Постанова

від 09.04.2025 по справі 921/88/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 921/88/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Багай Н.О., Зуєва В.А.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Бігма» - Притула О.Б.

Тернопільської міської ради - Друзюка Р.М.,

Приватного підприємства

«Приватне мале підприємство «Лотос» - Гатало М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Приватне мале підприємство «Лотос»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 (у складі колегії суддів: Желік М.Б. (головуючий), Галушко Н.А., Орищин Г.В.)

та рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.07.2024 (суддя Чопко Ю.О.) (у частині)

у справі № 921/88/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бігма»

до Тернопільської міської ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватного підприємства «Приватне мале підприємство «Лотос»,

про скасування рішення та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бігма» (далі - ТОВ «Бігма») звернулося до суду з позовом до Тернопільської міської ради, у якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просило суд:

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу, індексний номер: 48265069 від 16.08.2019, номер запису 32842810 від 09.08.2019) реєстратора Тернопільської міської ради Легінь О.М. від 16.08.2019 та державну реєстрацію права власності за Тернопільською міською радою на земельну ділянку кадастровий номер 6110100000:03:001:0316 площею 0,05 га з одночасним припиненням прав Тернопільської міської ради на земельну ділянку кадастровий номер 6110100000:03:001:0316 площею 0,05 га та визнанням права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6110100000:03:001:0316 площею 0,05 га за ТОВ «Бігма»;

- витребувати з чужого незаконного володіння Тернопільської міської ради земельну ділянку кадастровий номер 6110100000:03:001:0316 площею 0,05 га, зареєстровану на праві власності на підставі рішення реєстратора Тернопільської міської ради Легінь О.М. від 16.08.2019 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48265069 від 16.08.2019 (номер запису 32842810) від 09.08.2019, на користь ТОВ «Бігма».

Позовні вимоги обґрунтовано обставинами незаконного заволодіння відповідачем частиною земельної ділянки, яка належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу та державного акта на право власності на землю. Матеріально-правовими підставами позову ТОВ «Бігма» визначило приписи статей 387, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та статті 78, 82, 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК; у реакції, чинній на час видачі державного акта на право власності на землю).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 06.02.2020 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство «Приватне мале підприємство «Лотос» (далі - ПП «ПМП «Лотос»).

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 08.07.2024, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.12.2024, позов задоволено частково. Витребувано з чужого незаконного володіння Тернопільської міської ради земельну ділянку кадастровий номер 6110100000:03:001:0316 площею 0,05 га, зареєстровану на праві власності на підставі рішення реєстратора Тернопільської міської ради Легінь О.М. 16.08.2019 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 48265069 від 16.08.2019 (номер запису 32842810) від 09.08.2019, на користь ТОВ «Бігма». У решті позов відмовлено.

Не погоджуючись із висновками суду першої та апеляційної інстанцій, у січні 2025 року ПП «ПМП «Лотос» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.07.2024 у частині задоволеної позовної вимоги про витребування з чужого незаконного володіння Тернопільської міської ради спірної земельної ділянки на користь ТОВ «Бігма» та ухвалити в цій частині нове рішення, про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.03.2025 відкрито касаційне провадження у справі № 921/88/20 за касаційною скаргою ПП «ПМП «Лотос» з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09.04.2025.

У відзиві на касаційну скаргу Тернопільська міська рада просить Суд касаційну скаргу ПП «ПМП «Лотос» задовільнити, оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

ТОВ «Бігма» у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

При вирішенні спору судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням постійної комісії Тернопільської міської ради від 22.01.2001 погоджено питання вилучення у Відкритого акціонерного товариства «Ватра» (далі - ВАТ «Ватра») земельних ділянок загальною площею 0,8397 га і надання їх в оренду терміном на 25 років ТОВ «Бігма» для обслуговування викуплених будівель і приміщень за адресою вул. Бродівська, 44.

Відповідно до рішення Тернопільської міської ради від 31.01.2001 № 111 вилучено з користування ВАТ «Ватра» земельну ділянку площею 0,08697 га за адресою вул. Бродівська, 44, враховуючи письмову згоду землекористувача (пункт 1 рішення); надано в оренду ТОВ «Бігма» терміном на 25 років земельні ділянки: - площею 0,1411 га, для обслуговування викуплених адміністративно-виробничих приміщень, за адресою вул. Бродівська, 44; - площею 0,6507 га, для обслуговування викуплених виробничих приміщень, за адресою вул. Бродівська, 44; - площею 0,0779 га, для обслуговування викуплених тимчасових складських приміщень, за адресою вул. Бродівська, 44 (пункт 1.1 рішення).

