Рішення

від 17.12.2024 по справі 141/522/22

ОРАТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 141/522/22

Провадження №2/141/4/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року с-ще Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Климчука С.В.

при секретарі судового засідання Поліщук В.О.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

представника позивача: адвоката Поворознюка Б.М. (в режимі відеоконференції),

представника відповідача ОСОБА_2 : адвоката Неживок І.В.,

представника відповідача Оратівської селищної ради Друзя П.І.,

відповідач ОСОБА_2 не з`явилася,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу № 141/522/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно, витребування майна з чужого незаконного володіння,

У С Т А Н О В И В:

18.01.2023 до суду надійшла цивільна справа №141/522/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно, витребування майна з чужого незаконного володіння

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла тітка позивача по материнській лінії (рідна сестра його матері) ОСОБА_4 , яка за життя 19.04.1991 склала заповіт, відповідно до якого все своє майно заповіла позивачу ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно, яка складається, окрім іншого, із права власності на житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 у встановленому законом порядку, шляхом подання заяви до нотаріальної контори. За наслідками поданої ним заяви Оратівською державною нотаріальною конторою 05 лютого 2007 року було заведено спадкову справу за № 41691617 у Спадковому реєстрі, номер у нотаріуса 39.

Згідно діючого на той час законодавства реєстрація права власності на житлові будинки в сільській місцевості до 05.08.1982 у органах БТІ не здійснювалася. Облік житлового фонду у сільській місцевості здійснювався на основі ведення погосподарських книг. Документами на підтвердження приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, були відповідні довідки виконавчого комітету сільської ради депутатів трудящих, котрі видавались на підставі записів у погосподарських книгах.

Згідно діючих на той час нормативно-правових актів виникнення права власності на житловий будинок та господарські споруди не залежало від державної реєстрації цього права. Записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджували право приватної власності

Внаслідок вивчення погосподарських книг Човновицької сільської ради Оратівського району Вінницької області за 2001-2005, 2006-2010, 2011-2015, 2016-2020, 2021-2025 роки було встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 не був включений до погосподарського обліку та відомості про нього у погосподарських книгах за період після 2001 року не зафіксовані.

Натомість, у погосподарських книгах Човновицької сільської ради за 2001-2005, 2006-2010, 2011-2015, 2016-2020, 2021-2025 роки записано про наявність житлового будинку АДРЕСА_2 , який належав батькові відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_5 .

Позивач стверджує, що в натурі (на місцевості) житловий будинок АДРЕСА_1 був відсутній, він розвалився за старістю.

Також позивач зазначає, що оскільки житловим будинком за АДРЕСА_1 , який належав тітці позивача ОСОБА_4 ніхто не користувався, батько відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_5 орієнтовно в 2000-2001 роках самовільно його захопив, отримав до нього вільний доступ, та під час проведення подвірного обходу відповідального працівника Човновицької сільської ради в 2001 році видав даний будинок за свій.

Відтак, в погосподарській книзі за 2001-2005 роки та у послідуючих погосподарських книгах житловий будинок, який належав тітці позивача ОСОБА_4 (особовий рахунок № НОМЕР_1 погосподарської книги за 1996-2000 роки) не записаний, натомість записаний житловий будинок за № 11 за ОСОБА_5 (батьком відповідача ОСОБА_2 ) особовий рахунок № НОМЕР_2 , будинок якого розвалився.

Таким чином, внаслідок недобросовісних дій ОСОБА_5 та неуважних дій відповідального працівника Човновицької сільської ради Оратівського району Вінницької області за ведення погосподарських книг, у період із 2001 року належний тітці позивача ОСОБА_4 житловий будинок АДРЕСА_1 почав обліковуватись по погосподарському обліку сільської ради як житловий будинок, який належить ОСОБА_5 , та знаходиться в АДРЕСА_1 .

Отже, відповідач ОСОБА_2 успадкувала після смерті свого батька ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.04.2018 житловий будинок, який йому не належав, а належав на праві власності тітці позивача ОСОБА_4 .

Позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_2 разом із чоловіком не допускають його до житлового будинку для проведення інвентаризації та виготовлення технічного паспорта на житловий будинок. В будинку та сараї відповідач з чоловіком вчепили свої замки, на прибудинковій території зберігають сільськогосподарську техніку.

За вказаних обставин, позивач ОСОБА_1 просить суд (з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог) визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , який належав його тітці ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за заповітом, та на даний час зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 11.04.2018, виданого приватним нотаріусом Оратівського районного нотаріального округу Вінницької області Дроновою В.О., зареєстрованого в реєстрі за № 237, номер запису про право власності: 25667411, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:1528246505231, адреса: АДРЕСА_1 .

Також ОСОБА_1 просить витребувати у відповідача ОСОБА_2 на свою користь житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , який належав його тітці ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на даний час зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 11.04.2018, виданого приватним нотаріусом Оратівського районного нотаріального округу Вінницької області Дроновою В.О., зареєстрованого в реєстрі за № 237, номер запису про право власності: 25667411, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1528246505231, адреса: АДРЕСА_1 , а також стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області на його користь в рівних частках понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 994,40 грн та витрати по оплаті професійної правничої допомоги у розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою суду від 08.02.2023 відкрито провадження у справі № 141/522/22 та призначено підготовче судове засідання на 09.03.2023, витребувано у Комунального підприємства «Гайсинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» матеріали інвентаризаційної справи по будинковолодінню, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Також витребувано у Оратівської державної нотаріальної контори Вінницької області належним чином завірену копію спадкової справи № 39/2007, заведеної після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також інформацію щодо внесення реєстраційного запису про посвідчення заповіту ОСОБА_4 від 19.04.1991 року до Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ.

23.02.2023 до суду надійшов відзив на позов від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Неживок І.В. від 23.02.2023, згідно якого адвокат Неживок І.В. просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування відзиву від 23.02.2023 зазначено, що позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягають до задоволення, а доводи щодо захоплення майна не відповідають дійсності, оскільки у приватній власності відповідача ОСОБА_2 знаходиться житловий будинок з господарськими будівлями за АДРЕСА_1 . Зазначений будинок ОСОБА_2 успадкувала після смерті свого батька ОСОБА_5 .

Також у приватній власності відповідача ОСОБА_2 знаходиться земельна ділянка кадастровий номер 0523186600:01:003:0009 площею 0,25 га, що розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Зазначену земельну ділянку ОСОБА_2 також успадкувала після смерті свого батька ОСОБА_5 .

ОСОБА_2 вказує, що до неї дійсно у липні 2021 року та у липні 2022 року додому приходили працівники поліції на підставі звернення позивача. Працівникам поліції ОСОБА_2 пояснила, що будинок та земельну ділянку, на якій знаходиться будинок, вона успадкувала після смерті свого батька та надала копії документів, що посвідчують її право власності. Після того працівники поліції більше не приходили.

Адвокат Неживок І.В. зазначає, що з долучених до справи доказів убачається, що тітка позивача ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а рішення про оформлення документів на право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 за АДРЕСА_3 прийнято 16.06.1998. В подальшому, 16.11.1998 на ім`я покійної ОСОБА_4 видано свідоцтво на право власності на житловий будинок АДРЕСА_4 , яке зареєстроване у Тульчинському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 1 за реєстровим номером 29. Також до справи в якості доказу долучена копія інвентаризаційної справи № 29 на будинок АДРЕСА_1 , з якої убачається, що її виготовлено 16.11.1998.

З урахуванням норм п.11 ч.1 ст. 346 ЦК України після смерті ОСОБА_4 , та припинення права власності на майно, орган місцевого самоврядування не міг приймати рішення № 25 від 16.06.1998 та через шість місяців видавати свідоцтво про право власності та, відповідно, органи БТІ не могли провести його реєстрацію, що ставить під сумнів достовірність поданих документів.

За вказаних обставин, враховуючи той факт, що позивачем не надано доказів перебування у власності спадкодавця будинку АДРЕСА_1 , а надані документи оформлені після смерті ОСОБА_4 , позовні вимоги в частині визнання права власності на майно в порядку спадкування є необґрунтованими та безпідставними, а тому адвокат Неживок І.В. просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Також 23.02.2023 до суду надійшов відзив на позов № 594/03.01-11 від 23.02.2023 від відповідача Оратівської селищної ради, у якому відповідач просить суд в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

В обґрунтування відзиву зазначено, що стосовно належності ОСОБА_4 житлового будинку АДРЕСА_1 селищна рада звертає увагу суду на те, що рішення виконавчого комітету Човновицької сільської ради Оратівського району Вінницької області «Про оформлення документів на право приватної власності на домоволодіння» від 16.06.1998 р. за № 25, проте у свідоцтві № НОМЕР_3 на право особистої власності на жилий будинок, виданого виконавчим комітетом Човновицької сільської Ради народних депутатів 16.11.1998 підставою видачі вказаного свідоцтва є, зокрема, рішення Човновицької сільської ради під № 26 від 16.09.1998. Крім того, на зазначеному свідоцтві на право особистої власності на жилий будинок відсутні печатка та підпис голови виконкому Човновицької сільської ради.

Також Оратівська селищна рада зазначає, що довідка № 494 від 16.06.1998, видана виконкомом Човновицької сільської ради та ескіз інвентаризаційної справи папки № 29 містять виправлення номеру житлового будинку. Ці виправлення не мають застереження з підписом особи та датою виправлення.

Таким чином, Оратівська селищна рада вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та просить відмовити у їх задоволенні.

09.03.2023 до суду надійшла відповідь на відзив позивача ОСОБА_1 від 06.03.2023, у якій позивач просить позов задовольнити у повному обсязі. Позивач зазначає, що доводи відзиву селищної ради з посиланням на технічні описки, допущені попереднім органом місцевого самоврядування, інтереси якого вона на даний час представляє після об`єднання громад, є безпідставними. Разом з тим, селищна рада не наводить переконливих аргументів того, чому не можливо за позивачем у судовому порядку визнати право власності на спадкове майно, яке він із об`єктивних причин не може оформити у нотаріальному порядку.

Стосовно відзиву відповідача ОСОБА_2 позивач зазначає, що доводи відзиву також є необґрунтованими та безпідставними, не відповідають фактичним обставинам справи, а тому просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Судове засідання, призначене на 09.03.2023, не відбулось та було відкладено на 13.04.2023, у зв`язку з оголошенням сигналу «Повітряна тривога» на всій території Вінницької області.

30.03.2023 до суду надійшло клопотання представника позивача адвоката Поворознюка Б.М. від 25.03.2024 про приєднання до справи доказу СD-диску, на якому знаходяться фотографії та відеозапис житлового будинку, який успадкував позивач ОСОБА_1

10.04.2023 до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Поворознюка Б.М. від 08.04.2023 про виклик та допит в якості свідка ОСОБА_6 .

Також 10.04.2023 до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Поворознюка Б.М. від 10.04.2023 про виклик та допит в якості свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Ухвалою суду від 13.04.2023 заявлені в підготовчому судовому засіданні 13.04.2023 клопотання представника позивача адвоката Поворознюка Б.М. задоволено частково, продовжено строк підготовчого провадження у справі № 141/522/22, витребувано у Оратівській селищній раді витяги з погосподарських книг Човновицької сільської ради Оратівськоґо району Вінницької області за 1986-1990, 1991-1995, 1996-2000, 2022-2025 щодо будинковолодінь, розташованих за АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 із зазначенням загальних площ земельних ділянок, які рахувались за даними будинковолодіннями; інформацію щодо власника житлового будинку АДРЕСА_1 ; інформацію щодо зміни адреси (нумерації та назви вулиці) житлових будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 у період із 1997 року по теперішній час; інформацію щодо того, чи наявні в натурі (на місцевості) по даний час житлові будинки АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , які належали гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Окрім того, зазначеною ухвалою суду від 13.04.2023 витребувано у Комунального підприємства «Гайсинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» інвентаризаційну справу по житловому будинку АДРЕСА_1 , а також оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні по справі № 141/522/22 на 25.05.2023, визнано явку представника Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області обов`язковою.

Підготовчі судові засідання, призначені на 25.05.2023 та 26.06.2023, не відбулись та були відкладені відповідно на 26.06.2023 (у зв`язку із задоволенням усного клопотання представника позивача адвоката Поворознюка Б.М.) та на 18.07.2023 (у зв`язку із задоволенням письмового клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Неживок І.В. від 05.06.2023).

Підготовче судове засідання, призначене на 18.07.2023, не відбулось та було відкладено на 22.08.2023, у зв`язку з відпусткою судді.

Ухвалою суду від 22.08.2023 задоволено клопотання представника позивача адвоката Поворознюка Б.М. від 25.05.2023 та від 22.08.2023 про витребування доказів. Витребувано у Державного нотаріального архіву Вінницької області належним чином завірену копію спадкової справи № 5/2018, заведеної після смерті ОСОБА_5 , 1936 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також вказаною ухвалою суду від 22.08.2023 зобов`язано відповідача Оратівську селищну раду надати суду для огляду в судовому засіданні оригінали погосподарських книг Човновицької сільської ради Оратівського району Вінницької області за 1986-1990, 1991-1995, 1996-2000, 2022-2025 роки щодо будинковолодінь за АДРЕСА_2 , за АДРЕСА_1 та за АДРЕСА_1 , у зв`язкуіз чим судом оголошено перерву у підготовчому засіданні по справі № 141/522/22 та призначено наступне судове засідання на 26.09.2023.

У підготовчому судовому засідання, призначеному на 26.09.2023, оголошено перерву до 12.10.2023, у зв`язку із задоволенням клопотання представника позивача про ознайомлення із погосподарськими книгами.

Ухвалою судувід 12.10.2023клопотання представникапозивача адвокатаПоворознюка Б.М.від 11.10.2023та від12.10.2023про витребуваннядоказів задоволено,оголошено перервуу підготовчомузасіданні посправі №141/522/22та призначенонаступне судовезасідання на 14.11.2023.Зокрема,зазначеною ухвалоюсуду витребуваноу Немирівськоїдержавної нотаріальноїконтори Вінницькоїобласті належнимчином завіренукопію спадковоїсправи №5/2018,заведеної післясмерті ОСОБА_5 ,1936року народження,який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ,а такожзобов`язано відповідача-Оратівську селищну раду надатисуду дляогляду всудовому засіданніоригінали погосподарських книгЧовновицької сільськоїради Оратівськогорайону Вінницькоїобласті за2001-2021роки щодобудинковолодінь за АДРЕСА_2 ,за АДРЕСА_1 та за АДРЕСА_1 ;повторно витребувано у Оратівської селищной ради інформацію щодо того, чи наявні в натурі (на місцевості) по даний час житлові будинки АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . У випадку, якщо якийсь житловий будинок на даний час повалений, вказати який саме будинок відсутній, за якою адресою, та хто користується даною присадибною земельною ділянкою (пункти 3 та 4 ухвали суду від 12.10.2023).

Підготовчі судові засідання, призначені на 14.11.2023, на 14.12.2023, на 16.01.2024 не відбулись на були відкладені відповідно на 14.12.2023, на 16.01.2024 та на 20.02.2024, у зв`язку із неявкою відповідача Оратівської селищної ради, а також у зв`язку із несвоєчасним наданням Немирівською нотаріальної конторою інформації щодо спадкової справи № 5/2018, заведеної після смерті ОСОБА_5 .

У підготовчому судовому засідання, призначеному на 20.02.2024, оголошено перерву до 05.03.2024, у зв`язку із задоволенням клопотання представника позивача про ознайомлення із погосподарськими книгами.

Ухвалою суду від 05.03.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача адвоката Поворознюка Б.М. від 25.05.2023 про призначення у справі №141/522/22 будівельно-технічної експертизи, оголошено перерву у підготовчому судовому засідання справи № 141/522/22 до 28.03.2024.

25.03.2024 до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Поворознюка Б.М. від 25.03.2024 про уточнення позовних вимог, а саме зміну підстав позову, згідно яких позивач ОСОБА_1 обгрунтовує свої вимоги щодо захисту його порушених прав та охоронюваних законом інтересів з урахуванням витребуваних судом доказів від відповідача Оратівської селищної ради.

Ухвалою суду від 28.03.2024 заяву представника позивача адвоката Поворознюка Б.М. від 25.03.2024 про уточнення позовних вимог (зміну підстав позову) прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи №141/522/22. Закрито підготовчепровадження усправі №141/522/22та призначеносправу досудового розглядупо сутіна 16.04.2024,визнано обов`язковоюявку позивача ОСОБА_1 та відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . У судове засідання викликано в якості свідків ОСОБА_7 ( АДРЕСА_5 ) та ОСОБА_8 ( АДРЕСА_5 ).

Судове засідання, призначене на 16.04.2024, було відкладено на 30.04.2024, у зв`язку із задоволенням клопотання представника позивача адвоката Поворознюка Б.М. від 11.04.2024 про відкладення розгляду справи на іншу дату.

У судовому засіданні, призначеному на 30.04.2024, було оголошено перерву до 11.06.2024, у зв`язку із задоволенням клопотання представника позивача адвоката Поворознюка Б.М.

Судові засідання, призначені на 11.06.2024, на 18.06.2024 та на 16.07.2024, не відбулись та були відкладені відповідно на 18.06.2024, на 16.07.2024 та на 22.08.2024, у зв`язку із неявкою сторін.

Ухвалою суду від 22.08.2024 заяву позивача ОСОБА_1 від 18.05.2024 про відмову від позовних вимог задоволено. Прийнято відмову позивача ОСОБА_1 від позову в частині заявлених позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 про витребування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Закрито провадження в цивільній справі № 141/522/22 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Також у судовому засіданні, призначеному на 22.08.2024, було оголошено перерву до 24.09.2024.

У судовому засіданні, призначеному на 24.09.2024, було оголошено перерву до 24.10.2024, у зв`язку із необхідністю виклику свідків, які не з`явились у судове засідання.

Судове засідання, призначене на 24.10.2024, будо відкладено на 21.11.2024, у зв`язку з неявкою свідків.

Судове засідання, призначене на 24.11.2024, будо відкладено на 17.12.2024, у зв`язку з вимкненням електроенергії.

В судовому засіданні 17.12.2024 позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Поворознюк Б.М. позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та у заяві про уточнення ползовних вимог від 25.03.2024.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Неживок І.В. позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 23.02.2023.

Представник відповідача Оратівської селищної ради Друзь П.І. позовні вимоги також не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 23.02.2023.

Суд,заслухавши поясненнясторін таїх представників, розглянувши матеріали справи № 141/522/22, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про смерть (повторного) серії НОМЕР_4 , виданого 22.01.2007 відділом реєстрації актів цивільного стану Оратівського районного управлінн юстиції Вінницької області, ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Човновиця Оратівського району Вінницької області померла ОСОБА_4 , про що в Книзі реєстрації смертей 30.05.1998 зроблено відповідний актовий запис за № 12.

Згідно заповіту від 19.04.1991, посвідченого секретарем виконкому сільської Ради народних депутатів Оратівського району Вінницької області та зареєстрованого в реєстрі за № 65, ОСОБА_4 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати їй на день її смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла у власність ОСОБА_1 .

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) заповіт заповідача ОСОБА_4 , посвідчений 19.04.1991 виконкомом Човновицької сільської ради Оратівського району Вінницької області чинний, номер в реєстрі нотаріальних дій 65, номер у Спадковому реєстрі 41871160, статус: архівний до 01.12.2000.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, у складі якої наявне нерухоме майно.

Рішенням виконавчого комітету Човновицької сільської ради Оратівського району Вінницької області № 25 від 16.06.1998 «Про оформлення документів на право приватної власності на домоволодіння» вирішено оформити документи щодо видачі свідоцтва про право власності і провести реєстрацію його в Тульчинському БТІ на домоволодіння ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 . Рік побудови житлового будинку 1955.

Відповідно до довідки № 494, виданої 16.06.1998 виконкомом Човновицької сільської ради про те, що станом на 16.06.1998 житловий будинок (домоволодіння) по АДРЕСА_1 рахується за гр. ОСОБА_4 згідно записів в погосподарській книзі № 1.

Згідно свідоцтва № НОМЕР_3 на право особистої власності на жилий будинок, виданого 16 листопада 1998 року виконкомом Човновицької сільської ради, цілий жилий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 , дійсно належить ОСОБА_4 на праві особистої власності. Свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Оратівської районної Ради народних депутатів № 163 від 25.06.1987 та Човновицької сільської ради № 26 від 16.06.1998.

Відповідно до висновку Тульчинського міжрайонного бюро технічної інвентаризації про реєстрацію будинку (домоволодіння) в АДРЕСА_1 , розташований по АДРЕСА_1 , що складається з одного глино-валькового будинка, належить на праві приватної власності ОСОБА_4 .

Як убачається з довідки № 65/02-14, виданої 14.07.2022 Немирівською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , є спадкоємцем за заповітом на спадкове майно, належне померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 .

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 69464864 від 14.07.2022, спадкову справу після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведено Оратівською державною нотаріальною конторою 05.02.2007, номер у нотаріуса 39, номер у Спадковому реєстрі 41691617.

З матеріалів спадкової справи № 39/2007 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 убачається, що справу розпочато 05.02.2007 року за заявою ОСОБА_1 .

Згідно довідки № 198, виданої 07.07.2007, яка міститься в матеріалах спадкової справи № 39/2007, відповідно до запису в домовій /погосподарській/ книзі за номером 1 виконавчого комітету Човновицької сільської ради Оратівського району Вінницької області, померла ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 була зареєстрована і постійно проживала в АДРЕСА_1 .

Як убачається зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31.07.2007, зареєстрованого в реєстрі за № 1005, спадкоємцем вказаного в заповіті майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 . Спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Вінниччина» с. Човновиця Оратівського району Вінницької області розміром 3,93 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, належного померлій згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0127006, виданого Оратівською районною державною адміністрацією 08 квітня 1997 року; з права власності на 0,284 відсотків пайового фонду майна сільськогосподарського виробничого кооперативу СВК «Колос 1» с. Човновиця Оратівського району Вінницької області, визначеного відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників підприємства 10.05.2001 в розмірі 5213 грн, належного померлій згідно свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського виробництва (майновий сертифікат) серії ВІ ХV№ 016344, виданого Човновицькою сільською радою Оратівського району Вінницької області 22.01.2007; з грошових вкладів з належними відсотками, компенсаційними сумами, що зберігаються в Філії-Оратівське відділення № 8274 Відкритого акціонерного товарства «Державний ощадний банк України» на рахунках № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 , № НОМЕР_9 , № НОМЕР_10 , № НОМЕР_11 , № НОМЕР_12 , належних померлій згідно ощадних книжок виданих зазначеною філією Оратівського відділення Ощадного банку України.

Натомість, постановою державного нотаріуса Немирівської державної нотаріальної контори в.о. нотаріуса Оратівської державної нотаріальної контори Кнап Л.П. № 119/02-31 від 21.10.2022 ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , оскільки державна реєстрація права власності на вказаний житловий будинок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за гр. ОСОБА_4 відсутня.

Згідно договору № 1694 на виконання робіт (підряду) з технічної інвентаризації об`єкту нерухомого майна (з фізичною особою), укладеного 22.12.2021 між АПНВП «Візит» (виконавцем) та ОСОБА_1 (замовником), замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати роботи з первинної інвентаризації за адресою: АДРЕСА_1 .

Як убачається зі змісту акту від 12.01.2022, складеного ОСОБА_9 про те, що згідно договору №1694 від 22 грудня 2021 року між ОСОБА_1 і АП НВП «Візит» про проведення технічної інвентаризації за адресою АДРЕСА_1 , ним здійснено виїзд для проведення обмірів вказаного об`єкту. До вказаного будинку він приїхав разом із замовником ОСОБА_1 , однак до обміру будинку його з замовником ОСОБА_2 не допустила.

Відповідно до листів відділу поліції № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області № 6179/229-2021 від 25.06.2021 та № 6842/229-2022 від 08.08.2022, за результатами розгляду матеріалів перевірки стосовно факту конфлікту із жителями с. Човновиця, які проживають по сусідству щодо будинку, який належить ОСОБА_1 по заповіту, та, відповідно, по факту розгляду заяви, у якій ОСОБА_1 просить надати працівників поліції з метою охорони прав і свобод та забезпечення публічну безпеку і порядок при проведенні інвентаризації житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , оскільки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не допускають заявника до вказаного будинку та вчиняють протиправні дії, було встановлено, що по даних фактах відсутні ознаки кримінального чи адміністративного правопорушення, але вбачаються цивільно-правові відносини,які можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

Згідно інформації архівного відділу Вінницької районної військової адміністрації Вінницької області № 00.5-16/597 від 11.10.2022, в протоколах засідань виконавчого комітету та сесій Човновицької сільської ради про передачу безоплатно у приватну власність гр. ОСОБА_4 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться в АДРЕСА_1 , та прилеглої до неї земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0,60 га не виявлено.

