Рішення

від 11.12.2024 по справі 495/243/24

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 495/243/24

№ провадження 2/495/4661/2024

11 грудня 2024 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді: Мишко В.В.

при секретарісудового засідання: Красовській А.О.

за участю:

від позивачки: не з`явилися

від відповідача: не з`явилися

від третіх осіб: не з`явилися

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу № 495/243/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС в Одеській області

за участютретіх осіб ТОВ «Варуна Плюс» та ОСОБА_2

про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом припинення податкової застави,

В С Т А Н О В И В:

09.01.2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту позивачка) звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із позовною заявою до Головного управлінняДПС вОдеській області(далі по тексту відповідач) за участю третіх осібтретіх осіб: ТОВ «Варуна Плюс» (далі по тексту третя особа-1) та ОСОБА_2 (далі по тексту третя особа-2) про про стягненняматеріальних збитківта усуненняперешкод уздійсненні прававласності шляхомприпинення податковоїзастави(а.с.1-8).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільна справа № 495/243/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області за участю третіх осіб ТОВ «Варуна Плюс» та ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків та усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом припинення податкової застави, розподілена на суддю Боярського О.О. (а.с.26).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказана цивільна справа № 495/243/24, у зв`язку з відстороненням від посади судді ОСОБА_3 передана на розгляд судді Мишка В.В. (а.с.84).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.10.2024 року цивільну справа № 495/243/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області за участю третіх осіб ТОВ «Варуна Плюс» та ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків та усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом припинення податкової застави прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження. По справі призначено підготовче судове засідання (а.с.85).

Так, позивачка просила суд:

-стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області на її матеріальні збитки у сумі 100 000 (сто тисяч) гривень;

-усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом припинення податкової застави належного її на праві власності нерухомого майна, а саме: гаражно-складської бази, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало на праві власності ТОВ «Варуна Плюс», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 261048751103, номер запису про обтяження: 44712781.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.11.2024 року закрито підготовче провадження у цивільній справі № 495/243/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області за участю третіх осіб ТОВ «Варуна Плюс» та ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків та усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом припинення податкової застави. Справу призначено до судового розгляду по стуті (а.с.119-120).

11.12.2024 року від адвоката Розенбойм Ю.О. в інтересах позивачки ОСОБА_1 до суду надійшла заява про відмову від частини позовних вимог та закриття провадження у справі в цій частині (а.с.131-135).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.12.2024 року заяву представника позивачки про відмову від частини позовних та закриття провадження у справі в цій частині задоволено. Прийнято відмову від позовних вимог позивачки - ОСОБА_1 в частині позовних вимог до Головного управління ДПС в Одеській області. Провадження у цивільній справі № 495/243/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про стягнення матеріальних збитків закрито, у зв`язку із відмовою позивачки від позовних вимог в даній частині (141-142).

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, але її представник - адвокат Розенбойм Ю.О. подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивачки, згідно із якою зазначив, що позовні вимоги (в частині позовних вимог від 11.12.2024 року) підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити та не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.136-139).

Представник відповідача ГУ ДПС в Одеській області , відзив або заперечення на позов ОСОБА_1 до суду не надавав та в жодні судові засідання не з`явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.

Треті особи - ТОВ «ВарунаПлюс» та ОСОБА_2 ,всудове засідання не з`явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Причини неявки суду невідомі.

Згідно із ч.3 ст.131 Цивільного процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.223 ЦПК України).

Частиною 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч.1 ст.280 Цивільного процесуальногокодексу України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Про заочнийрозгляд справисуд постановляєухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою (ст.281 ЦПК України).

Як встановлено матеріалами справи та було вище зазначено, відповідач ГУ ДПС в Одеській області, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судових засідань, він жодного разу не з`явився в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, не подавав відзив, а позивачка ОСОБА_1 , не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Враховуючи те, що позивачка не заперечує щодо розгляду справи за її відсутності та відсутності відповідача, в справі є достатньо доказів для вирішення її по суті, суд ухвалив - розглядати справу у відсутності сторони позивачки та відповідача, ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У відповідності до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, на підставі Акту опису майна, серія та номер: 5/15-32-53-08-16 від 23 квітня 2019 року, виданого Головним управлінням ДФС в Одеській області державним реєстратором Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Шведенко В.В. було прийняте рішення від 28 листопада 2021 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 61214476 щодо майна ТОВ «Варуна Плюс» (код ЄДРПОУ 38058146).

Відповідно до вказаного рішення було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження податковою заставою наступного майна: гаражно-складська база, розташована за адресою: Україна, Одеська область, Білгород-Дністровський район (колишнє місто Білгород-Дністровський), провулок Лиманський, будинок 1 (один), яке належало на праві власності ТОВ «Варуна Плюс».

За твердженням позивачки, вказані вище факти, в тому числі підстава внесення запису про податкову заставу підтверджені Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19 вересня 2023 року (а.с.9-16).

20 листопада 2023 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Кушнір І.В. позивачці було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке було видане у відповідності до статті 49 Закону України «Про іпотеку» та на підставі акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу ТОВ «Варуна Плюс», складеного відповідно до умов Іпотечного договору від 15 липня 2013 року (а.с.17-19).

Позивачка зазначила, що нею була подана до Головного управління ДПС в Одеській області заява про припинення податкової застави та вилучення запису про обтяження податковою заставою нерухомого майна, яке її належить на праві власності (а.с.20-21).

Проте, в усному порядку позивачка отримала інформацію про відмову у задоволенні вказаної вище заяви, у зв`язку з чим дані обставини і стали підставою для звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Відповідно до п.88.1 ст.88 Податкового кодексу України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Відповідно до ч.3 ст.44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

З огляду на набуття позивачкою права власності на нерухоме майно, наявність запису про обтяження належного її на праві власності нерухомого майна, порушує її права.

Згідно із ст.90 ПК України, пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку», іпотека вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом, іпотекодавець особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання свого зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; іпотекодержатель кредитор за основним зобов`язанням.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про іпотеку», обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

При цьому, відповідно до ч.7 ст.3 Закону України «Про іпотеку», пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом у черговості їх державної реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на нерухоме майно (об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості), яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

При цьому, право власності (спеціальне майнове право) іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі (ч.3 ст.37 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно із ч.1 ст.49 ЗУ «Про іпотеку», протягом десяти днів з дня оголошення електронного аукціону таким, що не відбувся, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.

Даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо Нерухомого майна підтверджено, що реєстрація права іпотеки на підставі вказаного вище іпотечного договору від 05 липня 2013 року була проведена того ж дня, а саме 05 липня 2013 року. З огляду на це, право Позивача іпотекодержателя має вищий пріоритет перед правом Відповідача як обтяжувача податковою заставою.

Відповідно до ст.1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Hixтo не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення. Способом захисту цивільного права є припинення дії, яка порушує права відповідно до статті 16 ЦК України.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ст.ст.87.2, 87.3 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. Не може бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків, зокрема, майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави.

Аналогічною є правова позиція Верховного Суду, сформована при розгляді тотожних справ: Постанова КГС ВС від 12.12.2023 - № 917/1533/22; Постанова КГС ВС від 09.08.2023 - № 907/850/22.

Таким чином,дослідивши матеріалицивільної справита аналізуючидіюче законодавствоУкраїни,судом встановлено,що нерухоме майно належить на праві власності не платнику податків, який мав невиконані обов`язки, визначені ПКУ, а позивачці, а отже, подальше обтяження нерухомого майна податковою заставою не відповідає меті інституту податкової застави. Набуття позивачкою права власності на нерухоме майно відбулось відповідно до умов Іпотечного договору від 15 липня 2013 року, тобто на підставі правочину, який був укладений майже за 6 років до складання Акту опису майна від 23 квітня 2019 року та більш ніж за 8 років до внесення запису про обтяження майна ТОВ «Варуна Плюс» до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за рішенням державного реєстратора від 28 листопада 2021 року.

Враховуючи наведене, позивачка на законних підставах набула право власності на нерухоме Майно у відповідності до положень ПК України та ЗУ «Про іпотеку», у зв`язку з чим, нерухоме майно не може бути джерелом погашення податкового боргу ТОВ «Варуна Плюс», оскільки не є майном такого платника податків, адже належить на праві власності позивачці.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Згідно із ст.2 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 76-77 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області за участю третіх осіб ТОВ «Варуна Плюс» та ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом припинення податкової застави, у зв`язку з чим такий позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, ст.10 Загальної декларації прав людини, ст. 41 Конституції України, п.3 ч.2 ст.11, ч.1, п.1 ч.1, ч.2 ст.22, ст.ст.15, 23, 391 Цивільного кодексу України, ч.3 ст.44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», п.88.1 ст.88, ст.90 Податкового кодексу України, ст.ст.1, 4, 37, ч.1 ст. 49 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.2, 12-13, 16, 76-81, 223, 258-259, 263-265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області за участю третіх осіб ТОВ «Варуна Плюс» та ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом припинення податкової застави задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перешкоди у здійсненні права власності шляхом припинення податкової застави належного на праві власності ОСОБА_1 нерухомого майна, а саме: гаражно-складська а розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало на праві власності ТОВ «Варуна Плюс», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 261048751103, номер запису про обтяження: 44712781.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Віталій МИШКО