Рішенням Тернопільської міської ради від 14.02.2001 №188 внесено зміни в рішення від 31.01.2001 № 111, а саме в тексті замість площею 0,08697 га читати площею 0,8697 га.

28.02.2002 Тернопільською міською радою на підставі Конституції України, ЗК, указів Президента України від 12.07.1995 № 608/95 «Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності», від 19.01.1999 № 22/99 «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення», рішення міської ради від 06.03.2000 «Про приватизацію земельних ділянок в м. Тернополі» прийнято рішення «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення Товариству з обережною відповідальністю «Бігма», згідно з яким вирішено: - продати у власність ТОВ «Бігма» земельну ділянку площею 1 887,0 кв. м, яка розташована по вул. Бродівській, 44 і використовується під обслуговування викуплених адміністративно-виробничих приміщень, на затверджених у пунктах 2, 3 цього рішеннях умовах договору купівлі-продажу (пункт 1); - затвердити ціну продажу земельної ділянки, зазначеної в п. 1 даного рішення, в розмірі 20 000,00 грн (пункт 2); - затвердити умови договору купівлі-продажу земельної ділянки, зазначеної в п. 1 рішення (додається) (пункт 3).

28.03.2002 між Тернопільською міською радою (продавець) та ТОВ «Бігма» (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності, за умовами якого продавець на підставі рішення Тернопільської міської ради від 28.02.2002 продав, а покупець купив земельну ділянку з усіма обтяженнями і сервітутами, загальною площею 1 887,0 кв. м, яка розташована на території Тернопільської міської ради за адресою: м. Тернопіль, вул. Бродівська, 44, згідно з планом земельної ділянки, що додається, в межах: ділянка від А до Б землі товариства «Люізо», від Б до В землі ВАТ «Ватра», від В до А землі відділу шляхів і споруд зовнішнього благоустрою; ділянка № 2 від А до Б землі ВАТ «Ватра», від Б до А землі відділу шляхів і споруд зовнішнього благоустрою (пункт 1.1). Ціна продажу земельної ділянки 20 000,00 грн. Грошова оцінка земельної ділянки становить 152 404,25 грн (пункти 2.1, 2.2). Цільове призначення земельної ділянки, зазначеної у пункті 1.1 договору, для обслуговування викуплених адміністративно-виробничих приміщень (пункт 1.2 договору).

Земельна ділянка, що є предметом даного договору, має обмеження, перелік яких наведено у пункті 1.3 договору.

Покупець здійснює оплату протягом 60 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Покупець має право до закінчення терміну сплати здійснити повну оплату вартості земельної ділянки (пункти 2.4, 2.6 договору).

Також сторони договору передбачили, зокрема, обов`язок покупця здійснити платежі вартості земельної ділянки в строки та в розмірах, що передбачені розділом 2 цього договору. З моменту укладення цього договору і до моменту відведення земельної ділянки в натурі не продавати повністю або по частинах нерухоме майно, що належить йому на праві власності і розміщене на даній земельній ділянці. Дотримуватись обтяжень сервітутів, що накладені та встановлені на придбану земельну ділянку (забезпечувати безкоштовне і безперешкодне використання об`єктів загального користування (пішохідні та автомобільні дороги, об`єкти інженерної інфраструктури), що зареєстровані на земельній ділянці на момент реєстрації заяви, можливість доступу на земельну ділянку відповідних служб для обслуговування і ремонту об`єктів загального користування та інженерної інфраструктури, розміщення на земельній ділянці межових і геодезичних знаків та під`їздів до них тощо). З моменту виникнення права власності на придбану земельну ділянку за цим договором сплачувати земельний податок в розмірах і порядку, передбачених Законом України «Про плату за землю». Зареєструвати цей договір у встановленому законом порядку (пункт 3.1 договору).

За умовами договору продавець зобов`язався не пізніше 30 днів після підписання цього договору відвести земельну ділянку в натурі (на місцевості) за участю покупця. Прийняти здійснену покупцем оплату вартості земельної ділянки в розмірі та в терміни, обумовлені розділом 2 цього договору. Протягом 10 календарних днів з моменту здійснення покупцем першого платежу, зареєструвати даний договір у місцевій раді. Протягом 30 календарних днів з моменту повної сплати покупцем вартості земельної ділянки видати покупцю державний акт на право приватної власності на землю (пункт 3.2 договору).

У пункті 5.1 договору зазначено, що продавець гарантує, що земельна ділянка, яка є предметом цього договору, входить до категорії земель, що можуть бути приватизовані згідно законодавства України, вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, про які на момент підписання цього договору продавець чи покупець не міг знати. Продавець стверджує, що дана земельна ділянка нікому іншому не продана, в спорі і під забороною (арештом) не перебуває.

Покупець ознайомився з додатками до цього договору, зазначеними в пункті 10.6, оглянув земельну ділянку в натурі, ознайомився з її кількісними і якісними характеристиками (пункт 5.2 договору).

Обов`язок продавця передати земельну ділянку покупцю вважається виконаним і право власності на земельну ділянку переходить до покупця після повної сплати вартості земельної ділянки відповідно до розділу 2 цього договору, одержання покупцем державного акта на право власності на землю (пункт 6.1 договору).

З моменту виникнення у покупця права власності на земельну ділянку встановлений раніше правовий режим і всі правовстановлюючі документи про право власності покупця на користування цієї земельної ділянки втрачають чинність (пункт 6.2 договору).

Цей договір є обов`язковим для сторін з моменту його підписання обома сторонами, підлягає нотаріальному посвідченню та реєстрації у Тернопільській міській раді в місячний термін з моменту його підписання сторонами (пункти 10.1, 10.2). Цей договір і документ про сплату вартості землі є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і видачі державного акта на право власності на землю (пункт 10.3).

Зазначений правочин підписано повноважними представниками сторін, підписи скріплено печатками юридичних осіб.

04.04.2002 договір купівлі-продажу земельної ділянки від 28.03.2002 посвідчено державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за № І046.

03.07.2002 на підставі рішення Тернопільської міської ради від 28.02.2002 ТОВ «Бігма» видано державний акт на право власності на землю серії ТР № 042067, який скріплено підписом голови Тернопільської міської ради, засвідчено гербовою печаткою та зареєстровано в книзі записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю за № 13.

Також судами установлено, що відповідно до рішення Тернопільської міської ради від 22.11.2018 № 7/30/128 надано дозвіл ПП «ПМП «Лотос» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на п`ять років площею 0,0500 га для обслуговування нежитлового приміщення за адресою вул. Бродівська, 44.

Згідно з довідкою Відділу у м. Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 21.03.2019 № 827/177-19 земельна ділянка площею 0,0500 га за адресою: м. Тернопіль, вул. Бродівська. 44, що проектується для відведення в оренду ПП «ПМП «Лотос» для обслуговування нежитлового приміщення на підставі рішення Тернопільської міської ради від 22.11.2018 № 7/30/128, належить до земель комунальної власності та перебуває в постійному користуванні ВАТ «Ватра».

У заяві від 02.04.2019 ТОВ «Ватра-Укр» (правонаступник ВАТ «Ватра») дало згоду на вилучення із постійного користування земельної ділянки площею 0,0500 га, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Бродівська, 44, для обслуговування нежитлового приміщення, яке належить ПП «ПМП «Лотос». Заява посвідчена приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Жовнір І.Т. та зареєстрована в реєстрі за № 2201.

25.04.2019 ПП «ПМП «Лотос» звернулося до міського голови з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0500 га для обслуговування будівель торгівлі ПП «ПМП «Лотос» за адресою м. Тернопіль, вул. Бродівська, 44.

06.06.2019 Тернопільською міською радою прийнято рішення № 7/35/183, відповідно до якого затверджено ПП «ПМП «Лотос» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0500 га для обслуговування нежитлового приміщення за адресою вул. Бродівська, 44 (пункт1); припинено ТОВ «Ватра-Укр» право користування частиною земельної ділянки площею 0,0500 га за адресою вул. Бродівська, 44, враховуючи письмову згоду землекористувача (пункт 2); надано ПП «ПМП «Лотос» земельну ділянку (кад. номер 6110100000:03:001:0316) площею 0,0500 га в оренду терміном на п`ять років для обслуговування нежитлового приміщення за адресою вул. Бродівська, 44.

19.07.2019 між Тернопільською міською радою (орендодавець) та ПП «ПМП «Лотос» (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення Тернопільської міської ради від 06.06.2019 № 7/35/183 передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: вул. Бродівська, 44 (пункт 1); в оренду передається земельна ділянка, кадастровий номер 6110100000:03:001:0316, загальною площею 0,0500 га, у тому числі землі під соціально-культурними об`єктами (пункт 2); договір укладено терміном на п`ять років з 06.06.2019 до 06.06.2024. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8).

За актом прийому-передачі земельної ділянки в оренду для обслуговування нежитлового приміщення за адресою вул. Бродівська, 44 у м. Тернополі від 19.07.2019 орендодавець (Тернопільська міська рада) передав в оренду орендарю (ПП «ПМП «Лотос») земельну ділянку загальною площею 0,0500 га терміном на п`ять років з 06.06.2019 до 06.06.2024 для обслуговування нежитлового приміщення.

Матеріали справи не містять доказів поновлення договору оренди землі від 19.07.2019 після закінчення строку його дії 06.06.2024, що не спростовано ПП «ПМП «Лотос», натомість останнім надано пояснення щодо неможливості вчинення будь-яких дій щодо цієї земельної ділянки з огляду на накладення на неї арешту.

16.08.2019 реєстратором Тернопільської міської ради Легінь О.М. здійснено реєстрацію права власності за Тернопільською міською радою на земельну ділянку кадастровий номер 6110100000:03:001:0316 площею 0,05 га, номер запису 32842810.

Водночас установлено, що рішення Тернопільської міської ради про скасування (внесення змін) до рішення 20 сесії З скликання Тернопільської міської ради від 28.02.2002 та про скасування державного акта на право власності на землю серії ТР № 042067 від 03.07.2002 не приймалися (відповідь Тернопільської міської ради від 19.11.2019 № 14314/05-Ф).

Крім того, судом установлено, що на замовлення ТОВ «Бігма» згідно з договором від 27.02.2020 ТОВ «СМП Геодезія» виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 0,0476 га.

З метою присвоєння цій земельній ділянці кадастрового номеру позивач звернувся із заявою від 09.04.2020 № 9705377962020 до Відділу у м. Тернопіль Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, проте рішенням від 23.04.2020 № РВ-6100755602020 позивачу відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 0,0476 га. У висновку щодо перевірки електронного документа встановлено перетин земельних ділянок з ділянкою 6110100000:03:001:0316, площа співпадає на 97,1706 %.

ТОВ «Бігма» звернулося до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги обставинами незаконного заволодіння Тернопільською міською радою частиною земельної ділянки, яка належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу та державного акта на право власності на землю, що є підставою для витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння відповідача та скасування державної реєстрації відповідного права.

У процесі розгляду справи було проведено ряд судових експертиз.

Так, відповідно до висновку експерта Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 14.09.2021 № 1279/20-22 (том 4 а.с. 215-224) за результатами проведеної земельно-технічної експертизи у господарській справі № 921/88/20 встановити накладення (повністю або частково) меж земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:03:001:0316 площею 0,05 га, яка належить Тернопільській міській раді та надана в оренду ПП «ПМП «Лотос» за договором оренди землі від 07.08.2019 № 6176, на земельну ділянку площею 0,0476 га, що входить до складу земельної ділянки загальною площею 0,1887 га, яка надана у власність ТОВ «Бігма» для обслуговування викуплених адміністративно-виробничих приміщень відповідно до державного акта на право власності на землю серії ТР № 042067, що зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю за № 13 від 03.07.2002, не вбачається за можливе. Ураховуючи відповідь на перше запитання стверджувати про порушення меж (або накладання) в конкретній частині та на якій саме площі земельних ділянок не вбачається можливим. А тому, перетин земельних ділянок має місце виключно на підставі рішення № РВ-6100755602020 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 23.04.2020. Площа такого перетину (накладання) становить 0,0463 га.

У висновку експерта Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 14.09.2021 № 1433/1434/20-22 (том 5 а.с.42-48) за результатами проведеного земельно-технічного дослідження щодо відповідності вимогам земельного законодавства та іншим нормативно-правовим актам з питань землеустрою та землекористування копії Технічної документації для підготовки та видачі документів на право користування (володіння) землею, ТОВ «Бігма», викуплені будівлі та споруди за адресою вул. Бродівська, 44, Тернопіль-2001, - надати висновок не вбачається за можливе, у зв`язку з представленням неповного пакету документів досліджуваної документації із землеустрою, однак можна стверджувати, що надана копія Технічної документації немає відношення до видачі Державного акта на право власності на землю серії ТР №042067, виданого Тернопільською міською радою від 03.07.2002, оскільки представлений перелік документів вказує, що земельні ділянки передавалися ТОВ «Бігма» у строкове користування, а не у власність. Враховуючи відсутність графічних матеріалів у наданій копії Технічної документації для підготовки та видачі документів на право користування (володіння) землею ТОВ «Бігма» на викуплені будівлі та споруди за адресою вул. Бродівська, 44 в м. Тернопіль та відсутність відомості обробки теодолітного ходу та вирахування координат поворотних кутів меж земельної ділянки, встановити межі спірної земельної ділянки та її фактичне місце розташування згідно копії технічної документації та копії Державного акта на право власності на землю серії ТР №042067 не можливо.

У висновку експерта Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 11.11.2022 № 44/22-22 (том 6 а.с. 3-10) за результатами проведення земельно-технічної експертизи у господарській справі № 921/88/20 зазначено, що встановити накладення перетин межі земельної ділянки (повністю або частково) з кадастровим номером 6110100000:03:001:0316 площею 0,05 га, яка належить Тернопільській міській раді та надана в оренду ПП «ПМП «Лотос» за договором оренди землі від 07.08.2019 № 6176, на земельну ділянку площею 0,0476 га, що входить до складу земельної ділянки загальною площею 0,1887 га, яка була надана у власність ТОВ «Бігма» для обслуговування викуплених адміністративно-виробничих приміщень відповідно до Державного акта на право власності на землю серії ТР №042067, що зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю за №13 від 03.07.2002, не вбачається за можливе. Враховуючи відповідь на перше запитання стверджувати про порушення меж (або накладання) в конкретній частині та на якій саме площі земельних ділянок не вбачається можливим. А тому, перетин земельних ділянок має місце виключно на підставі рішення № РВ-6100755602020 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 23.04.2020. Площа такого перетину (накладання) становить 0,0463 га.

Відповідно до висновку експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №371-Е від 16.05.2023 (том 6 а.с. 132-141) за результатами проведеного земельно-технічного дослідження встановлено, що з наданих на дослідження документів вбачається, що земельна ділянка ТОВ «Бігма» площею 0,05 га з кадастровим номером 6110100000:03:001:0316, яка належить Тернопільській міській раді та надана в оренду ПП «ПМП «Лотос» за договором оренди землі від 07.08.2019 №6176, накладається на земельну ділянку площею 0,0476 га, що входить до складу земельної ділянки загальною площею 0,1887 га (0,1411 га + 0,0476) відповідно до Державного акта на право власності на землю серії ТР № 042067, зареєстрованого у Книзі записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю за №13 від 03.07.2002, та надана у власність ТОВ «Бігма». Площа накладення вищезазначених ділянок становить 0,0464 га. У процентному вираженні накладення може становити 97,48 %.

У висновку експертів Незалежного інституту судових експертиз від 05.03.2024 № 10307 (том 10 а.с. 72-132) за результатами проведення додаткової комісійної судової земельно-технічної експертизи зазначено, що встановити чи накладається земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:03:001:0316 площею 0,05 га, яка належить Тернопільській міській раді та надана в оренду ПП «ПМП «Лотос» за договором оренди землі від 07.08.2019 № 6176, та земельна ділянка площею 0,0476 га за адресою: м. Тернопіль, вул. Бродівська, 44, із конфігурацією, площею та межами, що зазначені в Державному акті на право власності на землю від 03.07.2002 (бланк серії ТР №042067), та яка входить до складу земельної ділянки загальною площею 0,1887 га, не вбачається за можливе у зв`язку із відсутністю відомостей (значень координат) про розташування зовнішніх меж земельної ділянки площею 0,0476 га за адресою: м. Тернопіль, вул. Бродівська, 44, що вказана у Державному акті на право власності на землю від 03.07.2002 (бланк серії ТР №042067). Разом із тим, за результатами шифрування, векторизації схеми прив`язки кутів повороту із зазначенням земельної ділянки площею 0,0476 га, яка міститься в технічній документації для підготовки та видачі документів на право користування (володіння) землею, складена ДП «Земельно-кадастрове бюро» при Тернопільському міському відділі земельних ресурсів станом на 2001 рік, та співставленням її із фактичним розташуванням будівель та споруд встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:03:001:0316 та земельна ділянка площею 0,0476 га за адресою: м. Тернопіль, вул. Бродівська, 44, що вказана в Державному акті на право власності на землю від 03.07.2002 (бланк серії ТР №042067), та яка входить до складу земельної ділянки загальною площею 0,1887 га, частково перетинаються в площині, в результаті чого утворилась пляма накладання.

Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, позов задовольнив частково та мотивував таке рішення тим, що за встановлених у справі обставин, Тернопільська міська рада заволоділа майном (земельною ділянкою) позивача незаконно, без відповідної правової підстави, при цьому суд визнав подані позивачем докази на підтвердження своїх вимог більш вірогідними ніж докази, подані відповідачем. Разом із тим, за висновками суду, ефективним способом захисту порушеного права є вимога позивача про витребування з володіння відповідача нерухомого майна, рішення суду про задоволення якої є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, а вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не є належним способом захисту права або інтересу позивача, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації.

У поданій касаційній скарзі ПП «ПМП «Лотос» в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень в частині задоволених позовних вимог послалося, зокрема, на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні та недоведеності обставин, що мають значення для справи.

Так, на думку скаржника, суди, задовольняючи позов частково, порушили статтю 16 ЦК, частину 1 статті 74 ГПК, оскільки позивач не довів тієї обставини, що земельна ділянка площею 0,05 га з кадастровим номером 6110100000:03:001:0316 це та ж сама ділянка площею 0,0467 га, на яку останньому видано Державний акт на право власності на землю серії ТР № 042067 від 03.07.2002, а судами не визначалось місцезнаходження землі позивача, не досліджувалось саме порушене право останнього, не взято до уваги наявні докази, що спростовують позовні вимоги.

Судами не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.09.2022 у справі № 686/14731/21, стосовно того, що саме позивач, а не відповідач, повинен довести обставини повного накладення земельних ділянок, а у випадку неповного накладення земельних ділянок - повинен довести, в якому саме розмірі; у постанові від 12.07.2023 у справі №757/31372/18-ц, стосовно того, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору.

Суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду щодо способу захисту порушеного права, який має бути ефективним, повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію, про що зазначено у постановах від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 20.10.21 у справі № 9901/554/19, від 20.06.2023 у справі № 362/2707/19, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, а також стосовно того, що відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанова Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Суди попередніх інстанцій при вирішенні спору не застосували статтю 120 ЗК, статтю 377 ЦК у контексті майна ПП «ПМП «Лотос» та не врахували загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, про що зазначено у постановах Верховного Суду від 28.02.2020 № 913/169/18, від 15.01.2019 № 908/27/18, від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 19.05.2020 у справі № 127/10011/18, від 20.01.2021 у справі № 318/1274/18, від 16.06.2020 у справі № 689/26/17, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 03.04.2019 у справі № 921/158/18.

Суди попередніх інстанцій при вирішенні спору неправильно застосували положення статті 387 ЦК щодо підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння.

Суди не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.05.2022 у справі № 909/1089/20, стосовно того, що загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236-238, 282 ГПК, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а також висновок, викладений у постановах від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15- ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, де зазначено, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.

У статті 4 ГПК передбачено право юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2).

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини 1, 2 статті 5 ГПК).

За змістом статей 15, 16 ЦК кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Водночас, питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з`ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 у справі № 922/2529/19).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем (такий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

Таким чином, з огляду на положення процесуального закону (зокрема статті 236, 237, 267, 270, 282, 301, 315 ГПК) суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

За змістом положень статей 14, 269 ГПК передбачено обов`язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Так, предметом позову у процесуальному сенсі є звернення позивача до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

У справі, що розглядається, ТОВ «Бігма» обрало такий спосіб захисту порушено права, зокрема, як витребування з чужого незаконного володіння Тернопільської міської ради земельної ділянки кадастровий номер 6110100000:03:001:0316 площею 0,05 га, що обґрунтовано обставинами незаконного заволодіння відповідачем частиною земельної ділянки, яка належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу та державного акта на право власності на землю.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 статті 92 Конституції України).

Відповідно до статей 317, 319, 321 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина 1 статті 11 ЦК). Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина 1 статті 328 ЦК). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина 2 статті 328 ЦК).

Отже, за загальним правилом цивільні права, зокрема право власності, виникають із правомірних дій.

У справі, що розглядається, суди встановили, що ТОВ «Бігма» є власником земельної ділянки загальною площею 0,1887 га, яка розташована на території Тернопільської міської ради за адресою: м. Тернопіль, вул. Бродівська, 44, та надана у власність позивачу для обслуговування викуплених адміністративно-виробничих приміщень відповідно до рішення Тернопільської міської ради від 28.02.2002, договору купівлі-продажу земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності від 28.03.2002 та державного акта на право власності на землю серії ТР № 042067 від 03.07.2002, які є чинними та у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися.

Обставини правомірності набуття права власності ТОВ «Бігма» на зазначену земельну ділянку встановлено рішенням Господарського суду Тернопільської області від 08.07.2022 у справі № 921/816/21, що в силу статті 75 ГПК було враховано судами попередніх інстанцій при вирішенні спору у справі, що розглядається.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (статті 387, 388 ЦК). Цей спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного позову.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння.

Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна (подібні висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18).

Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, від його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

У справі, що розглядається, суди встановили обставини, за якими земельна ділянка кадастровий номер 6110100000:03:001:0316 площею 0,05 га, яка зареєстрована за Тернопільською міською радою на праві комунальної власності, фактично входить до складу земельної ділянки загальною площею 0,1887 га, яка належить на праві власності ТОВ «Бігма».

Такі обставини підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, зокрема судовими експертизами, проведеними в межах цієї справи. Так, за результатами проведеного земельно-технічного дослідження встановлено, що надані на дослідження документи свідчать, що земельна ділянка площею 0,05 га з кадастровим номером 6110100000:03:001:0316, яка належить Тернопільській міській раді та надана в оренду ПП «ПМП «Лотос» за договором оренди землі від 07.08.2019 № 6176, накладається на земельну ділянку площею 0,0476 га, що входить до складу земельної ділянки загальною площею 0,1887 га (0,1411 га + 0,0476), належної на праві власності ТОВ «Бігма» відповідно до державного акта на право власності на землю серії ТР №042067, зареєстрованого у Книзі записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю за №13 від 03.07.2002. Площа накладення цих ділянок становить 0,0464 га; у процентному вираженні накладення може становити 97,48 % (висновок експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №371-Е від 16.05.2023).

У висновку експертів за результатами проведення додаткової комісійної судової земельно-технічної експертизи від 05.03.2024 № 10307 (том 10 а.с. 72-132), зокрема зазначено, що за результатами шифрування, векторизації схеми прив`язки кутів повороту із зазначенням земельної ділянки площею 0,0476 га, яка міститься в технічній документації для підготовки та видачі документів на право користування (володіння) землею, складеній ДП «Земельно-кадастрове бюро» при Тернопільському міському відділі земельних ресурсів станом на 2001 рік, та співставленням її із фактичним розташуванням будівель та споруд встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:03:001:0316 та земельна ділянка площею 0,0476 га за адресою: м. Тернопіль, вул. Бродівська, 44, що вказана в державному акті на право власності на землю від 03.07.2002 (бланк серії ТР № 042067) та яка входить до складу земельної ділянки загальною площею 0,1887 га, частково перетинаються в площині, в результаті чого утворилась пляма накладання площею 463, 6 кв. м (0,0476 га), що становить 97,4 % від загальної площі земельної ділянки в розмірі 0,0476 га (том 10 а.с. 130).

Такі висновки було оцінено судами попередніх інстанцій разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 ГПК, та визнано ці докази належними. Будь-яких обставин для відхилення висновків експертів судами встановлено не було.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що ані Тернопільською міською радою, ані ПП «ПМП «Лотос» не спростовано у встановленому процесуальним законом порядку наведених обставин і можливість здійснення експертних досліджень у відповідний спосіб.

Крім того, судами попередніх інстанцій установлено в діях Тернопільської міської ради щодо спірного питання наявність суперечливої поведінки, яка полягає в тому, що рада спершу продала відповідну земельну ділянку ТОВ «Бігма», а за декілька років оформила за собою право власності на частину тієї ж самої земельної ділянки та, як установлено судами, незаконно заволоділа спірним майном без відповідної правової підстави.

Разом із тим під час розгляду господарським судом справи № 921/816/21 за позовом ПП «ПМП «Лотос» до Тернопільської міської ради та ТОВ «Бігма» про скасування рішення та визнання недійсним державного акта на право власності на землю (рішенням Господарського суду Тернопільської області від 15.06.2022 у задоволенні позову відмовлено) Тернопільська міська рада проти позову заперечувала та письмово викладала позицію про не доведення ПП «ПМП «Лотос» порушень чинного законодавства при укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки та видачі ТОВ «Бігма» державного акта на право власності на земельну ділянку, а також щодо правомірності рішення про передачу у власність ТОВ «Бігма» земельної ділянки площею 0,1887 га для обслуговування викуплених товариством адміністративно-виробничих приміщень.

У подальшому, під час вирішення спору у справі, що розглядається, Тернопільська міська рада заперечувала наявність правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, а саме на викуплені ТОВ «Бігма» адміністративно-виробничі приміщення, для обслуговування яких було передано у власність земельну ділянку площею 0,1887 га та видано державний акт на право власності на землю.

Отже, за обґрунтованими висновками суду апеляційної інстанції, така поведінка Тернопільської міської ради суперечить попередній поведінці цього органу та не відповідає його попереднім заявам у спірному питанні і є недобросовісною.

Суди попередніх інстанцій, з огляду на предмет і підстави заявленого позову, на підставі встановлених фактичних обставин справи та оцінки поданих сторонами доказів у їх сукупності, застосувавши, у тому числі такий стандарт доказування як вірогідність доказів, дійшли обґрунтованого висновку, що земельна ділянка, щодо якої виник спір, входить до складу земельної ділянки належної на праві власності позивачу, а Тернопільська міська рада заволоділа спірним майном без відповідної правової підстави, чим порушила право власності позивача на спірну земельну ділянку.

