Постанова

від 12.12.2024 по справі 520/1709/13-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/7480/24

Справа № 520/1709/13-ц

Головуючий у першій інстанції Куриленко О. М.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2024 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 520/1709/13-ц

Номер провадження: 22-ц/813/7480/24

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя доповідач),

- суддів Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання Губара Д.В.,

учасники справи:

- заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІ ФІНАНС»,

- заінтересована особа Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

- боржники 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІ ФІНАНС», заінтересовані особи - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», боржники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про заміну сторони у виконавчому провадженні по цивільній справі №520/1709/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІ ФІНАНС» на ухвалу Київського районного суду м. Одеси, постановлену у складі судді Куриленко О.М. 14 серпня 2024 року, про відмову в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст заяви про заміну сторони виконавчого провадження

У липні 2024 року ТОВ «Компані Фінанс» звернулось до суду із вищезазначеною заявою, в якій проситьзамінити сторону виконавчого провадження - АТ «УКРСИББАНК» на правонаступника - ТОВ «Компані Фінанс» при виконанні рішення по справі №520/1709/13-ц від 18.04.2013 року.

ТОВ «Компані Фінанс» обґрунтовує вимоги заявитим, що 15.10.2007 року між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №11234713000 від 15.10.2007 року. Того ж дня, між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки №149872.

Оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не виконували умов договору кредитного договору, АТ «УКРСИББАНК» звернувся доКиївського районного суду міста Одеси із позовною заявою про стягнення заборгованості закредитним договором №11234713000 від 15.10.2007 року.

У подальшому, рішенням Київського районного суду м. Одеси 18.04.2013 року (справа №520/1709/13-ц) задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та процентів, нарахованих за користування кредитом. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» (61050, м. Харків, пр-т Московський, 60, № ЄДРПОУ 09807750, р/р НОМЕР_1 в ПАТ «УкрСиббанк», МФО 351005) заборгованість за кредитним договором в сумі - 173189,81 долара США, що за курсом НБУ України на день ухвалення рішення (1 дол. США = 7, 993 гривень) складає - 1 384 306 гривень 15 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» (61050, м. Харків, пр-т Московський, 60, код № ЄДРПОУ 09807750, р/р НОМЕР_1 в ПАТ «УкрСиббанк», МФО 351005) витрати по сплаті судового збору в сумі - 3 441 гривень.

23 січня 2024 року між АТ «УКРСИББАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКОМ-ФІНАНС» було укладено Договір факторингу №23/01/2024, згідно з яким всі права та обов`язки за кредитним договором №11234713000 від 15.10.2007 року перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКОМ- ФІНАНС».

У подальшому, 22 січня 2024 року між ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС» та ТОВ «Компані Фінанс» було укладено попередній договір №22/01-1, згідно якого Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКОМ-ФІНАНС» було сплачено суму в розмірі - 353115,00 грн. за купівлю права вимоги за кредитним договором №11234713000 від 15.10.2007року.

23 січня 2024 року між ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС» та ТОВ «Компані Фінанс» був укладений договір про відступлення права вимоги за Договором про надання споживчого кредиту №11234713000 від 15.10.2007 року, згідно з яким всі права та обов`язки за вищевказаним кредитним договором перейшли до ТОВ «Компані Фінанс».

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, мотивування його висновків

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14.08.2024 року відмовлено у задоволенні вищевказаної заяви ТОВ «Компані Фінанс».

Ухвала суду першої інстанції, мотивована тим, що відповідно доінформації з Автоматизованої системи виконавчих проваджень вбачається, що виконавче провадження №72792766 відносно ОСОБА_1 перебуває в статусі «Завершено». Щодо ОСОБА_2 виконавчі провадження №58379713 та №58336664 перебувають в статусі «Завершено».

Оскільки виконавчі провадження знаходяться в стадії «Завершено», то відсутні підстави для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження (а. с. 41 43).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній сказіТОВ «Компані Фінанс»просить скасувати ухвалуКиївського районного суду м. Одеси від 14.08.2024 року. Ухвалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала постановлена судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права.

Апелянт вказує на те, що суд помилково вважав виконавчі провадження закінченими та незаконно виніс ухвалу, якою відмовив у заміні стягувача під час виконання рішення по справі № 520/1709/13-ц (а. с. 45 47).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду 16.10.2024 року апеляційну скаргу залишено без руху (а. с. 53 53 зворотна сторона).

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом подано до суду заяву, якою усунуто зазначені в ухвалі недоліки.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.11.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргоюТОВ «Компані Фінанс» на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 14 серпня 2024 року (а. с. 62 63).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.11.2024 року призначено справу до розглядув приміщенні Одеського апеляційного суду (а. с. 66).

У судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, адвокат Федяєв С.В., діючий від імені ТОВ «Компані Фінанс», підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Заяв та клопотань не надали.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатню наявність у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарганепідглядає задоволенню.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Мотививідхиленняаргументів, викладених в апеляційній скарзі

Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Водночас відповідно до статті 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятоюстатті 442 ЦПК Україниу разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачає, що сторонами виконавчого провадження є - стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Правонаступництво у виконавчому провадженні є - заміна однієї із сторін (стягувача або боржника) з переходом прав його попередника до іншої особи, що раніше не брала участь у виконавчому провадженні.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов`язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках. Зокрема, у процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій. Втрата первісним кредитором певних процесуальних прав унаслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається.

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання.

Частиною першою статті 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Доказами відступлення вимоги, залежно від підстав виникнення, можуть бути, зокрема, правочини щодо зміни кредитора або боржника у зобов`язанні.

18.04.2013 року Київським районним судом м. Одеси прийнято рішення (справа №520/1709/13-ц), яким були задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та процентів, нарахованих за користування кредитом. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» (61050, м. Харків, пр-т Московський, 60, № ЄДРПОУ 09807750, р/р НОМЕР_1 в ПАТ «УкрСиббанк», МФО 351005) заборгованість за кредитним договором в сумі - 173189,81 долара США, що за курсом НБУ України на день ухвалення рішення (1 дол. США = 7, 993 гривень) складає - 1 384 306 гривень 15 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» (61050, м. Харків, пр-т Московський, 60, код № ЄДРПОУ 09807750, р/р НОМЕР_1 в ПАТ «УкрСиббанк», МФО 351005) витрати по сплаті судового збору в сумі - 3 441 гривень.

23 січня 2024 року між АТ «УКРСИББАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКОМ-ФІНАНС» було укладено Договір факторингу №23/01/2024, згідно з яким всі права та обов`язки за кредитним договором №11234713000 від 15.10.2007 року перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКОМ- ФІНАНС».

У подальшому, 22 січня 2024 року між ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС» та ТОВ «Компані Фінанс» було укладено попередній договір №22/01-1, згідно якого Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКОМ-ФІНАНС» було сплачено суму в розмірі - 353 115.00 грн. за купівлю права вимоги за кредитним договором №11234713000 від 15.10.2007року.

23 січня 2024 року між ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС» та ТОВ «Компані Фінанс» був укладений договір про відступлення права вимоги за Договором про надання споживчого кредиту №11234713000 від 15.10.2007 року, згідно з яким всі права та обов`язки за вищевказаним договором перейшли, перейшли до ТОВ «Компані Фінанс».

У постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20) Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, дійшла до висновку про те, що на стадії виконавчого провадження, як на завершальній стадії судового провадження, можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження.

У постанові від 08 лютого 2022 року по справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення. Разом з тим, і заміна стягувача у виконавчому документі як сторони справи має мати дійсну процесуальну мету, а підстави такої заміни належним чином аргументовані. Саме тільки матеріальне правонаступництво без процесуальної мети не є достатнім аргументом, оскільки не відповідає вимогам частини першої статті 2 ЦПК України. Заміна будь-якого учасника справи носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства. Якщо, наприклад, суд підтвердив зобов`язання однієї сторони договору перед іншою та відповідне судове рішення набрало законної сили, то суд не здійснює заміну його сторони у випадку уступки відповідним кредитором за цим договором своїх прав та обов`язків іншій особі на цю іншу особу лише заради процесуальної констатації цього матеріального правонаступництва. Суд може здійснити заміну учасника справи виключно для виконання вимог частини першої статті 2 ЦПК України».

Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІ ФІНАНС» просить замінити сторону виконавчого провадження - АТ «УКРСИББАНК» на правонаступника - ТОВ «Компані Фінанс» при виконанні рішення по справі №520/1709/13-ц від 18.04.2013 року.

Відповідно доінформації з Автоматизованої системи виконавчих проваджень вбачається, що виконавче провадження №72792766 щодо ОСОБА_1 перебуває в статусі - «Завершено». Щодо ОСОБА_2 виконавчі провадження №58379713 та №58336664, перебувають в статусі - «Завершено».

Оскільки як встановлено матеріалами справи відкритих виконавчих проваджень з виконання судового рішення не має, то заявник не може ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження.

У постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 389/4348/13-ц (провадження № 61-2344св22) зазначено, що «питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.Процесуальне правонаступництво це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника. Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права. Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Таким чином, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір. Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Відповідно до статті 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу».

Колегія суддів звертає увагу, що заявник не позбавлений права на звернення до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому документі на підставі ст. 55 ЦПК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІ ФІНАНС» є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІ ФІНАНС» відсутні.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський

апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІ ФІНАНС» - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 14 серпня 2024 про відмову в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 27 грудня 2024 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О.М.Таварткіладзе