Ухвала

від 27.12.2024 по справі 440/12608/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

27 грудня 2024 рокум. ПолтаваСправа № 440/12608/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі також позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної казначейської служби України (надалі також відповідач) про стягнення штрафних санкцій, а саме, просить:

- стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань три проценти річних за період з 29 вересня 2020 року по 19 жовтня 2024 року в розмірі 13415 грн. 00 коп. (тринадцять тисяч чотириста п`ятнадцять гривень 00 коп.) та інфляційне збільшення суми матеріальної шкоди за той же період у розмірі 64446 грн. 54 коп. (шістдесят чотири тисячі чотириста сорок шість гривень 54 коп.), а всього - 77861грн. 54 коп. ( сімдесят сім тисяч вісімсот шістдесят одна гривня 54 коп.)

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач протиправно відмовився виконувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2020 року у справі № 440/4628/19, якою стягнуто на його користь з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504030 матеріальну шкоду, завдану Законом, що визнаний неконституційним, у розмірі 110205,03 грн. Посилаючись на положення статті 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 03.10.2023 року у справі № 686/7081/21 Позивач зазначає, що має право на виплату 3% річних та інфляційних витрат за період несвоєчасного виконання судового рішення. Також вказує, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.

До суду надійшло клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та закриття провадження .

В обґрунтування вказаних клопотань зазначено, що судами адміністративної юрисдикції розглядаються справи № 757/17762/22-ц та № 440/1383/24 за позовами ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за невиконання постанови суду в справі № 440/4628/19 за періоди з 09.06.2021 по 09.07.2021 та з 10.01.2022 по 26.01.2024.

Розглянувши вказане клопотання суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 у справі №440/4628/19 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів повністю.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2020 по справі № 440/4628/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 року по справі № 440/4628/19 скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504030 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) матеріальну шкоду, завдану Законом, що визнаний неконституційним, у розмірі 110205,03 грн. грн. 03 коп. В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

29.09.2020 Полтавським окружним адміністративним судом виданий виконавчий лист №440/4628/19 про стягнення з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504030 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) матеріальну шкоду, завдану Законом, що визнаний неконституційним, у розмірі 110205,03 грн. грн. 03 коп.

06.10.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Державної казначейської служби України із заявою щодо відшкодування 110205,03 грн. шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.

Листом № 5-11/20405 від 13.11.2020 року Державна казначейська служба України повідомила ОСОБА_1 про те, що законодавством не визначено джерело та порядок відшкодування шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним, а тому після встановлення в законі про Державний бюджет України відповідних бюджетних призначень казначейство здійснить відповідні заходи по виконання виконавчого листа по справі №440/4628/19.

Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо виконання виконавчого листа Полтавського окружного адміністративного суду по справі №440/4628/19 від 29.09.2020 року про стягнення з Державного бюджету України матеріальної шкоди у розмірі 110205,03 грн., позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача компенсації у вигляді трьох процентів річних від простроченої суми грошового зобов`язання з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Однак, суд встановив, що у справі № 75717762/22-ц та № 440/1383/24 позивач вже звертався за захистом права на стягнення з відповідача компенсації у вигляді трьох процентів річних від простроченої суми грошового зобов`язання з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення за період з 11 вересня 2020 року по 20 травня 2021 року та з 10 січня 2022 року по 26 січня 2024 року відповідно.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду у справі № 757/33796/21-ц від 15 березня 2023 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити дії, стягнення штрафних санкцій та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 у справі №440/1383/24 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення коштів - повністю.

19 грудня 2024 року постановою Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 440/1383/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 440/1383/24 скасовано в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 19933,39 грн інфляційних витрат, що виникли у наслідок невиконання Державною казначейською службою України у період часу з 10 січня 2022 року по 26 січня 2024 року судового рішення від 11 вересня 2020 року у справі № 440/4628/19, та 6765,64 грн як трьох процентів річних від простроченої суми виплати за цей же період з прийняттям нового судового рішення про задоволення цих вимог; стягнуто з Державної казначейської служби України (ЄДРПОУ 3756746) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 19.933 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот тридцять три) гривні 39 копійок інфляційних витрат, що виникли унаслідок невиконання Державною казначейською службою України у період часу з 10 січня 2022 року по 26 січня 2024 року судового рішення від 11 вересня 2020 року у справі № 440/4628/19, та 6765 (шість тисяч сімсот шістдесят п`ять) гривні 64 копійок як трьох процентів річних від простроченої суми виплати за цей же період; в іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 440/1383/24 змінено з підстав та мотивів його прийняття.