Як убачається з інформації відділу № 2 управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 1195/14-22 від 07.09.2022, відповідно до даних Книги реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки на території колишнього Оратівського району (Човновицька сільська рада) відсутня інформація про видачу громадянці ОСОБА_4 державного акту на право приватної власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться в АДРЕСА_1 , на прилеглу до неї земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства. Інформація про присвоєння кадастрового номера вищевказаній земельній ділянці у Відділі також відсутня.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_13 , виданого 05.10.2017 виконкомом Човновицької сільської ради Оратівського району Вінницької області, ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Човновиця Оратівського району Вінницької області помер ОСОБА_5 , про що 05.10.2017 складено відповідний актовий запис № 18.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, у складі якої наявне нерухоме майно.

Як убачається з рішення виконавчого комітету Човновицької сільської ради Оратівського району Вінницької області № 31 від 02.04.2009 «Про оформлення приватної власності на житловий будинок /домоволодіння/ АДРЕСА_2 » вирішено оформити право приватної власності на житловий будинок в АДРЕСА_2 за ОСОБА_5 , 1936 року народження, видавши на його ім`я свідоцтво про право приватної власності на домоволодіння по формі.

Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «Гайсинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» № 22758218 від 18.05.2009, власником будинку реєстраційний номер 27306118, що розташований по АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 . Номер запису: 91 в книзі : ФЖ-1. Підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності/ НОМЕР_14 /18.05.2009/ виконавчий комітет Човновицької сільської ради. Форма власності: приватна, частка: 1/1. Дата прийняття рішення про право власності 18.05.2009.

Відповідно до державного акту на право власності на землю серії ЯК № 029886, виданого 05.03.2012, ОСОБА_5 на підставі рішення Човновицької сільської ради 5 сесії 6 скликання від 14.06.2011 є власником земельної ділянки площею 0,2500 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0523186600:01:003:0009.

Як убачається зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.04.2018 на бланку ННВ 082404, зареєстрованого в реєстрі за № 237, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_5 , 1936 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з житлового будинку з господарськими будівлями за АДРЕСА_1 , належного померлому згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Човновицької сільської ради 18 травня 2009 року та зареєстрованого комунальним підприємством «Гайсинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 18 травня 2009 року у книзі ФЖ-1, за номером запису 91, реєтраційний номер 27306118. Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно на земельній ділянці розташовані: одноповерховий глиновалькований обкладений цеглою житловий будинок загальною площею 53,2 кв.м., в тому числі житловою площею 24,7 кв.м., позначений на плані літерою «А», веранда «а», сарай «Б», погріб «В», огорожа «1».

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 120248427, сформованого 11.04.2018, ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 237 від 11.04.2018 є власником житлового будинку загальною площею 53,2 кв.м., в тому числі житловою площею 24,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Номер запису про право власності:25667411, форма власності: приватна, розмір частки 1.

Як убачається зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.04.2018 на бланку ННВ 082406, зареєстрованого в реєстрі за № 238, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_5 , 1936 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 0,2500 га в межах згідно з планом, розташованої по АДРЕСА_1 , цільове призначення якої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, належної згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №029886, виданого Човновицькою сільською радою Оратівського району Вінницько області 05 березня 2012 року на підставі рішення Човновицької сільської ради 5 сесії 6 скликання від 14.06.2011, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 052310001001507. Кадастровий номер земельної ділянки 0523186600:01:003:0009.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 120252611, сформованого 11.04.2018, ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 238 від 11.04.2018 є власником земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 0523186600:01:003:0009. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: АДРЕСА_1 . Номер запису про право власності: 25667915, форма власності: приватна, розмір частки 1.

Як убачається з листа Оратівської селищної ради № 1245/03.01-18 від 19.04.2023, витяги з погосподарських книг Човновицької сільської ради Оратівського району Вінницької області за 1986-1990, 1991-1995, 1996-2000 роки щодо будинковолодінь за номерами НОМЕР_15 , АДРЕСА_6 надати неможливо, оскільки у цей період вулична нумерація будинків (домоволодінь) не здійснювалась. Відповідно до погосподарської книги № 1 Човновицького старостинського округу за 2021-2025 роки власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 значиться ОСОБА_2 . Запис про власника житлового будинку АДРЕСА_1 в даній книзі відсутній. За відомостями Човновицького старостинського округу Оратівської селищної територіальної громади рішення про зміну адреси житлових будинків АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 не приймались.

Також відповідно до листа Оратівської селищної ради № 1648/03.01-11 від 25.05.2023 Ораівська селищна рада повідомляє, що відомості про належність житлового будинку АДРЕСА_1 в погосподарській книзі № 1 Човновицького старостиснського округу за 2021-2025 роки відсутня. Витяги з погосподарських книг Човновицької сільської ради Оратівського району Вінницької області за 1986-1990, 1991-1995, 1996-2000 роки щодо будинковолодіння АДРЕСА_1 надати неможливо, оскільки у зазначений період вулична нумерація будинків (домоволодінь) не здійснювалась; в погосподарській книзі Човновицької сільської ради Вінницького району Вінницької області за 2022-2025 роки відомостей про те, власником якого господарства була ОСОБА_4 немає, оскільки остання померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Витяги з погосподарських книг Човновицької сільської ради Оратівського району Вінницької області за 1986-1990, 1991-1995, 1996-2000 роки щодо будинковолодіння АДРЕСА_1 надати неможливо, оскільки у зазначений період вулична нумерація будинків (домоволодінь) не здійснювалась; в погосподарській книзі Човновицької сільської ради Вінницького району Вінницької області за 2022-2025 роки відомостей про те, власником якого господарства був ОСОБА_5 немає, оскільки останній помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Витяги з погосподарських книг Човновицької сільської ради Оратівського району Вінницької області за 1986-1990, 1991-1995, 1996-2000 роки щодо будинковолодіння АДРЕСА_1 надати неможливо, оскільки у зазначений період вулична нумерація будинків (домоволодінь) не здійснювалась; в погосподарській книзі Човновицької сільської ради Вінницького району Вінницької області за 2022-2025 роки відомостей про будинковолодіння АДРЕСА_7 відсутні. За відомостями Човновицького старостинського округу Оратівської селищної територіальної громади рішення про зміну адреси житлових будинків АДРЕСА_8 не приймались. Відповідно до погосподарської книги № 1 Човновицького старостинського округу за 2021-2025 роки власником житлового будинку по АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 . Запис про власника житлового будинку АДРЕСА_1 відсутній.

Згідно листа Оратівської селищної ради № 3349/03.01-11 від 06.11.2023 селищна рада повідомляє, що згідно із погосподарською книгою № 1 Човновицького старостинського округу за 2021-2025 роки на сьогоднішній день в натурі (на місцевості) наявний будинок АДРЕСА_2 , власником якого є ОСОБА_2 . Відповідно до погосподарської книги № 1 Човновицького старостинського округу за 2021-2025 роки інформація про будинковолодіння АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 відсутня. Надати стверджуючу інформацію про те, що ОСОБА_4 належав житловий будинок АДРЕСА_1 неможливо, оскільки на час її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 вулична нумерація будинків (домоволодінь) не здійснювалася. Надати стверджуючу інформацію про те, що ОСОБА_5 належав житловий будинок АДРЕСА_1 неможливо, оскільки на час його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 нумерація будинків (домоволодінь) не здійснювалася.

Відповідно до акту комісії Оратівської селищної ради з обстеження домоволодінь та земельних ділянок № 1 від 03.06.2024, у зв`язку з розглядом Оратівським районним судом Вінницької області цивільної справи № 141/522/22 проведено обстеження домоволодіння по АДРЕСА_1 з метою встановлення в натурі житлових будинків та земельних ділянок, які належать (належали) ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . В ході обстеження в натурі встановлено, що по АДРЕСА_1 по лівій стороні вулиці розташовані домоволодіння житлові будинки з господарськими будівлями, спорудами та земельні ділянки в наступній черговості: будинок АДРЕСА_9 - власник ОСОБА_12 ; будинок АДРЕСА_2 - власник ОСОБА_2 ; будинок АДРЕСА_10 - власник ОСОБА_13 ; будинок АДРЕСА_11 - власник ОСОБА_14 . Зазначені домоволодіння є суміжними у зазначеному порядку, через смужжя відсутні. Будівлі, житлові будинки з господарськими будівлями та спорудами, земельні ділянки по АДРЕСА_6 відсутні. По правій стороні АДРЕСА_1 житлові будинки з господарськими будівлями та спорудами відсутні по усій протяжності вулиці.

Також за результатами огляду в судовому засіданні погосподарських книг судом установлено таке.

Як убачається з облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 1986-1990 роки, особовий рахунок № НОМЕР_1 , головою двору, що знаходиться в с. Човновиця є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Інформація про інших членів домогосподарства відсутня.

Згідно облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 1986-1990 роки, особовий рахунок № НОМЕР_16 , головою двору, що знаходиться в с. Човновиця є ОСОБА_13 . Також членами вказаного домогосподарства є ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , голова двору; ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дочка. У графі додаткові відомості зазначено «фактично 0,45 га землі, біля хати 0,18 га».

Відповідно до облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 1986-1990 роки, особовий рахунок № НОМЕР_17 , головою двору, що знаходиться в с. Човновиця є ОСОБА_5 (запис виправлено, попередній запис ОСОБА_16 ). Також членами вказаного домогосподарства є ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , голова двору; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , син.

Як убачається з облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 1991-1995 роки, особовий рахунок № НОМЕР_1 , головою двору, що знаходиться в АДРЕСА_1 , є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Інформація про інших членів домогосподарства відсутня.

Згідно облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 1991-1995 роки, особовий рахунок № НОМЕР_16 , головою двору, що знаходиться в АДРЕСА_1 , є ОСОБА_13 . Також членами вказаного домогосподарства є ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , голова двору; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дочка; ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , внучка; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , зять. У графі додаткові відомості зазначено «1991 р фактично землі 0,50 га».

Відповідно до облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 1991-1995 роки, особовий рахунок № НОМЕР_17 , головою двору, що знаходиться в АДРЕСА_1 , є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . Інформація про інших членів домогосподарства відсутня.

Як убачається з облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 1996-2000 роки, особовий рахунок № НОМЕР_18 , номер по земельній кадастровій книзі № 2, головою двору, що знаходиться в АДРЕСА_1 є ОСОБА_14 . Також членами вказаного домогосподарства є ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , голова домогосподарства; ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , дружина; ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , син; ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , дочка. У графі додаткові відомості зазначено «приватизовано 0,37 га ріллі рішення № 39 від 15.09.1998».

Згідно облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 1996-2000 роки, особовий рахунок № НОМЕР_2 , головою двору, що знаходиться в АДРЕСА_1 , є ОСОБА_13 . Також членами вказаного домогосподарства є ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , голова домогосподарства; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дочка; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , зять; ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , внучка; ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , онук. У графі додаткові відомості зазначено «приватизовано 0,50 га 12.08.97 р. № 22».

Відповідно до облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 1996-2000 роки, особовий рахунок № НОМЕР_1 , головою двору, що знаходиться в АДРЕСА_1 , є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Інформація про інших членів домогосподарства відсутня.

Відповідно до облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 1996-2000 роки, особовий рахунок № НОМЕР_16 , головою двору, що знаходиться в АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 графі додаткові відомості зазначено «приватизовано 0,35 рішення № 39 від 15.09.98». Інформація про інших членів домогосподарства відсутня.

Як убачається з облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2001-2005 роки, особовий рахунок № НОМЕР_19 , у домогосподарстві, що знаходиться в АДРЕСА_1 , проживав ОСОБА_14 . Також членами вказаного домогосподарства є ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_13 ; ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , дружина; ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , син; ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , дочка.

Згідно облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2001-2005 роки, особовий рахунок № НОМЕР_18 , у домогосподарстві, що знаходиться в АДРЕСА_1 , проживала ОСОБА_13 . Також членами вказаного домогосподарства є ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дочка; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , зять; ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , внучка; ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , внук.

Відповідно до облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2001-2005 роки, особовий рахунок № НОМЕР_2 , у домогосподарстві, що знаходиться в АДРЕСА_1 , проживав ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . Інформація про інших членів домогосподарства відсутня.

Згідно облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2001-2005 роки, особовий рахунок № НОМЕР_1 , у домогосподарстві, що знаходиться в АДРЕСА_1 , проживала ОСОБА_12 . Також членами вказаного домогосподарства є ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_19 ; ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_20 , чоловік; ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , мати.

Як убачається з облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2001-2005 роки, особовий рахунок № НОМЕР_16 , у домогосподарстві, що знаходиться в АДРЕСА_1 , апрживала ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_22 . Інформація про інших членів домогосподарства відсутня.

Відповідно до облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2006-2010 роки, особовий рахунок № НОМЕР_19 у домогосподарстві, що знаходиться в АДРЕСА_2 , проживав ОСОБА_14 . Також членами вказаного домогосподарства є ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , голова двору; ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , дружина; ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_23 , дочка, ОСОБА_19 , 1981 року народження, син.

Згідно облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2006-2010 роки, особовий рахунок № НОМЕР_18 , у домогосподарстві, що знаходиться в АДРЕСА_2 , проживав ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_24 . Інформація про інших членів домогосподарства відсутня.

Відповідно до облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2006-2010 роки, особовий рахунок № НОМЕР_2 , у домогосподарстві, що знаходиться в АДРЕСА_1 , проживала ОСОБА_13 . Також членами вказаного домогосподарства є ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , голова двору, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дочка; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , зять; ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , внучка; ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , внук.

Згідно облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2006-2010 роки, особовий рахунок № НОМЕР_1 , у домогосподарстві, що знаходиться в АДРЕСА_2 , проживав ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . Інформація про інших членів домогосподарства відсутня.

Відповідно до облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2006-2010 роки, особовий рахунок № НОМЕР_16 , у домогосподарстві, що знаходиться в АДРЕСА_2 , проживала ОСОБА_12 . Також членами вказаного домогосподарства є ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , голова двору, ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_20 , чоловік; ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , мати.

Як убачається з облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2011-2015 роки, номер об`єкта погосподарського обліку № 04-04, власником вказаного об`єкта, що знаходиться в АДРЕСА_2 , є ОСОБА_12 . Членами вказаного домогосподарства є ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , голова домогосподарства, ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_20 , чоловік; ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , мати.

Відповідно до облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2011-2015 роки, номер об`єкта погосподарського обліку № 03-1, власником вказаного об`єкта, що знаходиться в АДРЕСА_2 , є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . Інформація про інших членів домогосподарства відсутня.

Згідно облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2011-2015 роки, номер об`єкта погосподарського обліку № 02-1, власником вказаного об`єкта, що знаходиться в АДРЕСА_2 , є ОСОБА_13 . Членами вказаного домогосподарства є ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , голова домогосподарства, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дочка; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , зять; ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , внук.

Відповідно до облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2011-2015 роки, номер об`єкта погосподарського обліку № 01-1, власником вказаного об`єкта, що знаходиться в АДРЕСА_2 , є ОСОБА_14 . Також членами вказаного домогосподарства є ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , голова домогосподарства, ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , дружина; ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_23 , дочка, ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , син.

Як убачається з облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2016-2020 роки, власником об`єкта погосподарського обліку, що знаходиться в АДРЕСА_2 , є ОСОБА_12 . Членами вказаного домогосподарства є ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , голова домогосподарства, ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_20 , чоловік; ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , мати.

Відповідно до облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2016-2020, власником об`єкта погосподарського обліку, що знаходиться в АДРЕСА_2 , є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . Інформація про інших членів домогосподарства відсутня.

Згідно облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2016-2020, власником об`єкта погосподарського обліку, що знаходиться в АДРЕСА_2 , є ОСОБА_13 . Членами вказаного домогосподарства є ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , голова домогосподарства, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дочка; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , зять; ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , внук.

Відповідно до облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2016-2020, власником об`єкта погосподарського обліку, що знаходиться в АДРЕСА_2 , є ОСОБА_14 . Також членами вказаного домогосподарства є ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , голова домогосподарства, ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , дружина; ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_23 , дочка.

Як убачається з облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2021-2025 роки, номер об`єкта погосподарського обліку № 04-1, власником вказаного об`єкта, що знаходиться в АДРЕСА_2 , є ОСОБА_12 . Членами вказаного домогосподарства є ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , голова домогосподарства, ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_20 , чоловік; ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , мати.

Відповідно до облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2021-2025 роки, номер об`єкта погосподарського обліку № 03-3, власником вказаного об`єкта, що знаходиться в АДРЕСА_2 , є ОСОБА_2 , яка проживає по АДРЕСА_2 . Інформація про інших членів домогосподарства відсутня.

Згідно облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2021-2025 роки, номер об`єкта погосподарського обліку № 02-1, власником вказаного об`єкта, що знаходиться в АДРЕСА_2 , є ОСОБА_13 . Також членами вказаного домогосподарства є: ОСОБА_13 , голова домогосподарства, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дочка; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , зять; ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , внучка.

Згідно облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2021-2025 роки, номер об`єкта погосподарського обліку № 01-1, власником вказаного об`єкта, що знаходиться в АДРЕСА_2 , є ОСОБА_14 . Інформація про інших членів домогосподарства відсутня.

Допитаний в судовому засіданні 21.11.2024 свідок ОСОБА_7 суду вказав, що позивач ОСОБА_1 є його рідним дядьком (братом його матері) та пояснив, що йому відомо про те, що ОСОБА_4 склала заповіт на користь ОСОБА_1 . Свідок ОСОБА_7 зазначив, що знає, де знаходиться будинок, у якому жила ОСОБА_4 в с. Човновиця, однак хто жив з нею по сусідству він не знає, оскільки востаннє був біля будинку ОСОБА_4 в с. Човновиця більше двадцяти років назад. Відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 він також не знає. Поряд з цим, свідок вказав, що коли він приїжджав до ОСОБА_4 , то бабка проживала сама, позивач з нею не проживав. Хто користується будинком, який належав ОСОБА_4 , а також присадибною земельною ділянкою, яка розташована біля будинку, йому не відомо

Також з дослідженого в судовому засіданні СD-диску, наданого позивачем та його представником, зокрема із фотографій та відеозапису убачається, що будинкок АДРЕСА_1 , в якому проживала ОСОБА_4 , відсутній на місцевості, натомість наявний житловий будинок під номером, 11, власником якого є ОСОБА_2 .

Визначаючись щодо встановлених обставин та спірних правовідносин, суд керується наступним.

Згідно із ст.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному судочинстві, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.41Конституції України та ст.321Цивільного кодексуУкраїни кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 41Конституції України закріплено також, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

У відповідності з ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 вказаної Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Стаття 1 Протоколу №1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує право на вільне володіння своїм майном: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права».

Згідно ст.328ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності є набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як вбачається з п.п. 4, 5 Прикінцевих іперехідних положень ЦК України 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинностіЦК, положення цьогоКодексузастосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книгишостої ЦКзастосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким зі спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно з п. 1постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику усправах про спадкування»спадкові відносини регулюютьсяЦивільним кодексом України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини, до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правилаЦивільного кодексу УРСР.

Отже, у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року до вирішення спірних правовідносин, пов`язаних зі спадкуванням такої спадщини, застосовується законодавство, чинне на час відкриття спадщини, зокрема, відповідні норми, у тому числі щодо обсягу спадкової маси та кола спадкоємців зазаконом ЦК УРСР 1963 року.

Так, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч.1ст. 524 ЦК УРСРспадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця (ст. 525 ЦК УРСР).

Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (ст.526 ЦК УРСР).

Згідност. 527 ЦК УРСРспадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народжені після його смерті.

Відповідно до ч.1ст.524ЦК УРСР1963року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (стаття 548 ЦК УРСР).

Частиною першоюстатті 549 ЦК УРСР 1963 рокувизначено дії, що свідчать про прийняття спадкоємцем спадщини: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Статтею 560 ЦК УРСР 1963 рокувстановлено порядок видачі свідоцтва про право на спадщину.

Так, спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається також державною нотаріальною конторою при переході спадкового майна до держави (статті534,553,555цьогоКодексу).

Відповідно до положеньстатті 561 ЦК УРСРсвідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом свідоцтво може бути видане і раніше закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо в державній нотаріальній конторі є дані про те, що, крім осіб, що заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає.

Свідоцтво про право держави на спадщину в усіх випадках видається не раніше як через шість місяців з дня відкриття спадщини.

Аналогічні положення містяться і у статті 47 Закону УРСР від 25 грудня 1974 року «Про державний нотаріат» (у редакції, чинній на момент відкриття спадщини).

При цьомуЦК УРСР 1963 рокуне обмежував строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом.

За змістомрозділу VІІ ЦК УРСР 1963 року, прийняття спадщини - це акт, який поширюється на всі об`єкти спадкування водночас і свідчить про бажання скористатися правом на спадщину. До спадкоємця в момент виникнення правонаступництва переходять і ті права, які в цей час ще не були відомі.

Згідност. 101 ЦК УРСР 1963 року, в особистій власності громадянина може бути один жилий будинок (або частина його). У подружжя, яке проживає спільно, та його неповнолітніх дітей може бути тільки один жилий будинок (або частина його), що належить на праві особистої власності одному з них або є в їх спільній власності.

У відповідності із вимогами листа Міністерства Юстиції України за №19-32\319 від 21.02.2005 року, згідно якого у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і право встановлювальний документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

У разі, коли спір виникає у зв`язку з неможливістю документального оформлення права на спадщину, за відсутності спору про безпосереднє право на неї, спадкоємець може оскаржити відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій у судовому порядку.

Зокрема, пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» судам роз`яснено, що відповідно доглави 4 Закону України від 25 грудня 1974 року «Про державний нотаріат»свідоцтво про право на спадщину видається громадянам, організаціям, державі нотаріальними конторами за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину у встановленому чинним законодавством порядку. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визначення права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 23постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому чинним на момент такої нотаріальної дії законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину та можливості подальшого оформлення своїх спадкових прав у порядку, передбаченому законом, вимоги про визнання права на спадщину в судовому порядку задоволенню не підлягають у зв`язку з відсутністю порушених прав спадкоємців, щодо захисту яких вони звернулися до суду. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за захистом своїх спадкових прав за правилами позовного провадження.

Також в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» має місце роз`яснення щодо розгляду цивільних спорів, зокрема, у випадку неможливості спадкоємцями, які прийняли спадщину оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. За змістом цих роз`яснень вбачається, що не міститься прямої заборони щодо визнання судом права власності за спадкоємцем на нерухоме майно в разі, коли спадкодавець на законних підставах володів та користувався цим майном, але в силу об`єктивних причин не встиг за життя здійснити реєстрацію нерухомого майна.

При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Як установлено судом та підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи, позивач є спадкоємцем за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 своєї тітка по материнській лінії ОСОБА_4 на спадкове майно, а саме на житловий будинок, в якому проживала спадкодавець.

Однак, постановою державного нотаріуса Немирівської державної нотаріальної контори в.о. нотаріуса Оратівської державної нотаріальної контори Кнап Л.П. № 119/02-31 від 21.10.2022 ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , оскільки державна реєстрація права власності на вказаний житловий будинок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за гр. ОСОБА_4 відсутня.

Так, відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних відносин, колгоспний двір був сімейно-трудовим об`єднанням осіб, які використовували майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.

Відповідно до частини першоїстатті 120 ЦК Української РСР 1963 року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин (далі - ЦК Української РСР), майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).

Виходячи зі змісту цієї статті, кожен член колгоспного двору є учасником спільної сумісної власності на все майно двору незалежно від того, чи брав він участь в його придбанні. Нетривале перебування працездатного члена колгоспного двору у складі двору або незначна участь працею та коштами у веденні господарства можуть бути підставою для зменшення його частини.

Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року у справі № 688/21/17-ц, від 08 квітня 2020 року у справі № 454/1187/17-ц.

Частиною першоюстатті 112 ЦК Української РСРпередбачено, що майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.

Згідно з частиною другоюстатті 123 ЦК Української РСРрозмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Також порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5, а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

За змістом Вказівок № 112/5 і № 69 суспільна група господарства визначалася залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади. Відповідно до абзацу 2 пункту 20 Вказівок № 112/5 виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників. Члени колгоспу, які працювали у міжгосподарських організаціях, відносилися до суспільної групи колгоспників.

Також відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності від 22.12.1995 року №20 з послідуючими змінами, які містяться в п. 6 зазначено: «Роз`яснити судам, що положення ст.ст.17, 18 ЗУ «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюється на правовідносини, які виникли після введення в дію цьогоЗакону(з 15 квітня 1991 року). До правовідносин що виникли раніше, застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.»

Статтею 121 ЦК УРСРбуло передбачено, що володіння, користування та розпорядження майном колгоспного двору відбувається за згодою всіх членів колгоспного двору. Право на частку в майні колгоспного двору зберігається за його членом на протязі трьох років, при виході із колгоспного двору, член колгоспного двору має право на виділення належної йому частки в майні колгоспного двору, при чому частки всіх членів колгоспного двору (в тому числі і неповнолітніх членів) є рівними.

Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.

Наведені положення Закону кореспондуються з позицією Верховного Суду викладеною в Постанові Верховного суду від 22.01.2019 року у справі 713/1310/17-ц, та у Постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року у справі 183/6031/16.

Досліджуючи наявні у справі № 141/522/22 докази, судом установлено та й сторонами справи не заперечується, що житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , станом на 15 квітня 1991 року відносився до суспільної групи господарств колгоспний двір, головою колгоспного двору була ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (відомості з погосподарської книги на 1991-1995 роки, особовий рахунок № НОМЕР_1 ).

З огляду на вказане, ОСОБА_4 була власником житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , однак за час свого життя не встигла оформити та зареєструвати відповідне право власності на зазначене нерухоме майно.

Натомість, доказів того, що ОСОБА_4 була власником житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , саме під номером АДРЕСА_1 , матеріали справи не містять та позивачем і його представником суду не надано.

При цьому заслуговують на увагу, доводи Оратівської селищної ради про те, що рішення виконавчого комітету Човновицької сільської ради Оратівського району Вінницької області «Про оформлення документів на право приватної власності на домоволодіння» від 16.06.1998 р. за № 25, проте у свідоцтві № НОМЕР_3 на право особистої власності на жилий будинок, виданого виконавчим комітетом Човновицької сільської Ради народних депутатів 16.11.1998 підставою видачі вказаного свідоцтва є, зокрема, рішення Човновицької сільської ради під № 26 від 16.09.1998. Крім того, на зазначеному свідоцтві на право особистої власності на жилий будинок відсутні печатка та підпис голови виконкому Човновицької сільської ради.

Відтак, доводи позивача та його представника про те, що ОСОБА_4 набула права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , саме під номером АДРЕСА_1 , суд оцінює критично та до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються установленими судом обставинами та зібраними у справі № 141/522/22 матеріалами. Поряд з цим, як установлено судом, право власності на зазначений спірний житловий будинок було оформлено вже після смерті ОСОБА_4 , та, відповідно орган місцевого самоврядування не міг приймати рішення № 25 від 16.06.1998 та через шість місяців після смерті особи видавати відповідне свідоцтво про право власності, підтвердженням цьому є також відсутність на ньому печатки та підпису голови виконкому Човновицької сільської ради.

Згідно ст. 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення.

Як установлено судом, згідно тверджень та доказів, наданих Оратівською селищною радою (акт комісії Оратівської селищної ради з обстеження домоволодінь та земельних ділянок № 1 від 03.06.2024), а також згідно фото- та відеодоказів, наданих позивачем та його представником, станом на час розгляду справи № 141/522/22 в суді житлового будинку під АДРЕСА_1 , не існує, тобто останній не зберігся фізично в натурі на місцевості.

Відтак, суд доходить висновку, що правові підстави для визнання права власності в порядку спадкування за заповітом після смерті тітки позивача ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні, оскільки спірне спадкове нерухоме майно фізично не існує в натурі.

Статтею 41 Конституції України установлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Також частинами першою та другою статті 321 ЦК України вказано на те, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до положень статей 316 та 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

У спірних правовідносинах позивач, окрім іншого, стверджує, що відповідач ОСОБА_2 успадкувала після смерті свого батька ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.04.2018 житловий будинок під номером АДРЕСА_1 , який йому не належав, а належав на праві власності тітці позивача ОСОБА_4 .

Згідно з положеннями ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до вимог ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

За змістомстатті 387 ЦК Українивіндикаційний позов є позовом власника про витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Верховним Судом у своїх рішеннях зазначено, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (пункти 10.7-10.10 постанови ВП ВС від 30.06.2020 р. у справі № 19/028-10/13, провадження № 12-158гс19).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Так, пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України встановлено, що в разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, він може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Також сталою судовою практикою сформульований правовий висновок про те, що «за змістом статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею» (постанови Верховного Суду України від 24 червня 2015 року (провадження № 6-251цс15), Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року (провадження № 14-247цс18 та № 14-179цс18), від 15 травня 2019 року (справа № 522/7636/14-ц), Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 28 січня 2021 року (справа № 367/8910/17).

Отже, власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

При цьому, факт вибуття майна поза волею власника повинен встановлюватись стосовно саме первинного власника майна, а не осіб, які набули право власності на спірне майно після його первинного відчуження та які надалі знову відчужили його.

Правила ч. 1 ст. 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, від волевиявлення власника щодо вибуття майна, від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, а також від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

За змістом ч. 5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (п. п. 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 р. у справі № 907/50/16).

Виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до ст. 388 ЦК майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 р. у справі № 521/8368/15-ц).

У своїх рішеннях Верховний Суд зазначає, що розглядаючи справи щодо застосування положень ст. 388 ЦК України у поєднанні з положеннями ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 р. у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо ( п. 58 постанови Великої Палата Верховного Суду від 14 грудня 2022 р. у справі № 461/12525/15-ц).

У частині третійстатті 12 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першоюстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та другастатті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другоїстатті 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зістаттею 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першоюстатті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд зауважує, що обов`язок доведення незаконності володіння покладається на позивача, як і обов`язок доведення, щомайно фактично є в наявності.

Об`єктом віндикаційного позову є індивідуально-визначене майно, що збереглося в натурі, тобтоте саме майно, яке попередньо вибуло з володіння власника. При цьому, якщо майно належить до категоріїродових речей, то для віндикації воно повинно бути належним чиноміндивідуалізоване, оскільки до родових речей застосування віндикації є неможливим, як і неможливим таке судове рішення виконати у подальшому.

Якщо індивідуально-визначене (індивідуалізоване) майно не існує, то позивач має право лише на відшкодування завданої шкоди.

Отже, з урахуванням положеньстатті 387 ЦК Україниособа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, щознаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і вякої майно фактично знаходитьсята єіндивідуально визначеним.

Суд звертає увагу, щовитребувати можна лише те майно, яке є в наявності та фактично перебуває у незаконному володінні відповідача.

Якщо ж майно, яке перебуває у чужому володінні, видозмінилася, було перероблене чи знищене, а позивач довів, що вказане майно йому належить, то в такому випадку стягується вартість майна. Інакше виконати судове рішення про задоволення позову буде неможливо.

Аналогічні за своїм змістом висновки викладені також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2024 по справі № 751/1620/23 (провадження № 61-8723св24).

Натомість, як установлено судом, позивач та його представник не надали належних та допустимих доказів того, що спірне нерухоме спадкове майно перебуває у володінні відповідача ОСОБА_2 .

Також доказів того, що житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , зберігся фізично в натурі та, відповідно, є житловим будинком під АДРЕСА_1 , право власності в порядку спадкування на який набула та оформила відповідач ОСОБА_2 , матеріали справи №141/522/22 не містять та суду не надано.

Відповідно, на підставі наданих сторонами доказів та пояснень судом було установлено, що спірне спадкове нерухоме майно (житловий будинок, який належав ОСОБА_4 ) фізично не існує в натурі по АДРЕСА_1 станом на час розгляду справи № 141/522/22 в суді.

При цьому, доводи позивача та його представника у цій частині суд відхиляє та до уваги не приймає, оскільки вони є суб`єктивними твердженнями, які жодним належним та допустимим доказом не підтверджено.

Щодо застосування строку позовної давності у спірних правовідносинах суд керується наступним.

Так, у своїх поясненнях представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Неживок І.В. зазначив, що минув строк позовної давності, оскільки позивач лише після спливу більше 20 років після смерті ОСОБА_4 звернувся до суду із вимогою про визнання права власності на спадкове нерухоме майно та витребування цього майна з чужого незаконного володіння. Відтак, з огляду на такі обставини, просить суд застосувати строк позовної давності до заявленої позивачем вимоги та у позові відмовити.

Так, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно зістаттею 256 ЦК Українипозовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У частині першійстатті 261 ЦК Українипередбачено, що початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 травня 2019 року у справі N 522/19610/15-ц (провадження N 61-35779св18), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі N 332/4629/15 (провадження N 61-15451св18), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 вересня 2021 року у справі N 441/688/18 (провадження N 61-2912св21), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року в справі N 711/4004/19 (провадження N 61-2485св21) викладено правові висновки, відповідно до яких до правовідносин у справах за позовом спадкоємця, який прийняв спадщину, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним застосовується трирічний строк для звернення до суду за захистом порушеного права, який розпочинає свій відлік з моменту видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину. Момент, з якого особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, пов`язується з датою видачі нотаріусом відповідного свідоцтва.

Водночас упостановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 січня 2020 року у справі N396/2046/18(провадженняN61-13411св19),Верховного Судуу складіколегії суддівТретьої судовоїпалати Касаційногоцивільного судувід 30вересня 2020року усправі N584/639/19(провадження N 61-10930св20), суд касаційної інстанції дійшов висновків, що цивільним законодавством не передбачено обмеження строку, у який спадкоємець, що прийняв спадщину, може зареєструвати своє право власності у встановленому законом порядку або звернутися до суду за захистом свого права, а тому підстав для застосування позовної давності до спірних правовідносин немає.

Однак, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 05.09.2022 у справі N 385/321/20 (провадження N 61-9916сво21) відступив відтаких висновківзазначивши,що «перебігпозовної давностіпочинається змоменту,коли уособи виниклоправо наподання позовуу матеріально-правовомуаспекті.Мається наувазі такеподання позову,з якимпов`язуєтьсясудовий захистправа абоздійснення примусудо дотриманнянорм права.Перебіг позовноїдавності пов`язуєтьсяз моментом,коли правопозивача порушеноі такепорушення неусувається. Насамперед, для визначення моменту виникнення права на позов важливими є об`єктивні обставини - самий факт порушення права, а із встановленням моменту порушення права позивача підлягають встановленню суб`єктивні обставини - момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення».

Також Верховний Суднаголосив на тому, що початок перебігу позовної давності за позовами про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину пов`язується з тим моментом, коли спадкоємець дізнався або за усіма об`єктивними обставинами повинен був дізнатися про порушення свого права. У визначенні початкового моменту позовної давності суд повинен виходити з таких критеріїв оцінки поведінки позивача, як добросовісність, розумність та справедливість, закріплених устатті 3 ЦК України, що відповідним чином висуває до кожного учасника цивільних відносин вимоги до обрання поведінки, яка має відповідати поведінці умовного доброго господаря та дбайливого власника. Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судувід 16 червня 2021 року у справі N 554/4741/19, постанова Верховного Суду ускладі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі N 520/1185/16-ц,постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі N 209/3085/20). Добрий господар повинен піклуватися про своє майно, вживати дії з його збереження та своєчасного захисту його і прав на нього протягом розумного строку. Особа не може вважатися дбайливим власником, якщо тривалий період не цікавиться своїм майном, не вживає заходів, які б вчинив добрий господар невідкладно, якщо не існує перешкод, що об`єктивно перешкоджали йому у вчиненні таких дій.

Суд зауважує, що факт неотримання позивачем свідоцтва про право на спадщину та невизначення законодавцем строку, протягом якого спадкоємець має оформити свої спадкові права, не може доводити, що у такого спадкоємця не виникло право на позов, оскільки видача свідоцтва про право на спадщину (на все спадкове майно) іншому із спадкоємців або особі, яка не мала права на спадкування, перешкоджає завершенню оформлення своїх спадкових прав другому із спадкоємців (єдиному спадкоємцю), який не отримав свідоцтва про право на спадщину, а отже свідчить про виникнення у цього спадкоємця права на позов у матеріально-правовому аспекті.

Видача свідоцтва про право на спадщину (на все спадкове майно) одному із спадкоємців унеможливлює завершення оформлення своїх спадкових прав іншим із спадкоємців.

Варто також враховувати, що строк реалізації спадкоємцем спадкових прав - отримання свідоцтва про право на спадщину та строк захисту порушених прав спадкоємця - оспорення свідоцтва про право на спадщину, виданого іншому спадкоємцеві на все спадкове майно або особі, яка не є спадкоємцем, є різними строками і не є взаємозалежними. Перший строк законодавцем не обмежений і спадкоємець вправі на власний розсуд реалізувати таке право, водночас строк захисту порушеного права обмежений законодавцем у три роки з моменту порушення такого права, чи з моменту, коли особі стало чи мало стати відомо про порушення такого права, та може бути поновлений лише у разі доведення поважності причин його пропуску. Необмеження спадкоємця у строках оформлення своїх спадкових прав не має наслідком необмеження такої особи у строках захисту порушених спадкових прав.

Положеннямиглави 19 ЦК Українивстановлено загальне правило про поширення позовної давності на всі цивільно-правові вимоги, окрім тих, що як виняток зазначені устатті 268 ЦК України.

Так, у частині першійстатті 268 ЦК Українизаконодавець визначив, на які позовні вимоги не поширюється позовна давність. У частині другійстатті 268 ЦК Українизакріплено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

Серед переліку вимог, на які відповідно до закону позовна давність не поширюється, не згадуються вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, а також вимоги про витребування спадкового майна з чужого незаконного володіння.

Опосередковано межі застосування позовної давності визначаються з урахуванням сутності пред`явленої вимоги.

Системний аналіз норм чинного законодавства щодо застосування строків позовної давності в контексті спірних правовідносин дає підстави суду дійти висновку, що до вимог спадкоємця про витребування спадковго майна з чужого незаконного володіння застосовується загальний трирічний строк позовної давності, який починається з моменту, коли майно вибуло з володіння власника або з дня, коли спадкоємець дізнався або за усіма об`єктивними обставинами повинен був дізнатися про порушення свого права.

Суд зауважує, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Проте, якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави (див. постанову Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 509/3589/16-ц (провадження № 61-16895св18)).

Відтак, оскільки суд, вирішуючи спір у даній справі, дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є недоведеними позивачем та його представником та, відповідно, необґрунтованими, то підстави для застосування судом строку позовної давності до заявленої позивачем вимоги у справі № 141/522/22 відсутні.

Також суд зауважує, що інші доводи та посилання представників сторін щодо заявлених позовних вимог суд до уваги не приймає, оскільки вони не спростовують висновків суду та встановлених судом фактичних обставин справи №141/522/22, та відповідно не можуть впливати на законність даного судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Отже, з огляду на установлені судом фактичні обставини справи № 141/522/22 та характер спірних правовідносин, які виникли між сторонами, враховуючи спадкові права та інтереси позивача на спірний житловий будинок, який станом на час розгляду справи в суді фізично не зберігся в натурі, та надаючи їм оцінку з урахуванням балансу разом із правами та інтересами відповідача як добросовісного набувача, суд вважає, що правові підстави для витребування спірного нерухомого майна на користь позивача відсутні, а тому у позові слід відмовити, у зв`язку із недоведеністю заявлених позовних вимог.

Згідно частин 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням положень статті 141 ЦПК України, оскільки в задоволенні позову судом відмовлено, судові витрати, пов`язані з розглядом справи № 141/522/22 суд покладає на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 76- 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

1.У задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення суду виготовлено згідно ч. 6 ст. 259 ЦПК України 27.12.2024.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_12 ).

Відповідачі:

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_13 );

Оратівська селищна рада Вінницького району Вінницької області (вул. Героїв Майдану, 78, с-ще Оратів Вінницької області, 22600).

Суддя С.В. Климчук