Ухвала

від 19.12.2024 по справі 381/2487/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа 381/2487/19 Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1

Провадження 11-кп/824/3128/2024 Доповідач в 2 інстанції - ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

19 грудня 2024 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:

ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого (в режимі відеоконференцзв`язку) ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві об`єднані кримінальні провадження № 12019110310000984 від 14.09.2017, № 12019110310001197 від 19.11.2019, № 12022111310001500 від 07.10.2022, № 12022111310001782 від 19.11.2022 за апеляційними скаргами прокурора Фастівської окружної прокуратури ОСОБА_9 та заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2024 року, -

в с т а н о в и л а :

Вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2024 року,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Фастів Київської області, українця, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, засуджено:

за ч.2 ст.296 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік;

за ч.3 ст.296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки;

за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки;

за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років;

на підставі ст. 70 КК України, ОСОБА_8 остаточне покарання за ч.2 та ч.3 ст. 296 КК України призначене шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 2 роки;

на підставі ч. 5 ст. 74 КК України, ОСОБА_8 звільнено від призначеного покарання за ч. ч. 2, 3 ст. 296 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України;

на підставі ст. 70 КК України, ОСОБА_8 , шляхом часткового складання покарань за ч. 2 та ч. 4 ст. 185 КК України, остаточне покарання призначене у виді позбавлення волі строком на 5 років і 6 місяців;

початок строку відбування покарання ухвалено обчислювати з дня проголошення вироку - 22.01.2024, зарахувавши у строк призначеного покарання строк попереднього ув`язнення з 28.03.2023 по 27.05.2023 та з 24.05.23 по 22.07.2023;

вирішене питання про речові докази та процесуальні витрати.

Відповідно до вироку, ОСОБА_8 , 14.09.2017, близько 15 год. 55 хв, разом з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, без попередньої змови між собою, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння у приміщенні Фастівського відділення ПАТ «Райффайзен банк Аваль» в Київській області, розташованого за адресою: Київська область, м. Фастів, вул. Соборна, 16, з мотивів явної неповаги до суспільства, з хуліганських спонукань, підійшов до каси № 3 вищевказаного банку та кулаком наніс один удар по склу вікна каси, вибивши його з рами.

В подальшому, 14.09.2017 року, близько 16 год. 10 хв, ОСОБА_8 , разом з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, без попередньої змови між собою, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння у приміщенні АТ «Ощадбанк» за адресою: Київська область, м. Фастів, вул. Ярослава Мудрого, 8, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, самоутверджуючись шляхом приниження інших осіб, зокрема працівників сектору банківської безпеки та охорони, висловлювався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою працівникам вищевказаного банку. Під час цього, ОСОБА_8 , діючи умисно, із застосуванням фізичного насильства, наніс декілька ударів рукою по тулубу ОСОБА_11 , який виконував обов`язки з охорони громадського порядку в приміщенні банку, чим спричинив останньому фізичний біль та висловлюючись нецензурною лайкою декілька разів плюнув у обличчя останньому.

Крім того, 13.11.2019 року, о 14 год. 18 хв, ОСОБА_8 , перебуваючи в приміщенні магазину "Космо" (ТОВ «СУМАТРА-ЛТД»), розташованого за адресою: вул. Соборна, 63, м. Фастів, Київська область, з метою незаконного заволодіння чужим майном, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, взяв з полиці парфуми об`ємом 50 мл, вартістю 625 грн 00 коп., та поклав їх до кишені куртки, в яку був одягнений, після чого пройшов через лінію кас, не розрахувавшись за схований товар, завдавши ТОВ «СУМАТРА-ЛТД» майнової шкоди на загальну суму 625 грн.

Крім того, 30.09.2022 року, близько 19 год. 50 хв, ОСОБА_8 , перебуваючи в приміщенні магазин «Єва-3304» (ТОВ «РУШ»), розташованого за адресою: вул. Зигмунда Козара, 13 в м. Фастів Київської області, з метою незаконного заволодіння чужим майном, в період воєнного стану, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав з відкритого стелажу магазину парфумовану воду об`ємом 100 мл вартістю 1 358 грн 67 коп., сховавши у свій одяг, після чого пройшов через лінію кас, не розрахувавшись за схований товар, та вийшов з приміщення магазину, в подальшому розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Крім того, 18.11.2022року, приблизно о 19 год. 44 хв, ОСОБА_8 , перебуваючи в приміщенні магазину «Фора», розташованого за адресою: вул. Івана Мазепи, 6 в м. Фастів Київської області, з метою незаконного заволодіння чужим майном, в умовах воєнного стану, повторно, відволікаючи увагу неповнолітньої ОСОБА_12 , викрав з кишені її куртки мобільний телефон, вартістю 1 897 грн 20 коп., який належить матері ОСОБА_13 , після чого з місця події втік та розпорядився викраденим на власний розсуд, чим завдавши потерпілій ОСОБА_13 майнової шкоди в розмірі 1 897 грн 20 коп.

В апеляційній скарзі прокурора Фастівської окружної прокуратури ОСОБА_9 вказано на незаконність вироку у зв`язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок його м`якості. В обґрунтування доводів скарги вказав на те, що призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, суд неправильно застосував положення ст. ст. 49, 74 КК України, оскільки перебіг строків давності притягнення до відповідальності за ч. ч. 2, 3 ст.296 КК України був перерваний 13.11.2019 у зв`язку із вчиненням останнім нового кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років. Обчислення строків давності в такому випадку починаються з дня вчинення нового кримінального правопорушення. Окрім цього, у резолютивній частині вироку судом зазначено, що строк відбування покарання ОСОБА_8 належить обчислювати з дня проголошення вироку від 22.01.2024, зарахувавши у строк призначеного покарання строк попереднього ув`язнення з 28.03.2023 по 27.05.2023 та з 24.05.2023 по22.07.2023. Такий висновок суду, на думку прокурора, є помилковим, оскільки судом не враховано, що обвинувачений ОСОБА_8 під час проголошення вироку не перебував під вартою, у зв`язку із цим, строк призначеного покарання необхідно рахувати з дня безпосереднього затримання ОСОБА_8 на підставі звернення вироку до виконання. Крім того, під час зарахування у строк призначеного покарання строку попереднього ув`язнення судом допущена арифметична помилка, що призвела до подвійного зарахування 4 днів позбавлення волі, тобто період з 24.05.2023 по 27.05.2023. Крім цього, прокурор вказав на те, що судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_8 покарання не було враховано дані про його підвищену суспільну небезпеку, який раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів переважно до покарання у виді позбавлення волі, які не призвели до належного виховного ефекту, оскільки ОСОБА_8 продовжував вчиняти аналогічні злочини та має незняті та непогашені судимості. На думку прокурора, призначене ОСОБА_8 покарання не відповідає загальним засадам, які передбачені ст.65 КК України та є недостатнім для його виправлення. Просив вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним та призначити йому покарання:

за ч.2 ст. 296 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік;

за ч. 3 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки;

за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки;

за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років 7 місяців;

на підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 7 місяців;

на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк призначеного ОСОБА_8 покарання строк попереднього ув`язнення з 28.03.2023 по 22.07.2023.

В апеляційній скарзі заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 наведені аналогічні доводи викладені в апеляційній скарзі прокурора Фастівської окружної прокуратури ОСОБА_9 в частині неправильного застосування місцевим судом вимог ч. 3 ст. 49 КК України. Окрім того, вказав на те, що безпідставне звільнення ОСОБА_8 від покарання, призначеного за ч. ч. 2, 3 ст. 296 КК України, призвело до не призначення обвинуваченому остаточного покарання з урахуванням вказаних кримінальних правопорушень, тобто ОСОБА_8 призначено покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі обвинуваченому, через м`якість. Крім того, в оскаржуваному вироку судом зазначено, що обвинуваченому зараховано у строк призначеного покарання строк попереднього ув`язнення з 28.03.2023 по 27.05.2023та з 24.05.2023по 22.07.2023. Натомість, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою вперше обрано ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28.03.2023, після чого ухвалою того ж суду продовжений на 2 місяці, а 22.07.2023 ОСОБА_8 звільнено з-під варти. У зв`язку із цим, місцевим судом неправильно зараховано строк попереднього ув`язнення обвинуваченого, оскільки строк попереднього ув`язнення тривав з 28.03.2023 по 22.07.2023. Окрім цього, початок строку відбування покарання, місцевий суд визначив з дня проголошення вироку, натомість обвинувачений під час проголошення вироку не перебував під вартою та не міг до свого фактичного затримання розпочати виконання покарання у виді позбавлення волі. Просив вирок скасувати та ухвалити новий, яким визнати винним ОСОБА_8 та призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 296 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік;

за ч. 3 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки;

за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі 3 роки;

за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років;

на підставі ст. ст. 33, 70 КК України шляхом часткового складання покарань призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 6 років позбавлення волі. Початок строку відбування покарання обвинуваченому обчислювати з моменту приведення вироку до виконання, зарахувавши йому у строк призначеного покарання строк попереднього ув`язнення з 28.03.2023 по 22.07.2023.

