Постанова

від 16.12.2024 по справі 914/900/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2024 р. Справа № 914/900/24

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача)Якімець Г.Г.,

Суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників:

від прокуратури (скаржника) Винницька Л.М.

від позивача Ковела М.В.

від відповідача Галушко О.І.

від третьої особи не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури, вих.№15/1-1137вих-24 від 11 жовтня 2024 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 16 вересня 2024 року (повний текст підписано 26.09.2024), суддя Манюк П.Т.

у справі №914/900/24

за позовом Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова, м. Львів

в інтересах держави в особі:

позивача Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Український доброволець», м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне підприємство «Галпрофбуд», м. Львів

про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації речового права та його припинення, повернення земельної ділянки

в с т а н о в и в :

02 квітня 2024 року Перший заступник керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом, заявленим в інтересах держави в особі Львівської міської ради, до відповідача Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Український доброволець» про визнання недійсним договору оренди землі від 10.09.2021 №Ш-4366, скасування державної реєстрації речового права та його припинення, повернення земельної ділянки.

Позов обґрунтовано тим, що договір оренди від 10.09.2021 №Ш-4366 укладений всупереч вимогам ст.ст.41, 116, 124, 134 Земельного кодексу України, ст.ст.133-135, 137 Житлового кодексу України та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 №186, ст.2, ч.2 ст.16 Закону України «Про оренду землі», а тому наявні підстави для визнання недійсним вказаного договору оренди, скасування державної реєстрації іншого речового права (права оренди) та повернення земельної ділянки власнику Львівській міській раді. На думку прокурора, Житловий кодекс та постанова Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 №186, якою затверджено Примірний статут ЖБК, є чинними, їх положення не суперечать іншому чинному законодавству України, а тому обов`язкові до виконання всіма юридичними та фізичними особами, органами влади та їх посадовими особами. Як зазначає прокурор, при укладенні договору оренди Львівською міською радою не взято до уваги той факт, що виконавчим комітетом Львівської міської ради рішення зборів про організацію ОК ЖБК Український доброволець та список громадян, які вступають до кооперативу, і членів їх сімей не затверджувалися.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16 вересня 2024 року у справі №914/900/24 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду мотивоване тим, що суду не надано достатньо доказів, що Львівською міською радою були допущені порушення чинного законодавства при прийнятті ухвали від 17.06.2021 №1013 «Про затвердження ОК «ЖБК «Український доброволець» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання ділянки на вул. Під Голоском", вказана ухвала відповідає вимогам чинного законодавства та прийнята у визначеній законом компетенції, що свідчить про відсутність підстав для визнання недійсним оскаржуваного договору оренди. Суд у рішенні, посилаючись на ст.41 ЗК України, яка є спеціальною нормою у порівнянні зі ст.134 ЗК України, та якою передбачено право житлово-будівельних (житлових) та гаражно-будівельних кооперативів на отримання у власність або в оренду земельних ділянок для житлового і гаражного будівництва без проведення земельних торгів. Суд у рішенні зазначає, що Закон України «Про кооперацію», як спеціальний законодавчий акт, що визначає правове становище кооперативів в Україні, не містить жодних обмежень стосовно створення ЖБК в частині наявності житлових потреб засновників або членів, вікового цензу або знаходження на квартирному обліку тощо, крім того, Закон України «Про кооперацію» встановлює порядок створення всіх кооперативів, включаючи і ЖБК та не містить жодних застережень відносно існування іншого порядку, ніж встановлений цим законом, тому до спірних правовідносин не можуть застосовуватися норми Примірного статуту щодо створення ЖБК тільки при виконавчих комітетах місцевої ради чи юридичних особах, оскільки ці положення суперечать статі 87 ЦК України та статті 7 ЗУ «Про кооперацію» щодо добровільності створення кооперативу. Разом з цим, суд відхилив доводи прокурора про те, що ОК "ЖБК "Український доброволець" не є житлово-будівельним кооперативом в розумінні статті 41 ЗК України, а є тільки обслуговуючим, оскільки таке не відповідає змісту спеціального Закону, оскільки поняття обслуговуючий кооператив та житлово-будівельний кооператив характеризують тип і напрям його діяльності та не є тотожними в розумінні останнього.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Перший заступник керівника Львівської обласної прокуратури звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 16 вересня 2024 року у справі №914/900/24 та прийняти нове, яким позов задоволити в повному обсязі. Зокрема, зазначає, що спірна земельна ділянка на підставі ст.41 Земельного кодексу України, надана в користування без проведення конкурсу, тобто без надходження коштів в бюджет, обслуговуючому кооперативу, який по суті не є житлово-будівельним кооперативом в розумінні діючого житлового законодавства і не створений для забезпечення житлом його членів, а створений для можливості позаконкурсного набуття земельної ділянки для будівництва житла з метою його подальшої комерційної реалізації. Прокурор наголошує, що при вирішенні питання, яким нормативно-правовим актом слід керуватися при створенні ЖБК: ст.7 ЗУ «Про кооперацію» чи Примірним статутом, необхідно враховувати, що зазначені нормативно-правові акти співвідносяться як загальний (ЗУ «Про кооперацію») та спеціальний (примірний статут), а тому слід застосовувати норми спеціального нормативно-правового акту. Апелянт також зазначає, що норми Житлового кодексу УРСР та постанови Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 №186, якою затверджено Примірний статут, є чинними, їх положення не суперечать чинному законодавству України, а тому обов`язкові до виконання всіма юридичними та фізичними особами, органами влади та посадовими особами.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначає, що положення Закону України «Про кооперацію» як спеціального законодавчого акту не містять вимог щодо: (1) перебування засновників (членів) житлово-будівельного кооперативу на квартирному обліку; (2) необхідності покращення житлових умов засновників (членів) житлово-будівельного кооперативу; (3) створення та реєстрації житлово-будівельного кооперативу при органах місцевого самоврядування та затвердження списку його членів органами місцевого самоврядування тощо. Поряд з тим, наголошує, що у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності; така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням "застарілих" норм з одного й того ж питання. Одночасно зазначає, що безпосередньо при прийнятті Закону України «Про кооперацію» законодавчим органом було визначено його пріоритет над іншими нормативно-правовими актами, що регулюють правовідносини у сфері кооперації відмінно від цього закону, що свідчить про безпідставність доводів апеляційної скарги в частині пріоритетності положень Житлового кодексу та Примірного статуту.

У письмових поясненнях Львівська міська рада просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, аналогічних зазначеним відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу. Поряд з тим, наголошує, що ОК «ЖБК «Український доброволець» створений саме з метою отримання житла його членами та членами їх сімей, а не отримання прибутку, як безпідставно зазнається представником прокуратури, що відповідає вимогам ст.41 Земельного кодексу України.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою суду від 08 листопада 2024 року розгляд справи призначено на 09 грудня 2024 року.

Ухвалою суду від 09 грудня 2024 року розгляд справи відкладено на 16 грудня 2024 року.

Прокурор в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив такі задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 16 вересня 2024 року у справі №914/900/24 та прийняти нове, яким позов задоволити в повному обсязі, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник Львівської міської ради в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги також заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, наведених у письмових поясненнях.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки явка представника третьої особи в судове засідання не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, у червні 2019 року створено Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Український доброволець, діяльність якого визначається на підставі статуту, затвердженого загальними зборами засновників Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Український доброволець (Протокол № 1 від 11.06.2019 року) (надалі статут кооперативу).

Як вбачається з п. 1 статуту кооперативу, Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Український доброволець організовується з метою забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей з числа учасників бойових дій та добровольців, шляхом будівництва багатоквартирного житлового будинку (будинків), а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками). Кооператив є обслуговуючим кооперативом, який об`єднує фізичних осіб на основі членства з метою реалізації мети та завдань, передбачених цим статутом. Кооператив створюється з метою задоволення потреб у житлі членів кооперативу і членів їх сімей на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Пунктом 4 статуту кооперативу встановлено, що кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку. Доходи (прибутки) кооперативу використовуються виключно для фінансування видатків на утримання кооперативу, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів його діяльності, визначених статутом.

Відповідно до п.14 статуту кооперативу метою кооперативу, серед іншого, є: забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей з числа учасників бойових дій та добровольців, шляхом будівництва багатоквартирного житлового будинку (будинків), а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками); організація та ведення будівництва багатоквартирного житлового будинку (будинків), в т.ч. оформлення містобудівної, проектної та дозвільної документації, оформлення договірної та іншої первинної документації щодо виготовлення документації, отримання послуг, робіт, товарів, матеріалів тощо; управління та експлуатація багатоквартирного житлового будинку (будинків), в т.ч. організація забезпечення багатоквартирного житлового будинку (будинків) електроенергією, газом, водою, водовідведенням (каналізацією) та іншими необхідними ресурсами, товарами, роботами та послугами; експлуатація загальнобудинкових мереж, організація охорони та прибирання території багатоквартирного житлового будинку (будинків).

Поряд з тим, судом встановлено, що ухвалою Львівської міської ради від 08.11.2018 року №4145 Про затвердження Програми створення житлово-будівельних кооперативів затверджено Програму створення житлово-будівельних кооперативів (з подальшими змінами та доповненнями). Пунктом 3 Програми створення житлово-будівельних кооперативів передбачені способи реалізації Програми, серед яких, зокрема: виділення Львівською міською радою земельних ділянок житлово-будівельним кооперативам, сформованим з числа учасників антитерористичної операції (операції об`єднаних сил), працівників закладів освіти та охорони здоров`я; виготовлення документації із землеустрою на земельні ділянки, які надаються житлово-будівельним кооперативам, сформованим з числа учасників антитерористичної операції (операції об`єднаних сил), працівників закладів освіти та охорони здоров`я, здійснюється за рахунок коштів міського бюджету м. Львова; виготовлення проектної документації (проведення експертизи) на будівництво житлових будинків житлово-будівельним кооперативам, сформованим з числа учасників антитерористичної операції (операції об`єднаних сил), працівників закладів освіти та охорони здоров`я, здійснюється за рахунок коштів міського бюджету м. Львова; будівництво житлово-будівельними кооперативами будинків за рахунок коштів членів житлово-будівельних кооперативів, сформованих з числа учасників антитерористичної операції (операції об`єднаних сил), працівників закладів освіти та охорони здоров`я.

Ухвалою Львівської міської ради від 11.07.2019 №5329 Про резервування земельної ділянки на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків кооперативним методом для учасників операції об`єднаних сил (учасників антитерористичної операції?) прийнято рішення зарезервувати земельну ділянку орієнтовною площею 1,69 га на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків кооперативним методом для учасників операції об`єднаних сил (учасників антитерористичної операції).

Враховуючи вищенаведені обставини, 25 червня 2019 року ОК ЖБК Український доброволець звернувся до Львівської міської ради для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2000 га на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків для учасників операції об`єднаних сил (учасників антитерористичної операції) членів обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Український доброволець (звернення зареєстроване у Львівській міській раді 25.09.2019 за № 2-29507/АП-2403).

Пунктом 2 ухвали Львівської міської ради від 10.10.2019 №5687 Про внесення змін до ухвали міської ради від 19.09.2019 №5441 та надання дозволу ОК Житлово-будівельний кооператив Український доброволець та ОК Житлово-будівельний кооператив Наш Львів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. Під Голоском, прийнято рішення надати обслуговуючому кооперативу Житлово-будівельний кооператив Український доброволець дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2000 га на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків для учасників операції об`єднаних сил (учасників антитерористичної? операції) членів обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Український доброволець.