З урахуванням того, що як у справах №757/33796/21-ц, № 440/1383/24, як і у справі, що розглядається, спір виник з приводу стягнення з відповідача компенсації у вигляді трьох процентів річних від простроченої суми грошового зобов`язання з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання судового рішення від 11 вересня 2020 року у справі № 440/4628/19, суд вважає за необхідне дослідити предмет та підстави позовів у цих справах.

У доктрині процесуального права як предмет позову розуміють певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підставами ж позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (додатково див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17).

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (пункт 4 частини першої статті 238 КАС України).

Тобто приписи пункту 4 частини першої статті 238 КАС України визначають, що з одним і тим же позовом до адміністративного суду можна звернутися лише один раз. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, ухваленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на конституційному принципі обов`язковості рішення суду.

У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У справі № 440/12608/24 ОСОБА_1 у позовній заяві просить стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань три проценти річних за період з 29 вересня 2020 року по 19 жовтня 2024 року в розмірі 13415 грн. 00 коп. (тринадцять тисяч чотириста п`ятнадцять гривень 00 коп.) та інфляційне збільшення суми матеріальної шкоди за той же період у розмірі 64446 грн. 54 коп. (шістдесят чотири тисячі чотириста сорок шість гривень 54 коп.), а всього - 77861грн. 54 коп. ( сімдесят сім тисяч вісімсот шістдесят одна гривня 54 коп.).

У справі № 440/1383/24 ОСОБА_1 просив суд:

- стягнути з державного органу - Державної казначейської служби України (далі ДКС України, відповідач) на його користь за рахунок бюджетних асигнувань три проценти річних за період з 10.01.2022 року по 26.01.2024 року в розмірі 11 033,00 грн та інфляційне збільшення суми матеріальної шкоди за той же період у розмірі 56 311,44 грн, всього 67 344,44 грн.

У справі № 757/33796/21-ц ОСОБА_1 просив суд:

- визнати дії Державної казначейської служби України щодо невиконання рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2020 у справі №440/4628 незаконними;

- зобов`язати Державну казначейську службу України терміново виконати рішення судове рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2020 у справі №440/4628;

- стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504030 на користь ОСОБА_1 11212,00 грн. штрафних санкцій за невиконання грошового зобов`язання та 150000,00 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

Водночас, у справі № 757/33796/21-ц позивач мотивував позов наступним.

Із припису частини першої статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625).

Інфляційні збитки за період з 11 вересня 2020 року по 20 травня 2021 року становлять - 8766,00грн.; три проценти річних -2446,00 грн.

Отже, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Незважаючи на дещо відмінне формулювання позивачем позовних вимог у наведених справах на переконання суду, предмети позовів частково співпадають.

Враховуючи, що ухвала Київського окружного адміністративного суду про закриття провадження у справі № 757/33796/21-ц від 15.08.2023 та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2024 у справі № 440/1383/24 набрали законної сили, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань трьох процентів річних за період з 29 вересня 2020 року по 20 травня 2021 року та за період з 10 січня 2022 року по 26 січня 2024 року та інфляційного збільшення суми матеріальної шкоди за той же період.

Частиною 2 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 47, 142, 189, 229, 238, 248, 256, 262, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Клопотання представника Державної казначейської служби про закриття провадження у справі - задовольнити частково.

Закрити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення штрафних санкцій в частині позовних вимог про стягнення з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань трьох процентів річних за період з 29 вересня 2020 року по 20 травня 2021 року та за період з 10 січня 2022 року по 26 січня 2024 року та інфляційного збільшення суми матеріальної шкоди за той же період.

Роз`яснити, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяК.І. Клочко