Постанова

від 26.12.2024 по справі 420/31638/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/31638/23

Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Дата і місце ухвалення 01.10.2024 р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді доповідача Шеметенко Л.П.

судді Градовського Ю.М.

судді Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), в якому позивач просив суд:

визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшену до 100 000 гривень, передбачену постановою КМУ №168, з січня 2023 року;

зобов`язати НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшену до 100 000 гривень, передбачену постановою КМУ №168, з січня 2023 року.

зобов`язати НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що з січня 2023 року він перебував в оперативному підпорядкуванні (у відрядженні) та брав участь у бойових діях, на підставі бойового наказу Адміністрації державної прикордонної служби України, проте за цей час йому не нарахована додаткова винагорода відповідно до Постанови № 168 в розмірі 100 000 грн. за безпосередню участь в бойових діях та відповідних заходах. Апелянт вказує, що позивач перебував у селі Чорнобаївка в Херсонській області та острів «Корабел», тобто на територіях ведення активних бойових дій. На думку апелянта, невмотивованим є висновок суду першої інстанції про неможливість застосування положень Порядку та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, який затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.03.2016 № 188.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходить військову службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України з 16.07.2021 на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії - снайпер 1 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується біографічною довідкою головного сержанта ОСОБА_1 (П-044717), що підтверджується Біографічною довідкою ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України № 1160 від 09.09.2023 року про види грошового забезпечення, що нараховані ОСОБА_1 за період з 01.06.2022 по 30.06.2023 року, додаткова винагорода, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» була нарахована:

- в сумі (30 000,00 грн.) за період з червня 2022 по червень 2023 року;

- в сумі (70 000 грн.) за період з червня 2022 по січень 2023 року включно. (а.с.16).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача у невиплаті з січня 2023 року додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 грн., що передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 р. № 168, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Суд першої інстанції, розглядаючи справу та приймаючи рішення, виходив з того, що обставини безпосередньої участі позивача у спірні періоди часу у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що давало би йому право на отримання додаткової винагороди до 100 тисяч гривень є недоведеними, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку та надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно ч.2 ст.1-2 Закону №2011-XII у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною 4 ст.9 Закону України №2011-XII визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Указом Президента України № 64 від 24.02.2022 року введено воєнний стан в Україні, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

28.02.2022 року на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова № 168), якою пунктом 1 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Колегія суддів зазначає, що у цій постанові Кабінет Міністрів України визначив перелік військовослужбовців за видами військових формувань, на яких поширено дію цієї постанови, та розмір вищевказаної додаткової винагороди.

Постановами Кабінету Міністрів України № 217 від 07.03.2022 року, № 350 від 22.03.2022 року, № 400 від 01.04.2022 року, № 754 від 01.07.2022 року, № 793 від 07.07.2022 року, № 1066 від 27.09.2022 року, № 1146 від 08.10.2022 року, № 43 від 20.01.2023 року, № 836 від 09.08.2023 року, № 1001 від 15.09.2023 року, № 1162 від 07.11.2023 року до Постанови № 168 від 28.02.2022 року були внесені відповідні зміни та доповнення.

Так, п.1 Постанови № 168 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 року № 1146, яка застосовується з 01.09.2022 року) передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Таким чином, додаткова винагорода в розмірі до 100 000 грн. є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців, не є постійною, не має систематичного характеру, здійснюється тільки у період дії воєнного стану та залежить від безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а розмір додаткової винагороди залежить від днів участі у таких діях та заходах.

Водночас, реалізація цитованих приписів указаної постанови вимагала визначення порядку та умов виплати такої додаткової винагороди, виходячи з того, що формулювання «а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів … в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах» є нечітким та породжує істотні труднощі у його правозастосуванні, що, насамперед, пов`язано із застосуванням сполучника «або», який має розділовий характер.

Верховний Суд у постанові від 22.11.2023 року по справі № 520/690/23 зазначив: «текстуальний виклад цієї частини пункту 1 Постанови № 168 має широкий зміст, що за певних умов могло б спричиняти неоднакове її розуміння та застосування, наслідком чого може бути необґрунтована невиплата військовослужбовцю додаткової винагороди або, навпаки, виплата за відсутності для цього підстав».

Колегія суддів зазначає, що конкретизація умов, визначених положенням пункту 1 Постанови № 168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим подальшими змінами, внесеними Постановою від 07.07.2022 року № 793 (застосовується з 24.02.2022 року), Постанова №168 доповнена пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Наказом МВС України №36 від 26.01.2023 року затверджено порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі Порядок №36).

Пунктом 1 зазначеного порядку встановлено, що він визначає механізм виплати на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - військовослужбовці) додаткової винагороди, передбаченої п.1 Постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Пунктами 3, 4 та 7 Порядку № 36 визначено, що до безпосередньої участі в бойових діях або заходах належать виконання військовослужбовцем у районах ведення воєнних (бойових) дій:

1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;

2) бойових (спеціальних) завдань з усебічного забезпечення органів (підрозділів) Держприкордонслужби, угруповань військ, інших складових сил оборони згідно з бойовим розпорядженням в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;

3) бойових завдань з охорони об`єктів під час нанесення по них вогневого ураження противником, відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення їх у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою за умови безпосереднього вогневого контакту з противником;

4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;

5) бойових (спеціальних) завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями;

7) бойових (спеціальних) завдань у складі екіпажу корабля, катера, судна забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також виконання бойових завдань з пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів;

8) бойових (спеціальних) завдань у складі відділів прикордонної служби, прикордонної застави, прикордонної комендатури, прикордонної комендатури швидкого реагування в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником.

Документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у воєнних (бойових) діях або заходах, є:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них;

- рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у бойових діях або заходах.

Райони ведення воєнних (бойових) дій визначаються рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України.

Таким чином, у період дії воєнного стану, військовослужбовці Держприкордонслужби мають право на отримання збільшеної до 100 000 грн. додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що таке право не є безумовним, а виникає у військовослужбовців виключно у разі, коли вони беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення).

Разом з цим, райони ведення воєнних (бойових) дій визначаються виключно рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України, що прямо встановлено відомчими нормативно-правовими актами, які визначали порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що з 01 січня 2023 року він перебуває безпосередньо у зоні Херсонської міської територіальної громади в межах території Чорнобаївської сільської територіальної громади, що розташована на правому березі річки Дніпро та відноситься до зони бойових дій. Також, скаржник посилається на те, що він ніс службу в районах активних бойових дій, а саме, окупованого лівого берега Херсонщини, перебував у мікрорайоні «Острів Корабел», який є частиною Карантинного острова, понизу Дніпра, частково у межах м. Херсон, який в свою чергу також віднесений до зони бойових дій.

Обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн. розмірі відповідач покликається на відсутність підстав для здійснення позивачу такої виплати з тих причин того, що відповідно до бойового розпорядження Оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 26.11.2022 № 26 (гриф), для НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) були визначені завдання щодо спостереження надводної обстановки, протидія вірогідному десанту військ противника на правобережжі річки Дніпро та Дніпровського лиману, які носять характер оборонних завдань виконуваних поза районами ведення воєнних (бойових) дій. Тобто, відповідач стверджує, що жодних завдань, які б носили атакувальний або контратакувальний характер для НОМЕР_1 прикордонного загону (Військової частини НОМЕР_2 ) визначено не було, що в свою чергу виключало безпосереднє перебування у районах ведення воєнних (бойових) дій або на територіях між нашою першою лінією оборони та військами країни-агресора, та безпосередній вогневий контакт (зіткнення) з противником. Як наслідок відповідач вказує, що ОСОБА_1 , як військовослужбовець НОМЕР_1 прикордонного загону також не виконував та не міг виконувати такі завдання, а отже відповідно у районах ведення воєнних (бойових) дій, визначених наказами Головнокомандувача Збройних Сил України, не перебував та не міг перебувати.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, з урахуванням доводів сторін, колегія суддів зазначає, що у період з 01 січня 2023 року по 31 листопада 2023 року воєнні (бойові) дії в Херсонському районі Херсонській області велися лише на території Олешківської міської територіальної громади, островах Забіч, Великий, Бакайський, Борщевий на території Білозерської селищної територіальної громади, островах: Карантинний, Великий Потьомкін, Малий Потьомкін, Круглик на території Херсонської міської територіальної громади, що вбачається з наказів Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» за № 26 від 02.02.2023 року (із внесеними змінами на підставі наказів Головнокомандувача Збройних Сил України № 35 від 14.02.2023 року та № 67 від 17.03.2023 року), № 52 від 01.03.2023 року (із внесеними змінами на підставі наказу Головнокомандувача Збройних Сил України № 68 від 17.03.2023 року), № 89 від 01.04.2023 року, № 111 від 01.05.2023 року, № 147 від 01.06.2023 року, № 183 від 01.07.2023 року, № 210 від 01.08.2023 року, № 247 від 01.09.2023 року, № 273 від 01.10.2023 року, № 301 від 01.11.2023 року, № 341 від 01.12.2023 року.

Таким чином, територія м. Херсон Херсонської міської територіальної громади у період з січня 2023 року по листопад 2023 року, не включалась до районів ведення воєнних (бойових) дій.

Крім того, доказів на підтвердження факту несення позивачем служби в районах активних бойових дій, а саме: окупованого лівого берега Херсонщини, перебування у мікрорайоні «Острів Корабел», який є частиною Карантинного острова, понизу Дніпра, частково у межах м. Херсон, який в свою чергу віднесений до зони бойових дій, до суду апеляційної інстанції не надано.

Колегія суддів зазначає, що сам по собі факт виконання позивачем службових обов`язків на території м. Херсон Херсонської міської територіальної громади під час дії воєнного стану не створює для відповідача обов`язку нарахування збільшеної додаткової винагороди, оскільки підставою для її виплати є документальне підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України № 1160 від 09.09.2023 року, за період з січня 2023 року по листопад 2023 року позивачу виплачувалась додаткова винагорода, передбачена Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року у розмірі 30000,00 грн.

На підставі наведеного, враховуючи, що матеріали справи не містять жодних доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях та його перебування у районах проведення воєнних (бойових) дій, колегія суддів приходить до висновку, що за період з січня 2023 року по листопад 2023 року у відповідача відсутні підставі для нарахування та виплати позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн., яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168.

Колегія суддів вважає безпідставним доводи апелянта щодо права на отримання додаткової винагороди за спірний період з посиланням на наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 року «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.12.2022 року, оскільки вказаний наказ не стосується порядку виплати додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168.

При цьому, суд першої інстанції вірно звернув увагу на помилковість посилань на Порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду визначений Інструкцією, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.03.2016 № 188, та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 31 березня 2016 року за № 488/28618, оскільки вказана Інструкція не може застосовуватися до правовідносин, які стосуються додаткової винагороди, виплата якої встановлена Постановою № 168 і пов`язана з дією воєнного стану; воднораз накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ і від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ та Порядок № 36 позаяк встановлюють порядок і умови виплат, які передбачені Постановою № 168, можуть застосовуватися до правовідносин, які виникають у зв`язку із застосуванням/реалізацією приписів пункту 1 цієї Постанови., що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.06.2024 у справі № 200/216/23.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскільки обставини безпосередньої участі позивача у спірні періоди часу у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що давало би йому право на отримання додаткової винагороди до 100 тис. грн. є недоведеними, зазначене свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

З урахуванням викладеного, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, якими повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього.

Зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 26.12.2024 р.

Суддя доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: І.О. Турецька