Постанова

від 25.12.2024 по справі 209/2893/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 209/2893/22

провадження № 61-13353 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - орган опіки та піклування Кам`янської міської ради Дніпропетровської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2024 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Деркач Н. М., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст заяви

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, заінтересована особа -орган опіки та піклування Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, про визнання особи недієздатною та встановлення опіки.

Заява обґрунтована тим, що двоюрідний брат його батька ОСОБА_2 - ОСОБА_3 з дитинства страждає на психічне захворювання, у зв`язку з чим перебуває на обліку у лікаря-психіатра, є особою з інвалідністю ІІ групи, безстроково. До 2014 року догляд за ОСОБА_3 здійснювала мати хворого - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті догляд за ОСОБА_3 взяв на себе його батько - ОСОБА_2 , однак наразі батько за станом здоров`я не може здійснювати догляд та надавати необхідну допомогу хворому, тому в їх родині було прийнято рішення, що опіку над хворим ОСОБА_3 візьме на себе він, ОСОБА_1 .

Зазначав, що внаслідок психічного захворювання ОСОБА_3 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує постійного стороннього догляду та допомоги.

Вказував, що на цей час виконує обов`язки по догляду за ОСОБА_3 , проживає разом з ним у його квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у якій наявні всі необхідні побутові умови для проживання. Стверджував, що за станом здоров`я і матеріальним становищем він може виконувати функції опікуна над недієздатним ОСОБА_3 , забезпечувати харчуванням, лікуванням та всім необхідним для життя, здійснювати догляд, якого той потребує в силу свого захворювання. Але для подальшого виконання функцій опікуна, укладання побутових договорів, отримання пенсії, а також вирішення питання щодо влаштування хворого у медичні заклади у разі виникнення необхідності, потрібне у встановленому законом порядку визнання ОСОБА_3 недієздатним та встановлення над ним опіки.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , недієздатним; призначити його опікуном над недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 травня 2024 року, заяву ОСОБА_1 задоволено.

Визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , недієздатним.

Призначено ОСОБА_1 , опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановлено строк дії рішення про визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , недієздатним - два роки, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявними у матеріалах справи доказами, висновком судово-психіатричного експерта № 335 від 29 вересня 2023 року підтверджується, що ОСОБА_3 не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що з урахуванням положень статей 39, 58, 60 ЦК України є підставою для визнання його недієздатним та встановлення над ним опіки і призначення опікуна. При визначенні опікуна над недієздатним ОСОБА_3 суд керувався виявленим бажанням заявника та відсутністю можливості у інших близьких осіб, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 здійснювати догляд за ОСОБА_3 .

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2024 року апеляційну скаргу органу опіки та піклування Кам`янської міської ради Дніпропетровської області задоволено.

Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 травня 2024 року скасовано.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в силу положень частини третьої статті 296 ЦПК України заява про визнання фізичної особи недієздатною може бути подана членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги. Заявник не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно є його родичем, а тому відсутні правові підстави для задоволення його заяви.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2024 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2024 року, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме справу розглянуто за відсутності заявника, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 209/2893/22, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У листопаді 2024 року матеріали цивільної справи № 209/2893/22 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином докази по справі та не надав їм належної оцінки, дійшов помилкового висновку про відсутність у нього права на звернення до суду з заявою про визнання ОСОБА_3 недієздатним та встановлення над ним опіки. Апеляційний суд не взяв до уваги акт про проживання № 326 від 26 жовтня 2022 року, виданий КП КМР «Добробут», яким підтверджуються викладені ним у заяві обставини щодо спільного проживання з ОСОБА_3 , як членом сім`ї, здійснення за ним догляду.

Також зазначає, що він та його представник - адвокат Кущ О. М. не були належним чином повідомлені судом апеляційної інстанції про дату, час і місце судового засідання, справу розглянуто без їх участі, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості подати докази на підтвердження своїх вимог та здійснювати безпосередній захист своїх прав та інтересів у судовому засіданні.

Крім того, всупереч положенням частини п`ятої статті 293 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу без участі адвоката Лисак О. О., яка представляла інтереси ОСОБА_3 в суді першої інстанції, участь якої згідно вказаної норми є обов`язковою.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2024 року виконавчий комітет Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, як орган опіки та піклування, подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції є мотивованим, законним й ґрунтується на належних та допустимих доказах; судоми вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин. Просив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства, з 25 березня 2011 року - безстроково, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 25 березня 2011 року (а. с.13).

03 грудня 2013 року Пенсійним фондом України видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_3 , інваліду ІІ групи з дитинства (а. с.14).

Відповідно до висновку лікарської комісії щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу № 1936 від 01 вересня 2022 року, хворий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інвалід ІІ групи дитинства внаслідок психічного розладу, проживає разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Хворий ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду (а. с. 22).

Згідно з довідкою від 31 жовтня 2022 року № 1250, ОСОБА_2 перебуває на обліку в Дніпровському управлінні соціального захисту населення Департаменту соціальної політики Кам`янської міської ради Дніпропетровської області та йому, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2000 року № 1192, з 01 вересня 2021 року по 01 січня 2023 року призначено допомогу, як особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду (а. с. 23).

Згідно з довідкою про склад сім`ї від 19 жовтня 2022 року № 001200855, виданою ТОВ «Абонент ХХІ», за адресою: АДРЕСА_3 зареєстрований ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 24).

Згідно з актом про проживання від 26 жовтня 2022 року № 326, у складі комісії - техніків КП Кам`янської міської ради «Добробут», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , що підтвердили сусіди (а. с.25).

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 335 від 29 вересня 2023 року, ОСОБА_3 страждає на хронічний стійкий психічний розлад у формі шизофренії параноїдної, виражений змішаний тип дефекту; за своїм психічним станом не може розуміти значення своїх дій та керувати ними. (а. с. 44-46).

Рішенням виконавчого комітету Кам`янської міської ради Дніпропетровської області від 27 березня 2024 року № 221 направлено до суду подання щодо відмови у призначенні опікуном ОСОБА_1 над ОСОБА_3 , оскільки опікунською радою встановлено фактичне здійснення догляду за ОСОБА_3 іншими близькими особами, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 (а. с. 65).

Згідно з довідкою ЛКК № 115 від 30 січня 2024 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за станом здоров`я не може здійснювати догляд за ОСОБА_3 (а. с. 70).

Згідно з довідкою ЛКК № 116 від 30 січня 2024 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за станом здоров`я не може здійснювати догляд за ОСОБА_3 (а. с. 72).

Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 7, 8). Його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (а. с. 15).

Батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (а. с. 17).

Таким чином, ОСОБА_5 є бабою заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка внаслідок укладення шлюбу ОСОБА_6 17 липня 1965 року змінила прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 » (а. с. 19).

Згідно з копією свідоцтва про народження, батьками ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (а. с. 18).

Згідно копією свідоцтва про народження, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (а. с. 16).

Згідно копією свідоцтва про смерть ОСОБА_14 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 75 років (а. с. 21).

Згідно копією свідоцтва про народження, батьками ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (а. с. 20).

Документи на підтвердження того, що ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , змінила прізвище на « ОСОБА_16 » чи уклала шлюб із ОСОБА_16 , матеріали справи не містять.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частин першої, другої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України.

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 40 ЦК України).

Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016).

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (частина перша статі 60 ЦК України).

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

У пункті 1 частини другої статті 293 ЦПК України визначено, що справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи суд розглядає в окремому провадженні.

Відповідно до частини третьої статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Важливою складовою сімейного життя є право жити разом, щоб сімейні стосунки могли нормально розвиватись, а члени сім`ї могли спілкуватись одне з одним. Поняття сімейного життя є автономним. Відповідь на питання, існує чи ні сімейне життя, залежить переважно від факту реального існування у дійсності тісних особистих зв`язків та стосунків.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (частина друга статті 3 СК України).

Сімейний кодекс України регулює зокрема сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини, між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком, між іншими членами сім`ї, визначеними у ньому. Водночас, Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням (стаття 2 СК України).

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім`ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.

Кодекс законів про працю України передбачає, що близькими родичами чи свояками є батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя (стаття 25-1 КЗпП України).

Положеннями статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що близькі особи - це члени сім`ї суб`єкта, зазначеного у частині першій статті 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб`єкта. Члени сім`ї: особа, яка перебуває у шлюбі із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, та діти зазначеного суб`єкта до досягнення ними повноліття - незалежно від спільного проживання із суб`єктом; будь-які особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 провизнання ОСОБА_3 недієздатним та встановлення над ним опіки, суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявник не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно є його родичем, а отже не довів, що є суб`єктом у розумінні частини третьої статті 296 ЦК України, який має право на звернення до суду із заявою про визнання особи недієздатною.

Верховний Суд звертає увагу на те, що першочерговим у цій категорії справ є з`ясування судом наявності правосуб`єктності заявника, а саме, чи належить він до певної групи осіб, які мають право на подання заяви про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення їй опікуна.

Встановивши, що ОСОБА_1 не довів, що є членом сім`ї або близьким родичем ОСОБА_3 , якого просив визнати недієздатнимта встановити над ним опіку, а отже не підтвердив процесуальну правосуб`єктність заявника у цій справі, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення його заяви.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за його відсутності та відсутності його представника, які не були належним чином повідомлені про судове засідання, не заслуговують на увагу з таких підстав.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частина п`ята статті 128 ЦПК України).

Днем вручення судової повістки є, зокрема, день вручення судової повістки під розписку (пункт 1 частини восьмої статті 128 ЦПК України).

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України).

Із матеріалів справи відомо, що ухвалами Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою органу опіки та піклування Кам`янської міської ради Дніпропетровської області на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 травня 2024 року, справу призначено до апеляційного розгляду на 09:30 год. 23 липня 2024 року.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги та повісткою про виклик апеляційний суд надіслав учасникам справи, зокрема ОСОБА_1 (за адресою: АДРЕСА_1 ), які останній отримав 28 червня 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 126).

Таким чином, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Частиною першою статті 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до частини першої статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Однак цей факт не позбавляє особу, інтереси якої він представляє, звертатися до суду з процесуальними документами.

Верховний Суд враховує, що ОСОБА_1 реалізував своє право на викладення відповідних аргументів у відзиві на апеляційну скаргу (а. с. 127-131).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (див. постанову Верховного Суду від 03 травня 2022 року у справі № 520/5386/15-ц).

Отже матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, його неявка не перешкоджала апеляційному розгляду справи, а тому відсутні підстави вважати, що апеляційний суд розглянув справу без участі ОСОБА_1 , не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, чим порушив загальні принципи цивільного судочинства, зокрема і принцип диспозитивності.

З огляду на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), розгляд апеляційним судом справи у відсутності заявника та його представника не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Колегія суддів наголошує, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 ЦК України, Верховний Суд виснує про те, що вказана норма права має на меті стимулювати учасників цивільних правовідносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав у всіх їх проявах, є заходом, спрямованим на зміцнення засад цивільно-правового регулювання, оскільки кожен зобов`язаний вчиняти дії без посягання на права і свободи інших людей.

Зважаючи на наведене, аргументи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції права заявника на справедливий судовий розгляд не знайшли свого підтвердження.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд розглянув справу без участі представника ОСОБА_3 - адвоката Лисак О. О., не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки остання не була позбавлена можливості самостійно реалізувати свої процесуальні права в суді касаційної інстанції.

Отже, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що суд порушив норми процесуального права, про що зазначив у касаційній скарзі заявник.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для його скасування.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2024 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович