Рішення

від 23.12.2024 по справі 205/9407/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

23.12.2024 Єдиний унікальний номер 205/9407/23

Провадження № 2/205/133/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2024 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Терещенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Мадьонової Я.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Мельникової О.Л.,

представника третьої особи Департамента гуманітарної політики Дніпровської міської ради Лопатько С.В.,

представника третьої особи Новокодацької районної організації профспілки працівників освіти і науки України у м. Дніпропетровську (Дніпро) Соголаєвої М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровської гімназії №88 Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради, Новокодацька районна організація профспілки працівників освіти і науки України у м.Дніпропетровську (Дніпро), про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання укласти безстроковий трудовий договір,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаною позовною заявою з урахуванням уточненої позовної заяви, мотивуючи свої вимоги тим, що наказом №72-к по Ленінському районному відділу народної освіти від 21 серпня 1985 року вона була прийнята на роботу в середню школу №88 м. Дніпропетровська на посаду вчителя української мови й літератури за переводом. У 2007 році їй встановлена кваліфікаційна категорія «спеціаліст вищої категорії» та в подальшому педагогічне звання «старший учитель». Наказом від 10 серпня 2022 року №53-к/тр з нею укладено строковий трудовий договір з 10 серпня 2022 року по 09 серпня 2023 року згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 22,пп. 2 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про повну загальну середню освіту». Наказом №53-к/тр від 26 липня 2023 року її звільнено з займаної посади у зв`язку із скороченням чисельності штату (відсутність годин педагогічного навантаження) згідно з п. 1 ст.40 КЗпП України. Вважає звільнення необґрунтованим та незаконним, оскільки у відповідача фактично не відбулося змін в організації виробництва і праці; не виконано обов`язку запропонувати їй інші наявні вакансії, які вона може виконувати; її звільнення було проведено з порушенням переважного права залишення її на роботі; звільнення не було погоджене з профспілковою організацією, а також посилається на те, що відповідач незаконно відмовила їй у переведенні зі строкового трудового договору на строковий. Вказує, що 09 червня 2022 року її було доведено до відома про припинення з нею безстрокового трудового договору як з педагогічним працівником, якому виплачується пенсія за віком, з одночасним укладанням з нею строкового трудового договору на один рік з 10 серпня 2022 року по 09 серпня 2023 року, а також попереджено, що у разі відсутності до 09 серпня 2022 року її згоди на продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору вона буде звільнена згідно з п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, та під тиском адміністрації закладу 10 серпня 2022 року через погрозу звільнення вона змушена була підписати, що ознайомлена з наказом від 10 серпня 2022 року №53-к/тр, а на її вимогу надати їй конкретний строковий трудовий договір адміністрація закладу не відреагувала, при цьому, інформація про її педагогічне навантаження у вищевказаному наказі була відсутня. Вказує, що 10 травня 2023 року вона написала заяву відповідачу про переведення її на безстроковий трудовий договір відповідно до рішення Конституційного Суду №1-р/2023 від 07 лютого 2023 року та 19 травня 2023 року отримала відповідь, що у зв`язку з відсутністю годин педагогічного навантаження її переведення на безстрокову форму трудового договору є неможливим. Посилається на те, що з 07 лютого 2023 року у відповідача виник обов`язок перевести її зі строкового трудового договору на безстроковий у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом рішення №1-р/2023, та оскільки вона звернулась до відповідача 10 травня 2023 року із вказаною заявою, то правильним буде зобов`язати відповідача укласти з нею безстроковий трудовий договір з датою початку договору 10 травня 2023 року шляхом видання відповідного наказу. Стверджує, що після її звільнення не відбулось ні скорочення чисельності учителів української мови й літератури, ні скорочення штатних одиниць учителя української мови й літератури, оскільки після її звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та за заявою ОСОБА_2 , яка переведена з посади завуча на посаду вчителя української мови й літератури, тобто, була вакантна посада вчителя і фактично у відповідача не відбулось змін в організації виробництва та праці. Зазначає, що відповідачем перед звільненням її з роботи за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, всупереч ч. 2 ст. 40 КЗпП України не запропоновано перевести її на іншу вакантну (вільну) посаду (робоче місце). Посилається також на те, що наявність в неї вищої педагогічної освіти і кваліфікації «спеціаліст вищої категорії» та педагогічного звання «старший учитель», перевага в стажі роботи, досягнення в роботі, наявність класного керівництва є перевагами на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників. Також її звільнення було проведено без згоди Всеукраїнської профспілкової організації працівників освіти і науки України у місті Дніпропетровськ (Дніпро). Посилається на те, що звільнена вона була 09 серпня 2023 року і тому з 10 серпня 2023 року до дня прийняття судом рішення про поновлення її на роботі підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу. У зв`язку з чим позивач звернулась до суду з цією позовною заявою в якій просила визнати протиправним та скасувати наказ виконуючої обов`язки директора КЗО «СЗШ №88» ДМР (на теперішній час Дніпровська гімназія №88 ДМР) Олени Мельникової №53-к/тр від 26 липня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_3 »; поновити її з 10 серпня 2023 року на посаді вчителя української мови й літератури; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 серпня 2023 року по 30 вересня 2023 року включно в розмірі 23588,24 грн.; зобов`язати директора Дніпровської гімназії №88 ДМР укласти безстроковий трудовий договір з нею з датою початку договору 10 травня 2023 року шляхом винесення відповідного наказу, а також стягнути з відповідача на її користь судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3220,80 грн.

Також разом з уточненою позовною заявою подала до суду клопотання в якому просила поновити їй строк звернення до суду з позовною вимогою про зобов`язання укласти з нею безстроковий трудовий договір, який був пропущений з поважних причин, оскільки вона страждає на хронічне захворювання судин та у зв`язку з погіршенням здоров`я з 20 березня 2023 року до 14 липня 2023 року проходила курс лікування, що зробило неможливим своєчасне звернення до суду з позовною заявою про зобов`язання укласти з нею безстроковий трудовий договір, а її звільнення 09 серпня 2023 року ще більше ускладнило звернення до суду з такою окремою позовною вимогою. Також посилалась на вплив введення воєнного стану в Україні 24 лютого 2022 року на можливість звернутись до суду з позовною заявою у встановлений законом тримісячний строк.

Ухвалами судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а також витребувано у КЗО «СЗШ №88» ДМР належним чином завірені копії: статуту КЗО «СЗШ №88» ДМР; узгодженого штатного розпису на 2022/2023 і 2023/2024 навчальні роки; відомостей: який штатний розпис діяв на момент звільнення 09 серпня 2023 року ОСОБА_1 , і як він був змінений після 09 серпня 2023 року; про фонд заробітної плати на 2022/2023 і 2023/2024 навчальні роки; про кількість зайнятих і кількість вакантних посад у КЗО «СЗШ №88» ДМР; табелів обліку використання робочого часу вчителями української мови і літератури за 2022/2023 і 2023/2024 навчальні роки; наказів КЗО «Середня загальноосвітня школа №88» ДМР: №32-к/тр від 09 серпня 2022 року, на підставі якого ОСОБА_1 була попереджена про припинення безстрокового трудового договору; № 53-к/тр від 10 серпня 2022 року «Про зміну форми трудового договору вчителя української мови і літератури ОСОБА_1 »; № 31-к/тр від 24 травня 2023 року «Про попередження педагогічного працівника»; № 53-к/тр від 26 липня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_3 »; № 54-к/тр від 26 липня 2023 року «Про виплату щорічної грошової винагороди ОСОБА_4 »; документів, які додаються до наказів; доказів ознайомлення з наказами; Правила внутрішнього трудового розпорядку КЗО «СЗШ №88» ДМР; протоколу №20 від 16 травня 2023 року профспілкового комітету первинної організації Міської професійної спілки «Об`єднання працівників освіти» КЗО «СЗШ №88» ДМР про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 ;доказів переважного права залишення на роботі вчителів української мови та літератури, що залишились працювати на 2023/2024 навчальний рік після звільнення ОСОБА_1 , а також витребувано у Департаменту гуманітарної політики ДМР довідку про середньоденний заробіток ОСОБА_1

25 жовтня 2023 року представником відповідача ОСОБА_5 було подано до суду відзив на позовну заяву, в якому вона просила застосувати позовну давність до позовної вимоги про зобов`язання укласти з позивачем безстроковий трудовий договір та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, поклавши судові витрати зі сплати судового збору на позивача. В обґрунтування зазначила, що зміна строків трудових договорів з особами пенсійного віку, починаючи з 18 березня 2020 року, з безстрокових на строкові та їх подальше переукладання на наступний термін здійснювалася відповідно до чинного на момент їх укладання (переукладання) абз. 3 ч. 2 ст. 22 і Прикінцевих положень ЗУ «Про повну загальну середню освіту», який втратив чинність 07 лютого 2023 року, і тому всі укладені (переукладені) строкові трудові договори в період з 18 березня 2020 року до 07 лютого 2023 року - чинні та продовжують свою дію до визначеного в них терміну. Зазначає, що позивачем визнається факт перебування у трудових відносинах з КЗО «СЗШ №88» ДМР на умовах строкового трудового договору, укладеного на період з 10 серпня 2022 року по 09 серпня 2023 року. Вказує, що зміна строкового трудового договору педагогічних працівників - пенсіонерів на безстроковий можлива в таких формах: внесення змін у чинний строковий трудовий договір у частині скасування терміну його дії за угодою сторін або в односторонньому порядку роботодавцем, якщо це прямо передбачено умовами договору; дострокове розірвання/припинення строкового трудового договору з одночасним укладенням безстрокового трудового договору; закінчення терміну дії строкового трудового договору за умови, по-перше, продовження трудових відносин між працівником і роботодавцем та, по-друге, відсутності вимоги жодної із сторін про їх припинення, а в іншому випадку, незважаючи на ухвалення Конституційним Судом України рішення від 07 лютого 2023 року №1-р/2023, закінчення терміну дії строкового трудового договору є підставою для припинення трудового договору і звільнення особи (працівника) з посади на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України в зв`язку із закінченням терміну дії строкового трудового договору. Посилається, що позивачем не доведено з посиланням на належні, допустимі та достовірні докази, що оскаржені в судовому порядку дії керівника закладу-відповідача виходять за межі її дискреційних повноважень (ці повноваження не є дискреційними), оскільки: відповідно до норм трудового законодавства укладення з працівником строкового трудового договору, як і переведення його в іншу організацію внаслідок реорганізації можливе лише за згодою працівника, яка підтверджена заявою позивачки від 20 червня 2022 року; рішення КСУ від 07 лютого 2023 року № 1-р/2023, по-перше, не змінює (та за своєю юридичною природою не може змінити) загальний порядок укладання і припинення дії строкового трудового договору, по-друге, його резолютивна частина не містить імперативного припису щодо безумовного обов`язку керівника закладу освіти перевести на безстрокові трудові договори всіх пенсіонерів за віком, які працюють на умовах строкових договорів, термін яких закінчується після 07 лютого 2023 року; цей обов`язок керівника закладу освіти не передбачено будь-якими законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання рішення КСУ від 07 лютого 2023 року № 1-р/2023, умовами чинного колективного договору закладу - відповідача і умовами чинного строкового трудового договору між відповідачем та позивачем; наказ директора закладу-відповідача №53-к/тр від 10 серпня 2022 року «Про зміну форми трудового договору вчителя української мови та літератури ОСОБА_1 » не оскаржувався позивачем у судовому порядку. Наголошує на тому, що на спірні трудові правовідносини не поширюється положення ст. 9 КЗпП України про те, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними, адже закон, чинний на момент оформлення таких трудових відносин, надав право сторонам самим установлювати їхні права, обов`язки та особливості порядку звільнення, що повністю кореспондується з приписами абз. 2, 3 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року №9 в редакції, чинній на момент розгляду справи. Крім того, постанова Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №305/1340/21, на яку посилається позивач, прийнята на користь роботодавця і не містить імперативної вказівки про обов`язкове застосування у подібних правовідносинах приписів ст. 9 КЗпП України. Щодо пропуску позивачем тримісячного строку, встановленого ст. 233 КЗпП України, для звернення до суду із позовною вимогою про зобов`язання укласти з позивачем безстроковий трудовий договір зазначає, що обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду введенням воєнного стану на території України, позивач зазначає про те, що це негативно вплинуло на її здоров`я, і як наслідок, унеможливило своєчасну реалізацію такого права. Однак позивач не навела належних і достатніх доказів, які б свідчили про те, що її стан здоров`я дійсно не давав можливості у встановлений процесуальним законом строк, у тому числі після введення воєнного стану в Україні, звернутися до суду з цим позовом у будь-який зручний для неї спосіб, у тому числі засобами дистанційного зв`язку, та не надала доказів на їх підтвердження. Позивачем не наведено змістовних вагомих доводів, які підтверджуються певними засобами доказування щодо вчинення нею всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати її процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку, під час перебування у липні та серпні 2023 року у черговій основній відпустці за умови стабільного режиму енергопостачання у місті в цей період; не довела, що в цій справі можливість вчасного подання нею позовної заяви не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від її волевиявлення, а натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку. Посилається на те, що суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов`язаний, зокрема перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення або чисельності працівників), але він не наділений повноваженнями обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, та з наданих письмових доказів вбачається, що у відповідача дійсно мало місце скорочення чисельності і штату працівників. Вказує на те, що за результатами роботи комісії з комплектування закладу освіти педагогічними кадрами на 2023/2024 навчальний рік протоколом №1 від 11 травня 2023 року, зокрема ухвалено: згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України провести скорочення чисельності штату вчителів української мови та літератури у зв`язку з відсутністю годин педагогічного навантаження; згідно з п. 2 ст. 40 КЗпП України, з урахуванням зрівняльного аналізу кваліфікації і продуктивності праці, рекомендувати звільнити з посади вчителя української мови та літератури ОСОБА_1 , як таку, що має порівняльно нижчий рівень сформованості ключових компетентностей, визначених професійним стандартом вчителя закладу загальної середньої освіти. Порівняльний аналіз кваліфікації і продуктивності праці вчителів української мови та літератури комісія визначила, що ОСОБА_1 має нижчий рівень продуктивності, ніж інші вчителі з відповідною (вищою) кваліфікацією і педагогічним званням «старший вчитель». Також наголошує на фактах систематичного порушення позивачем трудової дисципліни внаслідок відмови брати участь у засіданнях педагогічної ради закладу і засіданні комісії з попереднього комплектування педагогічними працівниками на 2023/2024 навчальний рік. Зазначає, що позивачем не надано доказів того, що на момент її попередження про вивільнення та звільнення у КЗО «СЗШ №88» ДМР діяла Новокодацька районна організація профспілки працівників освіти і науки України у місті Дніпрі, де вона є членом цієї профспілки та обрана до профспілкових органів. Отже, вказана обставина не впливає на дотримання вимог процедури звільнення позивача та не має наслідком незаконності такого звільнення, і такі зауваження позивачки зводяться до надмірного формалізму, який не впливає на суть спірних правовідносин та законність звільнення позивача, тому вказана обставина не може бути підставою для поновлення її на роботі. Крім того, підстави для задоволення позову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні, оскільки зазначені вимоги є похідними від вимоги про поновлення на роботі, а тому самостійного обґрунтування мотивів залишення їх без задоволення не потребують.

Позивачем ОСОБА_1 подано до суду відповідь на відзив, в обґрунтування якої зазначає, що її позовні вимоги про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу, зобов`язання укласти безстроковий трудовий договір однорідні, такі, які нерозривно пов`язані між собою, від вирішення позовної вимоги про скасування наказу про звільнення і поновлення на роботі залежить вирішення іншої позовної вимоги про зобов`язання укласти безстроковий трудовий договір, тим паче, що строк дії строкового трудового договору закінчувався 09 серпня 2023 року, а наказ про її звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності штату датований 26 липня 2023 року, про його прийняття адміністрацією закладу їй стало відомо 09 серпня 2023 року в момент надання їй зазначеного наказу на ознайомлення. 07 серпня 2023 року вона, ще не знаючи про видання наказу, зверталася з письмовою заявою до адміністрації закладу про надання їй вакансій згідно з законодавством України. Вважає, що її позовні вимоги про зобов`язання відповідача укласти безстроковий трудовий договір повністю обґрунтовані і нею наведені суду підстави про обов`язок відповідача, починаючи з 07 лютого 2023 року перевести її зі строкового трудового договору на безстроковий, у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 1-р/2023 і за її заявою від 10 травня 2023 року. Зазначає, що у своєму клопотанні до суду про поновлення строку вона зазначала, що страждає на хронічне захворювання судин. У зв`язку з погіршенням стану здоров`я 20 березня 2023 року вона почала лікування в лікарні та у травні від відповідача вона отримала два повідомлення про те, що її не переведуть зі строкового договору на безстроковий (19 травня 2023 року), і про звільнення з роботи (24 травня 2023 року). Вказані обставини ще більше погіршили стан її здоров`я і вона проходила курс лікування в лікувальному закладі до 14 липня 2023 року, а після закінчення лікування за рекомендацією лікаря оздоровлювалась за містом до 09 серпня 2023 року. Враховуючи зазначені поважні причини і нетривалий строк пропуску звернення до суду з позовною вимогою про зобов`язання укласти безстроковий, трудовий договір, вона вважає, що обґрунтовано звернулася до суду з клопотанням у відповідності до ст. 234 КЗпП України про поновлення строку звернення з позовною вимогою про зобов`язання укласти безстроковий трудовий договір і надала суду належний, достовірний доказ її перебування на лікуванні. Вказує, що з наказу про її звільнення не зрозуміло, які зміни відбулися в організації виробництва і праці, чи відбулися вони взагалі, та що є підставою для її звільнення - скорочення чисельності працівників або скорочення штату працівників, а усі зазначені документи у відзиві не вказують ні на скорочення чисельності, ні на скорочення штату. Звертає увагу на ту обставину, що наказ про її звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності штату датований 26 липня 2023 року, а наказ про встановлення ОСОБА_2 неповного тижневого навантаження 9 годин виданий 21 серпня 2023 року, попереджена про звільнення вона була 24 травня 2023 року, і заява ОСОБА_2 датована 24 травня 2023 року, яка подана відповідачу 25 травня 2023 року, але ОСОБА_2 відповідач не мала права навантажувати її годинами, бо її приймали на роботу як завуча, про що їй достеменно відомо. Посилається на те, що вона має переважне право на залишення на роботі, бо має переваги в стажі, є класним керівником, у неї є професійні досягнення, має кваліфікацію «спеціаліст вищої категорії», педагогічне звання «старший учитель». До моменту її звільнення і на момент звільнення адміністрація закладу не пред`являла їй ніяких претензій щодо її кваліфікації і продуктивності праці, не ознайомлювала її з порівняльним аналізом, який наданий до суду, і з яким вона ознайомилася водночас з відзивом на її позов. Вважає, що порівняльний аналіз сфальсифікований, бо складався не 11 травня 2023 року, а інформація, що міститься в ньому, є необ`єктивною, неперевіреною й упередженою, та висновок, зазначений у порівняльному аналізі, суперечить і змісту самого аналізу, та її атестаційній характеристиці. Вказує, що із зазначеними актами від 02 лютого 2023 року, 03 лютого 2023 року та 06 лютого 2023 року, про те, що вона не проводила уроки в 5-Б класі, її не ознайомлювали, не вимагали пояснень, про їх наявність вона довідалася, коли отримала відзив, що свідчить про недостовірність інформації, яку подає відповідач у відзиві. Зазначає, що вона не відмовлялася від участі у педагогічних радах, не допускала систематичних пропусків педагогічних нарад, мала два пропуски рад через об`єктивні причини, пов`язані з відключенням електроенергії й зіпсованим телефоном, а пропуски двох педагогічних рад не є систематичним порушенням, тобто вказані відповідачем факти її відсутності на педрадах, методичних засіданнях, засіданнях комісії з попереднього комплектування, не носять систематичний характер, були зумовлені об`єктивними причинами, і у відзиві надані відповідачем у якості доказу, нібито її безвідповідальності тільки у зв`язку з тим, що вона звернулася до суду за захистом своїх прав. Вказує, що ОСОБА_5 тільки зараз, у зв`язку з розглядом у суді цивільної справи за її позовом, звернулася до Департаменту гуманітарної політики управління освіти Дніпровської міської ради з проханням надати інформацію щодо стану вакансій по гімназії №88 за період з 01 квітня 2023 року по 01 вересня 2023 року, на яке і отримала відповідь департаменту від 18 жовтня 2023 року, і разом з наданням вакансій, у відповіді зазначається, що питання організації роботи з кадрами входить до виключної компетенції та автономних прав керівника закладу освіти. Отже відповідачем не було надано їй жодної вакансії, хоча в попередженні про наступне звільнення від 24 травня 2023 року зазначено: «Сприяти працевлаштуванню працівника», а 07 серпня 2023 року (за два дні до звільнення) вона написала заяву на ім`я відповідача, щоб надала їй вакансії посад, але її прохання залишилося не виконаним.

Представником відповідача Мельниковою О.Л. було подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких вона просила не приймати до розгляду та не брати до уваги докази, подані позивачем 31 жовтня 2023 року разом з відповіддю на відзив, застосувати позовну давність до позовної вимоги про зобов`язання укласти з позивачем безстроковий трудовий договір, а також відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, в обґрунтування стисло зазначивши обставини, на які посилалась у відзиві на позов.

Представником третьої особи Департаменту гуманітарної політики ДМР Сушко К.А. в системі «Електронний суд» було сформовано письмові пояснення, в яких просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування зазначила, що наказом №53-к/тр від 10 серпня 2022 року з позивачем було укладено строковий трудовий договір до 09 серпня 2023 року. 10 травня 2023 року позивач написала заяву про її переведення на безстроковий трудовий договір відповідно до рішення КСУ №1-р/2023 від 07 лютого 2023 року, однак їй було відмовлено, оскільки всі укладені (переукладені) строкові трудові договори в період з 18 березня 2020 року по 07 лютого 2023 року є чинними та продовжують свою дію до визначеного в них терміну, така відмова була обґрунтованою. Зазначає, що позивач не заперечує того факту, що її було вчасно повідомлено про заплановане звільнення, своєчасно направлено трудову книжку та проведено повний розрахунок, а відповідачем надано докази, які підтверджують дійсність скорочення чисельності штату і працівників у відповідача, вчасність повідомлення про заплановане звільнення, тобто при звільненні позивача відповідачем було дотримано порядок звільнення працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Вказує, що твердження позивача про ультимативний характер пропозиції укласти строковий трудовий договір не відповідає дійсності враховуючи її письмову згоду та відсутність претензій чи скарг з її боку, звернень до відповідних органів з метою захисту можливого порушеного права. Позивач, після надання згоди на укладення строкового трудового договору та протягом строку дії, не оскаржувала його з підстав порушення її трудових прав і не просила визнати недійсним договір. Зазначає, що до позову не додано жодних належних та допустимих доказів неправомірності, незаконності звільнення позивача і такі докази відсутні в матеріалах справи.

Представником третьої особи Новокодацької районної організації профспілки працівників освіти і науки України у м. Дніпропетровську (Дніпро) Соголаєвою М.М. було подано до суду письмові пояснення, в яких просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування зазначила, що у наданому відповідачем витягу з попереднього розподілу тижневого педагогічного навантаження педагогічних працівників КЗО «СЗШ №88» ДМР на 2023-2024 навчальний рік вже виключена зі списку вчителів української мови та літератури ОСОБА_1 , яку повідомили про скорочення лише 24 травня 2023 року, але була включена заступник директора з навчальної роботи ОСОБА_2 , яка знаходиться у декретній відпустці і лише 24 травня 2023 року написала заяву про переривання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та незрозуміло чому комісією її було включено і віддано часи педагогічного навантаження ОСОБА_1 . Зазначає, що за наказом №69-к/тр від 21 серпня 2023 року ОСОБА_2 повинна була приступити до виконання посадових обов`язків заступника директора з навчальної роботи з 01 вересня 2023 року, але фактично до виконання обов`язків не приступила та викладає дистанційно українську мову і літературу в класах де працювала ОСОБА_1 . Звертає увагу, що у вказаному витягу з попереднього розподілу тижневого педагогічного навантаження педагогічних працівників КЗО «СЗШ №88» ДМР деякі педагогічні працівники мали навантаження понад ставку, а саме асистент вчителя ОСОБА_6 (тарифна ставка 25 годин на тиждень) була донавантажена 4 годинами української мови та літератури, а асистент вчителя ОСОБА_7 (тарифна ставка 25 годин на тиждень) була донавантажена 4 годинами світової літератури. Кількість годин з попереднього розподілу педагогічного навантаження мовно-літературної галузі у травні 2023 року складала 67 годин, а фактично у табелі обліку використання робочого часу вчителями української мови та літератури за вересень 2023 року ця цифра зросла до 81 години і всі вчителі крім ОСОБА_8 мають педагогічне навантаження понад тарифну ставку. Вважає звільнення ОСОБА_1 у відповідності до п. 1 ст. 40 КЗпП України безпідставним, необґрунтованим та протиправним.

Позивач ОСОБА_1 та представник третьої особи Новокодацької районної організації профспілки працівників освіти і науки України у м. Дніпропетровську (Дніпро) Соголаєва М.М. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали і просили задовольнити їх у повному обсязі.

Представники відповідача Мельникова О.Л. та третьої особи Департамента гуманітарної політики Дніпровської міської ради Лопатько С.В. у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності до вимоги про укладення безстрокового трудового договору.

Заслухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, пояснення свідка, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.

Положеннями ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що на підставі наказу №72-к від 21 серпня 1985 року ОСОБА_1 було прийнято 24 серпня 1985 року на посаду вчителя української мови та літератури по переведенню, а в подальшому, на підставі наказу №53-к/тр від 10 серпня 2022 року укладено строковий трудовий договір з 10 серпня 2022 року по 09 серпня 2023 року згідно абз.3 ч. 2 ст. 22 ЗУ «Про повну загальну середню освіту», пп. 2 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ«Про повну загальну середню освіту» (т. 1 а. с. 25).

У матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 на ім`я виконуючої обов`язки директора КЗО «СЗШ №88» ДМР ОСОБА_9 від 20 червня 2022 року, в якій позивач надала свою згоду на продовження трудових відносин на посаді вчителя української мови та літератури КЗО «СЗШ №88» ДМР на умовах строкового трудового договору з 10 серпня 2022 року по 09 серпня 2023 року (т. 2 а. с. 121).

Як вбачається зі змісту наказу №53-к/тр від 10 серпня 2022 року виконуючої обов`язки директора КЗО «СЗШ №88» ДМР ОСОБА_10 , на виконання вимог абз. 3 ч. 2 ст. 22 ЗУ «Про повну загальну середню освіту», пп. 2 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про повну загальну середню освіту» та на підставі заяви ОСОБА_1 від 20 червня 2022 року змінено форму трудового договору ОСОБА_1 , вчителю української мови та літератури, яка отримує пенсію за віком, а саме: припинено безстроковий трудовий договір 09 серпня 2022 року та укладено строковий трудовий договір з 10 серпня 2022 року по 09 серпня 2023 року (т. 1 а.с.27).

В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 на ім`я виконуючої обов`язки директора КЗО «СЗШ №88» ДМР ОСОБА_9 від 10 травня 2023 року з проханням перевести її зі строкового договору на безстроковий у зв`язку з рішенням Конституційного Суду №1-р/2023 від 07 лютого 2023 року (т. 1 а. с. 28).

Матеріалами справи підтверджено, що листом №123 від 19 травня 2023 року виконуючої обов`язки директора КЗО «СЗШ №88» ДМР Оленою Мельниковою було надано відповідь ОСОБА_1 про те, що відповідно до попереднього комплектування закладу на 2023-2024 навчальний рік, яке проведено згідно проєкту навчального плану з урахуванням прогнозованої мережі класів та контингенту учнів на 2023-2024 навчальний рік, визначено, що кількість годин з предметів «українська мова», «українська література» є недостатньою для навантаження вчителів закладу з відповідною фаховою освітою. У зв`язку з відсутністю годин педагогічного навантаження переведення на безстрокову форму трудового договору є неможливим. Додатково повідомлено, що на 2023-2024 навчальний рік вакансії педагогічних працівників у закладі відсутні (т. 1 а. с. 29).

Крім того, наказом №31-к/тр від 24 травня 2023 року про попередження педагогічного працівника, який видано виконуючою обов`язки директора КЗО «СЗШ №88» ДМР ОСОБА_11 , враховуючи попереднє комплектування закладу освіти на 2023/2024 навчальний рік, зроблене на підставі проекту навчального плану, прогнозованої мережі класів та контингенту учнів на 2023/2024 навчальний рік, у зв`язку з відсутністю годин української мови та літератури, за погодженням з профспілковим комітетом первинної організації МПС «ОПО» КЗО «СЗШ №88» ДМР, відповідно до вимог ст. 49-2 КЗпП України було попереджено ОСОБА_1 про її наступне вивільнення 09 серпня 2023 року відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням чисельності штату (відсутність годин педагогічного навантаження) (т. 1 а. с. 30).

Зі змісту вказаного наказу також встановлено, що ОСОБА_1 засвідчити своїм підписом її ознайомлення з наказом відмовилась, про що було складено акт №9, а також у наказі міститься запис про отримання ОСОБА_1 копії наказу 09 серпня 2023 року.

В матеріалах справи також наявні: повідомлення виконуючої обов`язки директора КЗО «СЗШ №88» ДМР ОСОБА_9 №124 від 24 травня 2023 року, яким ОСОБА_1 було попереджено про наступне звільнення 09 серпня 2023 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України і повідомлено про відсутність вакансій педагогічних працівників на 2023/2024 навчальний рік у закладі освіти; лист виконуючої обов`язки директора КЗО «СЗШ №88» ДМР ОСОБА_9 №127 від 25 травня 2023 року, в якому зазначено, що у зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 на засіданні педагогічної ради 22 травня 2023 року та особистою відсутністю її на засіданні комісії щодо ознайомлення з попереднім комплектуванням закладу освіти педагогічними кадрами на 2023/2024 навчальний рік, їй надсилаються повідомлення №124 від 24 травня 2023 року та відповідь №123 від 19 травня 2023 року (т. 2 а. с. 129, 130).

Матеріали справи також містять докази направлення позивачу вказаних документів засобами поштового зв`язку «Укрпошта», про що свідчать опис-вкладення у лист зі штампом відділення поштового зв`язку та датою 25 травня 2023 року, а також рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 26 травня 2023 року (т. 2 а. с. 127-128).

До матеріалів справи було долучено також протокол №20 засідання профспілкового комітету первинної організації МПС «ОПО» КЗО «СЗШ №88» від 16 травня 2023 року, яким погоджено попередній розподіл тижневого педагогічного навантаження педагогічних працівників на 2023/2024 навчальний рік, а також погоджено рішення про скорочення чисельності штату вчителів української мови та літератури на підставі порівняльного аналізу кваліфікації та продуктивності праці вчителів української мови та літератури з урахуванням навантаження на 2023/2024 навчальний рік (т. 1 а. с. 243-244).

Також судом встановлено, що наказом №53-к/тр від 26 липня 2023 року виконуючої обов`язки директора КЗО «СЗШ №88» ДМР ОСОБА_9 , 09 серпня 2023 року звільнено ОСОБА_1 , учителя української мови та літератури у зв`язку зі скороченням чисельності штату (відсутність годин педагогічного навантаження), згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України (т. 1а.с.32).

Крім того, наказом №54-к/тр від 26 липня 2023 року виконуючої обов`язки директора КЗО «СЗШ №88» ДМР ОСОБА_12 , встановлено виплатити ОСОБА_1 щорічну грошову винагороду за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків пропорційно відпрацьованому часу у розмірі 50% одного посадового окладу (т. 1 а. с. 33).

В матеріалах справи наявний атестаційний лист педагогічного працівника ОСОБА_1 у якому зазначено, що за результатами атестації педагогічного працівника атестаційною комісією Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради рішенням атестаційної комісії ІІ рівня (відповідно до пп. 2.13, 3.13 Типового положення) від 05 квітня 2022 року ОСОБА_1 відповідає раніше присвоєній категорії «спеціаліст вищої категорії» та педагогічному званню «старший учитель» (т. 1 а. с. 35).

Також матеріалами справи підтверджено, що рішенням №52/38 Дніпровської міської ради VIII скликання від 21 червня 2023 року було вирішено перепрофілювати (змінити тип) закладів освіти, що забезпечуватимуть здобуття початкової, базової середньої та профільної середньої освіти, на ліцеї і перейменувати, зокрема Комунальний заклад освіти «Середня загальноосвітня школа №88» Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 26508463) на Дніпровську гімназію №88 Дніпровської міської ради (т. 2 а. с. 26-32).

В матеріалах справи наявний колективний договір між адміністрацією та профспілковим комітетом первинної організації Місцевої професійної спілки «Об`єднання працівників освіти» Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа №88» Дніпровської міської ради на 2022-2026 роки, схвалений на загальних зборах трудового колективу Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа №88» Дніпровської міської ради протоколом №4 від 01 червня 2022 року (т. 2 а. с. 37-44).

З наявного в матеріалах протоколу зборів трудового колективу КЗО «СЗШ №88» ДМР №4 від 01 червня 2022 року судом встановлено, що ним було вирішено прийняти в цілому колективний договір між адміністрацією, профспілковим комітетом КЗО «СЗШ №88» ДМР та іншими працівниками закладу, а також він містить в собі підписи працівників зазначеного навчального закладу, зокрема ОСОБА_1 (№18) (т. 2 а. с. 43-44).

Як вбачається з наказу №19-к/тр від 31 березня 2023 року виконуючої обов`язки директора КЗО «СЗШ №88» ДМР ОСОБА_9 створено комісію з комплектування закладу освіти педагогічними працівниками на 2023/2024 навчальний рік, з метою розроблення проекту навчального плану закладу на 2023-2024 навчальний рік, а також здійснення попереднього розподілу тижневого навантаження між педагогічними працівниками закладу освіти на 2023/2024 навчальний рік залежно від кількості годин, передбачених проєктом навчального плану закладу освіти та з урахуванням прогнозованої мережі класів і контингенту здобувачів освіти(т.2а.с.45-47).

В матеріалах справи міститься протокол №1 засідання комісії з попереднього комплектування закладу освіти педагогічними працівниками на 2023/2024 навчальний рік КЗО «СЗШ №88» ДМР від 11 травня 2023 року, яким було ухвалено: проєкт річного навчального плану взяти за основу; попередній розподіл педагогічного навантаження між педагогічними працівниками на 2023/2024 навчальний рік погодити з профспілковим комітетом і подати на затвердження керівнику закладу; довести попереднє комплектування на 2023/2024 навчальний рік до відома працівників під особистий підпис; запросити працівників на засідання комісії з комплектування 24 травня 2023 року з 14-00 до 17-00; згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України провести скорочення чисельності штату вчителів української мови та літератури у зв`язку з відсутністю годин педагогічного навантаження; згідно п. 2 ст. 40 КЗпП України, з урахуванням порівняльного аналізу кваліфікації та продуктивності праці рекомендувати звільнити з посади вчителя української мови та літератури ОСОБА_1 , як таку, що має порівняльно нижчий рівень сформованості ключових компетентностей, визначених професійним стандартом вчителя закладу середньої освіти; погодити рішення про скорочення чисельності штату через відсутність годин педагогічного навантаження з профспілковим комітетом закладу освіти (т. 2 а. с. 50-51).

Судом встановлено, що наказом №30-к/тр від 11 травня 2023 року виконуючої обов`язки директора КЗО «СЗШ №88» ДМР ОСОБА_12 , прийнято рішення погодити попередній розподіл тижневого навантаження педагогічних працівників на 2023-2024 навчальний рік з профспілковим комітетом закладу; ознайомити педагогічних працівників за попереднім тижневим навантаженням під особистий підпис; педагогічним працівникам, які дають згоду працювати з неповним педагогічним навантаженням у 2023/2024 навчальному році, підтвердити це рішення письмово; у випадку скорочення штату педагогічних працівників через відсутність годин педагогічного навантаження, попередити працівників письмово не пізніше, як за 2 місяця до вивільнення (т. 2 а. с. 48-49).

Матеріали справи містять безпосередньо Проєкт навчального плану Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа №88» Дніпровської міської ради 2023/2024 навчальний рік, який затверджено виконуючою обов`язки директора КЗО «СЗШ №88» ДМР ОСОБА_11 та погоджено головою ПК МПС «ОПО» КЗО «СЗШ №88» ДМР ОСОБА_13 (т. 2 а. с. 52-59).

З наявного в матеріалах справи Витягу з попереднього розподілу тижневого педагогічного навантаження педагогічних працівників КЗО «СЗШ №88» ДМР на 2023/2024 навчальний рік судом встановлено, що в ньому визначено тижневе навантаження педагогічних працівників, а саме: ОСОБА_14 , вчитель української мови та літератури 18 годин; ОСОБА_2 , ЗДНР, учитель української мови та літератури 8 годин; ОСОБА_6 , асистент вчителя, учитель української мови 1 година/4 години; ОСОБА_15 , вчитель української мови та літератури 17 годин; ОСОБА_8 , вчитель української мови та літератури 16 годин; ОСОБА_7 асистент вчителя, учитель світової літератури 1 година/4 години, а також їх загальне тижневе навантаження, яке складає 67 годин (т. 2 а. с. 60-61).

Матеріали також містять порівняльний аналіз кваліфікації і продуктивності праці з урахуванням педагогічного навантаження на 2023/2024 навчальний рік учителів української мови та літератури Комунального закладу освіти «СЗШ №88» Дніпровської міської ради від 11 травня 2023 року складений комісією у складі голови комісії: виконуючої обов`язки директора ОСОБА_9 та членів комісії: заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_10 , голови ПК, вчителя початкової школи Марії Загородньої, вчителя математики ОСОБА_16 , практичного психолога ОСОБА_17 (т. 2 а. с. 62-71).

У вказаному порівняльному аналізу зазначено, що кількість годин педагогічного навантаження з мовно-літературної галузі у 2022/2023 навчальному році складала 77 годин, а на 2023/2024 навчальний рік 67 годин, а комісією, з врахуванням порівняльного аналізу кваліфікації і продуктивності праці вчителів української мови та літератури визначено, що ОСОБА_1 має нижчий рівень продуктивності праці, ніж вчителі з відповідною (вищою) кваліфікаційною категорією і педагогічним званням «старший учитель».

Судом встановлено, що в матеріалах справи також наявні: копія заяви заступника директора з навчальної роботи ОСОБА_2 від 24 травня 2023 року на ім`я директора КЗО «СЗШ №88» ДМР, з проханням перервати відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01 вересня 2023 року, яка містить вхідні №88 та дату 25 травня 2023 року, а також наказ №69-к/тр від 21 серпня 2023 року виконуючої обов`язки директора КЗО «СЗШ №88» ДМР ОСОБА_9 , яким дозволено ОСОБА_2 , заступнику директора з навчальної роботи (навантаження 1 ставка), учителю української мови та літератури (навантаження 9 годин), достроково перервати відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та приступити до виконання посадових обов`язків з 01 вересня 2023 року і встановлено ОСОБА_2 неповне тижневе навантаження (9 годин) з 01 вересня 2023 року до фактичної дати завершення відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (т. 2 а. с. 140).

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Статтею 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Таким актом національного законодавства України є, зокрема, Конвенція Міжнародної Організації Праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року N 3933-XII.

Згідно із ст. 4 Конвенції МОП №158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

За змістом п. 2 ст. 9 вказаної Конвенції, щоб тягар доведення необґрунтованого звільнення не лягав лише на працівника, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ч. 2 ст. 40 КзпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем засобами поштового зв`язку «Укрпошта» було направлено відповідачу повідомлення №124 від 24 травня 2023 року, яким ОСОБА_1 було попереджено про наступне звільнення 09 серпня 2023 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України і повідомлено про відсутність вакансій педагогічних працівників на 2023/2024 навчальний рік у закладі освіти.

Вказаний наказ ОСОБА_1 засвідчити своїм підписом її ознайомлення з наказом відмовилась, про що було складено акт №9, а також у наказі міститься запис про отримання ОСОБА_1 копії наказу 09 серпня 2023 року.

Також з оспорюваного наказу №53-к/тр від 26 липня 2023 року судом встановлено, що позивача було звільнено з посади учителя української мови та літератури у зв`язку зі скороченням чисельності штату (відсутність годин педагогічного навантаження), згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України, а ОСОБА_1 була з ним ознайомлена 09 серпня 2023 року, про що свідчить її власноручний підпис у наказі, при цьому нею було також зазначено про свою незгоду із вказаним наказом.

Звертаючись з цим позовом ОСОБА_1 посилалась на порушення відповідачем норм КЗпП України, оскільки у відповідача фактично не відбулося змін в організації виробництва і праці, та відповідачем не було виконано обов`язку запропонувати їй інші наявні вакансії, які вона може виконувати, також що її звільнення було проведено з порушенням переважного права залишення її на роботі, а звільнення не було погоджене з профспілковою організацією, і посилається на те, що відповідач незаконно відмовив їй у переведенні зі строкового трудового договору на безстроковий трудовий договір.

Отже, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Подібні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 17 березня 2021 року у справі №642/6806/18, від 07 квітня 2021 року у справі №444/2600/19, від 22 липня 2021 року у справі №456/57/20, від 09 грудня 2021 року у справі №646/2661/20, від 24 січня 2022 року у справі №358/404/20, від 30 серпня 2023 року у справі №161/15539/22.

Разом з тим, щодо посилання позивача на те, що її звільнення не було погоджене з профспілковою організацією, то судом не приймається вказане твердження до уваги з таких підстав.

Частиною 3 статті 43 КЗпП України встановлено, що якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, згоду на його звільнення дає виборний орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся роботодавець.

Відповідно до п. 10 ст. 38 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації, зокрема, дає згоду або відмовляє у дачі згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, який є членом діючої на підприємстві, в установі, організації профспілки, у випадках, передбачених законом, та з урахуванням особливостей застосування у цій частині спрощеного режиму регулювання трудових відносин відповідно до статті 49-8 КЗпП України.

Суд зазначає, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що звільнення позивача було погоджено представником відповідача з профспілковим комітетом первинної організації Місцевої професійної спілки «Об`єднання працівників освіти Комунального закладу Середня загальноосвітня школа №88» Дніпровської міської ради, який надав згоду на звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Крім того, відповідно до ст. 5 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Враховуючи вищезазначене, суд відхиляє посилання позивача на те, що її звільнення не було погоджено з профспілковою організацією, оскільки це не відповідає дійсності, крім того положення ст. 43 КЗпП України взагалі не повинні застосовуватись у період дії воєнного стану до правовідносин, які є предметом розгляду в цій справі.

При цьому, посилання позивача на те, що фактично в освітньому закладі не відбулись зміни в організації виробництва і праці, є слушним з таких підстав.

Пунктом 30 частини 1 статті 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що реорганізацію або ліквідація навчальних закладів комунальної форми власності здійснюється за рішенням місцевої ради.

Частиною 1 статті 32 ЗУ «Про повну загальну середню освіту» передбачено, зокрема, що рішення про утворення, реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) закладу загальної середньої освіти приймає виключно засновник (засновники). Рішення про утворення комунальних ліцеїв як окремих юридичних осіб, їх реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) приймають Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні, сільські ради відповідно до вимог законодавства.

Суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов`язаний перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення чисельності чи штату працівників), але він не наділений повноваженнями обговорювати питання про доцільність такого скорочення. При цьому, питання щодо визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, відносяться до виключної компетенції власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28 березня 2019 року у справі №755/3495/16-ц, від 22 січня 2020 року у справі №451/706/18, від 12 січня 2021 року у справі №753/9240/18.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику огляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року №9 під терміном «зміни в організації виробництва і праці» розуміється раціоналізація робочих місць, уведення нових форм організації праці, серед них перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадження передових методів, технологій тощо. Термін «зміни в організації виробництва праці» використовується в ч. 3 ст. 32 та п. 1 ст. 40 КЗпП, в якому йдеться про можливість розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця у разі змін в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Із змісту цієї норми випливає, що змінами в організації виробництва і праці також є: ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ч. 3 ст. 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Водночас, зменшення педагогічного навантаження тягне за собою зміну режиму роботи вчителя, і як внаслідок - відповідне зменшення заробітної плати, що в силу вимог п. 3 ст. 32 КЗпП України є зміною істотних умов праці.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі №559/321/16-ц.

Відповідно до п. 1 ч. 3, ч. 5 ст. 24 ЗУ «Про повну загальну освіту» педагогічна діяльність вчителя включає діяльність у межах його педагогічного навантаження, норма якого на одну тарифну ставку становить 18 навчальних годин на тиждень. Розподіл педагогічного навантаження у закладі освіти затверджується його керівником відповідно до вимог законодавства.

Водночас, згідно з пп. «е» п. 20 розділу ІV Типових правил внутрішнього розпорядку для працівників державних навчально-виховних закладів України, затверджених Наказом Міністра освіти України від 20 грудня 1993 року за №455, власник або уповноважений ним орган (керівник) закладу освіти зобов`язаний доводити до відома педагогічних працівників у кінці навчального року (до надання відпустки) педагогічне навантаження в наступному навчальному році.

Пунктом 63 розділу ІV Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15 квітня 1993 року №102, передбачено, що навчальне навантаження між вчителями, викладачами та іншими педагогічними працівниками розподіляється керівником установи за погодженням з профспілковим комітетом залежно від кількості годин, передбачених навчальними планами, наявності відповідних педагогічних кадрів та інших конкретних умов, що склались у закладі.

Як було встановлено судом, рішенням №52/38 Дніпровської міської ради VIII скликання від 21 червня 2023 року було вирішено перепрофілювати (змінити тип) закладів освіти, зокрема КЗО «СЗШ №88» ДМР на Дніпровську гімназію №88 Дніпровської міської ради, а на підставі наказу №19-к/тр від 31 березня 2023 року було створено комісію з комплектування закладу освіти педагогічними працівниками на 2023/2024 навчальний рік з метою розроблення проекту навчального плану закладу на 2023-2024 навчальний рік, а також здійснення попереднього розподілу тижневого навантаження між педагогічними працівниками закладу освіти на 2023/2024 навчальний рік.

Отже, відповідно до наказу №19-к/тр від 31 березня 2023 року було створено комісію з комплектування закладу освіти педагогічними працівниками на 2023/2024 навчальний рік з метою розроблення проекту навчального плану закладу на 2023-2024 навчальний рік, та здійснення попереднього розподілу тижневого навантаження між педагогічними працівниками закладу освіти на 2023/2024 навчальний рік залежно від кількості годин, передбачених проєктом навчального плану закладу освіти та з урахуванням прогнозованої мережі класів і контингенту здобувачів освіти.

Також судом було встановлено, що комісія з попереднього комплектування закладу освіти педагогічними працівниками на 2023/2024 навчальний рік КЗО «СЗШ №88» ДМР від 11 травня 2023 року протоколом №1 ухвалила, зокрема, згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України провести скорочення чисельності штату вчителів української мови та літератури у зв`язку з відсутністю годин педагогічного навантаження, та згідно з п. 2 ст. 40 КЗпП України, з урахуванням порівняльного аналізу кваліфікації та продуктивності праці рекомендувати звільнити з посади вчителя української мови та літератури ОСОБА_1 , як таку, що має порівняльно нижчий рівень сформованості ключових компетентностей, визначених професійним стандартом вчителя закладу середньої освіти, а також погодити рішення про скорочення чисельності штату через відсутність годин педагогічного навантаження з профспілковим комітетом закладу освіти.

Як було встановлено судом, протоколом засідання профспілкового комітету первинної організації МПС «ОПО» СЗШ №88 ДМР від 16 травня 2023 року погоджено: попередній розподіл тижневого педагогічного навантаження педагогічних працівників на 2023/2024 навчальний рік і рішення про скорочення чисельності штату вчителів української мови та літератури на підставі порівняльного аналізу кваліфікації і продуктивності праці вчителів української мови та літератури з урахуванням навантаження на 2023/2024 навчальний рік

Також з наявного в матеріалах справи Проєкту навчального плану КЗО «СЗШ №88» ДМР на 2023-2024 навчальний рік, який погоджено головою ПК МПС «ОПО» СЗШ №88 ДМР та затверджено виконуючою обов`язки директора КЗО «СЗШ №88» ДМР, судом встановлено, що в навчальному закладі дійсно через зміну типу закладу зменшилась кількість класів, оскільки було скорочено 10 та 11 класи.

Вказана обставина не заперечувалась позивачем під час судового розгляду.

При цьому, аналізуючи встановлені під час судового розгляду обставини та здобуті докази суд зазначає, що стороною відповідача жодним чином не обґрунтовано, чому при скороченні мережі 10 та 11 класів виникла необхідність скорочення саме вчителя української мови та літератури, оскільки таке скорочення передбачає зменшення кількості педагогічного навантаженні з інших предметів також та враховуючи на цей час необхідність якомога більш впроваджувати знання української мови та літератури в країни в цілому.

Судом також було проаналізовано долучені до матеріалів справи письмові докази і встановлено, що попередній розподіл тижневого педагогічного навантаження педагогічних працівників на 2023/2024 навчальний рік у розрізі педагогічного навантаження вчителів мовно-літературної галузі складає 67 годин і є відмінним від даних, зазначених у затвердженому розподілі педагогічного навантаження вчителів, де педагогічне навантаження фактично становить 86 годин.

Крім того, з долучених до матеріалів справи табелів обліку робочого часу, зокрема, за вересень 2023 року, судом встановлено, що фактично відпрацьований час вчителів мовно-літературної галузі складав 88 годин тижневого навантаження.

Отже, вбачається невідповідність даних, якими представник відповідача обґрунтовувала звільнення позивача в частині зменшення кількості годин педагогічного навантаження, оскільки фактичне навантаження було значно більшим за навантаження, яке наведено представником відповідача в попередньому розподілі тижневого педагогічного навантаження педагогічних працівників на 2023/2024 навчальний рік та порівняльному аналізі кваліфікації і продуктивності праці з урахуванням педагогічного навантаження на 2023/2024 навчальний рік учителів української мови та літератури КЗО «СЗШ №88» ДМР від 18 травня 2023 року.

Більш того, наказом №69-к/тр від 21 серпня 2023 року виконуючої обов`язки директора КЗО «СЗШ №88» ДМР ОСОБА_9 було дозволено ОСОБА_2 , заступнику директора з навчальної роботи (навантаження 1 ставка), учителю української мови та літератури (навантаження 9 годин) достроково перервати відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і приступити до виконання посадових обов`язків з 01 вересня 2023 року із встановленням ОСОБА_2 неповного тижневого навантаження (9 годин) з 01 вересня 2023 року до фактичної дати завершення відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (т. 2 а. с. 140).

Суд зазначає, що вищевказаним наказом заступника директора з навчальної роботи було до навантажено 9 годинами викладання української мови та літератури з 01 вересня 2023 року, що свідчить про наявність вказаних годин педагогічного навантаження і спростовує посилання представника відповідача на відсутність таких годин, що і слугувало підставою для звільнення ОСОБА_1 .

Встановлені судом обставини свідчать про недоведеність того, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, тобто, відбулось зменшення годин педагогічного навантаження, та відповідно, виникла необхідність скорочення чисельності штату вчителів, зокрема, саме вчителя української мови та літератури.

Суд також звертає увагу, що у своєму протоколі №1 від 11 травня 2023 року комісія з попереднього комплектування закладу освіти педагогічними працівниками на 2023/2024 навчальний рік КЗО «СЗШ №88» ДМР рекомендувала звільнити з посади вчителя української мови та літератури ОСОБА_1 , як таку, що має порівняльно нижчий рівень сформованості ключових компетентностей, визначених професійним стандартом вчителя закладу середньої освіти з посиланням на п. 2 ст. 40 КЗпП України, при цьому оформлене відповідним наказом звільнення ОСОБА_1 відбулось на іншій підставі, а саме п. 1 ст. 40 КЗпП України (у зв`язку зі скороченням чисельності штату (відсутність годин педагогічного навантаження)).

Пунктами 1, 2 ст. 40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках, зокрема: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Тобто, комісія з попереднього комплектування закладу освіти педагогічними працівниками на 2023/2024 навчальний рік КЗО «СЗШ №88» ДМР рекомендувала звільнити з посади вчителя української мови та літератури ОСОБА_1 з посиланням на п. 2 ст. 40 КЗпП України, а фактичне звільнення позивача відбулось на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Також є слушним твердження позивача про те, що відповідачем не було виконано обов`язку запропонувати їй інші наявні вакансії.

Суд зазначає, що однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Частинами 1-3 статті 49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією або спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо та яка з`явилася на підприємстві протягом цього періоду й була на день звільнення.

Отже, роботодавець має запропонувати працівникові, якого вивільняє, всі вакансії, які були (з`явилися) на підприємстві, аж до моменту звільнення.

Сам факт зміни в організації праці створює для роботодавця позитивне зобов`язання щодо збереження трудових правовідносин з його працівниками.

Належним виконанням такого зобов`язання є вчинення визначених КЗпП України дій, які нададуть працівникові можливість продовжити виконання попередніх функціональних обов`язків, а в разі неможливості інших, які відповідають його кваліфікації.

Звільнення з роботи є крайнім заходом у зв`язку з об`єктивною неможливістю збереження трудових правовідносин або ж через небажання працівника продовжувати працювати на запропонованих умовах (найкращих умовах, які роботодавець об`єктивно має змогу запропонувати з урахуванням приписів трудового законодавства з дотриманням прав інших працівників, зокрема щодо переважного права на залишення на роботі).

Наведені вище висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 серпня 2024 у справі №641/1334/23.

Також Верховний Суд у постановах від 11 березня 2020 року у справі №813/1220/16, від 9 липня 2020 року у справі №809/2894/13-a, наголосив, що однією з правових гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Одночасно з цим, власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Судом під час судового розгляду також було встановлено, що позивач ОСОБА_1 була попереджена про наступне вивільнення за два місяці, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією наказу №31-к/тр від 24 травня 2023 року виконуючої обов`язки директора КЗО «Середня загальноосвітня школа №88» ДМР Олени Мельникової.

При цьому, як вбачається з повідомлення №124 від 24 травня 2023 року, ОСОБА_1 було проінформовано про відсутність вакансій педагогічних працівників на 2023/2024 навчальний рік у закладі освіти.

Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України №114/06/187-11 від 07 квітня 2011 року штат працівників це сукупність посад, встановлених штатним розкладом підприємства. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розкладу за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами. Скорочення штату працівників допускається виключно у разі наявності змін в організації виробництва, зменшення обсягу виробництва продукції, перепрофілювання підприємства, установи, організації.

Статтею 60 ЗУ «Про повну загальну середню освіту» встановлено, що штатні розписи державних і комунальних закладів загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування і типів розробляються на основі типових штатних нормативів закладів загальної середньої освіти, затверджених центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, та затверджуються керівником закладу загальної середньої освіти за погодженням із засновником або уповноваженим ним органом. Штатні розписи державних і комунальних закладів спеціалізованої освіти розробляються на основі типових штатних нормативів закладів спеціалізованої освіти, затверджених центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у відповідних сферах, та затверджуються керівниками відповідних закладів за погодженням із засновником або уповноваженим ним органом. Штатні розписи приватних і корпоративних закладів загальної середньої освіти затверджуються керівниками відповідних закладів освіти за погодженням з їх засновниками або уповноваженими ними органами.

У матеріалах справи наявні долучені представником відповідача штатні розписи КЗО «СЗШ №88» ДМР на 01 січня 2023 року та 01 вересня 2023 року, з яких судом встановлено, що у закладі станом на 01 січня 2023 року наявні 2 (дві) штатні посади вихователя (ГПД), 0,5 штатної посади лаборанта, а станом на 01 вересня 2023 року наявні 2 штатні посади вихователя (ГПД), 1 штатна посада асистента вчителя, 0,5 штатної посади лаборанта (т. 1 а. с. 170).

Отже, представник відповідача повідомила позивача про відсутність на момент направлення повідомлення лише вакансій педагогічних працівників, а не повідомила про всі наявні у закладі освіти вакансії.

Також представником відповідача не надано доказів на підтвердження того, що за період з 24 травня 2023 року (дата видачі наказу про попередження про наступне звільнення) по 09 серпня 2023 року (день звільнення) позивачу для переведення пропонувались інші вакантні посади, які з`явилися та/або існували на день її звільнення.

При цьому, у судовому засіданні позивачем також було зазначено про те, що їй не пропонували жодних інших вакансій, хоча вона могла б погодитись на будь-яку іншу посаду або на неповний робочий день, а представник відповідача не спростувала це і повідомила, що інших наявних посад не було запропоновано, оскільки у позивача вища кваліфікація вчителя, та запропонувати посаду лаборанта викликало б у неї обурення і були б звинувачення у її бік з приводу застосування до неї булінгу .

Більш того, у судовому засіданні позивач зазначила, що вона просила представника відповідача надати їй можливість працювати з неповним педагогічним навантаженням для продовження навчання її класу, однак представник відповідача їй повідомила про відсутність такої можливості і фактично вже вирішення питання про її звільнення, що також було підтверджено представником відповідача у судовому засіданні.

Крім того, представник відповідача надала суду копію наказу № 105-к/тр від 18 жовтня 2024 року про внесення змін до штатного розпису відповідно до якого у зв`язку з виробничою необхідністю з 01 листопада 2023 року вирішено вивести зі штатного розпису закладу посаду «лаборант» у кількості 0,5 ставки, що свідчить про наявність на час звільнення позивача вказаної посади та не сприянню представником відповідача залишити працівника у закладі і не позбавляти її права на працю.

Таким чином, суд зазначає, що долучений до матеріалів справи лист Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради від 18 жовтня 2023 року (т. 2 а. с. 72-120) не спростовує встановлені судом обставини щодо наявності інших вакансій та відсутність повідомлень з боку відповідача про їх наявність безпосередньо позивача.

Отже, враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини та наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено, що представником відповідача у належний спосіб не було виконано обов`язку запропонувати позивачу всі наявні вакансії від дня попередження про звільнення до дати її фактичного звільнення, що є порушенням трудового законодавства.

Щодо посилання позивача на ту обставину, що її звільнення було проведено з порушенням переважного права залишення її на роботі суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; 11) працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Отже, при вивільненні працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у ч. 2 ст. 42 КЗпП України.

За змістом ст. 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.

Правила статті 42 КЗпП України щодо врахування переважного права на залишення на роботі, підлягають застосуванню, якщо відбувається часткове (неповне) скорочення рівнозначних (однотипних) посад, тобто частина посад скорочується, частина - ні, що дає можливість порівняти кваліфікацію та продуктивність праці працівників на рівнозначних (однотипних) посадах, які підлягають скороченню. Отже, право на залишення на роботі, передбачене частиною першою статті 42 КЗпП України, враховується лише у разі скорочення однорідних професій та посад.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2023 року у справі №564/1077/22.

З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишенні на роботі при скороченні чисельності штату працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині 2 статті 42 КЗпП України.

Процедура визначення кваліфікації та продуктивність праці працівників, а також процедура визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі, законодавчо не визначена. Проте, враховуючи, що потреба у визначенні (оцінці) наявності такого права виникає при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, скороченні чисельності штату працівників, яке ініціюється роботодавцем, тому створити умови та провести таку оцінку повинен роботодавець.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством (ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України).

Коло суб`єктів, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, стосується працівників, які займають таку ж посаду.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що представник відповідача проводила перевірку наявності у працівників, посади яких скорочувались, кваліфікації та продуктивності праці, про що свідчить наявний у матеріалах справи порівняльний аналіз кваліфікації і продуктивності праці з урахуванням педагогічного навантаження на 2023/2024 навчальний рік учителів української мови та літератури КЗО «СЗШ №88» ДМР, в якому наведені дані, що слугували підставою для висновків щодо того, що ОСОБА_1 має нижчий рівень продуктивності праці, ніж інші вчителі з відповідною (вищою) кваліфікаційною категорією і педагогічним званням.

У таблиці 2 вказаного порівняльного аналізу вбачається порівняльний аналіз освітньо-кваліфікаційного рівня вчителів, які здійснюють викладання предметів українська мова, «українська література», «світова література», і в нього включено вчителів навчального закладу, зокрема, ОСОБА_2 , яка на той час перебувала у декретній відпустці за доглядом за дитиною до трьох років.

Стосовно цього суд зазначає, що в матеріалах справи наявна заява заступника директора з навчальної роботи ОСОБА_2 на ім`я директора КЗО «СЗШ №88» ДМР від 24 травня 2023 року з проханням перервати відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01 вересня 2023 року, яка зареєстрована відповідачем за вх. №88 25 травня 2023 року (т. 2 а. с. 139), тобто вказана особа була включена до порівняльного аналізу від 18 травня 2023 року, яким обґрунтовується необхідність звільнення ОСОБА_1 у період її фактичного перебування у відпустці по догляду за дитиною, тобто до подання заяви про її намір вийти на роботу.

Більш того, під час судового розгляду справи судом було з`ясовано у представника відповідача про підстави включення ОСОБА_2 у порівняльний аналіз і в табель обліку використання робочого часу вчителями української мови та літератури за вересень 2023 року, які готувалися до 16 травня 2023 року для проведення засідання профспілкового комітету первинної організації МПС «ОПО» СЗШ № 88, та не включення у попередній розподіл тижневого навантаження в табель обліку використання робочого часу вчителями української мови та літератури за вересень 2023 року ОСОБА_1 , щодо якої було винесено наказ лише 24 травня 2023 року про її попередження про наступне вивільнення з 09 серпня 2023 року, тобто яка ще працювала на посаді вчителя української мови та літератури, тоді як ОСОБА_2 ще не повідомляла про переривання відпустки по догляду за дитиною, яка могла ще до 01 вересня 2023 року і передумати переривати відпустку, на що представник відповідача повідомила, що вона вже знала, що ОСОБА_1 буде звільнено.

З порівняльного аналізу також судом встановлено, що представник відповідача посилаючись на невідповідність займаній посаді ОСОБА_1 обґрунтовує наявністю скарг та актів, складених щодо неї, які носять лише суб`єктивний характер та не підтверджуються застосуванням до неї дисциплінарних стягнень, що передбачено КЗпП України.

Крім того, в матеріалах справи наявний наказ №30-к/тр від 11 травня 2023 року, яким прийнято рішення, зокрема, ознайомити педагогічних працівників за попереднім тижневим навантаженням під особистий підпис, а також педагогічним працівникам, які дають згоду працювати з неповним педагогічним навантаженням у 2023/2024 навчальному році, підтвердити це рішення письмово.

Дослідивши зміст вказаного наказу судом встановлено, що він містить підписи лише частини педагогічних працівників відповідача, а також у ньому відсутній підпис ОСОБА_1 , що свідчить про не ознайомлення її зі змістом вказаного наказу.

Також представником відповідача не було обґрунтовано суду та не доведено, чому ОСОБА_2 , яка займала посаду заступника директора з навчальної роботи і написала заяву про переривання декретної відпустки, було враховано в порівняльний аналіз і попереднє навантаження на вчителів української мови та літератури, а також вона вийшла на роботу саме вчителем української мови та літератури, тоді як у заяві про переривання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01 вересня 2023 року, нею не було зазначено про вихід на роботу саме на посаду вчителя української мови та літератури.

Враховуючи зазначене, судом було встановлено, що порівняльний аналіз кваліфікації і продуктивності праці з урахуванням педагогічного навантаження на 2023/2024 навчальний рік учителів української мови та літератури КЗО «СЗШ №88» ДМР та інші долучені до нього документи представником відповідача містять відмінності між собою і недоліки, що не враховується судом як належний доказ.

Більш того, в судовому засіданні була допитана в якості свідка ОСОБА_18 , яка також працювала у вказаному шкільному закладі та підтвердила посилання позивача на її незаконне звільнення.

Отже, враховуючи вищезазначене суд вважає недоведеною ту обставину, що представником відповідача було належним чином оцінено наявність або відсутність у ОСОБА_1 переважного право залишення її на роботі.

Враховуючи викладене, звільнення позивача ОСОБА_1 з посади вчителя української мови й літератури КЗО «СЗШ №88» ДМР було проведено без законної на те підстави та з порушенням порядку, встановленого законом, тому оскаржуваний наказ є незаконним і підлягає скасуванню, а позовна заява в цій частині задоволенню.

Таким чином, позовна вимога про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу заслуговує на увагу з таких підстав.

За змістом ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 27 ЗУ «Про оплату праці» передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Середній заробіток розраховується відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 №100.

Відповідно до п. 5 вищезазначеного Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

З довідки про доходи №377 від 06 вересня 2023 року слідує, що середня заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці перед звільненням становила 13 706,68 грн. (т 1 а. с. 83).

Таким чином, середньоденний заробіток позивача ОСОБА_1 , який підлягає врахуванню при оплаті вимушеного прогулу, становить 637,52 грн. ((13 706,68 грн. * 2) : 43 робочі дні).

Позивач у своїй уточненій позовній заяві про збільшення позовних вимог посилалась на збільшення нею позовних вимог у частині стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу на день ухвалення рішення суду, що також підтвердила у судовому засіданні.

Отже, судом встановлено, що час вимушеного прогулу за період з 10 серпня 2023 року (оскільки день звільнення 09 серпня 2023 року є останнім робочим днем позивача) по 23 грудня 2024 року (включно) складає 358 робочих днів, а тому середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача, становить 228 232,16 грн.

Разом з тим, посилання представників відповідача та третьої особи Департамента гуманітарної політики Дніпровської міської ради на пропуск позивачем тримісячного строку для звернення до суду з позовною вимогою щодо зобов`язання представника відповідача укласти безстроковий трудовий договір не заслуговує на увагу з таких підстав.

Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року №540-ІХ КЗпП України доповнено главою XIX такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Тлумачення наведених норм закону свідчить про те, що запровадження на всій території України карантину є безумовною правовою підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2» було відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

З урахуванням того, що листом від 19 травня 2023 року ОСОБА_1 було повідомлено про неможливість у переведенні її на безстрокову форму трудового договору, тобто, коли тривав карантин, тому для неї тримісячний строк на подання позовної заяви до суду обраховується з 01 липня 2023 року та сплив 01 жовтня 2023 року, а з позовом вона звернулась 08 вересня 2023 року.

Отже, строк на звернення позивача з позовною заявою яка, зокрема, містить позовну вимогу щодо зобов`язання відповідача укласти з нею безстроковий трудовий договір у вересні 2023 року не сплив, а тому суд не враховує посилання на пропуск позивачем строку на звернення до суду з наведеною позовною вимогою.

Згідно приписів ч. 1 ст. 2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, тендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому громадському об`єднанні, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їхніх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Статтею 5-1 КЗпП України передбачено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ст. 22 КЗпП України власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, має право вільного вибору серед кандидатів на зайняття робочого місця (посади). Забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу, тобто відмова без будь-яких мотивів або з підстав, що не стосуються кваліфікації чи професійних якостей працівника, або з інших підстав, не передбачених законом. На вимогу особи, якій відмовлено в прийнятті на роботу, власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, зобов`язані письмово повідомити про причину такої відмови, яка має відповідати частині першій цієї статті. Будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 7 лютого 2023 року № 1-р/2023 в справі № 1-5/2020(118/20), згідно з частинами першою, другою статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками; рівність та недопустимість дискримінації особи є не тільки конституційними принципами національної системи права, а й фундаментальними цінностями світового співтовариства, на чому наголошено в актах міжнародного права з питань захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема в Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року (статтях 14, 26), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (статті 14), Протоколі № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (статті 1), ратифікованих Україною, та в Загальній декларації прав людини 1948 року (статтях 1, 2, 7); гарантована Конституцією України рівність усіх людей у їхніх правах і свободах означає потребу в забезпеченні їм рівних юридичних можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року № 1-р/2023 в справі № 1-5/2020(118/20) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-IX, згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років».

У вказаному рішенні Конституційний Суду України зазначив, що оспорювані приписи Закону ставлять педагогічних працівників у нерівне, невигідне і вразливе становище залежно від наявності у них певного виду власності (пенсійних виплат) та форми власності відповідного закладу загальної середньої освіти: ці приписи Закону поширюються на педагогічних працівників державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, однак не поширюються на педагогічних працівників тих закладів загальної середньої освіти, що не належать до державної або комунальної власності. Тому приписи абзацу третього частини другої статті 22 Закону не відповідають частинам першій, другій статті 24 Конституції України.

Також у рішенні від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 Конституційний Суд України вказав, що гарантована частиною першою статті 24 Конституції України рівність громадян перед законом означає рівну для всіх обов`язковість конкретного закону з усіма відмінностями у правах або обов`язках, привілеях чи обмеженнях, які в цьому законі встановлені; але всі відмінності у привілеях чи обмеженнях щодо різних категорій індивідів, установлені законом, не можуть бути пов`язані з ознаками, що їх визначено частиною другою статті 24 Конституції України; зазначений принцип визначає загальне правило неприпустимості встановлення за соціальними або особистими ознаками привілеїв чи обмежень і не є абсолютним.

Порушення рівності конституційних прав і свобод означає, що особа отримує привілеї або зазнає обмежень у визнанні, реалізації чи користуванні правами і свободами в будь-якій формі, крім випадків, коли таке обмеження встановлено з правомірною, обумовленою істотними чинниками та обґрунтованою метою, способи досягнення якої є належними та потрібними в демократичному суспільстві.

За встановлених судом обставин, враховуючи наявність підстав для визнання незаконним та скасування оспорюваного наказу про звільнення, суд дійшов висновку про недоведеність посилання на відсутність годин педагогічного навантаження як на підставу для переведення ОСОБА_1 на безстрокову форму трудового договору, тому відмова у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 10 травня 2023 року про зміну форми трудового договору з підстав відсутності годин педагогічного навантаження є необґрунтованою і протиправною.

Також враховуючи, що наказ №31-к/тр про попередження ОСОБА_1 про її наступне звільнення 09 серпня 2023 року і повідомлення про відсутність посад педагогічних працівників на 2023/2024 навчальний рік датовані 24 травня 2023 року, тобто, після вищезазначеної відмови у її переведенні, що свідчить про передчасність та недотримання вимог ст. 24 Конституції України, ст. 2-1 КЗпП України, якою визначено заборону будь-якої дискримінації у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників, у тому числі залежно від віку.

У зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 1-р/2023 від 7 лютого 2023 року, з врахуванням заяви ОСОБА_1 від 10 травня 2023 року в адміністрації КЗО «СЗШ №88» ДМР виник обов`язок перевести її зі строкового трудового договору на безстроковий, оскільки згідно з приписами ст. 9 КЗпП України, умови укладеного строкового трудового договору, за якими працювала позивач, погіршували її становище порівняно з законодавством України, а тому були недійсними.

Враховуючи вищезазначене, суд повно та всебічно встановивши обставини справи, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині зобов`язання відповідача укласти з позивачем безстроковий трудовий договір.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 264 ЦПК України надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09 грудня 1994 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №910/13407/17.

Враховуючи вищевикладене, розглядаючи вказаний спір у межах заявлених вимог, оцінюючи надані у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв`язку у сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В порядку ч. 1 ст. 430 ЦПК України допускається негайне виконання рішення суду в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

Керуючись ст. 55 Конституції України, ст. 2, 40, 42, 49, 233 КЗпП України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 206, 223, 247, 259, 263-265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпровської гімназії №88 Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради, Новокодацька районна організація профспілки працівників освіти і науки України у м. Дніпропетровську (Дніпро), про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання укласти безстроковий трудовий договір задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ виконуючої обов`язки директора Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа №88» Дніпровської міської ради Олени Мельникової №53-к/тр від 26 липня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_3 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя української мови та літератури Дніпровської гімназії №88 Дніпровської міської ради з дати її звільнення та зобов`язати Дніпровську гімназію №88 Дніпровської міської ради укласти безстроковий трудовий договір з ОСОБА_1 .

Стягнути з Дніпровської гімназії №88 Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 26508463) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 серпня 2023 року по 23 грудня 2024 року включно в розмірі 228 232,16 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді вчителя української мови та літератури Дніпровської гімназії №88 Дніпровської міської ради та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 27 грудня 2024 року.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Дніпровська гімназія №88 Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 26508463, місцезнаходження: 49068, м. Дніпро, пр. Свободи, буд. 218.

Третя особа: Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 40506248, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75-А.

Третя особа: Новокодацька районна організація профспілки працівників освіти і науки України у м. Дніпропетровську (Дніпро), код ЄДРПОУ 05309727, місцезнаходження: 49128, м. Дніпро, вул. Максима Дія, буд. 19.

Суддя: Т.П. Терещенко