набуття права власності на домінуючий контрольний пакет акцій ПрАТ "Український графіт" відповідно до ст. 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", вказано про те, що 01.02.2019 вищевказані особи-акціонери ПрАТ "Український графіт" уклали Договір про спільну діяльність, що дозволяє розглядати цих осіб-акціонерів, як "осіб, що діють спільно", та які є власниками домінуючого контрольного пакета акцій в статутному капіталі ПрАТ "Український графіт", що складає 96,0234% статутного капіталу ПрАТ "Український графіт", виключно з метою реалізації їхнього права на викуп акцій у міноритарних акціонерів, що не є сторонами договору, у розмірі 3,9766% статутного капіталу Товариства, відповідно до ст. 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства".

11. Рішенням Наглядової ради ПрАТ "Український графіт", оформленим протоколом №3(о) від 05.02.2019, враховуючи отримане повідомлення про набуття права власності на домінуючий контрольний пакет акцій ПрАТ "Український графіт", яке передбачене статтею 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", у зв`язку з необхідністю проведення оцінки ринкової вартості однієї простої іменної акції ПрАТ "Український графіт" станом на останній робочий день, що передує дню набуття домінуючого пакета акцій (31.01.2019), обрано ТОВ "Фінпрайс" оцінювачем ринкової вартості акцій ПрАТ "Український графіт", затверджено умови договору з ним та розмір оплати його послуг.

12. 05.02.2019 ПрАТ "Український графіт" та ТОВ "Фінпрайс" укладено договір про проведення незалежної оцінки майна № 05/02-АК1/804/1980107/11, а саме: виконання робіт з незалежної оцінки цінних паперів - простих іменних акцій ПрАТ "Укрграфіт" у кількості 2777185 шт., що становить 3,9766 % статутного капіталу, станом на 31.01.2019, з метою викупу акцій (сквіз-аут).

13. Відповідно до Звіту від 08.02.2019 суб`єкта оціночної діяльності ТОВ "Фінпрайс" (оцінювач ОСОБА_6) про оцінку цінних паперів - простих іменних акцій ПрАТ "Український графіт" у пакеті акцій кількістю 2 777 185 шт., що становить 3,9766 % його статутного капіталу, ринкова вартість 1 акції станом на 31.01.2019 становить - 3,35 грн.

14. Рішенням Наглядової ради ПрАТ "Український графіт", оформленим протоколом №4(о) від 11.02.2019, за підсумками заочного голосування Наглядової ради ПрАТ "Український графіт" прийнято висновки Звіту про незалежну оцінку пакета акцій ПрАТ "Український графіт", проведену ТОВ "Фінпрайс", якими ринкова вартість 3,9766 % пакета акцій ПрАТ "Український графіт" в кількості 2 777 185 штук оцінена та становить 9303569,75 грн з розрахунку 3,35 грн за одну акцію; затверджено ринкову вартість акцій ПрАТ "Український графіт" на рівні 3,35 грн за одну акцію.

15. На офіційному сайті ПрАТ "Український графіт" розміщено Публічну безвідкличну вимогу б/н від 12.02.2019 ОСОБА_5 - уповноваженої особи групи осіб, що діють спільно на підставі Договору про спільну діяльність від 01.02.2019, які разом у сукупності володіють 96,0234% від загальної кількості простих іменних акцій ПрАТ "Український графіт", про придбання акцій в усіх власників акцій Товариства.

16. Відповідно до пункту 5 Вимоги "Ціна придбання акцій та порядок її визначення" ціна придбання акцій вказана у розмірі 3,35 грн за одну просту іменну акцію. Ціна обов`язкового продажу акцій визначена відповідно до статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" з урахуванням ринкової вартості акцій ПрАТ "Український графіт", яка визначена суб`єктом оціночної діяльності, відповідно до статті 8 та статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", яка затверджена рішенням Наглядової ради ПрАТ "Український графіт" (Протокол № 4(о) від 11.02.2019).

17. Актом приймання-передавання від 21.02.2019, підписаним ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" з ПрАТ "Український графіт" та ОСОБА_5 , визначено списки осіб (в електронній та паперовій формах), у яких придбаваються акції ПрАТ "Український графіт", із зазначенням реквізитів акціонерів та суми коштів, що підлягають сплаті клієнтом на користь кожного акціонера, акції якого придбаваються. Вказаний список осіб складено на підставі переліку акціонерів станом на 14.02.2019, отриманого від Центрального депозитарію цінних паперів, та із зазначенням, за наявності, інформації про обтяження акцій, які придбаваються.

18. Листом від 21.02.2019 вих. № 41/813 ПрАТ "Український графіт" повідомило ОСОБА_5 про надсилання кожному акціонеру Товариства копії публічної безвідкличної вимоги.

19. За платіжним дорученням від 22.02.2019 № 1 з рахунку ОСОБА_5 в АТ "ОТП Банк" перераховано на рахунок умовного зберігання (ескроу), який відкритий в АТ "ПУМБ" суму 9 303 569,75 грн для виплат мінорітарним акціонерам ціни акцій ПрАТ "Український графіт", код ISIN НОМЕР_2 , відповідно до договору рахунку умовного зберігання (ескроу) № 80 від 01.02.2019.

20. 22.02.2019 ПрАТ "Український графіт" подано до ПАТ "Національний депозитарій України" повідомлення про перерахування ОСОБА_5 коштів на рахунок умовного зберігання (ескроу) (вих. № 41/848 від 22.02.2019).

21. Згідно з виписками про стан рахунків в цінних паперах та про операції з цінними паперами ОСОБА_1 (позивач-1) володів простими іменними акціями Емітента - ПрАТ " Український графіт" в кількості 60 000 шт., ОСОБА_2 (позивач-2) володів простими іменними акціями в кількості 20 000 шт., ОСОБА_3 (позивач-3) - в кількості 20 000 шт., ОСОБА_4 (позивач-4) - в кількості 14 637 шт.

22. 25.02.2019 акції ПрАТ "Український графіт" переведено з депозитарних рахунків в цінних паперах вищевказаних власників простих іменних акцій та зараховано на рахунок заявника вимоги - ОСОБА_5 . Як вказали позивачі, вони отримали грошові кошти за списані акції.

23. ПАТ "Національний депозитарій України" 25.02.2019 листом № 722 повідомив ПрАТ "Український графіт" про завершення виконання процедур, пов`язаних з обов`язковим продажем простих акцій ПрАТ "Український графіт" на вимогу особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій, відповідно до статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства".

24. Звертаючись з цим позовом до суду позивачі вважали правочини недійсними, оскільки відбулося заниження вартості акцій, які були викуплені шляхом процедури примусового викупу акцій (сквіз-ауту).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

25. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.11.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що обраний позивачами спосіб захисту є неналежним в даних конкретних правовідносинах та неефективним, тому відмовив у задоволенні позовних вимог.

26. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2024 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, з посиланням на практику Верховного Суду, дійшов висновку, що обраний позивачами спосіб захисту, як визнання недійсним правочину щодо застосування до них процедури обов`язкового продажу (примусового викупу) належних їм на праві власності акцій, є належним, але він є неефективним, оскільки метою цього позову є захист саме майнових прав, належним та ефективним захистом яких є визнання права на компенсацію, стягнення компенсації за продані акції або стягнення збитків. Апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції, що обраний позивачами спосіб захисту не призведе до поновлення порушених прав позивачів, зокрема, не здатний поновити майнову сферу позивачів, і хоча суд першої інстанції помилково зазначив про обрання позивачами неналежного способу захисту порушених прав, проте, зважаючи на висновки про його неефективність, що є самостійною підставою для відмови у позові, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог. При цьому, апеляційний суд врахував сталу судову практику Верховного Суду викладену, зокрема, у справах № 905/77/21, № 904/192/22 щодо неефективності способу захисту про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження

27. 15.07.2024 позивачі звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просять рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги.

28. Підставами касаційного оскарження судових рішень позивачі визначили пункти 1 та 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

29. В обґрунтування підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржники зазначають, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, зокрема:

- статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України, і не врахували висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.11.2020 у справі № 908/137/18, щодо ефективних способів захисту у спорах стосовно неправомірно проведених процедур сквіз-аут;

- статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і не врахували висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.11.2020 у справі № 908/137/18, щодо необхідності дослідження відповідності суспільним інтересам проведеної процедури сквіз-аут саме на ПрАТ "Український графіт";

- частини шостої статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Національних стандартів оцінки майна № 1 та № 3, і не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15.06.2022 у справі № 905/671/19, від 17.02.2021 у справі № 905/1926/18, щодо можливості визначення справедливої компенсації на рівні балансової вартості чистих активів ПрАТ "Український графіт";

- статей 8, 65, 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", і не врахували висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.04.2021 у справі № 910/12591/18, щодо необхідності визначення ринкової вартості акцій в процедурі сквіз-аут на рівні подвійної ціни.

30. В обґрунтування підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України скаржники зазначають, що є необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 905/671/19, що єдиним належним доказом на підтвердження несправедливості визначення ринкової вартості акцій при їх примусовому вилученні є висновок судового експерта.

Позиція інших учасників справи

31. 06.09.2024 від представника ПрАТ "Український графіт" та ОСОБА_5 - адвоката Задорожного О.В. надійшов відзив на касаційну скаргу позивачів, в якій останнє просить Суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

32. 12.09.2024 від ПрАТ "Український графіт" надійшов відзив на касаційну скаргу позивачів, в якій останнє просить Суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

33. 16.09.2024 від представника позивачів - адвоката Погрібної С.О. надійшло клопотання, в порядку статей 302, 303 ГПК України, про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Клопотання, з посиланням на частини четверту та п`яту статті 302 ГПК України, мотивовано тим, що наразі є потреба щодо визначеності ефективності способу захисту, оскільки існує неузгодженість, та відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №908/137/18. Крім того зазначає, що існує виключна правова проблема, яка стосується багатьох подібних справ відносно неправомірно проведених процедур сквіз- аутів на українських акціонерних товариствах та проблематика визначення справедливої ціни на рівні балансової вартості/чисті активи без залучення експертних досліджень.

34. 20.09.2024 від представника ПрАТ "Український графіт" та ОСОБА_5 - адвоката Задорожного О.В. надійшло заперечення на клопотання про передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в якому останній просить Суд відмовити позивачам у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

35. Імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

36. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

37. Так, предметом позову у цій справі є визнання правочинів з примусового викупу акцій щодо позивачів недійсними без застосування наслідків недійсності правочину, тобто, без позовної вимоги про застосування двосторонньої реституції.

38. При цьому судами попередніх судових інстанцій встановлено, що позивачі отримали грошові кошти з рахунку ескроу в якості оплати за списання акцій. Отже відбулося виконання правочину, за наслідками якого право власності на акції ПрАТ" Український графіт" перейшло від позивачів до ОСОБА_5 , а позивачі, в свою чергу, отримали грошові кошти за такі акції.

39. З огляду на встановлені обставини виконання правочину, суд апеляційної інстанції, врахувавши висновок, викладений в пункті 48 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 щодо застосування норм частини третьої статті 215, частин першої, другої статті 216 ЦК України, згідно з яким: "Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача", - дійшов заснованого на законі висновку про неефективність обраного позивачами способу захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин.

40. Крім того Верховний Суд також враховує, що Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Тобто, визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження, суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині першій статті 2 ГПК України (частина перша статті 2 Цивільного процесуального кодексу України). Такі висновки сформульовано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.

41. Уточнюючи висновок, викладений в пункті 5.29 постанови від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 ЦК України).

42. Верховний Суд також враховує висновок, викладений в пункті 48 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 щодо застосування норм частини третьої статті 215, частин першої, другої статті 216 ЦК України, згідно з яким: "Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача".

43. Отже Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, що обраний позивачами спосіб захисту не призведе до поновлення порушених прав позивачів, зокрема, не здатний поновити майнову сферу позивачів, відповідно, відсутні підстави для їх скасування.

44. Не приймаються до уваги доводи скаржників щодо неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 908/137/18 та у постановах Верховного суду у справах № 905/671/19, № 905/1926/18, оскільки зі змісту постанови апеляційного господарського суду вбачається, що суд врахував висновки в зазначених справах, відповідно аргументи скаржників в цій частині не знайшли свого підтвердження. При цьому Суд звертає увагу скаржників, що в силу правової позиції, яка була викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/10947/17, судам слід враховувати останню позицію суду касаційної інстанції. Оскільки остання правова позиція Великої Палати Верховного Суду (справа №522/22473/15-ц) взята за основу об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21, згідно з якою окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту бо не призводить до поновлення майнових прав позивача, тому Суд вважає правильними висновки судів попередніх судових інстанцій, що обраний позивачами спосіб захисту не призведе до поновлення порушених прав позивачів.

45.Таким чином, наведена скаржниками підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

46. Крім того скаржники, з посиланням на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, вказали на необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 905/671/19, оскільки єдиним належним доказом на підтвердження несправедливості визначення ринкової вартості акцій при їх примусовому вилученні є висновок судового експерта.

47. Водночас, Суд звертає увагу скаржників на те, що у справі, яка переглядається, суди попередніх судових інстанцій відмовили у задоволенні позову оскільки обраний позивачами спосіб захисту є неефективним та не призведе до поновлення порушених прав позивачів. Під час розгляду справи суди не розглядали питання визначення справедливої/несправедливої вартості акцій, відповідно, аргументи скаржників в цій частині не знайшли свого підтвердження.

48. Стосовно поданого скаржниками клопотання Суд зазначає таке.

Заявники, обґрунтовуючи підстави, посилаються на те, що Велика Палата Верховного Суду визначила, чи є ефективним способом захисту заявлена і у справі №908/137/18 і у справах №№908/2437/22, 908/2464/22 позовна вимога про "визнання недійсним правочину щодо примусового викупу акцій", і, якщо колегія суддів у цій справі збирається відійти від правового висновку, зазначеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №908/137/18, відносно ефективних способів захисту, то є потреба у передачі справи на Велику Палату Верховного Суду. Отже, мотиви передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду обґрунтовані можливим неврахуванням колегією суддів висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.11.2020 у справі №908/137/18.

49. Такі мотиви є безпідставними, оскільки суд враховує ці висновки. Обраний позивачем у цій справі спосіб захисту прав (визнання правочину недійсним) є таким, що відповідає приписам ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України. Проте такий спосіб захисту відповідно до конкретних обставин справи не є ефективним, оскільки вимоги про реституцію не заявлені, що відповідає висновкам, які викладені в останній постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц.

50. Суд бере до уваги також усталений підхід Палати Верховного Суду про те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції потрібно виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати касаційного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати касаційного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів касаційного суду. Суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого відступила Велика Палата Верховного Суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21), від 04 жовтня 2023 року у справі № 906/1026/22). Аналогічна позиція викладена в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі № 757/563/20, від 04 листопада 2019 року у справі № 916/313/18, від 09 серпня 2019 року у справі № 910/12968/17, від 30 жовтня 2024 року у справі № 910/18526/21.

При цьому відсутність згадки повного переліку постанов, від висновку хоча б в одній з яких щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц, від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц, від 14 червня 2023 року у справі № 448/362/22).

51. Тому навіть, якщо дійти висновку про універсальний характер висновків Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №908/137/18 щодо можливості обирати самостійно обирати між визначеними нормативними приписами способами їх захисту, суди повинні комплексно оцінювати всі аспекти справи й не повинні обмежуватися лише висновком про можливість вільного вибору способу захисту. Така можливість у позивача дійсно є, якщо такий спосіб захисту відповідає порушеному праву, на захист якого подано позов. Можливість обирати не означає автоматично позитивний результат вирішення спору. При розгляді подібних справ суди зобов`язані враховувати також й інші висновки Великої Палати, які стосуються правових наслідків недійсності правочинів та ефективності різних способів захисту без вимоги про повернення попереднього стану (реституцію).

52. Також заявник посилається на те, що суди вважають, що для стягнення справедливої компенсації у спорах щодо неправомірно проведених процедур сквіз-аутів має бути проведена експертиза в обов`язковому порядку. Справа містить виключну правову проблему щодо визначення справедливої ціни на рівні балансової вартості/чисті активи без залучення експертних досліджень.

Водночас, колегія суддів виходить з того, що предметом спору у справі, що переглядається, не заявлені вимоги щодо стягнення справедливої компенсації у спорах щодо неправомірно проведених процедур сквіз-аутів, а навпаки заявлено лише вимоги про визнання недійсним правочину без застосування правових наслідків, що й стало підставою для відмови в позові. За загальним правилом, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (стаття 216 ЦК України). Позивач не заявляв, що метою його позову є повернення сторін в первісний стан.

Справа не містить виключної правової проблеми. Питання застосування норм матеріального та процесуального права вирішується судом касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги відповідно до його повноважень. Таким чином, заявник просить передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду у цій справі питання, які можуть бути вирішені Касаційним господарським судом як належним судом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

53. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

54. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судові рішення, переглянуті в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

55. Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах, наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що судові рішення ухвалено із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Розподіл судових витрат

56. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі статтею 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2024 та рішення Господарського суду Запорізької області від 24.11.2023 у справі № 908/2464/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді С. Бакуліна

Н. Губенко