Ухвала

від 25.12.2024 по справі 947/17927/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/17927/24

Провадження № 1-кс/947/17479/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.2024 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , його представника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні в місті Одесі клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №7202416110000002 від 23.01.2024 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.1 ст.204, ч.3 ст.204 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, Одеською обласною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво по кримінальному провадженню № 7202416110000002 від 23.01.2024 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 204, ч. 3 ст. 204 КК України.

Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється детективами Територіального управління БЕБ в Одеській області.

В ході проведення досудового розслідування, отримано інформацію, що на території Одеської області, невстановлені особи, діючи за попередньою змовою здійснюють придбання з метою збуту, зберігання з цією метою, збут та транспортування з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів, що становлять загрозу для життя і здоров`я людей.

Збут вказаних незаконно виготовлених тютюнових виробів здійснюється на території міського ринку у м. Білгород-Дністровський, а також шляхом використання поштових операторів ТОВ «Нова Пошта» та АТ «Укрпошта».

Разом з цим, встановлено, що за адресою проживання ОСОБА_4 , а саме АДРЕСА_1 , за картографічними координатами з картографічного Google Інтернет сервісу ( НОМЕР_1 , 30.350766) здійснюється зберігання незаконно виготовлених підакцизних товарів, які в подальшому збуваються на території Одеської області.

У ході обшуку, проведеного 04.12.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , за картографічними координатами з картографічного Google Інтернет сервісу ( НОМЕР_1 , 30.350766), виявлено та вилучено: відеореєстратор Dahua, S/N 9L079C1PAZ1119F із накопичувачем; грошові кошти у загальній сумі 12300 (дванадцять тисяч триста) гривень.

Вилучене майно на підставі постанови детектива від 05.12.2024 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні оскільки відповідно до ч.1 ст.98 КПК України.

Клопотання про арешт майна, вилученого в ході обшуку АДРЕСА_1 , повернуто слідчим суддею ухвалою від 11.12.2024, яка фактично отримана 17.12.2024.

Процесуальний керівник повторно звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів.

В судовому засіданні прокурор доводи клопотання підтримав, зазначив, що арешт необхідний для подальшого повного, об`єктивного, неупередженого здійснення досудового розслідування кримінального провадження, для проведення слідчих дій та необхідних судових експертиз.

Власник майна ОСОБА_4 надав письмові заперечення на клопотання про арешт майна, в яких зазначив, що на даний час він не має процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні. Зауважив, що під час обшуку не було виявлено будь яких підакцизних товарів, а також інших доказів, які б підтверджували його причетність до кримінального провадження. Надалі прокурором протоколи НСРД ґрунтуються на припущеннях. Зазначив, що вилучені грошові кошти є його особистими заощадженнями. Просив клопотання прокурора залишити без задоволення та повернути вилучене майно.

Представник власника майна ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, що права власника майна грубо порушені, з цього приводу ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області зі скаргою на бездіяльність осіб Білгород-Дністровскького РВП ГУНП в Одеській області, щодо невнесення відомостей до ЄРДР, яка була задоволена у повному обсязі. Пояснив, що грошові кошти фактично вилучалися у ОСОБА_4 під час особистого обшуку, однак зазначене не зафіксовано у протоколі. Зауважив, що вилучений відеореєстратор Dahua, S/N 9L079C1PAZ1119F із накопичувачем та грошові кошти не мають жодного доказового значення для кримінального провадження. Просив відмовити у задоволенні клопотання.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1, п.2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

У відповідності до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

В судовому засіданні встановлено, що вилучене в ході огляду майно відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки вилучене майно могло зберегти на собі сліди вчинення зазначеного у клопотанні кримінального правопорушення, що в свою чергу свідчить про наявність необхідності в забезпеченні збереження вилученого майна.

Викладене в повній мірі підтверджується долученою до матеріалів клопотання постановою про визнання та залучення в якості речових доказів, згідно якої вищезазначене вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість якихнадана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч.3ст.170 КПК України,у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

В судовому засіданні не встановлено факту того, що обшук за адресою: АДРЕСА_1 , за картографічними координатами з картографічного Google Інтернет сервісу ( НОМЕР_1 , 30.350766), було проведено з порушенням норм КПК України.

У кримінальному провадженні відповідно до ст.91 КПК України підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.

Стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого передбачає ч.3ст.170 КПКУкраїни,не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.

Також, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для вирішення питання про арешт майна, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Щодо накладення арешту на: відеореєстратор Dahua, S/N 9L079C1PAZ1119F із накопичувачем, то зазначене майно може свідчити про незаконний збут, незаконно виготовлених підакцизних товарів, що становлять загрозу для життя і здоров`я людей, зокрема великої кількості немаркованих марками акцизного податку, а тому є важливим доказом можливого вчинення правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.1 ст.204, ч.3 ст.204 КК України та накладення арешту на них є необхідним для збереження цих речових доказів та недопущення їх знищення.

Накладення арешту на відеореєстратор необхідно для проведення його огляду з метою встановлення наявності електронних доказів, що можуть мати суттєве значення для кримінального провадження.

Що стосується посилання представника ОСОБА_4 , щодо суттєвих порушень під час проведення обшуку, слідчий суддя зазначає, що таке питання може ініціюватися шляхом подання скарги на дії слідчого до відповідного уповноваженого органу.

Крім того, ухвалою слідчого судді Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.12.2024 року скарга ОСОБА_4 на бездіяльність осіб Білгород-Дністровскького РВП ГУНП в Одеській області, щодо невнесення відомостей до ЄРДР була задоволена у повному обсязі. Зобов`язано відповідальних осіб Білгород-Дністровскької окружної прокуратури Одеської області внести відомості до ЄРДР, зазначені у повідомлені ОСОБА_4 від 05.12.2024 року.

Так, відомості викладені власником майна в письмових запереченням будуть перевірені з боку органу досудового розслідування у відповідному кримінальному провадженні.

Інші обставини, на які посилається власник майна та його представник, не спростовують обставини, встановлені під час судового розгляду клопотання прокурора, а відносяться до питань, які є предметом судового розгляду, а не судового контролю з боку слідчого судді.

В той же час стороною обвинувачення не доведено, що грошові кошти в сумі 12300 (дванадцять тисяч триста) гривень, отримані внаслідок незаконного продажу підакцизних товарів. У зв`язку з чим у цій частині клопотання задоволенню не підлягає.

Таким чином, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що недоліки зазначені в ухвалі слідчого судді про повернення клопотання прокурору усунуті та клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №7202416110000002 від 23.01.2024 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.1 ст.204, ч.3 ст.204 КК України - задовольнити частково.

Накласти арешт на вилучений під час обшуку 04.12.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , за картографічними координатами з картографічного Google Інтернет сервісу (46.168284, 30.350766) відеореєстратор Dahua,S/N9L079C1PAZ1119F із накопичувачем.

У задоволені клопотання в іншій частині - відмовити та повернути вилучене майно - його власнику.

Виконання ухвали покласти на прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду, водночас відповідно до ст.175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим або прокурором.

Слідчий суддя ОСОБА_1