Постанова

від 13.02.2025 по справі 569/23598/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 569/23598/23 Головуючий у 1 інстанції: Харечко С. П. Провадження № 22-ц/802/295/25 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,

з участю секретаря судового засідання Губарик К. А.,

позивача (в режимі відеоконференції) Ілючка О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал» про захист прав споживачів за апеляційною скаргою відповідача Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 лютого 2024 року

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . В цій квартирі зареєстровані та постійно проживають його дружина ОСОБА_2 та їхня малолітня дочка ОСОБА_3

04 серпня 2017 року між ним, Обслуговуючим кооперативом «Золота підкова Рівне» та відповідачем Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства (далі РОВКП ВКГ) «Рівнеоблводоканал» укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 323/283/201Т.

Позивач зазначав, що щомісячно передавав показання лічильника води через свій особистий електронний кабінет споживача та сплачував за послуги водопостачання і водовідведення відповідно до квитанцій. Проте, згодом з`ясував, що після здійсненої оплати за комунальні послуги борг не зменшується, а лише зростає.

Він зайшов до електронного кабінету для встановлення причин збільшення розміру заборгованості, та переглядаючи детально всі відомості, виявив, що показники протягом всього року не зараховувалися, що стало причиною для направлення ним звернення на адресу відповідача.

У відповіді на його звернення РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» зазначило, що нарахування із 01 вересня 2022 року проводиться згідно із показаннями вузла комерційного обліку води відповідно до кількості зареєстрованих осіб у квартирі. Для подальшого проведення нарахування згідно з фактичним споживанням необхідно терміново провести повірку вузлів обліку води.

Його прохання здійснити повірку приладів обліку води було залишено без належного реагування. При цьому підприємство обмежило йому доступ до електронного кабінету споживача, в якому відображалися всі подані ним показники та електронні звернення.

Відповідач продовжує нараховувати йому плату за водопостачання згідно із показаннями вузла комерційного обліку води відповідно до кількості зареєстрованих осіб.

Разом з тим переведення абонента на сплату згідно з показами вузла комерційного обліку води відповідно до кількості зареєстрованих осіб не передбачено умовами договору, укладеного між сторонами.

Стверджував, що засіб обліку опломбований, причини, які б не давали змоги його використовувати, відсутні, акт технічного обстеження теж відсутній.

Здійснити повірку приладу обліку води він, як споживач, не має можливості без направлення представника РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» на проведення державної повірки лічильника, оскільки повинен забезпечувати цілісність квартирних засобів обліку води і пломб та не втручатися у їх роботу.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:

визнати протиправними дії РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» щодо нарахування йому з 01 вересня 2022 року плати за надані послуги згідно із показаннями вузла комерційного обліку води відповідно до кількості зареєстрованих осіб;

зобов`язати РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» провести перерахунок заборгованості згідно з наданими показниками приладів обліку води (ліч. ЛК-15, заводський номер 7100116, ліч. ЛК-15, заводський номер 7094298), врахувавши всі надходження, отримані від нього за послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення згідно з договором;

відновити доступ до «особистого кабінету споживача» та відобразити в ньому надані ним протягом 2022-2023 років показання використаної води;

скасувати нарахований РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» борг за водопостачання згідно з показаннями вузла комерційного обліку води у розмірі 11 286 грн 87 коп.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» щодо нарахування ОСОБА_1 з 01 вересня 2022 року плати за надані послуги згідно із показами вузла комерційного обліку води відповідно до кількості осіб.

Зобов`язано РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» здійснити перерахунок заборгованості згідно із показаннями приладів обліку (ліч. ЛК-15, заводський номер 7100116, ліч. ЛК-15, заводський номер 7094298), враховуючи всі надходження від ОСОБА_1 за послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові ОСОБА_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 , посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 лютого 2024 року скасовано, провадження у цій справі закрито.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 грудня 2024 року постанову Рівненського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Представник відповідача РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал», будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Про причини неявки апеляційний суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв.

Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» згідно з вимогами ст. 372 ЦПК України, оскільки його неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

У квартирі зареєстровані та постійно проживають його дружина ОСОБА_2 та малолітня дочка ОСОБА_3 .

У серпні 2017 року між позивачем, Обслуговуючим кооперативом «Золота підкова Рівне» та відповідачем РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 323/283/201Т.

Відповідно до договору за споживачем обліковуються засоби обліку води ліч. ЛК-15, заводський номер 7100116, ліч. ЛК-15, заводський номер НОМЕР_1 .

У зв`язку із непроведенням повірки лічильника спожитої води, відповідач здійснював нарахування за спожиті обсяги води та водовідведення відповідно до показів вузла комерційного обліку води згідно з кількістю зареєстрованих осіб у квартирі та, як наслідок, нарахував позивачу заборгованість за спожитий обсяг води у розмірі 11 286 грн 87 коп.

Крім того, з урахуванням непроведення повірки лічильника спожитої води, ОСОБА_1 обмежено доступ до «особистого кабінету споживача».

Судом також встановлено, що у належній позивачу квартирі планову періодичну повірку вузла розподільчого обліку холодної води необхідно було провести до 20 січня 2021 року. Станом на 01 лютого 2024 року за адресою: АДРЕСА_2 , було здійснено періодичну повірку вузла розподільчого обліку холодної води. Лише з 01 лютого 2024 року нарахування по воді за вказаною адресою здійснюються відповідно до показників лічильника.

Згідно з наданою РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» в суді першої інстанції довідки оборотів по особовому рахунку ОСОБА_1 слідує, що станом на жовтень 2023 року за позивачем обліковувалася зазначена ним спірна заборгованість у розмірі 11 286 грн 87 коп., за листопад 2023 року сума боргу складала 12 991 грн 42 коп., за грудень 2023 року 15 395 грн 73 коп., а в січні становила 3 073 грн 36 коп. При цьому за відповідний період споживачем сплачено лише 620 грн. Кінцеве сальдо його заборгованості становить 3 111 грн 36 коп. (а.с.56)

З наявних у справі письмових пояснень відповідача вбачається, що вказана сума заборгованості у розмірі 3 111 грн 36 коп. утворилася внаслідок несвоєчасного проведення чергової повірки засобів обліку води, а тому нарахування проводились згідно затверджених нормативів (норм) споживання за кількістю зареєстрованих осіб або показів вузлів комерційного обліку води (при наявності в багатоквартирному житловому будинку).

Спірні правовідносини у справі виникли з приводу того, що відповідач неправомірно нараховував позивачу з 01 вересня 2022 року плату за надані послуги відповідно до показів вузла комерційного обліку води згідно з кількістю зареєстрованих осіб, тоді як відповідні послуги, на переконання позивача, підлягали нарахуванню за фактично спожитим об`ємом та у визначеному укладеним між сторонами договором порядку, а також з приводу обмеження ОСОБА_1 у користуванні особистим кабінетом споживача.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини 1, 2 ст. 2 ЦПК України).

Послуги з надання водопостачання та водовідведення за змістом ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є одним з видів комунальних послуг.

Згідно з ч. 4 ст. 23, ч. 3 ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги з централізованого водопостачання та водовідведення надаються згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).

Абзацами 2, 5 та 6 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» визначено, що відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення комерційних розрахунків за спожиті теплову енергію і воду) покладається на суб`єктів господарювання, що здійснюють обслуговування відповідних засобів вимірювальної техніки.

Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання теплової енергії та води в квартирах (приміщеннях) будинку, здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено договором.

Порядок подання таких засобів на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, а також порядок оплати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 5 Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 липня 2015 року № 474, який є чинним, (далі Порядок), порядок проведення періодичної повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, а також норми часу, необхідного для проведення повірки таких засобів, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.

Відповідно до п. 7 Порядку виконавець, (в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору) не пізніше ніж за місяць до настання строку проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки або протягом трьох робочих днів з дня отримання відомостей про необхідність його ремонту інформує про це споживача шляхом надсилання повідомлення за формою згідно з додатком 1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення або в інший спосіб, що підтверджуватиме отримання його споживачем.

Згідно з п. 8. Порядку споживач забезпечує у зазначений в повідомленні строк доступ представника виконавця до засобу вимірювальної техніки.

Інший строк доступу до засобу вимірювальної техніки споживач та виконавець узгоджують, зокрема шляхом обміну листами.

Відповідно до п. 6 Порядку оплата періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу) засобів вимірювальної техніки, результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиту для побутових потреб електричну енергію і газ, комерційних розрахунків за спожиті теплову енергію і воду, здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

Всі засоби обліку води повинні своєчасно, з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів (тобто певного інтервалу часу між двома послідовними періодичними повірками), проходити повірку.

Для усіх лічильників води установлено міжповірочний інтервал 4 роки (наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями», зареєстрований у Мін`юсті 01 листопада 2016 року за №1417/29547).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року у справі № 229/1539/17 (провадження № 61-27909сво18) вказано, що «відступаючи від правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2018 року у справі № 233/4620/17 (провадження № 61-12053св18), Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, виконавцем яких є КП «Компанія «Вода Донбасу», тому саме відповідач несе відповідальність за своєчасну повірку засобу обліку води, встановленого у квартирі позивача, його обслуговування і ремонт, в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки. Включення до тарифів плати за повірку приладів обліку води, в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки не залежить від дій позивача, оскільки стосується правових взаємовідносин КП «Компанія «Вода Донбасу» як виконавця послуг та органів державної влади і місцевого самоврядування, а позивач має право на безоплатну повірку, обслуговування і ремонт засобу обліку води. За таких обставин правильним є висновок місцевого суду, з яким погодився апеляційний суд, про зобов`язання відповідача поновити на абонентському обліку лічильник холодної води КВ-1,5, встановлений у квартирі позивача, здійснити за власний рахунок періодичну повірку, в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж зазначеного лічильника і провести перерахунок нарахувань за послуги з централізованого водопостачання і водовідведення по особовому рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_1, з 01 вересня 2016 року».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року у справі №759/23657/20 (провадження № 61-21217св21) вказано, що: «відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», який набрав чинності 02 серпня 2017 року та постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 02 листопада 2017 року № 1344, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг виконала перерахунок вартості тарифів та вилучила з них витрати, пов`язані з обслуговуванням та повіркою загальнобудинкових та індивідуальних засобів обліку, тим самим поклавши обов`язок на власника індивідуального засобу обліку води за власний рахунок здійснювати їх періодичну повірку, обслуговування та ремонт, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року у справі № 229/1539/17 (провадження № 61-27909сво18) міститься правовий висновок про те, що саме виконавець послуги несе відповідальність за своєчасну повірку засобу обліку води, встановленого у будинку споживача, його обслуговування і ремонт, в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки. Таким чином, контроль за проведенням періодичної повірки, обслуговування засобів обліку води у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж повинен здійснюватися виконавцем зазначених послуг. При цьому оплата за повірку лічильника здійснюється споживачем. Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановив, що КП «Київтеплоенерго» не контролювало міжповіркові інтервали і не забезпечило проведення повірки установленого у квартирі ОСОБА_1 лічильника гарячого водопостачання, з урахуванням положень Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», який набрав чинності 02 серпня 2017 року та постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 02 листопада 2017 року № 1344. Отже обґрунтованим є висновок про зобов`язання провести періодичну повірку засобу обліку гарячого водопостачання, що встановлений у квартирі ОСОБА_1, саме суб`єкта господарювання, який здійснює господарську діяльність з гарячого водопостачання до квартири позивача - КП «Київтеплоенерго», оскільки це підприємство є виконавцем цієї послуги і на нього покладається обов`язок проводити повірку засобів обліку. При цьому, оплата за повірку лічильника здійснюється споживачем.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У справі, яка переглядається встановлено, що позивач плату за надані послуги з водопостачання здійснював за фактично спожитим об`ємом води, згідно показів лічильника холодної води, встановленого у його квартирі та відповідно до визначених тарифів також і у той період коли періодична повірка засобу обліку води не була здійснена. Станом на 01 лютого 2024 року за адресою: АДРЕСА_2 , було здійснено періодичну повірку вузла розподільчого обліку холодної води. Отже, з 01 лютого 2024 року нарахування за вказаною адресою здійснюються відповідно до показань лічильника.

Разом з тим непроведення періодичної повірки засобу обліку води не є підставою для неврахування наданих позивачем показників, так як забезпечення проведення повірки є обов`язком саме виконавця послуг і невиконання останнім такого обов`язку не повинно мати негативних наслідків для споживача.

Заборгованість за водопостачання холодної води та водовідведення у розмірі 3 111 грн 36 коп. виникла у ОСОБА_1 у зв`язку з нарахуванням йому оплати за послуги згідно з діючими нормативами споживання, а не за показаннями обліку холодної води, що суперечить наведеним положенням законодавства.

Водночас в матеріалах справи відсутні докази про несправність засобу обліку води, який встановлений в квартирі позивача.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що без надання підтверджень належного повідомлення позивача про настання строку проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки і невжиття заходів щодо своєчасної повірки засобу обліку води, встановленого у квартирі позивача, дії відповідача щодо нарахування вартості послуг згідно з показаннями вузла комерційного обліку води, наявного в багатоквартирному будинку, відповідно до кількості зареєстрованих осіб, є протиправними.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про часткове задоволення позову ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим.

Наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права колегією суддів до уваги не приймаються.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

У ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Порушені право чи інтерес підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Звернувшись до суду із позовом, ОСОБА_1 у своїх вимогах просив, зокрема, визнати протиправними дії РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» щодо нарахування йому з 01 вересня 2022 року плати за надані послуги згідно із показаннями вузла комерційного обліку води відповідно до кількості зареєстрованих осіб; зобов`язати РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» провести перерахунок заборгованості згідно з наданими показниками приладів обліку води (ліч. ЛК-15, заводський номер 7100116, ліч. ЛК-15, заводський номер 7094298), врахувавши всі надходження, отримані від нього за послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення згідно з договором. Вказані позовні вимоги узгоджуються із ч. 2 ст. 16 ЦК України, якою передбачений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» як виконавець послуг із водопостачання та водовідведення не виконало свій обов`язок щодо повірки засобу обліку води, а тому його дії щодо нарахування позивачу з 01 вересня 2022 року плати за надані послуги згідно із показаннями вузла комерційного обліку води відповідно до кількості зареєстрованих осіб є протиправними, а порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок нарахованої оплати послуг за водопостачання і водовідведення за показаннями лічильника, ураховуючи всі надходження від позивача за послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправильного вирішення судом першої інстанції позову не знайшли свого підтвердження. На підтвердження обставин, викладених в апеляційний скарзі, відповідач належних та допустимих доказів не надав, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Суд першої інстанції надав правильну оцінку обставинам справи в межах заявлених позовних вимог, правильно вирішив спір по суті.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал» залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 лютого 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя

Судді: