Рішення

від 23.12.2024 по справі 143/5/24

ПОГРЕБИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 143/5/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2024 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді Сича С.М.,

з участю секретаря Левченко М.О.,

прокурора Огірчук О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду в місті Погребище Вінницького району Вінницької області цивільну справу за позовом керівника Немирівської окружної прокуратури, поданого в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фермерське господарство «Дружба-Л», про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації,-

встановив:

У січні 2024 року керівник Немирівської окружної прокуратури звернувся з позовом в суд в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фермерське господарство «Дружба-Л», про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації.

Позов мотивовано тим, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у громадянина російської федерації ОСОБА_1 у приватній власності перебуває земельна ділянка сільськогосподарського призначення на території Погребищенської територіальної громади Вінницького району Вінницької області.

Реєстрацію права власності за ОСОБА_1 проведено на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.01.2011 року, на підставі якого відповідачу 22.11.2011 року виданий Державний акт на право приватної власності на землю серії ЯЛ № 798447.

На момент успадкування зазначеної вище земельної ділянки, державної реєстрації права власності на неї та до теперішнього часу відповідач ОСОБА_1 є громадянином російської федерації.

Відповідно доінформації УправлінняДержавної міграційноїслужби Україниу Вінницькійобласті ОСОБА_1 перебуваєна територіїУкраїни згіднопосвідки напостійне проживанняв Українісерії № НОМЕР_1 від 22.03.2018 року.

Право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 0523487000:11:000:0085 відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстроване за громадянином російської федерації ОСОБА_1 30.01.2019 року за № 30102237.

Разом з тим, 12.12.2018 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Дружба - Л» укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки, зареєстрований 30.01.2019 року (номер запису 30103304), строк дії договору 10 років.

Враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи громадянином російської федерації, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення не відчужив її, як передбачено чинним законодавством, то є підстави для її конфіскації у власність держави.

Обґрунтовуючи підстави представництва прокурором інтересів держави в суді, вказує на те, що в даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що відповідач порушив визначену ст.ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 80, 81, 145 ЗК України процедуру використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення та як іноземний громадянин не відчужив її упродовж року після набуття права власності.

На даний час відповідач без перешкод використовує спірну земельну ділянку на території України на власний розсуд. Володіння громадянином російської федерації земельними ресурсами на території України, власником яких відповідно до ст.13 Конституції України є Український народ, в умовах розв`язаної російською федерацією повномасштабної війни створює загрозу національним інтересам України та її безпеці.

Посилаючись на наведені обставини, просить припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2, 9617 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0523487000:11:000:0085, що розташована на території Погребищенської територіальної громади Вінницького району Вінницької області ( колишньої Старостинецької сільської ради Погребищенського району Вінницької області) шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Ухвалою судді від 15.01.2024 року прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження (а. с. 53-55).

Ухвалою суду від 15.04.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.83, 84).

11.11.2024 року від представника позивача Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Рябцуна С.В. через систему «Електронний суд» надійшла заява, в якій він просить позов задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.133-134).

Третя особа Фермерське господарство «Дружба-Л», будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи (а.с.92,95,111,115,130), в судове засідання свого представника не направило.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи (а.с.102,119,122,132), в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

В судовому засіданні прокурор Огірчук О.Ю. позов підтримала та підтвердила викладені у ньому обставини, також не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Згідно ізч.1ст.280ЦПК Українисуд можеухвалити заочнерішення напідставі наявниху справідоказів заодночасного існуваннятаких умов: 1)відповідач належнимчином повідомленийпро дату,час імісце судовогозасідання; 2)відповідач нез`явився всудове засіданнябез поважнихпричин абобез повідомленняпричин; 3)відповідач неподав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ураховуючи, що відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав, та зважаючи на позицію прокурора та представника позивача, суд в судовому засіданні постановив ухвалу про заочний розгляд справи (а.с.137).

Заслухавши учасників справи та дослідивши її матеріали, суд встановив наступне.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.12.2023 року у громадянина російської федерації ОСОБА_1 у приватній власності перебуває земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0523487000:11:000:0085, що розташована на території Погребищенської територіальної громади Вінницького району Вінницької області ( колишньої Старостинецької сільської ради Погребищенського району Вінницької області). Державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку проведено 30.01.2019 року на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ЯЛ №798447, виданого 22.11.2011 року Погребищенською районною державною адміністрацією (а.с.13).

В свою чергу Державний акт на право приватної власності на землю серії ЯЛ №798447 виданий відповідачу на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.01.2011 року серії ВРЕ №777118 (а.с.27).

На момент успадкування зазначеної вище земельної ділянки, державної реєстрації права власності на неї та до теперішнього часу відповідач ОСОБА_1 є громадянином російської федерації (а.с.41).

Відповідно доінформації УправлінняДержавної міграційноїслужби Україниу Вінницькійобласті ОСОБА_1 перебуваєна територіїУкраїни згіднопосвідки напостійне проживанняв Українісерії НОМЕР_2 від 22.08.2018 року (а.с.42, 43).

12.12.2018 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Дружба - Л» укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки, зареєстрований 30.01.2019 року (номер запису 30103304), строк дії договору 10 років (а.с.35-38).

Визначаючись із наявністю у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ст.6 Конституції Українипередбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цієюКонституцієюмежах і відповідно до законів України.

Відповідно дост. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно із п. 3 ч. 1ст. 131-1 Конституції Українив Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»№ 1697-VII (надалі Закон №1697-VII) здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч.4ст.23 Закону №1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Частинами 1, 2ст. 4 ЦПК Українивизначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до частин 3, 4, 5ст. 56 ЦПК Україниу визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.17) і № 922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.18) і № 922/1830/19 (підпункт 7.3)).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України (частина другастатті 19 Конституції України).

За ч.1 ст.145 ЗК України позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель.

Відповідно до п. 1, п.п. 33 п. 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, зокрема, у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, як територіальний орган Держгеокадастру, є уповноваженим органом щодо здійснення державного контролю в частині дотримання вимог земельного законодавства та з урахуванням приписів ч.4 ст. 145 ЗК України суб`єктом звернення до суду з позовом про конфіскацію земельної ділянки.

Із матеріалів справи вбачається, що керівник Немирівської окружної прокуратури звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із листом від 20.11.2023 року №54/1-1234, в якому просив повідомити, чи зверталося Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області із позовом до суду про припинення права власності ОСОБА_1 на вказану вище земельну ділянку шляхом її конфіскації (а.с.44, 45).

Листом від 21.11.2023 року №0-2-0.6-6733/2-23 Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повідомило керівника Немирівської окружної прокуратури про те, що не заперечує стосовно здійснення представництва інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області в суді шляхом подання позову про конфіскацію земельної ділянки у ОСОБА_1 . Також зазначило, що у зв`язку із відсутністю у повному обсязі фінансування витрат Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області по сплаті судового збору останнє не в змозі належним чином здійснити повноваження щодо подання позовів до суду про конфіскацію земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власників, яким такі земельні ділянки не можуть належати (а.с.46).

В свою чергу листом від 14.12.2023 року №54/1-1331 керівник Немирівської окружної прокуратури повідомив Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, що за результатами виявленого порушення буде пред`явлено позовну заяву в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.10.2019 року у справі № 903/129/18, незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянкичерез відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до судусільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади,свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Крім того, правовий висновок про те, що прокурор уповноважений звертатися до суду для захисту інтересів держави в суді в особі органу, до компетенції якого належить захист інтересів держави у відповідній сфері, у разі невиконання або неналежного виконання цим органом своїх повноважень, у тому числі з огляду на відсутність бюджетних асигнувань на сплату судового збору, міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 липня 2018 року у справі № 926/1111/15 та від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, та Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 926/14/19, від 1 червня 2021 року у справі №910/11956/20 та від 9 червня 2021 року у справі № 920/839/20.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив наявність у нього в розглядуваній справі підстав для представництва інтересів держави у суді в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги, що положення ст.ст.13, 14 Конституції Українивизначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі

ст. 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб.

Разом із цим, відповідно до ч. 2 ст. 81 ЗК України іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із ч. 3 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Земельного кодексуУкраїни набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог ст.130 цього Кодексу.

Згідно із абзацом сьомим ч.1 ст.130 ЗК України іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Водночас, за змістом ч.4 ст.81 ЗК землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно доприписів частин1,2,4ст.145ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Відповідно до пункту «е» ч.1 ст. 140 ЗК України однією із підстав припинення права власності на земельну ділянку є, зокрема, її не відчуження іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України визначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності.

Згідно із ст. 354 ЦК України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення ( конфіскація)у випадках,встановлених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом

Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом (ч. 2 ст. 354 ЦК України).

Таким чином, ураховуючи, що ОСОБА_1 , будучи громадянином російської федерації, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, тобто з 28.01.2011 року по даний час, не відчужив її, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, то суд погоджується із твердженням прокурора про наявність підстави для її конфіскації у власність держави.

Щодо правомірності та пропорційності втручання держави у право власності відповідача необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції прозахист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У практиці ЄСПЛ (зокрема рішення у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі - Перший протокол), а саме:

- чи є втручання законним;

- чи переслідує воно суспільний, публічний інтерес;

- чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Суд вважає, що звернення прокурора з вказаним позовом є законним, оскільки нормами ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наділено прокурора правом на звернення до суду за захистом інтересів держави у випадку, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Вимоги прокурора базуються на приписах ст.ст.81, 145 ЗК України не відчужені упродовж року землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, підлягають конфіскації за рішенням суду, тобто є законними в аспекті ст.1 Першого протоколу до Конвенції прозахист прав людини і основоположних свобод.

Разом із тим, звернення прокурора з вказаним позовом до суду беззаперечно переслідує «суспільний», «публічний» інтерес, оскільки реагування прокурора у даному разі спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання іноземним громадянином земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яке відбувається з грубим порушенням вимог чинного законодавства.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).

Крім того, суд зважує на ту обставину, що втручання держави шляхом пред`явлення прокурором цього позову відповідає принципу «пропорційності», який передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Новоселицький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 01.06.2006).

Підставою для представництва в суді інтересів держави став факт порушення законодавства при використанні іноземним громадянином земельної ділянки сільськогосподарського призначення, який не відчужив її упродовж року після набуття права власності на неї. Дана процедура чітко передбачена чинним земельним законодавством, а норма ч. 4 ст. 81 ЗК України є імперативною та передбачуваною для відповідача.

Суд констатує, що конфіскація належної на праві власності відповідачеві земельної ділянки не порушуватиме справедливої рівноваги між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника земельної ділянки, оскільки останній мав достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак до цього часу земельну ділянку не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства.

З огляду на характер спірних правовідносин суд не вбачає невідповідності заходу втручання держави у право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яку відповідач незаконно використовує, є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави. Зазначений спосіб захисту чітко визначений в ч. 4 ст. 81 ЗК України.

Задоволення такого позову призведе до відновлення порушених прав та законних інтересів держави, виходячи з того, що стан збереження земель сільськогосподарського призначення має загальнонаціональне значення.

Ураховуючи наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги керівника Немирівської окружної прокуратури, пред`явлені в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації підлягають задоволенню.

Відповідно дочастин 1,2ст.133ЦПК Українисудові витратискладаються зсудового зборута витрат,пов`язаних зрозглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За ч.1 ст.141 СК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене із ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури слід стягнути сплачений судовий збір в сумі 3028 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 2-7, 10, 133, 141, 258, 259, 263, 268 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги керівника Немирівської окружної прокуратури, пред`явлені в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2, 9617 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0523487000:11:000:0085, що розташована на території Погребищенської територіальної громади Вінницького району Вінницької області ( колишньої Старостинецької сільської ради Погребищенського району Вінницької області) шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, м.Вінниця, вул.Монастирська, 33, МФО 820172, Державна казначейська служба України, м.Київ, р/р UA568201720343110002000003988, код ЄДРПОУ 02909938) сплачений судовий збір в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Учасники справи:

Немирівська окружна прокуратура Вінницької області, код ЄДРПОУ 02909909, вул. Шевченка, 23, м. Немирів, Вінницький район, Вінницька область, 22800.

Позивач:Головне управлінняДержгеокадастру уВінницькій області,код ЄДРПОУ39767547,місцезнаходження юридичної особи: вул. Келецька, буд.63, м. Вінниця,21027.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруна сторонівідповідача:Фермерське господарство«Дружба-Л»,код ЄДРПОУ03731260,місцезнаходженняюридичної особи:вул.Веселівка,буд.1,с.Гопчиця, Вінницький район Вінницька область, 22216.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст рішення складено 24.12.2024 року.

Суддя