Таким чином, вимоги ТОВ «Бігма» про витребування із чужого незаконного володіння відповідача нерухомого майна - земельної ділянки кадастровий номер 6110100000:03:001:0316 площею 0,05 га, що входить до складу земельної ділянки загальною площею 0,1887 га, належної позивачу на праві власності, є ефективним і достатнім способом захисту порушеного права, який забезпечує повністю відновлення порушеного права власника, у якого вибуло майно з володіння поза його волею, а отже, відповідає завданням цивільного судочинства - ефективному захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів особи.

Доводи касаційної скарги ПП «ПМП «Лотос» про відсутність порушеного права позивача та обрання останнім неефективного способу захисту права є необґрунтованими, оскільки, перевіряючи такі аргументи третьої особи, суди попередніх інстанцій не встановили обставин обрання позивачем неналежного/неефективного способу захисту порушеного права, натомість суди на підставі належних і допустимих доказів встановили порушення права власності позивача на спірну земельну ділянку, яке підлягає захисту в обраний позивачем спосіб, що не було спростовано скаржником у встановленому процесуальним законом порядку.

Здійснивши аналіз постанов Верховного Суду, на які послався скаржник в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, суд касаційної інстанції зазначає, що у цих постановах Верховного Суду відповідні положення норм права застосовано судом залежно від встановлених у цих справах фактичних обставин і правовідносин, які виникли між сторонами у кожній із цих справ.

Водночас зацитовані скаржником в касаційній скарзі правові висновки Верховного Суду у наведених справах щодо способів судового захисту та необхідності встановлення порушеного права, на захист якого подано позов, є загальними вимогами процесуального та матеріального законодавства, певним алгоритмом дій суду та мають бути дотримані судами при розгляді будь-якого судового спору. Однак у кожній з наведених справ, які переглядались Верховним Судом, ці норми та принципи застосовані з урахуванням конкретних обставин справи та поданих сторонами доказів в межах конкретного предмета доказування.

При цьому у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій урахували висновки щодо ефективного захисту порушених прав, викладених як у постановах Великої Палати Верховного Суду, так і постановах Верховного Суду, і за встановлених обставин порушення відповідачем прав позивача та обрання останнім способу захисту, який призведе до відновлення його порушених прав у спірних правовідносинах, правомірно задовольнили вимоги про витребування майна з незаконного володіння.

Висновки судів попередніх інстанцій, наведені в оскаржуваних судових рішеннях у справі, що розглядається, не суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у наведених скаржником постановах, що стосуються як питання способу захисту порушених прав, так і оцінки поданих сторонами доказів і встановлення обставин, що мають значення для вирішення справи.

Відмінність результату вирішення спору у справі, що розглядається, та у справах, на які послався скаржник, зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норм права, а неоднаковими встановленими судами фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

Суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника про незастосування при вирішенні спору у справі, що розглядається, положень статті 120 ЗК, статті 377 ЦК у контексті майна ПП «ПМП «Лотос» та не врахування загального принципу цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, оскільки при вирішенні цього спору судами попередніх інстанцій не було встановлено обставин порушення прав ПП «ПМП «Лотос», про які зазначає скаржник в касаційній скарзі, а посилання скаржника на висновки щодо застосування наведених норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 28.02.2020 № 913/169/18, від 15.01.2019 № 908/27/18, від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 19.05.2020 у справі № 127/10011/18, від 20.01.2021 у справі № 318/1274/18, від 16.06.2020 у справі № 689/26/17, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи, що розглядається, предмет і підстави позову, а також матеріально-правове регулювання спірних правовідносин, є безпідставним.

Разом із тим цитування скаржником окремих висновків, наведених у зазначених постановах Верховного Суду, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, а зміст зазначених скаржником постанов не свідчить про застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків, викладених у цих постановах.

Доводи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій при вирішенні спору положень статті 387 ЦК щодо підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння не обґрунтовано підставами касаційного оскарження судових рішень, передбаченими частиною 2 статті 287 ГПК, тому відхиляються судом касаційної інстанції.

З урахуванням встановлених фактичних обставин у справі, що розглядається, зазначені ПП «ПМП «Лотос» доводи про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій наведених норм матеріального та процесуального права з огляду на підстави оскарження є необґрунтованими, отже, підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи.

Доводи касаційної скарги, спрямовані на перевірку та переоцінку судом касаційної інстанції наданих сторонами доказів, до уваги не приймаються, оскільки вони виходять за межі перегляду справи судом касаційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною 2 статті 287 ГПК, не спростовують наведених висновків та не впливають на них. Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанцій в оскаржуваній частині - без змін. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Приватне мале підприємство «Лотос» залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.07.2024 у справі № 921/88/20 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: Н.О. Багай

В.А. Зуєв