Постанова

від 10.12.2024 по справі 2/1522/13205/11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6166/24

Справа № 2/1522/13205/11

Головуючий у першій інстанції Свячена Ю.Б.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Одесі апеляційнускаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Романа Володимировича на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 28 травня 2024 року по справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Романа Володимировича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку, за участю стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», боржника ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

09 травня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси року надійшло подання Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Романа Володимировича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку, за участю стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», боржника ОСОБА_1 .

В обґрунтування подання вказано, що на його примусовому виконанні знаходиться виконавче провадження №71920194 від 30.05.2023 року з примусового виконання виконавчого листа №2/1522/13205/11 від 20.11.2020 року, виданого Приморським районним судом м. Одеси про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк» суми заборгованості за кредитним договором №116-013/ФКВІП-08 від 29.02.2008 року в розмірі 1 324 635,88 грн. Боржником у виконавчому провадженні є ОСОБА_1 . В результаті здійснених заходів з розшуку майна боржника приватним виконавцем були отримані певні результати. З відповіді на запит до Пенсійного фонду України вбачається, що боржник востаннє отримував дохід у вигляді заробітної плати у липні 2020 року. Станом на момент звернення з поданням Приватним виконавцем не виявлено рахунки, на яких би перебували кошти боржника, на які можна було б звернути стягнення, в кількості, достатній для погашення заборгованості за виконавчим документом, баланс на окремих рахунках боржника складає від`ємне значення. З відповіді на запит до Міністерства внутрішніх справ України вбачається, що за боржником зареєстровані транспортні засоби:

1)Марка ТЗ: ПР Модель ТЗ: ELWV 1000NB Категорія ТЗ: Причіп Рік виробництва ТЗ: 2003 VIN: НОМЕР_1 Номерний знак: НОМЕР_2 Колір ТЗ: сірий РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 Назва боржника: ОСОБА_1 ;

2)Марка ТЗ: AUDI Модель ТЗ:Q7 Категорія ТЗ: легковий Рік виробництва ТЗ: 2007 VIN: НОМЕР_4 Номер кузова: НОМЕР_4 Номерний знак: НОМЕР_5 Колір ТЗ: чорний РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_6 Назва боржника: ОСОБА_1 .

Розшук транспортних засобів боржника результатів не дав. З відповіді Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону вбачається, що боржник за час здійснення виконавчого провадження перетинав кордон України неодноразово. Нерухомого майна, зареєстрованого за боржником, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним виконавцем не виявлено. З листа Головного управління Держкадастру в Одеській області від 17.07.2023 року вбачається, що за боржником земельні ділянки не зареєстровано. З листа Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 24.07.2023 року вбачається, що за фізичною особою ОСОБА_1 зареєстровано 21.08.1995 року на праві власності нерухоме майно, а саме: 195/1000 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що також підтверджується листом КП «БТІ» ОМР вих.№886-11/329 від 02.02.2018 року, наданого приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Галієвському Д.А., за змістом якого вбачається, що станом на 31.12.2012 року за ОСОБА_1 зареєстровано 195/1000 частин квартири загального заселення АДРЕСА_2 на підставі договору №Н/95-0282 купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого Одеською універсальною біржею «Центр» 16.08.1995 року (реєстрація від 21.08.1995 року, книга №97 пр, стор, 99, р. №172). Разом з тим, з інформації Державного реєстру прав на нерухоме майно вбачається, що суб`єкт права власності на 195/1000 часток квартири за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано по цей час. Отже, боржником не зареєстровано право власності на 195/1000 часток квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в той час як задовольнити вимоги виконавчого документа за рахунок іншого майна боржника не вбачається можливим, з огляду на що Приватний виконавець вимушений звернутися до суду.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28 травня 2024 року подання Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Романа Володимировича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку, за участю стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», боржника ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Бондарев Роман Володимирович подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 28 травня 2024 року скасувати, подання Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Романа Володимировича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку, за участю стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», боржника ОСОБА_1 задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на думку виконавця висновок суду постановлено з порушенням норм матеріального права та за неповного з`ясування обставин справи, а власне порушення полягають у наступному. Серед матеріалів виконавчого провадження на 101 аркушах суду першої інстанції було, надано: інформацію (інформаційну довідку) з Державного реєстру прав на нерухоме майно з якої вбачається, що суб`єкти права власності на 195/1000 часток квартири за адресою: АДРЕСА_1 ., № 376469245 від 29.04.2024 року, за текстом якого зазначено актуальні співвласники об`єкту нерухомого майна; копію листа Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради вих.№886-11/329 від 02.02.2018 року на адресу приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Галієвському Д.А. за змістом якого: вбачається, що станом на 31.12.2012 року за ОСОБА_1 зареєстровано 195/1000 частин квартири загального заселення АДРЕСА_2 на підставі договору №Н/95-0282 купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого Одеською універсальною біржею «Центр» 16,08.1995 року (реєстрація від 21.08.1995 року, книга №97 пр, стор, 99, р № 172), а також за текстом якого зазначено актуальні співвласники об`єкту-нерухомого майна станом на 31.12.2012 року. Відтак, Приватним виконавцем встановлено та документально підтверджено коло осіб, що є співвласниками квартири АДРЕСА_2 . У свою чергу не ґрунтується на нормах матеріального права висновок суду про те, що у випадку звернення стягнення на майно буде порушено права співвласників. Як зазначалось вище, головними умовами для задоволення подання виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, є такі: здійснення усіх передбачених Законом заходів для належного виконання судового рішення; відсутність у боржника грошових коштів або рухомого майна завдяки яким можна задовольнити вимоги стягувана; наявність нерухомого майна та належних доказів, які підтверджують факт, що нерухоме майно за боржником не зареєстроване, однак зареєстроване за іншою особою; наявність належних доказів, які підтверджують факт, що боржник є «фактичним» власником майна; у випадках, передбачених законодавством, майно введеної експлуатацію. Вказане відповідає правовій позиції, встановленій Постановою КЦС ВС від 26.01.2022 у справі № 2-119/12. Чинне законодавство не передбачає ні переважного права співвласників об`єкту нерухомого майна (квартири), ні встановлює жодних заборон на звернення стягнення на частку боржника у таких об`єктах. Суд же першої інстанції відмовляючи в задоволенні подання з цієї підстави не зазначив яку норму порушив би Приватний виконавець, звертаючи стягнення на квартиру АДРЕСА_2 , та яка норма захищає права співвласників від звернення стягнення на частки боржника у такому майні. Відтак, висновок суду першої інстанції про те, що при розгляді такого подання приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, не зареєстроване у встановленому законом порядку, необхідним є встановлення відсутності порушення прав третіх осіб, є помилковим, таким, що виходить за межі предмету доказування за цією категорією справ.

Будучи в розумінні ст.ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи на 10.12.2024 року о 14:30 годині, стягувач та боржник не з`явились, причини неявки не повідомили, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не клопотали, заяв про відкладення розгляду справи не подавали .

Присутній у судовому засіданні, призначеному на 10.12.2024 року о 14:30 год., приватний виконавець Бондарев Р.В. не заперечував проти розгляд справи за фактичною явкою.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до висновків Верховного Суду по справі №361/8331/18 - якщо учасники процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи розумні строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, усвідомленість сторін по справі про розгляд справи та відсутності від них клопотань про відкладення судового засідання, колегія суддів не бачить перешкод для розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмовляючи у задоволенні подання Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Романа Володимировича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку, суд першої інстанції виходив з того, що виконавцю потрібно надати докази, які підтверджують, що боржник фактично є володільцем майна, а також обов`язково потрібно довести факт того, що у боржника недостатньо грошових коштів або рухомого майна, за рахунок яких можна задовольнити вимоги стягувача. Це обумовлено тим, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено черговість звернення стягнення на майно боржника, відповідно до якої стягнення на нерухоме майно звертається у останню чергу. Не вбачається відомостей про інших співвласників квартири, які мають право на придбання частки квартири, а у випадку звернення стягнення на майно буде порушено їх права. Крім того суду не подано достатньо належних і допустимих доказів щодо ухилення боржника від виконання виконавчого листа в добровільному порядку, оскільки суду не подано доказів одержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

Колегія суддів погоджується з остаточним висновком суду першої інстанції, але вважає за необхідне змінити мотивувальну частину судового рішення.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 лютого 2012 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» суму заборгованості за кредитним договором № 116-013/ФКВІП-08 від 29.02.2008 року в розмірі 1 324 635 (один мільйон триста двадцять чотири тисячі шістсот тридцять п`ять) грн. 88 коп.

На виконанні приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Бондарева Р.В. перебуває виконавче провадження №71920194 з примусового виконання виконавчого листа №2/1522/13205/11 виданого 20.11.2020 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк» суми заборгованості за кредитним договором №116-013/ФКВІП-08 від 29.02.2008 року в розмірі 1 324 635,88 грн.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2020 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» про заміну сторони у виконавчому провадженні та видачу дубліката виконавчого листа по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено, замінено стягувача у виконавчому провадженні з виконання рішення від 29 лютого 2012 року Публічне акціонерне товариство «ДЕЛЬТА БАНК» по цивільній справі за позовом «ДЕЛЬТА БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» (65040, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 36, оф. 308, код ЄДРПОУ: 42251700) та видано Товариству з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» дублікати виконавчих листів № 2/1522/13205/11 виданих на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 лютого 2012 року за позовом Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

17 травня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Носенком С.Б. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу за заявою стягувача про повернення виконавчого документа без подальшого виконання.

30 травня 2023 року приватним виконавцем Бондаревим Р.В. відкрито виконавче провадження ВП №71920194 за заявою про примусове виконання рішення ТОВ «Консалт Солюшенс» вих.№Л-04 від 30.05.2023 по стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» суму заборгованості за кредитним договором № 116-013/ФКВІП-08 від 29.02.2008 року в розмірі 1324635,88 грн.

30 травня 2023 року приватним виконавцем Бондаревим Р.В. винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника.

В цей же день, 30 травня 2023 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 .

Крім того, 30 травня 2023 року приватним виконавцем Бондаревим Р.В. винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику. ОСОБА_1

15 серпня 2023 року приватним виконавцем Бондаревим Р.В. винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках в ПАТ АБ «Укргазбанк», а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.

Згідно листа КП «БТІ» Одеської міської ради №2102/03.01-15 від 24.07.2023 року станом на 31.12.2012 року за фізичною особою ОСОБА_1 зареєстровано право власності по АДРЕСА_1 , 195/1000 часток, дата реєстрації 21.08.1995 року.

Згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16.08.1995 року, зареєстрованого Одеською універсальною товарною біржею «Центр», ОСОБА_3 продав ОСОБА_1 195/1000 квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою приватного виконавця Бондарева Р.В. від 23.11.2023 року про розшук майна боржника, оголошено в розшук автомобіль марки AUDI Модель ТЗ:Q7 Категорія ТЗ: легковий Рік виробництва ТЗ: 2007 VIN: НОМЕР_4 Номер кузова: НОМЕР_4 Номерний знак: НОМЕР_5 Колір ТЗ: чорний та ПР Модель ТЗ: ELWV 1000NB Категорія ТЗ: Причіп Рік виробництва ТЗ: 2003 VIN: НОМЕР_1 Номерний знак: НОМЕР_2 Колір ТЗ: сірий, що належать боржнику ОСОБА_1 .

В цей же день, 23 листопада 2023 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт вищезазначені транспортні засоби, що належить боржнику ОСОБА_1 .

Згідно Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано арешти № 30993797 від 23.11.2023 року, № 30993798 від 23.11.2023 року та № 30993801 від 23.11.2023 року.

22 квітня 2024 року приватним виконавцем Бондаревим Р.В. винесені постанови про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках в АТ «БАНК 3/4», АТ «СКАЙ БАНК», АТ «ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ» та інших банках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .

Колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII(далі - Закон України «Про виконавче провадження»).

За змістом статті 1, частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, в межах якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною п`ятою 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Відповідно до частини десятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Системне тлумачення статті 50 Закону України "Про виконавче провадження", статті 440 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що виконавець має право звернутися до суду з поданням у випадку, якщо наявне нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване за боржником. При цьому під нерухомим майном слід розуміти земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Останні можуть виступати об`єктами права.

