Ухвала

від 26.12.2024 по справі 380/6552/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 грудня 2024 року

м. Київ

справа №380/6552/23

адміністративне провадження № К/990/47292/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Бевзенка В. М., суддів: Чиркіна С. М., Шарапи В.М. перевіривши касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі № 380/6552/23 за позовом акціонерного товариства «Українська залізниця» до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору приватне підприємство «Алєкс Фемелі» про визнання протиправним та скасування рішення,-

УСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця», позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради (далі - відповідач) з такими вимогами:

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Канюги Андрія Ярославовича про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 65236823 від 25 жовтня 2022 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 25 жовтня 2022 року № 65236823, прийняте визнати державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Канюгою Андрієм Ярославовичем.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради (місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Городоцька, 299; код ЄДРПОУ 26526811) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Є. Гедройця, 5; код ЄДРПОУ 400075815) судовий збір у сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні рівно.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року у справі № 380/6552/23 скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, АТ «Українська залізниця» звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.

Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням відповідають положення статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно із частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

У частині шостій статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положення пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України передбачають, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Варто зауважити, що предмет спору у цій справі та критерії, визначені пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України, а також факт того, що ця справа не підпадає під перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 12 КАС України), дають підстави стверджувати, що вказану касаційну скаргу подано на судове рішення у справі незначної складності.

У цій справі, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.

Водночас за правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Проте обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

Проте, скаржник жодним чином не обґрунтував у касаційній скарзі того, чи стосується касаційна скарга питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; чи був скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи; чи справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; чи суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Подана касаційна скарга не містить випадків, зазначених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності.

Скаржник на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 341 КАС України.

Доводи та аргументи скаржника свідчать про незгоду позивача із правовою оцінкою суду апеляційної інстанції щодо обставин справи, які суд встановив у процесі її розгляду.

Отже, скаржником не зазначено умов, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких можливе оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження.

У підсумку Верховний Суд зауважує, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовної практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись статтями 12, 328, 333, 355, 359 КАС України, Суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі № 380/6552/23 за позовом акціонерного товариства «Українська залізниця» до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору приватне підприємство «Алєкс Фемелі», про визнання протиправним та скасування рішення.

Копію цієї ухвали надіслати в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

Суддя - доповідач: В.М. Бевзенко

Судді: В.М. Шарапа

С.М. Чиркін