Рішення

від 18.12.2024 по справі 491/1055/23

АНАНЬЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №491/1055/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року Ананьївський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді Надєр Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Гула О.Р.,

за участю представника позивача (відповідача за зустрічним позовом) Салтикова С.С.,

відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 ,

представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьєві справу за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про захист прав споживача шляхом стягнення з банку безпідставно списаних коштів,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому зазначає, що 29 вересня 2016 року відповідач звернувся до позивача і підписав заяву про акцепт публічної пропозиції/угоду №PDV2-1689369, відповідно до якої відповідач прийняв/акцептував публічну пропозицію АТ «Райффайзен Банк Аваль» про надання послуг в порядку та на умовах, що викладені у правилах банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен Банк Аваль», що оприлюднені та знаходяться у вільному доступі на сайті www.aval.ua, висловив повну та безумовну згоду з її умовами. 15 січня 2021 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», та ОСОБА_1 було укладено заяву про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» №010/79790/82/1032611, згідно умов якої банк надав позичальнику кредитні кошти з поточним лімітом на дату початку кредитування в розмірі 61700 гривень 00 копійок строком на 48 місяців. Позичальник в свою чергу зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 48% річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені кредитним договором. Позивач видав відповідачу кредитну картку з кредитним лімітом, про що свідчить підпис відповідача, для подальшого використання кредитних коштів на розсуд відповідача. Таким чином позивач виконав свої зобов`язання перед відповідачем, надавши останньому кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених кредитним договором. Позивач зазначає, що 09 листопада 2021 року відбулася зміна кредитного ліміту з 61700 гривень 00 копійок до 64000 гривень 00 копійок. Відповідач не виконує свої зобов`язання по кредитному договору, не здійснює щомісячного погашення кредитної заборгованості та відсотків з користування кредитними коштами, у зв`язку з чим станом на 05 липня 2023 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 76102 гривні 90 копійок, яка складається з: заборгованість за дозволеним овердрафтом 64000 гривень; заборгованість за недозволеним овердрафтом НОМЕР_1 гривні 90 копійок; в тому числі прострочена заборгованість з обов`язкового щомісячного внеску 18249 гривень 92 копійки. Позивач вказує, що АТ «Райффайзен Банк» вживались заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачу вимоги про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором та було надано можливість протягом 30 календарних днів добровільно врегулювати заборгованість за кредитним договором, однак у визначені строки дана вимога відповідачем виконана не була.

У зв`язку з наведеним позивач звернувся до суду та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 05 грудня 2023 року було відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

18 березня 2024 року до суду надійшла зустрічна позовна заява представника відповідача адвоката Боднар М.О., який діє на підставі ордеру серії ВН №1147910 від 15 лютого 2024 року, в якій представник відповідача зазначає, що про існування вказаної судової справи відповідач дізнався з дзвінка кол-менеджера банку, який в телефонному режимі повідомив відповідача про наявність заборгованості та зведеної судової справи. Відповідач звернуся за допомогою до адвоката Боднара М.О., який за допомогою загального доступу до електронної системи судової влади довідався про судову справу. Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) зазначає, що відповідач (позивач за зустрічним позовом) став жертвою шахраїв, які невідомим чином зняли з його банківської картки № НОМЕР_2 (номер рахунку № НОМЕР_3 ) кошти у сумі 65599,35 грн., що сталося 01 березня 2023 року о 20 годині 40 хвилин. Про даний факт злочину було подано заяву до відділку поліції. За наслідками розслідування слідством пряму причетність ОСОБА_1 про підтвердження заявки на ліміт овердрафту в розмірі 65599.35 грн., а також отримання цих коштів на рахунок та подальший переказ цих коштів на інші невідомі рахунки не підтверджено. ОСОБА_1 окрім звернення до поліції звернувся і до банку і повідомив що з його рахунку шахраями списано кошти, неодноразово звертався до банку і просив допомогти у вирішенні проблеми, а саме надати інформацію звідки та з якого місця, та яким чином хтось увійшов у його особистий кабінет та ввів пароль на вхід до особистого кабінету та скористався кредитним лімітом перерахувавши кошти з картки. Просив надати відомості на який рахунок та якого банку перераховані кошти, для передання інформації до правоохоронних органів для можливості знайти злочинців. ОСОБА_1 повідомляв банк що не надавав своєї згоди на отримання кредитного ліміту у сумі 65599,35грн., та не вчиняв жодних дій по зняттю цих коштів шляхом їх перерахування на чийсь рахунок. Також ОСОБА_1 неодноразово звертався до банку з проханням повернути безпідставно списані кошти з його карткового рахунку. У відповідь банк повідомив що у банку не має підстав для повернення коштів та зазначив що переказ коштів відбувся за допомогою стороннього сервісу www.ipay.ua р2р на загальну суму 63645,00 грн. (25255,00 грн., 15155,00 грн., 23235,00 грн.). При цьому в розрахунку заборгованості та у виписці по рахунку, доданих банком до первісного позову, значиться лише одна сума 65599,35 грн., що не співпадає з тими сумами які зазначені у відповіді на заяву ОСОБА_1 до банку про повернення коштів. Також банком рекомендовано звертатися до правоохоронних органів в порядку встановленому чинним законодавством. Позивач за зустрічним позовом зазначає що після встановлення розміру кредитного ліміту 09 листопада 2021 року у сумі 61700,00 грн., більше будь-яких дій та заявок на збільшення ліміту до 64000,00 грн. не вчиняв та не здійснював. Це можливо перевірити, оскільки для цього необхідно вчиняти певні технічні дії в особистому кабінеті клієнта шляхом направлення заявки на збільшення кредитного ліміту, його погодження та встановлення на картковому рахунку, а потім використання збільшеного ліміту шляхом зняття готівкою у банкоматі, або при розрахунку за товар через термінал, або шляхом перерахування на інші рахунки. Відповідачем за зустрічним позовом АТ «Райффайзен Банк» не додано жодного доказу до первісного позову про проведення дій з боку відповідача ОСОБА_1 щодо збільшення кредитного ліміту з 61000 до 64000 грн. та подальше його використання шляхом переказу через три успішні транзакції за допомогою системи www.ipay.ua р2р на загальну суму 63645,00 грн. (25255,00 грн., 15155,00 грн., 23235,00 грн.). Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 як користувач картки своїми діями чи бездіяльністю не сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 відбулося не за його розпорядженням, а тому він не повинен нести відповідальність за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивач повідомив про цей факт банк та звернувся до правоохоронних органів. З огляду на викладене, позивач за зустрічним позовом вважає що відповідач АТ «Райффайзен Банк» має повернути позивачу безпідставно списані кошти з його рахунку в загальній сумі 65599,39 грн..