Таким чином, до звернення з відповідним поданням до суду виконавець повинен здійснити всі інші передбачені Законом заходи для належного виконання судового рішення та довести цей факт у суді, а також встановити наявність нерухомого майна у боржника, яке є фактично його власністю, однак право власності зареєстровано за іншою особою. Окрім того, одночасно суд має дослідити факт наявності у боржника грошових коштів або рухомого майна, завдяки яким можна задовольнити вимоги стягувача.

Також виконавець має надати докази того, що боржник фактично є володільцем майна. Підтвердженням може бути свідоцтво про право на спадщину, договір купівлі-продажу нерухомого майна, рішення суду тощо.

Тобто, головними умовами для задоволення подання виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, є такі: здійснення усіх передбачених Законом заходів для належного виконання судового рішення; відсутність у боржника грошових коштів або рухомого майна, завдяки яким можна задовольнити вимоги стягувача; наявність нерухомого майна та належних доказів, які підтверджують факт, що нерухоме майно за боржником не зареєстроване, однак зареєстроване за іншою особою; наявність належних доказів, які підтверджують факт, що боржник є «фактичним» власником майна; у випадках, передбачених законодавством, майно введено в експлуатацію.

Застосування судом положень частини десятої статті 440 ЦПК України та статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» є крайнім заходом виконання судового рішення, який може бути застосований лише в тому випадку, коли виконавцем вичерпано всі можливі заходи, які передбачені законом щодо примусового виконання рішень за рахунок іншого майна боржника.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 2-592/09 (провадження № 61-8383св18), від 23 січня 2019 року у справі № 522/6400/15-ц (провадження № 61-19786св18), від 26 травня 2021 року у справі № 947/22930/19 (провадження № 61-9215св20).

При розгляді справ указаної категорії необхідно враховувати, що однією з головних засад здійснення судочинства в Україні є обов`язковість судового рішення. Немає сенсу в правосудді, якщо рішення судів не виконуються, а невиконання судових рішень є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Матеріалами справи встановлено, що боржник ОСОБА_1 у добровільному порядку рішення Приморського районногосуду м.Одеси від29лютого 2012року простягнення заборгованостіза кредитнимдоговором №116-013/ФКВІП-08від 29.02.2008року врозмірі 1324635,88грнна користь заміненого стягувача «Консалт Солюшенс» не виконав, борг не повернув. З травня 2023 року приватний виконавець здійснює заходи щодо виконання судового рішення, а саме:

- винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника (в порядку ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження»);

- винесено постанову про арешт всього рухомого та нерухомого майна боржника (в порядку ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження»);

- винесено постанову про арешт коштів боржника (в порядку ,ст.56:провадження»);

- здійснено виклик боржника (на підставі ст.19 ЗУ «Про виконавче провадження»);

- направлено вимогу на отримання Інформації, яка містить банківську таємницю (на підставі ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» та ст. 62 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»).

За результатом розшуку було встановлено:

- відсутність грошових коштів боржника на банківських рахунках (рахунки, що виявлено приватним виконавцем мають нульовий або від`ємний баланс);

- відсутність нерухомого майна, зареєстрованого на праві власності Боржника (як до 2013 року, так і після), в тому числі і земельних ділянок;

- виявлено транспортні засоби боржника, проте заходи із їх розшуку протягом значного часу успіхом не увінчались, а транспортні засоби органами Національної поліції не затримано; у свою чергу Боржник в порушення вимог частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» на виклик у встановлений день Боржник до Приватного виконавця не з`явився декларацію чи інших документів не подав, місце знаходження своїх транспортних засобів не повідомив;

- отримання доходу Боржником у вигляді заробітної платив чи в іншій формі не встановлено.

Із урахуваннямвстановлених обставин,колегія суддівзазначає,що приватнимвиконавцем буловичерпано всіможливі заходи,передбачені ЗакономУкраїни «Провиконавче провадження»,для належноговиконання судовогорішення,однак цізаходи непризвели довиконання судовогорішення,тому всуперечвисновку судупершої інстанціїпро недоведеність факту того, що у боржника недостатньо грошових коштів або рухомого майна, за рахунок яких можна задовольнити вимоги стягувача та не подання достатньо належних і допустимих доказів щодо ухилення боржника від виконання виконавчого листа в добровільному порядку, апеляційний суд констатує, що в поданні приватного виконавця в порядку ст. 440 ЦПК наявні всі правові підстави для задоволення такої вимоги.

Проте, як вбачається з листа КП «БТІ» Одеської міської ради №2102/03.01-15 від 24.07.2023 року станом на 31.12.2012 року за фізичною особою ОСОБА_1 зареєстровано право власності по АДРЕСА_1 , 195/1000 часток, дата реєстрації 21.08.1995 року.

Згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16.08.1995 року, зареєстрованого Одеською універсальною товарною біржею «Центр», ОСОБА_3 продав ОСОБА_1 195/1000 квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, з інформації Державного реєстру прав на нерухоме майно вбачається, що суб`єкт права власності на 195/1000 часток квартири за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано в реєстрі.

Апеляційний суд виходить з такого, що до 01 січня 2013 року оформлення права власності на нерухоме майно з видачею свідоцтва про право власності проводилось, зокрема, органами місцевого самоврядування відповідно до «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції від 07 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 18 лютого 2002 року за № 157/6445, яке втратило чинність з 01 січня 2013 року.

Вказане Тимчасове положення визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні і спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності.

Відповідно до пункту 1.2 Тимчасового положення, воно діє на всій території України і є обов`язковим для виконання громадянами, міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади та: органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності.

Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв`язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об`єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ (п.1.4 Тимчасового положення).

Пунктом 2.1. Тимчасового положення встановлено, що для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом - із заявою про реєстрацію прав власності подаються і правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.

З 01.01.2013 державна реєстрація права власності на нерухоме майно відбувається відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», стаття 1 якого встановлює, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Виходячи з вищенаведених положень вбачається, що ОСОБА_1 було зареєстровано право приватної власності по АДРЕСА_3 часток - 21.08.1995 року відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002, тобто зареєстровано в установленому законом порядку яке діяло на той час.

Відповідно до ч.2 ст.5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. (ч.3 ст. 5 ЦК України)

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 №1-рп/99 справа №1-7/99).

Враховуючи зазначене, немає підстав для висновку, що право власності ОСОБА_1 на 195/1000 часток квартири за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано в установленому законом порядку.

Норми статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" та частини 10 статті 440 ЦПК України надають виконавцю право звернутися до суду з поданням у випадку, якщо в боржника наявне нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване за ним у встановленому порядку.

Встановлений законом порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, про який йдеться у ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" та участині 10 статті 440 ЦПК України не охоплюється лише реєстрацією в Державному реєстрі речових прав, оскільки до запровадження даного реєстру, реєстрація права власності проводилась органами БТІ в документарній (паперовій) формі і наявність такої реєстрації права власності за боржником підтверджено.

Звертаючись з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 - 195/1000 часток квартири за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що право власності на дане нерухоме майно (частку у нерухомому майні) не зареєстроване за боржником саме Державному реєстрі речових прав, державний виконавець не навів у поданні обставин в тому числі юридичних перешкод, які унеможливлюютьйому виконатирішення судуза рахунок нерухомого майна 195/1000 часток квартири за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано за боржником ОСОБА_1 лише в документарній (паперовій) формі в КП «ОМБТІ та РОН» Одеської міської ради.

Згідно з частиною другою статті 376 Кодексу неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Частиною 4 статті визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на те, що суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення про відмову в задоволенні подання про звернення стягнення на нерухоме майно, рішення підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Колегія суддів при цьому вважає з метою дотримання справедливого балансу інтересів не лише боржника, а й стягувача за необхідне роз`яснити приватному виконавцю про можливість повторного звернення з поданням про звернення стягнення на належні боржнику ОСОБА_1 195/1000 часток квартири за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на які зареєстровані за ОСОБА_1 в КП «ОМБТІ та РОН» Одеської міської ради лише в документарній (паперовій) формі без перенесення відповідних відомостей про реєстрацію права власності в Державний реєстр речових прав з обов`язковим наведенням у зв`язку з цими обставинами та юридичними перешкодами, які унеможливлюютьйому виконатирішення судуза рахунок нерухомого майна 195/1000 часток квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 367, п.6 ч.1 ст.374, 379, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, суд,

П О С ТА Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Романа Володимировича задовольнити частково.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 28 травня 2024 року в мотивувальній частині змінити та викласти її в редакції цієї постанови.

В інший частині ухвалу залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений: 27.12.2024 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова