Рішення

від 18.12.2024 по справі 908/843/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 16/13/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2024 Справа № 908/843/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ніколаєнка Романа Анатолійовича, за участі секретаря судового засідання Петруніної С.О., розглянувши матеріали

за заявою (б/н від 02.10.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «Метпромсервіс» (08301, Київська обл., Бориспільський р-н м.Бориспіль, вул.Нова, 31-Б, офіс 126, код ЄДРПОУ 31094633)

до відповідача-1 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до відповідача-2 ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ «Лідер Флюс» в розмірі 16 516 731,33 грн

в межах справи № 908/843/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер Флюс (69032, м.Запоріжжя, вул.Доківська, 3, код ЄДРПОУ 38664255)

Кредитори:

1. Державна податкова служба України (04053, м.Київ, Львівська площа, буд.8, код ЄДРПОУ 43005393) в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ ВП 44118663).

2. Товариство з обмеженою відповідальністю Акта Трейд (69032, м.Запоріжжя, вул.Рекордна, 26-А, офіс 301, код ЄДРПОУ 40034412)

3. Товариство з обмеженою відповідальністю «Метпромсервіс» (08301, Київська обл., Бориспільський р-н м.Бориспіль, вул.Нова, 31-Б, офіс 126, код ЄДРПОУ 31094633)

Ліквідатор - арбітражний керуючий Нікітенко Микита Олександрович (адреса для листування: 69019, м.Запоріжжя, а/с 9)

У відсутність учасників

У С Т А Н О В И В:

Постановою від 15.11.2022 Господарський суд Запорізької області визнав боржника Товариство з обмеженою відповідальністю Лідер Флюс (69032, м.Запоріжжя, вул.Доківська, 3, код ЄДРПОУ 38664255) банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер Флюс суд призначив арбітражного керуючого Нікітенка Микиту Олександровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1243 від 10.07.2013).

Офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному вебпорталі Судова влада України суд здійснив 21.11.2022 за №69547.

Ліквідаційна процедура у справі триває.

02.10.2024 суд отримав заяву кредитора-3 у справі ТОВ «Метпромсервіс» (далі, також Заявник) про покладення субсидіарної відповідальності в межах справи про банкрутство (б/н від 02.10.2024), згідно з якою цей кредитор просить покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ «Лідер Флюс» в розмірі 16 516 731,33 грн на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Ухвалою від 21.10.2024, після усунення ТОВ «Метпромсервіс» первинно допущених недоліків, суд заяву ТОВ «Метпромсервіс» про покладення субсидіарної відповідальності прийняв та призначив до розгляду у судовому засіданні на 27.11.2024, 11.00.

Ухвала суду від 21.10.2024, направлена на адреси ТОВ «Лідер Флюс», ТОВ «Акта Трейд», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , органом поштового зв`язку повернута суду з позначкою за закінченням терміну зберігання.

Ухвалою від 27.11.2024 розгляд заяви ТОВ «Метпромсервіс» про покладення субсидіарної відповідальності суд відклав до 11.12.2024, 12.00, ухвалою від 11.12.2024 до 18.12.2024, 10.30. Повідомлення про розгляд в межах справи № 908/843/22 про банкрутство ТОВ «Лідер Флюс» заяви про покладення субсидіарної відповідальності, дати та час засідань оприлюднювались на офіційному сайті Господарського суду Запорізької області вебпорталу «Судова влада України».

В засідання 18.12.2024 учасники не з`явилися (явка в засідання визнавалась необов`язковою), у зв`язку з чим та згідно з ч.3 ст.222 ГПК України фіксація засідання технічним засобом не здійснювалась.

За наслідками засідання 18.12.2024 суд за заявою ТОВ «Метпромсервіс» прийняв рішення.

Звернувшись до суду із заявою про субсидіарну відповідальність, Заявник пояснив, що ОСОБА_1 , як директором ТОВ «Лідер Флюс» у період до 13.07.2021 та ОСОБА_2 , який став директором ТОВ «Лідер Флюс» з 14.07.2021, протиправно, в порушення вимог п.3.1. Договору застави №16/Ю-17-3 від 14.06.2017, укладеного між ПАТ «Місто Банк», правонаступником якого став Заявник, та Боржником, а також вимог ст. 17 Закону України «Про заставу», не забезпечено збереження переданого в заставу майна заставною вартістю 1 112 154,00 грн, що з`ясовано під час проведеної інвентаризації майна.

Заявник також повідомив, що оскільки завдано суттєвої шкоди його праву власності, посягання на яке захищається, зокрема, кримінальним законом, він звернувся з повідомленням про кримінальне правопорушення до Відділення поліції № 1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області. Наразі триває досудове розслідування (на підтвердження надано лист СВ відділення поліції № 1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області № 1515/43/04/3-2024 від 24.02.2024).

Ліквідатор Боржника арбітражний керуючий Нікітенко М.О. надав відзив на заяву ТОВ «Метпромсервіс», згідно з яким вважає звернення необґрунтованим, оскільки за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної діяльності та наявності ознак неплатоспроможності боржника на підставі документів, які були отримані в ході проведення процедури (фінансова звітність за 2019-2020 роки), ознак свідомого доведення Боржника до банкрутства не встановлено, а отже є відсутніми передумови звернення із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на колишніх керівників Боржника.

Заявник, в свою чергу, подав відповідь на відзив арбітражного керуючого Нікітенка М.О., на вимогах заяви наполягає, висновок проведеного ліквідатором аналізу вважає таким, що не відповідає фактичним обставинам, та контроверсійним по відношенню до встановленого самим ліквідатором факту відсутності 27 одиниць рухомого майна вартістю 1 112 154,00 грн.

Вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд встановив відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ «Метпромсервіс».

У відповідності до частини 2 ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою (абз.1 ч.2 ст.61 КУзПБ).

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями (абз.2 ч.2 ст.61 КУзПБ).

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абз.3 ч.2 ст.61 КУзПБ).

Констатується, що згідно з матеріалами справи ліквідаційна процедура ТОВ «Лідер Флюс» на цей час не завершена та триває.

Суд звертається до правових висновків Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, сформульованих в постанові від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20(906/1113/21) стосовно розгляду господарським судом справ про покладення субсидіарної відповідальності.

Згідно з положеннями ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, в разі наявності різних позицій Верховного Суду, підлягають застосуванню останні, які актуальні на час прийняття рішення.

У згаданій постанові 19.06.2024 у справі № 906/1155/20(906/1113/21) Верховний Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду висновує:

Пункт 9.40. А тому, беручи до уваги, що за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи - боржника заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана виключно тоді, коли за результатами проведення ліквідаційної процедури боржника буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство, що вказуватиме на порушення тих прав, які підлягають захисту через правовий інститут субсидіарної відповідальності (пункт 9.17), Суд доходить висновку, що встановлення недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство є тією обставиною, з якою закон пов`язує початок перебігу позовної давності за вимогами про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15(902/579/20).

Пункт 9.41. Дійшовши зазначеного висновку, Суд вважає за необхідне відступити від раніше викладеної правової позиції Верховного Суду в питанні обчислення позовної давності при застосуванні субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, що викладена в постановах від 17.03.2020 у справі № 10/5026/995/2012, від 02.09.2020 у справі № 923/1494/15, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, відповідно до якої ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом є тією обставиною, яка свідчить що ліквідатор довідався або міг довідатися про наявність ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника та визначає початок перебігу позовної давності за вимогами про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Крім того, суд вважає за необхідне навести такі правила правозастосування, які викладені у пунктах 9.32 - 9.36 постанови Верховного Суду від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21):

Що ж до вартості ліквідаційної маси з метою визначення розміру субсидіарної відповідальності, то, враховуючи правову природу цієї відповідальності (пункт 9.13), її розмір має визначатися за правилами встановлення розміру шкоди, заподіяної майну потерпілого незаконними діями, у деліктних правовідносинах: як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна в процедурі ліквідації.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20), відповідно до якої за правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена частиною другою статті 61 КУзПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (стаття 22 ЦК України, пункт 80) (п.9.32 постанови).

Отже, буквальне прочитання абзаців першого та другого частини другої статті 61 КУзПБ ("розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою", "у разі недостатності майна боржника") є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб`єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами.

Тож сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності (п.9.33).

Таким чином, право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.

Аналогічний порядок покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника втілено в актуальній правовій позиції, сформульованій Верховним Судом у постановах від 10.06.2020 у справі № 911/3513/16, від 17.06.2020 у справі № 923/590/18, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20) та від 07.11.2023 у cправі № 908/3468/13 (п.9.34).

Суд зазначає, що такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб`єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов`язаннями боржника у межах об`єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової (пункт 9.4) (п.9.35 постанови).

Наведений підхід у покладенні субсидіарної відповідальності та у визначенні ліквідаційної маси для обчислення розміру такої відповідальності (пункти 9.32- 9.34) є правильним та зумовлює висновок, згідно з яким передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство - до здійснення задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих за наслідками реалізації всіх виявлених у боржника активів, з встановленням факту недостатності майна, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто виключає визначення суб`єктів та суб`єктивної сторони відповідного правопорушення.

Отже, до завершення погашення визнаних у справі вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу включених до складу ліквідаційної маси активів боржника, зі встановленням за результатами погашення недостатності майна боржника для задоволення таких вимог заява ліквідатора / кредитора з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення з винних осіб суми субсидіарної відповідальності не може бути подана, а в разі її подання відповідні вимоги не підлягають задоволенню судом (п.9.36 постанови).

Крім того, суд вважає за необхідне одразу навести й такі правила правозастосування, які викладені у пунктах 9.32 - 9.36 постанови Верховного Суду від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) щодо розміру субсидіарної відповідальності:

Що ж до вартості ліквідаційної маси з метою визначення розміру субсидіарної відповідальності, то, враховуючи правову природу цієї відповідальності (пункт 9.13), її розмір має визначатися за правилами встановлення розміру шкоди, заподіяної майну потерпілого незаконними діями, у деліктних правовідносинах: як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна в процедурі ліквідації.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20), відповідно до якої за правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена частиною другою статті 61 КУзПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (стаття 22 ЦК України, пункт 80) (п.9.32 постанови).

Отже, буквальне прочитання абзаців першого та другого частини другої статті 61 КУзПБ ("розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою", "у разі недостатності майна боржника") є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб`єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами.

Тож сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності (п.9.33).

Таким чином, право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.

Аналогічний порядок покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника втілено в актуальній правовій позиції, сформульованій Верховним Судом у постановах від 10.06.2020 у справі № 911/3513/16, від 17.06.2020 у справі № 923/590/18, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20) та від 07.11.2023 у cправі № 908/3468/13 (п.9.34).

Суд зазначає, що такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб`єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов`язаннями боржника у межах об`єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової (пункт 9.4) (п.9.35 постанови).

Наведений підхід у покладенні субсидіарної відповідальності та у визначенні ліквідаційної маси для обчислення розміру такої відповідальності (пункти 9.32- 9.34) є правильним та зумовлює висновок, згідно з яким передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство - до здійснення задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих за наслідками реалізації всіх виявлених у боржника активів, з встановленням факту недостатності майна, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто виключає визначення суб`єктів та суб`єктивної сторони відповідного правопорушення.

Отже, до завершення погашення визнаних у справі вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу включених до складу ліквідаційної маси активів боржника, зі встановленням за результатами погашення недостатності майна боржника для задоволення таких вимог заява ліквідатора / кредитора з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення з винних осіб суми субсидіарної відповідальності не може бути подана, а в разі її подання відповідні вимоги не підлягають задоволенню судом (п.9.36 постанови).

Крім того, Заявнику доцільно зауважити на наступному.

Згідно з частиною 1 ст.215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Частиною 1 ст.619 Цивільного кодексу України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Покладенню субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства передує встановлення обставин наявності вини таких осіб у банкрутстві боржника.

Таке прямо слідує з положень ст.61 КУзПБ, якими також закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, але яка є спростовною, оскільки передбачає можливість відповідних осіб уникнути відповідальності, довівши відсутність своєї вини у доведенні боржника до стану неплатоспроможності та банкрутства.

Постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 906/904/16, від 02.09.2020 у справі № 923/1494/15, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15(902/579/20), від 15.06.2023 у справі № 910/7448/17 містять висновки про те, що саме детальний аналіз ліквідатора фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи.

Як зазначив у відзиві ліквідатор і це знаходить своє підтвердження в матеріалах справи про банкрутство ТОВ «Метпромсервіс», за результатами проведеного аналізу фінансового-господарського стану, інвестиційної діяльності та наявності ознак неплатоспроможності боржника на підставі документів, які були отримані в ході проведення процедури ознак свідомого доведення Боржника до банкрутства не встановлено.

Суд не знайшов ґрунтованих підстав для поставлення виконаного ліквідатором аналізу під сумнів.

Тривання досудового розслідування у кримінальному провадженні, про що повідомив Заявник, не означає вину відповідачів у доведенні Боржника до банкрутства.

За таких обставин, в задоволенні заяви ТОВ «Метпромсервіс» про покладення субсидіарної відповідальності суд відмовив внаслідок безпідставності подання за передчасністю та недотримання передумов звернення такого роду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 7, 60, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 3, 12, 232, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Метпромсервіс» про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер Флюс» в розмірі 16 516 731,33 грн на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.

Копії рішення надіслати кредиторам, ліквідатору до кабінетів Електронного суду / на електронні адреси з КЕП судді, відповідачам поштою.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту за правилами, визначеними ст. 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 27.12.2024.

Суддя Р.А.Ніколаєнко