Разом з зустрічною позовною заявою представником відповідача (позивача за зустрічним позовом) подано відзив на позовну заяву, в якому він просить позовні вимоги про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення, посилаючись на ті самі обставини, на які він посилався у зустрічній позовній заяві, а також додатково зазначає, що ОСОБА_1 окрім звернення до поліції звернувся і до банку і повідомив що з його рахунку шахраями списано кошти, неодноразово звертався до банку і просив допомогти у вирішенні проблеми, а саме надати інформацією звідки та з якого місця, та яким чином хтось увійшов у його особистий кабінет та ввів пароль на вхід до особистого кабінету та скористався кредитним лімітом перерахувавши кошти з картки. Просив надати відомості на який рахунок та якого банку перераховані кошти, для передання інформації до правоохоронних органів для можливості знайти злочинців. ОСОБА_1 повідомляв банк що не надавав своєї згоди на отримання кредитного ліміту у сумі 65599,35грн., та не вчиняв жодних дій по зняттю цих коштів шляхом їх перерахування на чийсь рахунок. Також зазначив, що позивачем не додано жодного доказу щодо проведення дій з боку відповідача ОСОБА_1 щодо збільшення кредитного ліміту з 61000 до 64000 грн. Позивач посилається на розрахунок заборгованості як на підтвердження підвищення кредитного ліміту, що є помилковим та невірним, так як розрахунок заборгованості не є належним та допустимим доказом на підтвердження збільшення кредитного ліміту та використання ліміту шляхом зняття готівкою у банкоматі, або при розрахунку за товар через термінал, або перерахування на інші рахунки. Розрахунок заборгованості це штучно створений документ з відображення набору цифр по формулі розрахунку заборгованості. Розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Крім того, в розрахунку заборгованості дата загального залишку несплаченої заборгованості в сумі 65599,35 грн. зазначена 02 березня 2023 року, а у позові банк зазначає дату 09 листопада 2021 року, що не відповідає ні дійсності ні тим доказам та обставинам на які посилається банк. Також незрозумілим є наведений розрахунок заборгованості у позовній заяві. Так, позивач зазначає, що станом на 05.07.2023 року заборгованість за кредитним договором становить 76102,90 грн., яка складається із: заборгованість за дозволеним овердрафтом у розмірі 64000,00 грн.; заборгованості за недозволеним овердрафтом у розмірі 12 102,90 грн.; та в тому числі простроченої заборгованості з обов`язкового щомісячного внеску в розмірі 18 249,92 грн.. Якщо підсумувати ці три суми то виходить загальна сума 94 352,82 грн.. Стосовно складової частини загальної заборгованості недозволеного овердрафту у розмірі 12102,90 грн., то з цього приводу позивач не надає взагалі ніякого пояснення та розшифрування чим це передбачено. Є лише посилання у розрахунку заборгованості на другому аркуші розрахунку третій стовпчик таблиці, в якій зазначено формулу розрахунку недозволеного овердрафту як різниця між фактично використаним кредитним лімітом та дозволеним овердрафтом згідно договору. Якщо виходити із такої формули та тих даних які зазначає позивач у позові та виписки по рахунку і розрахунку заборгованості, то виходить наступне: згідно виписки банку фактично використаний овердрафт складає - 65599,35 грн.; згідно заяви про відкриття рахунку від 15.03.2021 року ліміт овердрафту встановлено у розмірі 61700,00 грн.. Якщо порахувати за формулою, на яку посилається позивач, то виходить (65599,35грн - 61700,00) = 3899,35 грн.. Яким чином у позивача вийшла сума 12102,90грн., не зрозуміло. Посилання позивача у позові, що виписка з рахунку банку підтверджує факт передачі кредитних коштів позичальнику та заборгованість за кредитним договором, а отже виписка є належним доказом на підтвердження видачі кредиту, є хибним та безпідставним, так як виписка з рахунку клієнта є документом яким підтверджується рух коштів по рахунку, але ніяк не доказ самого факту зняття коштів з карткового рахунку. Виписка банку не є належним доказом на підтвердження отримання або скористання споживачем кредитними коштами. За таких підстав просить суд у задоволенні позовних вимог банку про стягнення з відповідача коштів за кредитним договором в сумі 76102 гривні 90 копійок відмовити повністю

05 квітня 2024 року через систему «Електронний суд» та 22 квітня 2024 року засобами поштового зв`язку до суду надійшла відповідь на відзив з додатками до неї, подана представником позивача (відповідача за зустрічним позовом), в якій представник позивача просить задовольнити позовні вимоги позивача за первісним позовом, у зустрічному позові відповідача відмовити, оскільки він є необґрунтованим. Також у відповіді на відзив зазначила, що наразі банк постійно проводить аналіз стану кредитних ліній, а у разі позитивної кредитної історії централізовано збільшує кредитний ліміт та про збільшення кредитного ліміту банк повідомляє клієнта шляхом направлення sms-повідомлення. 09 листопада 2021 року відповідачу було змінено кредитний ліміт з 61700 гривень 00 копійок до 64000 гривень 00 копійок. Порядок встановлення та зміни поточного ліміту встановлений правилами банківського обслуговування. Збільшення кредитного ліміту відбулось у відповідності до умов кредитного договору, публічної угоди, правил банківського обслуговування та технологічної карти. Відповідач був поінформований про збільшення ліміту шляхом надсилання йому SMS-повідомлення. Використання позичальником за рахунок кредиту будь-якої суми коштів розглядається сторонами як згода позичальника на продовження строку дії суми наданого кредиту. Помилками та невірним є посилання позивача (відповідача за зустрічним позовом) на розрахунок заборгованості як на доказ збільшення кредитного ліміту, оскільки розрахунок заборгованості це штучно створений документ з відображення набору цифр по формулі розрахунку заборгованості. Наданий банком розрахунок заборгованості за кредитним договором є належним доказом підтвердження заборгованості та містить всі необхідні умови, а також у ньому відображені деталі операцій та формули нарахування відсотків, штрафу/пені, розрахунку страхового платежу, розрахунку комісії за зняття готівки. Таким чином розрахунок заборгованості, наданий суду в якості доказу на підтвердження наявної заборгованості містить всі необхідні та достатні відомості, а тому відповідає всім необхідним критеріям та є належним доказом у справі. Що стосується суми заборгованості за недозволеним овердрафтом, з якою не погоджується відповідач, а саме, що є незрозумілим наведений розрахунок заборгованості у позовній заяві, тобто, станом на 05 липня 2023 року заборгованість за кредитним договором становить 76102 гривні 90 копійок, яка складається з: заборгованість за дозволеним овердрафтом у розмірі 64000 гривень 00 копійок; заборгованість за недозволеним овердрафтом у розмірі 12102 гривні 90 копійок та в тому числі простроченої заборгованості з обов`язкового щомісячного внеску в розмірі 18249 гривень 92 копійки, та якщо підсумувати ці три суми, то виходить загальна сума 94352 гривні 82 копійки, то відповідно до с.1 Розділу 2 правил банківського обслуговування недозволений овердрафт заборгованість на картковому рахунку, яка виникає у разі перевищення суми операції над доступною сумою коштів по картковому рахунку. Відповідно до п.8.6. ст.8 Розділу 2 правил банківського обслуговування у разі списання з карткового рахунку коштів у сумі, що перевищує доступну суму коштів, на картковому рахунку виникає недозволений овердрафт та заборгованість клієнта перед банком по недозволеному овердрафту повинна бути погашена шляхом забезпечення наявності коштів в необхідній сумі на картковому рахунку; клієнт зобов`язаний сплатити банку проценти за користування недозволеним овердрафтом у розмірі, визначеному тарифами на ведення та обслуговування карткових рахунків…. тощо. Позивач (відповідач за первісним позовом) не погоджується з посиланням позивача за зустрічним позовом у позові на те, що виписка з рахунку банку підтверджує факт передачі кредитних коштів позичальнику та заборгованість за кредитним договором, а отже виписка є належним доказом на підтвердження видачі кредиту, є хибним та безпідставним, так як виписка з рахунку клієнта є документом, яким підтверджується рух коштів по рахунку, але ніяк не доказ самого факту зняття коштів з карткового рахунку. Виписка банку не є належним доказом на підтвердження отримання або користування споживачем кредитними коштами. Позивач за первісним позовом наголошує на тому, що надані банком виписки у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини виникнення недозволеного овердрафту та його розміру, а також заборгованість за рахунком, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача. Щодо шахрайства слід зазначити наступне: у відзиві на позовну заяву позивач зазначає, що ОСОБА_1 став жертвою шахраїв, які невідомим чином зняли з його банківської картки грошві кошти в сумі 65599 гривень 35 копійок, що сталося ІНФОРМАЦІЯ_1 о 20 годині 40 хвилин. Незаконне списання коштів відбулося після відкриття ОСОБА_1 sms-повідомлення про можливість отримання безповоротної державної матеріальної допомоги та після відкриття яких на телефон ОСОБА_1 почали приходити sms-повідомлення про проходження авторизації через особистий кабінет в банку, що насторожило ОСОБА_1 , через що він доразу почав блокувати картку та телефонувати на гарячу лінію банку, однак в цей час надходили sms-повідомлення про списання коштів з рахунку у сумі 65599 гривень 35 копійок на невідомий відповідачу рахунок. Позивач за первісним позовом зазначає, що це є однією з поширених шахрайських схем, що являє собою фішинг. Усі кіберінциденти, які досліджував підкомітет з питань кібероборони та кіберрозвідки, стаються виключно з вини користувачів. Обставини даної справи не є виключенням, оскільки сам відповідач зазначив, що, отримавши повідомлення про отримання матеріальної (грошової) допомоги він перейшов за посиланням для отримання нібито безповоротної державної матеріальної допомоги. Таким чином ОСОБА_1 сам вчинив дії шляхом розголошення даних своєї платіжної картки та одноразових паролів, що надходили у sms-повідомленнях та своїми діями сприяв ймовірному незаконному використанню стосовно нього інформації, допустивши введення себе в оману невідомою особою (якщо такі факти мали місце), та, перейшовши за фішинговим посиланням, розголосив особисті дані (логін та пароль від РО), у зв`язку з чим треті особи отримали доступ до РО та рахунків клієнта. Що стосується звернення ОСОБА_1 до поліції за фактом незаконного списання кредитних коштів з його рахунку, то відповідно до відповіді поліції відомості за даним фактом до ЄРДР не вносились у зв`язку з відсутністю даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення, слідчо-оперативні дії за даним фактом не проводились у зв`язку з відсутністю відомостей в ЄРДР, тобто ,кримінальне провадження не відкрито.

Ухвалою суду від 16 травня 2024 року представнику відповідача (позивача за зустрічним позовом) було поновлено строку для подання зустрічного позову та зустрічний позов було прийнято до провадження та об`єднано в одне провадження з позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Також вказаною ухвалою суду було вирішено розгляд цивільної справи за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позовом представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Боднар Максима Олександровича, про захист прав споживача шляхом стягнення з банку безпідставно списаних коштів, проводити за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

В подальшому, 18 червня 2024 головуючою суддею у справі після виконання всіх завдань, визначених в статті 189 ЦПК України було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) Салтиков С.С.. який діє на підставі довіреності №408/22-Н від 26 жовтня 2022 року, в судовому засіданні позовні вимоги та пояснення, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив, підтримав та додав, що відбулося списання коштів з карткового рахунку відповідача, що також підтверджується випискою. Вважає не доведеним пояснення Сіваченко С.Г. про те, що він в той час перебував в м. Одесі, а кошти були зняті в м. Києві, оскільки через систему банку можна скористатись в будь-якому місці. Надавати поліції інформацію, яка містить банківську таємницю, вони мають змогу лише з дозволу клієнта. ОСОБА_1 став об`єктом шахрайства (фішингу), натиснувши на SMS, були проведені транзакції, що і вважається, що транзакції проведені за домовленістю з ОСОБА_1 ..

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) в судовому засіданні пояснив, що 01 березня 2023 року він знаходився вдома і на його телефон від банку «Райффайзен Банк» прийшло повідомлення про зарахування коштів, яке він не зміг прочитати і відразу почали приходити повідомлення про зняття коштів з його банківського рахунку. Він з даного приводу звертався на гарячу лінію банку, а вранці пішов у банк, але у нього не приймали заяву та рекомендували звернутися до поліції. Потім він звертався до кіберполіції разом зі своїм адвокатом. В той момент, коли у нього почали здійснювати списання коштів з його рахунку, поряд була його дружина та діти, які можуть підтвердити, що не користувався в той час телефоном та не здійснював будь-яких дій щодо переказів грошей тощо. Потім він через особистий кабінет заблокував картку. За результатами звернення до поліції проведеними працівниками поліції необхідними пошуковими діями встановити особу, яка здійснила списання коштів з його рахунку, не вдалося. Також зазначив, що фінансовий номер телефону він не змінював, код підтвердження на його номер телефону не надходив і він нічого ніде не вводив.

Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) в судовому засіданні підтримав пояснення, надані відповідачем (позивачем за зустрічним позовом), та пояснив, що відповідач давно є клієнтом вказаного банку. Неприємний той факт, що система безпеки банку не може забезпечити безпеку. Відповідач жодних підтверджень не вчиняв, збільшення кредитного ліміту було здійснено саме з боку банку. При цьому ОСОБА_1 знаходився в м. Одесі, а згідно відомостей банку, списання грошових коштів з рахунку відповідача було здійснено саме в терміналі в м. Києві 02 березня 2023 року. Відповідач 01 та 02 березня перебував у м. Одесі за місцем свого проживання, а у виписці, яку надає банк Ріалтайм, зазначається місце м. Київ. Банком не підтвердженні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом, після повідомлення клієнтом про шахрайські дії це вже відповідальність банку, але банк був не зацікавлений у встановленні істини, не надавав необхідну інформацію поліції, тощо. Що стосується зустрічного позову, то він підтримує його, оскільки в даному випадку порушені права відповідача як споживача, а тому з позивача (відповідача за зустрічним позовом) підлягають стягненню грошові кошти, не санкціоновано списані з його карткового рахунку.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши учасників справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого 10 січня 1997 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області (а.с.104-105), довідкою про реєстрацію місця проживання особи, виданою відділом надання адміністративних послуг Ананьївської міської ради за №1805 від 24 жовтня 2023 року (а.с.114).

Що стосується позовних вимог АТ «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд приходить до висновку про відмову у їх задоволенні.

Так, відповідач користувався послугами банку АТ «Райффайзен Банк», що підтверджується заявою відповідача від 15 березня 2021 року про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» №010/79790/82/1032611 (а.с.16). Відповідно до вказаної заяви банк відкриває картковий рахунок IBAN НОМЕР_5 та випускає клієнту пластикову картку (а.с.70).

Факт отримання вказаної вище пластикової картки відповідачем підтверджується підписаною ним розпискою від 15 березня 2021 року про отримання платіжної картки НОМЕР_6 (а.с.87).

Відповідач ознайомився з паспортом споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», угодою №PDV2-1689369 від 29 вересня 2016 року, надав згоду на обробку персональних даних та іншої інформації 29 вересня 2016 року, що підтвердив власним підписом (а.с.88-90).

За кредитною карткою, відкритою та наданою банком відповідачу, був визначений розмір поточного кредиту на дату початку кредитування 61700 гривень (а.с.70).

09 листопада 2021 року була здійснена зміна кредитного ліміту на кредитній картці відповідача з 61700 гривень 00 копійок до 64000 гривень 00 копійок, про що зазначено в розрахунку заборгованості та витязі з програмного забезпечення АТ «Райффайзен Банк» (а.с.139).

02 березня 2023 року дата списання, 01 березня 2023 року дата транзакції, з карткового рахунку № НОМЕР_3 , номер картки НОМЕР_2 , відбувся безготівковий платіж в загальній сумі 65599 гривень 35 копійок окремими сумами: 25255 гривень 00 копійок, комісія 772 гривні 65 копійок, 15155 гривень 00 копійок, комісія 469 гривень 65 копійок, 23235 гривень 00 копійок, комісія 712 гривень 05 копійок, місце WWW.IPAY.UA. p2p. Зазначений факт підтверджується випискою Real-Time з програмного забезпечення АТ «Райффайзен Банк» «Portal» (а.с.148, том №2). Інформація міститься також в виписці по рахунку та розрахунку заборгованості.

З листа Відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області від 10 серпня 2023 року, наданого у відповідь на адвокатський запит представника відповідача, вбачається, що відомості за фактом знаття кредитних коштів з особистого рахунку ОСОБА_1 до ЄРДР не внесені у зв`язку з відсутністю даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення. слідчо-оперативні дії за даним фактом не проводились у зв`язку з відсутністю відомостей у ЄРДР. Слідством пряму причетність ОСОБА_1 про підтвердження заявки на ліміт овердрафту в розмірі 65599 гривень 35 копійок, а також отримання цих коштів на рахунок та подальший переказ цих коштів на інші невідомі рахунки не підтверджено (а.с.10 зворотна сторона, том.№2).

Згідно листа від 22 березня 2023 року №81-23/2/9798 ОСОБА_1 звертався до АТ «Райффайзен банк» з завою про оскарження транзакції стосовно списання з його рахунку кредитних коштів, та банком йому надана відповідь про те, що згідно договору, між ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен банк» всі операції, здійснені з використанням ПК із застосуванням реквізитів ПК та введенням підтверджуючого коду 3D-Secure (з смс-повідомлення), у тому числі довіреними особами клієнта, безумовно визнаються клієнтом як такі, що ним здійснені свідомо, особисто підписані та спрямовані клієнтом на вчинення правочину. Також власник рахунку несе повну відповідальність за проведення всіх операцій по картці, здійснених після крадіжки або втрати картки до моменту повідомлення про це банк. Клієнт зобов`язаний забезпечити належне зберігання ПК, не розголошувати ПІН і не передавати ПК у користування третім особам. У випадку втрати-крадіжки ПК, розголошення ПІН-коду, а також в інших випадках, пов`язаних з необхідністю заблокувати ПК, негайно повідомити банк за телефонами інформаційного центру з обов`язковим зазначенням своїх персональних даних (номер рахунку, номер картки, П.І.Б.) і слова-пароля. Враховуючи наведене, банк не має підстав для повернення коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 .. Також рекомендовано звернутися до правоохоронних органів з даного питання (а.с.11, том №2).

Також ОСОБА_1 було надано відповідь на його звернення від 22 січня 2024 року, в якій підтверджено факт звернення ОСОБА_1 06 березня 2023 року до банку з запитом щодо повернення коштів. Також у вказаній відповіді ОСОБА_1 повідомлено, що до системи онлайн банкінгу Raiffeisen Online було здійснено два підключення протягом короткого проміжку часу за обліковими даними ОСОБА_1 через канал WEB з нового пристрою (раніше не використовувався) та нетипової IP адреси, при підключенні успішно введено логін та пароль, а також через канал MOBILE за обліковими даними ОСОБА_1 з нового пристрою (раніше не використовувався) та ідентичної IP адреси, що і перший вхід. Події відновлення паролю відсутні. При підключенні успішно введено логін та пароль. Додатково зазначена операція підключення підтверджена одноразовим паролем, який надсилався на фінансовий номер ОСОБА_1 за допомогою системи Viber (зміни фінансового номеру на встановлено). Після підключення було здійснено три успішних Р2Р перекази за допомогою стороннього сервісу www.ipay.ua p2p на загальну суму 63645 гривень 00 копійок (25255 гривень 00 копійок, 15155 гривень 00 копійок, 23235 гривень 00 копійок). Всі платежі підтвердженні 3Dsecure кодом (код підтвердження операцій в інтернеті, який надсилається на фінансовий номер клієнта). Подій зміни 3Dsecure номера не встановлено (а.с.12, том №2).

При цьому відповідач наголосив, що не розголошував третім особам інформацію про номери карткових рахунків, пін-коди та іншу конфіденційну інформацію. Картки не губилися, доступу до них треті особи не мали.

Суд, враховує надану органами Національної поліції відповідь на адвокатський запит представника відповідача, з якої вбачається, що пряму причетність ОСОБА_1 про підтвердження заявки на ліміт овердрафту в розмірі 65599 гривень 35 копійок, а також отримання цих коштів на рахунок та подальший переказ цих коштів на інші невідомі рахунки не підтверджено.

Також суд враховує той факт, що операція безготівково переказу кредитних коштів з рахунку відповідача була здійснена локаційно в м. Київ через сторонній сервіс www.ipay.ua p2p, що підтверджується випискою Real-Time з програмою забезпечення АТ «Райффайзен Банк» «Portal» (а.с.148, том №2), яка надана позивачем суду разом з відповіддю на відзив на позовну заяву. Як зазначає відповідач, він проживає в м. Одеса та в день списання коштів з його кредитного рахунку знаходився за місцем мешкання, про також надав витяг з табелю обліку робочого часу за березень 2023 року ТОВ «Пуратос Україна», та не міг здійснити операцію зі списання коштів з його рахунку у м. Київ. У відповіді позивача на заяву відповідача позивач повідомив, що списання кредитних коштів з рахунку відповідача шляхом безготівкового переказу трьома переказами здійснено спочатку з веб-, а потім з мобільного пристрою. При цьому позивач повідомив, що підключення було здійснено з нетипового пристрою, який раніше не використовувався, а також з нетипової IP адреси, яка раніше не використовувалась. При цьому у відповіді на відзив на позовну заяву позивач підтверджує факт того, що відповідач став жертвою шахраїв, відкрив фішингове смс-повідомлення, через що зловмисники отримали персональні дані відповідача, такі як фінансовий номер телефону, логін та пароль до особистого кабінету у банкінгу.

При цьому з відповідей позивача на заяви відповідача щодо повернення не санкціоновано списаних з його кредитного рахунку кредитних коштів вбачається, що позивач фактично підтвердив факт звернення відповідача до банку щодо незаконного списання кредитних коштів, виконавши таким чином умови договору, правил надання банківських послуг тощо, однак, не зважаючи на це, позивач не вчинив відповідних дій у відповідь на звернення відповідача як клієнта банку.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Ст. 1073 ЦК України визначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Згідно з пунктом 2 розділу VI Положення № 705 про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення № 705), емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення № 705 банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.

Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення № 705 користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення № 705).

Пунктами 7, 8 розділу VI Положення № 705 визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян» (пункт 10 розділу VI Положення № 705).

Згідно з пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до частин 7, 8, 9 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.

Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі N554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі N520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі N209/3085/20).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі N 753/8671/21 (провадження N 61-550св22).

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і не договірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Аналіз наведених норм вказує, що крім функцій розрахунково-касового обслуговування клієнта, банк також виконує й функцію зберігання його грошових коштів, які перебували на поточному рахунку, і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і грошових коштів.

Також прямий обов`язок банку в разі виявлення незаконного списання коштів повернути їх на рахунок клієнта - відповідача у справі.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15 від 14 лютого 2018 року у справі №127/23496/15-ц (касаційне провадження №61-3239св18) постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2018 року у справі №699/16-ц (провадження №61-16504св18) та від 05.12.2018 року у справі №754/15020/15-ц (провадження № 61-22283св18) постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 року у справі №6-71цс15 та в постанові Верховного Суду від 21.02.2019 року у справі №489/1649/17.

Так, у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та від 11 березня 2015 року № 6-16цс15».

Аналогічний висновок наведений також у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18), на яку є посилання в касаційній скарзі.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі № 766/19614/18 (провадження № 61-19350св19) вказано, що «суди попередніх інстанцій вважали недоведеним те, що ОСОБА_1 ініціював збільшення кредитного ліміту за своїм картковим рахунком, здійснював спірні грошові перекази, а також що про ці операції його було повідомлено у момент їх вчинення. Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про зупинення нарахування процентів та штрафних санкцій ОСОБА_1 по кредитній картці № НОМЕР_1 на розмір заборгованості 31 712 грн, яка виникла у зв`язку із неправомірним списанням без його волевиявлення кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів і штрафних санкцій. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19). Колегія суддів також погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність транзакцій, які були здійснені в період із 02 год 32 хв по 04 год 14 хв 16 квітня 2018 року з використанням платіжної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_4 , у зв`язку із чим залишок коштів по цій картці підлягає відновленню. Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1, не є підставою для відмови у задоволенні позову».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 (провадження № 61-8249св23) зроблено висновок, що «при відмові у задоволенні позову апеляційний суд вважав, що спірні операції позивачем вчинено за допомогою картки, яка була додана до сервісу Google Pay, який дозволяє безконтактне зняття готівки за допомогою засобів ідентифікації (паролі, QR-код, у тому числі сформований за допомогою системи інтернет-банкінгу, CVV/CVC-кодів, тощо), без розголошення яких інша особа, навіть перевипустивши сім-картку або маючи фінансовий телефон клієнта, не змогла б ні зайти до Приват24, ні змінити фінансовий номер клієнта, ні зняти чи переказати кошти з його рахунку. Апеляційний суд вказав, що невід`ємною частиною договору банківського обслуговування є Умови і правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті https://privatbank.ua/terms/ y мережі Інтернет, і саме клієнт несе повну відповідальність за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на картці даних (пункт 2.1.4.12.3. Умов), а також за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до розголошення ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію; апеляційний суд не врахував, що: саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними; суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що матеріали справи не містять Умов і правил надання банківських послуг, підписаних позивачем, тому їх не можна розцінювати як частину договору банківського обслуговування; суд першої інстанції встановив, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції; ОСОБА_1 як користувач карток своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткових рахунків ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивач повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року у справі № 521/20764/20 (провадження № 61-4665св22) зазначено, що «апеляційний суд вважав, що клієнт несе повну відповідальність за операції проведені з фізичним пред`явленням його карти. Клієнт у свою чергу має право стягнути суму відшкодування з винних осіб встановлених в кримінальному порядку. Позивачем ОСОБА_1 не надано суду належних, достовірних та достатніх доказів, які підтверджують порушення його прав діями банку, отже, позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають; апеляційний суд не врахував, що: саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними; тому апеляційний суд зробив передчасний висновок про скасування рішення суду першої інстанції та відмову в позові».

Суд звертає увагу, що Банк не надав доказів та підтвердження того, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати відповідні платіжні операції.

Аналогічні правові висновки відображені у постанові Верховного Суду від 29 березня 2024 року у справі №456/4026/21

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про захист прав споживача шляхом стягнення з банку безпідставно списаних коштів, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, виходячи з наступного.

У зустрічному позові позивач (відповідач за первісним позовом) просить суд стягнути з відповідача (позивача за первісним позовом) АТ «Райффайзен Банк» на його користь 65599 гривень 35 копійок, оскільки вважає, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю не сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 відбулося не за його розпорядженням, а тому він не повинен нести відповідальність за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивач повідомив про цей факт банк та звернувся до правоохоронних органів. Відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я позивача не є підставою для відмови у позові. В даному випадку порушені права ОСОБА_1 , як споживача, а тому він просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч.3 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч.5 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічна норма міститься ч.1 ст.81 ЦПК України.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У відповідності до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно вимог ч.ч.1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, положення значених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України).

Позивач ОСОБА_1 у зустрічному позові просить стягнути з відповідача на його користь кредитні грошові кошти в розмірі 65599 гривень 35 копійок, які були безпідставно списані з його кредитного рахунку.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що позивач дійсно відкрив у АТ «Райффайзен банк» банківський рахунок «Кредитна картка» та під розписку отримав кредитну картку, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які були дослідженні судом в ході розгляду справи.

З наведеного встановлено, що АТ «Райффайзен банк» відкрило позивачу банківський рахунок з випуском кредитної картки із встановленим на ній кредитним лімітом, яким згідно кредитного договору позивач може розпоряджатися на власний розсуд, але також позивач повинен виконувати умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредиту, комісії тощо, тобто, беззаперечним є той факт, що грошові кошти, які знаходяться на картковому рахунку позивача, є кредитними грошовими коштами, які не є особистими коштами позивача, а лише надані банком позивачу в користування за умови їх повернення в повному обсязі та у строки, визначені кредитним договором.

Водночас позивач у зустрічному позові, як було зазначено вище, просить суд саме стягнути з АТ «Райффайзен банк» на його користь грошові кошти в розмірі 65599 гривень 35 копійок, які були безпідставно списані з його кредитного рахунку.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року в справі № 916/3156/17, від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц, від 13 жовтня 2020 року в справі № 369/10789/14-ц, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18, від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19, від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20, від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18.

Враховуючи, що списані з банківського рахунку позивача кредитні грошові кошти не є особистими коштами позивача, а тому їх стягнення на його користь, про що позивач просить у зустрічному позові, призведе до зміни статусу цих грошових коштів з кредитних на особисті грошові кошти позивача, що в рамках даної справи є неприпустимим з огляду на правовідносини, які виникли між позивачем за зустрічним позовом та відповідачем за зустрічним позовом, оскільки в разі ухвалення судового рішення про стягнення вказаних вище грошових коштів, вони підлягатимуть поверненню їх фактично у особисту власність позивача ОСОБА_1 як власні грошові кошти ОСОБА_1 а також зникне обов`язок їх повернення на умовах кредитного договору, хоча такими вони не є, а є кредитними грошовими коштами, які фактично належать банку та були надані позивачу у вигляді кредитного ліміту за умови їх повернення у визначені строки.

В даному випаду позивачем за зустрічним позовом обрано спосіб захисту, який не відповідає обставинам справи та не може бути реалізований судовим рішенням за результатами розгляду справи, оскільки на думку суду, в даному випадку мала бути вимога позивача у зустрічному позові про відновлення кредитних коштів на його рахунку, а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позовних вимог за первісним позовом було відмовлено, понесені позивачем за первісним позовом судові витрати підлягають залишенню з позивачем АТ «Райффайзен банк».

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про захист прав споживача шляхом стягнення з банку безпідставно списаних коштів відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Повний текст рішення виготовлено 27 грудня 2024 року.

Суддя Надєр Л.М.

Рішення набуло законної сили "__"