Постанова

від 18.12.2024 по справі 921/88/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2024 р. Справа №921/88/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЖелік М.Б.

суддівОрищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Тернопільської міської ради №240/01 від 08.08.2024 (вх. №01-05/2272/24 від 09.08.2024)

на додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.07.2024 (суддя Чопко Ю.О., повний текст складено 29.07.2024)

у справі №921/88/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бігма, вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль, 46001

до відповідача Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, 46000

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне мале підприємство Лотос, вул. Шевченка, 21/7, м. Теребовля, Тернопільська область, 48100

про скасування запису про право власності та витребування майна із чужого незаконного володіння

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився.

від відповідача Друзюк Р.М. (поза межами приміщення суду)

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з`явився.

Учаснику процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням Господарського суду Тернопільської області від 24.07.2024 у справі №921/88/20 заяву задоволено. Стягнуто з Тернопільської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бігма 40 000 грн. витрат на правничу допомогу, 105 272, 10 грн. витрат, понесених позивачем на проведення судових експертиз і 6 675, 00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.07.2024 у справі №921/88/20 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат відмовити.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.08.2024 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 відкрито апеляційне провадження; призначено розгляд справи на 11.09.2024; встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 06.09.2024.

На адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання (вх. № 01-04/5767/24 від 02.09.2024) про участь представника в судовому засіданні 11.09.2024 в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів, яке ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 задоволено.

11.09.2024, 16.10.2024, 20.11.2024 ухвалами Західного апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав зазначених у них.

24.10.2024 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання (вх. №01-04/7152/24 від 24.10.2024) про участь представника в судовому засіданні 20.11.2024 в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів, яке ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 задоволено.

В судовому засіданні 18.12.2024 відповідач участь уповноваженого представника забезпечив, який надав пояснення по суті вимог апеляційної скарги та просив врахувати їх при прийнятті рішення. Інші учасники участі уповноважених представників не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду поданої заяви не заявили, хоча були належним чином повідомленими про час та місце розгляду заяви, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

За приписами пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом. Статтею 43 ГПК України встановлений обов`язок добросовісного користування учасниками судового процесу процесуальними правами.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України).

Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою, учасники були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, достатність матеріалів справи для їх розгляду по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників інших сторін за наявними матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, а оскаржуване рішення скасуванню, з огляду на наступне.

1.Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст вимог та рішення суду першої інстанції.

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю Бігма за результатами розгляду господарським судом справи №921/88/20 подано клопотання про ухвалення додаткового рішення, в якому представник просила суд вирішити питання щодо розподілу судових витрат, зокрема, стягнути з Тернопільської міської ради на користь позивача витрати понесені на правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.; витрати понесені позивачем на проведення експертиз у розмірі 105 272,10 грн. та судовий збір у розмірі 6 675,00 грн.

Господарський суд за результатами розгляду поданого клопотання виснував про наявність підстав для його задоволення в повному обсязі зазначивши наступне:

-справа №921/88/20 розглядалась за правилами загального позовного провадження. В рішенні суду від 08.07.2024 за результатами розгляду судом справи не були розподілені витрати позивача в частині сплаченого судового збору.

-враховуючи відсутність заперечень відповідача, суд вважає необхідним ухвалити у цій справі додаткове рішення, яким сплачений позивачем судовий збір в розмірі 6 675,00 грн. покласти на відповідача.

-за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Надання адвокатом Притулою О.Б. позивачу правової допомоги підтверджується матеріалами справи. Надані позивачем докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування йому судом витрат на професійну правничу допомогу за рахунок відповідача, оскільки їх розмір відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

-відповідач в письмових запереченнях щодо розміру витрат на правову допомогу зазначив про їх необґрунтованість та завищення. Разом з тим не вказав які на його думку витрати є обґрунтованими, а просив суд відмовити в задоволенні заяви в повному обсязі.

-доводи відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки відповідач не наводить суду ні суми, ні обґрунтування меншої суми витрат на правову допомогу.

-втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

-висновки проведених експертиз досліджено судом у ході розгляду справи та у відповідності до ст. 104 ГПК України оцінені судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Таким чином, враховуючи відсутність заперечень відповідача, заява позивача в частині стягнення з Тернопільської міської ради понесених витрат на проведення судових експертиз в розмірі 105 272,10 грн підлягає задоволенню.

2. Узагальнені доводи апелянта, заперечення позивача.

Вимоги апеляційної скарги Тернопільської міської ради обґрунтовано тим, що оскаржене додаткове рішення є ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права на підтвердження чого апелянт наводить наступні доводи:

-тривалість розгляду даної справи, а відтак і визначення розміру витрат на правову допомогу адвоката у ній пояснюється проведенням ряду заявлених експертиз. Незважаючи на це, що висновок експерта досліджується на рівні з іншими поданими доказами на предмет його належності та допустимості, як доказу, однак саме висновок експерта дозволяє встановити або спростувати ряд обставин, зважаючи на необхідність володіння спеціальними навичками та засобами задля вирішення досліджувального питання.

-відтак, в основу обґрунтування своїх позицій сторони покликалися на висновки експертів, які містяться в матеріалах справи, що вона думку скаржника спростило та полегшило роботу представника позивача при підготовці своєї позиції із заявленого позову. Вказане не враховано господарським судом при визначені розміру стягуваних з відповідача правових витрат на користь позивача.

-процесуальним законодавством передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, відтак заявлені витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн. є необґрунтованими та завищеними.

-господарським судом формально зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, натомість зовсім не досліджено завищення розміру гонорару у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг виходячи з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію їхнього розміру, відносно конкретних обставин справи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в частині покладення оскарженим рішенням на відповідача витрат, понесених позивачем на проведення судових експертиз та судового збору апеляційна скарга доводів не містить.

3. Фактичні обставини справи, правильно встановлені судом першої інстанції за результатами оцінки доказів.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 08.07.2024 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Бігма заявлені до Тернопільської міської ради, за участі третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне мале підприємство Лотос задоволено частково. Постановлено витребувати з чужого незаконного володіння Тернопільської міської ради (код 34334305) земельну ділянку кадастровий номер 6110100000:03:001:0316 площею 0,05 га, зареєстровану на праві власності на підставі рішення реєстратора Тернопільської міської ради Легінь О.М. 16.08.2019 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 48265069 від 16.08.2019 (номер запису 32842810) від 09.08.2019 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бігма (код 14053603), що постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 залишене без змін.

15.07.2024 представниця Товариства з обмеженою відповідальністю Бігма, адвокат Притула О.Б. через систему Електронний суд подала до господарського суду клопотання (вх.№5589) про ухвалення додаткового рішення, в якій просить суд вирішити питання щодо розподілу судових витрат за результатами розгляду справи в суді першої інстанції.

У поданому до господарського суду запереченні на заяву позивача про стягнення судових витрат від 23.07.2024 (вх.№5850) відповідач зазначив, що строк розгляду справи є досить тривалим. Однак така тривалість пояснюється проведенням ряду судових експертиз. Відтак, в основу обґрунтування своїх позицій сторони, в тому числі, покликалися на висновки експертів, що на думку відповідача значно спростило та полегшило роботу представника позивача при підготовці своєї правової позиції щодо заявленого позову. У зв`язку з чим вважає, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 40 000 грн., є необґрунтованими та завищеними. Просить суд відмовити позивачу в задоволені поданої заяви.

Заперечень щодо заявлених до відшкодування витрат по сплаті судового збору та витрат на проведення судових експертиз відповідач не надав.

09.10.2019 між Адвокатським об`єднанням АРБІТРІУМ ГРУП та ТОВ Бігма укладено договір про надання правничої допомоги, згідно п.1.1. якого Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати замовнику наступну правову допомогу: підготовка процесуальних документів та представлення інтересів замовника в судах України при розгляді господарським судом Тернопільської області справи за позовом ТОВ Бігма до Тернопільської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування рішень про реєстрацію.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками (за наявності), і діє до вирішення справи в господарському суді Тернопільської області (п.3.1. Договору).

Замовник сплачує адвокатському об`єднанню кошти, необхідні для покриття фактичних витрат, пов`язаних з виконанням доручення. Як оплата, так і кошти на покриття витрат, включають до себе податки та платежі, обов`язок по сплаті яких покладається на адвокатське об`єднання (п.4.1. Договору).

Розмір та порядок оплати за виконане доручення визначається згідно окремим договором (п.4.2. Договору).

Додатковою угодою №1 від 21.04.2024 сторони домовились, що розмір оплати за виконане доручення за договором про надання правничої допомоги б/н від 09.10.2019 становить 40 000 грн., які оплачуються замовником протягом трьох місяців з дати укладення договору (п.1. Додаткової угоди).

Згідно п.11.1. Статуту Адвокатського об`єднання АРБІТРІУМ ГРУП Притула О.Б. є учасником-старшим партнером Адвокатського об`єднання. Доказами, що містяться в матеріалах справи підтверджується, що адвокат Притула О.Б. на підставі ордеру серії ВО №1003403 від 26.02.2020 приймала участь у судових засіданнях під час розгляду справи №921/88/20 в господарському суді Тернопільської області.

Згідно акту про надання правничої допомоги від 08.07.2024 адвокатом надано послуги на загальну суму 40 000 грн., а саме:

- ознайомлення та вивчення документів, наданих замовником, опрацювання законодавства з питання порушеного права, формування правової позиції захисту у суді (4 год.);

- підготовка позовної заяви, заяви про забезпечення позову, заяви про збільшення позовних вимог, клопотання про надання документів для огляду та доручення документів до матеріалів справи, клопотання про доручення доказів, письмових пояснень щодо висновку експерта, клопотання про приєднання доказів, клопотання про долучення та витребування доказів, клопотання про призначення додаткової експертизи, клопотання про приєднання доказів, клопотання про витребування оригіналів доказів, клопотання про приєднання доказів, письмові пояснення щодо висновку експерта, заяви про зміну предмету позовних вимог, клопотання про винесення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу (15 документів);

- участь у судових засіданнях (64 год.).

Окрім того, у ході розгляду справи було проведено ряд судових експертиз, висновки по яких наявні в матеріалах справи. Витрати понесені позивачем на проведення експертиз підтверджуються:

- рахунком №5958 від 20.11.2020 року на суму 7 191,36 грн. на проведення експертизи №1279/20-20 та платіжною інструкцією №534 від 09.12.2020 на суму 7191,36 грн.;

- рахунком №1540 від 01.08.2022 року на суму 6040,64 грн. на проведення експертизи №44/22-22 та платіжною інструкцією №924 від 11.08.2022 на суму 6040,64 грн.;

- рахунком №23-371 від 31.01.2023 року на суму 24 540,10 грн. на проведення експертизи №23-371 з платіжними інструкціями №1003 від 09.02.2024 на суму 15 000 грн.; №1000 від 06.02.2024 року на суму 4540 грн.; №1001 від 07.02.2024 року на суму 5000 грн.;

- рахунком-фактурою №1109231 від 11.06.2023 року на суму 65 000 грн. та платіжними інструкціями №1181 від 21.09.2023 року на суму 35 000 грн.; №1182 від 21.09.2023 року на суму 20000 грн.; №1184 від 22.09.2024 року на суму 10 000 грн.

Доказами, що містяться в матеріалах справи підтверджується понесення позивачем додатково витрат на виготовлення графічних матеріалів у сумі 2500 грн., які є невід`ємною частиною експертного висновку, а саме:

- договором на виготовлення графічних матеріалів №059-23 від 26.04.2023 року;

- додатком № 1 до договору №059-23;

- актом здачі приймання до договору №059-23 складений 01.05.2023 року;

- рахунком №059-23 від 26.04.2023 року з платіжними інструкціями №1072 від 01.06.2023 року на суму 600 грн. та №1079 від 13.06.2023 року на суму 1 900 грн.

4. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Практична реалізація згаданого принципу щодо відшкодування витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3)розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини третя, четверта статті 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Питання розподілу між сторонами судових витрат, суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (пункт 5 частини першої статті 237, пункт 2 частини п`ятої статті 238 ГПК України). Між тим суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (частина третя статті 244 ГПК України).

Водночас, положеннями частини першою статті 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша). Така норма кореспондується з частиною восьмою статті 129 ГПК України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19);

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21 та від 31.05.2022 у справі № 917/304/21);

- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи.

Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18).

Аналогічні висновки викладені у додатковій постанові Верховного Суду від 17.12.2021 у справі № 10/5026/290/2011(925/1502/20).

Із положень ч.4 ст.126 ГПК України та ч.5 ст.129 ГПК України вбачаються такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

За змістом ч.5 ст.126 ГПК України у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України щодо дотримання принципу співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України). При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів погоджуючись із висновками господарського суду виснує про те, що розмір витрат на правову допомогу позивача є доведеним, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності зазначених витрат, окрім того є співрозмірним категорії спору та наданому об`єму адвокатських послуг, натомість відповідач заперечуючи заявлений до відшкодувння розмір витрат не надав жодного доказу на його спростування.

Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору вірогідності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

З огляду на що, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає доводи апелянта такими, що не підтверджуються наявними у справі доказами та встановленими обставинами та такими, що не спростовують висновків господарського суду, а відтак і наявність підстав для скасування оскарженого рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у цьому рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів виснує, що аргументи викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують мотивів та законності додаткового рішення суду першої інстанції, спростовуються доводами, що містяться в матеріалах справи, а відтак не визнаються підставою для скасування оскарженого рішення.

В порядку положень статті 129 ГПК України судовий збір слід залишити за скаржником.

Керуючись тс.ст.86, 129, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.В задоволенні вимог апеляційної скарги Тернопільської міської ради №240/01 від 08.08.2024 (вх. №01-05/2272/24 від 09.08.2024) відмовити.

2.Додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.07.2024 у справі № 921/88/20 залишити без змін.

3.Судові витрати залишити за скаржником.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови виготовлено 27.12.2024

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддяОрищин Г.В.

суддяГалушко Н.А.