Ухвала

від 26.12.2024 по справі 607/5724/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 607/5724/24

провадження № 61-16470ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сампара Надія Миронівна, на постанову Тернопільського апеляційного суду

від 07 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макбуд» про розірвання договору та стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства

з обмеженою відповідальністю «Макбуд» (далі - ТОВ Макбуд»), у якому просив розірвати договір про пайову участь від 20 січня 2022 року № ПФТ-534, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Макбуд», і стягнути з ТОВ «Макбуд» на його користь 752 100, 00 грн.

Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 04 липня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Розірвано договір про пайову участь від 20 січня 2022 року № ПФТ-534, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Макбуд».

Стягнуто з ТОВ «Макбуд» у користь ОСОБА_1 751 424,00 грн коштів.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 липня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові ОСОБА_1

до ТОВ «Макбуд» про розірвання договору та стягнення грошових коштів відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

11 грудня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сампара Н. М., через підсистему «Електронний суд», звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Тернопільського апеляційного суду від 07 листопада

2024 року в цій справі, в якій представник заявника, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права

та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Тернопільського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року та залишити в силі заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 04 липня 2024 року.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову

у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, з урахуванням такого.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах

з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Верховним Судом враховано, що рішенням Конституційного Суду України

від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права

на судовий захист у малозначних спорах: визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України; визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункти 1, 5 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Відповідно до положень пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу

їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування;

3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Положення пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України передбачають,

що у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується,

чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом спору в цій справі є вимоги про розірвання договору та стягнення грошових коштів у розмірі 752 100, 00 грн.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 3 028,00 грн.

Ціна позову за вимоги майнового характеру становить 752 100, 00 грн, яка

не перевищує, двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн * 250 = 757 000,00 грн).

Щодо справи в частині вимоги немайнового характеру про розірвання договору про пайову участь, то вона не є справою, яка підлягає розгляду

за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.

Зазначена справа є незначної складності (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України) та з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

Ураховуючи предмет позову, ціну позову та складність правових питань, вирішених судами під час розгляду цієї справи, судові рішення, ухвалені у ній, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

У касаційній скарзі заявника відсутні посилання на зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки, як і на докази на їх підтвердження.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України

є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права

на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод),

та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано

на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини,

яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після

їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення

у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року)

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сампара Н. М., подав касаційну скаргу на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сампара Надія Миронівна, на постанову Тернопільського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макбуд» про розірвання договору та стягнення грошових коштів, відмовити.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська