Рішення

від 01.10.2024 по справі 752/7171/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/7171/22

Провадження № 2/752/4350/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 жовтня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.

за участі секретаря судового засідання Ахмеяна Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, суд, -

в с т а н о в и в:

у червні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобудова» звернулось до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 6 червня 2012 року. Зазначений будинок відповідно до наказу ПАТ ХК «Київміськбуд» № 87/0/8-11 від 27.09.2011 року був переданий в експлуатацію та обслуговування ТОВ «Новобудова».

У будинку, зокрема і квартирі відповідача протягом спірного періоду ТОВ «Новобудова» безперебійно надавались житлово-комунальні послуги.

Тариф за послугу з утримання будинків у будинку, в тому числі і квартири № 29 в період з 01.01.2020 по 01.10.2020 встановлений Розпорядженням КМДА № 937 від 01.06.2018 року складає 7,27 грн/міс. за 1 кв. м. загальної площі квартири. Враховуючи площу квартири, а саме 73,30 кв.м. загальна вартість послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за вказаний період становить 532 грн. 90 коп. в місяць. Відповідач за надані житлово-комунальні послуги не сплачував, тому станом на 1 червня 2022 року утворилася заборгованість в розмірі 2773,98 грн., з яких основний борг за період з 1 січня 2020 року по 1 жовтня 2020 року - 2275,20 грн.; 3% річних від простроченої суми за період з 1 жовтня 2020 року по 1 лютого 2022 року - 123,94 грн. та індекс інфляції за період з 1 жовтня 2020 року по 1 лютого 2022 року - 374,84 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача користь ТОВ «Новобудова» вищевказану заборгованість за житлово-комунальні послуги та судовий збір.

1 липня 2022 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін (а.с. 31-32).

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 02.11.2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 2773 грн 98 коп. та судовий збір у розмірі 2481 грн, що разом складає належну до стягнення суму 5254 гривні 98 копійок.

У грудні 2023 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд і скасування заочного рішення та призначення справи до розгляду, посилаючись на те, що був відсутній у судовому засіданні у зв`язку з неотриманням судової повістки по причині непроживання за зареєстрованою адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою від 11 березня 2024 року заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 2 листопада 2022 року по справі №752/7171/22 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, скасувано. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами та у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи (а.с. 67).

У судовому засіданні сторони відсутні. Про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, з будь-якими іншими клопотаннями до суду не звертався.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ТОВ «НОВОБУДОВА» є юридичною особою, предметом діяльності якої відповідно до статуту є надання житлово-комунальних послуг співвласникам багатоквартирних будинків та іншим юридичним та фізичним особам, експлуатація та обслуговування житлового фонду, внутрішньобудинкових інженерних мереж, систем та обладнання об`єктів соціально - побутового призначення, в тому числі технічне обслуговування, реконструкція, капітальний і поточний ремонти та ін.

Житлові будинки 30-А , 30-Б , 30-В з підземним паркінгом, нежитловими приміщеннями, об`єктами соціального призначення ІТП та насосною станцією, внутрішньобудинковими інженерними мережами по АДРЕСА_1 відповідно до наказу АТ ХК «Київміськбуд» № 87/0/8-11 від 27 вересня 2011 року і Акту приймання - передачі житлового будинку по АДРЕСА_5 на баланс ТОВ «Новобудова» були передані на баланс ТОВ «Новобудова» (а.с. 11, 12-13).

Рішенням Київської міської ради № 944/1808 від 3 вересня 2015 року по проспект 40-річчя Жовтня перейменовано на проспект Голосіївський.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

В матеріалах справи міститься інформаційна довідка № 357526788 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.12.2023 року відповідно до якої власником двокімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 73,3 кв.м з 7 березня 2019 року є ОСОБА_2 (а.с. 59)

Підставою набуття ОСОБА_2 права власності на зазначену квартиру є Договір купівлі-продажу квартири № 252 від 07.03.2019 року, який засвідчений приватним нотаріусом КМНО Забігайло Л.П. .

Зазначений правочин ніким не оспорювався та в судовому порядку недійсним не визнавався.

Таким чином станом на день подання позову 29.06.2022 року, відповідачу ОСОБА_1 квартира АДРЕСА_1 не належала, а тому зобов`язання щодо оплати комунальних послуг позивачу в період з 01.01.2020 по 01.10.2020 року у нього відсутні.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідно до постанови Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати КЦС від 07.10.2020 у справі № 705/3876/18 відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин.

Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач. стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі -належному відповідачеві.

Найчастіше під неналежним відповідачем розуміють відповідача щодо якого судом під час розгляду справи встановлено, що він не є особою, зобов`язаною за вимогою.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача або незалучення належного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 26 лютого 2020 року в справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) від 05 липня 2023 року в справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22)).

В той же час, саме на позивачеві лежить обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

За таких обставин суд встановив, що позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, тобто, відповідач у цій справі - ОСОБА_1 є неналежним відповідачем.

Законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє.

Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (постанови ВП ВС від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (п.40), від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц (п.50), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (п.75), від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц (п.74).

Позивачем клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем не заявлялося, тому суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача у майбутньому.

Керуючись ст. ст. 259, 263, 264, 265, ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя К.Г. Плахотнюк