Постанова

від 17.12.2024 по справі 940/968/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2024 року місто Київ

справа № 940/968/24

апеляційне провадження № 22-ц/824/18307/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Головачова Я.В.,

суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,

за участю секретаря судового засідання: Мазурок О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Тетіївського районного суду Київської області у складі судді Мандзюка С.В. від 17 жовтня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст обставин справи

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, у якому просить стягнути з ОСОБА_3 на його користь грошові кошти в розмірі 35 000 грн, штраф в розмірі 350 000 грн, інфляційні втрати в розмірі 24 409 грн 37 коп. та три проценти річних в розмірі 15 898 грн 43 коп.

16 жовтня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав повторну заяву про забезпечення позову, у якій просив накласти арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3 , а саме, на: земельну ділянку кадастровий номер 3224682000:03:002:0016 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2710258132246), площею 2,8811 га, розташовану на території Горошківської сільської ради Тетіївського району Київської області; земельну ділянку кадастровий номер 3525589900:02:000:0475 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 109960735255), розташовану на території Синьківської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області; на інше належне майно та грошові кошти ОСОБА_3 у межах загальної суми 425 307 грн 80 коп.

Заява мотивована тим, що 5 грудня 2015 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким заповів ОСОБА_1 належну йому земельну ділянку площею 2,8811 га, розташовану на території Горошківської сільської ради Тетіївського району Київської області, яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224682000:03:002:0016. Крім того, відповідач віддав позивачу оригінал Державного акту

на право власності на земельну ділянку серії КВ №054720 та розписку, з якої вбачається, що ОСОБА_3 отримав кошти від ОСОБА_1 у розмірі 35 000 грн та у разі скасування заповіту відповідач зобов`язався сплатити позивачу штраф у десятикратному розмірі.

16 березня 2023 року ОСОБА_3 склав новий заповіт, який посвідчений старостою Денихівського старостинського округу виконавчого комітету Тетіївської міської ради Сліпенчук Л.В., зареєстрований в реєстрі за №1-25, яким заповів усі свої права, обов`язки та майно ОСОБА_4 , чим порушив взяті на себе зобов`язання, що є наслідком повернення позивачу отриманої суми та виплати штрафу в десятикратному обсязі. Крім того, відповідач в даний час намагається виготовити новий правовстановлюючий документ на землю для її продажу третім особам, щоб уникнути виконання рішення суду.

Обґрунтовуючи підстави для забезпечення позову у спосіб наведений вище, позивач вказував, що відповідач вчиняє дії спрямовані на уникнення відповідальності, ускладнення та неможливості виконання рішення в майбутньому. У відповідача немає жодних перешкод у відчуженні земельних ділянок на користь третіх осіб задля уникнення виконання рішення суду, у зв`язку з чим невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить ефективний захист прав позивача.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 17 жовтня 2024 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що заявником не надано ніяких доказів на підтвердження необхідності накладення арешту на нерухоме майно; не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Крім того, заявником не надано суду відомості щодо наявності рахунків відповідача, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, відтак суд не вправі накладати арешт на грошові кошти.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і постановити нову ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову.

Скаржник вказує, що відповідач вчиняє дії спрямовані на ускладнення та неможливості виконання рішення суду в майбутньому, що свідчить про наміри ОСОБА_3 уникнути відповідальності за своїми зобов`язаннями. У відповідача немає жодних перешкод у відчуженні земельних ділянок на користь третіх осіб задля уникнення виконання рішення суду. Крім того, відповідач в суді першої інстанції визнав факт отримання від позивача грошових коштів, однак заперечує щодо штрафних санкції, що також дає підстави вважати, що у випадку ухвалення рішення суду на користь ОСОБА_1 , відповідач буде уникати відповідальності.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, подав заяву про відкладення судового розгляду у зв`язку з мобілізацією 13 грудня 2024 року його представника - ОСОБА_2 .

Розглянувши подану заяву, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню, оскільки скаржником не надано доказів на підтвердження наведених обставин. З метою дотримання розумних строків розгляду даної справи, відсутністю об`єктивних обставин для відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанції визнав за можливе провести розгляд справи у відсутність нез`явившихся осіб.

ОСОБА_3 в судове засідання також не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що у провадженні Тетіївського районного суду Київської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.

Позов обґрунтовано тим, що між сторонами виникли договірні зобов`язання, за якими позивач передав відповідачу грошові кошти у розмірі 35 000 грн, а відповідач взяв на себе певні зобов`язання, а саме зобов`язався заповісти позивачу земельну ділянку площею 2,8811 га, розташовану на території Горошківської сільської ради Тетіївського району Київської області. У випадку скасування заповіту, ОСОБА_3 зобов`язався повернути позивачу отриману суму та сплатити штраф в десятикратному обсязі про що складено розписку (а.с. 9).

16 березня 2023 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким заповів все своє майно на користь ОСОБА_5 (а.с. 10).

Позиція суду апеляційної інстанції

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України).

Як убачається з роз`яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Аналізуючи наведені процесуальні норми, обставини справи, вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами,

відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для забезпечення позову у зв`язку з недоведеністю такої необхідності.

Посилання у апеляційній скарзі на те, що забезпечення позову є необхідним, оскільки відповідач може в будь-який момент відчужити спірні об`єкти нерухомого майна на користь третіх осіб, наразі є безпідставними.

Заявником не надано достатніх доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість утруднення чи невиконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та доказів не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Порушення судом норм процесуального права не встановлено.

При цьому колегія суддів зазначає, що вирішення питання про забезпечення позову є дискреційними повноваженнями суду і відмова у задоволенні такої заяви не являється порушенням права на справедливий судовий розгляд у розумінні статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, оскаржувана ухвала суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Ураховуючи викладене, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу Тетіївського районного суду Київської області від 17 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: