Постанова

від 26.12.2024 по справі 712/10764/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року

м. Черкаси

Справа № 712/10764/21Провадження № 22-ц/821/1743/24Категорія: 311010000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Фетісової Т.Л., Василенко Л.І.

за участю секретаря: Мунтян К.С.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача: адвокат Кушнір Анна Семенівна,

відповідачі: Релігійна Організація «Релігійна Громада Свято-Троїцький кафедральний собор Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси», Релігійна Організація «Релігійна громада Свято-Миколаївської парафії Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси»,

представник відповідачів: адвокат Тараненко Мирослав Олександрович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 квітня 2024 року (ухваленого під головуванням судді Пироженка С.А. в приміщенні Соснівського районного суду м. Черкаси, повний текст рішення складено 15 квітня 2024 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Релігійної Організації «Релігійна Громада Свято-Троїцький кафедральний собор Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси», Релігійної Організації «Релігійна громада Свято-Миколаївської парафії Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси» про визнання дій протиправними, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

30 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Релігійної Організації «Релігійна Громада Свято-Троїцький кафедральний собор Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси», Релігійної Організації «Релігійна громада Свято-Миколаївської парафії Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси» про визнання дій протиправними, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позов обґрунтований тим, що з 2003 року позивач працював у Релігійній організації «Релігійна громада Свято-Троїцький Кафедральний собор Черкаської єпархії Української православної церкви Київського Патріархату (Православної церкви України) м. Черкаси на посаді священнослужителя.

30.09.2013 був звільненим у зв`язку з переходом на виборчу посаду Голови парафіяльної Ради Свято-Миколаївської Парафії Черкаської єпархії Української православної церкви Київського Патріархату, за згодою сторін на підставі ст. 36 КЗпП України.

Також, зазначає ОСОБА_1 , з 2013 року він був прийнятий на роботу у Релігійну організацію «Релігійна громада Свято-Миколаївська Парафія Черкаської єпархії Української православної церкви Київського Патріархату (Православної церкви України) м. Черкаси на посаду священнослужителя та Голови парафіяльної Ради Свято-Миколаївської парафії Черкаської єпархії Української православної церкви.

30.09.2018 був звільнений, але відповідні записи згідно чинного законодавства до трудової книжки не були внесені.

При звільненні, зазначає позивач, Релігійна Організація «Релігійна громада Свято-Миколаївської парафії Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси» не надала копію наказу (розпорядження) про звільнення.

Зазначає, що його було звільнено без виплати заробітної плати за весь період часу, зокрема, не виплачено заробітну плату з жовтня 2003 року по вересень 2013 року в розмірі 720 000 грн; грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 28 860 грн в Релігійній Організації «Релігійна громада Свято-Троїцький Кафедральний собор Черкаської єпархії Української православної церкви Київського Патріархату (Православної церкви України) м. Черкаси; а також заробітну плату з вересня 2013 року по вересень 2018 року в розмірі 360 000 грн; грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 14 430 грн в Релігійній Організації «Релігійна громада Свято-Миколаївська Парафія Черкаської єпархії Української православної церкви Київського Патріархату (Православної церкви України) м. Черкаси.

Вважає, що крім невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористані відпустки, підлягає до стягнення грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу та пеня.

З огляду на вказані обставини, ОСОБА_1 просить постановити судове рішення, яким стягнути з Релігійної Організації Релігійна Громада Свято-Троїцький кафедральний собор Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси» на його користь невиплачену заробітну плату в розмірі 720000,00 грн та компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 28860,00 грн;

поновити його на посаді священнослужителя та Голови парафіяльної Ради Свято-Миколаївської Парафії Черкаської єпархії Української православної церкви Релігійна організація «Релігійна громада Свято-Миколаївська парафія Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси»;

стягнути з Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Миколаївська Парафія Черкаської єпархії Української православної церкви Київського Патріархату (Православної церкви України) м. Черкаси на його користь невиплачену заробітну плату в розмірі 360 000,00 грн; компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 14430,00 грн; заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 210 000 грн; зобов`язати Релігійну організацію «Релігійна громада Свято-Миколаївська Парафія Черкаської єпархії Української православної церкви Київського Патріархату (Православної церкви України) м. Черкаси внести відповідний запис про звільнення до трудової книжки;

також просить стягнути з відповідачів пеню за користування коштами, виходячи зі ставки НБУ в сумі 902394,74 грн.

25 січня 2022 року ОСОБА_1 подав до суду уточнену позовну заяву.

26 травня 2022 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути на його користь з Релігійної Організації «Релігійна громада Свято-Троїцький кафедральний собор Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси » невиплачену заробітну плату з індексацією в розмірі 293 842,55 грн; грошову компенсацію заневикористані днівідпусткив розмірі94785,01грн; заборгованість по виплаті добових витрат, пов`язаних з відрядженням до с. Суботів за періодз 18.08.2005 по 13.05.2007 в розмірі121 348,30 грн; 10% від розміру боргу, за ставкою НБУ за користування коштами в розмірі

10 982,96 грн; середній заробіток за час затримки у розрахунку за період з 30.09.2013 по 25.04.2022 у розмірі665 648,85 грн;

стягнути на користь ОСОБА_1 з Релігійної Організації «Релігійна громада Свято-Миколаївська парафія Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси» невиплачену заробітну плату з індексацією в розмірі 209 108 грн;грошову компенсацію за невикористані дні відпусткив розмірі27 914,88 грн; 10% від розміру боргу, за ставкою НБУ, за користування коштами,в розмірі14 332,74 грн;середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.09.2018 по 25.04.2022 у розмірі 263 245,95 грн;

також просив визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 та поновити його на посаді священнослужителя та Голови парафіяльної Ради Свято-Миколаївської парафії Черкаської єпархії Української православної церкви«Релігійна громада Свято-Миколаївська парафія Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси» та стягнути солідарно з відповідачів на його користь 1 000 000 грн в рахунок відшкодування спричиненої йому моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 квітня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги про поновлення на роботі заявлені з пропуском строку звернення, за відсутності підстав для його поновлення.

Матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності заборгованості РО «Релігійна Громада Святотроїцький кафедральний собор Черкаської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) м. Черкаси» перед позивачем із заробітної плати та інших грошових виплатах, а також відсутні докази на підтвердження позовних вимог до РО «Релігійна громада Свято-Миколаївська парафія Черкаської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) м. Черкаси», зокрема, щодо розміру заробітної плати, розміру її заборгованості за спірний період, унаслідок чого є не підтвердженим і розрахунок про стягнення заробітної плати з урахуванням індексу інфляції та інших грошових виплат.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що вона є похідною вимогою від позовних вимог про визнання дій протиправними, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 09 травня 2024 року, ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи, що під час розгляду справи судом неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи, просив скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 квітня 2024 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що факт його перебування у трудових відносинах з відповідачами під час розгляду справи не заперечувався, тому і не потребує доказування. Також ним проведено розрахунок заборгованості із заробітної плати, яка не була виплачена відповідачами, також надано розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку, а також заявлено вимогу про незаконність звільнення з посади, без поважних причин, не у відповідності до вимог КЗпП України, поновлення на посаді та стягнення моральної шкоди.

Зазначає, що подані ним докази підтверджують, що відповідачі мали перед ним заборгованість у виплаті заробітної плати, крім того, він жодного дня не перебував у відпустці, тому в день звільнення підлягала до сплати компенсація за невикористані дні відпустки. Також зауважує, що йому не були виплачені кошти за період відрядження.

На переконання скаржника, без відповідних пояснень та законних підстав, його 30.09.2018 було відсторонено від виконання обов`язків, а, в подальшому, звільнено з роботи, проте, копію наказу про звільнення він не отримував.

Вказує, що ним заяви про звільнення з посади голови парафіяльної ради та священнослужителя Релігійної Організації «Релігійна громада Свято-Миколаївська парафія Черкаської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) м. Черкаси» не подавались, тому звільнення відбулося за ініціативою роботодавця і його не було повідомлено про причини та підстави звільнення.

Судом не було вирішено питання щодо заявленого ним клопотання про витребування з Релігійної Організації «Релігійна громада Свято-Миколаївська парафія Черкаської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) м. Черкаси» наказу про його звільнення.

ОСОБА_1 вважає, що оскільки з наказом про звільнення він не ознайомлений, тому строк на звернення до суду не пропущено.

Вказує, що судом безпідставно не взято до уваги, як доказ довідку форми ОК-5, згідно якої підтверджується відсутність будь-яких виплат в день звільнення.

Судом надано оцінку та враховано як належний доказ Акт від 17.11.2021 № 1 А про втрату документів, проте, даний документ було складено лише в 2021 році і він не підтверджує відсутність перед позивачем заборгованості з виплати заробітної плати.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Черкаського апеляційного суду 28 листопада 2024 року, представник Релігійної Організації «Релігійна Громада Свято-Троїцький кафедральний собор Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси» - адвокат Тараненко М.О. вказує, що рішення суду є законним і обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги є безпідставними , у зв`язку із чим просив у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Черкаського апеляційного суду 28 листопада 2024 року, представник Релігійної Організації «Релігійна громада Свято-Миколаївської парафії Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси» адвокат Тараненко М.О., вважаючи оскаржуване рішення законним і обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги - безпідставними, просив у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити повністю.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 з 01.10.2003 працював у Релігійній організації «Релігійна громада Свято-Троїцький Кафедральний собор Черкаської єпархії Української православної церкви Київського Патріархату (Православної церкви України) м. Черкаси на посаді священнослужителя. 30.09.2013 року був звільнений у зв`язку з переходом на виборчу посаду Голови парафіяльної Ради Свято-Миколаївської Парафії Черкаської єпархії Української православної церкви Київського Патріархату, за згодою сторін на підставі ст. 36 КЗпП України, що підтверджено копією трудової книжки позивача(т. 1, а.с.195-196).

Відповідно до проведеного позивачем розрахунку, борг по заробітній платі перед ним у відповідача Релігійної Організації «Релігійна Громада Святотроїцький кафедральний собор Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси» складає 293 842,55 грн, заборгованість по виплаті добових витрат, пов`язаних з відрядженням до с. Суботів складає 121 348,30 грн, компенсація за невикористані дні відпустки становить 94 785,01 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 665 648,85 грн, а також відповідно до ст. 536 ЦК України відповідач повинен сплатити відсотки за їх користування в сумі 10 982,96 грн, що складає 10%.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків ОСОБА_1 у період з 2 кварталу 1998 року по 1 квартал 2021 року отримував доходи, зокрема, з 4 кварталу 2003 року по 4 квартал 2024 року, з 1 кварталу 2009 року по 3 квартал 2011 року та з 1 кварталу 2012 по 3 квартал 2013 року, від Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Троїцький Кафедральний собор Черкас» у вигляді заробітної плати ( т. 1, а.с. 11-12).

Згідно Указу № 59-є/у від 03 травня 2004 року ієрей ОСОБА_2 відсторонений від звершення таїнства сповіді строком на 1 місяць, а також йому оголошена догана з останнім попередженням ( т. 1, а.с. 76).

Згідно Указу № 184 від 15 листопада 2004 року ієрей ОСОБА_2 звільнений від виконання обов`язків зав. канцелярією єпархіального Управителя, з штату Свято-Троїцького Собору м. Черкаси та виводиться за штат Черкаської єпархії ( т.1, а.с. 77).

Згідно Указу про призначення на парафію ієрея ОСОБА_3 №135-є/у від 18 серпня 2005 року, ієрея Миколая Машко призначено настоятелем парафії Святого пророка Іллі в с. Суботів Чигиринського району Черкаської області для проведення постійних Богослужінь та виконання пастирських обов`язків ( т. 1, а.с. 81).

Згідно Указу про зняття з парафії ієрея ОСОБА_3 № 284-є/у від 13 травня 2007 року, ієрей ОСОБА_2 знімається з настоятельства Свято-Іллінської парафії с. Суботів Чигиринського району у зв`язку з переведенням у Свято-Анотоліївську парафію м. Черкаси ( т. 1, а.с. 80).

Згідно Указу про зняття з настоятельства парафії №464-є/у від 22 вересня 2007 року по причині порушень фінансової дисципліни при настоятельстві Свято-Анатоліївської парафії ієрей ОСОБА_2 відсторонюється від настоятельства цієї парафії ( т. 1, а.с. 82).

Згідно Наказу про прийняття на роботу № 119-с від 26 грудня 2008 року ОСОБА_1 прийнято на роботу у Свято-Троїцький Собор м. Черкаси на посаду священнослужителя з 01.01.2009 ( т.2, а.с. 82).

Відповідно до повідомлення секретаря Черкаської єпархії УПЦ Київського Патріархату Прот. В.Зайко №42/1-є/к від 09 березня 2009 року, згідно указу архієпископа Черкаського і Чигиринського Іона № 42-є/у від 09.03.2009, протоієрей Миколай Машко призначається першим священиком Свято-Анатоліївської парафії м. Черкаси та головою парафіяльної ради даної парафії ( т. 2, а.с. 106).

Згідно довідки №19-с від 05 березня 2024 року у Релігійної Організації «Релігійна громада Свято-Троїцький Кафедральний собор Черкаської єпархії Української православної церкви Київського Патріархату (Православної церкви України) м. Черкаси заборгованість перед ОСОБА_4 , у тому числі по заробітній платі та інших виплатах, відсутня ( т. 2, а.с. 66).

Відповідно до Довідки № 42/1-є від 08 лютого 2024 року, виданої керуючим Черкаською єпархію Української Православної Церкви Митрополита Черкаського і Чигиринського Іоана, вбачається, що за наслідками службового розслідування, що проводилось із 15 травня 2023 року по 02 лютого 2024 комісією встановлено, що ОСОБА_5 у період із 01.01.2005 по 31.12.2008 та із початку жовтня 2011 по 31.11.2011 не здійснював трудову діяльність у Релігійній громаді Свято-Троїцький Кафедральний собор Черкаської єпархії УПЦ ( ПЦУ) м. Черкаси із перебуванням у забороні служіння та відсторонення від служіння у Свято-Троїцькому Кафедральному соборі м. Черкаси ( т. 2, а.с. 67).

Актом від 17.11.2021 року № 1-А зафіксовано втрату документів, а саме видаткових касових ордерів від релігійної громади Свято-Троїцький собор м.Черкаси щодо видачі ОСОБА_1 грошових коштів за період з 2003 по 2013 роки.

Відповідно допроведеного позивачемрозрахунку,борг позаробітній платіперед ниму відповідачаРелігійної Організації «Релігійна громада Свято-Миколаївська парафія Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси» з індексацією становить 209 108 грн, компенсація за невикористані дні відпусткив розмірі27914,88 грн, 10% від розміру боргу, за ставкою НБ України, за користування коштами,в розмірі14 332,74 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.09.2018 по 25.04.2022 у розмірі 263 245,95 грн.

Згідно Указу про зняття протоієрея ОСОБА_6 з посади настоятеля парафії Успіння Пресвятої Богородиці с. Бузуків Черкаського району, Черкаської області № 4 від 27 червня 2019 року звільнено протоієрея ОСОБА_7 з посади настоятеля парафії Успіння Пресвятої Богородиці с. Бузуків та заборонено в священнослужінні ( т. 1, а.с. 83).

Згідно копії довідки від 08 жовтня 2015 року про перерахування аліментів гр. ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 з квітня 2015 року по вересень 2015 року вбачається, що заробітна плата позивача за період з квітня 2015 по червень 2015 року становила 1230,00 грн ( т. 1, а.с. 13).

Згідно довідки про доходи від 24 липня 2017 року вбачається, що загальна сума доходу ОСОБА_1 в період з січня 2017 року по червень 2017 року становить 9600,00 грн (т. 1, а.с. 14).

Актом від 17.11.2021 №1-А зафіксовано втрату документів, а саме видаткових касових ордерів та кадрових документів від відповідача 2 за період із 2013 по 2017 роки, (час, коли позивач був настоятелем храму та самостійно вирішував питання фінансово-господарської діяльності, в тому числі, із нарахування та виплати заробітної плати, що передбачено Статутом релігійної громади.)

Також позивачем було здійснено розрахунок моральної шкоди, яка становить 1000000,00 грн.

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2ст. 367 ЦПК України).

Щодо вимоги позивача до відповідача Релігійної Організації «Релігійна Громада Свято-Троїцький кафедральний собор Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси» ( відповідач 1)

У відповідності до частини першоїстатті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 24 КЗпП України укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Відповідно дост.2 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»(далі - Закон) в Україні усі правовідносини, пов`язані із свободою совісті і діяльністю релігійних організацій, регулюються законодавством України. Законодавство України про свободу совісті та релігійні організації складається з цьогоЗаконута інших законодавчих актів України, виданих відповідно до нього.

Релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями) (ч.1 ст.7 Закону).

Відповідно до статті 25 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачено право релігійних організацій приймати на роботу громадян, укладаючи з ними трудові договори, які укладаються у письмовій формі. Релігійна організація зобов`язана у встановленому порядку зареєструвати трудовий договір. У такому ж порядку реєструються документи, що визначають умови оплати праці священнослужителів, церковнослужителів і осіб, які працюють у релігійній організації на виборних посадах.

Тобто наявність трудових відносин між релігійною організацією та працівником підтверджується укладеним у письмовій формі трудовим договором, зареєстрованим у встановленому порядку.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Релігійною Організацією «Релігійна Громада Свято-Троїцький кафедральний собор Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси» у період з 01 жовтня 2003 року по 30 вересня 2013 року, що підтверджується копією трудової книжки ( т. 1, а.с. 196).

Звертаючись до суду з вимогами до Релігійної Організації «Релігійна Громада Свято-Троїцький кафедральний собор Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси», ОСОБА_1 просив суд постановити рішення, яким стягнути із відповідача 1 на свою користь невиплачену заробітну плату з індексацією в розмірі 293842,55 грн, посилаючись на те, що його було звільнено без виплати заробітної плати за весь період роботи з жовтня 2003 року по вересень 2013 року, при цьому, навівши власні розрахунки.

Проте, матеріали справи не містять будь-яких відомостей про встановлення ОСОБА_1 середнього заробітку у визначеному позивачем в таблиці розмірі.

Перевіривши дані з офіційних джерел Міністерства фінансів, вбачається, що розмір мінімальної заробітної плати не співпадає із розміром мінімальної заробітної плати, наведеним у таблиці позивача.

До прикладу, у таблиці позивача мінімальна заробітна плата за 2003 рік визначена у розмірі 165,00 грн та 205,00 грн, а згідно даних Мінфіну за 2003 рік розмір мінімальної заробітної плати встановлена в період з 01.01 по 01.12.2003 року відповідно 185,00 грн та 205,00 грн.

За викладених обставин, посилання позивача на те, що нарахована середня заробітна плата, з урахуванням поданої ним заяви про збільшення позовних вимог, становить 293842,55 грн., не свідчать про обґрунтованість заявлених позовних вимог в цій частині.

Висновки суду першої інстанції, що долучена копія довідки з індивідуальних відомостей про застраховану особу за формою ОК-5, видана Головним управлінням Пенсійного фонду в Черкаській області та відомості Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, не є безспірним підтвердженням наявної перед позивачем заборгованості по заробітній платі, оскільки дані довідки не містять в собі інформації щодо наявної заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 , не визначають її розмір, середньомісячний чи то середньоденний заробіток позивача, проте, за даними ДПС позивачу за всі роки служби була виплачена заробітна плата в розмірі 56334,00 грн, колегія суддів вважає вірними.

Крім того, у позовній заяві міститься посилання на невиплачену грошову компенсацію за невикористані дні відпустки та здійснено розрахунок з урахуванням суми нарахованої середньої заробітної плати, яка становить 94785,01 грн.

Згідно з ч.1 статті 21 Закону України «Про відпустки» заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.

Частиною першою статті 24 Закону України «Про відпустки» визначено, що у разі звільнення працівника, йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Згідно зі статтею 74 КЗпП України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (ч.1 статті 75 КЗпП України).

Відповідно до ч.1 статті 83 КЗпП України та статті 24 Закону України «Про відпустки» встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що позивачу не надавалася відпустка за визначений ним в заяві період.

В позовній заяві ОСОБА_1 також посилається на те, що він в період з 18.08.2005 по 13.05.2007 перебував у відрядженні та працював настоятелем парафії Святого пророка Іллі в с. Суботів і за цей період йому не було виплачено витрати на відрядження.

Перевіривши наведені посилання, колегія суддів зауважує, що матеріалами справи підтверджено перебування ОСОБА_1 у відрядженні згідно Указу про призначення на парафію ієрея ОСОБА_3 №135-є/у від 18 серпня 2005 року ( т. 1, а.с. 81) та згідно Указу про зняття з парафії ієрея ОСОБА_3 № 284-є/у від 13 травня 2007 року (т. 1, а.с. 80).

Працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв`язку з службовими відрядженнями (частина перша статті 121Кодексу законів про працю України.)

Проте, призначення позивача настоятелем парафії Святого пророка Іллі в с. Суботів Чигиринського району Черкаської області для проведення постійних Богослужінь та виконання пастирських обов`язків, не є службовим відрядженням у розумінні вимог ст. 121 КЗпП, тому такі витрати не підлягають до відшкодування.

Наведене також підтверджується довідкою № 42/1-є від 08 лютого 2024 року, виданої керуючим Черкаською єпархію Української Православної Церкви Митрополита Черкаського і Чигиринського Іоана, з якої вбачається, що за наслідками службового розслідування, що проводилось із 15 травня 2023 року по 02 лютого 2024 комісією встановлено, що ОСОБА_5 у період із 01.01.2005 по 31.12.2008 та із початку жовтня 2011 по 31.11.2011 не здійснював трудову діяльність у Релігійній громаді Свято-Троїцький Кафедральний собор Черкаської єпархії УПЦ ( ПЦУ) м. Черкаси із перебуванням у забороні служіння та відстороненні від служіння у Свято-Троїцькому Кафедральному соборі м. Черкаси ( т. 2, а.с. 67).

Крім того, згідно довідки №19-с від 05 березня 2024 року у Релігійної Організації «Релігійна громада Свято-Троїцький Кафедральний собор Черкаської єпархії Української православної церкви Київського Патріархату (Православної церкви України) м. Черкаси заборгованість перед ОСОБА_4 , у тому числі по заробітній платі та інших виплатах, відсутня ( т. 2, а.с. 66).

Із наведеного слідує, що висновки суду першої інстанції про недоведення позивачем належними доказами, що при звільненні з ним не було проведеного повного розрахунку, не виплачено заробітну плату з індексацією, грошову компенсацію за невикористані дні відпустки, а також не погашено заборгованість по виплаті добових, пов`язаних з відрядженням до с. Суботів з 18.08.2005 по 13.05.2007 та інших нарахованих ним коштів, є правильними.

Позивачем не надано доказів про те, що при звільненні та до теперішнього часу він звертався до відповідача 1 із заявами про виплату йому заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, добових витрат, пов`язаних з відрядженням, або надання будь-яких відомостей по виплаті заробітної плати.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач, звертаючись до суду із вимогами до відповідача 1, на підтвердження обґрунтувань позову про непроведення із ним повного розрахунку при звільненні, не надав належних, допустимих та достатніх доказів, які б свідчили про обґрунтованість та доведеність таких вимог та, поза розумним сумнівом, доводили порушення трудових прав позивача.

Щодо вимог ОСОБА_1 до Релігійної Організації «Релігійна громада Свято-Миколаївської парафії Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси» ( відповідач 2)

Звертаючись із вимогами до відповідача 2, ОСОБА_1 посилався на те, що з 30.09.2013 по 30.09.2018 працював на посаді священнослужителя у відповідача 2 та без відповідних пояснень та законних підстав його було відсторонено від виконання своїх обов`язків, але відповідні записи згідно чинного законодавства до його трудової книжки не внесені і наказ про звільнення не видавався, парафіяльні збори про переобрання не збирались і рішення не приймалось. Також за цей період він не отримував заробітну плату та не перебував у відпустці.

Також ним були наведені розрахунки, згідно яких розмір заробітної плати з індексацією за вказаний позивачем період становить 209 108,50 грн. В основу розрахунку покладено мінімальний розмір заробітної плати за відповідний рік.

Водночас, із позовною заявою позивачем було долучено довідку від 08 жовтня 2015 року та довідку про доходи від 24 липня 2017 року, згідно яких розмір заробітної плати значно різниться від розміру, вказаному в розрахунку.

Інших доказів розміру середньої заробітної плати, яка нараховувалась відповідачем 2 матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Позивач стверджує, що за весь час роботи у відповідача 2 не отримував заробітну плату та не мав відпусток. При цьому, ОСОБА_1 протягом тривалого часу після звільнення жодним чином не звертався до відповідача із заявами чи скаргами щодо невиплати йому заробітної плати та інших компенсацій.

Судом вірно не взято до уваги надані позивачем копію довідки з індивідуальних відомостей про застраховану особу за формою ОК-5, видану Головним управлінням Пенсійного фонду в Черкаській області та відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків, в якості підтвердження заборгованості по заробітній платі, оскільки дані довідки не містять в собі інформації щодо наявної заборгованості по заробітній платі позивача, не визначають її розмір, середньомісячний чи то середньоденний заробіток, тощо.

Такі висновки суду узгоджуються із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 242/3051/18.

Крім того, позивач посилався на те, що він перебував у трудових відносинах із відповідачем 2 з 2013 року до 30.09.2018, проте вказані посилання не підтверджені жодними належними доказами.

При цьому, сторона відповідача 2 не заперечувала, що позивач був на посаді священнослужителя, проте у інший період, ніж зазначає ОСОБА_1 , а саме з 2013 року по 2017 рік.

Відсутність заборгованості по заробітній платі у відповідача 2 перед позивачем також підтверджується Актом від 17.11.2021 №1-а, яким зафіксовано втрату документів, а саме видаткових касових ордерівта кадровихдокументів відвідповідача 2за періодіз 2013по 2017роки,( той час, коли позивач був настоятелем храму та самостійно вирішував питання фінансово-господарської діяльності, в тому числі, із нарахування та виплати заробітної плати, що передбачено Статутом релігійної громади.)

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд обґрунтовано вважав, що позивачем суду не надано належних доказів, які б підтверджували його позовні вимоги до Відповідача 2Релігійної Організації «Релігійна громада Свято-Миколаївська парафія Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси», зокрема, позивачем не надано доказів на підтвердження позовних вимог про розмір заробітної плати та розмір по її заборгованості за спірний період, внаслідок чого є не підтвердженим і розрахунок про стягнення заробітної плати з урахуванням індексу інфляції та інших грошових виплат, у зв`язку із чим суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Релігійної Організації «Релігійна громада Свято-Миколаївська парафія Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси» невиплаченої заробітної плати з індексацією в розмірі 209 108 грн.;грошової компенсації за невикористані дні відпусткив розмірі27914,88 грн.; 10% від розміру боргу, за ставкою НБ України, за користування коштами,в розмірі14 332,74 грн.;середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.09.2018 по 25.04.2022 у розмірі 263 245,95 грн,є необґрунтованими, відтак, не підлягають задоволенню.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі, що за змістом положень ст.ст. 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, є необгрунтованими, оскільки відповідачами було належним чином підтверджено відсутність заборгованості по заробітній платі перед позивачем, а саме надано Акт 17.11.2021 №1-а та довідка №19-с від 05 березня 2024 року, дані яких спростовано не було.

Щодо вимоги позивача про визнання незаконним його звільнення та поновлення на посаді священнослужителя та Голови парафіяльної ради Свято-Миколаївської парафії Черкаської єпархії Української православної церкви « Релігійна громада Свято-Миколаївська парафія Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси»

ОСОБА_1 , звертаючись із вимогами до відповідача 2 про визнання незаконним його звільнення та поновлення на посаді священнослужителя та Голови Парафіяльної ради Свято-Миколаївської парафії Черкаської єпархії Української православної церкви «Релігійна громада Свято-Миколаївська парафія Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси» посилався на те, що з 01.01.2013 працював на посаді Голови парафіяльної ради Свято-Миколаївської Парафії Черкаської єпархії Української православної церкви Київського патріархату, а також на посаді священнослужителя за сумісництвом, а 30.09.2018 року його без відповідних пояснень та законних підстав відсторонено від виконання обов`язків священнослужителя, а в подальшому звільнено з роботи.

Щодо поновлення позивача на посаді Голови парафіяльної ради Свято-Миколаївської парафії Черкаської єпархії Української православної церкви « Релігійна громада Свято-Миколаївська парафія Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси», то колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження перебування позивача станом на час звільнення в 2017 році на посаді Голови парафіяльної ради.

Згідно Статуту Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Миколаївська парафія Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси», ухваленого парафіяльними зборами 03.12.2015, (редакція, яка діяла на час перебування позивача на посаді священнослужителя), а саме п. 8 розділу ІІ визначено, що органами парафіяльного управління є Парафіяльні збори, очолювані настоятелем та Парафіяльна рада.

Парафіяльні збори у згоді зі Статутом УПЦ КП, зокрема, утворюють Парафіяльну раду та ревізійну комісію ( підпунктом в) пунктом 10 розділу ІІ Статуту).

Пунктом 10 розділу ІІ Статуту визначено, що парафіяльна рада є виконавчим і розпорядчим органом парафіяльних зборів і як така підзвітна Парафіяльним зборам і настоятелю. Парафіяльна рада складається з голови, його помічника та скарбника. Парафіяльна рада обирається з числа активних членів Парафіяльних зборів, терміном на 3 роки, без обмеження числа переобрань.

Із матеріалівсправи вбачається,що згідно протоколу № 1 від 26 січня 2009 року, на загальних зборах віруючих громадян було переобрано склад Парафіяльної ради та ОСОБА_1 обрано заступником Голови парафіяльної ради (т.2, а.с. 84-85).

Згідно протоколу загальних зборів парафіян Свято-Миколаївської парафії Черкаського благочиння Черкаської єпархії УПЦ КП від 04 березня 2018 року, відбулося обрання Парафіяльної ради, згідно якого головою парафіяльної ради обрано ОСОБА_9 ( т. 2, а.с. 96-103).

Із наведеного слідує, що ОСОБА_1 станом на 30.09.2018 не був Головою Парафіяльної ради, тому в цій частині вимоги не підлягають до задоволення, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині поновлення на посаді священнослужителя у відповідача 2, суд першої інстанції виходив із того, що із вимогами про поновлення на роботі ОСОБА_1 звернувся із пропуском строку, за відсутності підстав для його поновлення.

Колегія суддів не повністю погоджується із висновками суду першої інстанції в цій частині по наступних підставах.

Відповідно достатті 35 Конституції України, частини другоїстатті 5 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави.

Частиною четвертоюстатті 5 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій.