У подальшому, на замовлення ОК ЖБК Український доброволець розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 та подано до Львівської міської ради на затвердження, який було затверджено ухвалою Львівської міської ради від 17.06.2021 №1013 Про затвердження ОК «ЖБК «Український доброволець» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1 та надано в оренду земельну ділянку площею 0,2000 га (кадастровий номер 4610137500:05:004:0506) на АДРЕСА_1 терміном на 10 років для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків для учасників Операції об`єднаних сил (учасників антитерористичної операції) (код КВЦПЗ 02.03 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку) за рахунок земель житлової та громадської забудови, перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування та зобов`язано відповідача укласти з Львівською міською радою договір оренди землі, договір про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою у розмірі орендної плати з моменту прийняття цієї ухвали до часу укладання договору оренди землі тощо.

На виконання вищенаведеної? ухвали Львівської міської ради, 10.09.2021 між Львівською міською радою (орендодавець) та Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Український доброволець (орендар) укладено договір оренди землі, зареєстрований у Львівській міській раді 10.09.2021 за №Ш-4366, згідно з п.2 якого, в оренду передається земельна ділянка площею 0,2000 га.

Згідно з п.5 договору оренди нормативно-грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 1 312 240,00 грн.

Пунктом 9 договору оренди встановлено розмір орендної плати за користування земельної ділянки, що становить 118 101,60 грн в рік 9% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до п.15 договору оренди земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків для учасників Операції об`єднаних сил (учасників антитерористичної операції).

У квітні 2024 року Перший заступник керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова звернувся до суду з цим позовом, заявленим в інтересах держави в особі Львівської міської ради, до відповідача Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Український доброволець» про визнання недійсним договору оренди землі від 10.09.2021 №Ш-4366, скасування державної реєстрації речового права та його припинення, а також повернення земельної ділянки.

Частинами 1, 3 ст.4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Згідно з ч.3 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст.53 ГПК України).

На час звернення прокурором до суду з цим позовом власником спірної земельної ділянки та стороною договору є Львівська міська рада.

Слід зазначити, що позивач, як уповноважений суб`єкт владних повноважень, на думку прокурора, за наявності факту порушення інтересів держави, не звертався до суду за їх захистом, незважаючи на те, що листом від 09.11.2023 №14.50/99-2419вих-23 Галицька окружна прокуратура м. Львова звернулася до Львівської міської ради із вимогою про необхідність вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства.

У відповідь Львівська міська рада листом від 20.11.2023 №2901-вих-143065 повідомила про відсутність підстав для вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства.

У процесі розгляду справи Львівська міська рада заперечила позовні вимоги прокурора та просила відмовити у їх задоволенні, у зв`язку з їх безпідставністю, що не позбавило прокурора, відповідно до ч.5 ст.55 ГПК України, права підтримувати позов і вимагати розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положення частини 2 статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ч.1 ст.13 Конституції України).

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ст.12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальних громад відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Відповідно до ч.2 ст.123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Частина 3 вказаної статті встановлює, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 15 ст. 123 Земельного кодексу України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Поряд з тим, в частині 1 ст.122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Спірна земельна ділянка площею 0,2000 га кадастровий номер 4610137500:05:004:0506 на АДРЕСА_1 є комунальною власністю територіальної громади м. Львова, у зв`язку з чим її розпорядником виступає Львівська міська рада.

За загальним правилом, встановленим частиною 1 ст.134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Водночас, приписами спеціальної правової норми, а саме - статті 41 Земельного кодексу України, якою керувалась Львівська міська рада при прийнятті рішення, передбачено право житлово-будівельних (житлових) та гаражно-будівельних кооперативів на отримання у власність або в оренду земельних ділянок для житлового і гаражного будівництва у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації, за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відтак, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що у Львівської міської ради, як уповноваженого органу, не було правових підстав для відмови у затвердженні ОК ЖБК Український доброволець проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, після прийняття ухвали Львівської міської ради від 10.10.2019 року № 5687 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 19.09.2019 року № 5441 та надання дозволу ОК ЖБК Український доброволець та ОК Житлово-будівельний кооператив Наш Львів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. Під Голоском» та після подання ЖБК Український доброволець технічної? документації Львівській міській раді на затвердження.

Статтею 41 Земельного кодексу України визначено, що житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої? влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої? містобудівної документації. Відтак, вказаною статтею, яка є спеціальною нормою у порівнянні зі ст.134 Земельного кодексу України, передбачено право житлово-будівельних (житлових) та гаражно-будівельних кооперативів на отримання у власність або в оренду земельних ділянок для житлового і гаражного будівництва без проведення земельних торгів.

Системний аналіз ст.135 Земельного кодексу України дозволяє зробити висновок про те, що земельні торги це форма продажу у власність або в користування земельних ділянок державної та комунальної власності, в результаті проведення яких власником (користувачем) визнається учасник, який подав найвищу цінову пропозицію за лот, у разі якщо ним зроблено щонайменше один крок торгів. Відтак, земельні торги проводяться для невизначеного кола осіб і неможливим є завчасне передбачення чи визначення його переможця. Таким чином, нівелюється можливість застосування спеціальної норми законодавства - ст.41 Земельного кодексу України, що передбачає право житлово-будівельного (житлового) та гаражно-будівельного кооперативу набувати право власності або користування земельну ділянку з конкретно визначеною умовою її використання для житлового або гаражного будівництва.

Відтак, твердження прокуратури про відсутність підстав для передачі спірної земельної ділянки в оренду без проведення аукціону є помилковими.

Поряд з тим, судом першої інстанції правомірно відхилено доводи прокурора про те, що ОК ЖБК Український доброволець не є житлово-будівельним кооперативом в розумінні статті 41 Земельного кодексу України.

Як зазначалося вище, в силу положень ст.41 Земельного кодексу України, житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.

Вказаною нормою передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи або надання в оренду для здійснення житлового будівництва за умови, що така юридична особа створена як житлово-будівельний кооператив.

Правовідносини в сфері кооперації регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України Про кооперацію. Окрім цього, у зв`язку з тим, що кооператив створюється у формі юридичної особи - також підлягають застосуванню положення Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Функціонування кооперативу як суб`єкта цивільних правовідносин можливе лише після його державної реєстрації згідно з вимогами спеціального законодавства України.

Оскільки, ні Житловим кодексом України, ні Примірним статутом, ні Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про кооперацію» не встановлено особливостей державної реєстрації житлово-будівельних і гаражних кооперативів, їх реєстрація відбувається в порядку, визначеному Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Листом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва від 25.04.2005 №3087 наголошено на тому, що створення кооперативів в Україні регулюється Законом України «Про кооперацію».

Відповідно до ст.80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Юридична особа може бути створена шляхом об`єднання осіб та (або) майна (ст. 81 ЦК України). Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом (ст. 83 ЦК України). Зокрема, іншою організаційно-правовою формою юридичної особи і є кооператив.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про кооперацію» кооператив юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Статтею 5 вказаного Закону визначено, що законодавство про кооперацію базується на нормах Конституції України і Цивільного кодексу України, цього Закону, інших нормативно-правових актів з питань кооперації.

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо (ч.2 ст.6 ЗУ «Про кооперацію»).

Житлово-будівельний кооператив є спеціальним суб`єктом права відповідно до положень статті 41 Земельного кодексу України. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.03.2021 року у справі №911/261/20.

Таким чином, доводи прокурора про те, що кооператив (відповідач) не є житлово-будівельним, а є тільки обслуговуючим не відповідає змісту спеціального Закону, оскільки поняття обслуговуючий кооператив та житлово-будівельний кооператив характеризують тип і напрям його діяльності та не є тотожними в розумінні останнього.

На спростування доводів прокурора, суд першої інстанції правильно зауважив, що судовими рішеннями в адміністративній справі №826/15758/16, що набрали законної сили, встановлено, що вимоги Примірного Статуту житлово-будівельного кооперативу та статті 137 Житлового кодексу Української PCP щодо встановлення порядку організації та створення кооперативу та затвердження списку громадян, які вступають до нього, і членів їх сімей виконавчим комітетом ради народних депутатів не відповідають приписам статті 7 Закону України Про кооперацію, який набув чинності пізніше, і, відповідно, підлягає застосуванню.

Питання про створення і діяльність житлово-будівельних кооперативів врегульовані Законом України Про кооперацію, який є спеціальним, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, а тому відсутні правові підстави для застосування статей 133, 135, 137 Житлового кодексу Української PCP та Примірного Статуту житлово-будівельного кооперативу.

Так, постановою Верховної Ради України Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP №1545-ХІІ від 12.09.1991 встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу PCP з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Наведена постанова Верховної Ради України передбачає можливість застосування норм ЖК УРСР та інших актів Союзу PCP на території України, обмежуючи їх дію: у часі - до прийняття відповідних актів законодавства України; за колом відносин - які не врегульовано законодавством України; за ознакою відповідності - виключно у частині, що не суперечить Конституції і законам України.

Враховуючи обмеження, передбачені вказаною постановою Верховної Ради України, норми ЖК УРСР та Примірного статуту можуть застосовуватися у сфері регулювання житлових відносин та відносин щодо створення кооперативів лише у частині, що не суперечить вимогам чинної Конституції та законам України.

Суд зазначає, що у 2003 році прийнято акт законодавства України, який регулює відносини, які раніше були врегульовані законодавством УРСР, зокрема прийняттям Закону України Про кооперацію було встановлено нові норми, що регулюють відносини створення і організації діяльності кооперативів різних типів, та виключено низку обмежень та додаткових дискримінаційних вимог, встановлених актами законодавства УРСР.

Із прийняттям Закону України Про кооперацію, правові акти законодавства УРСР діють лише в тій частині, що не суперечить Конституції і цьому закону України, а тому суд дійшов висновку, що для визначення порядку створення та діяльності кооперативів в Україні слід застосовувати, в першу чергу, норми Закону України Про кооперацію.

Суд звертає увагу, що у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням "застарілих" норм з одного й того ж питання.

Такий підхід узгоджується з постановами Верховного Суду від 21.06.2018 року у справі №807/698/17, від 12.09.2018 року у справі №564/118/17, від 25.09.2018 року у справі №499/714/16-а, від 30.10.2018 року у справі №826/5917/17, від 06.12.2018 року у справі №816/1244/17, від 24.01.2019 року у справі №812/561/17 та від 29.01.2019 року у справі №293/342/17.

Закон України Про кооперацію, як спеціальний законодавчий акт, що визначає правове становище кооперативів в Україні, не містить жодних обмежень стосовно створення ЖБК в частині наявності житлових потреб засновників або членів, вікового цензу або знаходження на квартирному обліку тощо.

Крім того, Закон України Про кооперацію встановлює порядок створення всіх кооперативів, включаючи і ЖБК та не містить жодних застережень відносно існування іншого порядку, ніж встановлений цим законом, тому до спірних правовідносин не можуть застосовуватися норми Примірного статуту щодо створення ЖБК тільки при виконавчих комітетах місцевої ради чи юридичних особах, оскільки ці положення суперечать статі 87 Цивільного кодексу України та статті 7 Закону України Про кооперацію щодо добровільності створення кооперативу.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що відповідач є житлово-будівельним кооперативом, в розумінні Закону України Про кооперацію, відтак, твердження прокурора, що ОК ЖБК Український доброволець не є житлово-будівельним кооперативом в розумінні ст.41 Земельного кодексу України, оскільки не відповідає положенням ст.133-135, 137 Житлового кодексу України та положенням Примірного Статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради міністрів УРСР від 30.04.1985 року №186 суд вважає необґрунтованими.

Щодо умов передачі земельної ділянки житлово-будівельному кооперативу, то відповідно до ч.1 ст.16 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану (ч.1 ст.17 вказаного Закону).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.18 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Відповідно до Генерального плану м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 30.09.2010 №3924, земельна ділянка кадастровий номер 4610137500:05:004:0506 орієнтовною площею 0,2000 га на АДРЕСА_1 , знаходиться в межах зони Ж-3 багатоповерхової житлової забудови (5, 9, поверхів). Вказана земельна ділянка входить в межі детального плану території житлового району Під Голоском, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 19.08.2016 №749.

З пояснювальної записки Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків для учасників операції об`єднаних сил (учасників антитерористичної операції) ОК Житлово-будівельний кооператив Український доброволець м. Львів, вул. Під Голоском, 2020 р. вбачається, що вказаний проект землеустрою розроблений у відповідності з детальним планом території, затвердженим рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.08.2019 №749 Про затвердження внесення змін до детального плану території житлового району «Під Голоском» (зміна №2).

Як вбачається з Фрагменту проектного плану (з внесеними змінами) Детального плану території житлового району Під Голоском (зміна № 2) території, на якій розміщена спірна земельна ділянка, належить до території багатоповерхової квартирної житлової забудови. Згідно з Фрагменту схеми функціонального зонування території (внесення змін в план зонування території Шевченківського району згідно з затвердженою зміною №1 до ДПТ) функціональне зонування, в межах якого розташована спірна земельна ділянка, відноситься до зони багатоповерхової житлової забудови (5-9 поверхів).

Як вбачається з Кадастрового плану (опису меж) земельної ділянки та Плану відведення земельної ділянки, що є складовими частинами Проекту землеустрою від межі «А» до «Б» (на півночі від земельної ділянки) є землі загального користування, а саме проїзд; від межі «Б» до «В» знаходиться земельна ділянка ОК «Житлово-будівельний? кооператив «Під Голоско»; від межі «В» до «А» знаходиться земельна ділянка ОК Житлово-будівельний кооператив "Наш Львів. З півночі та сходу земельна ділянка обмежена червоними лініями вулиці, що зумовило формування земельної ділянки у зазначеному розмірі.

Таким чином, конфігурація, розташування та площа земельної ділянки, що відводилася ОК ЖБК Український доброволець відповідає містобудівній документації з відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 .

Площа земельної ділянки визначена з урахуванням обмежень, визначених містобудівною документацією, та обмежена сусідніми фактичними землекористувачами, що в повній мірі відповідає вимогам законодавства та не свідчить про порушення містобудівної документації при визначенні площі земельної ділянки. Також як вже зазначалося спірна земельна ділянка розташована у функціональній зоні «Ж-3» - зоні багатоповерхової житлової забудови (5-9 поверхів).

Враховуючи все наведене вище, прокурором не доведено належними, допустимими доказами наявність підстав для визнання недійсним спірного договору оренди. При цьому, суду не надано доказів, що Львівською міською радою були допущені порушення чинного законодавства при прийнятті ухвали від 17.06.2021 №1013 Про затвердження ОК ЖБК Український доброволець проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання ділянки на АДРЕСА_1 . Вказана ухвала відповідає вимогам чинного законодавства та прийнята у визначеній законом компетенції.

Поряд з цим, вимоги прокурора про скасування державної реєстрації речового права права оренди ОК ЖБК Український доброволець та повернення спірної земельної ділянки Львівській міській раді є похідними від вимоги про визнання недійсним договору, відтак, такі не підлягають задоволенню.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Доводи скаржника не спростовують висновків місцевого господарського суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Львівської області від 16 вересня 2024 року у справі №914/900/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу Першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури без задоволення.

Матеріали справи №914/900/24 повернути до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 17 грудня 2024 року

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

СуддяБонк Т.Б.