Рішення

від 23.12.2024 по справі 448/1240/24

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 448/1240/24

Провадження № 2/448/502/24

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

23.12.2024 м. Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області у складі:

головуючої судді Гіряк С.І.

за участі секретаря судового засідання Рушеляк Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мостиська цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Мостиська міська лікарня», третя особа: директор КНП «Мостиська міська лікарня» Копач Віктор Зигмундович

вимоги позивача:визнання незаконними та скасування наказів та стягнення моральної шкоди,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник відповідача адвокат Пащук А.І. (в режимі віднозв`язку),

третя особа ОСОБА_2

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

1. Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до КНП «Мостиська міська лікарня» Мостиської міської ради Львівської області, третя особа - директор КНП «Мостиська міська лікарня» Копач В.З., в якій просить визнати незаконними та скасувати накази директора КНП «Мостиська міська лікарня» Копача В.З. від 10.04.2024 №71-в/003-03 «Про проведення службового розслідування по факту проведення хірургічного втручання (апендектомії) 06.04.2024 від 10.04.2024» та від 22.04.2024 №92-к(ос)006-02 «Про результати службового розслідування по факту проведення хірургічного втручання (апендектомії) 06.04.2024», стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 1000, 00 грн. та судові витратити.

2. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що працює лікарем-анестезіологом у КНП «Мостиська міська лікарня», стаж роботи на цій посаді становить 27 років. За час трудової діяльності ніколи не мав стягнень за порушення трудової дисципліни, нарікань з боку керівництва медичного закладу. З приходом нового керівника ситуація змінилася, нове керівництво почало здійснювати свою кадрову політику, висуваючи на керівні посади, зокрема на посаду зав.анестезіологічним відділенням своїх людей, які за кваліфікаційними характеристиками, не мають право обіймати цю посаду. Умисно були створені нерівні можливості для кар?єрного росту інших працівників, які мають більший професійний досвід та стаж роботи.

Зазначає, що коли почав у законний спосіб відстоювати свої трудові права, з боку керівника почалися безпідставні претензії щодо роботи, за надуманими мотивами було проведено службове розслідування за фактом допущення порушень трудової дисципліни, за результатами винесені оскаржувані накази.

Вказує, що наказом директора КНП «Мостиська міська лікарня» Копача В.З. від 10.04.2024 було призначено проведення службового розслідування на підставі службової записки медичного директора по факту проведення хірургічного втручання (апендектомії) 06.04.2024. А наказом від 22.04.2024 «Про результати службового розслідування по факту проведення хірургічного втручання (апендектомії) 06.04.2024» його, як лікаря анестезіолога анестезіологічного відділення суворо попереджено щодо недопущення порушень при участі в проведенні оперативних втручань та вказано на неухильне дотримання посадової інструкції.

Вважає ці накази незаконним та такими, що порушують його конституційні права. Зокрема, у наказі від 10.04.2024 №71-в/003-03 зазначено, що службове розслідування призначено відповідно до ст.147 КЗп|П України та постанови КМУ від 19.06.2000 №950 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування». Разом з тим, стаття 147 КЗпП України не є про службове розслідування, а вказується про види стягнень, які можуть бути застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни. Постанови КМУ, на яку посилається відповідач, в редакції від 19.06.2000 № «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування» взагалі не існує. Постанова була затверджена КМУ 13-го, а не 19-го червня 2000. Якщо вказану обставину можна вважати опискою, чи помилкою, то відповідачу слід було б з?ясувати та переконатися, чи поширюється дія цього Порядку на позивача. Для цього слід звернути увагу, що Постановою КМУ від 13 червня 2000 № 950 затверджено Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей ЗУ «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування». Пунктом 1 Постанови визначено, що відповідно до цього Порядку стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування. Нормативно-правовим актом з спірного питання є постанова КМУ від 13 червня 2000 №950, якою затверджено Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей ЗУ «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Вказана постанова поширюється на осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тобто на керівників і службовців комунальних, державних підприємств, установ та організацій. Постанова передбачає чітко визначені підстави для проведення службового розслідування. Буквальний аналіз цих підстав дозволяє дійти висновку про їх вичерпність та неуніверсальність. Він не відноситься до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та до осіб, які для цілей ЗУ «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на нього не поширюється дія цього Порядку, що свідчить про незаконність проведення службового розслідування. Крім того, відсутні підстави для проведення такого службового розслідування, оскільки воно може бути проведено: у разі невиконання або неналежного виконання службових обов?язків вказаними суб?єктами, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об?єднанню громадян; у разі недодержання посадовими особами місцевого самоврядування законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства.

Незаконність вказаного наказу полягає також в тому, що у пункті 4 було протиправно застосовано відповідачем дискреційну норму, а саме на період проведення службового розслідування було відсторонено його від оперативних втручань та проведення анестезії під час операцій. Він не суб?єктом, на якого поширюється дія цього Порядку, відсутні підстави відсторонення його від посади на час проведення службового розслідування. Проте, відповідач застосував відсторонення від виконання своїх трудових обов?язків, тобто відсторонення його від роботи. Разом з тим, питання щодо відсторонення працівника від роботи врегульовано статтею 46 К3пП України, де вказується, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп?яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. За змістом вищезазначеної статті 46 К3пП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативно-правовим актом. У даному випадку жодних законних підстав для відсторонення його від проведення анестезії під час операцій, що входить до основних професійних обов?язків, передбачених посадовою інструкцією лікаря-анестезіолога, у відповідача не було. Відповідач протиправно, у незаконний спосіб організував проведення службового розслідування щодо нього та незаконно відсторонив його від роботи на час його проведення.

Щодо процедури проведення службового розслідування зазначає, що відповідач своїм наказом призначив головою комісії зі службового розслідування медичного директора ОСОБА_3 , саме на підставі її службової записки про начебто допущені позивачем порушення трудової дисципліни було призначено проведення службового розслідування. Медичний директор ОСОБА_4 не мала права бути ні головою комісії, ні її членом, вона є зацікавленою особою через подану службову записку, де вона вже висловила свою позицію щодо порушення трудової дисципліни, не могла бути неупередженою та об?єктивною під час проведення розслідування. Вона повинна була заявити собі самовідвід, але в силу певних обставин цього не зробила. Зазначає, що тоді він подав обгрунтовану письмову заяву про її відвід. Однак, відповідач в особі директора В.Копача без розумних обґрунтувань цю заяву відхилив.

Щодо незаконності наказу від 22.04.2024 р. №92-к(ос)/006-02, згідно п.2 якого його суворо попереджено щодо недопущення порушень при участі в проведенні оперативних втручань та вказано на неухильне дотримання посадової інструкції, зазначає, що згідно цього наказу він допустив порушення своїх службових обов?язків, що є підставою для накладення дисциплінарного стягнення за вчинення дисциплінарного проступку. Трудовим законодавством визначено, що порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов?язків. Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов?язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов?язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Вважає, що цей наказ не відповідає вимогам трудового законодавства, зокрема в ньому не зазначено, коли мало місце і в чому конкретно полягає порушення трудових обов?язків. Не враховано за яких обставин мали місце дії, які на думку відповідача є порушенням. Зі змісту висновків службового розслідування від 22 квітня 2024 вбачається, що він, як лікар анестезіолог, свідомий відповідальності за порушення медичної деонтології, будучи ознайомлений з посадовою інструкцією, перевищивши свої повноваження та коло своїх професійних обов?язків, прийняв рішення про асистенцію лікарю-хірургу ОСОБА_5 , додатково самовільно, без дозволу адміністрації надав право на проведення анестезії лікарю-анестезіологу ОСОБА_6 , яка на даний час, відповідно до графіку робочого часу мала вільний від роботи час. Додатково, після закінчення операції не з?явився на своєму робочому місці (відділення анестезіології) до 20.00 год.

Зазначає, що категорично не згідний з такими висновками, вважає їх безпідставними, надуманими та такими, що не відповідають фактичним обставинам. Відповідач проігнорував його пояснення з приводу обставин, які мали місце 06.04.2024, які, як на думку відповідача, є порушенням ним трудових обов?язків. При цьому він вказував, що 06.04.2024, він перебував на робочому місці згідно графіка. В період з 11-25 до 13-30 год. проводив наркоз пацієнтці з приводу пупкової кили. Оперував хірург ОСОБА_5 , асистував дублер ОСОБА_7 . Під час проведення даного оперативного втручання ОСОБА_5 повідомив його, що до наступного оперативного втручання готується хворий з діагнозом «гострий апендицит», якому проводилась передопераційна інфузійна терапія, бо у хворого виражена інтоксикація через те, що клініка гострого апендициту, згідно зібраного анамнезу, була ще 10 днів тому. Після операції у пацієнтки хірург ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_5 , що їде до Львова по своїх приватних справах і тому ОСОБА_5 подзвонив зав.хірургічним відділенням ОСОБА_8 щоб він асистував йому. Зі слів ОСОБА_5 лікар ОСОБА_8 пообіцяв йому, що прийде через 15-20 хвилин. Зазначає, що о 14-40 год. хворому було проведено премедиктацію і операційна сестра ОСОБА_9 готувалася до оперативного втручання. Через 30 хв. премедиктації хворого взяли в операційну, тоді лікар ОСОБА_5 ще раз подзвонив лікарю ОСОБА_8 і той пообіцяв, що прийде, але не прибув і через 30 хв. Тоді хірург ОСОБА_5 звернувся до нього з пропозицією асистувати йому при проведенні операції замість відсутнього ОСОБА_8 . Враховуючи ці обставини, коли ситуація вимагала діяти без зволікання, хворий перебував під наркозом, який йому ввела лікар - анестезіолог ОСОБА_6 на його прохання, він, діючи в умовах крайньої необхідності, не мав права відмовити лікарю-хірургу ОСОБА_5 бути асистентом про проведенні оперативного втручання.

Коли оперативне вручання було на стадії ревізії, приблизно через 30 хв. після початку операції, прибув ОСОБА_8 , якому він з ОСОБА_5 запропонували асистувати, щоб позивач міг продовжувати наркоз. Однак, ОСОБА_8 відповів відмовою і запропонував на асистенцію свого сина-лікаря-хірурга інтерна ОСОБА_10 , але ОСОБА_5 , ще раз наголосив щоб саме ОСОБА_11 , асистував йому щоб визначитися з тактикою подальшого оперативного вручання. Однак, ОСОБА_8 відмовився і вийшов з операційної. Тому позивач, перебуваючи у стані крайньої необхідності, був змушений продовжувати асистувати хірургу ОСОБА_5 . Під час операції, лікар-анестезіолог ОСОБА_6 , яка за його проханням проводила наркоз, постійно інформувала про протікання наркозу та про введення наркотичних середників, їх дозу та час. Ніяких ускладнень під час проведення анестезії та оперативного втручання не було, скарг з боку хворого та його родичів не надходило, 16.04.2024 хворий був виписаний додому у задовільному стані.

Вважає, що він, лікар ОСОБА_5 та лікар ОСОБА_6 діяли в умовах крайньої необхідності, для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала пацієнту, яку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами, не було допущено перевищення меж крайньої необхідності. Це повністю узгоджуються та підтверджуються поясненнями лікарів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які вони надали в рамках службового розслідування, але відповідач, діючи упереджено, не прийняв їх до уваги. Його дії не суперечать положенням посадової інструкції лікаря анестезіолога, зокрема у п.2.10. вказано, що серед його обов?язків передбачене активне співпрацювання з лікарями інших спеціальностей.

Відповідач йому також вказує на порушення принципів медичної деонтології, проте не конкретизував, в чому це проявилось. Разом з тим, поняття медичної деонтології це є поняттям медичної етики. Згідно Додатку №2 до наказу МОЗ від 24.10.2022 № 33 «Кодекс етичної поведінки медичних працівників», медична етика включає в себе сукупність норм поведінки та моралі, визначає почуття професійного обов?язку, честі, совісті й гідності медичних працівників. Немає іншої такої професії, яку можна було б порівняти з медичною за ступенем відповідальності за здоров?я і долю хворої людини. Відповідно до п.4.1. цього Кодексу вищий обов?язок медичного працівника (лікаря) - збереження здоров?я пацієнта.

Стверджує, що своїми діями не порушив жодного пункту Кодексу, у відповідача не було підстав для висновку про вчинення ним дисциплінарного проступку. Проведенням незаконного службового розслідування з відстороненням його від роботи, відповідач створив стосовно нього напружену, ворожу, атмосферу, маючи на меті принизити честь, гідність та ділову репутацію, а також з метою дискредитувати та принизити його в очах медичного персоналу та колег, виведення його із психологічної рівноваги. Вважає, що своїми незаконними діями, які полягають у безпідставному звинуваченні у порушенні трудової дисципліни, відповідач порушив його трудові права, що потягло за собою заподіяння моральних страждань, які полягають у зміні виробничих стосунків з певним колом співробітників, зниженням престижу, ділової репутації, що потребує значного часу та зусиль для відновлення попереднього стану. Відповідач зобов?язаний відшкодувати йому моральну шкоду, яка з урахуванням розумності, виваженості та справедливості становить 1000 грн. і вказану суму має намір перерахувати на потреби ЗСУ.

ІІ. Позиція учасників процесу

3.В судовомузасіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги з мотивів викладених в позовній заяві, надав аналогічні пояснення, просив позов задовольнити повністю.

Надав письмові пояснення від 13.11.2024, які долучені до матеріалів справи (а.с.102-104).

Додатково пояснив, що просить скасувати наказ директора КНП «Мостиська міська лікарня» Віктора Копача від 22.04.2024 за результатами службового розслідування по факту проведення хірургічного втручання 06.04.2024. Згідно цього наказу була оголошена догана лікарю ОСОБА_5 , суворо попереджений він та лікар ОСОБА_6 про недопущення порушень при участі в проведенні оперативних втручань та вказано на неухильне дотримання посадової інструкції. Крім того, цим наказом було доручено медичному директору Моньці І. провести повторно навчання з лікарями, допущеними до виписування наркотичних та психотропних речовин та прекурсорів, а завідувачу хірургічного відділення ОСОБА_12 посилити контроль за дотриманням правил і етики під час оперативних втручань.

Вказав, що лікарі Панчишин Б.С., Романова О.В., Монька І., ОСОБА_13 не зверталися до суду із позовом про його скасування.

Зазначив, що згідно цього наказу до нього застосоване суворе попередження, премій йому не знімали, на заробітну плату наказ не вплинув, записи в трудову книжку не вносили.

На період проведення службового розслідування він був відсторонений від оперативних втручань та проведення анестезії під час операцій, що розцінює як рівнозначне відстороненню від роботи, що призвело до спричинення йому моральної шкоди.

Вказав, що діяв в умовах крайньої необхідності, з дотриманням вимог посадової інструкції, йому відомо, що згідно посадової інструкції необхідно повідомляти керівника про нестандартні ситуації, він керівника не повідомляв, в той момент керувався виконанням своїх обов`язків, спрямованих на надання допомоги здоров`ю пацієнта.

4. В судовому засіданні 23.12.2024 представник відповідача адвокат Пащук А.І. позовні вимоги заперечив, вказавши на їх безпідставність. Зазначив, що позивач звернувся до суду за захистом свої прав, проте діями відповідача жодні права позивача порушені не були. Після проведення службового розслідування відносно нього не були застосовані дисциплінарні стягнення, позивач був суворо попереджений про дотримання вимог посадової інструкції. Таким чином керівник лікарні відреагував на порушення вимог посадової інструкції, які були виявлені під час службового розслідування.

Після оголошення перерви в судовому засіданні 23.12.2024, представник відповідача скинув на електронну адресу суду заяву, в якій вказав, що просить провести судове засідання та завершити розгляд справи без його участі, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

5. В судовому засіданні третя особа: директор КНП «Мостиська міська лікарня» Копач В.З. просив суд відмовити повністю у задоволенні позовних вимог позивача з підстав необґрунтованості позову. Вказав, що на підставі службової записки медичного директора ОСОБА_4 про допущення лікарями порушення трудової дисципліни по факту проведення хірургічного втручання (апендектомії) 06.04.2024, згідно його наказу була призначено проведення службового розслідування. При його призначенні, керувався нормами законодавства, які регулюють подібні правовідносини, зокрема, проведення службового розслідування в лікарні. Для цього була створена медична група працівників, які відбирали відповідні пояснення у лікарів.

За результатами службового розслідування, були виявлені порушення вимог посадової інструкції, тому згідно його наказу була оголошена догана лікарю ОСОБА_5 , суворо попереджений позивач ОСОБА_1 та лікар ОСОБА_6 про недопущення порушень при участі в проведенні оперативних втручань та вказано на неухильне дотримання посадової інструкції. Крім того, цим наказом було доручено медичному директору Моньці І. провести повторно навчання з лікарями, допущеними до виписування наркотичних та психотропних речовин та прекурсорів, а завідувачу хірургічного відділення ОСОБА_12 посилити контроль за дотриманням правил оперативних втручань від лікарської етики.

Зазначив, що до позивач ОСОБА_1 порушив вимоги посадової інструкції, яка доведена до його відома, зокрема, ситуація, яка виникла 06.04.2024 під час хірургічного втручання була нестандартною, про яку він мав повідомити керівника лікарні, що всупереч інструкції позивач не зробив. Тому позивач був суворо попереджений про дотримання вимог посадової інструкції, що є методом соціального впливу, а не дисциплінарного стягнення, тому вимоги позивача про скасування наказів є безпідставними і необгрунтованими.

Під час проведення службового розслідування позивач був відсторонений від оперативних втручань та проведення анестезії під час операцій, що не є відстороненням від роботи.

Доповнив, що поведінку позивача розцінює як опозицію щодо кадрової політики роботи лікарні, а позовні вимоги безпідставними і такі, що задоволенню не підлягають.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

6. Ухвалою судувід 20.02.2023року позовназаява прийнятадо розглядута відкритопровадження усправі,постановлено проводитирозгляд справиза правиламиспрощеного позовногопровадження.

ІV. Обставини справи, встановлені Судом

7. Позивач ОСОБА_1 працює на посаді завідувача інфекційним відділенням КНП «Мостиська міська лікарня» Мостиської міської ради Львівської області, що підтверджується наявними доказами в справі та не заперечили учасники спору;

8. Наказом директора КНП «Мостиська міська лікарня» Віктора Копача від 10.04.2024 №71-в/003-03 було призначено проведення службового розслідування на підставі службової записки медичного директора по факту проведення хірургічного втручання (апендектомії) 06.04.2024 р. від 10.04.2024 №2.

Згідно наказу, для проведення службового розслідування була утворене комісія у складі: голова комісії ОСОБА_4 (медичний директор), члени комісії - ОСОБА_14 (завідувач поліклінічного відділення), Труш О.О. (начальник відділу кадрів). Зазначено, що ???на період проведення службового розслідування відсторонити від оперативних втручань та проведення анестезії під час операцій: лікарів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення. Доручено комісії взяти письмові пояснення по факту хірургічного втручання з видалення апендециту (апендектомія) 06.04.2024 від ОСОБА_5 , лікаря-хірурга хірургічного відлілення; ОСОБА_6 , лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення; ОСОБА_1 , лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення; ОСОБА_8 , завідувача хірургічного відділення; ОСОБА_15 , сестри медичної-анестезистки анестезіологічного відділення; ОСОБА_9 , сестри медичної операційної хірургічного відділення. (а.с.15,16).

9. За результатами службового розслідування був виданий наказ директора КНП «Мостиська міська лікарня» ОСОБА_16 від 22.04.2024 №92-к (ос)006-02 «Про результати службового розслідування по факту проведення хірургічного втручання (апендектомії) 06.04.2024».

Із змісту даного наказу встановлено, за результатами службового розслідування по факту проведення хірургічного втручання (апендектомії) 06.04.2024 директор наказує:

- оголосити ОСОБА_5 , лікарю-хірургу хірургічного відділення догану за виявленні порушення (допуск до хірургічного втручання лікаря-анестезіолога ОСОБА_17 , як асистента лікаря-хірурга) при проведенні хірургічного втручання (апендектомії), 06.04.2024, підстава: пояснення ОСОБА_18 ;

- суворо попередити лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення ОСОБА_1 щодо недопущення порушень при участі в проведенні оперативних втручань та вказати на неухильне дотримання посадової інструкції. Підстава: пояснення ОСОБА_19 ;

- суворо попередити лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення ОСОБА_6 щодо недопущення порушень при участі в проведенні оперативних втручань та вказати на неухильне дотримання посадової інструкції;

- медичному директору ОСОБА_20 провести повторно навчання з лікарями, допущеними до виписування наркотичних та психотропних речовин та прекурсорів, з доведенням під підпис вимог чинного законодавства щодо обігу наркотичних речовин; спільно із завідувачем хірургічного відділення розробити та подати для затвердження Положення про операційну бригаду, у якій визначити обов?язки, права та гарантії кожного члена команди;

- завідувачу хірургічного відділення ОСОБА_12 посилити контроль за дотриманням правил та лікарської етики під час оперативних втручань (а.с.17).

10. Клопотання директору ОСОБА_2 від ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 про відвід голови комісії з проведення службового розслідування (а.с.18);

11. Посадова інструкція лікаря анестезіолога анестезіологічного відділення КНП «Мостиська МЛ, затверджена наказом директора від 01.08.2022 (а.с.19-23), з якою ознайомлений позивач ОСОБА_1 , що підтверджується підписом від 01.08.2022 (а.с.23);

12. Висновок службового розслідування, затверджений директором КНП «Мостиська МЛ» Копач В.З. від 22.04.2024 (а.с.24). Із змісту якого встановлено, що службове розслдування було проведене з метою з?ясування обставин та перевірки фактів викладених у службовій записці медичного директора Ірини Моньки від 10.04.2024 року №2 (додаток 1) видано наказ по КНП «Мостиська міська лікарня» №71-в/003-03 «Про проведення службового розслідування» (додаток 2) по факту порушення стандартів надання медичної допомоги, що могли призвести до негативних наслідків для життя та здоров?я пацієнта.

У висновку також зазначено, що в ході службового розслідування комісія у складі: медичного директора ОСОБА_21 , (голова комісії), ОСОБА_14 , та ОСОБА_22 (члени комісії), взято пояснення у: лікаря-хірурга ОСОБА_23 (додаток 3); лікаря-анестезіолога ОСОБА_24 (додаток 4); лікаря-анестезіолога ОСОБА_25 (додаток 5); лікаря-хірурга, завідувача хірургічним відділом ОСОБА_26 (додаток 6); сестри медичної операційної ОСОБА_27 (додаток 7); сестри медичної анестезистки ОСОБА_28 (додаток 8). На підставі наданих пояснень та матеріалів доданих до службового розслідування комісія вважає:

1. Лікар-хірург ОСОБА_5 грубо порушив правила внутрішнього трудового розпорядку, грубо порушив правила медичної деонтології та Етичний кодекс лікаря України не доповівши директору та/або медичному директору про нестандартну ситуацію, як мала місце 06.04.2024 року, а саме відсутність другого лікаря-хірург потрібного для асистенції під час оперативного втручання, самовільно прийняв рішення про допуск до асистенції особи, яка не уповноважена до асистентури при оперативних втручаннях, лікаря-анестезіолога ОСОБА_1 ; не запропонував черговому лікарю акушер-гінгекологу який володіє повним обсягом хірургічних втручань асистувати; не допусти до операції лікаря-хірурга, завідувача хірургічного відділення ОСОБА_8 чим поставив під загрозу життя та здоров?я пацієнта.

2. Лікар-анестезіолог ОСОБА_1 , свідомий відповідальності за порушення медичної деонтології, будучи ознайомленим з: посадовою інструкцією, перевищивши свої повноваження та коло своїх професійних обов?язків, прийняв рішення про асистенцію лікарю-хірургу ОСОБА_5 . Додатково, самовільно, без дозволу адміністрації надав право на проведення анестезії лікарю-анестезіологу ОСОБА_6 , яка на даний час, відповідно до графіку робочого часу мала вільний від роботи час. Додатково, після закінчення операції не з?явився на своєму робочому місці (відділення анестезіології) до 20.00.

3. Лікар-анестезіолог ОСОБА_6 , в супереч наказу директора КНП «Мостиська міська лікарня» №1-в/003-03 від 01.01.2024 «Про затвердження порядку обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів в КНП «Мостиська МЛ»», у вільний від роботи час прийняла рішення про проведення анестезії при оперативному втручанні 06.04.2024 року, чим порушила норми медичної деонтології, правила внутрішнього трудового розпорядку, вимоги посадової інструкції.

Зазначено, що комісія вважає:

- за грубе порушення, а саме допуск до операції особи, яка не має на це відповідних повноважень та навиків, притягнути до дисциплінарної відповідальності правами директора КНП, у відповідності до норм КЗпП лікаря-хірурга ОСОБА_5 . Заборонити лікарю-хірургу ОСОБА_5 проводити оперативні втручання, в якості хірурга (дозволити асистування).

???- внести зміни у посадові інструкції лікарів-анестезіологів ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , виключивши з їхніх обов?язків за посадою п. 2.4. «лікар-анестезіолог проводить масковий, внутрішньовенний, ендортахеальний наркоз під час термінових та планових операцій».

- медичному директору провести, повторно, навчання з лікарським складом допущеним до виписування наркотичних та психотропних речовин та прекурсорів заняття, з доведенням під підпис вимог чинного законодавства щодо обігу наркотичних речовин.

- медичному директору спільно iз завідувачем хірургічного відділення розробити та надати для затвердження Положення про операційну команду, у якій визначити обов?язки, права та гарантії кожного члена команди. (а.с.24-31).

Із висновком під підпис ознайомлений, зокрема позивач ОСОБА_1 (а.с.31).

13. Згідно зауваження позивача ОСОБА_1 від 22.04.2024 до змісту акту службового розслідування, у якому вказано, що таке розслідування проведене необ`єктивно (не відведений голова комісії, пояснення ОСОБА_8 , ОСОБА_29 та ОСОБА_30 є неправдивими (а.с.33);

14. Досліджені матеріали службового розслідування №1 факту порушення стандартів надання медичної допомоги, що могли призвести до негативних наслідків для життя та здоров`я пацієнта (а.с.70-93), службове розслідування проведене на підставі доповідної записки директору лікарні від медичного директора ОСОБА_4 від 10.04.2024.

15. В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 лікар-анестезіолог КНП «Мостиської міської лікарні», пояснила, що є колегою позивача та підлеглою третьої особи у справі директора лікарні ОСОБА_2 . Вказала, що 06.04.2024 було проведене хірургічного втручання (апендектомія) пацієнту. ЇЇ зателефонував позивач ОСОБА_1 , який чергував у лікарні, повідомив, що хворий потребує хірургічного втручання і наркозу та попросив допомогти у наданні анестезії, на що вона погодилася. Лікар хірург ОСОБА_5 запропонував позивачу ОСОБА_1 бути його асистентом під час оперативного втручання, оскільки лікар ОСОБА_8 не прибув на початок оперативного втручання пацієнту. Вона під час даної операції була лікарем анестезіологом. На певному етапі операції прийшов лікар ОСОБА_8 , якому лікарі: ОСОБА_5 і ОСОБА_1 запропонували бути асистентом. Лікар ОСОБА_8 відмовився від асистування, вказавши, що асистентом буде його син лікар інтерн. В свою чергу лікар ОСОБА_5 відмовився від асистування лікаря інтерна.

Доповнила, що така ситуація була нестандартною, особисто вона не повідомляла про неї керівника і не бачила, щоб позивач ОСОБА_1 повідомляв про неї керівника.

В подальшому було проведене службове розслідування по даному факту та винесений наказ директора. Згідно наказу директора лікарні за результатами службового розслідування була оголошена догана лікарю ОСОБА_5 , суворо попереджений позивач та вона лікар про недопущення порушень при участі в проведенні оперативних втручань та вказано на неухильне дотримання посадової інструкції. Цим наказом було надане доручення медичному директору ОСОБА_20 , а завідувачу хірургічного відділення ОСОБА_12 вказано посилити контроль за дотриманням етики і правил.

Вказав, що вона не зверталася до суду із позовом про скасування таких наказів.

Заслухавши пояснення учасників спору та дослідивши докази у справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача та доводи сторони відповідача, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.

V. Загальні засади судочинства

16. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України). Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

17. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

18. Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У відповідності дост. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою устатті 129 Конституції України.

Європейський суд з прав людини вказує, що «принцип справедливості, закріплений у ст. 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником» (MALA v. UKRAINE, № 4436/07, § 48, ЄСПЛ, від 3 липня 2014 року).

VІ. Застосування норм права, що регулюють дані правовідносини

19. Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо трудових правовідносин, вимоги позивача стосуються порушення його трудових прав.

Позивач, звертаючись із позовом про скасування наказів директора лікарні та стягнення моральної шкоди, посилається на те, що такі накази прийняті всупереч вимогам закону.

20. Відповідно до ст. 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються Законодавством про працю. Судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

21. Згідностатті 139 КЗпП Українипрацівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Заходи дисциплінарного стягнення, що застосовуються до деяких працівників, які несумлінно виконують свої трудові обов`язки, зазначено устатті 147 КЗпП. Так, за порушення трудової дисципліни до загального кола працівників може застосовуватися лише один із таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть передбачатися для деяких категорій працівників і інші дисциплінарні стягнення. Право вибору стягнення за порушення трудової дисципліни належить роботодавцеві й не обов`язково у послідовності, зазначеній устатті 147 КЗпП. Відповідно доч. 3 ст. 149 КЗпПпри обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

22. Згідно зположеннями ст.147-1КЗпП Українидисциплінарні стягненнязастосовуються органом,якому наданоправо прийняттяна роботу(обрання,затвердження іпризначення напосаду)даного працівника. Відповідно до частини першоїстатті 148 КЗпП Українидисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок.

Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно достатті 149 КЗпП Українидо застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

23. Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбаченістаттями 147-149 КЗпП Україниправила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

24. До аналогічних висновків при розгляді такої категорії справ прийшов і Верховний Суду в постанові у справі №554/9493/17 від 22.07.2020.

Відповідно до частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

25. Пунктом 22постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом, передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.

У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов`язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець повинен зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно правового акту чи акту локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності. Виконання всіх цих вимог є безумовною запорукою правильного та законного оформлення прийнятого роботодавцем рішення, що одночасно виступає гарантією дотримання трудових прав працівників.

До застосуваннядисциплінарного стягненнявласник абоуповноважений ниморган повинензажадати відпорушника трудовоїдисципліни письмовіпояснення.При обраннівиду стягненнявласник абоуповноважений ниморган повиненвраховувати ступіньтяжкості вчиненогопроступку ізаподіяну нимшкоду,а такожобставини,за якихвчинено проступок,і попереднюроботу працівника.Стягнення оголошуєтьсяв наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (ст.149 КЗпП України).

26. Згідно ст.ст.147-149 КЗпП України, роботодавець має право застосовувати до працівника дисциплінарне стягнення за винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків. Дана норма узгоджується з правовою позицією ВСУ в постанові від 19.10.2016 (справа №6-2801цс15), згідно якої пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

27. Аналіз викладених вище норм вказує, що під час вирішення питання про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності на роботодавцеві лежить обов`язок щодо визначення: в чому конкретно проявилося порушення працівником трудової дисципліні з додержанням власником або уповноваженим ним органом, передбачених статтями 147-149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок, зазначення фактичних обставин вчинення дисциплінарного проступку. Для накладення дисциплінарного стягнення необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

VIІ. Висновки Суду

28. Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати накази директора КНП «Мостиська міська лікарня» Копача В.З. від 10.04.2024 №71-в/003-03 «Про проведення службового розслідування по факту проведення хірургічного втручання (апендектомії) 06.04.2024 від 10.04.2024» та від 22.04.2024 №92-к(ос)006-02 «Про результати службового розслідування по факту проведення хірургічного втручання (апендектомії) 06.04.2024», стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 1000, 00 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що такі накази і службова перевірка, здійснені відповідачем всупереч вимогам законодавства.

29. Вирішуючи спірв межахпред`явлених вимогта напідставі дослідженихдоказів,суд встановив,що позивач ОСОБА_1 є працівником КНП«Мостиська міськалікарня»,працює напосаді лікаря-анестезіолога,у вказаній лікарні діють Правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників лікарні від 01.08.2022. Крім того досліджена Посадова інструкція лікаря анестезіолога анестезіологічного відділення КНП «Мостиська МЛ, затверджена наказом директора від 01.08.2022 (а.с.19-23), з якою ознайомлений позивач ОСОБА_1 , що підтверджується підписом від 01.08.2022 (а.с.23).

Обов`язки і права лікаря нарколога визначені розділом 2 і 3 Посадової інструкції. Згідно вказаної п 2.11 посадової інструкції лікар анестезіолог зобов`язаний у роботі дотримуватися принципів медичної деонтології, а згідно п. 2.19 виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку закладу.

Розділом VIІІ Правил внутрішнього трудового розпорядку визначена відповідальність за порушення трудової дисципліни. Згідно якого, порушення трудової дисципліни, тобто не виконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, тягне за собою застосування заходів дисциплінарного стягнення або громадського впливу.

30. Встановлено, що наказом директора КНП «Мостиська міська лікарня» від 10.04.2024 №71-в/003-03 було призначено проведення службового розслідування на підставі службової записки медичного директора по факту проведення хірургічного втручання (апендектомії) 06.04.2024 від 10.04.2024 №2.Згідно наказу, для проведення службового розслідування була утворене комісія, ???на період проведення службового розслідування відсторонені від оперативних втручань та проведення анестезії під час операцій: лікарів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення. Комісії брала письмові пояснення по факту хірургічного втручання з видалення апендециту (апендектомія) 06.04.2024 від ОСОБА_5 , лікаря-хірурга хірургічного відлілення; ОСОБА_6 , лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення; ОСОБА_1 , лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення; ОСОБА_8 , завідувача хірургічного відділення; ОСОБА_15 , сестри медичної-анестезистки анестезіологічного відділення; ОСОБА_9 , сестри медичної операційної хірургічного відділення. (а.с.15,16).

Згідно висновку службового розслідування, затвердженого директором КНП «Мостиська МЛ» від 22.04.2024 (а.с.24) встановлено, що службове розслідування було проведене з метою з?ясування обставин та перевірки фактів викладених у службовій записці медичного директора Ірини Моньки від 10.04.2024 року №2, видано наказ №71-в/003-03 «Про проведення службового розслідування» по факту порушення стандартів надання медичної допомоги, що могли призвести до негативних наслідків для життя та здоров?я пацієнта. На підставі наданих пояснень та матеріалів доданих до службового розслідування комісія вважає, що лікар-хірург ОСОБА_5 грубо порушив правила внутрішнього трудового розпорядку, грубо порушив правила медичної деонтології та Етичний кодекс лікаря України не доповівши директору та/або медичному директору про нестандартну ситуацію, як мала місце 06.04.2024 року, а саме відсутність другого лікаря-хірург потрібного для асистенції під час оперативного втручання, самовільно прийняв рішення про допуск до асистенції особи, яка не уповноважена до асистентури при оперативних втручаннях, лікаря-анестезіолога ОСОБА_1 ; не запропонував черговому лікарю акушер-гінгекологу який володіє повним обсягом хірургічних втручань асистувати; не допусти до операції лікаря-хірурга, завідувача хірургічного відділення ОСОБА_8 чим поставив під загрозу життя та здоров?я пацієнта.

31. Комісія дійшла висновку, що лікар-анестезіолог ОСОБА_1 , свідомий відповідальності за порушення медичної деонтології, будучи ознайомленим з: посадовою інструкцією, перевищивши свої повноваження та коло своїх професійних обов?язків, прийняв рішення про асистенцію лікарю-хірургу ОСОБА_5 . Додатково, самовільно, без дозволу адміністрації надав право на проведення анестезії лікарю-анестезіологу ОСОБА_6 , яка на даний час, відповідно до графіку робочого часу мала вільний від роботи час. Додатково, після закінчення операції не з?явився на своєму робочому місці (відділення анестезіології) до 20.00.

Крім того, лікар-анестезіолог ОСОБА_6 , в супереч наказу директора КНП «Мостиська міська лікарня» №1-в/003-03 від 01.01.2024 «Про затвердження порядку обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів в КНП «Мостиська МЛ»», у вільний від роботи час прийняла рішення про проведення анестезії при оперативному втручанні 06.04.2024, чим порушила норми медичної деонтології, правила внутрішнього трудового розпорядку, вимоги посадової інструкції. Комісія вважає за доцільне, зокрема, внести зміни у посадові інструкції лікарів-анестезіологів ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , виключивши з їхніх обов?язків за посадою п. 2.4. «лікар-анестезіолог проводить масковий, внутрішньовенний, ендортахеальний наркоз під час термінових та планових операцій» (а.с.24-31). Із висновком під підпис ознайомлений, зокрема позивач ОСОБА_1 (а.с.31).

32. За результатами службового розслідування був виданий наказ директора КНП «Мостиська міська лікарня» від 22.04.2024 №92-к (ос)006-02 «Про результати службового розслідування по факту проведення хірургічного втручання (апендектомії) 06.04.2024». Із змісту даного наказу встановлено, за результатами службового розслідування встановлені факти порушення трудової дисципліни під час проведення хірургічного втручання (апендектомії) 06.04.2024.

Згідно цього наказу була оголошена догана лікарю ОСОБА_5 , суворо попереджений позивач ОСОБА_1 та лікар ОСОБА_6 про недопущення порушень при участі в проведенні оперативних втручань та вказано на неухильне дотримання посадової інструкції. Крім того, цим наказом було доручено медичному директору Моньці І. провести повторно навчання з лікарями, допущеними до виписування наркотичних та психотропних речовин та прекурсорів, а завідувачу хірургічного відділення ОСОБА_12 посилити контроль за дотриманням правил і етики під час оперативних втручань (а.с.17).

33. Судом встановлено, що ситуація по факту проведення хірургічного втручання (апендектомії) 06.04.2024 була нестандартною, що підтвердили учасники спору, про яку має бути повідомлений керівник закладку охорони здоров`я, згідно вимог закону.

Зокрема, позивач у позовній заяві неодноразово зазначив, що відповідач не прийняв до уваги, що його дії були продиктовані крайньою необхідністю, аналогічне пояснення висловив в судовому засіданні, а також виклав у письмово у зауваженнях до результатів службового розслідування (а.с.33). Дане посилання позивача підтверджує, що мав місце факт нестандартної ситуації під час проведення хірургічного втручання надання.

Крім того, в судовому засіданні позивач, третя особа, а також допитана свідок ОСОБА_6 вказали, що 06.04.2024 ситуація під час проведення оперативного втручання пацієнтові була нестандартною. Згідно вимог посадової інструкції, про таку ситуацію необхідно повідомити керівника закладу охорони здоров`я. Встановлено, що директор лікарні про дану ситуацію повідомлений не був.

34. Заходи дисциплінарного стягнення, що застосовуються до працівників, які несумлінно виконують свої трудові обов`язки, зазначено устатті 147 КЗпП. Так, за порушення трудової дисципліни до загального кола працівників може застосовуватися лише один із таких заходів стягнення: догана; звільнення.

В даному спорі встановлено, що за результатами перевірки, позивач був суворо попереджений про дотримання вимог посадової інструкції, що є методом впливу, що свідчить про те, що до позивача заходи дисциплінарного стягнення застосовані не були.

35. Крім того, суд звертає увагу, що позивач просить скасувати накази, які стосуються також інших осіб: лікарів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 .

Сам позивач в судовому засіданні зазначив, що лікарі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_31 , ОСОБА_13 не зверталися до суду із позовом про його скасування.

36. Посилання позивача на ті обставини, що відповідач, притягуючи його до дисциплінарної відповідальності поводиться із ним менш прихильно, та винесений у зв`язку з неприязним відношенням до нього, є необґрунтованими та не підтверджуються належними та допустимими доказами, оцінку таким твердженням суд не надає.

Твердження позивача про те, що внаслідок його не була завдана будь-яка шкода відповідачу чи пацієнту не заслуговує на увагу, так як у відповідності до правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 24 липня 2019 року у справі № 359/4316/17 (провадження № 61-25878св18) та від 30 березня 2020 року у справі №489/7807/18 (провадження № 61-15378св19) для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності не має значення, чи призвів вчинений ним дисциплінарний проступок до настання реальних негативних наслідків - для накладення дисциплінарного стягнення цілком достатньо фіксації самого факту винного вчиненого працівником порушення тих обов`язків, які є складовими трудової функції самого працівника, а наявність чи відсутність шкідливих наслідків може бути врахована тільки при визначенні тяжкості проступку та виборі виду дисциплінарного стягнення.

Крім того, як вже було зазначено, позивач до дисциплінарної відповідальності не притягався.

37. Інші доводи позивача суд вважає такими, що не впливають на законність оскаржуваних наказів, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини та досліджені докази.

38. В судовому засіданні не знайшли свого беззаперечного підтвердження доводи позивача про порушення відповідачем трудового законодавства по відношенню до нього під час винесення оспорюваних наказів, тому відсутні підстави для задоволення позову, в межах пред`явлених позовних вимог.

39. У зв`язку із наведеними обставинами, також не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди, оскільки в даному спорі така вимога позивача є похідною.

40. Правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Встановлено, що позивачем не доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину доведеною.

41. Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про недоведеність позовних вимог в заявлених межах та про відсутність існування правових підстав для їх задоволення.

Суд наголошує, що дана справа розглядається в рамках цивільного судочинства, де позивач звернувся за захистом своїх прав, керуючись нормами матеріального права та ЦПК України. Положеннями процесуального закону, який регулює правила розгляду даних справ, визначено, що розглядаючи цивільні справи, Суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов`язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).

42. Враховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспектістатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, з огляду на наведені положення закону, виходячи із меж заявлених позовних вимог та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

VІIІ. Судові витрати

43. Згідно вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

44. Враховуючи вказані вимогиЦПК Україниі те, що у задоволенні позову позивачу було відмовлено у повному обсязі, тому понесені позивачем судові витрати слід залишити за ним.

Керуючись статтями 2, 3, 5-1, 40, 49-2, 235 КЗпП України, статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, Суд

У Х В А Л И В :

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Мостиська міська лікарня», третя особа: директор КНП «Мостиська міська лікарня» Копач Віктор Зигмундович провизнання незаконними та скасування наказів та стягнення моральної шкоди відмовити повністю.

2. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

3. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Комунальне некомерційнепідприємство «Мостиськаміська лікарня»Мостиської міськоїради Львівськоїобласті (місцезнаходження: вул. Я. Мудрого, 111, м. Мостиська, Яворівського району, Львівської області, індекс:81300).

Третя особа: директор КНП «Мостиська міська лікарня» Копач Віктор Зигмундович (місцезнаходження: вул. Я. Мудрого, 111, м. Мостиська, Яворівського району, Львівської області, індекс:81300).

Повний текст судового рішення складений 27.12.2024.

Суддя Світлана ГІРЯК