У поданих змінах та доповненнях до апеляційної скарги заступник керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_14 просив вирок щодо ОСОБА_8 змінити у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Просив закрити кримінальне провадження за епізодами № № 1, 2, 3, а саме за фактами таємного викрадення чужого майна від 13.11.2019, 30.09.2022, 18.11.2022 на підставі п. 4-1 ч.1 ст.284 КПК України. Вважати ОСОБА_8 засудженим:

- за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі. На підставі п.3 ч.1 ст.49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_8 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності;

- за ч. 3 ст. 296 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі. На підставі п.3 ч.1 ст.49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_8 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Виключити з резолютивної частини вироку посилання на призначення остаточного покарання ОСОБА_8 на підставі ч.1 ст.70 КК України.

Аргументуючи подані зміни прокурор звернув увагу на прийнятий 18.07.2024 Закон № 3886-IX, яким у ст. 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Крім цього, на переконання прокурора, зміст положень ч.1 ст.49 КК України регламентує порядок звільнення від кримінальної відповідальності у разі минування відповідних строків для конкретного кримінального правопорушення окремо, виходячи із строків давності стосовно кожного із діянь, які складають ідеальну сукупність кримінальних правопорушень, обраховуючи їх самостійно.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:

прокурора, який апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 із поданими змінами та доповненнями підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити. Апеляційну скаргу прокурора Фастівської окружної прокуратури ОСОБА_9 підтримав частково;

захисника, який не заперечував щодо задоволення апеляційної скарги заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 із поданими змінами та доповненнями до неї; Заперечував щодо задоволення апеляційної скарги прокурора Фастівської окружної прокуратури ОСОБА_9 ;

обвинуваченого ОСОБА_8 , який не заперечував щодо задоволення апеляційної скарги заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 із поданими змінами та доповненнями до неї, надавши при цьому згоду на закриття кримінального провадження у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, із підстав, передбачених п.4? ч.1 ст. 284 КПК України; Водночас, заперечував щодо задоволення апеляційної скарги прокурора Фастівської окружної прокуратури ОСОБА_9 ;

вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку що апеляційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 із поданими змінами та доповненнями підлягає до задоволення, а апеляційна скарга прокурора Фастівської окружної прокуратури ОСОБА_9 підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Вирок в частині обставин вчинення кримінальних правопорушень, доведення вини обвинуваченого у їх вчиненні та правильності кваліфікації його дій учасниками судового провадження не оскаржуються, а тому вирок у цій частині колегією суддів відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України не перевірявся. Підстав, для виходу за межі апеляційних скарг в порядку ч.2 ст. 404 КПК України колегія суддів не знаходить.

Колегія суддів визнає обґрунтованими доводи апеляційної скарги заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 із поданими змінами та доповненнями в частині необхідності закриття кримінального провадження за епізодами таємного викрадення чужого майна від 13.11.2019, 30.09.2022, 18.11.2022 на підставі п. 4-1 ч.1 ст.284 КПК України.

Втрата чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння є підставою для закриття кримінального провадження відповідно до п. 4-1 ч.1 ст.284 КПК України.

За правилами ч.3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За частиною 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024 (далі - Закон № 3886-IX ) у ст. 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статті 185, 190, 191 КК України фактично містять відсилку до ст. 51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.

Таким чином, кількісна зміна розміру дрібного викрадення з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян безпосередньо вплинула на суть таких кримінально караних діянь, як крадіжка, шахрайство, привласнення та розтрата, адже в тексті кримінального закону цей розмір прямо не визначено і він указаний законодавцем у ст. 51 КУпАП.

Отже, із часу набуття 09 серпня 2024 року чинності Законом № 3886-IX кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК України може настати, лише якщо розмір викраденого перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Закон № 3886-IX , яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП.

Відповідно до Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, у 2019 році становила 1 921 грн, а у 2022 році становила 2 481 грн.

ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 та ч.4 ст.185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна на загальну суму 625 грн, вчиненому повторно, подія якого мала місце 13.11.2019, та двох епізодів таємного викрадення чужого майна на загальну суму 1358 грн 67 коп. та на загальну суму 1 897 грн 20 коп. вчинених повторно, в умовах воєнного стану, подія яких мала місце 30.09.2022 та 18.11.2022.

Оскільки вартість викраденого майна на час вчинення ОСОБА_15 діянь не перевищувала 2-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, вчинені ним діяння, з огляду на прийнятий Закон № 3886-IX, яким з огляду на положення ст.5 КК України фактично скасована кримінальна протиправність діяння, не підпадають під ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 та ч.4 ст.185 КК України.

Із урахуванням викладеного, вирок в частині визнання винуватості ОСОБА_8 за ч.2 та ч.4 ст.185 КК України підлягає скасуванню, а кримінальне провадження закриттю у цій частині на підставі ст.417, п. 4-1 ч.1 ст.284 КПК України.

Є переконливими і доводи апеляційної скарги заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 із поданими змінами та доповненнями в частині неправильного застосування судом положень ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України.

За правилами ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули строки, визначені цією частиною статті.

Зміст диспозиції вказаної статті дає підстави для однозначного висновку про те, що формальні підстави та умови для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності застосовуються окремо до кожної статті та виходячи із строків давності стосовно кожного із діянь, які складають ідеальну сукупність кримінальних правопорушень обраховуючи їх самостійно. Аналогічний підхід застосовується судом і при звільненні особи від покарання внаслідок закінчення строків давності, тобто на підставі ч.5 ст.74 КК України. У цьому випадку суд, призначивши покарання обвинуваченому за конкретне кримінальне правопорушення звільняє від цього покарання особу на підставі ч.5 ст.74, ч.1 ст.49 КК України, стосовно кожного кримінального правопорушення окремо.

За наведених обставин, призначення особі остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, від якого особу належить звільнити на підставі ч.5 ст.74, ч.1 ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Приведення призначеного покарання у відповідність до вимог закону можливе шляхом виключення із вироку рішення суду про призначення ОСОБА_8 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. З ст. 296 КК України із застосуванням ч.1 ст.70 КК України, вважаючи його звільненим від призначених покарань за ч. 2 ст. 296 та ч. З ст. 296 КК України на підставі ст.ст. 49, 74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності за кожне із вказаних кримінальних правопорушень окремо, про що порушене питання у апеляційній скарзі прокурора.

Враховуючи те, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 за фактами таємного викрадення чужого майна від 13.11.2019, 30.09.2022, 18.11.2022 на підставі п. 4-1 ч.1 ст.284 КПК України підлягає закриттю, колегією суддів не здійснюється перевірка доводів апеляційної скарги прокурора Фастівської окружної прокуратури ОСОБА_9 в частині переривання строків давності притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності за ч.2 та ч.3 ст.296 КК України та в частині невідповідності призначеного йому покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та його особі внаслідок м`якості.

Із урахуванням викладеного, вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2024 року щодо ОСОБА_8 підлягає зміні, кримінальне провадження за фактами таємного викрадення чужого майна від 13.11.2019, 30.09.2022, 18.11.2022 на підставі п. 4-1 ч.1 ст.284 КПК України підлягає закриттю, а призначене покарання за ч.2 та ч.3 ст.296 КК України із подальшим звільненням від нього на підставі п.3 ч.1 ст.49, ч. 5 ст. 74 КК України підлягає приведенню у відповідність до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 284, 404, 417, 419, 479-2КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора Фастівської окружної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 із поданими змінами та доповненнями задовольнити.

Вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2024 року щодо ОСОБА_8 змінити.

Закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 за фактами таємного викрадення чужого майна від 13.11.2019, 30.09.2022, 18.11.2022 на підставі п. 4-1 ч.1 ст.284 КПК України.

Вважати ОСОБА_8 засудженим:

- за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі. На підставі п.3 ч.1 ст.49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_8 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності;

- за ч. 3 ст. 296 КК України до покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі. На підставі п.3 ч.1 ст.49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_8 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Виключити з резолютивної частини вироку посилання на призначення остаточного покарання ОСОБА_8 на підставі ч.1 ст.70 КК України.

В решті вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2024 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців із моменту проголошення.

СУДДІ

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4