Ухвала

від 21.11.2024 по справі 1-149/11

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 1-149/11

провадження № 1/753/3/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2024 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді ОСОБА_1 з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мінська, громадянина Республіки Білорусь, зареєстрованого в Республіці Білорусь за адресою: АДРЕСА_1 , несудимого,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт Іванків Київської області, українця, громадянина Республіки Білорусь, зареєстрованого в Республіці Білорусь за адресою: АДРЕСА_2 , несудимого,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 309 КК України,

В С Т А Н О В И В:

12.01.2010 на розгляд Дарницького районного суду м. Києва в порядку статті 232 КПК України (1960 р.) надійшла кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_5 , ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 309 КК України, та ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 263 КК України.

За змістом обвинувачення 07.09.2008 приблизно о 14-00 год. у м. Києві на площі Вокзальній біля Київського центрального залізничного вокзалу «Київ пасажирський» ОСОБА_5 та ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою, за грошові кошти в сумі 4 000 грн незаконно придбали у невстановленої слідством особи для особистого вживання без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб героїн масою 0,108 г, який у подальшому перевезли на автомобілі та незаконно зберігали за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_3 , в період з 07.09.2008 до 10.09.2009.

Своїми умисними діями, які виразились у незаконному придбанні, перевезенні та зберіганні наркотичного засобу без мети збуту, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_5 та ОСОБА_5 вчинили злочин, передбачений частиною другою статті 309 КК України.

ОСОБА_6 врамках цієї кримінальної справи було пред`явлено обвинувачення у носінні, зберіганні, придбанні та виготовленні вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 263 КК України.

В період досудового розслідування та на початковому етапі судового розгляду обвинувачені у цій справі перебували під вартою.

Постановою суду від 19.02.2010 ОСОБА_5 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на особисту поруку фізичних осіб, яких суд визнав такими, що заслуговують на довіру.

У подальшому ОСОБА_5 та ОСОБА_5 порушили зобов`язання щодо з`явлення до суду, при цьому захисники підсудних пояснили, що впродовж останнього тижня їх підзахисні на зв`язок не виходять і їх місцезнаходження невідоме, а особисті поручителі ОСОБА_5 подали заяви про відмову від взятих на себе зобов`язань.

У зв`язку з наведеним за клопотанням прокурора суд ухвалив постанову від 07.07.2010 про зміну запобіжного заходу підсудним (обвинуваченим) ОСОБА_5 та ОСОБА_5 з особистої поруки на тримання під вартою та оголошення їх розшуку.

Постановою суду від 31.08.2010 провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 та ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 309 КК України, зупинено до їх розшуку, а справу щодо них виділено в окреме провадження.

Постанова суду про розшук ОСОБА_5 та ОСОБА_5 перебувала на виконанні у Дарницькому районному управлінні Головного управління МВС України в м. Києві (у подальшому - Дарницькому управлінні поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві), де було заведено оперативно-розшукові справи № 02-546, № 02-547, по яким проводились оперативно-розшукові заходи, проте вжитими заходами розшуку встановити місцезнаходження обвинувачених не вдалося.

26.09.2024 від захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 надійшло клопотання про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Ухвалою суду від 02.10.2024 відновлене судове провадження у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_5 та ОСОБА_5 з метою вирішення питання про звільнення їх від кримінальної відповідальності.

В судовому засіданні захисник підтримав подане ним клопотання, прокурор не заперечував проти звільнення обох обвинувачених від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінальної справи.

Заслухавши учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Пунктом 1 частини другої статті 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. З цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом (частина восьма статті 284 КПК України).

Відповідно до вимог частини першої статті 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом про кримінальну відповідальність.

Положеннями статті 49 КК України визначено строки, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності, підстави такого звільнення, обчислення перебігу строку давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Так, згідно з частиною першою цієї статті особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років (частина друга статті 49 КК України).

Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років (частина третя статті 49 КК України).

Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк (частина четверта статті 49 КК України).

Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у статтях 109-114-2, катування, передбаченого частиною третьою статті 127, проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437-439 і частині першій статті 442 цього Кодексу (частина п`ята статті 49 КК України).

У разі вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтями 151-2-156-1, 301-1-303 цього Кодексу, стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи обчислення строків, визначених частинами першою і другою цієї статті, розпочинається з дня, коли така потерпіла особа досягла повноліття або, у разі її смерті, мала б досягти повноліття (частина шоста статті 49 КК України).

Отже наведеною нормою установлений диференційований строк давності, тривалість якого залежить від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (частина перша), та загальний для всіх кримінальних правопорушень (окрім певних, чітко визначених злочинів) п`ятнадцятирічний строк для осіб, які ухилились від досудового розслідування або суду (частина друга).

Верховний Суд неодноразово роз`яснював у своїх рішеннях, що стаття 49 КК України визначає матеріально-правові підстави та умови для звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, при цьому застосування кримінально-правових норм здійснюється у межах кримінально-правових процедур (постанова від 09.02.2021 у справі №753/5553/18, постанова від 31.05.2018 у справі № 520/6591/15-к, постанова від 11.11.2020 у справі № 455/229/17, постанова від 13.11.2018 у справі № 219/11564/16-к, постанова від 20.03.2018 № 463/5277/16-к).

Імперативним приписом, зафіксованим у статті 7 КПК України, законодавець визначив, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Відповідно до частини першої статті 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Зважаючи на викладене можна дійти висновку, що матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених цією статтею строків та відсутність обставин, що порушують їх перебіг.

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є притягнення особи як обвинуваченого та наявність згоди обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.

Схожий висновок викладено, зокрема у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 730/67/16-к, згідно з яким при закритті провадження у справі з підстав, визначених статтею 49 КК України, суд обмежується лише фактом притягнення особи до кримінальної відповідальності і її згодою на звільнення від кримінальної відповідальності та з огляду на презумпцію невинуватості не вправі вирішувати питання встановлення вини особи.

Водночас така умова для звільнення від кримінальної відповідальності як згода особи вочевидь не стосується осіб, які ухилилися від досудового розслідування або суду і продовжують це робити навіть після спливу п`ятнадцятирічного строку з часу вчинення ними кримінального правопорушення.

В іншому випадку застосування цієї умови призведе до неможливості звільнення осіб від кримінальної відповідальності за спливом загального для всіх кримінальних правопорушень строку давності та закриття кримінального провадження з наведеної підстави та, як наслідок, до порушення принципу юридичної визначеності (res judicata).

ОСОБА_5 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), передбаченого частиною другою статті 309 КК України, події якого мали місце у вересні 2008 р., а відтак у даному кримінальному провадженні закінчився загальний п`ятнадцятирічний строк давності для осіб, які ухилились від досудового розслідування або суду.

Перевіркою осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_5 за кримінальними обліками не виявлено фактів вчинення ними нових злочинів, тобто перебіг давності не переривався.

Отже за результатами оцінки сукупності установлених під час розгляду цієї кримінальної справи фактів і обставин суд дійшов висновку про наявність визначених матеріальним та процесуальним законом підстав для звільнення ОСОБА_5 та ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням загального п`ятнадцятирічного строку давності, передбаченого частиною другою статті 49 КК України, закриття кримінальної справи та скасування запобіжного заходу, обраного постановою суду від 07.07.2010.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Керуючись статтею 49 КК України, статтями 100, 284, 285, 286, 288, 369-372 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 - обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 309 КК України, звільнити від кримінальної відповідальності на підставі частини другої статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_5 - обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 309 КК України, звільнити від кримінальної відповідальності на підставі частини другої статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_5 та ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 309 КК України, закрити на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України.

Речовий доказ, а саме:

- наркотичну речовину - героїн, масою 0,108 г (упакований в поліетиленовий пакет, який зав`язаний ниткою жовтого кольору і скріплений печаткою "НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві") та переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів Дарницького РУГУ МВС України в м. Києві - знищити.

Обраний постановою суду від 07 липня 2010 року ОСОБА_5 та ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - скасувати.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя: