Рішення

від 27.12.2024 по справі 369/1989/24

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/1989/24

Провадження № 2/369/4044/24

РІШЕННЯ

Іменем України

27.12.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.

при секретарі Осіпова О.С.

за участі

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Мотлях О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління «Укргазтехзв`язок» Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про зміну формулювання причин звільнення, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

У січні 2024 рокуОСОБА_1 звернувсядо Києво-Святошинськогорайонного судуКиївської областіз данимпозовом.Свій позовобґрунтовував тим,що вінзвільнений з посади начальника Наталінського ЦТЗ Філії «Управління «Укргазтехзв`язок» АТ «Укртрансгаз» 28.12.2023р. згідно наказу Філії «Управління «Укргазтехзв`язок» АТ «Укртрансгаз» №447-к від 28.12.2023р. за п. 2 ст.36 КЗпПУ (закінчення строку трудового договору), за підставою: наказ від 06.10.2023 №329-к; відмова працівника від запропонованої посади.

Позивач вважає, що звільнення його відповідачем за п. 2 ст.36 КЗпПУ, а саме в зв`язку із закінченням строку трудового договору, є незаконним, здійсненим з порушенням його трудових прав, тому що формулювання звільнення з врахуванням фактичних обставин, мало бути за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпПУ, тобто в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі, скорочення чисельності або штату працівників.

Вказав, що працював унафтогазовій галузіз 01.08.1994р.по 28.12.2023р., тобто з загальним неперервним стажем 29 років, а з 30 червня 2020 року - на посаді Заступника начальника Східного РЦ філії Управління Укргазтехзв`язок АТ «Укртрансгаз».

11.07.2023р. представниками відповідача його було ознайомлено з письмовим Попередженням про внесення змін до штатного розпису працівників філії та скорочення штатна посада Заступника начальника Східного регіонального центру. Йому запропоновано переведення на вакантні посади згідно з переліком всіх вакантних посад АТ «Укртрансгаз» станом на 01 липня 2023 року враховуючи вимоги статті 49-2 Кодексу законів про працю України. При цьому позивачу був наданий для ознайомлення список вакантних посад Акціонерного товариства «Укртрансгаз» станом на 01.07.2023.

Він визначив бажану посаду та подав заяву про переважне право залишення на роботі, у задоволенні якої на засіданні комісії відмовлено та Комісія вважала доцільним розглянути питання про визначення переважного права ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на залишення на роботі на вищезазначених посадах департаменту автоматизації та зв`язку у випадку звільнення/переведення будь-кого із вищезазначених працівників департаменту автоматизації та зв`язку або у випадку появи вакансії на цих посадах.

У подальшому його неодноразово знайомили із списком вакантних посад та вирішувались питання на засіданнях комісії.

28.12.2023р о 10-26 позивачу в день його звільнення надійшов лист-відповідь філії Управління Укргазтехзв`язок на йогозаяву від 04.12.2023року пропереведення йогона вакантнупосадуначальника Північного РЦ Філії «Управління «Укргазтехзв`язок», в якому зокрема зазначено, що дана посада не є вакантною і що з 27.03.2023 наказом філії Управління Укргазтехзв`язок №50-к на цю посаду призначений інший працівник. Включення даної посади до списку вакантних посад АТ «Укртрансгаз» станом на 01.11.2023 року було технічною помилкою.

Але його ще в грудні 2023 року фактично було допущено до виконання обов`язків на посаді начальника Північного РЦ філії Управління Укргазтехзв`язок АТ «Укртрансгаз», так як він візував службові документи працівників Північного регіонального центру, що зокрема підтверджує скріншот робочої пошти з посиланням на візування ним в СЕДО (система електронного документообігу) службової в якостіначальника Північного РЦ від 26.12.2023р.

Позивач також зазначає, що в день звільнення позивача, тобто 28.12.2023р. відбулось засідання Комісії відповідача з визначення переважного права на залишення працівників на роботі при скороченні штату працівників, згідно Витягу з протоколу від 28.12.2023 №14. При цьому позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у визначенні переважного права на залишення на роботі на посадах провідного інженера департаменту майна та непрофільних активів групи розпорядження ТМЦ та провідного інженера відділу використання ПЕР енергозбереження та екології АТ «Укртрансгаз» у зв`язку з невідповідністю кваліфікаційним вимогам до посад.

Позивач вказує, що і в день його звільнення відповідною комісією відповідача розглядалось питання залишення його на роботі в зв`язку із скороченням його посади Заступника начальника Східного РЦ філії Управління Укргазтехзв`язок АТ «Укртрансгаз». Він неодноразово звертався до відповідача щодо обставин його звільнення, виплати допомоги, але фактично не отримував відповіді. Вважає, що у зв`язку з неодноразовим наданням йому недостовірної інформації з боку працівників кадрових служб АТ «Укртрансгаз» та Філії «Управління «Укргазтехзв`язок» під час скорочення його посади: він працював на посаді Начальника Наталінського ЦТЗ вимушено; посаду начальника Північного РЦ, як було обіцяно, не отримав; не отримав виплат які передбачені колективним договором на 2021-2023 роки при скороченні; 28.12.2023р був звільнений без засобів до існування на період працевлаштування. Якби працівники кадрових служб не ввели його в оману, то заяву на переведення на тимчасову посаду Начальника Наталінського ЦТЗ він би не писав.

Позивач зазначає, що згідно п. 5.2 Колективного договору АТ «Укртрансгаз» Працівникам Товариства, звільненим у зв`язку з ліквідацією або реорганізацією Товариства, скороченням чисельності чи штату працівників, крім вихідної допомоги, передбаченої чинним законодавством, за рахунок коштів Товариства виплачується вихідна допомога залежно від загального стажу роботи в колишньому ВАТ Укргазпром, ДКУкртрансгаз та Товаристві у розмірах: стаж понад 12 років тримісячного середнього заробітку і що роботодавець гарантує звільненому працівнику розрахунки з усіх сум, що належать до виплати, в день його звільнення.

А відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненнітрудового договоруз підстав, зазначених у пункті 6статті 36та пунктах 1, 2 і 6статті 40, пункті 6 частини першоїстатті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не меншесереднього місячного заробітку.

Як зазначає позивач, в даному випадку, в зв`язку зі скороченням посади позивача, представники відповідача починаючи з попередження позивача про скорочення його посади, тобто з 11.07.2023 по день його звільнення, тобто 28.12.2023 здійснювали виконання вищезазначеного наказу філії Управління Укргазтехзв`язок АТ «Укртрансгаз» від 06.07.2023 №164-к «Про структурні зміни», виданого на виконання наказу АТ «Укртрансгаз» від 30.06.2023р. №414 «Про затвердження змін до штатних розписів», шляхом періодичного ознайомлення позивача за весь цей період з вакантними посадами АТ «Укртрансгаз», а також розглядом відповідною комісією відповідача заяв позивача про розгляд питання на зайняття ним окремих вакантних посад, які його влаштовували, що підтверджується вищезазначеними посиланнями з наданням до даного позову копій заяв позивача та витягів з протоколів засідання Комісії відповідача. Тобто незалежно від того, що позивача за строковим договором тимчасово було призначено на посаду начальника Наталінського ЦТЗ Філії «Управління «Укргазтехзв`язок», АТ «Укртрансгаз», питання пов`язане в наслідок скорочення посади позивача остаточно відповідачем не було вирішене у відповідності із чинним трудовим законодавством України, що підтверджується вищезазначеними діями відповідача і як вище зазначено, навіть в день звільнення позивача 28.12.2023р. відбулось засідання Комісії відповідача з визначення переважного права на залишення працівників на роботі при скороченні штату працівників, а саме щодо розгляду питання визначення переважного права на залишення на роботі позивача на посадах провідного інженера департаменту майна та непрофільних активівгрупи розпорядженняТМЦ тапровідного інженеравідділу використанняПЕР енергозбереженнята екологіїАТ «Укртрансгаз», але позивачу було відмовлено на заняття жодної із цих посад.

Крім того, позивачу на протязі 26-28 грудня 2023 року пропонувалось перейти на значно меншкваліфіковану,менш оплачувануі меншперспективну посаду з переїздом в інший населений пункт, на що позивач не погодився.

Позивач вважає, що викладене свідчить про те, що звільнення позивача з роботи фактично відбулось у зв`язку із скороченням його посади заступника начальника Східного регіонального центру філії Управління Укргазтехзв`язок АТ «Укртрансгаз», а саме за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, тобто в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі, скорочення чисельності або штату працівників.

Але відповідач всупереч цього звільнив його за п. 2 ст. 36 КЗпП України (закінчення строку трудового договору), та відмовив йому у виплаті належної йому після звільнення відповідно до колективного договору на 2021-2023 роки вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку, як працівнику, у якого стаж роботи у відповідача становить понад 12 років, а також вихідної допомоги передбаченої ст. 44 КЗпП України в розмірі одного середнього місячного заробітку, що є, як вважає позивач, порушенням з боку відповідача його трудових прав.

Позивач вказує на те, що враховуючи надіслану відповідачем довідку про доходи позивача ОСОБА_1 від 17.02.2024 №17, згідно якої розмір його середньомісячного заробітку становить 30 666,61 грн., то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вихідна допомога в розмірі 122666,44 грн., тобто чотирьохмісячний середній заробіток позивача.

Також, позивач посилається на те, що відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, або ухвалення рішення суду і що це узгоджується з висновком викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, що у зв`язку із невиплатою позивачці належної при звільненні вихідної допомоги, відповідно до 117 КЗпП України відповідач повинен виплатити їй її середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позивач також зазначає, що неправомірне та несправедливе визначення відповідачем в наказі про звільнення підстав звільнення його з роботи, наслідком чого стала невиплата йому вихідної допомоги в розмірі чотирьохмісячного середнього заробітку, призвело до його моральних страждань, психологічного дискомфорту, прикладенні додаткових зусиль для організації життя щоб заробити додаткові кошти на своє життя та життя його сім`ї. У відповідача він бездоганно пропрацював 29 років, має неодноразові відзнаки (Грамоту ДК «УКРТРАНСГАЗ та грамоти Філії «Управління «Укргазтехзв`язок») і вважає, що представники відповідача мали б врахувати цю суттєву обставину при звільненні його з роботи та не позбавляти його законного права на отримання вихідної допомоги. Але його неодноразові письмові звернення до відповідача залишились без відповіді та задоволення і тому після неправомірного звільнення відповідачем він фактично залишився без засобів до існування на період працевлаштування. В зв`язку з чим до цього часу у нього присутній душевний неспокій та переживання. Виходячи з викладеного, позивач оцінює завдану йому відповідачем моральну шкоду неправомірним звільненням в розмірі 100 000,00 грн.

На підставі викладеного, позивач просить суд:

змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 у наказі філії «Управління «Укргазтехзв`язок» Акціонерного товариства «Укртрансгаз» №447-к від 28.12.2023р. зі «за п. 2 ст.36 КЗпПУ (закінчення строку трудового договору)» на «за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпПУ (в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі, скорочення чисельності або штату працівників).»;

стягнути з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління «Укргазтехзв`язок» Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 : вихідну допомогу в розмірі 122666,44 грн. (сто двадцять дві тисячі шістсот шістдесят шість гривень 44 копійки), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а також 100000,00 грн. (сто тисяч гривень) на відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 лютого 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

На виконання даної ухвали 23 лютого 2024 року позивач подав заяву на усунення недоліків з квитанцією про сплату судового збору та виправлену позовну заяву.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 березня 2024 року відкрито позовне провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 жовтня 2024 року постановлено розгляд справи здійснювати дистанційно, в режимі відеоконференції та доручити Київському районному суду м. Харкова забезпечити проведення судового засідання по справі №369/1989/24 в режимі відеоконференції з Києво-Святошинським районним судом Київської області та забезпечити проведення допиту свідкапозивача ОСОБА_1 .

Від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечуючи проти позову зазначає, що Позивачем обрано неправильний спосіб захисту; Відсутні підстави для зміни формулювання підстав звільнення, оскільки Роботодавець правомірно, на основі законної підстави п. 2 ст. 36 КЗпП України звільнено Позивача, а тому не підлягає задоволенню вимога про виплату Позивачу вихідної допомоги (4-х середньомісячних заробітних плат) у сумі 122666,64 грн. (у зв`язку з скороченням); Позивач за власною згодою та волевиявленням уклав з Роботодавцем трудовий договір в період відсутності основного працівника ОСОБА_4 ; Роботодавцем проведено повний розрахунок при звільненні Позивача, а тому вимога про стягнення з Роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є безпідставною; Відсутні докази завдання моральної шкоди Позивачу. Просив відмовити у задоволенні позову.

При розгляді справи позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив у позові відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідка, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, дійшов до наступних висновків.

Пунктом 2Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2передбачено, що відповідно до статей55,124 Конституції Українитастатті 3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно дост. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Судом встановлено, що згідно наказу Філії «Управління «Укргазтехзв`язок» АТ «Укртрансгаз» №447-к від 28.12.2023р., ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Наталінського ЦТЗ Філії «Управління «Укргазтехзв`язок», АТ «Укртрансгаз» 28.12.2023р. за п. 2 ст.36 КЗпПУ (закінчення строку трудового договору), за підставою: наказ від 06.10.2023 №329-к; відмова працівника від запропонованої посади (а.с. 64).

Згідно трудовоїкнижки позивача ОСОБА_1 пропрацював унафтогазовій галузіз 01.08.1994р.по 28.12.2023р., тобто з загальним неперервним стажем 29 років (а.с. 69-77):

З 01.08.1994р. по 31.03.2001р. інженер служби зв`язку Луганського ЛВУ МГ УМГ «Донбастрансгаз»;

З 01.04.2001р. по 21.07.2009р. інженер лінійних споруд електрозв`язку та абонентських пристроїв 2 категорії Луганського ЦТЗ Донбаського ТЦ «Газтехзв`язок» Філії «Управління «Укргазтехзв`язок»;

З 22.07.2009р. по 14.05.2015р. начальник Луганського ЦТЗ Донбаського ТЦ «Газтехзв`язок» Філії «Управління «Укргазтехзв`язок»;

З 15.05.2015р. по 03.05.2020р. начальник Шебелинського ЦТЗ Харківського РЦ «Газтехзв`язок» Філії «Управління «Укргазтехзв`язок»;

З 04.05.2020р по 08.10.2023р. заступник начальника Східного регіонального центру Філії «Управління «Укргазтехзв`язок»;

З 09.10.2023р. по 28.12.2023р. - начальник Наталінського ЦТЗ філії Управління Укргазтехзв`язок.

Наказом від 30.06.2020р. №582-к ОСОБА_1 призначено на посаду Заступника начальника Східного РЦ філії Управління Укргазтехзв`язок АТ «Укртрансгаз».

А 11.07.2023р. представниками відповідача Шевченка Р.Ю. ознайомлено з письмовим Попередженням за підписом директора філії УправлінняУкргазтехзв`язок АТ «Укртрансгаз» Віктора БУДНІКА, в якому зазначено, що на виконання наказу АТ «Укртрансгаз» від 30.06.2023р №414 «Про затвердження змін до штатних розписів», наказу філії Управління Укргазтехзв`язок АТ «Укртрансгаз» від 06.07.2023 №164-к «Про структурні зміни» ОСОБА_1 попереджається про внесення змін до штатного розпису працівників філії Управління Укргазтехзв`язок Акціонерного товариства «Укртрансгаз» та скороченням штатної посади Заступника начальника центру Східного регіонального центру. Йому запропоновано переведення на вакантні посади згідно з переліком всіх вакантних посад АТ «Укртрансгаз» станом на 01 липня 2023 року враховуючи вимоги статті 49-2 Кодексу законів про працю України. У випадку відмови від переведення його буде звільнено із займаної посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП України не раніше двох місяців з дати попередження.

Згідно наказу філії Управління Укргазтехзв`язок АТ «Укртрансгаз» від 06.07.2023 №164-к «Про структурні зміни» в пункті 1.3 зазначено, що за відсутності роботи необхідної для працевлаштування працівників, що можуть бути вивільними, звільнити працівників в порядку передбаченому чинним законодавством не раніше двох місяців з дати попередження. Здійснити вивільним працівникам всіх компенсацій і гарантій, що передбачені чинним законодавством та Колективним договором Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на 2021-2023 роки.

А в п. 1.2 даного наказу зазначено про необхідність забезпечення вимог законодавства про працю у разі звільнення працівників і письмово запропонувати працівникам які можуть бути звільнені у зв`язку зі скороченням посади, пов`язаної з виконанням п. 1 цього наказу, роботу за відповідною професією (спеціальністю) згідно з наявними в Акціонерному товаристві «Укртрансгаз» вакансіями (а.с. 65, 121).

Згідно п. 5.2 Колективного договору АТ «Укртрансгаз» на 2021-2023 роки працівникам Товариства, звільненим у зв`язку з ліквідацією або реорганізацією Товариства, скороченням чисельності чи штату працівників, крім вихідної допомоги, передбаченої чинним законодавством, за рахунок коштів Товариства виплачується вихідна допомога залежно від загального стажу роботи в колишньому ВАТ Укргазпром, ДКУкртрансгаз та Товаристві у розмірах:

стаж до 7 років місячного середнього заробітку;

стаж від 7 до 12 двомісячного середнього заробітку;

стаж понад 12 років тримісячного середнього заробітку.

Роботодавець гарантує звільненому працівнику розрахунки з усіх сум, що належать до виплати, в день його звільнення (а.с.62).

11.07.2023 року ОСОБА_1 ознайомився під розпис із переліком вакантних посад Акціонерного товариства «Укртрансгаз» станом на 01.07.2023 і власноручно написав, що згоден на переведення на одну із запропонованих посад на призначення його на посаду: Начальника відділу забезпечення інформаційнихтехнологій таавтоматизованих системДепартаменту автоматизаціїта зв`язку;Провідного інженераз технічногонагляду (будівництво) відділу охоронипраці,технічного наглядута пожежноїбезпеки;Провідного інженера відділу використанняПЕР,енергозбереження таекології;Провідного інженера відділу забезпечення сировиною та матеріалами Департаменту матеріально-технічного забезпечення (а.с. 60, 61, 123, 124).

Позивач подавзаяву від 11.07.2023 до Комісії відповідачаз визначенняпереважного правана залишенняпрацівників нароботі прискороченні штатупрацівників з проханням розглянути його кандидатуру для призначення на вищезазначені вакантні посади (а.с. 58, 59, 125, 126).

Згідно Витягів з протоколу №2 від 24.07.2023 засідання комісії з визначення переважного права працівників на залишення на роботі на вакантних посадах АТ «Укртрансгаз» визначене переважне право на залишення на роботі на посадах департаменту автоматизації та зв`язку за іншими працівниками відповідача. А відносно позивача ОСОБА_1 зазначено, що Комісія вважає доцільним розглянути питання про визначення переважного права ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на залишення на роботі на вищезазначених посадах департаменту автоматизації та зв`язку у випадку звільнення/переведення будь-кого із вищезазначених працівників департаменту автоматизації та зв`язку або у випадку появи вакансії на цих посадах (а.с. 45-57, 127, 128).

03.08.2023 року позивач ознайомився під розпис із переліком вакантних посадАкціонерного товариства«Укртрансгаз» станомна 01.08.2023і власноручнонаписав,що згоден на одну із запропонованих посад: 1. Інженер провідний, апарат АТ «Укртрансгаз»,відділ головного енергетика; 2. Начальник відділу «Науково-дослідний інститут транспорту газу» відділ супроводження систем автоматизації та телемеханізації; 3. Інженер провідний, апарат АТ «Укртрансгаз», відділ соціального розвитку (а.с. 43,44, 129, 130).

Позивач подавзаяву від 03.08.2023 до Комісії відповідачаз визначенняпереважного правана залишенняпрацівників нароботі прискороченні штатупрацівників з проханням розглянути його кандидатуру для призначення на вакантні посади: Провідного інженера відділу головного енергетика; Начальника відділусупроводження системавтоматизації тателемеханізації Науково-дослідногоінституту транспортугазу;Провідного інженера відділу соціального розвитку (а.с. 42, 131).

Згідно Витягу з протоколу №5 від 14.08.2023 засідання комісії з визначення переважного права працівників на залишення на роботі на вакантних посадах АТ «Укртрансгаз» позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у визначенні переважного права на залишення на роботі на посадах провідного інженера відділу соціального розвитку департаменту з соціальних та загальних питань та провідного інженера відділу головного енергетика технічного департаменту у зв`язку з невідповідністю кваліфікаційним вимогам посад (відсутністю необхідної освіти та досвідом роботи за фахом). Також зазначено, що додатково вивчити питання щодо відповідності кваліфікації та набутого досвіду роботи для виконання обов`язків за посадами начальника відділу супроводження систем автоматизації та телемеханізації філії "Науково-дослідний інститут транспорту газу" і провідного інженера відділу забезпечення сировиною та матеріалами департаменту матеріально-технічного забезпечення (а.с. 39-41, 132-134).

24.08.2023 позивач ознайомився під розпис із переліком вакантних посад Акціонерного товариства «Укртрансгаз» станом на 16.08.2023 і власноручно написав, що згоден на посаду інженера відділу автоматизації комерційної діяльності департаменту комерційної діяльності (а.с. 38).

24.08.2023 року позивач подав заяву до Комісії відповідачаз визначенняпереважного правана залишенняпрацівників нароботі прискороченні штатупрацівників зпроханням розглянутийого кандидатурудля призначенняна вакантнупосаду інженера відділу автоматизації комерційної діяльності департаменту комерційної діяльності (а.с. 35, 137).

24.08.2023 позивач ознайомився під розпис із переліком вакантних посадАкціонерного товариства«Укртрансгаз» станомна 16.08.2023і власноручнонаписав,що згоденна посаду:1.Інженер провіднийвідділу забезпеченнясировиноюта матеріалами Департаменту матеріально-технічного забезпечення. 2. Начальник відділу супроводження систем автоматизації та телемеханізації "Науково-дослідний інститут транспорту газу" та зазначив, що заява в комісію подана 14.08.2023, остаточна відповідь по цим вакансіям ще не отримана (а.с.135, 136).

Згідно Витягуз протоколу№6від 25.08.2023 засідання комісії з визначення переважного права працівників на залишення на роботі, позивачу ОСОБА_1 відмовленоу визначенніпереважного правана залишенняна роботіна посадахпровідного інженеравідділу забезпеченнясировиноютаматеріалами Департаментуматеріально-технічногозабезпечення таначальника відділусупроводження системавтоматизації тателемеханізації "Науково-досліднийінститут транспортугазу" у зв`язку з невідповідністю кваліфікаційним вимогам посад (відсутністю необхідної освіти та досвідом роботи за фахом). Ухвалено додатково вивчити питання щодо відповідності кваліфікації та набутого професійного досвіду роботи ОСОБА_1 для виконання обов`язків інженера відділу автоматизації комерційної діяльності департаменту комерційної діяльності (а.с. 138, 139).

Допитаний у якості свідка позивач ОСОБА_1 повідомив суду, що 31.08.2023р. кадровою службою відповідача йому було запропоновано посаду начальника Наталінського ЦТЗ філії Управління Укргазтехзв`язок АТ «Укртрансгаз», як тимчасову, при цьому керівниками кадрових служб відповідача йому було обіцяно подальше переведення на посаду начальника Північного РЦ Філії «Управління «Укргазтехзв`язок» ДК «Укртрансгаз» з листопада 2023р. Вакансію начальника Наталінського ЦТЗ філії Управління Укргазтехзв`язок АТ «Укртрансгаз» було додано відповідачем до переліку станом на 01.09.2023р., а 04.09.2023р відповідачем було ознайомлено позивача з цією вакансією.

Згідно Витягуз протоколу№7від 04.09.2023 засідання комісії з визначення переважного права працівників на залишення на роботі, комісія прийняла рішення не визначати позивачу ОСОБА_1 переважне право на залишення на роботі на посаді інженера відділу автоматизації комерційної діяльності департаменту комерційної діяльності у зв`язку з невідповідністю кваліфікаційним вимогам до посади (а.с. 140, 141).

04.09.2023 позивач ознайомився під розпис із переліком вакантних посад Акціонерного товариства «Укртрансгаз» станом на 01.09.2023 і власноручно написав, що згоден на посаду: 1. Інженер провідний департамент майна та непрофільних активів, група розпорядженням ТМЦ 2. Начальник цеху електрозв`язку Управління Укргазтехзв`язок Східний РЦ (а.с. 33, 34, 142, 143).

04.09.2023 позивач подав заяву до Комісії відповідача з визначення переважного права на залишення працівників на роботі при скороченні штату працівників з проханням розглянути його кандидатуру для призначення на вакантні посади: 1. Інженер провідний департамент майна та непрофільних активів, група розпорядженням ТМЦ 2.Начальник цехуелектрозв`язку УправлінняУкргазтехзв`язок СхіднийРЦ (а.с. 144, 145).

Згідно Витягу з протоколу №8 від 08.09.2023 засідання комісії з визначення переважного права працівників на залишення на роботі на вакантних посадах АТ «Укртрансгаз» позивачу було відмовлено у визначенні переважного права на залишення на роботі на посаді провідного інженера групи розпорядження товарно-матеріальними цінностями департаменту майна та непрофільних активів у зв`язку з невідповідністю кваліфікаційним вимогам до посади. Але визначено переважне право на залишення на роботі на посаді начальника Наталінського цехутехнологічного зв`язкуСхідного регіональногоцентру філіїУправління Укргазтехзв`язокАТ «Укртрансгаз»на періодмобілізації основногопрацівника. (а.с. 31, 32, 146-148).

На підставі заяви позивача від 03.10.2023р. та згідно наказу від 06.10.2023 №329-к директора філії Управління Укргазтехзв`язок АТ «Укртрансгаз» Віктора Будніка позивача ОСОБА_1 , заступника начальника Східного регіонального центру, за його згодою, з 09 жовтня 2023 року, переведено на посаду начальника цеху електрозв`язку Наталінського цеху технологічного зв`язку Східного регіонального центру з посадовим окладом 30484 грн. на місяць за строковим трудовим договором на період відсутності основного працівника ОСОБА_4 начальника цеху електрозв`язку Наталінського цеху технологічного зв`язку Східного регіонального центру до фактичного виходу ОСОБА_4 на роботу без збереження робочого місця за посадою заступника начальника Східного регіонального центру, з розташуванням робочого місця за адресою: 63343, Харківська обл., с. Наталине, Красноградський район, вул. Промислова, буд. 57 (а.с. 28, 29, 149, 150).

Згідно листаз перелікомвакантних посадАТ «Укртрансгаз»станом на01.11.2023р.,позивач 02.11.2023р.під розписбув ознайомленийз данимпереліком вакантнихпосад відповідача,на якомувласноручно написав,що згоденна посадуначальника центруПівнічного регіональногоцентру (а.с. 26, 27, 151, 152).

02.11.2023р. позивачем подана заява до Комісії відповідачаз визначенняпереважного правана залишенняпрацівників нароботі прискороченні штатупрацівників з проханнямрозглянути йогокандидатуру дляпризначення навакантну посадуначальника Північногорегіонального центруФілії «Управління«Укргазтехзв`язок» (а.с.25).

Згіднозаяви позивачавід 04.12.2023р.на ім`ядиректора Філії«Управління «Укргазтехзв`язок» Будніка В.М., позивач просить перевести його на посаду начальника Північного РЦ Філії «Управління «Укргазтехзв`язок» АТ«Укртрансгаз»(а.с. 24, 154).

Згідно листа з переліком вакантних посад АТ «Укртрансгаз» станом на 16.12.2023р., позивач 26.12.2023р. під розпис був ознайомлений з даним переліком вакантних посад відповідача, на якому власноручно написав, що згоден на посади: 1. Інженер провіднийвідділ використанняПЕР,енергозбереження таекологіїАТ «Укртрансгаз», 2. Інженер провідний департамент майна та непрофільних активів група розпорядження ТМЦ (а.с.22, 23, 156, 157).

Згідно скріншоту з робочої електронної пошти відповідача (а.с. 21) позивачу ОСОБА_1 26.12.2023 10:00:32 передано через електроннусистему"Megapolis" на візування документ внутрішній лист про переведення ОСОБА_5 до новоствореного підрозділу (Служба сервісного обслуговування), який готував та створив ОСОБА_6 . Начальник відділу організації праці і кадрів.

А цим документом внутрішнімлистом єнаданий позивачему якостідоказу Аркуш погодження від 26.12.2023 позивачем ОСОБА_1 , як начальником Північного регіонального центру, переведення працівника АТ «Укртрансгаз» (Північного регіонального центру) Ліло Ігоря Сергійовича до новоствореного підрозділу Служби сервісного обслуговування на посаду водія автотранспортних засобів 1 кл., з додатком листа про створення даного файлу 26.12.2023. Як зазначено в даному аркуші погодження він був створений начальником відділу організації праці і кадрів «Управління «Укргазтехзв`язок» АТ «Укртрансгаз» Г.М. Андрущенко.

28.12.2023р о 10-26 позивачу в день його звільнення надійшов лист-відповідь філії Управління Укргазтехзв`язок на йогозаяву від 04.12.2023року пропереведення йогона вакантнупосадуначальника Північного РЦ Філії «Управління «Укргазтехзв`язок», в якому зокрема зазначено, що дана посада не є вакантною і що з 27.03.2023 наказом філії Управління Укргазтехзв`язок №50-к на цю посаду призначений інший працівник. Включення даної посади до списку вакантних посад АТ «Укртрансгаз» станом на 01.11.2023 року було технічною помилкою (а.с. 18, 155).

Позивач засобами електронного документообігу АТ «Укртрансгаз» звернувся до керівника Філії УправлінняУкргазтехзв`язок БуднікаВіктора Миколайовича з електронним листом від 28.12.2023р. о 10-27 год. (а.с. 17), в якому зазначив, що у зв`язку з неодноразовим наданням йому недостовірної інформації з боку працівників кадрових служб АТ «Укртрансгаз» та Філії Управління Укргазтехзв`язок під час скорочення згідно Наказу АТ «Укртрансгаз» від 30.06.2023 №414 (ознайомлений 11.07.2023) його було переведено на іншу тимчасову посаду з пропозицією на подальше працевлаштування за посадою, яка відповідала його бажанням та його кваліфікаційним вимогам. Лист відповідь на його заяву про переведення його на вакантну посаду складену 04.12.2023р. з визнанням технічної помилки отримано тільки сьогодні 28.12.2023р. о 10-26. Через це склалась ситуація, що призвела до його термінового звільнення без попередження про скасування попередніх домовленостей. В кінці електронного листа позивач зазначив, що наполягає, що у разі його звільнення виплатити йому компенсацію у розмірі передбаченому колективним договором на 2021-2023 роки п. 5.2. (як недоотриману компенсацію при скороченні).

В матеріалах справи відсутні докази, про надання відповідачем відповіді на дане електронне звернення позивача.

Згідно наданої відповідачем копії наказу директора Філії «Управління «Укргазтехзв`язок» від 27.03.2023 №50-к переведено ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 тимчасово на період відсутності основного працівника ОСОБА_8 до дати фактичного виходу ОСОБА_8 на роботу, зі збереженням на період переведення робочого місця за посадою ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після звільнення позивача з роботи, 12.01.2024р. позивач звернувся із заявою до Генерального директора АТ «Укртрансгаз» Малютіна Романа від 12.01.2024р., в якій зазначивши обставини його звільнення, просив змінити формулювання його звільнення зі ст. 36 КЗпПУ на п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпПУ та виплатити йому компенсацію у розмірі передбаченому п.5.2. колективного договору на 2021-2023р.р. (а.с.16, 162).

На дану заяву позивачу надійшов від відповідача лист від 24.01.2024 №1001ВИХ-24-574, в якому повідомлено про відмову у виплаті вихідної допомоги з посиланням на те, що позивача було звільнено у зв`язку з припиненням строку трудового договору згідно з п. 2 ст. 36 КЗпП України, що не передбачає виплату вихідної допомоги (а.с.163).

В даному листі відповідач зокрема зазначив, що 26.12.2023р. позивачу були запропоновані вакантні посади АТ «Укртрансгаз», серед переліку яких позивач обрав дві посади, але у працевлаштуванні на цих посадах йому відмовлено у зв`язку із невідповідністю кваліфікаційним вимогам до посади. А відносно запропонованих інших посад, які відповідали його рівню кваліфікації та досвіду роботи, зокрема посада провідного інженера Північного регіонального центру, позивач відмовився.

З даного листа вбачається, що відповідач не надав конкретної відповіді на прохання позивача в заяві від 12.01.2024р. про зміну формулювання його звільнення зі ст. 36 КЗпПУ на п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпПУ, що свідчить про відмову позивачу в даному проханні.

Згідно наданої відповідачем довідки від 13.02.2024 №17, позивач ОСОБА_1 працював в Управлінні Укргазтехзв`язок АТ «Укртрансгаз» на посаді начальника цеху електрозв`язку і загальна сума його доходу за період з 01 жовтня 2023р. по 30 листопада 2023р. становить Вісімдесят шість тисяч дев`яносто грн. 25 коп., а дохід, що враховується при розрахунку середнього заробітку за останні два місяці роботи жовтень 2023 - листопад 2023 становить Шістдесят одна тисяча триста тридцять три грн. 22 коп., середньоденна заробітна плата становить: 1393,94 грн., а середньомісячна заробітна плата становить: 30666,61 грн.

Отже, судом встановлено, що спірні трудові правовідносини між позивачем і відповідачем виникли внаслідок прийнятого рішення відповідача про скорочення посади відповідача - Заступника начальникаСхідного регіональногоцентру філії Управління Укргазтехзв`язок Акціонерного товариства «Укртрансгаз» у зв`язку з внесенням змін до штатного розпису працівників філії Управління Укргазтехзв`язок Акціонерного товариства «Укртрансгаз» відповідно до наказу АТ «Укртрансгаз» від 30.06.2023р №414 «Про затвердження змін до штатних розписів» та наказу філії Управління Укргазтехзв`язок АТ «Укртрансгаз» від 06.07.2023 №164-к «Про структурні зміни», попередження позивача 11.07.2023 про скорочення штатної посади Заступника начальникацентру Східногорегіонального центру та звільнення його з роботи 28.12.2023р. згідно наказу Філії «Управління «Укргазтехзв`язок» АТ «Укртрансгаз» №447-к від 28.12.2023р. за п. 2 ст.36 КЗпПУ (закінчення строку трудового договору), та відмовою відповідача у виплаті позивачу вихідної допомоги урозмірі передбаченомуп.5.2. Колективного договору АТ «Укртрансгаз» на 2021-2023 роки (тримісячного середнього заробітку), а також вихідної допомоги передбаченої ст.44КЗпП Українив розміріодного середньогомісячного заробітку, як працівнику Товариства звільненому у зв`язку із скороченням чисельності чи штату працівників.

Судом встановлено, що в зв`язку зі скороченням посади позивача, представники відповідача починаючи з попередження позивача про скорочення його посади, тобто з 11.07.2023 по день його звільнення, тобто 28.12.2023 здійснювали виконання вищезазначеного наказу філії Управління Укргазтехзв`язок АТ «Укртрансгаз» від 06.07.2023 №164-к «Про структурні зміни», виданого на виконання наказу АТ «Укртрансгаз» від 30.06.2023р. №414 «Про затвердження змін до штатних розписів», шляхом періодичного ознайомлення позивача за весь цей період з вакантними посадами АТ «Укртрансгаз», а також розглядом відповідною комісією відповідача заяв позивача про розгляд питання на зайняття ним окремих вакантних посад, які його влаштовували, що підтверджується вищезазначеними дослідженими судом доказами: відомостями про вакантні посади відповідача з підписами позивача про ознайомлення, заявами позивача до комісії відповідача з визначення переважного права на залишення працівників на роботі при скороченні штату працівників та витягами з протоколів засідання Комісії відповідача. Тобто незалежно від того, що позивача за строковим договором тимчасово було призначено на посаду начальника Наталінського ЦТЗ Філії «Управління «Укргазтехзв`язок» АТ «Укртрансгаз», питання пов`язане в наслідок скорочення посади позивача остаточно відповідачем не було вирішене у відповідності із чинним трудовим законодавством України, що підтверджується вищезазначеними діями відповідача. Як вище зазначено, навіть в день звільнення позивача 28.12.2023р. відбулось засідання Комісії відповідача з визначення переважного права на залишення працівників на роботі при скороченні штату працівників, а саме щодо розгляду питання визначення переважного права на залишення на роботі позивача на посадах провідного інженера департаменту майна та непрофільних активівгрупи розпорядженняТМЦ тапровідного інженеравідділу використанняПЕР енергозбереженнята екологіїАТ «Укртрансгаз», але позивачу було відмовлено на заняття жодної із цих посад. А в день звільнення позивача, тобто 28.12.2023 йому надійшов лист на його заяву від 04.12.2023 про переведення його на вакантну посаду начальника Північного регіонального центру, в якому зазначено, що включення даної посади до списку вакантних посад АТ «Укртрансгаз» станом на 01.11.2023 року було технічною помилкою. А допитаний в судовому засіданні у якості свідка позивач ОСОБА_1 повідомив суду, що він погодився на переведення його в жовтні 2023 року на тимчасову посаду начальника цеху електрозв`язку Наталінського центру технологічного зв`язку тільки тому, що представники відповідача пообіцяли в листопаді 2023 року перевести його на посаду начальника Північного регіонального центру, яка його влаштовувала. В іншому випадку він би не погодився на зайняття цієї тимчасової посади.

Крім того, позивачу на протязі 26-28 грудня 2023 року пропонувалось перейти, як він зазначив в позовній заяві та пояснив в судовому засіданні, будучи допитаний у якості свідка, на значно меншкваліфіковану,менш оплачувануі меншперспективну посаду з переїздом в інший населений пункт, на що він не погодився.

Позивач також повідомив суду у якості свідка, що в грудні 2023 року його фактично було допущено до виконання обов`язків на посаді начальника Північного регіонального центру, так як він візував службові документи працівників Північного регіонального центру, що зокрема підтверджує скріншот робочої пошти з посиланням на візування ним в СЕДО (система електронного документообігу) службової в якостіначальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.12.2023р.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України).

Згідно частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи (частина третя статті 49-2 КЗпП України).

Судом встановлено, що посилання позивача в позовній заяві, а також при допиті в судовому засіданні у якості свідка про те, що під часскорочення йогопосади заступниканачальника Східного регіональногоцентру філіїУправління Укргазтехзв`язокАТ «Укртрансгаз»,він погодивсяна переведенняйого натимчасово вакантнупосаду начальникаНаталінського ЦТЗвимушено взв`язку зтим,що представникивідповідача обіцялив листопаді2023року перевестийого навакантну посадуначальника Північногорегіонального центру,яка йоговлаштовувала,підтверджуються наступнимидослідженими судомдоказами:Листом зпереліком вакантнихпосад АТ«Укртрансгаз» станомна 01.11.2023р.,в якомусеред вакантнихпосад зазначенапосада начальникаПівнічного регіональногоцентру іна якомупозивач 02.11.2023р.під розписбув ознайомленийз перелікомвакантних посадвідповідача,та наякому власноручнонаписав,що згоденна посадуначальника Північногорегіонального центру (а.с. 26, 27, 151, 152); Заявою позивача від 02.11.2023р. до Комісії відповідачаз визначенняпереважного правана залишенняпрацівників нароботі прискороченні штатупрацівників з проханнямрозглянути йогокандидатуру дляпризначення навакантну посадуначальника Північногорегіонального центруФілії «Управління«Укргазтехзв`язок» (а.с.25); Заявою позивачавід 04.12.2023р.на ім`ядиректора Філії«Управління «Укргазтехзв`язок» Будніка В.М., в якій позивач просить перевести його на посаду начальника Північного РЦ Філії «Управління «Укргазтехзв`язок» (а.с. 24, 154); Листом «Управління «Укргазтехзв`язок» АТ«Укртрансгаз»від 28.12.2023рна заявупозивача від 04.12.2023року пропереведення йогона вакантнупосадуначальника Північного РЦ Філії «Управління «Укргазтехзв`язок», в якому зокрема зазначено, що включення даної посади до списку вакантних посад АТ «Укртрансгаз» станом на 01.11.2023 року було технічною помилкою (а.с. 18, 155); Аркушем погодження від 26.12.2023 позивачем ОСОБА_1 , як начальником Північного регіонального центру, про переведення працівника АТ «Укртрансгаз» (Північного регіонального центру) Ліло Ігоря Сергійовича до новоствореного підрозділу Служби сервісного обслуговування на посаду водія автотранспортних засобів 1 кл., згідно якого, цей аркуш погодження був створений начальником відділу організації праці і кадрів «Управління «Укргазтехзв`язок» АТ «Укртрансгаз» Г.М. Андрущенко,з додаткомлиста простворення даногофайлу заркушем погодження,26.12.2023 і скріншотом робочої електронної пошти позивача з посиланням на візування позивачем в СЕДО (система електронного документообігу) службової в якостіначальника Північного РЦ від 26.12.2023р.

Таким чином, судом встановлено, що хоча позивач і був наказом відповідача від 06.10.2023 переведений на тимчасово вакантну посаду начальника Наталінського ЦТЗ, звільнення позивача з роботи фактично відбулось у зв`язку із скороченням його посади заступника начальника Східного регіонального центру філії Управління Укргазтехзв`язок АТ «Укртрансгаз», а саме за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, тобто в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі, скорочення чисельності або штату працівників.

Але відповідач всупереч цього, звільнив позивача за п. 2 ст. 36 КЗпП України (закінчення строку трудового договору), та відмовив йому у виплаті належної йому після звільнення відповідно до колективного договору відповідача на 2021-2023 роки вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку, як працівнику, у якого стаж роботи у відповідача становить понад 12 років, а також вихідної допомоги передбаченої ст. 44 КЗпП України в розмірі одного середнього місячного заробітку, що є порушенням з боку відповідача трудових прав позивача.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» в пункті 18 роз`яснено, що суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

Положеннями ч. 3 ст. 235 КЗпП України визначено, що у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Відтак, змінити формулювання причини звільнення можна тоді, коли є законна підстава для звільнення, роботодавець здійснив звільнення, але на підставі іншої норми законодавства - тієї, що не відповідає обставинам звільненню, отже такої, що є незаконною, - і тоді, сам факт звільнення є законним, але вказана роботодавцем підстава - незаконною, тому і підлягає зміні на ту, яка буде законною.

Отже,в даномувипадку відповідачздійснив звільненняпозивача напідставі іншоїнорми законодавства,яка невідповідає обставинамзвільненню,асаме зап.2ст.36КЗпП Україниі данапідстава єнезаконною,тому підлягаєзміні судомна іншупідставу,а самеза п.1ч.1ст.40КЗпП України, яка буде законною.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).

Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судувід 16 червня 2021 року у справі N 554/4741/19, постанову Верховного Суду ускладі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі N 520/1185/16-ц,постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі N 209/3085/20).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.

Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі N 390/34/17 (провадження N 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі N 337/474/14-ц (провадження N 61-15813сво18)).

З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі N 463/13099/21 (провадження N 61-11609сво23), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі N 567/3/22 (провадження N 61-5252сво23)).

В Дигестах, наприклад, вказувалося, що juris praecepta sunt haec: honeste vivere, alterum non laedere, suum cuique tribuere (норми закону полягають в наступному: жити чесно, не ображати інших, кожному віддавати по заслугах).

Змусити жити за принципами навряд чи можливо. Але коли виникає судовий спір, то учасники цивільного обороту мають розуміти, що їх дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року в справі N 357/13500/18 (провадження N 61-3809св24)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі N 638/2304/17 (провадження N 61-2417сво19)).

Об`єднана палата зауважує, що розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).

Верховний Суд у своїй постанові від 27 березня 2024 року у справі № 202/3322/22 (провадження № 61-12897св23) зазначив, що працівник є слабшою ніж роботодавець, стороноюу трудових правовідносинах.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, вищезазначену правову позицію Верховного Суду щодо добросовісності дій учасників приватних правовідносин і що працівник є слабшою ніж роботодавець, стороноюу трудових правовідносинах, що проявилось в даному випадку, оцінивши дії відповідача при даних трудових правовідносинах з позивачем крізь призму справедливості, розумності та добросовісності, встановивши причину звільнення позивача неправильною, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги позивача про зміну формулювання причини його звільнення.

Наслідком звільнення позивача за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпПУ передбачає виплату відповідачем позивачу вихідної допомоги згідно п. 5.2 Колективного договору Акціонерного товариства Укртрансгаз на 2021-2023роки, в розмірі тримісячного середнього заробітку, належної йому після звільнення у зв`язкуіз скороченнямчисельності чиштату працівників,як працівнику, у якого стаж роботи у відповідача становить понад 12 років.

Крім того, згідно статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених зокрема упункті 1статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Враховуючи надану відповідачем довідку про доходи позивача ОСОБА_1 від 17.02.2024 №17, згідно якої розмір його середньомісячного заробітку становить 30 666,61 грн., то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вихідна допомога в розмірі 122666,44 грн., тобто чотирьох місячний середній заробіток позивача, що включає вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку відповідно до пункту 5.2 колективного договору АТ «Укртрансгаз» на 2021-2023 роки, а також вихідну допомогу передбачену ст. 44 КЗпП України в розмірі одного середнього місячного заробітку.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При цьому, за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно висновку викладеному у ПостановіВС від 09 червня 2021 року, справа №569/11319/19, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у терміни, зазначені у статті 116 КЗпП України, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховують у розмірі середнього заробітку і який спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом термін винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

На підставі викладеного та враховуючи, що після звільнення позивача 28.12.2023, а також заявлених ним до відповідача викладених у вищезазначених заявах вимог від 28.12.2023 та від 12.01.2024 про виплату йому компенсації (вихідної допомоги) у розмірі передбаченому п.5.2. колективного договору на 2021-2023р.р., минуло більше шести місяців, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України грошова сума у розмірі шестимісячного середнього заробітку позивача, що становить 183999,66 грн.

Це зокрема узгоджується з висновком викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, що у зв`язку із невиплатою позивачці належної при звільненні вихідної допомоги при скороченні штатів, відповідно до статті 117 КЗпП України відповідач повинен виплатити їй її середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 100000 грн., суд виходить з наступного.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивач в позовній заяві, а також будучи допитаний в судовому засіданні у якості свідка, пояснив, що неправомірне та несправедливе визначення відповідачем в наказі про звільнення підстав звільнення його з роботи, наслідком чого стала невиплата йому вихідної допомоги в розмірі чотирьохмісячного середнього заробітку, призвело до його моральних страждань, психологічного дискомфорту, прикладенні додаткових зусиль для організації життя щоб заробити додаткові кошти на своє життя та життя його сім`ї. У відповідача він бездоганно пропрацював 29 років, має неодноразові відзнаки та грамоти Філії «Управління «Укргазтехзв`язок» і вважає, що представники відповідача мали б врахувати цю суттєву обставину при звільненні його з роботи та не позбавляти його законного права на отримання вихідної допомоги. Але його неодноразові письмові звернення до відповідача залишились без відповіді та задоволення і тому після неправомірного звільнення відповідачем він фактично залишився без засобів до існування на період працевлаштування. В зв`язку з чим до цього часу у нього присутній душевний неспокій та переживання.

Суд, з врахуванням обставин справи, встановленням неправильного формулювання відповідачем причини звільнення позивача, наслідком чого стала невиплата відповідачем позивачу належних йому при звільненні грошових сум, недотримання при цьому відповідачем по відношенню до позивача принципів справедливості,розумності тадобросовісності,погоджується з доводами позивача про завдання йому відповідачем моральної шкоди.

За таких обставин, виходячи із засад розумності та справедливості, суд визначає моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., що відповідатиме ступеню душевних страждань позивача, істотність вимушених змін у його житті та характеру моральних страждань, оскільки позивачем доведено негативний вплив неправомірних дій відповідача на його психологічний стан.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність і взаємний зв`язок у сукупності, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення поданого позову ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2,4,5,12,13,76-81,89,258,259,263-265,273ЦПК України,ст.ст.3,15,16ЦК України,ст.ст. п. 1 ч. 1 ст. 40, ст.ст. 44, 116, 117, ч. 3 ст. 235, ст. 237-1 КЗпП України, суд,

УХВАЛИВ

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 у наказі філії «Управління «Укргазтехзв`язок» Акціонерного товариства «Укртрансгаз» №447-к від 28.12.2023р. зі «за п. 2 ст.36 КЗпПУ (закінчення строку трудового договору)» на «за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпПУ (в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі, скорочення чисельності або штату працівників).»

Стягнути з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління «Укргазтехзв`язок» Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 122666,44 грн. (сто двадцять дві тисячі шістсот шістдесят шість гривень 44 копійки).

Стягнути з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1, код ЄДРПОУ -30019801) в особі філії «Управління «Укргазтехзв`язок» Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (08153, Київська область, Фастівський район, м. Боярка, вул. Білогородська, 61, код ЄДРПОУ 00154453), на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , шестимісячний середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 183999,66 грн. (сто вісімдесят три тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 66 копійок).

Стягнути з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління «Укргазтехзв`язок» Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 10 000 грн. (десять тисяч грн.) на відшкодування моральної шкоди.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Інформація про відповідача: Акціонерне товариство «Укртрансгаз», місце знаходження: (01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1, код ЄДРПОУ -30019801) в особі філії «Управління «Укргазтехзв`язок» Акціонерного товариства «Укртрансгаз», місцезнаходження: (08153, Київська область, Фастівський район, м. Боярка, вул. Білогородська, 61, код ЄДРПОУ 00154453).

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 27 грудня 2024 року.

Суддя НаталіяПІНКЕВИЧ