Ухвала

від 25.12.2024 по справі 947/17927/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/17927/24

Провадження № 1-кс/947/17478/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.2024 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , його представника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні в місті Одесі клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №7202416110000002 від 23.01.2024 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.1 ст.204, ч.3 ст.204 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, Одеською обласною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво по кримінальному провадженню № 7202416110000002 від 23.01.2024 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 204, ч. 3 ст. 204 КК України.

Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється детективами Територіального управління БЕБ в Одеській області.

В ході проведення досудового розслідування, отримано інформацію, що на території Одеської області, невстановлені особи, діючи за попередньою змовою здійснюють придбання з метою збуту, зберігання з цією метою, збут та транспортування з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів, що становлять загрозу для життя і здоров`я людей.

Збут вказаних незаконно виготовлених тютюнових виробів здійснюється на території міського ринку у м. Білгород-Дністровський, а також шляхом використання поштових операторів ТОВ «Нова Пошта» та АТ «Укрпошта».

Разом з цим, встановлено, що у протиправній діяльності використовується транспортний засіб TOYOTA Land Cruiser 150, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .

У ході обшуку транспортного засобу TOYOTA Land Cruiser 150, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , проведеного 04.12.2024, виявлено та вилучено:

1) Автомобіль TOYOTA Land Cruiser 150, д.н.з. НОМЕР_1 ;

2) Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

Клопотання про арешт майна, вилученого в ході обшуку транспортного засобу TOYOTA Land Cruiser 150, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , проведеного 04.12.2024 повернуто судом ухвалою від 11.12.2024 (провадження

№1-кс/947/ 16803/24), та яка отримана 17.12.2024.

На виконання зазначеної ухвали слідчого судді, встановлено наступне.

Згідно інформації оперативно-розшукового відділу Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України, встановлено, що ОСОБА_4 , маючи погашену судимість в порядку ст. 89 КК України за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 204 КК України у період часу з початку серпня 2024 року діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 здійснюють незаконне зберігання з метою збуту, збут та транспортування з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів.

Під час транспортування з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів використовується в тому числі транспортний засіб TOYOTA Land Cruiser 150, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_4 .

Зокрема, 29.08.2024, у період часу з 15:55 по 16:30, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Курортне, здійснював перевантаження картонних коробок розміром приблизно 100*100*40, у кількості близько одинадцяти штук до багажного відділення транспортного засобу TOYOTA Land Cruiser 150, д.н.з. НОМЕР_1 .

Разом з цим встановлено, що ОСОБА_4 здійснює транспортування незаконно виготовлених підакцизних товарів на транспортному засобі TOYOTA Land Cruiser 150, д.н.з. НОМЕР_1 до місця свого проживання АДРЕСА_1 , а також до території майнового комплексу, за адресою: АДРЕСА_2 , (кадастровий номер 5110300000:01:008:0003).

В ході проведення обшуку, 04.12.2024 за адресою: АДРЕСА_2 , (кадастровий номер 5110300000:01:008:0003) виявлено та вилучено в тому числі 31235 пачку тютюнових виробів без марок акцизного податку України.

Вилучений транспортний засіб на підставі постанови детектива від 05.12.2024 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні відповідно до ч.1 ст.98 КПК України, оскільки зазначене майно використовувалось під час вчинення кримінального правопорушення.

Процесуальний керівник звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав просив задовольнити, посилаючись на доводи викладені письмово. Окремо додав, що відповідно до рапорту оперуповноваженого встановлено особу, що причетна до протиправної діяльності пов`язаної з незаконним виготовленням та збутом підакцизних товарів ОСОБА_4 , який використовує особистий транспортний засіб марки TOYOTA Land Cruiser 150, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 в якості засобу вчинення злочину та здійснює транспортування незаконно виготовлених підакцизних товарів до місць їх зберігання.

Власник майна ОСОБА_4 надав письмові заперечення на клопотання про арешт майна, в яких зазначив, що на даний час він не має процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні та не має до нього жодного відношення, у зв`язку з чим незаконно позбавлений можливості володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном. Зауважив, що під час обшуку не було виявлено будь яких підакцизних товарів, а також інших доказів, які б підтверджували його причетність до кримінального провадження. Надалі прокурором протоколи НСРД не ідентифікують транспортні засоби, на фото не зазначені номери транспортних засобів, тому такі докази ґрунтується лише на припущеннях. Крім того, у вилученому автомобілі не виявлено будь яких речей, предметів та документів, що могли стосуватися кримінального провадження. Просив клопотання прокурора залишити без задоволення та повернути вилучений автомобіль.

Представник власника майна ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, що права власника майна грубо порушені, з цього приводу ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області зі скаргою на бездіяльність осіб Білгород-Дністровскького РВП ГУНП в Одеській області, щодо невнесення відомостей до ЄРДР, яка була задоволена у повному обсязі. Пояснив, що у вилученому автомобілі знаходилися закордонні паспорти сім`ї ОСОБА_8 , однак зазначене не відображено у протоколі обшуку транспортного засобу. Зауважив, що вилучений автомобіль не має значення для кримінального провадження, його вилучення позбавляє права власника законно володіти та користуватися власним майном. Оскільки зазначене майно не має жодного значення для кримінального провадження, не є засобом вчинення злочину та не відповідає вимогам встановленим ст.98 КПК України, просив відмовити у задоволенні клопотання.

Вивчивши клопотання та матеріали, які його обґрунтовують, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1, п.2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

У відповідності до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

В судовому засіданні встановлено, що вилучене під час обшуку майно, може відповідати критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки є всі підстави вважати, що вилучене майно є засобом вчинення кримінально протиправних дій та містить відомості, які будуть використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування кримінального провадження, що в свою чергу свідчить про наявність необхідності в забезпеченні збереження вилученого майна.

Викладене в повній мірі підтверджується долученою до матеріалів клопотання постановою детектива про визнання та залучення в якості речових доказів, згідно якої вищезазначене вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

В свою чергу не накладення арешту на зазначене тимчасово вилучене майно може призвести до його знищення, приховання, що в свою чергу призведе до втрати доказів в рамках кримінального провадження та суттєво ускладнить процес встановлення істини по кримінальному провадженні.

Відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою згідно положень ч.1 ст.94 КПК.

Відповідно до ст.ст.89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.

Так, слідчий суддя на даній стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для вирішення питання про арешт майна, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Таким чином, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання прокурора про накладення арешту на вилучене майно підлягає задоволенню, й, відповідно захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна підлягає застосуванню.

Положеннями статей 2,7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно з п. 1 ч. 3ст. 132 КПК Українизастосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У відповідності до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною другою статті 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованоїпідозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість якихнадана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч.3ст.170 КПК України,у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Згідно ч.1ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею на даний час встановлено, що майно на яке накладається арешт відповідає критеріям ст.98 КПК України.

Вилучене стороною обвинувачення під час обшуку майно може свідчити про незаконний збут, незаконно виготовлених підакцизних товарів, що становлять загрозу для життя і здоров`я людей, зокрема великої кількості немаркованих марками акцизного податку тютюнових виробів, а тому є важливими доказами можливого вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.204, ч.3 ст.204 КК України.

Доводи представника власника майна адвоката ОСОБА_5 відносно того, що автомобіль ОСОБА_4 жодним чином не відноситься до предмету досудового розслідування кримінального провадження, потребують докладної перевірки з боку сторони обвинувачення.

Так, під час розгляду клопотання встановлено, що вилучений стороною обвинувачення під час проведення обшуку транспортний засіб TOYOTA Land Cruiser 150, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 власником та фактичним користувачем якого є ОСОБА_4 , міг використовуватися як засіб вчинення кримінального правопорушення., що підтверджується відповідними протоколами НСРД від 21.10.2024 року та огляду носія інформації від 18.12.2024 року.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що на даній стадії кримінального провадження існують достатні підстави для накладення арешту на зазначене майно, які виправдовують таке втручання у право власності та є співрозмірним із завданнями кримінального провадження.

В судовому засіданні встановлено, що вилучене в ході обшуку майно відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки вилучене майно могло зберегти на собі сліди вчинення зазначеного у клопотанні кримінального правопорушення, є всі підстави вважати що могло бути засобом вчинення злочину, що в свою чергу свідчить про наявність необхідності в забезпеченні збереження вилученого майна.

Зв`язок даного майна із вчиненням злочинів, передбачених ч.1 ст.204, ч.3 ст.204 КК України, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим.

В клопотанні про арешт майна прямо зазначено підставу та мету арешту майна, наведено відповідне обґрунтування, вказано обсяг та вид майна, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а також зазначено про відповідність цього майна критеріям ст.98 КПК України.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У кримінальному провадженні відповідно до ст.91 КПК України підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.

Стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого передбачає ч.3ст.170 КПКУкраїни,не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.

Що стосується посилання представника ОСОБА_4 , щодо суттєвих порушень під час проведення обшуку, слідчий суддя зазначає, що таке питання може ініціюватися шляхом подання скарги на дії слідчого до відповідного уповноваженого органу.

Крім того, ухвалою слідчого судді Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.12.2024 року скарга ОСОБА_4 на бездіяльність осіб Білгород-Дністровскького РВП ГУНП в Одеській області, щодо невнесення відомостей до ЄРДР була задоволена у повному обсязі. Зобов`язано відповідальних осіб Білгород-Дністровскької окружної прокуратури Одеської області внести відомості до ЄРДР, зазначені у повідомлені ОСОБА_4 від 05.12.2024 року.

Так, відомості викладені власником майна в письмових запереченням будуть перевірені з боку органу досудового розслідування у відповідному кримінальному провадженні.

Інші обставини, на які посилається власник майна та його представник, не спростовують обставини, встановлені під час судового розгляду клопотання прокурора, а відносяться до питань, які є предметом судового розгляду, а не судового контролю з боку слідчого судді.

Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності третіх осіб пов`язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю збереження речових доказів, а отже не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу, у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, та вимогами захисту права власності особи, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.

Враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що недоліки зазначені в ухвалі слідчого судді про повернення клопотання прокурору усунуті, останнє підлягає задоволенню, й, відповідно захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна підлягає застосуванню.

Керуючись ст.ст.170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №7202416110000002 від 23.01.2024 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.1 ст.204, ч.3 ст.204 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на автомобіль TOYOTA Land Cruiser 150, д.н.з. НОМЕР_1 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3

шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування вказаним транспортним засобом та документом до скасування арешту у порядку встановленому КПК України.

Виконання ухвали покласти на прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 .

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду, водночас відповідно до ст.175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим або прокурором.

Слідчий суддя ОСОБА_1