Ухвала

від 26.12.2024 по справі 916/1507/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/1507/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду

Кондратової І.Д.,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія"

на рішення Господарського суду Одеської області

(суддя Шаратов Ю.А.)

від 08.08.2024

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Аленін О.Ю., судді - Принцевська Н.М., Таран С.В.)

від 13.11.2024

у справі за позовом Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі: 1) Південного офісу Держаудитслужби;

2) Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія";

2) Комунального підприємства "Ізмаїл-Світло"

про визнання додаткових угод до договору постачання електричної енергії недійсними та повернення безпідставно сплачених коштів в розмірі 2 180 172,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. У квітні 2023 року Керівник Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби та Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" (далі - Товариство, скаржник) та Комунального підприємства "Ізмаїл-Світло" (далі - Підприємство) в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив суд:

- визнати недійсними додаткові угоди № 1 від 23.12.2020, № 2 від 29.12.2020, № 4 від 22.02.2021, № 5 від 22.03.2021, № 7 від 01.09.2021, № 8 від 07.09.2021, № 9 від 09.09.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 22-595УП від 22.12.2020, укладені між Товариством та Підприємством;

- стягнути з Товариства до бюджету Ізмаїльської міської територіальної громади в особі Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 2 180 172,72 грн.

2. Позов обґрунтований тим, що ініціювання та укладання сторонами спірних додаткових угод до договору відбулося з порушенням інтересів держави та статті 5, пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки внаслідок цього були протиправно змінені істотні умови договору в частині збільшення ціни одиниці товару та зменшення кількості споживання електричної енергії.

3. 08.08.2024 Господарський суд Одеської області ухвалив рішення, яким позов задовольнив повністю, розстрочив виконання рішення в частині стягнення суми боргу строком на 6 місяців, а саме до 08.02.2025.

4. 13.11.2024 Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції залишив без змін.

5. Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що у порушення вимог Закону України "Про закупівлю" сторонами під час укладення оспорюваних додаткових угоди було перевищено граничне допустиме значення збільшення ціни за одиницю товару, зокрема, при законодавчо визначеному збільшенні на 10 % від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю, сторонами внаслідок укладення спірних додаткових угод така ціна була збільшена на 83%, тому наявні підстави для визнання їх недійсними відповідно до норм частини першої статті 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України. Суд зазначив, що з огляду на визнання недійсними спірних додаткових угод до договору від 22.12.2020, грошові кошти в сумі 2 180 172,72 грн є такими, що були безпідставно одержані Товариством, адже підстава їх набуття відпала, а тому він зобов`язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.

6. 16.12.2024 Товариство надіслало до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, стягнути з позивачів на користь скаржника судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг.

7. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

8. Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

9. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

10. Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

11. У касаційній скарзі скаржник визначив, що підставами касаційного оскарження судових рішень є наявність випадків, передбачених пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України.

12. Водночас у касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права, а саме норми частини першої статті 86 та статті 236 ГПК України, неповно дослідили усі обставини, що мають значення для розгляду справи, що призвело до прийняття незаконних рішень. Однак в цій частині скаржник не визначив підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини другої статті 287 ГПК України, що є підставою для залишення касаційної скарги без руху для надання можливості скаржнику уточнити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга в зазначеній частині.

13. Верховний Суд звертає увагу, що у разі оскарження судового рішення з підстав недослідження доказів у справі, то підставою касаційного оскарження судового рішення є пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України.

14. У такому разі касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення, а також обґрунтування як це порушення унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

15. Аргументи щодо недослідження судами доказів у справі мають узгоджуватися з межами розгляду справи судом касаційної інстанції, що визначені у статті 300 ГПК України, а вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні узгоджуватися з визначеними скаржником підставами касаційного оскарження судових рішень.

16. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.

17. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

18. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись нормами статей 174, 234, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 у справі № 916/1507/23 залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:

- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом уточнення касаційної скарги, з урахуванням недоліків, визначених у пункті 12 цієї ухвали;

- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, надіслати іншим учасникам справи, надавши суду докази з урахуванням положень статті 42 ГПК України.

3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Кондратова