Релігійна організація це юридична особа, яка згідно із законодавством України та у своїй діяльності керується, крім іншого законодавства,Законом України«Про свободусовісті тарелігійні організації» та Статутом.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати й поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно зі своїми статутами (положеннями).

Відповідно до статті 25 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачено право релігійних організацій приймати на роботу громадян, укладаючи з ними трудові договори, які укладаються у письмовій формі. Релігійна організація зобов`язана у встановленому порядку зареєструвати трудовий договір. У такому ж порядку реєструються документи, що визначають умови оплати праці священнослужителів, церковнослужителів і осіб, які працюють у релігійній організації на виборних посадах.

Тобто, наявність трудових відносин між релігійною організацією та працівником підтверджується укладеним у письмовій формі трудовим договором, зареєстрованим у встановленому порядку.

Відповідно до п. 5 розділу І Статуту Релігійної організації релігійна громада «Свято-Миколаївської парафії Української Православної Церкви-Київського Патріархату», затвердженого керуючим Черкаською єпархією Української Православної Церкви Київського патріархату 03.12.2015, парафія здійснює свою діяльність при дотриманні діючого законодавства, Статуту Української Православної Церкви Київського Патріархату, Статуту Черкаської єпархії, а також цього Статуту (т.2, а.с.118-125).

Згідно з п. 8 розділу ІІ цього Статуту органами парафіяльного управління є Парафіяльні збори, очолювані настоятелем Парафіяльна рада.

Пунктом 10 розділу ІІ Статуту визначено, що парафіяльні збори у згоді зі Статутом Української Православної Церкви Київського патріархату, утворюють Парафіяльну раду та ревізійну комісію (підпункт в пункту 10 розділу ІІ), затверджують штатний розпис (підпункт к пункту 10 розділу ІІ).

Згідно з підпункту ж) пункту 12 розділу ІІ Статуту зі згоди з настоятелем та у відповідності зі штатним розкладом приймає робітників і службовців.

Згідно з пункту 14 розділу ІІ цього Статуту парафію очолює настоятель, якого призначає та звільняє єпархіальний архієрей. Єпархіальний архієрей може призначати настоятеля парафії головою парафіяльної Ради.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження затвердження Парафіяльною радою штатного розпису.

Релігійні громади діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно зі своїми статутами (положеннями). Правовий статус священнослужителя в парафії визначається церковним правом.

Трудового договору між відповідачем 2 та ОСОБА_1 на виконання трудових функцій священнослужителя або будь-якого іншого працівника чи службовця укладено не було, реєстрація такого договору у встановленому порядку не проводилась. Отже, священнослужитель ОСОБА_1 трудові функції, у розумінні законодавства про працю, в Релігійній організації «Релігійна громада Свято-Миколаївська парафія Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси» не виконував, оскільки він не був найманим працівником, а працював священнослужителем, тобто на виборній посаді та перебував у юрисдикції правлячого архієрея.

Враховуючи вищевикладене, а також норми Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволені позову з підстав пропуску строку звернення до суду із позовом про поновлення на роботі, оскільки між сторонами трудовий договір не укладався і позивач не виконував трудові функції в розумінні положень законодавства про працю.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що в цій частині рішення підлягає зміні мотивувальної частини щодо мотивів відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Рішення суду в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди скаржником в апеляційному порядку не оскаржується, проте, в прохальній частині апеляційної скарги просить рішення суду скасувати повністю і постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, перевіривши наведені судом першої інстанції мотиви та враховуючи відсутність обґрунтування апеляційної скарги в цій частині, вважає, що суд першої інстанції відмовляючи у відшкодуванні моральної шкоди, правильно виходив із того, що така вимога є похідною від позовних вимог про визнання дій протиправними, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому відсутні правові передумови для її задоволення.

Згідно з ч. 13ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки зміна мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення не призвела до іншого результату вирішення справи, то розподіл судових витрат апеляційний суд не здійснює.

Керуючись ст.ст. 368, 374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Релігійної Організації «Релігійна Громада Свято-Троїцький кафедральний собор Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси», Релігійної Організації «Релігійна громада Свято-Миколаївської парафії Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси» про визнання дій протиправними, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в частині вимоги ОСОБА_1 до Релігійної Організації «Релігійна громада Свято-Миколаївської парафії Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси» про визнання незаконним звільнення та поновлення на посаді - змінити, виклавши мотивувальну частину рішення щодо вказаних вимог позивача в редакції цієї постанови апеляційного суду.

В іншійчастині рішення судупершої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Т.Л. Фетісова

Л.І. Василенко

/повний текст постанови суду виготовлений 27 грудня 2024 року/